Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 906/579/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; оренди.
Надіслано для оприлюднення: 28.01.2022. Зареєстровано: 28.01.2022. Забезпечено надання загального доступу: 31.01.2022.
Дата набрання законної сили: 25.01.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		25 січня 2022 року Справа № 906/579/21 
		 
		Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А. , суддя Коломис В.В. 
		 
		секретар судового засідання Олійник Т.М.
		за участю представників сторін:
		позивача: не з`явився
		відповідача 1: Муляра С.О., представника за довіреністю від 21.01.2021 №5 
		відповідача 2: не з`явився 
		прокурора: Христик Н.П., наказ №327к від 22.03.2021
		третьої особи: не з`явився 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області, ухваленого 27.09.21р. суддею Соловей Л.А. о 11:47 у м.Житомирі, повний текст складено 07.10.21р. у справі № 906/579/21 
		за позовом Керівника Житомирської окружної прокуратури в особі Міністерства освіти і науки України 
		до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях 
		до Фізичної особи-підприємця Барановського Сергія Володимировича 
		про визнання недійсним додаткового договору та повернення майна
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Керівник Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про визнання недійсним додаткового договору №5 від 01.07.2019 про продовження дії та внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1033 від 11.06.2010, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області та ФОП Барановським Сергієм Володимировичем, та припинення зобов`язання за договором на майбутнє; зобов`язання ФОП Барановського Сергія Володимировича повернути частину нежитлового будинку за адресою: м.Житомир, вул.Київська, 31, площею 110кв.м. у користування Центру професійно-технічної освіти міста Житомира шляхом складання акту прийому-передачі майна.
		В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на частину другу статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" та вказує на незаконну передачу в оренду приміщень державного навчального закладу для здійснення діяльності, що не пов`язана з навчально-виховним процесом. Вважає, що спірне майно державної форми власності, повинно використовуватися за цільовим призначенням для забезпечення громадян можливістю здобуття професійно-технічної та загальної середньої освіти, задоволення їх потреб у навчальному процесі, реалізації здібностей, таланту, проте спірне майно фактично використовується суб`єктом господарювання для задоволення особистих потреб та одержання прибутку. Отже, порушення інтересів держави полягає в незаконному, нецільовому використанні приміщення навчально-виховного комплексу не за його цільовим призначенням.
		Рішенням Господарського суду Житомирської області від 27.09.21р. в задоволенні позову відмовлено.
		В обґрунтування рішення суд з посиланням на ст.ст. 203, 204, 215, 626, 627 ЦК України, ч.2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 78, 79, 80 Закону України "Про освіту", Постанову Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 року №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності", ст.ст. 4, 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", постанову Кабінету Міністрів України №1442 від 28.10.2004 "Про затвердження Національного стандарту №2 "Оцінка нерухомого майна", ст.287 Господарського кодексу України вказав, що передане в оренду відповідачу індивідуально визначене нерухоме майно, а саме, частина нежитлового будинку площею 110 кв.м. за адресою: м.Житомир, вул.Київська, 32, що перебуває на балансі третьої особи, балансоутримувачем не використовується, оскільки знаходиться на значній відстані від Центру професійно-технічної освіти міста Житомира. Крім того, суд вказав, що ФОП Барановський С.В. з 2010 по 2021 рік під час дії договору оренди №1033 від 11.06.2010 належним чином виконував обов`язки, які слідують з його умов, державний бюджет та третя особа отримували та отримують орендну плату за нерухоме майно.
		Також, з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини зазначив, що відповідач 2 дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання у користування нерухомого майна, тобто, може вважатись таким, що набув права "правомірного очікування".
		Разом з тим, звертає увагу, що прокурор не ставить питання про визнання недійсним договору оренди №1033 нерухомого майна, що належить до державної власності від 11.06.2010, на підставі якого і було передано ФОП Барановському С.В. частину нежитлового будинку, площею 110кв.м. та знаходиться за адресою: м.Житомир, вул.Київська, 31 з метою розміщення кафе.
