Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/3468/13 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:; майнові спори, стороною в яких є боржник, з них:; спори про визнання недійсними правочинів, укладених боржником.
Надіслано для оприлюднення: 31.01.2022. Зареєстровано: 01.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 02.02.2022.
Дата набрання законної сили: 25.01.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25.01.2022                                                  м. Дніпро                             Справа № 908/3468/13
		 
		Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії:
		головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач)
		суддів: Білецька Т.А., Верхогляд Т.А.
		секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2020 по справі № 908/3468/13 (суддя Черкаський В.І.) повний текст рішення складено 17.07.2020 
		за позовом  ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області
		до відповідача 1 - Публічного акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод», м. Запоріжжя
		до відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомаш-Інвест», м. Київ
		до відповідача 3 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Метизи», м.Запоріжжя
		до відповідача 4 - Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»,   м. Київ
		до відповідача 5 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький Емальпосуд», м. Запоріжжя
		про визнання недійсним договору застави від 05.05.2008 № 050508-Z (із змінами та доповненнями), укладеного між ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» і ПАТ «Банк Кредит Дніпро», права вимоги по якому передано ТОВ «Енергомаш-Інвест» відповідно до договору про відступлення прав вимоги від 25.07.2013        № 250713/1
		в межах справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод», м. Запоріжжя по справі № 908/3468/13, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
		 
		16.03.2016 до суду від ОСОБА_1 (позивач) надійшла позовна заява вих. від 15.03.2016 вх. № 77/09-05 від 16.03.2016 (з урахуванням заяви ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог у зв`язку з відмовою від частини позовних вимог) про часткове визнання недійсним Договору застави від 05.05.2008 № 050508-Z (із змінами та доповненнями), укладеного між Публічним акціонерним товариством «Запорізький сталепрокатний завод» (далі - ПАТ «ЗСЗ», відповідач-1) і Публічним акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» (далі - ПАТ «Банк Кредит Дніпро», відповідач-4) в частині забезпечення кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Метизи» (далі - ТОВ «ТД «Метизи», відповідач-3), права вимоги по якому передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергомаш-Інвест» (далі - ТОВ «Енергомаш-Інвест», відповідач-2) відповідно до Договору про відступлення прав вимоги від 25.07.2013 № 250713/1 (а. с. 4-11 т 1, 71-72 т 6).
		Рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/719/16 від 19.07.2016 (суддя Ніколаєнко Р.А.) позов ОСОБА_1 задоволено частково      (а. с. 98-103 т 4).
		Позовні вимоги до відповідача -1 - ПАТ «ЗСЗ» та відповідача-4 - ПАТ «Банк Кредит Дніпро» задоволено.
		Позовні вимоги до відповідача - 2 - ТОВ «Енергомаш-Інвест» та відповідача - 3 - ТОВ «Торговий дім «Метизи» залишено без задоволення.
		Визнано недійсним договір застави від 05.05.2008 № 050508-Z із усіма змінами та доповненнями, укладений між ПАТ «ЗСЗ» та ПАТ «Банк Кредит Дніпро».
		Стягнуто з ПАТ «ЗСЗ» та ПАТ «Банк Кредит Дніпро» на користь        ОСОБА_1 по 689,00 грн суми відшкодування судового збору.
		Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2016 у справі № 908/719/16 апеляційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ «Енергомаш-Інвест» на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.07.2016 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 19.07.2016 у справі № 908/719/16 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю (а. с. 63-70 т 5).
		Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2017 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2016 та рішення Господарського суду Запорізької області від 19.07.2016 у справі № 908/719/16 - скасовано. Справу № 908/719/16 передано до Господарського суду Запорізької області для нового розгляду по суті в межах справи № 908/3468/13 про банкрутство ПАТ «ЗСЗ» (а. с. 148-152 т 5).
		За результатами нового розгляду справи № 908/3468/13 рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.07.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 (вх. № 777/09-05 від 16.03.2016) про визнання недійсним договору застави від 05.05.2008 № 050508-Z (із змінами та доповненнями), укладеного між ПАТ «ЗСЗ» і ПАТ «Банк Кредит Дніпро», право вимоги по якому передано ТОВ «Енергомаш-Інвест» відповідно до договору про відступлення прав вимоги від 25.07.2013        № 250713/1 задоволено повністю.
		Визнано недійсним Договір застави № 050508-Z (зі змінами та доповненнями), укладений між ПАТ «ЗСЗ» та ПАТ «Банк Кредит Дніпро», права вимоги по якому передано ТОВ «Енергомаш-Інвест» відповідно до договору про відступлення прав вимоги від 25.07.2013 № 250713/1 в частині забезпечення вимог ПАТ «Банк Кредит Дніпро» за Кредитною угодою № 050508-КЛВ від 05.05.2008.
		Стягнуто солідарно з ПАТ «ЗСЗ», ТОВ «Енергомаш-Інвест», ТОВ «Торговий дім «Метизи», ПАТ «Банк Кредит Дніпро», ТОВ «Запорізький емальпосуд» на користь ОСОБА_1 1378,00 грн - судового збору (а. с. 165-171 т 7).
		 
