Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 29/5005/6325/2011 (904/7806/21) : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:; майнові спори, стороною в яких є боржник, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 31.01.2022. Зареєстровано: 01.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 01.02.2022.
Дата набрання законної сили: 22.11.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
		E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49,  fax (056) 377-38-63
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26.01.2022м. ДніпроСправа № 29/5005/6325/2011 (904/7806/21)
		Господарський суд Дніпропетровської області у складі  судді Владимиренко І.В. за участю секретаря судового засідання Сечиної Ю.Ю., розглянувши матеріали справи 
		      
		За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" (49033, м. Дніпро, вул. Краснопільська, 9) в особі арбітражного керуючого Леонова Костянтина Юрійовича (Київська обл., Вишгородський р-н, Боденьки, вул. Старе Село 18 (будівля літера Д) адреса для листування: 04212, м. Київ, а/с 141)  
		до відповідача-1  Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Ідалія"(61044, м. Харків, просп. Московський, буд. 257)
		відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй" (61045, Харківська обл., м. Харків, вул. Клочківська, буд. 244)
		відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Ятрань Плюс" (61044, Харківська обл., м. Харків, просп. Московський, буд. 257, кімната 7)
		відповідача-4 Спільного Українсько-Американське підприємства "Європоль" у формі  товариства з обмеженою відповідальністю (61093, Харківська обл., м. Харків, пров. Володимира Усенка, буд. 2)
		Третя особа-1, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
		Третя особа-2, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )
		Третя особа-3, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_3  ( АДРЕСА_3 ) 
		Третя особа - 4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПОЛІС" (місцезнаходження: 01024, місто Київ, вул. Шовковична, будинок 42-44, офіс 13-В) 
		Третя особа -5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерне товариство "ВТБ БАНК" (місцезнаходження: 01004, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, будинок 8/26) 
		Третя особа -6, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне Управління ДПС у Харківській області, утворене на правах   відокремленого   підрозділу   Державної   податкової   служби   України (місцезнаходження: 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46)
		Третя особа -7, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державну податкову службу України (місцезнаходження: 04053, місто Київ, Львівська площа, буд. 8)
		Третя особа -8, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЕСЕТС МЕНЕДЖМЕНТ" (місцезнаходження: 49089, Дніпропетровська обл.. місто Дніпро, вул. Янгеля академіка, будинок 22-А)
		Третя особа -9, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН ВАЛЛЕТ" (місцезнаходження: 03150, місто Київ, вул. Анрі Барбюса, будинок 5-Б, офіс 11)
		Третя особа-10, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 )
		Третя особа-11, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 )  
		про визнання недійсним правочинів та витребування майна   
		 
		Представники:
		від позивача представник адвокат Білоцерковець Н.В. дов. № б/н від 05.04.21р. 
		від позивача представник адвокат Бумба О.А. дов. № б/н від 20.09.21р. 
		від позивача представник адвокат Савенко Є.О. дов. № б/н від 05.04.21р. 
		від відповідача 2 представник адвокат Александрова Т.В. ордер ВІ №1060016 від 06.10.21р. 
		від відповідача  4 представник адвокат Чубаренко О.О. дов. № б/н від 01.05.21р. 
		від відповідача 1, 3 представники не з`явились  
		від третіх осіб 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11 представники не з`явились  
		 
		СУТЬ СПОРУ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Таміра" в особі арбітражного керуючого Леонова Костянтина Юрійовича звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Ідалія", відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй", відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Ятрань Плюс", відповідача-4 Спільного Українсько-Американське підприємства "Європоль" у формі  товариства з обмеженою відповідальністю, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - 1: ОСОБА_1 , третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - 2: ОСОБА_2 , третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - 3: ОСОБА_3 про визнання недійсним правочинів та витребування майна.
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Залучено в якості Третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - 1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ). Залучити в якості Третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - 2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ). Залучити в якості Третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - 3: ОСОБА_3  ( АДРЕСА_6 . Призначено підготовче засідання на 06.10.2021 о 15:00год. Викликано у підготовче засідання повноважних представників сторін та третіх осіб-1, 2, 3, 4, визнавши їх явку обов`язковою. Клопотання  позивача про надання відповідей на питання в порядку ст. 90 ГПК України - задоволено. Зобов`язано відповідача-1 Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Ідалія"; відповідача-2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй", відповідача-3 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ятрань Плюс", відповідача-4 Спільне Українсько-Американське підприємство "Європоль" у формі  товариства з обмеженою відповідальністю, Третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - 1: ОСОБА_1 ; Третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - 2: ОСОБА_2 ; Третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - 3: ОСОБА_3 , надати відповіді на питання у порядку та спосіб, визначений приписами ст. 90 ГПК України.
		Позивачем разом з позовною заявою було подано до суду клопотання про витребування доказів та заяву про забезпечення позову.
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2021 клопотання позивача про витребування доказів - задоволено частково.
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра"  в особі арбітражного керуючого Леонова Костянтина Юрійовича про вжиття заходів  забезпечення позову задоволено.
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2021, клопотання відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Ятрань Плюс" про відкладення розгляду справи задоволено. Клопотання відповідача-4 Спільного Українсько-Американське підприємства "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про відкладення розгляду справи задоволено. Відкладено підготовче судове засідання на 09.11.2021 року об 11:00 год. Викликано у підготовче засідання повноважних представників сторін, визнавши їх явку обов`язковою. Клопотання відповідача-4 про продовження процесуального строку для подачі відзиву задоволено. Продовжено відповідачу-4 Спільному Українсько-Американському підприємству "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву у справі №29/5005/6325/2011 (904/7806/21) до 27.10.2021р. Заяву третьої особи-1 про продовження строку на подання пояснень третьої особи задоволено. Продовжено третій особі, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів -1: ОСОБА_1 процесуальний строк для подання пояснень третьої особи, а також процесуальний строк на надання відповідей на питання, поставлені ТОВ "Таміра" у справі №29/5005/6325/2011 (904/7806/21) до 27.10.2021р. Прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову у справі №29/5005/6325/2011 (904/7806/21). Зобов`язано позивача надіслати копію позовної заяви з доданими документами на адресу ТОВ "Ятрань Плюс" (61044, Харківська обл., м. Харків, просп. Московський, буд. 257, кімната 7) та ТОВ "Діадема Батерфляй" (61045, Харківська обл., м. Харків, вул. Клочківська, буд. 244), докази такого надіслання надати до суду. Клопотання позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано у СУАП "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (61093, Харківська обл., м. Харків, пров. Володимира Усенка, буд. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 30751167) та зобов`язати СУАП "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю надати: - копію договору оренди від 01.04.2019, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. за № 1154, укладеного між ТОВ "Ятрань Плюс" та ТОВ "Діадема Батерфляй" як орендодавцями та Спільним Українсько-Американським підприємством "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю як орендарем, а також усіх актів приймання-передачі майна на виконання цього договору, усіх додаткових угод до нього. - копію документів, які підтверджують  розмір усіх сплачених СУАП "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю орендних та інших платежів за користування нерухомим майном на підставі Договору  оренди  від 01.04.2019,  посвідченого  приватним  нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. за №1154, укладеного між ТОВ "Ятрань Плюс" та ТОВ "Діадема Батерфляй" як орендодавцями та Спільним Українсько-Американським підприємством "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, за весь час дії цього договору (платіжних доручень, виписок по банківських рахунках тощо). Витребувано у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Саутенко Наталії Владиславівни (Університетська вулиця, 9, м. Харків, Харківська область,   61000)  та  зобов`язати   приватного   нотаріуса  Харківського   міського нотаріального округу Саутенко Наталію Владиславівну надати: - копію договору оренди від 01.04.2019, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. за № 1154, укладеного між ТОВ "Ятрань Плюс" та ТОВ "Діадема Батерфляй" як орендодавцями та Спільним Українсько-Американським підприємством "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю як орендарем, а також акту приймання-передачі нерухомого майна на виконання цього договору, усіх додаткових угод до нього. Зобов`язано СУАП "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (61093, Харківська обл., м. Харків, пров. Володимира Усенка, буд. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 30751167), приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Саутенко Наталію Владиславівну (Університетська вулиця, 9, м. Харків, Харківська область, 61000) надати Господарському суду Дніпропетровської області документи, витребувані ухвалою суду, протягом  10 днів з моменту отримання копії ухвали суду про витребування доказів. Уповноважено ліквідатора ТОВ "Таміра" арбітражного керуючого Леонова Костянтина Юрійовича, а також уповноважених ним представників ТОВ "Таміра" на отримання доказів, витребуваних судом. Повторно зобов`язано відповідача-1 Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Ідалія"(61044, м. Харків, просп. Московський, буд. 257); відповідача-2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй" (61045, Харківська обл., м. Харків, вул. Клочківська, буд. 244) відповідача-3 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ятрань Плюс" (61044, Харківська обл., м. Харків, просп. Московський, буд. 257, кімната 7) відповідача-4 Спільне Українсько-Американське підприємство "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (61093, Харківська обл., м. Харків, пров. Володимира Усенка, буд. 2) Третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - 1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ); Третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - 2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ); Третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - 3: ОСОБА_3  ( АДРЕСА_6 ), виконати вимоги ухвали суду від 10.09.2021 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, в частині надання відповіді на питання у порядку та спосіб, визначений приписами ст. 90 ГПК України. Повторно зобов`язано ТОВ "Діадема Батерфляй" (Україна, 61045, Харківська обл., місто Харків, вул. Клочківська, будинок 244, ідентифікаційний код юридичної особи 40058810), ТОВ "Ятрань Плюс" (Україна, 61044, Харківська обл., місто Харків, проспект Московський, будинок 257, кімната 7, ідентифікаційний код юридичної особи 37998760), Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Харків) (вулиця Ярослава Мудрого, 16, Харків, Харківська область, 61000), Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Павлівський, 4), та їх посадових осіб надати до наступного судового засідання до Господарському суду Дніпропетровської області документи, витребувані ухвалою суду від 10.09.2021 про витребування доказів. Доведено до відома осіб, у яких витребовуються докази, що відповідно до ст. 81 ГПК України, будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Умисне невиконання рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню передбачає кримінальну відповідальність згідно положень статті 382 Кримінального кодексу України. До наступного засідання подати: позивачу - надати відповідь на відзив; документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів; оригінали документів, доданих до заяви (для огляду в судовому засіданні);  повідомити відповідачів та третіх осіб про час і місце судового засідання, докази повідомлення надати суду. У випадку подання відповіді на відзив, направити її копію на адресу відповідачів, докази чого надати суду (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа). Відповідачам-1,-2,-3,-4 - відзив на позовну заяву, з урахуванням заяви позивача про зміну предмету позову за правилами статті 165 Господарського процесуального кодексу України; заперечення на відповідь на відзив (у разі її отримання - до дня першого підготовчого засідання), складене відповідно до вимог ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів; докази направлення копії заперечення позивачу.  У випадку подання заперечень на відповідь на відзив, направити їх копію на адресу позивача, докази чого надати суду (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа). - надати докази на підтвердження проведення розрахунків за договорами купівлі-продажу та оренди щодо спірного нерухомого майна. третім особам-1,2,3 - письмові пояснення (заперечення) на позов, документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів; сторонам: - належним чином засвідчені копії документів на підтвердження процесуальних повноважень їх представників відповідно до вимог, передбачених статтею 60 Господарського процесуального кодексу України (оригінали надати для огляду в судове засідання).
		08.10.2021 до суду від позивача надійшла заява про залучення кредиторів ТОВ "Таміра" до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Судом заява прийнята до розгляду.
		12.10.2021 до суду від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів направлення копій позовної заяви разом із додатками до ТОВ "Ятрань Плюс" та ТОВ "Діадема Батерфляй". Судом долучено до матеріалів справи подані позивачем докази.
		19.10.2021 до суду від Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), на виконання ухвали суду від 10.09.2021 у даній справі, надійшов лист вих. №34142/74157/13/21/05.1 від 30.09.2021. Судом долучено до матеріалів справи подані докази.
		22.10.2021 до суду від Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради на виконання вимог ухвали суду від 10.09.2021 у даній справі, надійшов супровідний лист вих. №7574/0412/21 від 19.10.2021 з додатками. Судом долучено до матеріалів справи подані докази.
		25.10.2021 до суду від приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Саутенко Наталії Владиславівни на виконання вимог ухвали суду від 06.10.2021 у даній справі, надійшов лист вих. №44/02-14 від 20.10.2021 з додатками. Судом долучено до матеріалів справи подані докази.
		27.10.2021 позивач подав до суду клопотання про приєднання доказів направлення копій додатків до позовної заяви, а також заяви про зміну предмета позову разом із додатками кредиторам ТОВ "Таміра". Судом долучено до матеріалів справи подані докази.
		27.10.2021 позивач подав до суду заперечення на клопотання ОСОБА_2 від 04.10.2021. Судом заперечення позивача прийняті до відома.
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2021 виправлено описку в 58-му та 59-му абзацах мотивувальної частини ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2021 року у справі №29/5005/6325/2011 (904/7806/21), виклавши абзаци 58, 59 мотивувальної частини ухвали від 06.10.2021р. в наступній редакції: 
		"Продовжити відповідачу-4 Спільному Українсько-Американському підприємству "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву у справі №29/5005/6325/2011 (904/7806/21) до 27.10.2021р.; Продовжити третій особі, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів-1: ОСОБА_1 процесуальний строк для подання пояснень третьої особи, а також процесуальний строк на надання відповідей на питання, поставлені ТОВ "Таміра" у справі №29/5005/6325/2011 (904/7806/21) до 27.10.2021р.".
		01.11.2021 до суду від відповідача-4 надійшла заява про роз`яснення ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2021 у справі №29/5005/6325/2011 (904/7806/21). Судом заява прийнята до розгляду.
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2021 відмовлено у задоволенні заяви Спільного Українсько-Американське підприємства "Європоль" у формі  товариства з обмеженою відповідальністю про роз`яснення ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2021 у справі №29/5005/6325/2011(904/7806/21).
		03.11.2021 до суду від відповідача-1 надійшла заява свідка (відповіді на питання ТОВ "Таміра" до ТОВ Фірма "Ідалія" як свідка). 
		04.11.2021 до суду від відповідача-3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження процесуального строку, в якому просив суд продовжити ТОВ "Ятрань Плюс" процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву, витребуваних документів та відповідей на поставлені запитання на строк не менше 30 календарних днів з моменту винесення відповідної ухвали та відкласти розгляд справи в підготовчому провадженні. Судом клопотання прийнято до розгляду.
		04.11.2021 до суду від ОСОБА_1 надійшла нотаріально посвідчена заява свідка (відповіді на письмове опитування учасника справи ОСОБА_1 ).
		08.11.2021 до суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання, в якому третя особа-2 просила суд відкласти розгляд справи в підготовчому засіданні; зобов`язати позивача направити ОСОБА_2 копію позовної заяви з доданими документами та докази направлення надати суду; встановити 15-денний термін на надання письмових пояснень (заперечень) на позов, документального і нормативного обґрунтування викладених доводів. Судом клопотання прийнято до розгляду.
		08.11.2021 позивач подав до суду клопотання про приєднання доказів отримання копій позовної заяви разом із додатками ТОВ "Ятрань Плюс" та ТОВ "Діадема Батерфляй". Судом долучено до матеріалів справи подані позивачем докази.
		09.11.2021 позивач подав до суду клопотання про приєднання доказів направлення копій позовної заяви разом із додатками ОСОБА_2 . Судом долучено до матеріалів справи подані позивачем докази.
		09.11.2021 відповідач-2 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи та продовження ТОВ "Діадема Батерфляй" строку для подання відзиву на позовну заяву ТОВ "Таміра". Судом клопотання прийнято до розгляду.
		09.11.2021 до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження ОСОБА_1  строку для подання пояснень третьої особи. Судом клопотання прийнято до розгляду.
		09.11.2021 до суду від відповідача-4 надійшли клопотання про зупинення провадження у справі №29/5005/6325/2011(904/7806/21) до повернення матеріалів справи №29/5005/6325/2011 з Касаційного господарського суду. Судом клопотання прийняті до розгляду.
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2021 клопотання САУП "ЄВРОПОЛЬ" про зупинення провадження по справі - залишено без задоволення. Клопотання відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Ятрань Плюс" про відкладення розгляду справи та продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, витребуваних документів та відповідей на поставлені запитання задоволено частково. Клопотання відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй" про відкладення розгляду справи та продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву задоволено. Продовжено відповідачу-3 Товариству з обмеженою відповідальністю "Ятрань Плюс" процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву, витребуваних документів та відповідей на поставлені запитання до 24.11.2021. Продовжено відповідачу-2 Товариству з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй" процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву до 24.11.2021. Заяву позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору задоволено. Залучено у якості третьої особи - 4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПОЛІС" (місцезнаходження: 01024, місто Київ, вул. Шовковична, будинок 42-44, офіс 13-В, ідентифікаційний код юридичної особи: 38994463). Залучено у якості третьої особи-5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерне товариство "ВТБ БАНК" (місцезнаходження: 01004, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, будинок 8/26, ідентифікаційний код юридичної особи: 14359319). Залучено у якості третьої особи-6, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне Управління ДПС у Харківській області, утворене на правах   відокремленого   підрозділу   Державної   податкової   служби   України (місцезнаходження: 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, ідентифікаційний код юридичної особи: 43983495). Залучено у якості третьої особи-7, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державну податкову службу України (місцезнаходження: 04053, місто Київ, Львівська площа, буд. 8, ідентифікаційний код юридичної особи 43005393). Залучено у якості третьої особи-8, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЕСЕТС МЕНЕДЖМЕНТ" (місцезнаходження: 49089, Дніпропетровська обл.. місто Дніпро, вул. Янгеля академіка, будинок 22-А, ідентифікаційний код юридичної особи: 39635576). Залучено у якості третьої особи-9, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН ВАЛЛЕТ" (місцезнаходження: 03150, місто Київ, вул. Анрі Барбюса, будинок 5-Б, офіс 11, ідентифікаційний код юридичної особи: 40166142). Клопотання третьої особи - 2, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_2  задоволено частково. Клопотання третьої особи - 1, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_1 задоволено. Встановлено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 процесуальний строк для надання письмових пояснень (заперечень) на позов, документального і нормативного обґрунтування викладених доводів до 24.11.2021р. Продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Відкладено підготовче судове засідання на 30.11.2021 року об 11-20 год. Викликано у підготовче засідання повноважних представників сторін, визнавши їх явку обов`язковою. Повторно витребувано у СУАП "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (61093, Харківська обл., м. Харків, пров. Володимира Усенка, буд. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 30751167) та зобов`язати СУАП "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю надати до 24.11.2021р.: - копію договору оренди від 01.04.2019, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. за № 1154, укладеного між ТОВ "Ятрань Плюс" та ТОВ "Діадема Батерфляй" як орендодавцями та Спільним Українсько-Американським підприємством "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю як орендарем, а також усіх актів приймання-передачі майна на виконання цього договору, усіх додаткових угод до нього. - копію документів, які  підтверджують  розмір усіх сплачених СУАП "Європоль"  у формі товариства з обмеженою відповідальністю орендних та інших платежів за користування нерухомим майном на підставі Договору  оренди  від 01.04.2019,  посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. за №1154, укладеного між ТОВ "Ятрань Плюс" та ТОВ "Діадема Батерфляй" як орендодавцями та Спільним Українсько-Американським підприємством "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, за весь час дії цього договору (платіжних доручень, виписок по банківських рахунках тощо). Повторно зобов`язано до 24.11.2021р. відповідача-2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй" (61045, Харківська обл., м. Харків, вул. Клочківська, буд. 244) відповідача-3 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ятрань Плюс" (61044, Харківська обл., м. Харків, просп. Московський, буд. 257, кімната 7) відповідача-4 Спільне Українсько-Американське підприємство "Європоль" у формі  товариства з обмеженою відповідальністю (61093, Харківська обл., м. Харків, пров. Володимира Усенка, буд. 2); Третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - 2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ); Третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - 3: ОСОБА_3  ( АДРЕСА_6 ), виконати вимоги ухвали суду від 10.09.2021 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, в частині надання відповіді на питання у порядку та спосіб, визначений приписами ст. 90 ГПК України. Повторно зобов`язано до 24.11.2021р. ТОВ "Діадема Батерфляй" (Україна, 61045, Харківська обл., місто Харків, вул. Клочківська, будинок 244, ідентифікаційний код юридичної особи 40058810), ТОВ "Ятрань Плюс" (Україна, 61044, Харківська обл., місто Харків, проспект Московський, будинок 257, кімната 7, ідентифікаційний код юридичної особи 37998760), надати до Господарському суду Дніпропетровської області документи, витребувані ухвалою суду від 10.09.2021 про витребування доказів. Доведено до відома осіб, у яких витребовуються докази, що відповідно до ст. 81 ГПК України, будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Умисне невиконання рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню передбачає кримінальну відповідальність згідно положень статті 382 Кримінального кодексу України. До суду подати: позивачу - надати відповідь на відзив; документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів; оригінали документів, доданих до заяви (для огляду в судовому засіданні);  повідомити відповідачів та третіх осіб про час і місце судового засідання, докази повідомлення надати суду.  У випадку подання відповіді на відзив, направити її копію на адресу відповідачів, докази чого надати суду (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа). Відповідачам-1,-2,-3,-4 - відзив на позовну заяву, з урахуванням заяви позивача про зміну предмету позову за правилами статті 165 Господарського процесуального кодексу України в строк до 24.11.2021р.; заперечення на відповідь на відзив, складене відповідно до вимог ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів; докази направлення копії заперечення позивачу.  У випадку подання заперечень на відповідь на відзив, направити їх копію на адресу позивача, докази чого надати суду (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа). - надати докази на підтвердження проведення розрахунків за договорами купівлі-продажу та оренди щодо спірного нерухомого майна. третім особам-1,2,3,4,5,6,7,8,9 - письмові пояснення (заперечення) на позов, документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів в строк до 24.11.2021р.; сторонам: - належним чином засвідчені копії документів на підтвердження процесуальних повноважень їх представників відповідно до вимог, передбачених статтею 60 Господарського процесуального кодексу України (оригінали надати для огляду в судове засідання). У випадку подання письмових пояснень (заперечень) на позовну заяву та заяву про забезпечення позову, направити їх копію на адресу позивача та відповідачів, докази чого надати суду (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).
		29.11.2021 до суду від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Судом відзив долучено до матеріалів справи.
		29.11.2021 представник відповідача-2 подав до суду заяву свідка (відповіді на запитання ТОВ "Таміра" до ТОВ "Діадема Батерфляй" як свідка). Судом заява долучена до матеріалів справи.
		30.11.2021 до суду від третьої особи-2, ( ОСОБА_2 ) надійшла заява свідка (відповіді на письмове опитування). Судом заява долучена до матеріалів справи.
		30.11.2021 представник  відповідача-3 подав до суду відповідь на поставлені запитання в порядку письмового опитування відповідно до ст. 90 ГПК України. Судом відповідь долучена до матеріалів справи.
		30.11.2021 представник відповідача-3 подав до суду на виконання вимог ухвали суду від 10.09.2021 частину витребуваних документів. Судом долучено до матеріалів справи надані докази.
		30.11.2021 представник відповідача-3 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач-3 просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Судом відзив долучено до матеріалів справи.
		30.11.2021 представник відповідача-2 подав до суду заяву про залишення позовної заяви без руху. Судом заява прийнята до розгляду.
		30.11.2021 представник відповідача-2 подав до суду клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб. Судом клопотання прийнято до розгляду.