		На переконання суду першої інстанції, внаслідок задоволення позовних вимог за підставами позовної заяви, прокурор не поновить порушених прав, за захистом яких він звернувся з даним позовом, оскільки правомірність договору оренди нерухомого майна №1033 від 11.06.2010 в частині передачі в оренду нежитлового будинку, площею 110 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Житомир, вул.Київська, 31, прокурором не оспорюється.
		Також, суд вказав, що оскільки була встановлена відсутність підстав для визнання недійсним додаткового договору №5 від 01.07.2019 про продовження дії та внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1033 від 11.06.2010 недійсним, вимога прокурора про зобов`язання ФОП Барановського Сергія Володимировича повернути частину нежитлового будинку за адресою: м.Житомир, вул. Київська, 31, площею 110кв.м. у користування Центру професійно-технічної освіти міста Житомира шляхом складання акту прийому-передачі передачі також задоволенню не підлягає, так як за своєю правовою природою є похідною від первісної (основної) позовної вимоги.
		Таким чином, у зв`язку з особливостями проектного розміщення приміщення, що є об`єктом оренди, його використання ФОП Барановським С.В. не впливає та не перешкоджає учасникам навчально-виховного процесу.
		Не погодившись із ухваленим рішенням, заступник керівника Житомирської обласної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження, рішення Господарського суду Житомирської області від 28.09.2021 у справі №906/579/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити. Стягнути з відповідачів на користь Житомирської обласної прокуратури здійсненні нею судові витрати.
		Так, з посиланням на ст. 80 Закону України «Про освіту», ст. 4 Закону України «Про оренду державного і комунального майна», ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 05.08.2020 у справі №913/152/18, зауважує про необхідність обов`язкового використання об`єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов`язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди). Невикористання певного приміщення навчальним закладом не свідчить про неприналежність цього приміщення до об`єкта освіти.
		Крім того, з посиланням на лист Міністерства освіти і науки України №1/11-2127 від 19.03.2010, лист Міністерства освіти і науки України №1/11-3974 від 02.06.2021 зазначає про продовження договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1033 від 11.06.2010, укладеного з ФОП Барановським С.В., за відсутності погодження з власником майна, що свідчить про порушення умов передачі спірного приміщення в оренду.
		Разом з тим, зауважує, що внаслідок укладення оспорюваного додаткового договору були змінені умови договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1033 від 11.06.2010, зокрема в частині мети та умов використання орендованого майна.
		Відповідно до пункту 1.2. договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1033 від 11.06.2010 в його первісній редакції частина нежитлового будинку площею 110 кв. метрів, що належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України та знаходиться за адресою: м.Житомир, вул. Київська, 31, передається в оренду з метою розміщення кафе без реалізації товарів підакцизної групи.
		Проте, внаслідок змін, внесених до умов договору оренди №1033 від 11.06.2010 додатковими договорами до нього №2 від 17.06.2013 та №5 від 01.07.2019 орендарю надано право здійснення реалізації товарів підакцизної групи спочатку на площі 75,4 кв.м. На переконання скаржника, наявність вказаних змін мети використання орендованого майна виключають можливість застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та зобов`язувало орендодавця дотриматися загального порядку укладення договору оренди майна, передбаченого цим законом.
		Скаржник вважає, що будучи єдиним чинним наразі договором, що посвідчує та оформлює правовідносини між відповідачами щодо використання на умовах оренди спірного приміщення та тим правочином, укладення якого супроводжувалося порушеннями законодавства, визначених підставами позовних вимог, саме додатковий договір №5 від 01.07.2019 до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1033 від 11.06.2010 підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.
		У відзиві на апеляційну скаргу ФОП Барановський Сергій Володимирович наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 27.09.2021 без змін.