		2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
		 
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції АТ «Банк Кредит Дніпро» оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
		В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на те, що судом першої інстанції неправомірно застосовано до спірних правовідносин Закон України  «Про акціонерні товариства», якого на час укладення спірного правочину не існувало.
		Так, апелянт акцентує увагу суду апеляційної інстанції на тому, що договір застави № 050508-Z укладено між ПАТ «ЗСЗ» та ПАТ «Банк Кредит Дніпро» 05.05.2008, в той час, як Закон України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 набрав чинності лише з 29.04.2009.
		На думку апелянта, до правовідносин, які виникли між сторонами правочину, підлягали застосуванню норми Закону України «Про господарські товариства», які не містили положень про інститут заінтересованості у вчиненні правочину.
		Посилаючись на норму ст. 92 ЦК України апелянт зазначає про те, що обов`язок доказування того, що АТ «Банк Кредит Дніпро» було обізнане про неповноважність представника ПАТ «ЗСЗ» на підписання спірного договору або наявності певної заінтересованості, щодо якої посилається позивач, покладається саме на позивача. Однак, а ні позивач, а ні його представник не довели цього факту взагалі. Господарським судом Запорізької області ці обставини також залишені поза увагою, що на думку апелянта, призвело до неправильного вирішення даної справи по суті.
		Апелянт зауважує, що під час укладення кредитного договору та його забезпечення договором застави АТ «Банк Кредит Дніпро» діяв добросовісно, розумно та справедливо, як то передбачено ст. 92 ЦК України, не був та не міг бути обізнаним про наявність будь-якої заінтересованості з боку ПАТ «ЗСЗ» та родинних зв`язків ОСОБА_2 , на чому акцентує увагу ОСОБА_1 .
		Також, апелянт вважає відсутніми підстави для визнання спірного правочину недійсним, оскільки укладення договору застави було попередньо погоджено з Наглядовою радою ПАТ «ЗСЗ», якою надано дозвіл на його укладення, сторонами узгоджені усі істотні умови договору застави, підписано його уповноваженими особами, скріплено печатками товариств та нотаріально посвідчено. 
		Суддею Черкаським В.І. не було досліджено той факт, що оспорюваний договір застави є нотаріально посвідченим, а нотаріусом були перевірені обсяг дієздатності та правоздатності сторін договору, їх повноваження, однак в ході розгляду справи судом не було залучено до участі у справі приватного нотаріуса ДМНО Вербу В.М.
		На думку апелянта, суддею місцевого господарського суду було здійснено формальний підхід до доводів відповідача щодо позову, а відмова в задоволенні усного клопотання для надання додаткового часу для підготовки сторони захисту до судових дебатів по справі є елементом штучного тиску з боку судді, чим допущено порушення прав учасника процесу на об`єктивний, неупереджений розгляд справи, що свідчить про порушення суддею норм процесуального права.
		Також, апелянт просить апеляційний господарський суд звернути увагу на те, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення з позовом до суду,     а судом безпідставно відхилено клопотання відповідача про застосування строку позовної давності.
		Крім того, апелянт вважає себе неналежним відповідачем у справі, оскільки згідно договору № 250713/1 відступлення права вимоги від 25.07.2013 новим кредитором за кредитним договором № 050508-КЛВ від 05.05.20008 та за договором застави № 050508-Z від 05.05.2008 (із змінами та доповненнями) є ТОВ «Енергомаш-Інвест». Зазначення відповідачем у справі АТ «Банк Кредит Дніпро» призводить до стягнення з Банку судових витрат по справі, що є неправильним.
		З урахуванням всього вищевикладеного апелянт просить Центральний апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2020 по справі № 908/3468/13 повністю та ухвалите нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. 
		 
