Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 280/4/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.01.2022. Забезпечено надання загального доступу: 27.01.2022.
Дата набрання законної сили: 19.01.2022
Номер судового провадження: 61-403ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		19 січня 2022 року
		м. Київ
		 
		справа № 280/4/18
		провадження № 61-403св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Крата В. І.,  
		суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 вересня 2018 року в складі судді Василенка Р. О. та на постанову Житомирського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року в складі колегії суддів Шевчук А. М., Талько О. Б., Коломієць О. С.,
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		Історія справи
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 та просила визнати за нею право власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями  та  земельної  ділянки  площею  0,0857 га,  що  знаходяться  за  адресою:    АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за правом представлення після баби ОСОБА_3  . 
		 
		ОСОБА_1 вказувала, що в січні 2008 року між її дідом ОСОБА_4 та його синами ОСОБА_5 (її батько) та ОСОБА_2 укладений спадковий договір, за умовами якого відповідач та її батько після смерті ОСОБА_4 і його дружини ОСОБА_3 отримають у рівних частках у власність житловий будинок та земельну ділянку за вказаною адресою. 
		 
		Оскільки дід ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батько помер   ІНФОРМАЦІЯ_2 , а баба ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_3, і постановою приватного нотаріуса від 09 листопада 2017 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті баби на житловий будинок та земельну ділянку через наявність спірних питань стосовно чинності спадкового договору чи його частин та відсутністю у неї правовстановлюючих документів на нерухоме майно, ОСОБА_1 з посиланням на статті 1266, 1276 ЦК України та виходячи з того, що її батько помер «до відкриття спадщини за спадковим договором», а його матір - її баба ОСОБА_3 після смерті своїх чоловіка та сина прийняла спадщину за ними, але належним чином її не оформила, - позивач просила задовольнити позовні вимоги. 
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року, позов задоволено частково, визнано за ОСОБА_1 право власності на ј частину житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки площею 0,0857 га, що знаходяться в АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		 
		Суд першої інстанції виходив із того, що батько позивача як один із набувачів за спадковим договором помер до виконання ним умов цього договору, у зв`язку з чим Ѕ частина майна - предмета спадкового договору, яка би мала належати йому, стала предметом спадкування дружиною власника майна ОСОБА_4 після його смерті; успадкована ОСОБА_3 Ѕ частина вказаного майна є предметом спадкування після її смерті, а спадкоємцями за законом її майна є її син - відповідач ОСОБА_2 та по праву представлення онука - позивач.   
		 
		Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із такого:  
		            спадковий договір укладений з відкладальною обставиною, щоб набувачі пережили відчужувача і його дружину; 
		оскільки після смерті відчужувача і до смерті його дружини настала смерть одного з набувачів ОСОБА_5 , то спадковий договір з огляду на його особистий характер вважається припиненим щодо Ѕ частини, яка би належала йому, з 22 травня 2015 року і стала вільною від спадкового договору, а тому на неї поширюється режим спадкування за законом;
		ОСОБА_3 після смерті свого чоловіка - відчужувача за спадковим договором прийняла спадщину на підставі частини третьої статті 1268 ЦК України;
		спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 в рівних частинах є її син - відповідач ОСОБА_5 та онука ОСОБА_1 , які прийняли спадщину, подавши відповідні заяви нотаріусу.
		 
		За таких обставин апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання за позивачем права власності на ј частину спірного житлового будинку та земельної ділянки в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .          
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		27 грудня 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 вересня 2018 року та на постанову Житомирського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року.
		 
		У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржені судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Зазначає, що у судів не було підстав для висновку, що після смерті відчужувача за спадковим договором та припинення спадкового договору в частині одного з набувачів ця частина успадкована дружиною відчужувача, оскільки спадковим договором передбачено, що смерть дружини відчужувача є однією з умов переходу права власності на майно до набувачів. На момент смерті відчужувача спадковий договір був чинним, і на майно - предмет цього договору режим спадкування поширенню не підлягав. У зв`язку з вибуттям одного з набувачів та припиненням спадкового договору в частині його прав і обов`язків предмет спадкового договору не змінився.
		 
		Суди проігнорували ту обставину, що позивач відмовилась від права на спадкування після свого батька, а тому втратила право спадкувати замість нього на засадах спадкової трансмісії чи за правом представлення; порушили принцип змагальності та диспозитивності, адже задовольнили позов з інших підстав, ніж просила позивач -  визнали за нею право на спадщину після бабці, а не після батька. 
		 
		У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		 
		Указує, що на підставі статті 1266 ЦК України ОСОБА_1 має право на спадкування за законом тієї частки спадкового майна після смерті ОСОБА_3 , яка б мала бути успадкована її батьком (сином спадкодавця).
		 
