Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 211/6573/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 28.01.2022. Зареєстровано: 28.01.2022. Забезпечено надання загального доступу: 31.01.2022.
Дата набрання законної сили: 01.03.2022
Номер судового провадження: 2/211/202/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 211/6573/20
		Провадження № 2/211/202/22
		 
		 
		       ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ 
		       іменем України
		 
		       24 січня 2022 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
		головуючого судді - Середньої Н.Г.,
		за участю секретаря судового засідання - Бехало В.В.,
		у відсутність учасників справи,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінтаргет» про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору,
		встановив:
		позивач ОСОБА_1  звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідача ТОВ «Фінтаргет» та просить визнати недійсним споживчий кредитний договір № 197412 укладений 12.11.2019 між ним та відповідачем, з моменту його укладення, як вчинений поза його волею, посилаючись на втрату телефону та укладення невідомими особами від його від мені оспорюваного договору.  В обґрунтування вимог зазначено, що 11.11.2019 приблизно з 18-00 до 19-00 години в маршрутному таксі у нього було украдено телефон, який був розряджений та знаходився в кармані куртки. При подальшому наборі його номера було виявлено, що телефон виключено, однак згодом телефон було включено та невідома жінка повідомила про те, що телефон вона знайшла і готова його повернути за винагороду наступного дня. Однак телефон йому не було повернуто, а за цей час невідомим особами було змінено всі його паролі доступу до сторінки Фейсбук, електронної пошти, отримано доступ до його акаунту, після чого його абонентський номер НОМЕР_1 мобільного оператора «Київстар» зник з мережі. 12.11.2019 він повідомив про цей факт поліцію, за даним фактом відкрито кримінальне правопорушення за правовою кваліфікацією за частиною 1 статті 185 КК України. Відновивши свою сім-карту, ввімкнувши свій старий телефон і активувавши нову сім-картку за свої номером, він почав отримувати смс-повідомлення, що з його номера було здійснено заявки для оформлення кредиту, які було погоджено і грошові кошти начебто йому надані. Він звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» для блокування своєї картки, фінансовим номером якої був номер вкраденого телефону, у якому налаштований мобільний додаток Приват24. 14.11.2019 він звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» та зрозумів, що на його картку АТ КБ «ПриватБанк» здійснювались перерахунки від кредитних організацій, які відразу були виведені з його рахунку та ім`я одержувача ОСОБА_2 . Оператор банку також повідомила, що 12.11.2019 зловмисники намагались здійснити операцію отримання кредитних коштів з його карткового рахунку через Приват24, однак служба безпеки банку визначила дану операцію, як підозрілу, тому операція підтверджена не була. Про даний факт він повідомив поліцію, за фактом відкрито кримінальне провадження № 12019040720001624 за частиною 1 статті 190 КК України. З метою отримання інформації, у яких кредитних організаціях невідомі йому особи на його ім`я отримали кредити, він надіслав запит на адресу Українського бюро кредитних історій з вимогою про надання інформації щодо оформлення ним кредитів, на що йому було надано інформацію, що на його ім`я невідомими особами було здійснено оформлення кредиту у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінтаргет» на суму 1 200,00 грн. (інформація за договором 197412, дата видачі 12.11.2019). Поточна заборгованість станом на 17.07.2020 становить 1 261,20 грн. на запит до відповідача з приводу надання оригіналу кредитного договору, відповіді він не отримав. Оскільки договір № 197412 від 12.11.2019 він не підписував, грошові кошти за вказаною угодою з ТОВ «Фінтаргет» не отримував, тому не може нести обов`язок щодо їх повернення. До того ж з 21-00 години 11.11.2019 до 11-00 години 12.11.2010 він був вдома, про що можуть підтвердити свідки, як і місце його знаходження за домашньою адресою, що не співпадає з геолокаційними даними його смартфона в цей час. Тому просить задовольнити вимоги. 
		Ухвалою суду від 16 листопада 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку 
		Ухвалою суду від 24 січня 2022 року ухвалено проводити заочний розгляд справи.
		В судове засідання сторони не з`явилися, до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Погорілецької А.В. про розгляд справи за їх відсутності, на заявлених вимогах наполягають з підстав, викладених в тексті позовної заяви.
		Представник відповідача відзиву на позов не надав. 
		Враховуючи вимоги частини 1 статті 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників процесу на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
		Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
		За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
		Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
		Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі їх суб`єктів).
		У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.
		Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, визначає різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, оскільки є невчиненими.
		Так, згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
		Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
		У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
		За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
		Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
		Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
		Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
		У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
		Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
		Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
		У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.
		Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) та постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі №405/223/17 (провадження №61-18434св20).
		Позивачем обрано спосіб відновлення порушеного права (визнання договору споживчого кредиту недійсним), який не підлягає захисту шляхом задоволення позовних вимог у цій справі.
		Судом встановлено, що позивач не укладав оспорюваного договору, у зв`язку з чим суд доходить до висновку, що позовна вимога про визнання недійсним цього правочину є неналежним способом захисту порушеного права і задоволенню не підлягає, оскільки правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним і наслідки недійсності правочину до нього не застосовуються.
		Правочини, які не вчинено, не тягнуть ніяких правових наслідків для сторін.
		Особа, яка вважає, що її права порушено у зв`язку із встановленням неукладеності угоди має можливість захистити свої права шляхом подання позову про повернення виконаного за неукладеним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи; повернення в натурі безпідставно набутого майна; відшкодування доходів від безпідставно набутого майна і витрат на його утримання.
		При цьому суд виходить з конкретних обставин справи та фактично - доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності, зокрема на підставі оцінки доказів встановлено факт відсутності, встановлено, що цей правочин є неукладеним, а отже визнання його недійсним є неналежним способом захисту, за встановлених у цій справі обставин.
		З урахуванням установлених у цій справі конкретних обставин, висновок щодо відсутності правових підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, за тих умов, з якими позивач пов`язує його недійсність, не суперечать висновкам, наведеним у вищевказаних постановах Верховного Суду.
		Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, однак позивач при подачі позову до суду частиною 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору, тому він підлягає компенсації за рахунок держави. 
		Керуючись ст.ст. 215, 216, 220, 628, 638, 799, 806 ЦК України, ст..ст. 10, 12,13, 141, 263, 265, 280-284 ЦПК ЦПК України,суд ,-
		ухвалив:
		в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
		Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
		На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення.
		Повний текст рішення складено 28 січня 2022 року
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                 Н.Г.Середня

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...