		У відзиві на апеляційну скаргу Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги заступника керівника Житомирської обласної прокуратури №24-802вих21 від 27.10.2021 та залишити в силі рішення Господарського суду Житомирської області від 27.09.2021.
		Відзиву на апеляційну скаргу від третьої особи не надійшло, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення.
		Представники позивача, відповідача 2 та третьої особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду скарги попереджалися заздалегідь та належним чином.
		24.01.2022 від відповідача 2 надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача 2 та його представника.
		Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представника позивача, відповідача 2 та третьої особи, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, явка обов`язковою не визнавалася, враховуючи заяву про розгляд справи без участі відповідача 2 та його представника, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників останніх, за наявними у справі доказами.
		В судовому засіданні прокурор підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить рішення Господарського суду Житомирської області від 28.09.2021 у справі №906/579/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити. 
		Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги заступника керівника Житомирської обласної прокуратури та залишити в силі рішення Господарського суду Житомирської області від 27.09.2021.
		Заслухавши пояснення представника відповідача 1 та прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, 08.12.2009 на адресу Регіонального відділення фонду державного майна України по Житомирській області (правонаступник - Регіональне відділення фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях) (відповідач 1) від Фізичної особи-підприємця Барановського Сергія Володимировича (відповідач 2) надійшла заява щодо оренди частини будинку (квартира №2) площею 110кв.м. за адресою: м.Житомир, вул.Київська, 31, що перебуває на балансі Професійно-технічного училища №5 м.Житомир (правонаступник - Центр професійно-технічної освіти міста Житомира), з метою використання об`єкта оренди під кафе без здійснення продажу товарів підакцизної групи (а.с.19).
		Балансоутримувач майна - Професійно-технічне училище №5 листом від 26.11.2009 №255 повідомило, що вказане майно не є об`єктом культурної спадщини, не перебуває в податковій заставі і може бути передано в оренду. Передача вищевказаного майна не завадить проведенню навчального процесу. Зазначена будівля вільна, у даний час училищем не використовується, оскільки знаходиться на значній відстані від комплексу ПТУ №5. Крім того, училище не має змоги забезпечувати його охорону і утримання в нормальному стані (а.с.62).
		24.12.2009 Регіональне відділення направило до Міністерства освіти і науки України (власник майна) лист №09/4338, у якому повідомило про звернення потенційного орендаря щодо укладення договору оренди державного нерухомого майна - частини нежитлового будинку площею 110кв.м., що перебуває на балансі Професійно-технічного училища №5 та знаходиться за адресою: м.Житомир, вул.Київська, 31 для розміщення кафе без реалізації товарів підакцизної групи, терміном на 2 роки 364 дні. Також, з даного листа вбачається, що до нього надано копії матеріалів щодо передачі в оренду вказаного вище майна та просить надати: висновок, що об`єкт не заборонений до оренди, відповідно до п.2 ст.4 Закону України "Про оренду державного вище майна"; висновки (пропозиції) щодо умов конкурсу і відповідно, договору оренди, зокрема щодо допустимих напрямів використання майна орендарем; реєстровий номер об`єкта оренди за даними Єдиного реєстру об`єктів державної власності; кандидатуру до складу конкурсної комісії (а.с.63).
		За наслідками розгляду вказаного листа Міністерство освіти і науки України, як власник майна, надало дозвіл на передачу в оренду вищезазначеного нежитлового приміщення в установленому законом порядку терміном до одного року та вказало, що зазначене майно не підпадає під критерії заборони до приватизації, визначені у ч.2 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна", проте дозволу на його приватизацію та передачу в суборенду міністерство не надає (а.с.20).