		3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
		 
		Позивач ОСОБА_1 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про недоречність доводів апелянта щодо неможливості застосування до спірних правовідносин норм Закону України «Про акціонерні товариства», оскільки оспорюваний договір має оцінюватися в цілому, з урахуванням обставин, які мали місце як на дату укладення договору, так і в період його дії.
		Так, позивач вказує, що судом першої інстанції були враховані всі нюанси укладення спірного договору, зокрема, судом враховано, що між ВАТ «ЗСЗ» та ЗАТ КБ «Кредит-Дніпро» 30.12.2010 було укладено договір про зміну Договору застави від 05.05.2008 № 050508-Z, відповідно до якого указаний договір викладено у новій редакції, з якою суттєво змінилися умови договору.
		Крім того, з моменту укладення договору застави від 05.05.2008 № 050508-Z сторони додатково уклали ряд договорів про його зміну, зокрема: 29.04.2011, 01.09.2011, 08.10.2011, 23.12.2011, 07.03.2012, 29.04.2012, 15.05.2012, 12.07.2012. Вказаними змінами до договору були змінені певні пункти первинного договору застави, що на думку позивача фактично свідчить про укладення сторонами нового договору.
		Також, на думку позивача, не можуть бути прийнятими апеляційним господарським судом до уваги аргументи апелянта про неможливість бути обізнаним про наявність родинних зв`язків членів наглядової ради ПАТ «ЗСЗ», що в силу вимог ст. 92 ЦК України надає захист прав ПАТ «Банк Кредит Дніпро», як третій особі. Обізнаність банку щодо родинних зв`язків встановлено постановами Верховного Суду в інших справах.
		Доводи апелянта щодо порушення його процесуальних прав пов`язаних з відмовою судом у задоволенні клопотання про надання додаткового часу для підготовки до судових дебатів по справі ОСОБА_1 вважає безпідставними, оскільки розгляд справи відбувався протягом 4-х років та Банк мав достатньо часу для підготовки своєї промови в судових дебатах.
		Доводи апелянта щодо незалучення судом до участі у справі приватного нотаріуса ДМНО Верби В.М. в якості третьої особи, ОСОБА_1 також вважає безпідставними, оскільки ПАТ «Банк Кредит Дніпро» не скористався своїм правом та можливістю заявити до суду та довести, на які права чи обов`язки зазначеного нотаріуса могло вплинути оскаржуване рішення.
		Окрім зазначеного, ОСОБА_1 вважає недоречними доводи апелянта про неналежність відповідача по справі, оскільки в момент вчинення оскаржуваного правочину стороною виступало саме ПАТ «Банк Кредит Дніпро», що не суперечить приписам статей 203, 215 ЦК України.
		З урахуванням зазначеного вище, ОСОБА_1 просить суд залишити рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2020 у справі               № 908/3468/13 без змін, а скаргу ПАТ «Банк Кредит Дніпро» без задоволення      (а. с. 75-77 т 8).
		Аналогічний за змістом відзив на апеляційну скаргу подано арбітражним керуючим Оберемком Романом Анатолійовичем (а. с. 18-23 т 10).
		 