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй" про залучення до участі у справі третіх осіб задоволено. Залучено у якості третьої особи-10, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ). Залучено у якості третьої особи-11, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ). В задоволенні заяви про залишення позовної заяви без руху відмовлено. Відкладено підготовче судове засідання на 10.12.2021 року об 11-30 год. Викликано у підготовче засідання повноважних представників сторін, визнавши їх явку обов`язковою. До суду подати: Позивачу: направити копію позовної заяви та доданих до неї документів на адресу третіх осіб-10,11, докази такого направлення надати до суду. третім особам-10,11 - письмові пояснення (заперечення) на позов, документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів. сторонам: - належним чином засвідчені копії документів на підтвердження процесуальних повноважень їх представників відповідно до вимог, передбачених статтею 60 Господарського процесуального кодексу України (оригінали надати для огляду в судове засідання).
		02.12.2021 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Судом долучено до матеріалів справи подані позивачем докази.
		07.12.2021 до суду від третьої особи-1 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. Судом клопотання прийнято до відома.
		07.12.2021 представник позивача подав до суду відповідь на відзив ТОВ "Діадема Батерфляй". Судом відповідь на відзив прийнята до відома.
		08.12.2021 представник ТОВ "Еліт Комерсі" подав до суду клопотання про розгляд справи без участі ТОВ "Еліт Комерсі".
		09.12.2021 представник позивача надіслав на електронну пошту суду відповідь на відзив ТОВ "Ятрань Плюс", вказана відповідь на відзив була також подана позивачем до канцелярії суду 10.12.2021. Судом відповідь на відзив прийнята до відома.
		09.12.2021 від відповідача-3 (ТОВ "Ятрань Плюс") надійшло клопотання про встановлення строку надання позивачу відповіді на відзив. Судом клопотання прийнято до розгляду.
		10.12.2021 від третьої особи - 10 надійшла заява про розгляд справи без його участі. Судом заява прийнята до відома.
		10.12.2021 представник позивача подав до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів  направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу третіх осіб-10,11. Судом долучено до матеріалів справи подані позивачем докази.
		10.12.2021 від відповідача-4 до суду надійшли письмові пояснення. Судом письмові пояснення відповідача - 4 прийнято до відома.
		10.12.2021 від відповідача-4 до суду надійшов відзив на позовну заяву із заявою про поновлення процесуального строку для подачі відзиву. Судом відзив прийнято до відома.
		10.12.2021 від відповідача-4 до суду надійшла заява свідка. Судом заява долучена до матеріалів справи. 
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2021 усне клопотання ТОВ "ДІАДЕМА БАТЕРФЛЯЙ" про відкладення розгляду справи - залишено без задоволення. Клопотання ТОВ "Ятрань Плюс" про встановлення строку ТОВ "Таміра" для подання відповіді на відзив - залишено без задоволення. Залучено до матеріалів справи звернення СУАП "Європоль" ТОВ у вигляді відповіді на питання (заяви свідка), відзив на позовну заяву та пояснення. Залучено до матеріалів справи звернення ТОВ "Таміра" у вигляді відповіді на відзив ТОВ "Ятрань Плюс", відповідь на відзив ТОВ "ДІАДЕМА БАТЕРФЛЯЙ". Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.12.2021 о 12:00год. Встановлено строк сторонам позовного провадження для надання відзивів, заперечень тощо до 21.12.2021р. Явку у судове засідання повноважних представників учасників судового процесу визнано обов`язковою.
		13.12.2021 до суду від представника ТОВ "Ятрань Плюс" надійшли письмові пояснення щодо позову. Судом письмові пояснення прийняті до відома.
		13.12.2021 до канцелярії суду від представника СУАП "Європоль" ТОВ  надійшов відзив на позовну заяву із заявою про поновлення процесуального строку для подачі відзиву, а також заява свідка. Вказані документи надійшли на електронну адресу суду 10.12.2021.
		16.12.2021 до суду від представника ТОВ "Ятрань Плюс" надійшли пояснення. Судом пояснення прийнято  до відома.
		23.12.2021 від представника ТОВ "ДІАДЕМА БАТЕРФЛЯЙ" до суду надійшло клопотання про продовження строку на подання заперечень до 22.12.2021.
		28.12.2021 від представника ТОВ "ДІАДЕМА БАТЕРФЛЯЙ" до суду надійшли заперечення  на позовну заяву. Судом заперечення прийняті до відома.
		28.12.2021 до суду від представника СУАП "Європоль" ТОВ надійшли пояснення. Судом пояснення прийнято до відома.
		28.12.2021 до суду від представника ТОВ "Ятрань Плюс" надійшло клопотання про витребування доказів у позивача. Судом клопотання прийнято до розгляду.
		Представники ТОВ "Діадема Батерфляй" та СУАП "Європоль" ТОВ в судовому  засіданні 28.12.2021 заявили усні клопотання про витребування документів.
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2021 усні клопотання ТОВ "Діадема Батерфляй", СУАП "Європоль" ТОВ про витребування документів - залишено без розгляду. Клопотання ТОВ "Ятрань Плюс" про витребування документів - залишено без розгляду. Зобов`язати ТОВ "Таміра" надати в судове засідання господарському суду Дніпропетровської області оригінал Аудиторського висновку який додано до матеріалів справи разом з документами які були досліджені аудитором під час складання Аудиторського висновку в тому числі: звіти про фінансові результати ТОВ "Таміра" за період 2009-2010 р.р., баланси ТОВ "Таміра" за період 2009-2010 р.р. та інші документи які слугували складанню аудиторського висновку. Відкладено розгляд справи по суті з дослідження доказів на 17.01.2022 року об 11:00год.
		29.12.2021 до суду від представника відповідача-2 надійшли заперечення. Судом заперечення прийнято до відома.
		29.12.2021  до суду від представника ТОВ "Ятрань Плюс" надійшли заперечення. Судом заперечення прийнято до відома.
		30.12.2021 до суду від представника позивача надійшла заява про приєднання доказів розміру понесених ТОВ "Таміра" судових витрат.
		31.12.2021 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову (в частині вимог про стягнення з ТОВ "Діадема Батерфляй") в якій позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй" (код ЄДРПОУ: 40058810) та знаходяться на банківському рахунку: НОМЕР_3 , відкритому в АТ "Приватбанк", на банківському рахунку НОМЕР_4 , відкритому в ПАТ "Банк ВОСТОК" МФО 307123, та/або на будь-якому іншому банківському рахунку, який відкритий та/або буде відкритий Товариством з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй" (код ЄДРПОУ: 40058810) в майбутньому, в межах  суми позову у розмірі 4               950 000,00три. (чотири мільйони дев`ятсот п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок).
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2022 в задоволенні заяви  ТОВ "Таміра" № б/н від 30.12.2021р. про забезпечення позову (в частині вимог про стягнення з ТОВ "Діадема Батерфляй") - відмовлено.
		05.01.2022 до суду від КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради надійшов лист вих. №7816/0412/21 від 01.11.2021. Судом лист прийнято до відома.
		12.01.2022 до суду від представника ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПОЛІС" надійшли письмові пояснення. Судом пояснення прийнято до відома.
		13.01.2022 на електронну пошту суду від представника ТОВ "Таміра" надійшло клопотання про  приєднання до матеріалів справи документів на вимогу ТОВ "Ятрань Плюс". Судом долучено до матеріалів справи  подані докази. Також, вказане клопотання надійшло до канцелярії суду засобами поштового зв`язку 14.01.2021.
		17.01.2022 до суду від представника СУАП "Європоль" ТОВ надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання. Судом клопотання прийнято до розгляду.
		25.01.2022 до суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову №2 (в частині вимог про стягнення коштів з ТОВ "Діадема Батерфляй") в якій позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй" (код ЄДРПОУ: 40058810) та знаходяться на банківському рахунку: НОМЕР_3 , відкритому в АТ "Приватбанк", на банківському рахунку НОМЕР_4 , відкритому в ПАТ "Банк ВОСТОК" МФО 307123, та/або на будь-якому іншому банківському рахунку, який відкритий та/або буде відкритий Товариством з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй" (код ЄДРПОУ: 40058810) в майбутньому, в межах  суми позову у розмірі 4950 000,00 грн. (чотири мільйони дев`ятсот п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок). Судом заява прийнята до розгляду.
		26.01.2022 представник відповідача-2 подав до суду заперечення щодо стягнення витрат, понесених ТОВ "Таміра", пов`язаних із розглядом справи №29/5005/6325/2011 (904/7806/21). Судом заперечення прийнято до відома.
		26.01.2022 до суду від представника відповідача - 4 надійшло клопотання про зупинення розгляду справи. Судом клопотання прийнято до розгляду.
		26.01.2022 в судове засідання з`явились представники позивача та відповідачів-2,4.
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2022 відмовлено ТОВ "Таміра" в задоволенні заяви про забезпечення позову №2 (в частині вимог про стягнення коштів з ТОВ "Діадема Батерфляй"). Клопотання Спільного Українсько-Американське підприємства "Європоль" у формі  товариства з обмеженою відповідальністю про зупинення провадження у справі - залишено без задоволення. Усне клопотання Спільного Українсько-Американське підприємства "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про відкладення розгляду справи - залишено без задоволення.
		Представники відповідачів-1,3 та третіх осіб 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11 в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом направлення ухвали суду на адреси учасників судового процесу, які відомі суду та зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 
		При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.04.2021 у справі №908/794/19(905/1646/17), де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
		Суд зазначає, що ухвали суду у цій справі направлялись на адресу учасників справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.
		Окрім того, ухвали суду у цій справі було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
		Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
		У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
		На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
		Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
		При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
		В порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні  26.01.2022р. оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.
		Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів-2,4, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		1. Встановлені судом обставини переходу речових прав на Спірне Майно, які є предметом доказування у справі.
		1.1. У період з 28.05.2009 по 09.06.2009 між ТОВ "Таміра" як продавцем та ТОВ фірма "Ідалія" як покупцем було укладено десять договорів купівлі-продажу нерухомого майна, що належало на праві власності ТОВ "Таміра", а саме:
		Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. «Л-2» загальною площею 851,8 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, просп. Московський, буд. 257, від 28.05.2009, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бінус О.О. за №      1943.
		Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. «Ф-1» загальною площею 69,9 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, просп.      Московський, буд. 257, від 28.05.2009, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бінус О.О. за №      1946.
		Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. «Ц-2» загальною площею 765,0 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, просп. Московський, буд. 257, від 28.05.2009, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бінус О.О. за реєстровим № 1949.
		Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. «Щ-1» загальною площею 228,2 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, просп.   Московський, буд. 257, від 28.05.2009, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бінус О.О. за №      1952. 
		Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. «Э-1» загальною площею 361,9 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, просп.   Московський, буд. 257, від 29.05.2009, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бінус О.О. за № 1955.
		Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху № 1, 2, 3 в літ. «Ш-2» загальною площею 284,7 кв.м., які розташовані за адресою: м.    Харків, просп. Московський, буд. 257, від 29.05.2009, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бінус О.О. за № 1958.
		Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху № 35-46, антресолі № 47, 48 загальною площею 208,5 кв.м. в будівлі літ. «Г-1», які розташовані за адресою: м. Харків, просп. Московський, буд. 257, від 29.05.2009, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бінус О.О. за №?1966.
		Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху № 14, 15 в літ. «А'-3» загальною площею 84,4 кв.м., які розташовані за адресою: м.   Харків, просп. Московський, буд. 257, від 29.05.2009, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бінус О.О. за № 1969.
		Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. «Г'-3» загальною площею 1678,2 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, просп.   Московський, буд. 257, від 29.05.2009, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бінус О.О. за № 1972.
		Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху №1-8, 9а, 10а, 11-34, 35а, 36а, 37а, 38а, 39а, 40а, 41а, 42а, 43а, 44а, 45а, 46а, 47-49, 50а, 51а, 52а, 53а, 54а, 55а, 56а, 57а, 58а, 59а, 60а, 61а, 62а, 63а, 64а, 65а, 66а, 67-88, I, II, III, IV; приміщень антресолі №89-115, 166, V в літ. «Г-1» загальною площею 14 575,5 кв.м., які розташовані за адресою: м.      Харків, просп.Московський, буд. 257, від 09.06.2009, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу БінусО.О. за реєстровим № 2086.
		(далі по тексту разом - «Оскаржувані Договори»).
		Вимоги про недійсність зазначених Оскаржуваних Договорів є предметом позову ліквідатора ТОВ "Таміра" у цій справі.
		Внаслідок укладення Оскаржуваних Договорів ТОВ фірма «Ідалія» придбало у ТОВ      «Таміра» 10 об`єктів нерухомого майна за адресою: м.Харків, просп.Московський, буд. 257, а саме:
		будівля літ. «Л-2» площею 851,8 кв.м.;
		будівля літ. «Ф-1» площею 69,9 кв.м.;
		приміщення 1-го поверху № 35-46, антресолі № 47, 48 площею 208,5 кв.м. в будівлі літ. «Г-1»;
		будівля літ. «Ц-2» площею 765,0 кв.м.;
		приміщення 1-го поверху № 1, 2, 3 в літ. «Ш-2» площею 284,7      кв.м.;
		приміщення 1-го поверху №?14, 15 в літ. «А'-3» площею 84,4 кв.м.;
		будівля літ. «Э-1» площею 361,9 кв.м.;
		будівля літ. «Щ-1» площею 228,2 кв.м., 
		будівля літ. «Г'-3» площею 1678,2 кв.м.;
		нежитлові приміщення 1-го поверху №1-8, 9а, 10а, 11-34, 35а, 36а, 37а, 38а, 39а, 40а, 41а, 42а, 43а, 44а, 45а, 46а, 47-49, 50а, 51а, 52а, 53а, 54а, 55а, 56а, 57а, 58а, 59а, 60а, 61а, 62а, 63а, 64а, 65а, 66а, 67-88, I, II, III, IV; приміщень антресолі №89-115, 166, V в літ. «Г-1» загальною площею 14 575,5 кв.м. (далі по тексту - "Приміщення літ. Г-1");
		(далі по тексту разом - "Нерухоме Майно").
		1.2. В подальшому, Нерухоме Майно перейшло у володіння відповідачів - ТОВ "Ятрань Плюс" та ТОВ "Діадема Батерфляй".
		Так, 10.02.2011 загальні збори ТОВ фірма «Ідалія» прийняли ряд рішень, оформлених Протоколом № 1 від 10.02.2011, зокрема: з другого питання порядку денного - затвердити вихід із складу учасників ТОВ фірма «Ідалія» ОСОБА_2 , яка володіє 50      % статутного капіталу ТОВ фірма «Ідалія», що становить 12 500,00 грн.; з третього питання порядку денного - повернути ОСОБА_2 , яка вибула із складу учасників ТОВ фірма «Ідалія», її вклад до ТОВ фірма «Ідалія» пропорційно її частці (50%) у статутному капіталі ТОВ фірма «Ідалія» та передати ОСОБА_2 , яка вибула із складу учасників ТОВ фірма «Ідалія», Ѕ частку у праві власності ТОВ фірма «Ідалія» пропорційно її частці (50%) у статутному капіталі ТОВ фірма «Ідалія» та передати ОСОБА_2 , яка вибула із складу учасників ТОВ фірма «Ідалія», Ѕ частку у праві власності на Нерухоме Майно.
		29.04.2011 Виконавчим комітетом Харківської міської ради було видано свідоцтво ОСОБА_2 про право власності на Ѕ частку у праві власності на Нерухоме Майно.
		Отже, після виходу ОСОБА_2 зі складу учасників ТОВ фірма "Ідалія" та реєстрації за нею як за фізичною особою права власності на набуте нею нерухоме майно, Нерухоме Майно перебувало у володінні ТОВ фірма "Ідалія" та ОСОБА_2 , за кожним з яких було зареєстровано право власності на Ѕ частку у Нерухомому Майні.
		11.07.2012 право власності на Ѕ частку у Спірному Майні було зареєстровано за ТОВ      «Ятрань Плюс» внаслідок внесення цього майна ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ «Ятрань Плюс». Підставою для державної реєстрації права власності ТОВ      «Ятрань Плюс» стало свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 03.07.2012.
		Отже, після внесення ОСОБА_2 Ѕ частки у праві власності на Нерухоме Майно до статутного капіталу ТОВ "Ятрань Плюс", Нерухоме Майно перебувало у володінні ТОВ      фірма "Ідалія" та ТОВ "Ятрань Плюс", за кожним з яких було зареєстровано право власності на Ѕ частку у Нерухомому Майні.
		24.03.2016 між ТОВ фірма "Ідалія" як продавцем та ТОВ "Діадема Батерфляй" як покупцем було укладено 8 договорів купівлі-продажу, за якими ТОВ «Діадема Батерфляй» придбало у ТОВ фірма "Ідалія" 8 спірних об`єктів Нерухомого Майна, що розташовані по просп. Московському 257 у місті Харкові (Ѕ частку у праві власності), а саме:
		Договір купівлі-продажу Приміщення літ.      Г-1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лук`яновою О.Б. за № 571.
		Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень: 1-го поверху № 14, 15 в літ. «А'-3», загальною площею 84,4 кв.м., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лук`яновою О.Б. за № 572.
		Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень: 1-го поверху № 1, 2, 3 в літ. «Ш-2», загальною площею 284,7 кв.м., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лук`яновою О.Б. за № 573.
		Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень: 1-го поверху № 35-46, антресолі № 47, 48 в будівлі літ. «Г-1», загальною площею 208,5 кв.м., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лук`яновою О.Б. за № 574.
		Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. «Л-2», загальною площею 851,8 кв.м., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лук`яновою О.Б. за №      575.
		Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. «Ф-1», загальною площею 69,9 кв.м., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лук`яновою О.Б. за №      576.
		Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. «Ц-2», загальною площею 765,0 кв.м., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лук`яновою О.Б. за №      577.
		Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. «Г'-3», загальною площею 1678,2 кв.м., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лук`яновою О.Б. за №      578.
		Отже, після відчуження ТОВ фірмою "Ідалія" Ѕ частки у праві власності на Нерухоме Майно на користь ТОВ "Діадема Батерфляй", Нерухоме Майно перебувало у володінні ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс", за кожним з яких було зареєстровано право власності на Ѕ частку у Нерухомому Майні.
		1.3. Під час перебування Нерухомого Майна у володінні ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ      "Ятрань Плюс", Нерухоме Майно було неодноразово поділено, що підтверджується наведеними нижче та встановленими судом обставинами.
		Так, 28.12.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано відомості про збільшення площі Приміщень літ. Г-1 з 14      575,5 кв. м. на 15      242,7 кв.м.
		Надалі, 28.12.2017 було проведено поділ Приміщень літ. Г-1 площею 15      242,7      кв.м. на три окремі об`єкти:
		нежитлові приміщення 1-го поверху № 3а, 63б, 67-:-102, 114-:-116, приміщення антресолі № 125-:-147 в літ. «Г-1», загальною площею 6      219,5 кв.м. (реєстраційний номер 1453220463101) (далі по тексту - «Об`єкт №      1»);
		нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-8, 9а, 10а, 11-:-34, 35а, 36а, 37а, 38а, 39а, 40а, 41а, 42а, 43а, 44а, 45а, 46а, 47-:- 49, 50а, 51а, 52а, 53а, 54а, 55а, 56а, 57а, 58а, 59а, 60а, 61а, 62а, 63а, 64а, 95а, 103-:-113 в літ. «Г-1», загальною площею 6 830,6 кв.м. (реєстраційний номер 1453214663101) (далі по тексту - «Об`єкт № 2»);
		нежитлові приміщення антресолі № 118-:-124, 125а, приміщення антресолі 2-го рівня № 148 в літ. «Г-1», загальною площею 2 192,6 кв.м. (реєстраційний номер 1453200563101) (далі по тексту- «Об`єкт № 3»).
		1.4. В подальшому, ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" відчужили частину належного їм Нерухомого Майна на користь Спільного Українсько-Американського підприємства «Європоль» у формі товариства з обмеженою відповідальністю.
		Так, 03.04.2019 ТОВ «Діадема Батерфляй» та ТОВ «Ятрань Плюс» відчужили Об`єкт      №      2 загальною площею 6      830,6 кв.м. на користь СУАП «Європоль» за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко      О.А. за № 418.
		Отже, СУАП «Європоль» стало єдиним власником Об`єкта № 2.
		Об`єкт № 3 загальною площею 2 192,6 кв.м. (частки, належні ТОВ «Діадема Батерфляй» та ТОВ «Ятрань Плюс») був поділений на підставі висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серія та номер: 16/2019, виданий 22.03.2019, видавник: ФОП Ганжя О.О.
		03.04.2019, в результаті цього поділу було відкрито розділи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на 2 окремих об`єкта, а саме:
		нежитлові приміщення антресолі № 119 в літ. «Г-1», загальною площею 1157,7 кв.м. (реєстраційний номер 1797065963101) (далі по тексту - «Об`єкт № 3-1»);
		нежитлові приміщення антресолі № 118, 120-:-124, 125а, приміщення антресолі 2-го рівня № 148 в літ. «Г-1», загальною площею 1034,9 кв.м. (реєстраційний номер 1797042863101) (далі по тексту - «Об`єкт № 3-2»).
		03.04.2019 ТОВ «Діадема Батерфляй» та ТОВ «Ятрань Плюс» відчужили Об`єкт №      3-1 на користь СУАП «Європоль» за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко      О.А. за № 419.
		Отже, СУАП «Європоль» стало єдиним власником Об`єкта № 3-1.
		1.5. 01.04.2019 ТОВ «Діадема Батерфляй» та ТОВ «Ятрань Плюс» передали належний їм Об`єкт № 3-2 в оренду СУАП «Європоль» на підставі договору оренди від 01.04.2019, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. за № 1154.
		1.6. Таким чином, предметом спору у цій справі є нерухоме майно, що знаходиться у м.      Харкові по проспекту Московському 257, право власності на яке на момент звернення з позовом зареєстровано за ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" (за кожним по Ѕ частці), а саме:
		будівля літ. «Л-2» площею 851,8 кв.м.;
		будівля літ. «Ф-1» площею 69,9 кв.м.;
		будівля літ. «Ц-2» площею 765,0 кв.м.;
		приміщення 1-го поверху № 1, 2, 3 в літ. «Ш-2» площею 284,7 кв.м;
		приміщення 1-го поверху №?14, 15 в літ. «А'-3» площею 84,4 кв.м.
		будівля літ. «Г'-3» площею 1678,2 кв.м.;
		Об`єкт № 1 площею 6      219,5 кв.м. (частина Приміщень літ. Г-1);
		Об`єкт № 3-2 площею 1 034,9 кв.м. (частина Об`єкта №      3, який є частиною Приміщень літ. Г-1);
		приміщення 1-го поверху № 35-46, антресолі № 47, 48 площею 208,5 кв.м. в будівлі літ. «Г-1»; (далі по тексту - "Спірне Майно").
		2. Оцінка аргументів, наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення вимог про визнання недійсними Оскаржуваних Договорів.
		2.1. Звертаючись із даним позовом, ліквідатор ТОВ "Таміра" просить визнати недійсними Оскаржувані Договори, що укладені ТОВ "Таміра", з тих підстав, що такі договори є фраудаторними - вчиненими внаслідок зловживання ТОВ "Таміра" своїм правом власності на Спірне Майно на шкоду кредиторам, що мало наслідком погіршення стану неплатоспроможності ТОВ "Таміра".
		Надаючи оцінку таким доводам ТОВ "Таміра", суд виходить з наступного.
		Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.
		Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі N 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі N 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі №      916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.
		Тому в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.