		11.06.2010 між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Житомирській області, правонаступником якого є Регіональне відділення фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (орендодавець, відповідач-1) та Фізичною особою-підприємцем Барановським Сергієм Володимировичем (орендар, відповідач-2) укладено договір оренди №1033 нерухомого майна, що належить до державної власності (а.с.21-25), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно - частину нежитлового будинку площею 110кв.м., що перебуває на балансі Професійно-технічного училища №5 м.Житомир, належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України та знаходиться за адресою: м.Житомир, вул.Київська, 31, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку станом на 28.02.2010 і за незалежною оцінкою становить 298760,00грн (пункт 1.1. договору).
		Відповідно до пункту 1.2. вказаного договору майно передається в оренду з метою розміщення кафе без реалізації товарів підакцизної групи.
		Згідно із п.3.1 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року №786 (зі змінами), та за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - березень 2010 року 2009,66 грн. Орендна плата за перший місяць оренди червень 2010 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за квітень, травень, червень 2010 року.
		Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинним на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п. 3.6 договору).
		Договір укладено строком на 2 роки 364 дні, та діє з 11.06.2010 до 09.06.2013.
		На виконання зазначеного вище договору, 11.06.2010 між орендодавцем та балансоутримувачем - Професійно-технічним училищем №5 м.Житомира з однієї сторони та орендарем - з іншої, підписано акт приймання-передавання орендованого нерухомого майна, що належить до державної власності (а.с.27).
		16.05.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області та Фізичною особою-підприємцем Барановським Сергієм Володимировичем укладено додатковий договір №1 про продовження дії та внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 11.06.2010 №1033 (а.с.28).
		Пунктом 1 додаткового договору №1 сторони погодили продовжити дію договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 11.06.2010 №1033 - частини нежитлового будинку площею 110кв.м., що перебуває на балансі Професійно-технічного училища №5 м.Житомир, належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України та знаходиться за адресою: м.Житомир, вул.Київська, 31 на строк, встановлений договором оренди 2 роки 364 дні, до 08.06.2016.
		17.06.2013 між орендодавцем та орендарем укладено додатковий договір №2 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 11.06.2010 №1033, з урахуванням змін від 16.05.2013, згідно якого п.1.2 розділу 1 договору викладено в наступній редакції: "Майно передається в оренду для розміщення кафе без реалізації товарів підакцизної групи - 77,2кв.м. та розміщення кафе з реалізацією товарів підакцизної групи - 32,8кв.м" (а.с.30).
		Додатковим договором №3 від 08.06.2016 про продовження дії та внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 11.06.2010 №1033 орендар та орендодавець погодили продовжити строк дії договору оренди на 2 роки 364 дні, до 07.06.2019 (а.с.32-33).
		Згідно з додатковим договором №4, укладеним 03.07.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області та Фізичною особою-підприємцем Барановським Сергієм Володимировичем, внесено зміни до п.1.1 договору оренди нерухомого майна №1033 від 11.06.2010 шляхом зміни назви балансоутримувача орендованого майна з "Професійно-технічне училище №5 м.Житомир" на "Центр професійно-технічної освіти м.Житомира" (а.с.35).
		01.07.2019 між орендодавцем та орендарем укладено додатковий договір №5 про продовження дії та внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 11.06.2010 №1033, за змістом п.1 якого дія первісного договору продовжена на 2 роки 364 дні, до 06.06.2022 (а.с.36).
		Крім того, сторони виклали п.1.2 договору №1033 від 11.06.2010 в наступній редакції: "Майно передається в оренду з метою розміщення кафе, з них: 75,4кв.м. - з реалізацією товарів підакцизної групи, 34,6кв.м. - без реалізації товарів підакцизної групи" (а.с.36-37).