		4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
		 
		Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.10.2013 прийнято заяву про порушення справи про банкрутство ПАТ «ЗСЗ» до розгляду.
		Постановою суду від 30.03.2015 процедуру санації ПАТ «ЗСЗ» (код ЄДРПОУ 00191247) припинено. Припинено повноваження керуючого санацією Нагіх Людмили Костянтинівни. Визнано ПАТ «ЗСЗ» банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Нагіх Людмилу Костянтинівну.
		Постановою суду від 26.03.2018 (суддя Черкаський В.І.), постанову Господарського суду Запорізької області № 908/3468/13 від 30.03.2015 скасовано. Припинено повноваження ліквідатора ПАТ «ЗСЗ» - Нагіх Людмили Костянтинівни. Відновлено процедуру санації ПАТ «ЗСЗ» та повноваження керуючого санацією Нагіх Людмили Костянтинівни.
		Ухвалою суду від 14.04.2020 (суддя Сушко Л.М.) заяву арбітражного керуючого Нагіх Людмили Костянтинівни - задоволено. Відсторонено арбітражного керуючого Нагіх Людмилу Костянтинівну від виконання повноважень керуючого санацією ПАТ «ЗСЗ». Керуючим санацією ПАТ «ЗСЗ» призначено арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
		Наразі у справі № 908/3468/13 продовжується процедура санації.
		Як вже зазначалося вище, постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2017 у справі № 908/719/16 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2016 та рішення Господарського суду Запорізької області від 19.07.2016 у справі № 908/719/16 скасовано. Справу № 908/719/16 передано до Господарського суду Запорізької області для нового розгляду по суті в межах справи № 908/3468/13 про банкрутство ПАТ «ЗСЗ».
		У зазначеній постанові Вищий господарський суд України вказав на те, що судами першої та апеляційної інстанції не було встановлено обставини щодо порушення чи відсутності порушення корпоративних прав ОСОБА_1 як акціонера, оскільки суди в порушення ст. 11128 ГПК України (чинної на момент прийняття судових рішень) проігноровали позицію Верховного Суду України, викладену в постановах № 911/2089/14 від 21.01.2015, № 911/2435/14 від 01.07.2015, та не з`ясували чи дозволяє частка ОСОБА_1 впливати на результати загальних зборів товариства, а отже чи має така особа право на звернення до господарського суду про визнання недійсними договорів, укладених між товариством та третіми особами. Тобто суди повинні встановити право особи, яка в силу належного їй розміру частки у статутному капіталі товариства може впливати на результати голосування на загальних зборах товариства, на звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору.
		Згідно з ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
		Під час нового розгляду справи, місцевим господарським судом встановлено, що ОСОБА_1 є акціонером ПАТ «ЗСЗ», з загальним обсягом акцій 40036 шт. (22,8213 %), про що свідчить виписка про стан рахунку у цінних паперах              № 032577 (а. с. 12 т 1).
		На підставі наявних в матеріалах справи документів, місцевим господарським судом також встановлено, що 05.05.2008 між ЗАТ КБ «Кредит-Дніпро» (правонаступником якого є відповідач-4) та відповідачем-3 - ТОВ «ТД «Метизи» (позичальник) укладено кредитний договір № 050508-КЛВ, за умовами якого Банк зобов`язався відкрити ТОВ «ТД «Метизи» відкличну відновлювальну кредитну лінію в національній валюті України в межах загальної суми 6000000 грн, а відповідач-3 зобов`язався повернути кредит не пізніше 04.05.2009 та сплатити проценти за користування кредитами, на умовах передбачених договором            (а. с. 27-30 т 2).
