Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/9065/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві.
Надіслано для оприлюднення: 26.01.2022. Зареєстровано: 27.01.2022. Забезпечено надання загального доступу: 28.01.2022.
Дата набрання законної сили: 25.01.2022
Номер судового провадження: 22-ц/4820/194/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		25 січня 2022 року
		м. Хмельницький
		 
		Справа № 686/9065/21
		Провадження № 22-ц/4820/194/22
		 
		Хмельницький апеляційний суд у складі 
		колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,
		секретар судового засідання Дубова М.В.,
		з участю представника апелянта,
		позивача та її представника,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 листопада 2021 року, суддя Бондарчук В.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про відшкодування витрат на лікування та моральної шкоди,
		 
		встановив:
		 
		В квітні 2021 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_3 про відшкодування витрат на лікування та моральної шкоди.
		В обґрунтування позову вказала, що 10.02.2021 року в магазині продовольчих товарів « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що по АДРЕСА_1 , через вологість підлоги вона підсковзнулась та впала, внаслідок чого отримала закритий перелом ліктьового відростка правої верхньої кінцівки. Внаслідок отриманої травми вона понесла витрати на лікування в сумі 22251 грн. 37 коп., які просила стягнути солідарно з відповідачів. Крім того, через травму вона зазнала фізичного болю та страждань, змін звичного образу життя, у зв`язку з чим просила суд також стягнути з відповідачів в солідарному порядку моральну шкоду в розмірі 10000 грн. 
		Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04.11.2021 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на лікування в сумі 19194 грн. 27 коп. та моральну шкоду в сумі 8000 грн. Вирішено питання судових витрат.
		Суд виходив з доведеності факту падіння позивачки на підлогу в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та відсутності доказів щодо того, що падіння мало місце внаслідок умислу потерпілої особи або внаслідок непереборної сили. Відповідальними за заподіяну шкоду є відповідачі, які здійснювали підприємницьку діяльність за місцем заподіяння шкоди. Частково стягуючи витрати на лікування суд зауважив, що позивачкою придбавалися ліки, які не були призначені лікарем при лікуванні отриманого внаслідок падіння перелому. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, моральні страждання ОСОБА_2 суд першої інстанції оцінив в розмірі 8000 грн. 
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
		На думку апелянта, позивачем не доведено, що падіння відбулось внаслідок того, що підлога в магазині була слизька після її миття. Не заперечуючи самого факту падіння позивачки, апелянт в той же час вказав на суперечливість доводів позивачки, викладених у позовній заяві. Враховуючи зимовий період відсутні підстави для твердження, що слизька підлога в магазині утворилася внаслідок її миття. Справа не містить доказів настання нещасного випадку, не пов`язаного з виробництвом з ОСОБА_2 , немає висновку про розслідування нещасного випадку, не надано довідки на підтвердження наявності тілесних ушкоджень. За відсутності таких фактів, не може бути застосовано наслідків деліктної відповідальності, оскільки не встановлено вини та причинного зв`язку між шкодою та виною. Позивачка не зверталася до компетентних органів з метою розслідування нещасного випадку та складення висновків з цього приводу, як цього вимагають чинні нормативно-правові норми, а тому за відсутності нещасного випадку немає підстав вважати, що падіння відбулося з вини відповідачів а не прояв необережності самої позивачки.
		У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 підтримала оскаржуване судове рішення, просила суд апеляційної інстанції у задоволенні апеляційної скарги відмовити. 
		В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги. 
		Позивач та її представник в суді проти апеляційної скарги заперечили, підтримали оскаржуване судове рішення. 
		Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні апеляційної скарги з огляду на наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 здійснювали господарську діяльність в нежитловому приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 102,5 кв.м. на підставі договору оренди №002 від жовтня 2020 року та договору №003 суборенди від жовтня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 .
		Сторонами визнано, що 10.02.2021 року в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 , сталося падіння ОСОБА_2 , внаслідок якого нею було отримано тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому кісток правого передпліччя в верхній третині, забою правої ліктьової ділянки.
		ОСОБА_2 було доставлено в приймальне відділення Хмельницької міської лікарні 10.02.2021 року.
		Зі змісту виписки №14555 картки стаціонарного хворого вбачається, що позивачці було остаточно встановлено діагноз: закритий внутрішньо суглобовий відламковий перелом проксимального метеапіфізу правої ліктьової кістки зі зміщенням уламків у зв`язку з чим вона перебувала на стаціонарному лікуванні з 10.02.2021 року по 22.02.2021 року.
		В період лікування ОСОБА_2 за власні кошти було придбано наступні медичні препарати: димедрол 1% - 13 ампул, ксарелто 15 мг. 12 таб., тулізіт - 2 фл, хірургічний набір - 1 комплект, рукавички ортопедичні - 3 пари, халат стерильний - 3 шт., монософт 2,0 - 2 упак., полісорб 2,0 - 2 упак., бетапад - 3 шт., пластина блокуючи 1 шт., набір гвинтів. Крім цього, згідно з випискою з медичної картки, позивачці також було призначено ліки: золопенд, фламідез.
		Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду по захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		За правилами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірним рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто лише за наявності винних дій або бездіяльності виникає обов`язок відшкодувати шкоду.