		На думку прокурора, додатковий договір №5 від 01.07.2019 про продовження дії та внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 11.06.2010 №1033 має бути визнаний недійсним, оскільки укладений без погодження власника, хоча необхідність такого погодження прямо передбачалася листом Міністерства освіти і науки України №1/11-2127 від 13.09.2010. Крім того, станом на момент укладення оскаржуваного додаткового договору №5 від 01.07.2019, вимогами Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачалася нормативна заборона на передачу закладів освіти в оренду, а Законом України "Про освіту" випадки передачі закладів освіти в тимчасове користування обмежено метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладам освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням освітнього процесу. Також, внаслідок змін, внесених до умов договору 11.06.2010 №1033 додатковими договорами до нього №2 від 17.06.2013 та №5 від 01.07.2019 орендарю надано право здійснення реалізації товарів підакцизної групи спочатку на площі 32,8кв.м., а зрештою і на площі 75,4кв.м, що не дозволяє розцінювати їх використання таким, що пов`язане із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. 
		Житомирською окружною прокуратурою на адресу Міністерства освіти та науки України направлено повідомлення №32-84-1813вих-21 від 26.02.2021 про виявлені порушення законодавства у сфері охорони дитинства, що наведені вище в якості підстав позовної заяви, з пропозицією вжиття заходів на їх усунення шляхом звернення до суду, цим же листом відповідно до абз.3 ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" позивача повідомлено, що у разі невжиття або зволікання із вжиттям відповідних заходів претензійно-позовного характеру прокуратура самостійно звертатиметься до суду з метою захисту порушених інтересів держави (а.с.39-41). 
		Враховуючи, що Міністерством науки та освіти України належним чином на лист не відредаговано, заходів на захист інтересів держави не вжито, Житомирська окружна прокуратура звернулась з даним позовом про визнання недійсними додаткового договору №5 від 01.07.2019 про продовження дії та внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1033 від 11.06.2010 та зобов`язання повернути об`єкт оренди.
		Так, слід зазначити, що частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно із п. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		У відповідності до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. 
		Положеннями ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		Підстави для здійснення прокурором представництва держави в суді визначені у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
		Згідно із ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
		Так, у Законі України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
		Частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
		Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
		Як убачається із матеріалів справи, прокурор звернувся із даним позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України. 
		Так, прокурор звертаючись із позовом у даній справі, вказує, що Міністерство освіти і науки України, як власник майна Центру професійно-технічної освіти є органом, уповноваженим у даних правовідносинах на захист інтересів держави в розумінні ст. 23 Закону України Про прокуратуру.
		Колегія суддів, зазначає, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
		Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		Разом з тим, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 07 грудня 2018 року справі № 924/1256/17 доповнив вищевикладені аргументи Верховного Суду, вказавши, що підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у цивільній справі 587/430/16-ц конкретизувала вищевикладений висновок Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, та зазначила, що процедура, передбачена абз. 3 і 4 ч.4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання вимог абз. 3 ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" 26.02.2021 місцева прокуратура звернулася із листом №32-84-1813вих-21 до Міністерства освіти і науки України у якому зазначає, що нею були виявлені порушення законодавства у сфері охорони дитинства з пропозицією вжиття заходів на їх усунення шляхом звернення до суду. Цим же листом відповідно до абз.3 ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" позивача повідомлено, що у разі невжиття або зволікання із вжиттям відповідних заходів претензійно-позовного характеру прокуратура самостійно звертатиметься до суду з метою захисту порушених інтересів держави. 
		Однак, як зазначає прокурор в позові Міністерством освіти і науки України на вказаний лист належним чином не відреаговано, заходів на захист інтересів держави шляхом звернення до суду або в інший спосіб не вжито.
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає звернення прокурора з даним позовом обґрунтованим.
		Разом з тим, щодо доводів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області викладених у відзиві про пропуск прокурором строку позовної давності для звернення із даним позовом до суду, колегія суддів зауважує таке.
		Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
		Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Так, колегія суддів зауважує, що Житомирська окружна прокуратура оскаржує саме додатковий договір №5 від 01.07.2019 про продовження дії та внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1033 від 11.06.2010.
		При цьому, слід зазначити, що про укладення спірного додаткового договору №5 від 01.07.2019 Міністерству освіти і науки України було повідомлено листом від 01.07.2019 №06/1660 (а.с. 66), отже саме з цієї дати Міністерство освіти і науки України, як позивач довідалося чи могло довідатися про порушення свого права спірним додатковим договором. 