		Також, між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та позичальником - ТОВ «ТД «Метизи» 01.09.2010 укладено договір № 010910 про зміну кредитного договору, відповідно до якого договір № 050508-КЛВ від 05.05.2008 викладено в новій редакції, відповідно до якої Банк зобов`язався надати позичальнику кредити (транші) в національній валюті України, в межах загальної суми 1500000,00 грн на основі договорів про надання кредиту (траншу) до договору, які є невід`ємною частиною (а. с. 31-35 т 2).
		Договором від 15.06.2012 про зміну кредитного договору кінцеву дату повернення кредиту визначено15 липня 2012 року (а. с. 44 т 2).
		На забезпечення виконання ТОВ «ТД «Метизи» умов кредитного договору    № 050508-КЛВ від 05.05.2008 між ЗАТ КБ «Кредит-Дніпро» та  ВАТ «ЗСЗ» (правонаступником якого є відповідач-1), як заставодавцем, укладено договір застави № 050508-Z від 05.05.2008 (далі - договір застави, а. с. 45-52 т 2).
		До договору застави укладені договори про зміну від 30.12.2010, від 29.04.2011, від 01.09.2011, від 08.10.2011, від 23.12.2011, від 07.03.2012, від 29.04.2012, від 15.05.2012, від 20.07.2012, які є невід`ємними частинами договору застави (а. с. 53-75 т 2).
		Відповідно до п. 1.1. договору від 30.12.2010 про зміну договору застави       № 050508-Z від 05.05.2008, ПАТ «Банк Кредит-Дніпро» (відповідач-4) надав    ТОВ «ТД «Метизи» (відповідачу-3) поновлювану траншеву кредитну лінію для поповнення обігових коштів, з лімітом кредитування у сумі 3500000,00 грн, відповідно до п. 1.1. кредитного договору-1, зі строком погашення отриманих кредитів 01 вересня 2011 року, відповідно до п. 1.2. кредитного договору-1.
		З матеріалів справи також вбачається, що між ПАТ «Банк Кредит Дніпро», як первісним кредитором та ТОВ «Енергомаш-Інвест», як новим кредитором, укладено договір відступлення права вимоги № 250713/1 від 25.07.2013, за умовами якого первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги, належне первісному кредитору, і стає кредитором за кредитним договором № 050508-КЛВ від 05.05.2008 (а. с. 39-41 т 1).
		Також, умовами п. 6 вказаного договору визначено, що до нового кредитора переходять усі права, які забезпечують виконання зобов`язання боржника, а саме - право заставодержателя за договором застави № 050508-Z від 05.05.2008, право кредитора за договором поруки № 260509-П від 26.05.2009.
		За актом приймання-передачі б/н від 05.09.2013 ПАТ «Банк Кредит Дніпро» передало документи, а ТОВ «Енергомаш-Інвест» прийнято дані документи. Вказаний акт приймання-передачі скріплений підписами повноважних представників сторін та печатками підприємств (а. с. 45-55 т 1).
		В подальшому між ТОВ «Енергомаш-Інвест», як первісним кредитором, та ТОВ «Запорізький емальпосуд», як новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги № 2/03-15 У від 12.03.2015, відповідно до умов якого з метою погашення заборгованості боржника - ПАТ «ЗСЗ», первісним кредитором передаються права за кредитним договором   № 050508-КЛВ від 30.12.2008, а новим кредитором приймаються на себе, у порядку та на умовах по даному договору, право вимоги по зобов`язанням боржника.
		На виконання умов договору про відступлення права вимоги  № 2/03-15У від 12.03.2015 ТОВ «Енергомаш-Інвест» та ТОВ «Запорізький емальпосуд» складено акт приймання-передачі документів № 1 від 12.03.2015, який підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками (48-51 т 4).
		Судом встановлено, що на момент укладення спірних договорів - в період 2010-2011 років ОСОБА_1 був акціонером ПАТ «ЗСЗ», про що свідчить виданий йому в липні 2002 року товариством та депозитарною установою - ТОВ «Криворізька депозитарна компанія» сертифікат акцій № 010104 на 16234 шт. простих іменних акцій.
		На думку ОСОБА_1 , саме з укладенням незаконних правочинів, зокрема, договору застави від 05.05.2008 № 050508-Z (оспорюваний правочин) ПАТ «ЗСЗ» доведене до банкрутства, і саме ці обставини свідчать про допущене з боку товариства порушення корпоративних прав ОСОБА_1 , як акціонера ПАТ «ЗСЗ».