		2.2. Оскаржувані Договори купівлі-продажу були укладені у травні-червні 2009 року, тобто до дати введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства (далі по тексту - "КУзПБ"). Тому суд вважає, що приписи статті 42 КУзПБ у частині підстав для визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню в цьому випадку.
		Водночас, укладення боржником правочинів поза межами "підозрілого періоду", визначеного статтею 20 Закону про банкрутство, та відсутність підстав для застосування статті 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію КУзПБ, не виключає можливості визнання недійсним правочину боржника, спрямованого на уникнення звернення стягнення на його майно, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом за умови доведеності відповідних обставин заявником. Саме така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16.
		2.3. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
		Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
		Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
		Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 N 2-р (II)/2021 у справі N 3-95/2020 (193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України, та вказано, що оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною).
		Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:
		особа (особи) "використовувала/використовували право на зло";
		наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);
		враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
		Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.
		Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може.
		Суд наголошує, що правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
		Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник має піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, має відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі N 910/8357/18).
		Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. 
		До таких обставин, зокрема, відноситься: 
		момент укладення договору; 
		контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); 
		ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.
		Отже, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18).
		Через це будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі N 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі N 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі N 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі N 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі N 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі N      04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі N 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі N 908/794/19 (905/1646/17)).
		Вищенаведені висновки Верховного Суду є проявом застосування складного механізму взаємоузгодження різних засад цивільного права. Фундаментальні принципи цивільного права покликані убезпечити учасників цивільних відносин від порушень принципу добросовісності, а при недотриманні основоположних засад - забезпечити захист права, порушеного недобросовісною поведінкою. Окреслена конструкція цивільного законодавства України відображає правило римського права: «Contra juris civilis regulas pacta conventa rata non habentur» (приватні угоди, які суперечать принципам цивільного права - недійсні).
		Суд звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 у справі N 369/11268/16-ц (провадження N 14-260цс19) про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).
		Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").
		За цих умов недійсність договору як приватно-правова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.
		На думку суду, обставини, за яких між ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія" були укладені Оскаржувані Договори, у своїй сукупності дають підстави вбачати порушення принципу добросовісності сторонами цих Договорів, а так само іншими причетними до них особами - учасниками та керівниками ТОВ "Таміра" та ТОВ      фірма "Ідалія".
		Такий висновок зроблений судом за результатами надання оцінки обставинам щодо особи-контрагента ТОВ "Таміра" за Оскаржуваними Договорами, обставинам, які характеризують момент укладення Оскаржуваних Договорів, а також дефектам проведення оплати за Оскаржуваними Договорами.
		2.4. Щодо особи-контрагента ТОВ "Таміра" за Оскаржуваними Договорами, суд зазначає наступне.
		2.4.1. Станом на час укладення Оскаржуваних Договорів купівлі-продажу склад учасників юридичних осіб, які були сторонами цих договорів, виглядав таким чином:
		ТОВ «Таміра» (продавець):
		ОСОБА_3 з часткою у розмірі 8      250,00 грн.
		(50      %);
		ОСОБА_4 з часткою у розмірі 2      750,00      грн. (16,6      %);
		ОСОБА_1 з часткою у розмірі 2      750,00      грн. (16,6 %); 
		ОСОБА_5 з часткою у розмірі 2      750,00      грн. (16,6      %).
		ТОВ фірма «Ідалія» (покупець):
		ОСОБА_2 з часткою у розмірі 6      250,00 грн. (25 %);
		ОСОБА_4 з часткою у розмірі 6      250,00      грн. (25      %);
		ОСОБА_1 з часткою у розмірі 6      250,00      грн. (25      %);
		ОСОБА_5 з часткою у розмірі 6      250,00      грн. (25      %).
		На підставі зазначених обставин судом встановлено, що Спірне Майно було відчужено Боржником на користь юридичної особи, яка перебувала під контролем трьох учасників Боржника.
		Крім цього, суд враховує, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній станом на дату укладення Оскаржуваних Договорів) заінтересованими особами стосовно боржника є особи, що входять до складу органів управління боржника. Зазначена норма Закону не містила вимог щодо володіння часткою у статутному капіталі боржника у певному розмірі для того, щоб особа вважалась заінтересованою особою щодо боржника.
		Тому, незалежно від розміру частки, якою володіли ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у статутному капіталі ТОВ "Таміра", кожен з них окремо та всі вони у сукупності вважались заінтересованими особами щодо ТОВ "Таміра", адже входили до складу органу управління Боржника - загальних зборів ТОВ "Таміра".
		Водночас, три ці ж самі заінтересовані особи щодо Боржника здійснювали контроль над ТОВ фірма "Ідалія" - покупцем майна (адже володіли сукупно часткою у розмірі 75 % статутного капіталу ТОВ фірма "Ідалія").
		2.4.2. Крім цього, суд враховує, що ОСОБА_9 , яка була четвертим учасником ТОВ      "Таміра" та володіла часткою у розмірі 50 % статутного капіталу ТОВ "Таміра",  була призначена директором ТОВ фірма "Ідалія" 08.07.2009, тобто менш як через місяць після укладення Оскаржуваних Договорів, та перебувала на посаді директора ТОВ фірма "Ідалія" у період з 08.07.2009 по 10.02.2011 року.
		Рішення про призначення ОСОБА_10 директором ТОВ фірма "Ідалія" було прийнято одноголосно усіма учасниками ТОВ фірма "Ідалія", що підтверджується протоколом загальних зборів учасників ТОВ фірма "Ідалія" № 2 від 08.07.2009.
		Отже, суд доходить висновку, що Спірне Майно було відчужено на користь товариства (ТОВ фірма "Ідалія"), яке перебувало під контролем учасників ТОВ      "Таміра", кожен з яких до того ж вважався заінтересованою особою щодо Боржника (ТОВ "Таміра").
		2.4.3. На правильність цього висновку суду не впливають доводи Відповідача-2 про те, що розмір частки, якою ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 володіли у ТОВ "Таміра", не дозволяв їм у сукупності здійснювати контроль над ТОВ "Таміра" та приймати будь-які рішення без участі ОСОБА_10 (четвертого учасника ТОВ      "Таміра", який одночасно не був учасником ТОВ фірма "Ідалія"). 
		На думку суду, наявність чи відсутність у ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 контролю над ТОВ "Таміра" не має значення для даної справи. Адже для вирішення даної справи має значення лише те, чи один або декілька учасників ТОВ "Таміра" могли здійснювати контроль над ТОВ фірма "Ідалія" як контрагентом ТОВ "Таміра", на користь якого було відчужено Спірне Майно. 
		Більше того, відсутність у ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 достатньої кількості голосів для прийняття рішення загальними зборами ТОВ      "Таміра" без участі ОСОБА_10 не впливає на можливість задоволення позову також з тих підстав, що рішення загальних зборів учасників ТОВ "Таміра" про відчуження Спірного Майна приймалося одноголосно усіма учасниками, у тому числі ОСОБА_12 , що підтверджується змістом протоколу загальних зборів учасників ТОВ      "Таміра" від 18.05.2009.
		2.4.4. Також суд критично ставиться до доводів Відповідача-2 про те, що ТОВ фірма "Ідалія" як юридична особа-контрагент ТОВ "Таміра", станом на дату укладення Оскажуваних Договорів не було заінтересованою особою щодо ТОВ "Таміра" у розумінні ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній станом на дату укладення Оскаржуваних Договорів).
		Суд наголошує, що цей позов подано ліквідатором ТОВ "Таміра" на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом, а не на підставі спеціальних норм законодавства про банкрутство.
		Тому сама по собі відсутність у ТОВ фірма "Ідалія" формального статусу заінтересованої особи щодо ТОВ "Таміра" у розумінні ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не впливає на можливість кваліфікації Оскаржуваних Договорів як фраудаторних.
		Суд враховує, що ані норми законодавства України, ані судова практика не містять чітких критеріїв та ознак, яким має відповідати контрагент боржника для того, щоб правочин, укладений боржником з таким контрагентом, міг вважатися фраудаторним, тобто таким, що вчинений на шкоду кредиторам, якщо позов подається на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом.
		У п. 155 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 зазначено, що до обставин, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору, зокрема, відноситься "контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа)". Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) та від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21).
		Тобто, ані законодавство України, ані висновки Верховного Суду не містять вимог (вказівок) про те, що контрагент боржника має обов`язково бути заінтересованою особою щодо боржника у формальному розумінні законодавства про банкрутство для того, щоб визнати фраудаторним договір, укладений боржником з таким контрагентом.
		ТОВ фірма "Ідалія" як контрагент ТОВ "Таміра" за Оскаржуваними Договорами була юридичною особою, яка перебувала під контролем учасників ТОВ "Таміра". Такий правовий статус ТОВ фірма "Ідалія" як контрагента ТОВ "Таміра" у сукупності з іншими обставинами може дозволити суду зробити висновок про те, що укладені з ТОВ      фірма "Ідалія" Оскаржувані Договори вчинені на шкоду кредиторам ТОВ      "Таміра".
		2.4.5. Щодо доводів Відповідача-3 про те, що сама по собі пов`язаність між продавцем та покупцем не може бути підставою для визнання правочину фраудаторним, суд зазначає наступне.
		Підставою для визнання Оскаржуваних Договорів фраудаторними є не сам по собі факт перебування контрагента ТОВ "Таміра" під контролем учасників ТОВ      "Таміра", пов`язаність ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія" а й інші обставини, встановлені судом далі у цьому рішенні, які вказують на порушення сторонами цих договорів принципів добросовісності та заборони зловживання правом.
		2.5. Щодо оплати контрагентом ціни за Оскаржуваними Договорами, суд зазначає наступне.
		2.5.1. 01.06.2009 на рахунок ТОВ «Таміра» № НОМЕР_5 , відкритий в АТ      «Укрексімбанк», надійшли кошти від ТОВ фірма «Ідалія» у формі
		73-х платежів на загальну суму 36      832      785,00 грн. з призначенням платежів «Сплата за майно зг уг К-12/01/06 від 12.01.06». У лютому 2019 року ліквідатору ТОВ «Таміра» з листа директора ТОВ фірма «Ідалія»  стало відомо, що вказані грошові кошти були направлені на рахунок ТОВ «Таміра» саме з метою оплати за Нерухоме Майно, що розташоване у м. Харкові по просп.      Московському 257 (тобто за майно, яке було предметом Оскаржуваних Договорів).
		В ході розгляду справи судом встановлено, що переказ грошових коштів 01.06.2009 на загальну суму 36 832 785,00 грн. відбувся ще до укладення 09.06.2009 ключового з Оскаржуваних Договорів, що було зумовлено домовленостями між ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія", які були зафіксовані у попередньому договорі купівлі-продажу № К-12/01/06 від 12.01.2006, посилання на який і міститься в призначенні платежів. Саме на підставі попереднього договору купівлі-продажу № К-12/01/06 від 12.01.2006 ТОВ фірма «Ідалія» було здійснено перерахунок ТОВ «Таміра» грошових коштів завчасно (01.06.2009) в рахунок виконання майбутніх зобов`язань щодо купівлі-продажу Спірного Майна. Ці попередні зобов`язання щодо купівлі-продажу Спірного Майна були зафіксовані пізніше, зокрема, 09.06.2009 в одному з Оскаржуваних Договорів.
		Однак, цього ж дня, 01.06.2009 грошові кошти у сумі 36 832 785,00 грн. за тою ж самою кількістю платежів (73 платежі) були перераховані з рахунку ТОВ «Таміра» на рахунок Іноземного підприємства «Аврора», код ЄДРПОУ 34756588.
		Станом на 01.06.2009 єдиним засновником ІП «Аврора» була компанія-нерезидент ISIDA TRADING LLC (країна реєстрації - США).
		Відомостей про бенефіціарного власника ІП «Аврора» ані станом на 2009      рік (дату укладення Оскаржуваних Договорів), ані станом на сьогодні Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містив та не містить.
		У травні 2020 року, за результатами співпраці з ліквідатором ТОВ "Ольга." ОСОБА_13 на підставі укладеного договору про співробітництво від 04.03.2020, та за результатами примусового розкриття вказаних відомостей на підставі рішення Верховного Суду Белізу від 11.05.2020 у справі № 254 (2020), ліквідатору ТОВ «Таміра» стало відомо, що єдиним кінцевим бенефіціарним власником компанії ISIDA TRADING LLC, яке було засновником ІП «Аврора», з 29.03.2009 та щонайменше до 2016 року був ОСОБА_1 .
		Ця обставина була підтверджена наявними у матеріалах справи нотаріально засвідченими Афідевітами від 22.05.2020 та від 28.05.2020, зробленими під присягою директора компанії Worldwide Corporate Services Limited Ангелітою Голдсон, яка діяла в якості номінального директора та номінального акціонера компанії ISIDA TRADING LLC.
		ОСОБА_1 , який є учасником цієї справи, у своїй заяві свідка не заперечив, що саме він був бенефіціарним власником компанії ISIDA TRADING LLC у 2009 році.
		Таким чином, судом встановлено, що станом на 01.06.2009 єдиним кінцевим бенефіціарним власником (контролером) Іноземного підприємства "Аврора", на рахунок якого було перераховано усі отримані ТОВ "Таміра" грошові кошти за Спірне Майно, був ОСОБА_1 .
		При цьому, ОСОБА_1 , як встановлено судом, в цей самий час також був учасником ТОВ фірма «Ідалія» (покупця Спірного Майна) та ТОВ      «Таміра» (продавця Спірного Майна).
		Перебування ІП "Аврора" під контролем ОСОБА_1 у сукупності з іншими обставинами дозволяє суду зробити висновок, що ІП «Аврора» не було незалежним та добросовісним кредитором (контрагентом) ТОВ      «Таміра». Натомість, ІП «Аврора» було ще одним підприємством, що перебувало під контролем учасника ТОВ "Таміра", на користь якого було перераховано усі грошові кошти, отримані ТОВ «Таміра» в якості «розрахунку» за Спірне Майно.
		В результаті укладення Оскаржуваних Договорів ТОВ «Таміра» позбавило кредиторів як можливості звернути стягнення на Спірне Майно, так і отримати погашення своїх вимог за рахунок коштів, отриманих від його продажу.
		Отже, незважаючи на те, що технічно кошти проходили через рахунки, однак отримані ТОВ «Таміра» грошові кошти за Спірне Майно не були спрямовані для розрахунків з кредиторами. Натомість ці кошти були виведені з рахунку ТОВ «Таміра» на рахунок іншого підприємства, яке перебувало під контролем учасника ТОВ   «Таміра» та ТОВ   фірма      «Ідалія» - ОСОБА_1 .
		Ця обставина є додатковою ознакою, яка вказує на фраудаторність Оскаржуваних Договорів.
		2.5.2. Щодо подальшого руху вказаних грошових коштів, суд враховує, що 28.09.2021 АТ      «Укрексімбанк» було подано до суду витребувані судом докази, а саме: виписки по банківських рахунках ІП "Аврора" та ТОВ фірма "Ідалія" за 01.06.2009.
		На підставі виписки по банківському рахунку ІП «Аврора» № НОМЕР_6 , відкритому в АТ «Укрексімбанк» за 01.06.2009; виписки по банківському рахунку ТОВ      фірма «Ідалія» № НОМЕР_7 , відкритому в АТ «Укрексімбанк» за 01.06.2009; витягу із  виписки операцій по рахунку НОМЕР_5 ТОВ «Таміра» за 01.06.2009, відкритому в АТ «Укрексімбанк», суд встановив наступне:
		01.06.2009 грошові кошти у формі 73 платежів на загальну суму 36 832 785,00 грн. були перераховані з банківського рахунку ТОВ фірма «Ідалія» на банківський рахунок ТОВ «Таміра» з призначенням платежів: «Сплата за майно зг уг К-12/01/06 від 12.01.06».
		Пізніше, цього ж дня (01.06.2009) грошові кошти у сумі 36 832 785,00 грн. за тою ж самою кількістю платежів (73 платежі) були перераховані з рахунку ТОВ      «Таміра» на рахунок ІП «Аврора» з призначенням платежів: «повернення зайво перерахованих коштів  зг ут К 12/01/06 від 12.01.06».
		ІП «Аврора», отримавши грошові кошти від ТОВ «Таміра», того ж дня здійснило переказ усієї суми отриманих грошових коштів на банківський рахунок ТОВ      фірма «Ідалія».
		На підставі наведених доказів судом встановлено, що уся сума грошових коштів, яка підлягала сплаті ТОВ «Таміра» як продавцю Спірного Майна, була повернена на банківський рахунок покупця Спірного Майна - ТОВ фірма «Ідалія». Суд наголошує, що повернення коштів на рахунок покупця майна відбулося ще до укладення Оскаржуваних Договорів. Ці обставини дозволяють суду зробити висновок, що на момент укладення ключового з-поміж Оскаржуваних Договорів (09.06.2009) ТОВ фірма «Ідалія» вже знало, що не буде розраховуватись з ТОВ      «Таміра» за Спірне Майно (зокрема, Приміщення Г-1), адже на момент укладення такого договору сплачені ТОВ фірма "Ідалія" грошові кошти вже були повернуті (01.06.2009) на рахунок ТОВ фірма "Ідалія".
		В результаті зазначених обставин ТОВ фірма «Ідалія» заволоділо Спірним Майном, але фактично не понесло фінансових витрат на його придбання.
		Неспівмірно вигідні обставини розрахунків за Оскаржуваними Договорами для ТОВ  фірма «Ідалія» стали причиною порушення прав кредиторів ТОВ «Таміра» через збільшення боргових зобов`язань та недостатність активів для задоволення вимог кредиторів в останнього.
		Повернення грошових коштів із банківського рахунку ТОВ «Таміра» на користь ТОВ      фірма «Ідалія» безумовно свідчить про те, що ТОВ «Таміра» та ТОВ фірма «Ідалія», укладаючи Оскаржувані Договори, переслідували інші цілі та наміри, ніж передбачені умовами Оскаржуваних Договорів. ТОВ фірма «Ідалія» всупереч умовам Оскаржуваного Договору насправді не переслідувало мету здійснити оплату за Спірне Майно.
		На підставі інформації із виписок по банківських рахунках суд робить висновок, що Оскаржувані Договори укладалися лише «про людське око» і були інструментом для зменшення активів ТОВ «Таміра» для ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами.
		2.5.3. Відповідач-2, заперечуючи вказані обставини, стверджує, що зазначення Позивачем в якості підстави для визнання недійсними Оскаржуваних Договорів, правочину, за яким ТОВ "Таміра" перерахувало грошові кошти на рахунок ІП      "Аврора", є безпідставним, оскільки це два окремих правочини, які укладені між різними сторонами, мають різні правові наслідки та відповідно різні підстави для визнання таких правочинів недійсними. Також Відповідач-2 стверджує, що обставини перерахування ТОВ      "Таміра" грошових коштів на користь ІП "Аврора" не можуть братися судом до уваги, оскільки підлягають дослідженню лише у разі звернення ліквідатора з вимогою про оспорювання правочину, на підставі якого ТОВ "Таміра" перерахувало грошові кошти на користь ІП      "Аврора".
		Однак, такі заперечення Відповідача-2 та Відповідача-3 не ґрунтуються на матеріалах справи, адже правочин, на підставі якого на рахунок ТОВ "Таміра" технічно надійшли кошти від ТОВ фірма "Ідалія" за придбання Спірного майна, та правочин, на підставі якого ці ж грошові кошти були перераховані на рахунок ІП "Аврора" - це один і той же правочин - договір № К-12/01/06 від 12.01.2006. У призначенні платежів від ТОВ фірма "Ідалія" до ТОВ "Таміра" та у призначенні платежів від ТОВ "Таміра" до ІП "Аврора" зазначається один і той же договір № К-12/01/06 від 12.01.2006, що спростовує доводи Відповідачів про наявність двох різних правочинів, укладених між ТОВ фірма "Ідалія" та ТОВ "Таміра" і між ТОВ "Таміра" та ІП "Аврора".
		З цих же підстав спростовуються доводи Відповідача-2 про те, що ТОВ "Таміра" має подавати окремий позов для визнання недійсним "іншого" правочину, на підставі якого грошові кошти були виведені на рахунок ІП "Аврора".
		Договір №      К-12/01/06 від 12.01.2006 був укладений між ТОВ "Таміра" як продавцем та ТОВ фірма "Ідалія" як покупцем, який за своєю правовою природою є попереднім договором купівлі-продажу, за яким ТОВ фірма "Ідалія" зобов`язалося придбати у ТОВ "Таміра" Спірне Майно.
		ІП "Аврора", на користь якого на підставі цього ж правочину було перераховано отримані ТОВ "Таміра" грошові кошти, не було стороною договору №      К-12/01/06 від 12.01.2006.
		Тому обставина перерахування отриманих Боржником грошових коштів на рахунок ІП      "Аврора" на підставі правочину, стороною якого ІП "Аврора" взагалі не було, та за яким Боржник отримав ці ж кошти від ТОВ фірма "Ідалія" за Спірне Майно, лише підтверджують доводи Позивача про те, що відчуження Спірного Майна та перерахування отриманих за Спірне Майно коштів на користь ІП "Аврора" вчинялось саме з метою унеможливити задоволення вимог кредиторів ТОВ "Таміра" за рахунок Спірного Майна або за рахунок отриманих від його реалізації грошових коштів.
		2.5.4. Відповідач-3 у свою чергу стверджує, що посилання на обставину перерахування грошових коштів, які були отримані ТОВ "Таміра", на пов`язану з ним особу -  ІП "Аврора", є недостатнім для визнання правочинів недійсними. 
		Однак суд зазначає, що підставою для визнання Оскаржуваних Договорів недійсними є сукупність взаємопов`язаних обставин, які дають підстави для визнання їх недійсними, зокрема: (1)      контрагент, (2) ціна (оплата ціни), (3)      момент укладення договору. У свою чергу, перерахування коштів на рахунок ІП      "Аврора", а в подальшому - на рахунок ТОВ фірма "Ідалія, є лише однією із обставин, яка вказує на зловживання правом власності при відчуженні Спірного Майна, і яка розглядається судом з урахуванням інших обставин. 
		2.5.6. Також Відповідач-3 стверджує про відсутність будь-яких доказів того, що ціна Спірного Майна за Оскаржуваними Договорами була неринковою. На думку Відповідача-3, оплата ринкової ціни за Оспорюваними Договорами була здійснена в повному обсязі 01.06.2009, що унеможливлює визнання Оскаржуваних Договорів фраудаторними.
		Однак, суд наголошує, що на фраудаторність Оскаржуваних Договорів вказують дефекти у проведенні "розрахунків", а не відсутність перерахування (проведення через рахунки) коштів взагалі. Насправді підставою позову, яку враховує суд, є обставина технічного проходження коштів за придбання Спірного Майна з рахунку ТОВ      фірма "Ідалія" на рахунок ТОВ "Таміра", однак з подальшим (в той же день) перерахуванням цих коштів на рахунок ТОВ фірма "Ідалія" (покупця майна), що вказує на реальну відсутність намірів ТОВ фірма "Ідалія" розраховуватись за Спірне Майно та свідчить про укладення Оскаржуваних Договорів між пов`язаними особами саме з метою уникнути виконання грошових зобов`язань перед кредиторами ТОВ "Таміра".
		За таких обставин ціна Спірного Майна (ринкова чи неринкова) не має значення, адже ні ТОВ "Таміра", ні кредитори ТОВ "Таміра" цих грошових коштів не отримали, бо вони були повернуті на рахунок покупця Спірного Майна - ТОВ фірма «Ідалія».