		Як убачається із штемпеля вхідної кореспонденції Господарського суду Житомирської області прокурор звернувся із даним позовом до суду першої інстанції 26.05.2021, тому строк позовної давності про визнання такого додаткового договору прокурором не пропущений.
		Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.
		Згідно зі статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється (стаття 236 ЦК України).
		Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
		Так, за приписами ст. 10 Закону України "Про освіту" невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.
		Відповідно до ч. 1 ст. 80 Закону України "Про освіту" до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.
		Отже, зі змісту вказаної норми вбачається, що об`єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти.
		Згідно із ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту" об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.
		Разом з тим, слід зазначити, що згідно з підпунктом 2 пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" (у редакції чинній на момент укладення спірного договору) навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у закладі освіти.
		Пунктом 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 № 63, передбачено, що здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов`язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.
		Отже, виходячи зі змісту вищенаведених правових положень, в якості додаткових джерел фінансування навчальних закладів законом передбачається можливість залучати, у тому числі доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання. Проте, надання в оренду таких приміщень, споруд, обладнання, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов`язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу, за умови, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
		Невикористання навчальним закладом спірних приміщень для навчального процесу не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з навчально-виховним процесом.
		Аналогічні правові висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17.
		Крім того, згідно абзацу четвертого частини другої статті 4 Закону України 2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна» (чинний на момент прийняття оспорюваного рішення) не можуть бути об`єктами оренди об`єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» (крім пам`яток культурної спадщини, нерухомих об`єктів, які знаходяться на території історико-культурних заповідників та гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми, причалів морських портів).
		В свою чергу частиною другою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» 2163-ХІІ передбачається, що не підлягають приватизації та мають загальнодержавне значення, серед іншого, об`єкти освіти, крім навчальних закладів, майно яких вноситься до статутного капіталу акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.
		Отже, вимогами Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що не можуть бути об`єктами оренди та не підлягають приватизації об`єкти освіти, а Законом України «Про освіту» визначено випадки передачі закладів освіти в тимчасове користування з обмеженою метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.
		Проте, з матеріалів справи убачається, що нежитлове приміщення по вул. Київській, 31 в м. Житомирі передано в тимчасове користування ФОП Барановському С.В. для влаштування кафе без права торгівлі товарами підакцизної групи відповідно до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1033 від 11.06.2010. Слід зазначити, що додатковими договорами №2 від 17.06.2013 було внесено зміни в п. 1.2 , а саме: «Майно передається в оренду для розміщення кафе без реалізації товарів підакцизної групи  77,2 кв.м. та розміщення кафе з реалізацією товарів підакцизної групи 32,8 кв.м.» та №5 від 01.07.2019 до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1033 від 11.06.2010 було внесено зміни в п. 1.2 , а саме : «Майно передається в оренду для розміщення кафе з них: 75,4 кв.м. - з реалізацією товарів підакцизної групи  34,6 кв.м. без реалізації товарів підакцизної групи».
		Отже, основним напрямком діяльності ФОП Барановського С.В. є здійснення продажу підакцизних товарів, тобто діяльність не пов`язана з навчально-виховним процесом.
		Невикористання навчальним закладом приміщень для навчального процесу, не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з навчально-виховним процесом.
		Разом з тим, щодо доводів прокурора щодо порушення відповідачами порядку пролонгації договору оренди майна внаслідок неотримання дозволу на це власника майна, колегія суддів зауважує таке.
		Так, листом Міністерства освіти і науки України №1/11-2127 від 19.03.2010 Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Житомирській області повідомлено про надання дозволу на передачу в оренду частини нежитлового приміщення площею 110 кв.м. за адресою: м.Житомир, вул. Київська, 31, терміном до одного року. Також зазначено, що у подальшому продовження строку дії договору оренди може бути здійснено за умови погодження його з міністерством.