		Згідно зі ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
		Зі змісту вказаної норми слідує, що шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, складається з втраченого заробітку (доходу), додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Тобто, будь-які витрати, які стягуються на користь потерпілого на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язані з лікуванням та заходами, спрямованими на відновлення здоров`я.
		Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
		З наведено слідує, що для відшкодування шкоди завданої фізичній особі, необхідно встановити обставини заподіяння такої майнової шкоди (розмір шкоди), неправомірність дій заподіювача шкоди та безпосередній причинний зв`язок між діями заподіювача шкоди та спричиненням майнової шкоди.
		Щодо неправомірності дій заподіювача шкоди та наявності безпосереднього причинного зв`язку між діями заподіювача шкоди та спричиненням майнової шкоди, то суд першої інстанції правильно зазначив наступне.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року № 833 затверджений Порядок провадження торгівельної діяльності та правила торгівельного обслуговування на ринку споживчих товарів, яким визначають загальні умови провадження торговельної діяльності суб`єктами оптової торгівлі, роздрібної торгівлі, закладами ресторанного господарства, основні вимоги до торговельної мережі, мережі закладів ресторанного господарства (ресторани, кафе, кафетерії тощо) і торговельного обслуговування споживачів (покупців), які придбавають товари у підприємств, установ та організацій незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, фізичних осіб-підприємців та іноземних юридичних осіб, що провадять підприємницьку діяльність на території України.
		Відповідно до п. 32 вказаного Порядку суб`єкт господарювання повинен утримувати торговельні та складські приміщення, а також прилеглу до них територію відповідно до санітарних норм; під час продажу товарів суб`єкт господарювання зобов`язаний вжити заходів для дотримання чистоти на місці торгівлі та навколо нього.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Таким чином, у спорах про відшкодування шкоди діє презумпція заподіювача шкоди, згідно з якою саме відповідач доводить відсутність своєї вини у завданні шкоди. Натомість, відповідач покладає такий обов`язок саме на позивача. 
		Сторонами в справі визнається обставина падіння ОСОБА_2 10.02.2021 року в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що по АДРЕСА_1 . 
		За твердженням позивача, вона підсковзнулася в приміщенні вищевказаного магазину на слизькій підлозі, яку після прибирання працівником магазину не було витерто насухо. Ця обставина доводиться, в тому числі, карткою виїзду швидкої допомоги на вказану адресу.
		Колегія суддів апеляційного суду, враховуючи презумпцію вини заподіювача шкоди, обов`язок забезпечити дотримання чистоти в місці здійснення своєї діяльності суб`єктами господарювання, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності вини відповідачів у падінні позивача та, як наслідок, отримання нею травми. 
		Суд першої інстанції при дослідженні наданих позивачем квитанцій, правильно зауважив, що відшкодуванню підлягають витрати на лікування, які були понесені позивачем у зв`язку із придбанням лікарських засобів, які були рекомендовані закладом охорони здоров`я, зокрема, придбання хірургічного набору на суму 979 грн., чек №243939 від 16.02.2021 року, золопента - 62 грн. 27 коп., чек №169895 від 19.02.2021 року, монософту та полісорбу на загальну суму 960 грн., тулізіту та димедролу на суму 293 грн., чек від 10.02.2021 року, пластини блокуюючої із гвинтами 16900 грн., квитанція від 17.02.2021 року, а всього на суму 19194 грн. 27 коп. Решта витрат відшкодуванню не підлягають, оскільки необхідність у їх придбанні саме у зв`язку з отриманою внаслідок падіння травмою позивачем не доведено.
		Суд першої інстанції, врахувавши принципи розумності, пропорційності та справедливості, обґрунтовано зменшив розмір відшкодування моральної шкоди з 10000 грн. до 8000 грн.
		Посилання апелянта на ту обставину, що у зв`язку з ушкодженням здоров`я ОСОБА_2 внаслідок нещасного випадку на виробництві, необхідно було підтвердження заподіяння їй шкоди у відповідності з Порядком розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженим постановою КМУ від 22.03.2001 року, №270, є безпідставними, оскільки відповідного обов`язку повідомляти місцеві державні адміністрації та ініціювати розслідування відповідного факту на постраждалу особу жодним нормативним документом не покладено, тому ненадання ОСОБА_2 матеріалів розслідування нещасного випадку, що стався з нею 10.02.2021 року, внаслідок якого вона отримала тілесні ушкодження у приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що по АДРЕСА_1 , висновків суду не спростовують.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
		Доводи апелянта зводяться до непогодження з висновками суду першої інстанції, наведеними в оскаржуваному судовому рішенні, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, перевірені доводи сторін та надана їм належна правова оцінка.
		Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід визнати необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.
		Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
		 
		постановив:
		 
		Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 листопада 2021 року залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст постанови складено 26 січня 2022 року.
		 
		 
		 
		Судді:                                                                        Р.С. Гринчук 
		 
		 
		 
		                                                                               А.М. Костенко 
		 
		 
		 
		                                                                               Т.В. Спірідонова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...