		Звертаючись до господарського суду з позовом про визнання договору застави № 050508-Z від 05.05.2008 (зі змінами та доповненнями) недійсним, позивач обґрунтував свою позицію тим, що угода є недійсною відповідно до положень ч. 1 ст. 92, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, ст. 71 Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VІ від 19.09.2008, оскільки рішення про укладання спірного договору прийнято не загальними зборами відповідача-1, а Наглядовою радою відповідача-1, більшість членів якої є членами однієї сім`ї, які є заінтересованими особами без повідомлення про заінтересованість ПАТ «ЗСЗ».
		Крім того, позивач посилається на порушення його корпоративних прав у зв`язку з банкрутством відповідача-1, що, на його думку, відбулося внаслідок вчинення низки незаконних, на його думку, правочинів.
		Так, позивач зазначає, що зі змісту протоколу загальних зборів акціонерів ПАТ «ЗСЗ» від 16.03.2010 № 16 членами Наглядової ради товариства призначено ОСОБА_3 (батько), ОСОБА_4 (син), ОСОБА_5 (донька), ОСОБА_6 (зять) та ОСОБА_7 . За рішенням загальних зборів від 18.03.2008 членом Наглядової ради призначено ОСОБА_6 (зять), переобрано голову Наглядової ради - звільнено ОСОБА_3 (батько) та призначено ОСОБА_4 (син). Отже, більшість членів Наглядової ради є особами однієї сім`ї. Крім того,      ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є одночасно членами Наглядової ради ПАТ «ЗСЗ» та засновниками ТОВ «ТД «Метизи» з частками по 50%, а ОСОБА_4 є ще й членом виконавчого органу ТОВ «ТД «Метизи» - генеральним директором.
		За змістом протоколу № 18 річних загальних зборів акціонерів ПАТ «ЗСЗ» від 24.07.2012 Наглядова рада діяла у тому ж складі (обрана рішенням зборів від 16.03.2010).
		З листа відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації ГТУЮ у Дніпропетровській області № 2246/03.1-38 від 17.05.2016 р. вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 (до реєстрації шлюбів - ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Зазначене підтверджено наданими відділом державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації ГТУЮ у Дніпропетровській області засвідченими копіями актів цивільного стану: про народження      ОСОБА_4 № 2175 від 05.09.1974 та про народження   ОСОБА_8 № 1775 від 01.10.1978, про шлюб № 455 від 26.10.1996 між   ОСОБА_9 та ОСОБА_8 (після шлюбу прізвище ОСОБА_10 ) та розірвання шлюбу № 601 від 25.10.2001 між ОСОБА_11 (дівоче прізвище ОСОБА_2 ) та ОСОБА_9 , про шлюб № 572 від 27.11.2004 між   ОСОБА_12 та ОСОБА_11 (дівоче прізвище ОСОБА_2 , а після шлюбу - ОСОБА_13 ), які долучено до матеріалів справи. 
		Крім того, згідно із даними з Єдиного державного реєстру юридичних      осіб-підприємців станом на 28.05.2009 ОСОБА_3 являвся засновником  (50 %), а його син ОСОБА_4 - керівником (генеральним директором) ТОВ «ТД «Метизи».
		Отже, три члени Наглядової ради відповідача-1 (тобто більшість голосів), перебувають у родинних стосунках.
		У зв`язку з тим, що рішення про укладення договору застави приймалося не загальними зборами товариства, а Наглядова рада разом з Правлінням вийшли за межі своїх повноважень, діяли недобросовісно, нерозумно та не в інтересах     ПАТ «ЗСЗ», чим було допущено порушення приписів ст. 71 Закону України    «Про акціонерні товариства», ч. 1 ст. 92, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, позивач вважає, що договір застави від 05.05.2008 № 050508-Z (зі змінами та доповненнями) має бути визнаний недійсним на підставі ст. 72 Закону України «Про акціонерні товариства».
		 