		2.5.7. Також Відповідач-3 зазначає, що перерахування коштів за Спірне Майно є обставиною, яка свідчить про особливості виконання Оскаржуваних Договорів, адже ця обставина мала місце після їх укладення, а тому не може впливати на дійсність Оскаржуваних Договорів. Якщо таке перерахування грошових коштів було безпідставне, тоді Позивач мав би пред`являти претензії саме щодо такого перерахування, внаслідок якого ТОВ      "Таміра" позбулось належних їй грошових коштів, а інші кредитори не отримали погашення своїх вимог.
		Однак, з таким твердженням суд погодитись не може. 
		Суд наголошує, що технічне проходження коштів за Спірне Майно через рахунки ТОВ "Таміра", ІП "Аврора" та ТОВ фірма "Ідалія" було здійснено раніше (01.06.2009), ніж було укладено ключовий з Оскаржуваних Договорів - договір купівлі-продажу Приміщень Г-1 від 09.06.2009. Тому ця обставина має значення для визнання Оскаржуваних Договорів недійсними, адже є доказом справжніх намірів сторін саме на момент їх укладення.
		Крім цього суд зазначає, що ознакою фраудаторності як підстави визнання договору недійсним, є невідповідність договору критеріям розумності, добросовісності та фактична наявність у сторін договору очевидно неправомірної та недобросовісної мети. Недоброчесні боржники використовують різноманітні механізми, щоб приховати очевидно неправомірну та недобросовісну мету укладеного ними договору. Тому на фраудаторність укладеного боржником договору можуть також вказувати обставини, які мали місце і після його укладення та дозволили виявити дійсні наміри сторін договору на момент його укладення.
		Близький за змістом висновок зроблено у п. 111 постанови Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), згідно з яким "Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.".
		Тому на думку суду, обставина повернення грошових коштів за Спірне Майно 73-ма платежами впродовж 1 дня з рахунку продавця на рахунок покупця Спірного Майна має значення для встановлення дійсної мети сторін Оскаржуваних Договорів, перебуває у нерозривному зв`язку з обставинами укладення Оскаржуваних Договорів та впливає на дійсність цих Договорів.
		2.6. Щодо моменту укладення Оскаржуваних Договорів як ознаки їх фраудаторності, суд зазначає наступне.
		2.6.1. Оскаржувані Договори були укладені ТОВ "Таміра" у період з 28.05.2009 по 09.06.2009.
		З метою визначення фінансового стану ТОВ "Таміра" у вказаний період суд бере до уваги фінансову звітність ТОВ "Таміра", яка наявна у матеріалах справи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній станом на дату укладення Оскаржуваних Договорів) звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року).
		Першим звітним періодом після укладення Оскаржуваних Договорів є 2009 рік.
		Згідно з балансом ТОВ "Таміра" станом на 31.12.2009, розмір зобов`язань ТОВ      "Таміра" перед кредиторами станом на початок звітного періоду (01.01.2009) становив 226      128 000,00 грн., а станом на кінець звітного періоду (станом на 31.12.2009) розмір зобов`язань ТОВ «Таміра» перед кредиторами збільшився та становив
		276   460   000,00   грн.
		При цьому, розмір активів ТОВ "Таміра" станом на початок звітного періоду (01.01.2009) становив 225 346 000,00 грн., а на кінець звітного періоду (станом на 31.12.2009) розмір активів становив 255 053 000,00 грн.
		Чисті активи ТОВ "Таміра" згідно з балансом ТОВ "Таміра" станом на 31.12.2009 становили: станом на початок звітного періоду (01.01.2009) "-" 785 000,00 грн. (від`ємне значення), а станом на кінець звітного періоду (станом на 31.12.2009) "-" 24 379 000,00 грн. (від`ємне значення).
		В  судовому засіданні 17.01.2022 судом було оглянуто копії балансу ТОВ "Таміра" станом на 31.12.2009, звіту про фінансові результати за 2009 рік та інші документи фінансової звітності ТОВ "Таміра" за 2009 рік, засвідчені підписом уповноваженої особи та печаткою Головного управління статистики у Харківської області, що підтверджує автентичність зазначеної фінансової звітності.
		Також у матеріалах справи наявна проміжна квартальна фінансова звітність ТОВ      "Таміра", зокрема, баланси ТОВ "Таміра" станом на 31.03.2009 та станом на 30.06.2009.
		Дані цих балансів узгоджуються з відомостями річної фінансової звітності, адже станом на 31.03.2009 чисті активи ТОВ "Таміра" становили "-" 755 000,00 грн., а станом на 30.06.2009 чисті активи ТОВ "Таміра" становили "-" 792 000,00 грн., тобто також становили від`ємні значення і лише збільшувались.
		Таким чином, фінансова звітність ТОВ "Таміра" підтверджує, що у першому звітному періоді, що передував укладенню Оскаржуваних Договорів, розмір чистих активів ТОВ "Таміра" становив від`ємне значення, тобто активів ТОВ "Таміра" на момент укладення Оскаржуваних Договорів було недостатньо для виконання наявних у ТОВ      "Таміра" зобов`язань перед кредиторами. Розмір чистих активів мав від`ємне значення також і після укладення Оскаржуваних Договорів.
		2.6.2. Відповідач-4 заперечує факт від`ємного значення чистих активів ТОВ "Таміра" як до, так і після укладення Оскаржуваних Договорів, стверджуючи про начебто достатність активів ТОВ      "Таміра" для погашення зобов`язань перед кредиторами згідно з балансами станом на 31.03.2009 та 30.06.2009.
		Щодо балансу станом на 31.03.2009 Відповідач-4 зазначає наступне:
		" … фактичний актив ТОВ "Таміра" станом на 31.03.2009 становив 229 495 тис. грн.
		В той же час, пасив у балансі складається з кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги у сумі 116 856 тис. грн., а також вартості виданих векселів у сумі 107      406 тис. грн. Крім того, пасив балансу містив рядок 610 інші поточні зобов`язання, де зазначене значення 3 605 тис. грн.
		В той же час, стаття 610 балансу передбачає відображення сум зобов`язань, які не можуть бути включеними до інших статей, наведених у розділі «Поточні зобов`язання». У цій статті наводиться, зокрема, сальдо субрахунку 644 «Податковий кредит» і сума валової заборгованості замовникам за будівельними контрактами. Відтак, фактично, в статті 610 балансу відображається сума, на яку підприємством не зареєстровано податкові накладні з ПДВ. В той же час, аналізуючи відповідний рядок балансу на предмет його реальності в частині  можливого завдання шкоди кредиторам, необхідно враховувати, що зважаючи на дані рядка 550 балансу (сума 223 тис. грн) та рядка 460 балансу (сума 18 тис. грн.),  в наступних періодах додаткових податкових зобов`язань у підприємства виникати не буде. З урахуванням викладеного, СУАП «Європоль» ТОВ вважає, що на час подання балансу відсутні підстави вважати, що відповідний рядок балансу є реальним пасивом, що фактично може в поточному чи наступних податкових періодах погіршити фінансовий стан підприємства.
		Таким чином, пасив балансу можливо рахувати у сумі 225 890 тис. грн. Відтак, з огляду на викладене, станом на 31.03.2009 року, активів ТОВ «Таміра» було достатньо для погашення кредиторської заборгованості".
		Щодо балансу станом на 30.06.2009 Відповідач-4 зазначає наступне:
		" … фактичний актив ТОВ "Таміра" станом на 30.06.2009 становив 260 835 тис. грн.
		В той же час, пасив у балансі складається з кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги у сумі 7 972 тис. грн., поточних зобов`язань за рахунками з одержаних авансів у сумі 133 550 тис. грн., а також вартості виданих векселів у сумі 53 247 тис. грн. Крім того, пасив балансу станом на містив рядок 610 інші поточні зобов`язання, де зазначене значення 66 601 тис. грн.
		В той же час … стаття 610 балансу передбачає відображення сум зобов`язань, які не можуть бути включеними до інших статей, наведених у розділі «Поточні зобов`язання». У цій статті наводиться, зокрема, сальдо субрахунку 644 «Податковий кредит» і сума валової заборгованості замовникам за будівельними контрактами. Відтак, фактично, в статті 610 балансу відображається сума, на яку підприємством не зареєстровано податкові накладні з ПДВ. В той же час, аналізуючи відповідний рядок балансу на предмет його реальності в частині  можливого завдання шкоди кредиторам, необхідно враховувати, що зважаючи на дані рядка 550 балансу (сума 221 тис. грн) та рядка 460 балансу (сума 18 тис. грн.),  в наступних періодах додаткових податкових зобов`язань  у підприємства виникати не буде. З урахуванням викладеного, СУАП «Європоль» ТОВ вважає, що на час подання балансу відсутні підстави вважати, що відповідний рядок балансу є реальним пасивом, що фактично може в поточному чи наступних податкових періодах погіршити фінансовий стан підприємства".
		Таким чином, пасив балансу можливо рахувати у сумі 192 034 тис. грн. Відтак, з огляду на викладене, станом на 30.06.2009 року, активів ТОВ «Таміра» було достатньо для погашення кредиторської заборгованості".
		Фактично Відповідач-4 стверджує, що зобов`язання ТОВ "Таміра" мають бути зменшені на суму зобов`язань, зазначену у рядку 610 балансу "Інші поточні зобов`язання", адже вони не є реальним пасивом, а є сумою, на яку підприємством не зареєстровано податкові накладні з ПДВ. У разі зменшення зобов`язань ТОВ "Таміра" в запропонований Відповідачем-4 спосіб, розмір зобов`язань ТОВ "Таміра" буде меншим, ніж розмір його активів, відповідно значення чистих активів буде позитивним.
		Однак, з такими висновками Відповідача-4 суд погодитись не може, адже вони суперечать вимогам законодавства України у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності, не ґрунтуються на матеріалах справи та не підтверджені доказами.
		По-перше, доводи Відповідача-4 про те, що до рядка 610 балансу ТОВ "Таміра" станом на 31.03.2009 та станом на 30.06.2009 включено лише суму, на яку підприємством не зареєстровано податкові накладні з ПДВ, є лише припущеннями.
		Відповідно до п. 60 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87 (в редакції від 18.11.2008), у статті "Інші поточні зобов`язання" відображаються суми зобов`язань, які не можуть бути включеними до інших статей, наведених у розділі "Поточні зобов`язання". У цій статті наводиться, зокрема, сальдо субрахунку 644 "Податковий кредит" і сума валової заборгованості замовникам за будівельними контрактами.
		Таким чином, у рядку 610 балансу наводилось не лише сальдо субрахунку 644 "Податковий кредит", як стверджує Відповідач-4, а й будь-які інші зобов`язання, які не могли бути включені до інших статей балансу. Відповідачем-4 не надано жодних доказів на підтвердження його аргументу про те, що до рядка 610 балансів ТОВ "Таміра" станом на 31.03.2009 та станом на 30.06.2009 було включено саме сальдо субрахунку 644 "Податковий кредит".
		По-друге, доводи Відповідача-4 про можливість "виключення" та "неврахування" окремих статей щодо зобов`язань у балансі ТОВ "Таміра" як нібито недостовірних суперечать принципам бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції від 01.01.2007) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
		Відповідно до ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції від 01.01.2007) одним з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є принцип повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.
		Таким чином, фінансова звітність презюмується повною, правдивою та достовірною, допоки вона не буде спростована належними та допустимими доказами, зокрема, висновком економічної експертизи бухгалтерського обліку, оподаткування і звітності. Однак, відповідного висновку судового експерта Відповідач-4 не надав, у зв`язку з чим його висновок про недостовірність фінансової звітності ТОВ "Таміра" в частині суми інших поточних зобов`язань (рядок 610) є передчасним.
		Натомість ліквідатор ТОВ "Таміра" як третя особа має право використовувати дані фінансової звітності ТОВ "Таміра" як повну та правдиву інформацію про фінансове станови ТОВ "Таміра" у 2009 році.
		По-третє, суд звертає увагу, що на дату складання кожного із зазначених балансів ТОВ "Таміра" (станом на 31.03.2009, 30.06.2009, 31.12.2009), до складу загальних зборів учасників ТОВ "Таміра" входили, зокрема, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 . При цьому, ці ж особи входили до складу загальних зборів учасників Відповідача-1 на момент придбання Спірного Майна. У свою чергу, ОСОБА_14 був єдиним учасником Відповідача-2 при придбанні ним Спірного Майна.
		Тому доводи про начебто неправильність фінансової звітності ТОВ "Таміра", складеної керівником ТОВ "Таміра", який був підзвітний та підконтрольний загальним зборам учасників ТОВ "Таміра", не можуть використовуватись для заперечень проти позову про визнання недійсними договорів, укладених з Відповідачем-1, та проти позову про витребування Спірного Майна з володіння Відповідача-2.
		По-четверте, відповідно до п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87 (в редакції від 18.11.2008), підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов`язань та власного капіталу. 
		Таким чином, усім пасивам (у т.ч. зобов`язанням) балансу кореспондують активи балансу. Тому виключення з балансу певних зобов`язань (пасивів), як це пропонує зробити Відповідач-4, без перегляду відповідних значень активів суперечить положенням бухгалтерського обліку.
		По-п`яте, відповідно до ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції від 01.01.2007) одним з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є принцип обачності - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов`язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства.
		Тобто, складаючи баланс, уповноважена особа мала дбати про запобігання саме заниженню розміру зобов`язань, а не їх завищенню. З огляду на принцип обачності, розмір зобов`язань підприємства, зазначений у балансі, становить найменшу можливу суму зобов`язань, що визнана підприємством, а тому міг би ставатись під сумнів лише у частині заниження розміру цих зобов`язань. Тому припущення Відповідача-4 про нібито завищення розміру зобов`язань ТОВ "Таміра" у балансах суперечать принципу обачності, закріпленому у Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції від 01.01.2007). До того ж, ці припущення Відповідача-4 не підтверджені жодними доказами.
		По-шосте, згідно з балансом ТОВ "Таміра" станом на 31.12.2009, ТОВ "Таміра" визнало "інші поточні зобов`язання" в сумі 66 714 тис. грн., що підтверджує наявність та реальність цих "інших поточних зобов`язань" перед третіми особами станом на 31.03.2009 та станом на 30.06.2009, що спростовує доводи Відповідача-4 про те, що "в наступних періодах додаткових податкових зобов`язань виникати не буде".
		По-сьоме, аналізуючи по суті доводи Відповідача-4 про те, що у рядку 610 балансів ТОВ "Таміра" було відображений визнаний податковий кредит по ПДВ з сум сплачених авансів, суд враховує наступне.
		Згідно з даними балансу, станом на 31.12.2009 (перша звітна дата після укладення Оскаржуваних Договорів) сума авансів сплачених (рядок 180) становить 93 313      тис. грн. Відповідно, сума податкового кредиту з ПДВ, що може бути визнана у рядку 610 "інші поточні зобов`язання", мала становити 15 552 тис. грн. Тобто, у складі інших поточних зобов`язань, загальний розмір яких становив 66 714 тис. грн., частка податкового кредиту з ПДВ могла становити не більше 15 552 тис. грн. Тому, враховуючи те, що станом на 31.12.2009 розмір чистих активів становив від`ємне значення "-" 24 379 тис. грн., то навіть за умови зменшення розміру поточних зобов`язань на суму податкового кредиту з ПДВ, як пропонує Відповідач-4, розмір чистих активів ТОВ      "Таміра" все одно становитиме від`ємне значення ("-" 8 827 тис. грн.).
		У свою чергу, згідно з даними балансу, станом на 01.01.2009 (перша звітна дата перед укладенням Оскаржуваних Договорів) сума авансів сплачених (рядок 180) становить 91      593 тис. грн. Відповідно, сума податкового кредиту з ПДВ, що може бути визнана у рядку 610 "інші поточні зобов`язання", мала становити 15 266 тис. грн. Однак, загальний розмір "інших поточних зобов`язань" (рядок 610) станом на 01.01.2009 становив лише 2      805 тис. грн. Таким чином, співвідношення значень балансу у рядку 180 активів та у рядку 610 пасивів дозволяє суду зробити висновок, що станом на 01.01.2009 інші поточні зобов`язання ТОВ "Таміра" у рядку 610 балансу взагалі не могли включати суму податкового кредиту з ПДВ. Тому суд не вбачає будь-яких підстав зменшувати розмір зобов`язань ТОВ "Таміра" на суму "інших поточних зобов`язань" як таких, що "не є реальним пасивом", як пропонує Відповідач-4.
		2.6.3. Також Відповідач-4 стверджує, що усі зобов`язання ТОВ "Таміра", зазначені у балансах, віднесені до поточних. Тому, на думку Відповідача-4, відсутні підстави вважати, що їх строк виконання на час подання фінансової звітності настав.
		Однак, такі твердження не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
		Відповідно до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87 (в редакції від 18.11.2008) поточні зобов`язання - зобов`язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.
		З цього вбачається, що до поточних зобов`язань включаються зобов`язання, які будуть погашені протягом 12 місяців з дати балансу, що дозволяє включати до складу поточних зобов`язань також ті, строк виконання яких вже настав, однак які ще не були виконані та плануються до виконання підприємством протягом 12 місяців.
		Однак, Відповідачем-4 не підтверджено належними та допустимими доказами своїх тверджень про те, що до складу поточних зобов`язань ТОВ "Таміра" станом на дату укладення Оскаржуваних Договорів були включені лише ті зобов`язання, строк виконання яких ще не настав на дату укладення Оскаржуваних Договорів, а мав настати у майбутньому.
		Більше того, переважання у структурі зобов`язань ТОВ "Таміра" саме поточних зобов`язань, а не довгострокових, навпаки вказує на більш критичний фінансовий стан ТОВ "Таміра", адже строк настання більшої частину зобов`язань ТОВ "Таміра" мав настати у термін, більш наближений до моменту укладення Оскаржуваних Договорів.
		Крім цього, для цілей визнання правочину боржника з відчуження свого майна фраудаторним, не є обов`язковим факт настання строку виконання зобов`язання перед кредитором на момент укладення такого правочину. Важливою є сама по собі наявність зобов`язання, яке з огляду на приписи ст.ст. 11, 509 ЦК України виникає з моменту укладення договору. Адже вже у момент виникнення зобов`язання (укладення договору з кредитором) боржник усвідомлює невідворотність настання строку виконання відповідного зобов`язання у майбутньому та може вчиняти дії, спрямовані на недобросовісне зменшення своїх активів з метою їх убезпечення від стягнення кредитором у майбутньому. 
		У зв`язку з цим, суд не вбачає підстав для неврахування поточних зобов`язань ТОВ      "Таміра", зазначених у балансах станом на 31.03.2009, 30.06.2009 та 31.12.2009 у складі пасивів ТОВ "Таміра", та не вбачає підстав для штучного зменшення значень пасивів ТОВ "Таміра", зазначених у балансах.
		Таким чином, Відповідачем-4 не спростовано доводів Позивача про те, що розмір чистих активів ТОВ "Таміра" на момент укладення Оскаржуваних Договорів становив від`ємне значення, тобто активів ТОВ "Таміра" вже було недостатньо для виконання зобов`язань перед кредиторами.
		2.6.4. Суд також наголошує, що неплатоспроможність ТОВ "Таміра" на момент укладення Оскаржуваних Договорів підтверджується не лише від`ємним значенням чистих активів підприємства на момент їх укладення, а й рядом інших показників, що вбачається з наступного.
		Разом з позовною заявою ліквідатором ТОВ "Таміра" було подано Аналіз фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного Підприємства (ТОВ «Таміра») за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, зроблений на підставі показників, визначених в Методичних рекомендаціях щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України № 14 від 19.01.2006.
		Цей аналіз було виконано Сушком Дмитром Сергійовичем, директором ТОВ «АК «П.С.П. Аудит», сертифікованим аудитором, судовим експертом, кандидатом економічних наук, та оформлено у вигляді Звіту про фактичні результати виконання узгоджених процедур від 05.08.2021 (надалі по тексту - «Звіт Аудитора»).
		У Звіті Аудитора від 05.08.2021 щодо ТОВ «Таміра» зроблено наступні висновки:
		У 2009 році діяльність Підприємства є збитковою, відбувається істотне зменшення доходу на фоні істотного зростання інших витрат (с. 1).
		Основні показники балансу за [2010 рік] вказують на вибуття виробничих основних засобів, продовження розпочатої у 2009 році тенденції зростання кредиторської та дебіторської заборгованості при зменшенні необоротних активів. Відбулося істотне збільшення показника непокритого збитку на кінець 2010 року. Це вказує на критичний стан показників фінансово-господарської діяльності Підприємства (с. 2).
		Незважаючи на істотне зростання чистого доходу від реалізації у 2009 році, починаючи саме з цього звітного періоду чистий фінансовий результат діяльності Підприємства - це збиток, який у 2009 та 2010 роках мав динаміку різкого зростання та призвів до накопичення непокритого збитку на 31.12.2010 у сумі 107      990      000,00      грн. (с. 5).
		Чисті активи підприємства є від`ємними на всі звітні дати: 31.12.2008, 31.12.2009, 31.12.2010. Власні оборотні засоби мали від`ємне значення на протязі всього періоду, який підлягав аналізу. Це свідчить про повну фінансову залежність Підприємства (с. 5).
		Коефіцієнт фінансової залежності у 2008-2009 роках має від`ємне значення. В динаміці це свідчить про зростання частки зобов`язань Підприємства та скорочення його активів (с. 6).
		Коефіцієнт забезпечення власними засобами протягом 2008-2009 років був від`ємним і спостерігається динаміка збільшення від`ємного значення (с.      6).
		Від`ємний показник поточної платоспроможності у 2008-2010 роках свідчить про відсутність у Підприємства в достатньому обсязі коштів і їхніх еквівалентів для розрахунків за кредиторською заборгованістю, що вимагає негайного погашення. Наявна динаміка вказує на погіршення цього показника (с. 6).
		Таким чином, переважна більшість показників фінансової стійкості Підприємства вказують на його неплатоспроможність, незадовільну фінансову стійкість. Негативні зміни в усіх ключових показниках простежуються починаючи з 2009 року і є піковими у 2010 році (с. 6).
		Власні оборотні засоби Підприємства у 2008-2010 роках були від`ємними, що вказує на недостатність коштів Підприємства сплатити свої поточні борги (с. 7).
		За 2010 рік відбулося нарощування заборгованості перед третіми особами, що вказує на високий ризик неможливості виконання Підприємством своїх поточних зобов`язань (с. 8).
		За 2009 та 2010 роки у Підприємства коефіцієнт рентабельності власного капіталу (фінансова рентабельність) мав від`ємне значення і з динамікою погіршення.
		Всі показники рентабельності за 2009-2010 роки мають негативну динаміку у порівнянні зі значенням показників за 2008 рік. За 2008 рік такі показники також характеризували низьку рентабельність реалізації послуг та діяльності в цілому зі здавання в оренду власного нерухомого майна (с.      10).
		Таким чином, всі розраховані показники, починаючи з 2009      року, вказують на стійку фінансову неспроможність Підприємства, та відсутність можливості задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі (с. 11).
		2.6.5. Відповідач-2 стверджує, що відомості, зазначені в Звіті Аудитора, начебто суперечать даним, які містяться у балансах та даних щодо оборотів коштів по рахунку ТОВ "Таміра" за перше півріччя 2009 р., що свідчить про те, що такий аудиторський звіт не є належним та вірогідним доказом, який свідчить про наявність у ТОВ      "Таміра" ознак неплатоспроможності. Відповідач-2 стверджує, що прибуток ТОВ "Таміра" за перший квартал 2009 року склав 30 тис. грн. Кредитові обороти коштів по банківському рахунку ТОВ "Таміра", відкритому в АТ "Укрексімбанк", за період з 01.04.2009 по 30.06.2009, склали 228 680 880,77 грн.
		Однак, суд вважає, що відповідні доводи Відповідача-2 не знайшли свого підтвердження.