		Проте, матеріали справи не містять погодження, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області та в подальшому Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях з Міністерством освіти і науки України наступного продовження договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1033 від 11.06.2010, укладеного з ФОП Барановським С.В..
		Отже на переконання колегії суддів, таке продовження договору оренди нерухомого майна здійснювалося за відсутності погодження з власником майна, що свідчить про порушення умов передачі спірного приміщення в оренду, зазначених у листі Міністерства освіти і науки України №1/11-2127 від 19.03.2010.
		При цьому, листи Регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області №09/1996 від 18.05.2013, №06/2260 від 24.06.2016, №06/1660 від 01.07.2019 про направлення Міністерству освіти і науки України копій додаткових договорів до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1033 від 11.06.2010 уже після їх укладення не надавало можливості власнику майна висловити свою позицію щодо таких додаткових договорів, а відтак, неможливо розцінити погодженням передбачених ним змін.
		Крім того, в матеріалах справи наявний лист Міністерства освіти і науки України №1/11-3974 від 02.06.2021, у якому прямо повідомляється, що умови продовження строку дії договору оренди №1033 від 11.06.2010 державного нерухомого майна Міносвіти не погоджувалося (а.с. 107).
		Так, частиною першою статті 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» унормовано, що у разі укладення договору оренди нерухомого майна з орендодавцем, зазначеним в абзацах другому та третьому статті 5 цього Закону, орендодавець у п`ятиденний термін після підписання сторонами договору повідомляє про це орган, уповноважений управляти відповідним майном.
		Тобто обов`язок орендодавця повідомити про укладення договору оренди державного майна орган, уповноважений управляти відповідним майном становить собою окрему нормативну вимогу, та не може підміняти собою обов`язку враховувати умови погодження договору оренди власником майна.
		Також, слід зазначити, що відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції станом на 01.07.2019) у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, внаслідок укладення оспорюваного додаткового договору були змінені умови договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1033 від 11.06.2010, зокрема в частині мети та умов використання орендованого майна.
		Відповідно до пункту 1.2. договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1033 від 11.06.2010 в його первісній редакції частина нежитлового будинку площею 110 кв. метрів, що належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України та знаходиться за адресою: м.Житомир, вул. Київська, 31, передається в оренду з метою розміщення кафе без реалізації товарів підакцизної групи.
		Проте, внаслідок змін, внесених до умов договору оренди №1033 від 11.06.2010 додатковими договорами до нього №2 від 17.06.2013 та №5 від 01.07.2019 орендарю надано право здійснення реалізації товарів підакцизної групи на площі 75,4 кв.м.
		При цьому, в силу дії статті 63 Закону України «Про освіту» (чинного станом на дату укладення договору оренди №1033 від 11.06.2010) та статті 80 Закону України «Про освіту» (чинного станом на дату укладення додаткового договору №5 від 01.07.2019 до договору оренди) мета використання орендованого майна об`єктів освіти є істотною умовою відповідних правовідносин.
		Отже, на переконання колегії суддів, наявність вказаних змін мети використання орендованого майна виключають можливість застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та зобов`язувало орендодавця дотриматися загального порядку укладення договору оренди майна, передбаченого цим законом.
		Встановивши зазначені обставини, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що спірний додатковий договір №5 від 01.07.2019 про продовження дії та внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1033 від 11.06.2010 укладений з порушенням вимог законодавства про освіту, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України.
		Правова позиція з приводу наявності підстав для визнання недійсним договору щодо передачі в оренду об`єкта освіти, який використовується для цілей, не пов`язаних з освітнім процесом та освітньою діяльністю, викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, та постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 902/653/17, від 15.06.2018 у справі № 906/164/17, від 09.08.2018 у справі № 922/2686/15.