		Рух справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Суди встановили, що 24 січня 2008 року між ОСОБА_4 як відчужувачем та ОСОБА_5 і ОСОБА_2 як набувачами укладений нотаріально посвідчений спадковий договір, за умовами якого відчужувач передає в рівних частках після своєї смерті та смерті ОСОБА_3 (дружини) у власність синам (набувачам) належний йому на праві приватної власності житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку площею 0,0857 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		У пункті 2 спадкового договору зазначено, що житловий будинок із надвірними будівлями належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 на право особистої власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, виданого Коростишівською міською радою 25 червня 1979 року, зареєстрованого в КП «Житомирське обласне міжміське БТІ» в реєстровій книзі № 14 за № 3121, а земельна ділянка - на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 791748, виданого Коростишівською міською радою 23 травня 2007 року за № 010721100303. 
		 
		Сторони цього договору домовилися, що право власності на вказані в договорі житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку переходить до набувачів майна в рівних частках у разі виконання ними умов цього договору й після смерті ОСОБА_4 та його дружини ОСОБА_3  (пункт 7 договору).
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 помер відчужувач за договором ОСОБА_4 . 
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , батько позивача, один з набувачів за договором.  
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , дружина відчужувача. 
		 
		Постановою приватного нотаріуса від 09 листопада 2017 року ОСОБА_1                   відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті баби ОСОБА_3 на житловий будинок та земельну ділянку у зв`язку з наявністю спірних питань стосовно чинності спадкового договору чи його частин та відсутністю в неї правовстановлюючих документів на майно.
		 
		У вказаній постанові зазначено, що згідно з матеріалами спадкової справи № 59/2016 року спадкоємцями за законом після ОСОБА_3 в рівних частках є її син ОСОБА_2 , який спадщину прийняв, та онука ОСОБА_1 , батько якої ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і яка звернулася із заявою про прийняття спадщини (спадкування за законом за правом представлення, частина перша стаття 1266 ЦК України). Факт прийняття спадщини вказаними спадкоємцями підтверджується відповідними заявами, які містяться в матеріалах спадкової справи.
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.
		 
		Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне  застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
		 
		Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦК України).
		 
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		 
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі № 226/817/19 (провадження                           № 61-6327св20) вказано, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
		 
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року в справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21) вказано, що: «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».
		 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 523/9076/16-ц зазначила, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
		 
		У цій справі предметом спору є визнання за позивачем в порядку спадкування за правом представлення після смерті баби права власності на Ѕ частину домоволодіння, яке було предметом договору спадкування. 
		 
		За змістом частини першої статті 1302, статті 1305 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача. Набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.
		 
		У постанові Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі 237/4652/17 (провадження № 61-11364св19) зазначено, що спадковий договір має подвійну правову природу: він одночасно є і розпорядженням на випадок смерті, і договором, змістом якого обумовлюються його істотні умови. Перехід майна від відчужувача до набувача на підставі спадкового договору не є окремим видом спадкування, а тому на відносини сторін спадкового договору не поширюються відповідні правила про спадкування. Спадковий договір виступає різновидом договорів про передачу майна у власність. Схожість спадкового договору із спадкуванням виявляється в спільності основної юридичної підстави виникнення права на спадкування у спадкоємців і права власності у набувача, якою є смерть фізичної особи - відчужувача.
		 
		Предметом спадкового договору від 24 січня 2008 року ОСОБА_4 визначив житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку площею 0,0857 га в     АДРЕСА_1 , які після своєї смерті та смерті своєї дружини передав у власність двох своїх синів у рівних частках.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 (один з набувачів за спадковим договором) помер. 
		 
		Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_5 були: мати ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , і дружина ОСОБА_6 , які прийняли спадщину; дочка ОСОБА_1 відмовилася від спадщини після смерті батька на користь матері ОСОБА_6 . 
		 
		За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті як такі, що не пов`язані з його особою нерозривно. Тому у зв`язку зі смертю набувача за спадковим договором до складу спадщини увійшли його права та обов`язки за цим договором, адже вони не припинилися внаслідок його смерті.
		 
		Оскільки спадковим договором від 24 січня 2008 року на набувачів не покладено обов`язків вчинення будь-яких дій майнового або немайнового характеру, проте визначено право отримати у власність майно після смерті відчужувача та його дружини, це право підлягає спадкуванню у визначеному законом порядку. 
		 
		Суди встановили, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 , які прийняли спадщину,  є його матір ОСОБА_3 та дружина ОСОБА_6 , отже, вони є спадкоємцями прав ОСОБА_5 за спадковим договором.  
		 
		ОСОБА_6 не залучена до участі в справі як спадкоємець набувача за договором, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на спірне нерухоме майно в порядку спадкування після ОСОБА_3 слід відмовити через неналежний склад відповідачів у справі. З таких обставин оскаржені судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Оскаржені судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим і на підставі статті 412 ЦПК України касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржені рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
		 
		Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		З огляду на наявність підстав для задоволення касаційної скарги та відсутність підстав для задоволення позову з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню 1057,21 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 1409,60 грн судового збору за подання касаційної скарги, що складає 2466,81 грн.
		 
		Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
		 
		Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 вересня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки площею 0,0857 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . 
		 
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь  ОСОБА_2 2466,81 грн судових витрат, понесених на сплату судового збору.
		 
		З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 вересня 2018 року та постанова Житомирського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року втрачають законну силу.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                    В. І. Крат
		Судді                                                                              Н. О. Антоненко
		І. О. Дундар
		М. М. Русинчук
		М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...