		Відповідач-2 посилається на наявність незначного прибутку ТОВ "Таміра" у першому кварталі 2009 року (за період з 01.01.2009 по 31.03.2009).
		Однак, наявність у ТОВ "Таміра" прибутку у першому кварталі 2009 року не має значення для даної справи, адже Спірне Майно було відчужено 09.06.2009 - у другому кварталі 2009 року.
		Саме тому для оцінки прибутковості чи збитковості діяльності ТОВ "Таміра" аудитором у Звіті було вірно використано дані за більш тривалі періоди - за період з 01.01.2009 по 31.12.2009, з 01.01.2010 по 31.12.2010, які охоплювали період як до, так і після укладення Оскаржуваних Договорів.
		Звітами про фінансові результати ТОВ "Таміра" за перше півріччя 2009 року та за 2009 рік, які наявні в матеріалах справи, підтверджується, що як за перше півріччя 2009 року, так і за весь 2009 рік фінансовий результат ТОВ "Таміра" - це збиток, який у 2009-2010 рр. мав динаміку різкого зростання. Жодного прибутку після укладення Оскаржуваних Договорів ТОВ "Таміра" не отримало.
		Крім цього, достовірність та об`єктивність висновків аудитора підтверджується тим, що аудитором було проаналізовано не лише відомості про прибуток на основі звіту про фінансовий результат за один з кварталів 2009 року (як це зроблено Відповідачем-2), але також звіти за інші періоди, велику кількість інших документів фінансової звітності та інших фінансових коефіцієнтів (коефіцієнти забезпечення власними засобами, показники поточної платоспроможності, коефіцієнти фінансової залежності, рентабельності тощо).
		Кредитові обороти коштів по одному з численних банківських рахунків ТОВ "Таміра" взагалі не можуть бути у розумінні ч. 1 ст. 77 ГПК допустимим доказом наявності у ТОВ      "Таміра" прибутку чи збитку у будь-який проміжок часу. Адже такі обставини можуть підтверджуватись виключно документами фінансової звітності.
		2.6.6. Відповідач-2 також зазначає, що аудиторський звіт від 05.08.2021 містить ряд зауважень аудитора Сушка Дмитра Сергійовича щодо недостатньої кількості документів, на основі яких можна було б зробити повний та обґрунтований висновок щодо показників фінансово-господарського стану Підприємства у 2009 році.
		Однак, суд звертає увагу, що Звіт аудитора містить застереження щодо відсутності деяких документів лише за 2008 та за 2010 роки, а не за 2009 рік, в якому були укладені Оскаржувані Договори. Відсутність лише окремих документів за 2008 та 2010 роки не перешкодили аудитору зробити однозначні висновки про критичний фінансовий стан ТОВ "Таміра" у 2009 році роках навіть на основі наявних документів.
		Також аудитор зазначив, що для того, щоб підтвердити або спростувати такі можливі причини погіршення показників фінансового стану підприємства рекомендовано провести перевірку фінансово-господарських договорів підприємства, що і зроблено у цій справі, предметом оскарження у якій є господарські договори ТОВ "Таміра" щодо відчуження цим підприємством Спірного Майна.
		2.6.7. Відповідач-3, заперечуючи проти достовірності висновків Звіту аудитора, зазначає, що намір на відчуження Спірного Майна сторонами Оскаржуваних Договорів був висловлений за два роки до того періоду, який аналізувався - у 2006 році.  Якщо Позивач вважає, що фінансовий стан продавця повинен впливати на можливість або неможливість відчуження майна, абсолютно логічним виглядало б дослідження фінансового стану ТОВ "Таміра" станом на 2006 рік.
		Однак, з такими доводами суд погодитись не може, адже у межах цього спору не має значення, коли було укладено попередній договір №      К-12/01/06 від 12.01.2006, бо ключовим моментом для встановлення ознак фраудаторності є здійснення розрахунків та фактичне відчуження Спірного Майна на підставі Оскаржуваних Договорів, яке відбулося 2009 році. Попередній договір №      К-12/01/06 від 12.01.2006 не призвів до жодних правових наслідків, окрім, створення зобов`язання для укладення Оскаржуваних Договорів, і саме обставини укладення Оскаржуваних Договорів у 2009 році вказують на ознаки для визнання їх недійсними. Тому необхідність проведення оцінки фінансового стану ТОВ "Таміра" станом на 2006 рік Відповідачем-3 не доведена.
		2.6.8. Стверджуючи про начебто нерепрезентативність Звіту аудитора, Відповідач-3 зазначає, що розмір кредиторської заборгованості ТОВ "Таміра" за товари, роботи, послуги за звітний період скоротився зі 149 894 тис. грн. до 7 972 тис. грн. (р. 530 балансу), а в цілому за 2009 рік кредиторська заборгованість скоротилася з 149      894 тис. грн. до 30 214 тис. грн.; у 2009 році відбулось істотне зростання показника чистого доходу в порівнянні з 2008 роком. На думку Відповідача-3, ці обставини не були враховані аудитором.
		Однак, такі доводи Відповідача-3 не заслуговують на увагу, адже Відповідач-3 звертає увагу лише на довгострокову заборгованість ТОВ "Таміра", оминаючи увагою поточну заборгованість ТОВ "Таміра". Такий вибірковий аналіз Відповідачем-3 фінансових показників не відображає дійсний фінансовий стан підприємства. На противагу доводам Відповідача-3, Звіт аудитора містить комплексний аналіз тенденції зміни фінансового стану ТОВ "Таміра", як поточних, так і довгострокових зобов`язань, що на переконання суду більш детально та достовірно відображає реальні показники фінансового стану ТОВ "Таміра". Хоча розмір довгострокової заборгованості ТОВ      "Таміра" у 2009 році справді зменшився, однак розмір поточної заборгованості суттєво збільшився, що в сукупності призвело до суттєвого збільшення розміру заборгованості ТОВ "Таміра" перед кредиторами в цілому.
		2.6.9. Щодо доводів Відповідача-3 про зростання чистого доходу ТОВ "Таміра" у 2009 році, то факт зростання чистого доходу може мати значення лише у сукупності з витратами підприємства. Різниця між доходом та витратами становить чистий прибуток, якого у ТОВ "Таміра" не було в 2009 році.
		З цього приводу аудитор на сторінці 5 Звіту аудитора зазначив, що "незважаючи на істотне зростання чистого доходу від реалізації у 2009 році, починаючи саме з цього звітного періоду чистий фінансовий результат діяльності Підприємства це збиток, який у 2009 та 2010 роках мав динаміку різкого зростання".
		Таким чином, Відповідачем-2 та Відповідачем-3 не спростовано висновків аудитора, викладених у Звіті від 05.08.2021, про неплатоспроможність та критичний фінансовий стан ТОВ "Таміра" станом на дату укладення Оскаржуваних Договорів.
		2.7. Висновки про те, що фактична мета укладення Оскаржуваних Договорів була очевидно неправомірною та недобросовісною, спрямованою на уникнення сплати боргу перед кредиторами, підтверджуються також іншими діями керівництва ТОВ "Таміра", які мали місце одразу після укладення Оскаржуваних Договорів.
		2.7.1. 15.06.2009, через 6 днів після укладення останнього з Оскаржуваних Договорів, директор ТОВ      «Таміра» звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою про порушення справи про банкрутство. У цій заяві було зазначено, що виконання ТОВ      «Таміра» грошових зобов`язань перед одним із кредиторів призведе до неможливості виконання в повному обсязі грошових зобов`язань перед іншими кредиторами.
		Ухвалою господарського суду від 24.06.2009 у справі № Б-24/92-09 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ      «Таміра». В подальшому, постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2009 було скасовано згадану ухвалу господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ      «Таміра».
		Однак, суд погоджується з доводами Позивача, що для цілей доведення фраудаторності Оскаржуваних Договорів, з огляду на їх очевидно неправомірну та недобросовісну мету, мають значення саме наміри ТОВ      «Таміра», а не успішність їх реалізації. 
		Доказом намірів ТОВ «Таміра» укласти Оскаржувані Договори саме на шкоду кредиторам з метою штучного зменшення своїх активів та утруднення виконання в повному обсязі грошових зобов`язань перед кредиторами є сам по собі факт звернення ТОВ      «Таміра» до суду із заявою про порушення справи про власне банкрутство та визнання своєї неплатоспроможності вже на 6-й день після їх укладення.
		Більше того, ухвала господарського суду від 24.06.2009 у справі
		№      Б-24/92-09 про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ      «Таміра» була скасована судом касаційної інстанції саме за касаційною скаргою АТ «Укрексімбанк» як кредитора ТОВ «Таміра», який вважав, що цією ухвалою порушуються його права. Ця обставина слугує додатковим підтвердженням того, що звернення ТОВ «Таміра» із заявою про власне банкрутство було вчинено на шкоду кредиторам ТОВ «Таміра».
		2.7.2. Відповідачі стверджують, що факт скасування судом касаційної інстанції ухвали господарського суду від 24.06.2009 у справі №      Б-24/92-09 про порушення першої справи про банкрутство ТОВ "Таміра" доводить факт платоспроможності ТОВ "Таміра" у 2009 році, а обставина порушення першої справи про банкрутство не може братися судом до уваги з огляду на припинення цього провадження.
		Однак, такі доводи Відповідачів не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
		По-перше, з позову ліквідатора ТОВ "Таміра" вбачається, що ухвала господарського суду від 24.06.2009 у справі № Б-24/92-09 про порушення першої справи про банкрутство була подана Позивачем на підтвердження реальних намірів та дійсної мети ТОВ "Таміра" при укладенні Оскаржуваних Договорів, а не на підтвердження неплатоспроможності ТОВ      "Таміра". Натомість, обставина неплатоспроможності ТОВ "Таміра" підтверджувалась Позивачем іншими доказами - фінансовою звітністю, Звітом Аудитора та іншими доказами.
		По-друге, зі змісту заяви ТОВ "Таміра" про порушення першої справи про банкрутство, а також зі змісту ухвали від 24.06.2009 у справі № Б-24/92-09 про порушення першої справи про банкрутство вбачається, що до заяви було долучено фінансову звітність станом ТОВ "Таміра" станом на 31.03.2009, тобто складену до моменту укладення Оскаржуваних Договорів. Крім цього, до заяви не було долучено жодного звіту аудитора (аудиторського висновку), який би підтвердив дійсний фінансовий стан ТОВ "Таміра" на момент порушення першої справи про банкрутство.
		Натомість, у цій справі ліквідатор ТОВ "Таміра" долучив фінансову звітність ТОВ      "Таміра", складену вже після укладення Оскаржуваних Договорів, а також долучив Звіт Аудитора, в якому на підставі численних критеріїв зроблено висновок про критичну неплатоспроможність ТОВ "Таміра" на момент укладення Оскаржуваних Договорів.
		Тому у цій справі наявні докази, які не були предметом дослідження у справі № Б-24/92-09, та які підтверджують неплатоспроможність ТОВ "Таміра".
		По-третє, у постанові від 17.11.2009 у справі № Б-24/92-09 Вищий господарський суд України, скасовуючи ухвалу про порушення справи про банкрутство ТОВ "Таміра", насправді не зробив жодного висновку про те, що у ТОВ "Таміра" відсутня безспірна заборгованість перед кредиторами, а також не зробив жодного висновку про те, що активів ТОВ "Таміра" вистачає для погашення цієї заборгованості.
		Натомість, Вищий господарський суд України зазначив, що "при поданні заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, судом не було з`ясовано, як того вимагають приписи ч. 3 ст. 6 та п. 5 ст. 7 Закону розмір безспірної суми заборгованості перед кредиторами та не було з`ясовано чи вистачає активів підприємства для погашення вимог усіх кредиторів".
		Такі висновки Вищого господарського суду України в іншій справі № Б-24/92-09 не спростовують доводів Позивача у цій справі про те, що така заборгованість об`єктивно існувала, та не перешкоджають ліквідатору ТОВ "Таміра" у цій справі довести на підставі нових доказів обставини наявності такої заборгованості та довести факт недостатності активів ТОВ "Таміра" для погашення вимог усіх кредиторів.
		2.8. Відповідач-2 також стверджує, що посилання Позивача на те, що Оскаржувані Договори були укладені в період наявності у ТОВ "Таміра" невиконаних грошових зобов`язань перед кредиторами в значних розмірах, не підтверджені належними доказами. У свою чергу Відповідач-3 зазначає, що Позивачем не наведено перелік конкретних кредиторів, які були в наявності у ТОВ "Таміра" станом на травень-червень 2009 року. До розгляду справи в якості третіх осіб були залучені кредитори, заборгованість яких була визнана в межах процедури банкрутства ТОВ "Таміра", проте, з врахуванням того, що Оскаржувані Договори були вчинені майже за 2 роки до порушення провадження у справі про банкрутство, є незрозумілим, чи існувала заборгованість перед такими кредиторами станом на травень-червень 2009 року.
		З такими доводами суд погодитись не може, з огляду на наступне.
		По-перше, станом на дату розгляду цієї справи розмір непогашених вимог кредиторів ТОВ "Таміра", які виникли саме до порушення провадження у справі про банкрутство, становить 240      402      582,86 грн., що підтверджується наявним в матеріалах цієї справи реєстром вимог кредиторів ТОВ      "Таміра" станом на 30.11.2021. 
		До переліку кредиторів ТОВ «Таміра», вимоги яких виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, входить Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, ТОВ «Голден Валлет», ТОВ «Фінансова компанія «Поліс», ТОВ «Смарт Есетс Менеджмент». 
		Вимоги таких кредиторів на дату розгляду судом цієї справи залишаються непогашені внаслідок неплатоспроможності ТОВ «Таміра», а тому права таких кредиторів, незалежно від того, чи настав строк виконання зобов`язань перед ними саме на момент укладення Оскаржуваних Договорів, порушуються Оскаржуваними Договорами. Адже внаслідок їх укладення погіршився й так критичний стан фінансової неплатоспроможності ТОВ «Таміра», погіршилася спроможність ТОВ «Таміра» виконати зобов`язання перед такими кредиторами, а ТОВ «Таміра» в подальшому було визнано банкрутом.
		По-друге, наявність у ТОВ "Таміра" кредиторів, перед якими існували невиконані поточні грошові зобов`язання саме на момент укладення Оскаржуваних Договорів (на 09.06.2009), підтверджується фінансовою звітністю ТОВ "Таміра", зокрема, балансами ТОВ "Таміра" станом на 31.03.2009, 30.06.2009, 31.12.2009.
		Зі змісту цих балансів судом встановлено, що станом на 01.01.2009 розмір невиконаних зобов`язань ТОВ "Таміра" перед кредиторами становив 226 110 018,00 грн.; станом на 31.03.2009 - 230 247 000,00 грн., станом на 30.06.2009 - 261 608 018,00 грн., станом на 31.12.2009 - 276 454 000,00 грн.
		Розмір заборгованості ТОВ "Таміра" упродовж 2009 року лише збільшувався.
		Як вже було зазначено судом, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції від 01.01.2007) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
		Відповідно до ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції від 01.01.2007) одним з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є принцип повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.
		Таким чином, фінансова звітність є належним, допустимим та вірогідним доказом, який підтверджує інформацію про фінансове становище підприємства, зокрема, розмір його зобов`язань перед кредиторами. Фінансова звітність ТОВ "Таміра" підтверджує, що розмір зобов`язань перед кредиторами у період укладення Оскаржуваних Договорів становив більше 230 000 000,00 грн.
		При цьому, суд враховує, що розмір непогашених та визнаних судом конкурсних кредиторів ТОВ "Таміра" четвертої черги задоволення, вимоги яких виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, а саме: вимоги ТОВ "Голден Валлет" та ТОВ "Фінансова компанія "Поліс", станом на дату розгляду цієї справи становить 236      792 822,29 грн.
		Відповідачами не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б могли спростувати відомості фінансової звітності та спростувати обставини наявності у ТОВ      "Таміра" кредиторів з вимогами на суму 230 247 000 грн. на момент укладення Оскаржуваних Договорів. Відповідачами не надано доказів, які б могли спростувати відомості такої фінансової звітності, з огляду на зазначені судом принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності, які закріплені у ст.ст. 3, 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції від 01.01.2007).
		Відсутність у матеріалах справи первинних документів, які б могли підтвердити реквізити конкретних кредиторів (найменування, код ЄДРПОУ), перед якими у ТОВ      "Таміра" існували поточні зобов`язання у розмірі 230 247 000 грн. на момент укладення Оскаржуваних Договорів, зумовлені тим, що такі первинні документи складаються власником або посадовою особою підприємства (ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції від 01.01.2007), тобто особами, які у спірних правовідносинах причетні до укладення Оскаржуваних фраудаторних Договорів, а тому відсутні у ліквідатора ТОВ "Таміра". 
		Однак, сама по собі відсутність у ліквідатора таких первинних документів, які б могли підтвердити реквізити усіх конкретних кредиторів, на думку суду, не спростовує наявності у ТОВ "Таміра" такої поточної кредиторської заборгованості у розмірі 230      247      000 грн. на момент укладення Оскаржуваних Договорів. Адже така кредиторська заборгованість підтверджується фінансовою звітністю, яка згідно зі ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції від 01.01.2007) надає користувачам повну, правдиву та неупереджену інформацію про фінансове становище підприємства.
		Також суд враховує, що поточна заборгованість ТОВ "Таміра" у розмірі 230      247      000 грн. була визнана керівником ТОВ "Таміра" директором Л.В. Козаченко, яка подала до Господарського суду Харківської області заяву про порушення справи про банкрутство ТОВ "Таміра" від 15.06.2009, до якої долучила копію балансу ТОВ "Таміра" станом на 31.03.2009, згідно з яким поточна заборгованість ТОВ "Таміра" перед кредиторами становила 230      247      000 грн. При цьому, саме директор ТОВ "Таміра" Козаченко Л.В. підписала від імені ТОВ "Таміра" Оскаржувані Договори.
		По-третє, матеріали справи про банкрутство ТОВ "Таміра" містять докази того, що непогашені та визнані судом вимоги конкретних кредиторів третьої черги задоволення виникли (строк виконання цих зобов`язань настав) ще до моменту укладення Оскаржуваних Договорів.
		Зазначене підтверджується наступним.
		Розмір визнаних кредиторських вимог податкових органів в особі Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, до ТОВ "Таміра" становить 3 609 206,30 грн, що підтверджується реєстром вимог кредиторів ТОВ "Таміра" станом на 30.11.2021, а також ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2017 про затвердження реєстру вимог кредиторів ТОВ «Таміра», копії яких наявні в матеріалах цієї справи.
		Кредиторські вимоги ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова до ТОВ «Таміра» у розмірі 95      050,05      грн. визнано ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2011 в цій справі №      29/5005/6325/2011.
		Цією ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2011 в цій справі №      29/5005/6325/2011 встановлено, що заявлена кредитором (Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м.      Харкова) вимога складається з суми заборгованості боржника за період 2009 рік відповідно до податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2009 рік №1993 від 29.01.2009.
		Правонаступником ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова є Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП: 43983495), яке є кредитором ТОВ      «Таміра» згідно з реєстром вимог кредиторів від 30.11.2021, копія якого наявна в матеріалах справи.
		Таким чином, судом встановлено, що кредиторські вимоги чинного кредитора ТОВ      "Таміра" - ГУ ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в розмірі щонайменше 95 050,05 грн, є такими, що вже існували станом на дату укладення Оскаржуваних Договорів, та в подальшому погашені не були.
		Крім цього, судом встановлено, що кредиторські вимоги ДПІ у Фрунзенському районі м.      Харкова до ТОВ "Таміра" у розмірі 1 191 553,77 грн., які складаються з 1 135 796,01 грн. - суми заборгованості боржника по платі за землю та 55 757,76 грн. нараховані штрафні санкції, визнано ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2011 в цій справі №      29/5005/6325/2011.
		З матеріалів заяви ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова про визнання кредиторських вимог до ТОВ "Таміра" судом встановлено, що вказані вимоги виникли на підставі договорів оренди землі від 28.03.2006, від 28.03.2006, від 29.12.2004, від 3.01.2005, від 26.08.2005, що укладені між ТОВ "Таміра" та Харківською міською радою та ґрунтуються на податковій декларації з орендної плати № 1476 від 28.01.2010.
		Отже, договори, які є підставою виникнення кредиторських вимог ДПІ у Фрунзенському районі до ТОВ "Таміра" у сумі 1 135 796,01 грн., були укладені ТОВ "Таміра" у 2004-2006 рр. - ще до укладення Оскаржуваних Договорів.
		Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що станом на дату укладення Оскаржуваних Договорів ТОВ "Таміра" вже було суб`єктом договірних правовідносин щодо користування земельними ділянками у м. Харкові, вже мало відповідні зобов`язання перед ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова щодо сплати орендної плати, та могло чітко усвідомлювати настання строку виконання цих зобов`язань перед ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова у сумі 1 135 796,01грн. в наступному році, що настане в найближчому звітному періоді.
		Крім цього, такі зобов`язання станом на дату укладення Оскаржуваних Договорів мали характер поточних, адже підлягали виконанню протягом 12 місяців.
		Однак, незважаючи на те, що у 2009 році ТОВ "Таміра" (1) було обізнано про недостатність наявних у неї активів для погашення поточних зобов`язань перед кредиторами (значення чистих активів вже становило від`ємне значення), (2)  було обізнано про наявність чинних договорів оренди землі, укладених у 2004-2006 рр., (3)   могло бути обізнано з розміром своїх зобов`язань у сумі 1 135 796,01      грн. за чинними договорами оренди землі, строк виконання яких (зобов`язань) перед ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова настане в найближчому звітному періоді, ТОВ   "Таміра" все ж уклало Оскаржувані Договори, які призвели до сумнівного зменшення й так від`ємного значення активів ТОВ "Таміра" та зрештою призвели до неможливості виконання цих зобов`язань, які залишаються невиконаними станом на дату розгляду цієї справи.
		Тому суд доходить висновку, що Оскаржувані Договори укладені на шкоду конкретним кредиторам ТОВ "Таміра" - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова та ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, правонаступником яких є Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, вимоги якого залишаються непогашеними.
		По-четверте, станом на дату укладення Оскаржуваних Договорів кредитором ТОВ      "Таміра" було ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України". Саме ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України на ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.06.2009 у справі № Б-24/92-09, обґрунтовуючи порушення своїх прав внаслідок відкриття провадження у першій справі про банкрутство ТОВ "Таміра" (копія касаційної скарги наявна в матеріалах справи). Більше того, Вищий господарський суд України, розглянувши по суті та задовольнивши касаційну скаргу банку, визнав факт наявності у ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" статусу кредитора ТОВ "Таміра".
		Судом встановлено, що ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на момент порушення провадження у справі про банкрутство був кредитором ТОВ "Таміра", вимоги якого до ТОВ "Таміра" були забезпечені заставою майна боржника. Такі вимоги ґрунтувались на підставі іпотечного договору 6806Z67 від 27.03.2006 та іпотечного договору № 68108Z197 від 19.12.2008.
		Незважаючи на те, що ТОВ "Таміра" не було боржником ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" за основним зобов`язанням, а також незважаючи на те, що заставне майно ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" було реалізовано у справі про банкрутство ТОВ "Таміра", а вимоги банку зрештою погашені, зазначене не спростовує доводів Позивача про те, що укладені у травні-червні 2009 року Оскаржувані Договори були укладені на шкоду в тому числі ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України".