		Крім того, заявлена прокурором вимога про зобов`язання повернути частину нежитлового приміщення шляхом складання акту прийому-передачі майна, також підлягає задоволенню, з огляду на таке.
		Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		Згідно із частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту, як правило, договір найму припиняється. 
		Як визначено ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. 
		Таким чином, визнання недійсним додаткового договору №5 від 01.07.2019 про продовження дії та внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1033 від 11.06.2010 є правовим наслідком повернення цього приміщення орендодавцю в порядку і на умовах, які встановлені законом.
		Разом з тим, апеляційний господарський суд звертає увагу, що чинне законодавство не передбачає визнання недійсним правочину на майбутнє.
		Аналогічні висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17.
		За таких обставин, вимога прокурора про припинення зобов`язання за додатковим договором на майбутнє задоволенню не підлягає.
		За наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Житомирської області від 27.09.2021 у справі №906/579/21 скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.
		Згідно із п.2 ч.1 ст.275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
		Відповідно до п.4 ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Крім того, в силу вимог ст. 129 ГПК України у зв`язку із частковим задоволенням позову судовий збір за подачу позову та подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідачів на користь прокуратури.
		 
		Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 27.09.21р. у справі № 906/579/21 задоволити частково.
		2. Рішення господарського суду Житомирської області від 27.09.21р. у справі №906/579/21 скасувати. Прийняти нове рішення: 
		«Позов задоволити частково.
		Визнати недійсним додатковий договір №5 від 01.07.2019 про продовження дії та внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1033 від 11.06.2010, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області та ФОП Барановським Сергієм Володимировичем.
		Зобов`язати ФОП Барановського Сергія Володимировича повернути частину нежитлового будинку за адресою: м.Житомир, вул.Київська, 31, площею 110кв.м. у користування Центру професійно-технічної освіти міста Житомира шляхом складання акту прийому-передачі майна.
		В позові щодо припинення зобов`язання за договором на майбутнє відмовити». 
		3. Стягнути із Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (33001, м. Рівне, вул. П.Могили, 24, код ЄДРПОУ 42956062) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, Житомирська обл., місто Житомир, вул. СВЯТОСЛАВА РІХТЕРА, будинок 11, на розрахунковий рахунок №UA598201720343110001000011049 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909950) 6026,76 грн витрат по сплаті судового збору за подачу позову. 
		4. Стягнути із Фізичної особи-підприємця Барановського Сергія Володимировича (11156, Житомирська обл., Овруцький р-н, с. Смоляне, код НОМЕР_1 ) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, Житомирська обл., місто Житомир, вул. СВЯТОСЛАВА РІХТЕРА, будинок 11, на розрахунковий рахунок №UA598201720343110001000011049 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909950) 6026,77 грн витрат по сплаті судового збору за подачу позову.
		5. Стягнути із Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (33001, м. Рівне, вул. П.Могили, 24, код ЄДРПОУ 42956062) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, Житомирська обл., місто Житомир, вул. СВЯТОСЛАВА РІХТЕРА, будинок 11, на розрахунковий рахунок №UA598201720343110001000011049 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909950) 9040,50 грн витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.
		6. Стягнути із Фізичної особи-підприємця Барановського Сергія Володимировича (11156, Житомирська обл., Овруцький р-н, с. Смоляне, код НОМЕР_1 ) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, Житомирська обл., місто Житомир, вул. СВЯТОСЛАВА РІХТЕРА, будинок 11, на розрахунковий рахунок №UA598201720343110001000011049 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909950) 9040,50 грн витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги
		7. Господарському суду Житомирської області на виконання даної постанови видати наказ.
		8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.
		9. Справу №906/579/21 повернути до Господарського суду Житомирської області.
		 
		Повний текст постанови складений "27" січня 2022 р.
		 
		Головуючий суддя Миханюк М.В. 
		 
		Суддя Саврій В.А. 
		 
		Суддя Коломис В.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...