		5. Мотиви з яких суд апеляційної інстанції задовольняє доводи апеляційної скарги та не погоджується з мотивами прийняття рішення судом першої інстанції.
		 
		Оцінюючи подані учасниками та наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд вважає такими, що підлягають задоволенню вимоги апеляційної скарги АТ «Банк Кредит Дніпро» з огляду на наступне.
		Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення  правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
		Предметом апеляційного перегляду даної судової справи є рішення Господарського суду Запорізької області про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , заявлених в межах справи про банкрутство ПАТ «ЗСЗ» про визнання недійсним Договору застави № 050508-Z (зі змінами та доповненнями), укладеного між ПАТ «ЗСЗ» та ПАТ «Банк Кредит Дніпро», права вимоги по якому передано ТОВ «Енергомаш-Інвест», відповідно до договору про відступлення прав вимоги від 25.07.2013 № 250713/1, в частині забезпечення вимог ПАТ «Банк Кредит Дніпро» за Кредитною угодою № 050508-Z від 05.05.2008.
		Приймаючи рішення у даній справі місцевий господарський суд виходив з того, що під час прийняття Наглядовою радою ПАТ «ЗСЗ» спірних рішень, останнім не дотримано вимог ст. 71 Закону України «Про акціонерні товариства», оскільки Наглядова рада ПАТ «ЗСЗ» не мала права приймати рішення з питань, щодо яких були прийняті спірні рішення, так як такі рішення мали бути прийняті загальними зборами акціонерного товариства. 
		Оскільки ОСОБА_1 був акціонером ПАТ «ЗСЗ», і рішення з питань, щодо яких були прийняті спірні рішення мали бути прийняті загальними зборами акціонерного товариства, спірні рішення безпосередньо порушують корпоративні права позивача, визначені ч. 1 ст. 167 ГК України, що саме і зазначено позивачем, як підставу позову.
		Щодо права ОСОБА_1 на звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору, укладеного між товариством та третіми особами, колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.
		Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		Відповідно до частин 1, 2 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
		Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
		Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (пункти 6.5 - 6.7 постанови від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження 12-80гс20)).
		Як вже зазначалося вище, в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 з посиланням на приписи ч. 1 ст. 92, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, ст. 71, 72 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI просить визнати недійсним Договір застави № 050508-Z (зі змінами та доповненнями), оскільки вважає рішення про укладення спірного договору прийнятим не загальними зборами, а Наглядовою радою відповідача-1, більшість членів якої є членами однієї сім`ї, а тому є заінтересованими особами.
		Отже, позивач посилається на порушення його корпоративних прав, що на його думку, відбулося саме внаслідок вчинення ряду незаконних правочинів.
		Щодо захисту корпоративних прав акціонера у разі визнання недійсним судом правочину щодо якого є заінтересованість, вчиненого акціонерним товариством з порушенням порядку прийняття рішення про його вчинення, Центральний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
		Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства» корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
		Відповідно до ст. 25 цього Закону кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на:
		1) участь в управлінні акціонерним товариством;
		2) отримання дивідендів;
		3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства.
		Акціонери-власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.
		Частиною 2 ст. 72 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції Закону від 17.09.2008 № 514-VI) було передбачено, що у разі недотримання особою, заінтересованою у вчиненні товариством правочину, вимог, передбачених ст. 71 цього Закону, та вчинення товариством правочину з юридичною особою, всі акції (частки, паї) якої належать цій особі та/або її афілійованим особам, товариство або будь-хто з його акціонерів має право вимагати визнання цього правочину судом недійсним і відшкодування збитків та/або моральної шкоди.
		Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про акціонерні товариства» щодо вдосконалення механізму діяльності акціонерних товариств»   № 2994-VI від 03.02.2011, що набрав чинності 02.03.2011, текст ст. 72 було викладено в іншій редакції: «правочин, вчинений з порушенням вимог ст. 71 цього Закону, може бути визнано судом недійсним». Відповідальність за шкоду, заподіяну товариству правочином, вчиненим з порушенням вимог ст. 71 цього Закону, несе особа, заінтересована у вчиненні акціонерним товариством такого правочину.
		Натомість, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» № 289-VIII від 07.04.2015, який набрав чинність 01.05.2016, ст. 72 Закону України «Про акціонерні товариства» була викладена в новій редакції, і норма про можливість визнання правочину судом недійсним була виключена.
		Так, ст. 72 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачалося, що значний правочин, правочин, щодо якого є заінтересованість, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки акціонерного товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення. Подальше схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки акціонерного товариства з моменту вчинення цього правочину. Окремо у ст. 71 цього Закону зазначалося, що відповідальність за шкоду, заподіяну акціонерному товариству правочином, вчиненим з порушенням вимог цієї статті, несе особа, заінтересована у вчиненні акціонерним товариством такого правочину.
		Водночас, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019  № 132-IX було внесено зміни до ст. 71 Закону, зокрема:
		частину одинадцяту викладено в такій редакції:
		« 11. Солідарну відповідальність за шкоду, заподіяну товариству правочином, вчиненим з порушенням цієї статті, несуть особа, яка порушила вимоги цього Закону, та особа, заінтересована у вчиненні акціонерним товариством такого правочину»;
		доповнено частиною дванадцятою такого змісту:
		« 12. Правочин із заінтересованістю, вчинений на умовах, які за висновком залученої відповідно до цієї статті особи (незалежного аудитора, суб`єкта оціночної діяльності або іншої особи, яка має відповідну кваліфікацію) є для товариства гіршими за звичайні ринкові умови, може бути визнаний судом недійсним за позовом акціонера товариства.
		Збитки, завдані акціонерному товариству внаслідок вчинення такого правочину (у тому числі різниця між ціною правочину та ринковою ціною), відшкодовуються солідарно особою, заінтересованою у вчиненні товариством такого правочину, а також членами наглядової ради товариства, які проголосували за надання згоди на вчинення такого правочину (у разі надання наглядовою радою згоди на вчинення правочину)».