		Суд враховує висновок Верховного Суду про те, що системний аналіз положень ч. 1 ст.      1, ч. 3 ст. 19, ст. 23 Закону про банкрутство, а також ч. 2 ст. 33 ЗУ "Про іпотеку" дозволяє зробити висновок про те, що з моменту порушення справи про банкрутство права заставного кредитора обмежуються на предмет вільного вибору способів та процедури звернення стягнення на заставне майно, а також після порушення провадження у справі про банкрутство пред`явлення забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть відбуватися лише в порядку, передбаченому Законом про банкрутство, та в межах провадження у справі про банкрутство, а забезпечені кредитори набувають статусу учасника провадження у справі про банкрутство з моменту порушення такого провадження. Отже, завданням процедури банкрутства є задоволення всіх вимог кредиторів боржника, зокрема, й скаржника, як заставодержателя майна боржника, і тільки в межах процедури банкрутства буде здійснюватися звернення стягнення на майно боржника тими способами, які допускає Закон про банкрутство.
		Зазначений правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 04.12.2018 у справі № 916/2611/14.
		Таким чином, неплатоспроможність боржника, який є лише заставодавцем у відносинах з кредитором, впливає на обсяг (звужує обсяг) прав такого забезпеченого кредитора. Тому суд доходить висновку, що укладення боржником фраудаторного правочину, який має наслідком неплатоспроможність боржника, порушує права заставного кредитора навіть у разі, якщо предметом такого фраудаторного правочину є майно, що не перебуває у заставі такого кредитора.
		Отже, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах Оскаржувані Договори були укладені також на шкоду іншому конкретному кредитору ТОВ "Таміра" - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", який був забезпеченим кредитором ТОВ "Таміра" станом на дату укладення цих договорів.
		Таким чином, Відповідачами не спростовано доводів Позивача про те, що у ТОВ      "Таміра" станом на дату укладення Оскаржуваних Договорів існували грошові зобов`язання у розмірі щонайменше 230      000      000,00      грн., у тому числі перед конкретними кредиторами, частина з яких [грошових зобов`язань] визнана у цій справі про банкрутство ТОВ      "Таміра" та залишається непогашеною.
		2.9. Також Відповідач-2 та Відповідач-3 стверджують, що Позивачем не доведено причино-наслідкового зв`язку між відчуженням ТОВ "Таміра" Спірного Майна та неплатоспроможністю ТОВ "Таміра". Зокрема, Відповідачі стверджують, що між укладенням Оскаржуваних Договорів та порушенням існуючої справи про банкрутство пройшло майже 2 роки, а провадження у першій справі про банкрутство ТОВ "Таміра" було припинено як безпідставно порушене, що нібито спростовує причино-наслідковий зв`язок між укладенням Оскаржуваних Договорів та неплатоспроможністю ТОВ      "Таміра".
		Однак, з такими запереченнями суд погодитись не може.
		2.9.1. З фінансової звітності ТОВ "Таміра" вбачається, що чисті активи підприємства були від`ємними станом на 31.12.2008, 31.12.2009, 31.12.2010, що підтверджується Звітом Аудитора (стр. 5) та відомостями з рядка 380 балансів ТОВ      "Таміра" станом на вказані звітні дати, які наявні у матеріалах справи. При цьому, суд наголошує, що станом на 01.01.2009 чисті активи становили "-" 785 000,00 грн., а на 31.12.2009 року чисті активи становили вже "-" 24 379 000,00 грн., тобто зменшились у 30 разів.
		Отже, станом на дату укладення Оскаржуваних Договорів у ТОВ "Таміра" уже було недостатньо майна для виконання грошових зобов`язань перед кредиторами, тобто ТОВ      «Таміра» вже перебувало у стані фінансової неспроможності.
		Тому укладення Оскаржуваних Договорів лише погіршило уже наявний стан неплатоспроможності ТОВ "Таміра".
		2.9.2. Незважаючи на те, що провадження у першій справі про банкрутство ТОВ      "Таміра" № Б-24/92-09 було припинено як безпідставно порушене, 31.01.2011 (через 19 місяців після укладення Оскаржуваних Договорів) загальними зборами ТОВ      "Таміра" було прийнято рішення про повторне звернення до суду із заявою про власне банкрутство. За результатами виконання заходів, передбачених вказаним рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Таміра», ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2011 було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Таміра», а 02.06.2011 - визнано ТОВ «Таміра» банкрутом.
		У постанові Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011 у цій новій справі про банкрутство ТОВ "Таміра" зазначено, що на момент порушення справи про банкрутство "показники активів та зобов`язань ТОВ "Таміра" становлять: 54 500 121,36 грн. - вартість майна (рухомого та нерухомого) ТОВ "Таміра"; 112 598 479,27 грн. - дебіторська заборгованість, в т. ч. 20 706 764,53 грн. - дебіторська заборгованість, за якою нараховано резерв сумнівних боргів; 10 853,94 грн. - залишок грошових коштів та еквівалентів; 554 302 154,76 грн. - поточні зобов`язання. Враховуючи ринкову оцінку вартості майна ТОВ "Таміра", загальний актив ТОВ "Таміра" дорівнює сумі 264      585      568,21 грн., загальний пасив ТОВ "Таміра" дорівнює сумі 554 302 154,76 грн. Таким чином, згідно поданих документів господарським судом встановлено, що вартості майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів …".
		Тобто, менш ніж у дворічний строк після укладення Оскаржуваних Договорів судом було остаточно визнано неплатоспроможність ТОВ «Таміра» у зв`язку з недостатністю активів для погашення вимог кредиторів. При цьому, у кожному зі звітних періодів упродовж такого дворічного строку активів ТОВ «Таміра» вже було менше, аніж пасивів; ТОВ «Таміра» працювало лише у збиток. Тому фраудаторність Оспорюваних Договорів додатково підтверджується не лише зверненням ТОВ «Таміра» із заявою до суду щодо власної неплатоспроможності після укладення цих Договорів у 2009 році, але також і визнанням цієї неплатоспроможності судом у 2011 році.
		Станом на дату розгляду цієї справи розмір непогашених вимог кредиторів ТОВ "Таміра" в цілому становить 361 557 791, 86 грн., що підтверджується реєстром вимог кредиторів ТОВ      "Таміра" станом на 30.11.2021, що наявний в матеріалах цієї справи.
		Тому припинення провадження в одній з попередніх справ про банкрутство ТОВ      "Таміра" у 2009 році, за умови подальшого визнання ТОВ "Таміра" банкрутом у судовому порядку та підтвердження його неплатоспроможності у 2011 році, не спростовує наявності причинно-наслідкового зв`язку між укладенням Оскаржуваних Договорів та банкрутством ТОВ "Таміра".
		2.9.3. Враховуючи те, що станом на дату укладення Оскаржуваних Договорів основним видом діяльності ТОВ "Таміра" було здавання в оренду власного нерухомого майна, має значення те, що востаннє ТОВ "Таміра" одержало чистий прибуток від своєї діяльності у першому кварталі 2009 року, тобто до укладення Оскаржуваних Договорів. На цій обставині у своєму відзиві також наголошував Відповідач-2.
		Однак, в подальшому після укладення Оскаржуваних Договорів у жодному звітному періоді ТОВ "Таміра" не отримало чистого прибутку, натомість діяльність товариства за результатами 2009 та 2010 років - це збиток, що підтверджується Звітом Аудитора та звітами про фінансові результати ТОВ "Таміра" за відповідні звітні періоди, які наявні в матеріалах справи.
		2.9.4. Заперечуючи причино-наслідковий зв`язок між відчуженням Спірного Майна та неплатоспроможністю ТОВ "Таміра", Відповідач-3 також зазначає, що у період з 01.01.2009 по 31.12.2009 вартість основних засобів згідно з балансом ТОВ "Таміра" зменшилась з 66 624 000,00 грн. до 62 478 000,00 грн., тобто зменшилась лише на 9%. Відповідач-3 наполягає, що за таких умов відчуження Спірного Майна призвело лише до незначної зміни структури основних засобів.
		Однак, не вдаючись до аналізу того, якою була балансова вартість Спірного Майна на момент його відчуження ТОВ "Таміра" та яку частку в основних засобах ТОВ "Таміра" становило Спірне Майно, суд зазначає, що ця обставина не має суттєвого значення для розгляду спору та не впливає на можливість задоволення позову.
		Обставина дійсної балансової вартості Спірного Майна могла б мати значення, якби на момент його відчуження чисті активи ТОВ "Таміра" становили позитивне значення, адже в такому разі мало б значення, чи відчуження такого майна призвело до від`ємного значення чистих активів, тобто до недостатності решти майна ТОВ "Таміра" для задоволення вимог кредиторів.
		Однак, враховуючи те, що на момент укладення Оскаржуваних Договорів у ТОВ      "Таміра" уже не було достатньо активів (навіть з урахуванням Спірного Майна) для погашення вимог кредиторів, то угоди щодо відчуження Спірного Майна в будь-якому разі є такими, що вчинені з метою сумнівного зменшення активів на шкоду кредиторам навіть за умови, що частка Спірного Майна в основних засобах ТОВ "Таміра" становила "лише" 9%, як стверджує Відповідач-3.
		2.9.5. Отже, на думку суду, відчуження Спірного Майна (1) на користь товариства, яке перебувало під контролем учасників ТОВ "Таміра", (2) з одночасним поверненням усіх отриманих грошових коштів на рахунок покупця Спірного Майна, (3) у момент фінансової неспроможності ТОВ "Таміра", коли показники чистих активів уже мали від`ємне значення, та (4) різке зменшення значень чистих активів, погіршення інших ключових показників фінансової звітності після укладення Оскаржуваних Договорів, у сукупності доводить причинно-наслідковий зв`язок між укладенням цих Договорів та неплатоспроможністю ТОВ      "Таміра".
		Таким чином, суд доходить висновку, що в момент укладення Оскаржуваних Договорів у ТОВ «Таміра» існували невиконані грошові зобов`язання перед кредиторами, розмір яких вже перевищував розмір активів ТОВ "Таміра" (чисті активи становили від`ємне значення), а також існували інші ознаки стійкої фінансової неспроможності, які значно погіршилися, починаючи з 2009 року.
		2.10. Надаючи оцінку тому, чи були Оскаржувані Договори спрямовані на ухилення сплати заборгованості перед кредиторами, суд звертається до висновків Верховного Суду про те, що будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам. Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №      904/7905/16.
		Тому обставини укладення Оскаржуваних Договорів у 2009 році у період фінансової неплатоспроможності ТОВ "Таміра", на підставі яких було відчужено належне ТОВ      «Таміра» Спірне Майно на користь ТОВ фірма "Ідалія" - юридичної особи, що перебувала під контролем учасників ТОВ «Таміра», повернення отриманих ТОВ      «Таміра» грошових коштів за Спірне Майно на рахунок покупця Спірного Майна у сукупності дозволяють суду зробити висновок, що мета укладення цих Договорів була неправомірною та недобросовісною, вчинена з метою сумнівного зменшення розміру активів ТОВ "Таміра" шляхом зловживання правом власності на шкоду кредиторам, адже внаслідок відчуження Спірного Майна погіршився вже існуючий стан неплатоспроможності ТОВ "Таміра", що в подальшому призвело до банкрутства ТОВ "Таміра".
		Такі дії ТОВ "Таміра", а також звернення ТОВ «Таміра» до суду із заявою про власне банкрутство одразу після укладення Оскаржуваних Договорів, вказують на невідповідність такої поведінки ТОВ «Таміра» критеріям розумності та економічної обґрунтованості, натомість вказують на використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню, а саме: використання правомочності розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредиторів.
		2.11. Щодо нормативної підстави недійсності Оскаржуваних Договорів, тобто нормативно-правової кваліфікації спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
		2.11.1. Суд погоджується з доводами Відповідача-2 та Відповідача-3 про те, що Оскаржувані Договори не є фіктивними, а тому не можуть бути визнані судом недійсними на підставі ст. 234 ЦК України. Тому суд не може погодитись з посиланням Позивача на ст. 234 ЦК України як на підставу для визнання цих договорів недійсними.
		Водночас, суд звертає увагу, що у господарському процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: (1) суд знає право; (2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; (3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в господарському процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права.
		Згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, у постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №      927/531/18).
		Тому суд самостійно може вирішити, чи застосовувати до спірних правовідносин норму ст. 234 ЦК України, чи визнати Оспорювані Договори недійсними як фраудаторні з інших нормативних підстав.
		Суд зазначає, що укладення боржником правочинів поза межами "підозрілого періоду", визначеного статтею 20 Закону про банкрутство, та відсутність підстав для застосування статті 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію КУзПБ, не виключає можливості визнання недійсним правочину боржника, спрямованого на уникнення звернення стягнення на його майно, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом за умови доведеності відповідних обставин заявником. 
		Саме така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №      904/7905/16.
		Керуючись принципом "jura novit curia" ("суд знає закони"), з метою правильної нормативно-правової кваліфікації спірних правовідносин суд звертається до висновків Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19).
		У цій постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) Верховним Судом зазначено наступне:
		"103. […] боржники не лише за допомогою фіктивних правочинів унеможливлюють звернення стягнення на своє майно. Недоброчесні боржники використовують різноманітні механізми, і протистояти відповідним зловживанням лише за допомогою конструкції фіктивного правочину навряд чи можливо. Отже, виникає сумнів у кваліфікації фіктивного правочину або правочину, що порушує публічний порядок, як видів фраудаторного.
		104. Тому судова палата вважає за необхідне розмежовувати кваліфікацію фіктивних та фраудаторних правочинів.
		105. Фіктивний правочин, на відміну від фраудаторного, виключає наявність наміру створити юридичні наслідки в момент його вчинення, що, в свою чергу, унеможливлює виникнення будь-яких майнових наслідків, оскільки такий правочин їх не породжує. Оскільки на підставі фіктивного правочину відсутня можливість передачі майна, restitutio in integrum виключається юридичною конструкцією фіктивного правочину. Якщо ж буде встановлено, що така передача de facto відбулася, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний, і тому норма статті 234 ЦК України не підлягає застосуванню, адже фіктивний правочин de jure не породжує будь-яких правових наслідків. В свою чергу, правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами (ч. 3 ст. 234 ЦК України).
		106. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони не бажають настання правових наслідків, обумовлених договором; усі сторони договору поінформовані про його фіктивність; письмовим текстом договору створюється лише видимість правовідносин між сторонами; мета вчинення фіктивного правочину не має значення. […]
		108. Практичне правозастосування виходить з того, що "фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним" (постанова ВС від 19.11.2019 у справі №      924/1014/18).
		109. Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 910/11715/17, від 08.08.2018 у справі № 920/1144/17, від 21.08.2018 у справі № 910/11565/17, від 26.02.2019 у справі № 925/1453/16.
		110. Що ж до фраудаторного правочину як зловживання правом, то намір заподіяти зло є неодмінним і єдиним надійним критерієм шикани (зловживання правом).
		111. Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку. […]
		124. Підсумовуючи наведене, слід дійти висновків про те, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України.
		125. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника".
		Тому суд у цій справі доходить висновку, що Оскаржувані ліквідатором ТОВ      "Таміра" Договори суперечать пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такі, що вчинені всупереч принципу добросовісності, а також частині третій, шостій статті 13 ЦК України як такі, що вчинені ТОВ "Таміра" внаслідок зловживання правом власності на шкоду кредиторам.
		2.11.2. З цих підстав також спростовуються доводи Відповідача-2 про те, що Оскаржувані Договори не суперечать жодній нормі права, адже ТОВ "Таміра" як власник мала право відчужити Спірне Майно навіть на користь пов`язаної особи.
		Суд зазначає, що правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18).
		2.11.3. При цьому, суд також відхиляє доводи Відповідачів про те, що Оскаржувані Договори не можуть бути визнані недійсними з тих підстав, що за результатами їх укладення було передано майно.
		Суд звертається до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.07.2021 у справі № 927/531/18 (п. 119), згідно з яким "Доводи … щодо відсутності підстав для визнання правочину недійсним з посиланням на дійсність умов договору та виконання сторонами умов цього договору щодо передачі та оплати майна не спростовують встановлених судами обставин справи щодо вчинення оспорюваного правочину без очевидної економічної мети задля зменшення обсягу майнових активів боржника та його неплатоспроможності. Такі дії боржника не можуть розцінюватися як добросовісні щодо кредиторів, тому не можуть бути підставою для висновку, навіть за умови вчинення певних дій на виконання цього правочину, що оспорюваний договір не містить ознак фраудаторного правочину.
		Отже, факти передання майна чи вчинення інших дій на виконання Оскаржуваних Договорів не можуть бути перешкодою для кваліфікації цих договорів як фраудаторних, вчинених задля зменшення обсягу майнових активів боржника.
		2.12. Водночас, вирішуючи питання про можливість задоволення вимоги Позивача про визнання Оскаржуваних Договорів недійсними через призму ефективного способу захисту порушених прав Позивача, суд зазначає наступне.
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. висновки, сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі N 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі N 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі N 910/3907/18).
		Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)). Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).
		Кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника.
		Подання заяв про визнання недійсними правочинів боржника в разі встановлення арбітражним керуючим наявності фраудаторних правочинів боржника, вчинених у підозрілий період, - це обов`язок арбітражного керуючого, який спрямований на виявлення та повернення майна боржника у справі про банкрутство, та свідченням безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі.
		Обов`язок ліквідатора здійснити повноту дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника (частина перша статті 65 КУзПБ), кореспондується з правовою презумпцією сумнівності правочинів при дослідженні угод боржника у справі про банкрутство. Зазначені висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 24.11.2021 у справі №      905/2030/19 (905/2445/19).
		Однак, суд погоджується з доводами Відповідача-3 про те, що у спірних правовідносинах визнання недійсними Оскаржуваних Договорів за позовом ліквідатора ТОВ "Таміра" не є належним способом захисту, адже не відновить порушеного права ТОВ "Таміра" та його кредиторів.
		Суд враховує, що Оскаржувані Договори були укладені між ТОВ "Таміра" як продавцем та ТОВ фірма "Ідалія" як покупцем.
		Водночас, на дату звернення з позовною заявою право власності на Спірне Майно зареєстровано за іншими особами - ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс". Так, за ТОВ «Ятрань Плюс» право власності на Ѕ частку у праві власності на Спірне Майно зареєстровано 11.07.2012, а за ТОВ «Діадема Батерфляй» - 24.03.2016.
		Тому визнання Оскаржуваних Договорів недійсними не призведе до повернення Спірного Майна у володіння ТОВ "Таміра".
		У зв`язку з цим, суд звертається до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.12.2021 у справі № 522/3885/19, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, у яких зроблено висновки про те, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Під час розгляду справи за позовною вимогою про застосування належного способу захисту (зокрема у спорі за віндикаційним позовом) відмова в позові з тих мотивів, що державний акт, рішення про державну реєстрацію, відомості чи запис про державну реєстрацію права на майно не визнані недійсними, або що вони не оскаржені, відповідні позовні вимоги не пред`явлені, не допускається.
		Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2021 у справі №      910/18647/19 зроблено висновок, що якщо позивач вважає, що покупець не набув права власності на отримане ним спірне майно, зокрема, тому, що покупець не є добросовісним набувачем, то він вправі скористатися передбаченими законодавством способами захисту права власності. Для застосування таких способів захисту немає потреби в оскарженні результатів електронних торгів або підписаного в подальшому договору купівлі-продажу.
		У цій справі №      910/18647/19 Велика Палата Верховного Суду скасувала постанову апеляційного господарського суду в частині визнання недійсним правочину, за яким спірне майно вибуло з володіння власника, при цьому залишивши без змін постанову апеляційного господарського суду в частині витребування майна.
		Реституція обмежена можливістю застосування за суб`єктним складом - повернення майна за реституційним позовом допустиме лише від сторони недійсного правочину іншій стороні такого недійсного правочину. Якщо ж остання вже здійснила подальше відчуження спірної речі, то єдиним ефективним способом захисту прав її власника залишається віндикація - витребування речі в натурі з чужого незаконного володіння (п.      84.4 постанови Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21).
		Враховуючи наведені висновки Верховного Суду, суд зазначає, що хоча Оскаржувані Договори є фраудаторними та суперечать ст.ст. 3, 13 ЦК України, підстави для задоволення вимог Позивача про визнання їх недійсними відсутні з огляду на те, що право власності на Спірне Майно зареєстровано за ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс", тому ефективним способом захисту права власності ТОВ      «Таміра», яке було порушено укладенням фраудаторних договорів, є пред`явлення вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння до ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс". Тому у задоволенні вимог Позивача про визнання Оскаржуваних Договорів недійсними слід відмовити.
		3. Оцінка аргументів, наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення вимог про витребування Спірного Майна.
		3.1. Враховуючи те, що Позивачем заявлено вимоги про витребування Спірного Майна з чужого незаконного володіння ТОВ «Ятрань Плюс» та ТОВ «Діадема Батерфляй», суд вважає за необхідне розглянути питання щодо можливості задоволення цієї позовної вимоги.
		3.2. Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		Згідно із ч. 1. ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. 
		Отже, власник має право звертатись із віндикаційним позовом до особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа майном власника.
		Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. 
		Витребування майна шляхом віндикації застосовується, зокрема, якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
		Наведене вище відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права, сформульованих у постановах від 17.02.2016 у справі № 6-2407цс15, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц.
		Рішення суду про витребування майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (постанова Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №      183/1617/16).
		Власник з дотриманням вимог статей      387      і      388 ЦК України      може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (постанова Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).
		3.3. За приписами ст. 387, 388 ЦК України особою, яка може звернутися з віндикаційним позовом, є саме власник майна.
		Право на витребування майна з чужого незаконного володіння має виключно особа (власник, який не володіє), яка має відповідні правовстановлюючі документи, що беззаперечно підтверджують належність їй конкретно визначеного майна, яке було незаконно привласнено іншою особою (не власник, який володіє). Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 27.03.2018 у справі №      916/723/15-г, від 27.03.2018 у справі № 916/1979/15).
		Судом встановлено, що Спірне Майно було придбано ТОВ «Таміра» у власність на підставі наведених нижче правовстановлюючих документів:
		Свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №1420 від 06.05.2003, посвідчене приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Левковою М.В. (нежитлове приміщення «Ф-1» загальною площею 69,9 кв.м., реєстраційний номер майна: 955123).
		Договір купівлі - продажу № 1 від 13.01.2004, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т.В. (Приміщення літ. Г-1, реєстраційний номер майна: 4248508).
		Договір купівлі - продажу № 1 від 13.01.2004, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Христоєвою Т.В. (нежитлове приміщення «Г'-3» загальною площею 1678,2 кв.м.).
		Договір купівлі-продажу № 27 від 21.01.2004, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т.В. (нежитлове приміщення «Г-1» загальною площею 208,5 кв.м., реєстраційний номер майна: 47883).
		Договір купівлі - продажу № 2464 від 15.11.2004, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т.В. (нежитлове приміщення «Э-1», загальною площею 361,9 кв.м., реєстраційний номер майна: 581337).
		Договір купівлі - продажу № 2647 від 25.11.2004, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т.В. (нежитлове приміщення «А'-3», загальною площею 84,4 кв.м, нежитлове приміщення Ш-2, загальною площею 284,7 кв.м., реєстраційний номер майна: 8563961).
		Договір купівлі - продажу № 1333 від 08.04.2005, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т.В. (нежитлове приміщення «Л-2» загальною площею 851,8 кв.м., реєстраційний номер майна: 22942798).
		Договір купівлі - продажу № 1333 від 08.04.2005, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т.В. (нежитлове приміщення «Щ-1», загальною площею 228,2 кв.м., реєстраційний номер майна: 1186283).
		Договір купівлі - продажу № 2076 від 03.06.2005, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т.В. (нежитлове приміщення «Ш-2», загальною площею 284,7 кв.м., реєстраційний номер майна: 1186069).
		Договір купівлі - продажу № 5 від 04.11.2003 (нежитлове приміщення «Ц-2», загальною площею 765,0 кв.м., реєстраційний номер майна: 2574522).
		Копії відповідних договорів купівлі-продажу та свідоцтва наявні в матеріалах цієї справи.
		ТОВ «Таміра» втратило володіння спірною нерухомою річчю, адже у якості власника такої речі в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначені зовсім інші особи - ТОВ «Ятрань Плюс та ТОВ «Діадема Батерфляй». 
		Розвиток правового регулювання обороту нерухомості свідчить про поступове запровадження в Україні спеціальних правил щодо визначення факту володіння нерухомою річчю. Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку. Саме така позиція викладена у п. 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц та у п. 86 постанови Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №   910/8482/18 (910/4866/21).
		Так, за змістом ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Подібний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №   911/3594/17, а також у постановах від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.
		Однак, суд погоджується з доводами Позивача про те, що ТОВ «Таміра» не втратило права власності на Спірне Майно, адже відчуження ТОВ «Таміра» Спірного Майна відбулося протиправно, на підставі фраудаторного правочину, з порушенням ст.ст. 3, 13 ЦК України.
		Титул власника у ТОВ «Таміра» наділяє останнього правом звертатися до суду із віндикаційною вимогою для відновлення порушеного права власності.
		Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду щодо застосування ст. ст. 387, 388 ЦК України, які викладені у постановах від 05.06.2018 у справі № 907/631/17, від 08.04.2021 у справі № 10/2180, від 28.07.2020 у справі № 916/1572/17 про те, що позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник; предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.
		3.4. Вирішуючи питання про те, на підставі якої норми права Спірне Майно може бути витребувано з володіння ТОВ «Ятрань Плюс» та ТОВ «Діадема Батерфляй», суд зауважує, що закон розрізняє два види незаконного володіння чужою річчю, що породжує різні цивільно-правові наслідки. Умови задоволення віндикаційного позову залежать від характеру незаконного володіння, в якому перебуває річ.
		Володілець визнається добросовісним, якщо здобуваючи річ, він не знав і не повинен був знати про те, що відчужувач речі не має права на її відчуження. З огляду на приписи ч. 5 ст. 12 ЦК України, добросовісність набувача майна презюмується. У випадку, якщо володілець речі знав чи повинен був знати, що здобуває річ в особи, яка не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним. Для визнання набувача недобросовісним потрібне встановлення наміру чи грубої необережності, що встановлюється, виходячи із презумпції добросовісності набувача (постанова Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 911/3312/17).
		Згідно із роз`ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеними в постанові № 5 від 07.02.2014, відплатність придбання майна, так само як і запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відчужувача, не є безспірним доказом добросовісності набувача.
		Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку (постанова Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 5023/4477/12).
		Недобросовісний набувач (володілець) зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна (ст. 400 ЦК України).
		Тобто ст. 400 ЦК України дає підставу для висновку про те, що закон допускає необмежену віндикацію майна у недобросовісного набувача.
		Проаналізувавши усі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що ТОВ «Ятрань Плюс» та ТОВ «Діадема Батерфляй» є недобросовісними набувачами Спірного Майна, з огляду на наступні встановлені судом обставини, які мали місце станом на дату державної реєстрації права власності за цими юридичними особами.
		3.4.1. Щодо недобросовісності ТОВ «Діадема Батерфляй», суд зазначає наступне.
		3.4.1.1. Станом на дату вибуття Спірного Майна з володіння ТОВ «Таміра» на користь ТОВ      фірма «Ідалія» у 2009 році, ОСОБА_14 був як учасником ТОВ «Таміра» (з часткою у розмірі 16,6% статутного капіталу), так і учасником ТОВ фірма «Ідалія» (з часткою у розмірі 25% статутного капіталу).
		В подальшому у 2016 році ТОВ «Діадема Батерфляй» придбало у ТОВ фірма «Ідалія» Ѕ      частку у Спірному Майні за договорами купівлі-продажу від 24.03.2016.
		Станом на дату придбання ТОВ «Діадема Батерфляй» Спірного Майна ОСОБА_11 був, з одного боку, єдиним учасником ТОВ «Діадема Батерфляй», а з іншого боку - учасником ТОВ фірма "Ідалія" з часткою у розмірі 33% статутного капіталу та виконуючим обов`язки директора ТОВ фірма «Ідалія».
		Договори, за якими ТОВ фірма «Ідалія» відчужило Спірне Майно на користь ТОВ      «Діадема Батерфляй», були підписані ОСОБА_15 в якості виконуючого обов`язки директора, заступника директора ТОВ фірма «Ідалія».
		Отже, на момент набуття ТОВ «Діадема Батерфляй» Спірного Майна ОСОБА_11 входив до вищого органу управління ТОВ «Діадема Батерфляй» - загальних зборів його учасників з правом вирішального голосу.
		Зазначені докази є вірогідними доказами того, що ОСОБА_14 станом на дату придбання ТОВ «Діадема Батерфляй» у ТОВ фірма «Ідалія» Спірного Майна, знав і міг знати про незаконність володіння ТОВ фірма «Ідалія» Спірним Майном. Адже будучи (1)      учасником ТОВ «Таміра», (2) учасником ТОВ фірма «Ідалія», (3) єдиним учасником ТОВ «Діадема Батерфляй», ОСОБА_14 знав і міг знати про те, що дійсною метою укладення Оскаржуваних Договорів є безпідставне або сумнівне зменшення розміру активів ТОВ «Таміра» на шкоду кредиторам останнього.
		У заяві ОСОБА_16 як свідка зазначеного спростовано не було.
		Із зазначеного слідує, що вищому органу управління ТОВ «Діадема Батерфляй» - загальним зборам учасників, на момент придбання Спірного Майна було відомо про те, що ТОВ фірма «Ідалія» є незаконним володільцем Ѕ частки у Спірному Майні та не має права на його відчуження на користь ТОВ «Діадема Батерфляй».
		Відповідно до ст. 1 ст. 92 ЦК України (у редакції станом на 24.03.2016), юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
		Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції станом на 24.03.2016) вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.
		Відповідно до ч. 1 ст. 98 ЦК України (у редакції станом на 24.03.2016) загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.
		Суд також враховує висновок Верховного Суду у постанові від 18.02.2021 у справі №      14/5026/1020/2011 про те, що "З`ясування заінтересованості, контролю, пов`язаності набувача майна з боржником (попередніми набувачами майна) у межах справи про банкрутство безпосередньо пов`язане з визначенням критерію  добросовісності/недобросовісності набувача і це питання повинно досліджуватися за наявними у матеріалах справи доказами".
		Отже, оскільки на момент придбання ТОВ «Діадема Батерфляй» Спірного Майна вищому органу управління цим товариством, через який це товариство реалізує права і обов`язки, було відомо про незаконність володіння ТОВ фірма «Ідалія» Спірним Майном, то ТОВ «Діадема Батерфляй» вважається таким, що знало про набуття Спірного Майна від особи, яка не має права на його відчуження. Отже, на думку суду, ТОВ «Діадема Батерфляй» не є добросовісним набувачем спірного майна.
		3.4.1.2. Крім цього, недобросовісність ТОВ "Діадема Батерфляй" зумовлена грубою необережністю цього Товариства при придбанні Спірного Майна.
		Так, відповідаючи на питання № 1, поставлене Позивачем у порядку ст. 90 ГПК, ТОВ      "Діадема Батерфляй" зазначило, що перед придбанням Спірного Майна не дослідило історію переходу прав володіння на Спірне майно навіть за останні три роки, не виявило попередніх володільців цього майно, не перевірило правовстановлюючі документи на Спірне Майно у його продавця. 
		Натомість, ТОВ "Діадема Батерфляй" зазначило, що товариство не було зобов`язано проводити відповідну перевірку, адже такий обов`язок на покупця не покладено ані ЦК України, ані Законом України "Про нотаріат".
		Однак, з таким запереченням Відповідача-2 суд погодитись не може.
		Так, у п. 90.2 постанови від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21) про витребування майна внаслідок вибуття цього майна за фраудаторним правочином, Верховний Суд зробив висновок, що товариство "є господарюючим суб`єктом, який здійснює підприємницьку діяльність, а тому повинно проявляти щодо власних справ більше обачливості, ніж пересічний громадянин чи некомерційна організація. З цих причин ТОВ "Білд Коммерс Груп" повинно було поцікавитися попередньою долею майна, яке воно набуває, зважити на відповідність його оцінки для мети внесення до статутного капіталу ринковій вартості, співставити ціну майна при внесенні до статутного капіталу та при продажу з торгів тощо, що є стандартною діловою практикою при придбанні будь-яких цінних активів".
		Близькі за змістом висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 17.03.2021 у справі № 922/634/19, згідно з якими набувач майна повинен проявити добросовісну та розумну обачність і дослідити історію вибуття майна у попередніх власників хоча б за останні три роки, що є стандартною діловою практикою", зокрема, дізнатися про результати розгляду судових справ щодо долі спірного майна.
		Також суд враховує висновок Верховного Суду у постанові від 09.07.2021 у справі №      520/10188/17-ц про те, що набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.
		Таким чином, обов`язок ТОВ "Діадема Батерфляй" як суб`єкта господарювання поцікавитися та перевірити історію вибуття майна у попередніх власників хоча б за останні три роки зумовлений принципами господарської діяльності та принципами цивільних правовідносин, що підтверджується наведеними висновками Верховного Суду. Однак, такий обов`язок ТОВ "Діадема Батерфляй" виконаний не був, що додатково вказує на його недобросовісність як набувача Спірного Майна.
		3.4.1.3. Крім цього, заперечуючи проти доводів Позивача щодо недобросовісності ТОВ "Діадема Батерфляй", останнє посилається на судові рішення у судових справах, в яких відмовлено у задоволенні позовів інших осіб про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 24.03.2016, на підставі яких ТОВ "Діадема Батерфляй" придбало Спірне Майно.
		Зокрема, ТОВ "Діадема Батерфляй" посилається на рішення у судових справах №№      922/1579/16, 922/1585/16,922/694/19, 922/695/19. Відповідач-2 стверджує, що на підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України слід вважати преюдиційною обставину того, що договори купівлі-продажу Спірного Майна від 24.03.2016, укладені між ТОВ фірма "Ідалія" та Відповідачем-2, не суперечать вимогам чинного законодавства.
		Однак, відповідні заперечення Відповідача-2 не спростовують доводів Позивача про протиправність набуття Відповідачем-2 Спірного Майна та не спростовують його добросовісність, з огляду на наступне.
		По-перше, преюдиційність - це властивість фактів. Оцінка судами в інших справах законності чи незаконності певних дій особи в жодному разі не є преюдиційним фактом, і навіть не є правовою позицією (п. 83.4 постанови Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21). Преюдиційне значення мають лише встановлені судом обставини, тобто факти, а не правова їх оцінка. Преюдиційні факти істотно відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
		Відповідно до ч. 7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.
		Тому твердження судів у наведених Відповідачем-2 судових справах про начебто законність набуття Відповідачем-2 Спірного Майна є лише правовою оцінкою обставин (висновками судів), а не преюдиційними обставинами, а тому не є обов`язковою для суду у цій справі.
		По-друге, висновки судів про законність придбання Відповідачем-2 Спірного Майна в межах одних підстав позову, заявлених одним позивачем в одній справі, не виключають можливості суду дійти висновку про незаконність такого набуття з інших (нових) підстав, заявлених іншим позивачем в іншій справі.
		ТОВ "Таміра" (Позивач у цій справі) не було учасником жодної з наведених Відповідчем-2 судових справ.
		Відповідно до ч. 5 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
		Таким чином, наведені Відповідачем-2 висновки судів у справах №№   922/1579/16, 922/1585/16,922/694/19, 922/695/19 не мають ознак встановлення певних преюдиційних для цієї справи фактів, натомість мають очевидний характер правової оцінки обставин спірних для тих справ юридичних ситуації, спірність яких обмежувалась заявленими підставами позовів. Тому такі висновки не перешкоджають Позивачу у цій справі спростувати законність набуття Відповідачем-2 Спірного Майна.
		По-третє, як стверджує сам Відповідач-2, у наведених ним справах судами досліджувалось питання перевищення представником ТОВ фірма "Ідалія" своїх повноважень під час відчуження ТОВ фірмою "Ідалія" Спірного Майна на користь Відповідача-2.
		Однак, у наведених Відповідачем-2 судових справах не досліджувались питання щодо правомірності вибуття Спірного Майна з володіння ТОВ "Таміра", тобто правомірності набуття ТОВ фірмою "Ідалія" Спірного Майна.
		Тоді як у цій справі недобросовісність Відповідача-2 зумовлюється саме дефектом набуття Спірного Майна ТОВ фірмою "Ідалія" внаслідок незаконності вибуття Спірного Майна з володіння ТОВ "Таміра", що не було предметом дослідження у наведених Відповідачем-2 судових справах. Тому наведені Відповідачем-2 висновки судів у судових справах №№   922/1579/16, 922/1585/16, 922/694/19, 922/695/19 не спростовують наведених Позивачем у цій справі доводів про недобросовісність Відповідача-2.
		3.4.2. Щодо недобросовісності ТОВ «Ятрань Плюс», суд зазначає наступне.
		3.4.2.1. Право власності на Ѕ частку у праві власності на Спірне Майно було зареєстровано за ТОВ «Ятрань Плюс» 11.07.2012.
		Право володіння Ѕ часткою Спірного Майна перейшло до ТОВ «Ятрань Плюс» внаслідок внесення цього майна ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ «Ятрань Плюс».
		ОСОБА_2 станом на дату укладення Оскаржуваних Договорів була учасником ТОВ фірма «Ідалія» (покупця Спірного Майна) та володіла часткою у розмірі 25% статутного капіталу ТОВ фірма «Ідалія».
		При цьому, ОСОБА_2 станом на дату укладення Оскаржуваних Договорів також була свекрухою ОСОБА_3 - учасника ТОВ «Таміра». Це було зумовлено тим, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_17 , а ОСОБА_3 була дружиною ОСОБА_17 , що підтверджується листом Міністерства юстиції України від 30.09.2021 і долученими до нього записами актового стану, які наявні в матеріалах цієї справи.
		Зазначені докази є вірогідними доказами того, що ОСОБА_2 станом на дату внесення нею Спірного Майна до статутного капіталу ТОВ «Ятрань Плюс», знала і могла знати про незаконність володіння нею Спірним Майном. Адже (1)      будучи учасником ТОВ фірма «Ідалія», (2) будучи свекрухою учасника ТОВ      «Таміра» ОСОБА_10 , (3)      володіючи корпоративними правами ТОВ      фірма «Ідалія» спільно з ОСОБА_6 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , які також були учасниками ТОВ      «Таміра», ОСОБА_2 знала і могла знати про те, що дійсною метою укладення Оскаржуваних Договорів є безпідставне або сумнівне зменшення розміру активів ТОВ      «Таміра» на шкоду кредиторам останнього.
		Заперечення ОСОБА_2 , наведені у її заяві свідка, про те, що їй не було відомо про дійсну мету укладення Оскаржуваних Договорів, є менш вірогідними, ніж докази, надані Позивачем на підтвердження даної обставини. Адже пояснення ОСОБА_2 не підтверджені жодними іншими письмовими доказами.
		Станом на 11.07.2012 (дата державної реєстрації права власності на спірне майно за ТОВ      «Ятрань Плюс») ОСОБА_2 була єдиним учасником ТОВ «Ятрань Плюс» та володіла часткою у розмірі 100% статутного капіталу цього товариства.
		Відповідно, ОСОБА_2 входила до вищого органу управління ТОВ «Ятрань Плюс» - загальних зборів його учасників з правом вирішального голосу.
		Із зазначеного слідує, що вищому органу управління ТОВ «Ятрань Плюс» - загальним зборам учасників було відомо про те, що ОСОБА_2 є незаконним володільцем Ѕ частки у спірному майні та не має права на його відчуження на користь ТОВ «Ятрань Плюс».
		Відповідно до ст. 1 ст. 92 ЦК України (у редакції станом на 11.07.2012), юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
		Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції станом на 11.07.2012) вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.
		Відповідно до ч. 1 ст. 98 ЦК України (у редакції станом на 11.07.2012) загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.
		Отже, оскільки на момент придбання Спірного Майна ТОВ «Ятрань Плюс» вищому органу управління цього товариства було відомо про незаконність володіння Спірним Майном ОСОБА_2 , то ТОВ «Ятрань Плюс» вважається таким, що знало про набуття Спірного Майна від особи, яка не має права на його відчуження. Отже, на думку суду, ТОВ «Ятрань Плюс» не є добросовісним набувачем Спірного Майна.
		3.4.2.2. Відповідач-3, заперечуючи проти своєї недобросовісності, зазначає, що на момент набуття ТОВ "Ятрань Плюс" Спірного Майна правочини, за якими ТОВ фірма "Ідалія" та ОСОБА_2 придбали це майно, були чинними. Тому      Відповідач-3 виходив з чинності цих правочинів.
		Однак суд зауважує, що хоча Оскаржувані Договори, на момент придбання ТОВ "Ятрань Плюс" частини Спірного Майна не були визнані недійсними, проте з огляду на складу учасників ТОВ "Ятрань Плюс" вищому органу управління ТОВ "Ятрань Плюс" було відомо про невідповідність змісту Оскаржуваних Договорів вимогам законодавства та про реальні наміри сторін цих Договорів, про їх недобросовісність та про зловживання продавцем правом власності на шкоду інтересам його кредиторів. Тобто, ТОВ "Ятрань Плюс" на момент придбання майна могло бути відомо про дефекти Оскаржуваних Договорів безвідносно до висновку суду про їх недійсність.
		Таким чином, ані ТОВ «Ятрань Плюс», ані ТОВ «Діадема Батерфляй» не можуть вважатись добросовісними набувачами Спірного Майна. 
		При цьому, подальша зміна учасників ТОВ «Діадема Батерфляй» та/або  ТОВ «Ятрань Плюс» не змінює факту недобросовісності останніх як юридичних осіб - набувачів спірного нерухомого майна. Адже де-юре набувачем майна залишалася юридична особа, а не її учасники.
		3.5. Суд зазначає, що можливість набуття добросовісним набувачем права власності унормована ст. 330 ЦК України.
		Однак, норми ЦК України взагалі не передбачають можливості набуття недобросовісним набувачем права власності на майно, що перебуває у його володінні.
		У цьому рішенні судом було встановлено, що власником Спірного Майна є ТОВ      «Таміра».
		Укладені між ТОВ «Таміра» та ТОВ фірма «Ідалія» Оскаржувані Договори не наділили ТОВ фірма «Ідалія» достатнім обсягом правомочностей для подальшого відчуження майна. Вибуття Спірного Майна із законного володіння ТОВ «Таміра» на підставі фраудаторного правочину до ТОВ фірма «Ідалія» свідчить про те, що останнє не набуло прав на розпорядження майном. Подальше відчуження майна від ТОВ фірма «Ідалія», як неправомочного володільця, до ТОВ «Діадема Батерфляй» та ТОВ «Ятрань Плюс» означає, що останні володіють майном без правових підстав.
		Тому наступний перехід майна від ТОВ фірма «Ідалія» до ТОВ «Діадема Батерфляй» та ТОВ «Ятрань Плюс» не відповідає правилу «Nemo ad alterum plus iuris transfere potest quam ipse habet» (Ніхто не може передати іншому більше прав, ніж має сам).
		Тому суд доходить висновку, що особи, за якими з 2009 року було зареєстровано право власності на Спірне Майно, були лише його набувачами (володільцями), і саме в таких набувачів (володільців) - у ОСОБА_21 та у ТОВ      фірма «Ідалія» - ТОВ «Ятрань Плюс» та ТОВ «Діадема Батерфляй» відповідно придбали Спірне Майно. Тому суд доходить висновку, що ТОВ «Ятрань Плюс» та ТОВ      «Діадема Батерфляй» придбали Спірне Майно не у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати.
		Виходячи з викладеного вище, ТОВ «Ятрань Плюс» та ТОВ «Діадема Батерфляй» як недобросовісні набувачі Спірного Майна ніколи не набували право власності на Спірне Майно, а його власником з моменту придбання було ТОВ «Таміра».
		3.6. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію [Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України] та практику Суду [Європейського суду з прав людини] як джерело права.
		Згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		У світлі практики Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції поділена на три правила: 
		у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 
		друге речення того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 
		другий абзац визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі.
		Таким чином, у статті 1 Першого протоколу до Конвенції закріплено можливість втручання в право власності при умові дотримання превалюючого принципу мирного володіння майном. 
		Зі змісту норми статті 1 Першого протоколу до Конвенції випливає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, зміст попередніх положень не виключає застосування заходів втручання у право власності, за умови дотримання обов`язкових критеріїв.
		Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є:
		втручання має ґрунтуватись на національному законі;
		втручання має переслідувати легітимну мету;
		втручання має бути пропорційним та відповідати легітимній меті.
		Європейський суд з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
		Однак, на думку суду, у межах цієї справи витребування майна не становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з огляду на дотримання усіх 3-х критеріїв втручання:
		національний закон, а саме ст.ст. 387, 388, 400 ЦК України передбачають можливість витребування майна з чужого незаконного володіння;
		витребування майна становить легітимну мету - повернення Спірного Майна до ліквідаційної маси ТОВ «Таміра» з метою захисту прав кредиторів ТОВ      «Таміра», які порушені через недобросовісні дії ТОВ «Таміра» під час укладення Оскаржуваних Договорів внаслідок відчуження майна без розумного економічного інтересу. За обставин конкретної справи принцип добросовісності (і заборона зловживання правом, що випливає із нього) можуть переважувати вимоги непорушності права власності і принцип свободи договору. Концепція добросовісності може використовуватися в будь-якій ситуації, щоб виправити несправедливість, яка б мала місце, якщо б застосовувалися традиційні правила.
		витребування майна у ТОВ «Ятрань Плюс» та ТОВ «Діадема Батерфляй» є пропорційним втручанням у їхнє право володіння спірним майном, адже ці особи є недобросовісними набувачами цього майна і придбаваючи його, вони знали про те, що придбають його в особи, яка не має права відчужувати їм це майно.
		За таких обставин витребування майна у ТОВ «Діадема Батерфляй» та ТОВ      «Ятрань Плюс» на користь ТОВ «Таміра» є законним, становить легітимну мету та є пропорційним втручанням у їхнє право володіння цим майном, а отже є правомірним в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
		3.7. Щодо збереження Спірного Майна в натурі з моменту його вибуття з володіння Позивача, суд зазначає наступне.
		Судом встановлено, що один з об`єктів Спірного Майна, а саме: Приміщення літ. Г-1, під час його перебування у незаконному володінні ТОВ «Діадема Батерфляй» та ТОВ      «Ятрань Плюс», був поділений у розумінні ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		28.12.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано відомості про збільшення площі Приміщень літ. Г-1 з 14      575,5 кв. м. на 15      242,7 кв.м. Підставою для вказаної реєстраційної дії у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено висновок ТОВ "Архілаін" №      0275/17. Відповідно до Висновку ТОВ "Архілаін" №0275/17 змінено нумерацію та площу приміщень з нежитлові приміщення: 1-го поверху № 1-8, 9а, 10а, 11-34, 35а, 36а, 37а, 38а, 39а, 40а, 41а, 42а, 43а, 44а, 45а, 46а, 47-49, 50а, 51а, 52а, 53а, 54а, 55а, 56а, 57а, 58а, 59а, 60а, 61а, 62а, 63а, 64а, 65а, 66а, 67-88, І, ІІ, ІІІ, IV; антресолі № 89-115, 166, V в літ. Г-1 загальною площею 14575,5 кв. м., на нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-3, 3а, 4-:-8, 9а, 10а, 11-:-34, 35а, 36а, 37а, 38а, 39а, 40а, 41а, 42а, 43а, 44а, 45а, 46а, 47-:-49, 50а, 51а, 52а, 53а, 54а, 55а, 56а, 57а, 58а, 59а, 60а, 61а, 62а, 63а, 63б, 64а, 67-:-95, 95а, 96-:-116; приміщення антресолі №118-:-125, 125а, 126-:-147; приміщення антресолі 2-го рівня №148 в літ. "Г-1" площею 15242,7 кв.м.