		Згідно з п. 2 ч. 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону        № 132-IX ці зміни набрали чинність з 01.01.2020.
		Отже, до 02.03.2011 у Законі України «Про акціонерні товариства» прямо був визначений такий правовий наслідок вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість, з порушенням порядку прийняття рішення про його вчинення, як: право акціонера вимагати визнання цього правочину судом недійсним.
		У період з 02.03.2011 по 01.05.2016 було зазначено, що такий правочин може бути визнано судом недійсним (без виокремлення кола осіб, що мають звертатися з таким позовом), а також зазначено, що відповідальність за шкоду несе особа, заінтересована у вчиненні акціонерним товариством такого правочину.
		У період з 01.05.2016 по 01.01.2020 - взагалі була відсутня норма про те, що такий договір може бути визнаний судом недійсним. Водночас положення про відповідальність залишались незмінними.
		З 01.01.2020 - знову прямо обумовлено про право акціонера товариства на такий позов, але за наявності певних умов. Окремо застережено про солідарну відповідальність особи, яка порушила вимоги цього Закону, та особи, заінтересованої у вчиненні акціонерним товариством такого правочину, за шкоду, заподіяну товариству правочином, вчиненим з порушенням.
		Отже, при розгляді аналогічних спорів визначальним є саме момент звернення акціонера з позовом.
		Як зазначалося вище, спірний договір застави укладено 05.05.2008, тоді як Закон України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17.09.2008 набрав чинності з 29.04.2009.
		Відповідно до рішення Конституційного суду України від 01.12.2004             № 18-рп/2004 акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оскарження чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства. Порядок судового захисту порушення будь-ким, в т.ч. третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатись тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом.
		Отже, за загальним правилом акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства. Легітимні інтереси господарського товариства формулюються його вищими органами і захищаються в суді виконавчими органами останнього, а не окремим акціонером (учасником). Така судова практика є сталою.
		Лише у виключних випадках, що прямо визначені законом, акціонери (учасники) господарського товариства мають право на звернення до суду за захистом прав та інтересів товариства поза відносинами товариства. Зокрема, таке право передбачено у ч. 12 ст. 71 Закону України «Про акціонерні товариства», у  ст. 54 ГПК України.
		Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 916/1914/20 у постанові від 30.06.2021 та по справі № 904/9839/16 у постанові від 14.04.2021.
		Отже, норма Закону, яка діяла на момент звернення з позовом          ОСОБА_1 , передбачала можливість визнання недійсною угоди, вчиненою з заінтересованістю, але не визначала права її оскарження саме акціонером.
		Колегія суддів зауважує, що на сьогодні існує чітка та послідовна судова практика Великої Палати Верховного Суду щодо неможливості учасника (акціонера) звертатися з позовом в інтересах господарського товариства, крім випадків, визначених законом, оскільки укладення спірних договорів не є прямим порушенням прав позивача на участь у товаристві та управлінні ним, а є наслідком господарської діяльності товариства та результатом розпорядження юридичною особою власним майном.
		Так, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 (провадження № 12-77гс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що договори, укладені посадовою особою товариства без передбаченої статутом згоди загальних зборів, не порушують прав та інтересів учасників такого товариства. Надалі такі висновки були підтверджені у постановах від 15.10.2019   у справі № 905/2559/17 (провадження № 12-264гс18), від 03.12.2019 у справі        № 904/10956/16 (провадження № 12-90гс19) (з урахуванням ухвали від 17.12.2019 у справі № 916/1731/18 (провадження № 12-207гс19); від 07.07.2020 у справі                  № 910/10647/18 (провадження № 12-175гс19).
		Вказані висновки мають загальний характер, а тому колегія суддів враховує їх при вирішенні спору у даній справі.
		За вказаних вище обставин колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 обрано неналежний спосіб захисту своїх корпоративних прав, а тому його позов задоволенню не підлягає.
		Відтак, рішення місцевого господарського суду, з огляду на невідповідність та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильно зроблені висновки по справі та неправильне застосування судом норм матеріального права, підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.
		Доводи відзиву на апеляційну скаргу не спростовують вищевикладених обставин та в силу п. 1 ст. 6 Конвенції не аналізуються колегією суддів, оскільки аргументи наведені вище апеляційний господарський суд вважає достатніми для прийняття рішення у справі, у зв`язку з чим не підлягають оцінці обставини справи по суті.
		 
		6. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
		 
		Відповідно до частин 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
		Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Враховуючи встановлені апеляційним господарським судом обставини справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2020 по справі             № 908/3468/13 з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
		 
		7. Розподіл судових витрат.
		 
		Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на позивача у справі.
		 
		Керуючись статтями 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» -задовольнити.
		Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2020 по справі    № 908/3468/13 - скасувати повністю і прийняти нове рішення.
		В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити повністю.
		Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_2 )         на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (01033, м. Київ вул. Жилянська, 32, ідентифікаційний код 14352406) 2067,00 грн (Дві тисячі шістдесят сім гривень 00 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
		 
		Повний текст постанови складено 30.01.2022.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                            Ю.Б. Парусніков
		 
		Судді:                                                                                Л.М. Білецька
		 
		                                                                                          Т.А. Верхогляд

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...