		Цього ж дня 28.12.2017 Приміщення літ. Г-1 було поділено на три об`єкта нерухомості: Об`єкт № 1 площею 6 219,5 кв.м., Об`єкт № 2 площею 6      830,6 кв.м. та Об`єкт № 3 площею 2 192,6 кв.м. 
		В подальшому, 03.04.2019 Об`єкт № 3 площею 2 192,6 кв.м. (як частина Приміщень літ. Г-1) був поділений на 2 об`єкти нерухомості: Об`єкт № 3-1 площею 1157,7 кв.м. та Об`єкт № 3-2 площею 1034,9 кв.м.
		Отже, будь-якої добудови чи реконструкції спірної нерухомості у встановленому законом порядку Відповідачі не проводили, адже відомості про документи про прийняття Спірного нерухомого Майна як реконструйованого об`єкта в експлуатацію матеріали справи не містять. Жодних доказів на проведення добудови чи реконструкції Спірного Майна, які б могли призвести до створення нового об`єкта нерухомості під час перебування Спірного Майна у володінні Відповідачів, Відповідачами не надано.
		Надаючи оцінку зазначеним обставинам державної реєстрації поділу Спірного Майна, суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права (ст. ст. 331, 387, 388 ЦК України), які викладені у постановах від 10.05.2018 у справі №      29/5005/6381/2011, від 27.02.2020 у справі № 5013/458/11. У вказаних справах зазначено, що об`єкти нерухомого майна, створені внаслідок формального поділу іншого (-их) об`єкту/об`єктів, не можуть вважатись новоствореними в розумінні норм ЦК України.
		Не є новоствореним об`єктом об`єкт нерухомого майна, створений з прив`язкою до вже існуючої нерухомості, з використанням її функціональних елементів. реконструкція (перебудова) не спричинює створення нового нерухомого майна, а лише свідчить про зміни вже існуючого об`єкта, а вже існуючий об`єкт зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами не може визнаватися новоствореною нерухомістю (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 у справі № 6-1213цс16 та у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 910/4650/17, від 19.04.2018 у справі №161/3376/17, від 30.05.2018 у справі № 5013/462/12, від 04.07.2018 у справі № 335/640/15, від 28.05.2019 у справі № 924/60/18, від 11.06.2019 у справі № 902/1414/13, від 27.02.2020 у справі № 5013/458/11, від 16.09.2020 у справі №      201/10517/16-ц).
		Також суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у п. 88 постанови Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), про те, що результат реконструкції чи будь-якої іншої перебудови нерухомого майна не є новоствореною нерухомою річчю в розумінні приписів статей 331, 332 ЦК України незалежно від того, чи додержано при такій реконструкції чи перебудові (добудові) вимоги публічного законодавства про будівництво, архітектуру та регулювання містобудівної діяльності.
		Перепланування і реконструкції внутрішніх приміщень у ході капітального ремонту в межах капітальної будівлі не створює нову річ, а лише його поліпшує (правова позиція, сформульована у постанові Верховного Суду України від 12.09.2006 у справі №13/359пн).
		Також суд враховує висновок Верховного Суду щодо застосування ст. 349 ЦК України, викладений у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 922/2598/18 та від 17.01.2019 у справі № 708/254/18, згідно з яким умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно вимог статті 349 ЦК України, є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру. Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо.
		Разом з тим, відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також наявні в матеріалах справи не містять будь-яких доказів, які б підтверджували, що спірні приміщення є фактично знищеними. Жодна зі змін у характеристиках Спірного Майна упродовж незаконного володіння відповідачами, не є доказом знищення належного ТОВ «Таміра» Спірного Майна, тобто припинення його фактичного існування в натурі. Також у матеріалах справи відсутні докази звернення власників/набувачів спірних приміщень щодо припинення права власності через знищення майна, що є однією із обов`язкових підстав для суду вважати, що спірні приміщення знищені.
		Отже, суд доходить висновку, що Спірне Майно слід вважати таким, що збереглося в натурі як індивідуально визначене майно.
		3.8. Відповідачі-2,   3 заперечують проти задоволення вимог про витребування майна, стверджуючи, що Спірне Майно вибуло з володіння ТОВ «Таміра» з волі останнього з огляду на наявність підпису уповноваженого представника ТОВ "Таміра" на Оскаржуваних Договорах.
		Однак, такі доводи Відповідачів не спростовують доводів Позивача про можливість витребування Спірного Майна на підставі ст. 387 ЦК України, з огляду на наступне.
		3.8.1. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме у разі вибуття майна не з волі власника відповідно до статті 388 ЦК України (постанова Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 5023/4477/12).
		Тому обставина наявності чи відсутності волі ТОВ "Таміра" на вибуття Спірного Майна не має значення для розгляду даної справи, адже нормативною підставою для витребування майна судом визначено ст. 387 ЦК України, а не ст. 388 ЦК України. Спірне Майно підлягає витребуванню у Відповідачів-2,      3 як у недобросовісних набувачів.
		3.8.2. Водночас, з метою наведення належних мотивів для відхилення аргументів Відповідачів-2,      3 про наявність волі ТОВ "Таміра" на вибуття Спірного Майна, суд зазначає наступне.
		На переконання Позивача, дії ТОВ «Таміра» при укладенні Оспорюваного Договору з ТОВ фірма «Ідалія» свідчать про спрямованість волі не на досягнення розумної ділової мети, а на виведення активів з метою порушення прав кредиторів в майбутньому.
		На думку суду, вибуття майна з володіння власника на підставі фраудаторного правочину свідчить про відсутність волі власника на законне відчуження цього майна, оскільки за таким правочином воля власника спрямована не на правомірну реалізацію свого права власності, а на зловживання ним для досягнення неправомірної цілі - завдання шкоди кредиторам.
		Воля власника на відчуження майна може бути виражена виключно в рамках здійснення права власності. Тоді як у спірних правовідносинах мало місце не здійснення права власності, а «вживання» ТОВ «Таміра» свого права з іншою метою, яка не захищається позитивним правом.
		Тому укладення Оскаржуваних Договорів внаслідок недобросовісних, нерозумних та таких, що суперечать інтересам товариства, дій керівника та учасників ТОВ «Таміра», укладення цих Договорів фактично в особистих інтересах учасників ТОВ "Таміра" свідчить про відсутність волі ТОВ «Таміра» як юридичної особи на відчуження Спірного Майна.
		Ці висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2020 у справі № 922/719/16 та у постанові від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), в яких Верховний Суд витребував з чужого незаконного володіння майно, яке вибуло з володіння позивача-власника на підставі фраудаторного правочину.
		3.9. Таким чином, суд доходить висновку, що Позивачем доведено наявність усіх підстав, які дозволяють витребувати Спірне Майно з володіння ТОВ «Ятрань Плюс» та ТОВ      «Діадема Батерфляй» на підставі ст. 387, п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, а саме: доведено, що Позивач є законним власником Спірного Майна; це майно вибуло з його володіння не з його волі; ТОВ фірма «Ідалія» не мало права на відчуження Спірного Майна; ТОВ      «Ятрань Плюс» та ТОВ «Діадема Батерфляй» придбали це майно за відплатним правочином в особи, яка не мала права на його відчуження; Спірне Майно збереглося в натурі як індивідуально визначена річ; витребування Спірного Майна не становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
		Тому позовна заява в частині вимог про витребування майна підлягає задоволенню.
		4. Оцінка аргументів, наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення вимог про скасування державної реєстрації та припинення права власності на Спірне Майно.
		4.1. Щодо похідних вимог Позивача про скасування державної реєстрації права власності за ТОВ «Ятрань Плюс» та ТОВ «Діадема Батерфляй» та припинення права власності ТОВ      «Ятрань Плюс» та ТОВ «Діадема Батерфляй» на спірне майно, суд зазначає наступне.
		На думку суду, вказані вимоги підлягають задоволенню, з огляду на нижченаведені мотиви.
		Верховний Суд у постанові від 01.04.2021 у справі № 914/1958/19 зробив висновок, що скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна може бути поєднано із вимогою про витребування майна із чужого незаконного володіння.
		На час розгляду цієї справи законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права. У зв`язку із викладенням статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у новій редакції згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16.01.2020, наразі чинне законодавство взагалі не передбачає скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а навпаки визначає, що такі відомості не підлягають скасуванню або вилученню.
		Натомість, у розумінні положень статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у чинній редакції способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 906/516/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 03.03.2021 року по справі № 914/285/19.
		При цьому, відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
		Тому обраний Позивачем спосіб захисту в частині скасування державної реєстрації права власності за Відповідачами та припиненням права власності Відповідачів узгоджується з приписами ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		4.2. Відповідач-3 заперечує проти задоволення вимог про скасування державної реєстрації права власності за Відповідачами та припиненням права власності Відповідачів з тих підстав, що такі вимоги не є ефективним способом захисту прав Позивача. Відповідач-3 посилається на посилається постанову Верховного Суду від 29.05.2019 по справі №      367/2022/15-ц, у якій Верховний Суд зазначив, що у випадку, коли заявлена вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про проведену державну реєстрацію права також не є належним способом захисту прав позивача
		Однак, наведений Відповідачем-3 висновок не підлягає застосуванню до спірних правовідносин з огляду на наступне.
		По-перше, наведений висновок стосується застосування норми ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції, яка вже втратила свою чинність, що виключає подібність правовідносин у наведеній справі з правовідносинами у цій справі, адже ТОВ "Таміра" заявило вимогу про скасування державної реєстрації права власності Відповідачів на спірне майно на підставі абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у новій редакції, яка набрала чинності після 16.01.2020.
		По-друге, потреба у задоволенні вимоги Позивача про скасування державної реєстрації права власності та поновлення державної реєстрації права власності одночасно з вимогою про витребування цього майна зумовлена особливістю саме спірних правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі №      367/2022/15-ц.
		Особливості правовідносин сторін у даній справі полягають, зокрема, у тому, що наразі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно існує два записи про право власності на кожен з об`єктів спірного майна, а саме: право власності на Ѕ частку зареєстровано за ТОВ «Ятрань Плюс», а право власності на іншу Ѕ частку зареєстровано за ТОВ «Діадема Батерфляй».
		Тоді як ТОВ «Таміра» як позивач є власником 1/1 частки кожного з об`єктів нерухомого майна, а тому може претендувати на внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно лише одного запису про своє право власності на кожен з об`єктів спірного нерухомого майна.
		Тому з огляду на наявність одночасно двох записів про право власності на Спірне Майно, з метою ефективного захисту порушеного права ТОВ «Таміра», безперешкодного виконання майбутнього судового рішення, існує потреба одночасно із задоволенням вимоги про витребування Спірного Майна на користь ТОВ «Таміра» також скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «Ятрань Плюс» та ТОВ «Діадема Батерфляй» на спірні об`єкти нерухомості.
		5. Оцінка аргументів, наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення вимог про визнання недійсним договору оренди, укладеного між Відповідачами 2, 3, 4.
		Обґрунтовуючи підстави для визнання Договору Оренди недійсним, ТОВ "Таміра" вказує на те, що ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" не мали права на розпорядження Спірним Майном шляхом передання його в оренду до СУАП "Європоль", бо таким правом наділений лише законний власник - ТОВ "Таміра".
		Із посиланням на приписи ч. 1 ст. 317 ЦК України та ч. 1 - 3 ст. 203      ЦК України Позивач стверджує про те, що договір оренди від 01.04.2019, укладений між ТОВ      "Діадема Батерфляй", ТОВ "Ятрань Плюс" як орендодавцями та СУАП "Європоль" як орендарем, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. за №      1154 (далі по тексту - "Договір Оренди"), порушує право ТОВ "Таміра", як законного власника, вільно розпоряджатись своїм майном, тому згаданий договір підлягає визнанню недійсним.
		Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання недійсним Договору Оренди, яка обґрунтована тим, що 03.04.2019 ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" передали частину Спірного Майна в оренду СУАП "Європоль" на підставі Договору Оренди, підлягають задоволенню, з наступних підстав.
		Відповідно до п.1.1 Договору Оренди у порядку та на умовах, встановлених цим Договором, Орендодавці зобов`язуються передати, а Орендар зобов`язується прийняти у тимчасове платне володіння та користування нерухоме майно загальною площею 9141,1      кв.м., визначене п. 1.2 цього Договору. 
		Згідно п. 1.2. Договору Оренди під нерухомим майном в цьому Договорі Сторони розуміють: 
		Нежитлові приміщення антресолі № 118, 120-:-124, 125а, приміщення антресолі 2-го рівня № 148 в літ. "Г-1", загальною площею 1034,9 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (двісті п`ятдесят сім), реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1797042863101; 
		Нежитлові приміщення 1-го поверху № 3а, 63б, 67-:-102, 114-:116, приміщення антресолі № 125-:-147 в літ. "Г-1" загальною площею 6219,5 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (двісті п`ятдесят сім), реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1453220463101; 
		Нежитлова будівля літ. "Г-3", загальною площею 1678,2 кв.м., яка розташована за адресою: м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (двісті п`ятдесят сім), реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 885763863101; 
		Нежитлові приміщення 1-го поверху № 35-46, антресолі № 47, 48 в будівлі під загальною площею 208,5 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (двісті п`ятдесят сім), реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 885662163101; 
		Усі наявні інженерні мережі і обладнання, комунікації, конструктивні елементи необхідними для використання Нерухомого майна за цільовим призначення; 
		Пропорційну частину даху, фасадів, рампи нежитлової будівлі літ. "Г-1" по проспекту Московському, будинок 257 (двісті п`ятдесят сім) у м. Харкові, а також дах та фасади нежитлової будівлі літ. "Г-3" по проспекту Московському, будинок 257 (двісті п`ятдесят сім) у м. Харкові (далі по тексту Договору Оренди - "Нерухоме майно")
		Отже, судом встановлено, що за Договором Оренди Відповідачі 2,3 передали в оренду Відповідачу-4 частину Спірного Майна.
		Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
		Із конструкції ч. 1 ст. 317 ЦК України випливає, що правомочність із розпорядження належить власнику і означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна, зокрема передання в оренду.
		Виходячи із обставин справи, судом встановлено, що ні ТОВ "Ятрань Плюс", ні ТОВ      "Діадема Батерфляй" як недобросовісні набувачі Спірного Майна ніколи не набували право власності на Спірне Майно, а тому законним власником частини Спірного Майна, яке передано в оренду до СУАП "Європоль" завжди було і залишається ТОВ "Таміра".
		Відповідно до ч. 1-3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		З аналізу зазначених норм закону в їх взаємозв`язку суд робить висновок про те, що ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" не мали достатнього обсягу правомочностей для передання частини Спірного Майна в оренду, як це вимагається відповідно до вимог ч. 2 ст. 203 ЦК України. У свою чергу, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені       ч. 1 - 3 ст. 203      ЦК України є підставою для визнання недійсним.
		З огляду на встановлені в ході розгляду цієї справи обставини суд вважає, що позовні вимоги ТОВ "Таміра" про визнання недійсним Договору Оренди, укладеного між ТОВ      "Ятрань Плюс", ТОВ "Діадема Батерфляй" та СУАП "Європоль" щодо частини Спірного Майна, слід задовольнити.
		6. Оцінка аргументів, наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення вимог про стягнення з Відповідача-2 та Відповідача-3 доходу, отриманого від Спірного Майна.
		06.10.2021 ТОВ "Таміра" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про зміну предмета позову від 05.10.2021 на підставі ч. 1 ст. 390 ЦК України. ТОВ "Таміра" вважає, що йому належить право на повернення усіх доходів, які ТОВ   "Діадема Батерфляй" та ТОВ   "Ятрань Плюс" отримали або могли отримати від неправомірного використання Спірного Майна у 2020 році.
		ТОВ "Таміра" обґрунтовує цю заяву наступним:
		ТОВ "Таміра" є власником Спірного Майна.
		Спірне Майно перебуває у володінні недобросовісних набувачів - ТОВ      "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс". 
		Із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ "Таміра" відомо про Договір Оренди, який укладений між ТОВ "Ятрань Плюс", ТОВ      "Діадема Батерфляй" як орендодавцями та СУАП "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю як орендарем щодо частини Спірного Майна.
		У 2020 році ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" на підставі Договору Оренди могли отримати дохід від передання частини Спірного Майна в оренду до СУАП "Європоль" на загальну суму 9   900 000,00 грн. 
		На підставі вищевказаних доводів ТОВ "Таміра" просить суд розглядати позовну заяву із урахуванням її доповнення вимогами про стягнення із ТОВ      "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" по 4 950   000,00 грн. як доходів, отриманих у 2020 році від частини Спірного Майна, належного ТОВ "Таміра" на праві власності. 
		Оцінивши доводи учасників спору, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних про вимог про стягнення з Відповідача      -      2 та Відповідача   -    3 доходу, отриманого від Спірного Майна у 2020 році, з огляду на наступне.
		Відповідно до ч. 1. ст. 390 ЦК України власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.
		Із вищевказаної норми випливає правило, відповідно до якого, для задоволення вимоги про стягнення усієї суми доходів за ч. 1 ст. 390 ЦК України необхідним є наявність наступних трьох умов в їх сукупності:
		наявність статусу власника майна у особи, яка звертається із вимогою про передання усіх доходів від майна;
		перебування майна у володінні недобросовісного набувача;
		фактичне отримання або можливість отримання недобросовісним набувачем доходів від майна.
		У межах цієї справи судом встановлено наявність усіх умов для задоволення цих вимог ТОВ      "Таміра".
		По-перше, судом встановлено, що власником Спірного Майна є ТОВ "Таміра", тому останнє наділене правом вимагати повернення усієї суми доходів на підставі ч.      1      ст.      390      ЦК України від недобросовісних набувачів свого майна.
		По-друге, виходячи із документів, які містяться в матеріалах справи та пояснень учасників спору, суд дійшов до висновку про те, що ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ      "Ятрань Плюс" є недобросовісними набувачами Спірного Майна, що обґрунтовано у цьому рішенні. 
		На підтвердження факту перебування майна у володінні ТОВ   "Ятрань      Плюс" та ТОВ      "Діадема Батерфляй" ТОВ "Таміра" надало суду, зокрема, інформаційні довідки, які є підтвердженням факту перебування Спірного Майна у володінні ТОВ "Діадема Батерфляй" і ТОВ      "Ятрань Плюс"
		По-третє, можливість отримання доходу ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" підтверджується умовами Договору Оренди частини Спірного Майна.
		Так, судом встановлено, що 01.04.2019 між ТОВ "Діадема Батерфляй", ТОВ "Ятрань Плюс" як орендодавцями та СУАП "Європоль" як орендарем, укладено Договір Оренди.
		Відповідно до п.1.1 Договору Оренди у порядку та на умовах, встановлених цим Договором, Орендодавці зобов`язуються передати, а Орендар зобов`язується прийняти у тимчасове платне володіння та користування нерухоме майно загальною площею 9141,1      кв.м., визначене п. 1.2 цього Договору. 
		Згідно п. 1.2. Договору Оренди під нерухомим майном в цьому Договорі Сторони розуміють:
		Нежитлові приміщення антресолі № 118, 120-:-124, 125а, приміщення антресолі 2-го рівня № 148 в літ. "Г-1", загальною площею 1034,9 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (двісті п`ятдесят сім), реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1797042863101; 
		Нежитлові приміщення 1-го поверху № 3а, 63б, 67-:-102, 114-:116, приміщення антресолі № 125-:-147 в літ. "Г-1" загальною площею 6219,5 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (двісті п`ятдесят сім), реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1453220463101; 
		Нежитлова будівля літ. "Г-3", загальною площею 1678,2 кв.м., яка розташована за адресою: м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (двісті п`ятдесят сім), реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 885763863101; 
		Нежитлові приміщення 1-го поверху № 35-46, антресолі № 47, 48 в будівлі під загальною площею 208,5 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (двісті п`ятдесят сім), реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 885662163101; 
		Усі наявні інженерні мережі і обладнання, комунікації, конструктивні елементи необхідними для використання Нерухомого майна за цільовим призначення; 
		Пропорційну частину даху, фасадів, рампи нежитлової будівлі літ. "Г-1" по проспекту Московському, будинок 257 (двісті п`ятдесят сім) у м. Харкові, а також дах та фасади нежитлової будівлі літ. "Г-3" по проспекту Московському, будинок 257 (двісті п`ятдесят сім) у м. Харкові (далі по тексту Договору Оренди - "Нерухоме майно")
		Отже, судом встановлено, що за Договором Оренди Відповідачі 2,3 передали в оренду Відповідачу-4 частину Спірного Майна.
		Пунктом 3.1 Договору Оренди встановлено, що за користування та володіння Нерухомим майном Орендар зобов`язаний сплачувати Орендодавцям орендну плату, визначену цим Договором. Нарахування орендної плати починається та вона підлягає сплаті з моменту приведення Нерухомого майна в стан, що дозволяє його використовувати Орендареві за цільовим призначенням, однак не пізніше, ніж з 01.01.2020 року.
		Пунктом 3.2 Договору Оренди встановлено, що з моменту, визначеного в п. 3.1 Договору Оренди, плата за користування Нерухомим майном сплачується Орендарем Орендодавцям щомісячно до дня припинення або розірвання Договору Оренди грошовими коштами шляхом перерахування на поточні рахунки Орендодавців. 
		Виходячи із умов п. 3.1, 3.2 Договору Оренди, вбачається, що 01.01.2020 є безумовною датою початку строку, з якого ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" могли отримувати дохід від Нерухомого майна. 
		Станом на дату звернення із цим позовом Договір Оренди не втратив чинності, отже ТОВ   "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" могли отримувати дохід до дати звернення із Позовом.
		Таким чином, розмір доходу, який ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" могли отримати за 2020 рік від частини Спірного Майна, обраховується починаючи із 01.01.2020.
		Відповідно до п.п. 3.2.1 та 3.2.2 Договору Оренди СУАП "Європоль" повинно сплачувати ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" орендну плату в гривні у розмірі, який на момент відповідного платежу за курсом Національного банку України є еквівалентом 18 642, 50 доларів США, кожному. 
		В п. 3.4 Договору Оренди зазначено, що орендна плата сплачується Орендарем щомісячно у строк не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа місяця наступного за місяцем, за який сплачується орендна плата. 
		Виходячи із умов Договору Оренди, судом встановлено, що ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" від частини Спірного Майна, яке є предметом Договору Оренди, могли отримати кожен по 5 551 138,08 грн. за 2020 рік, виходячи із середнього курсу долара до гривні на місяць, в якому повинен був здійснюватися платіж.
		Враховуючи вищенаведене, суд доходить до висновку, що ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" за 2020 рік могли отримати дохід від Спірного Майна на загальну суму 11 102 276,16 грн. - кожен по 5 551 138,08 грн. 
		Вказані суми не перевищують заявленої Позивачем суми до стягнення, що свідчить про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ "Ятрань Плюс" по 4 950 000,00 грн. отриманих доходів від Нерухомого майна за 2020 рік.
		Крім цього, на виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2021 у цій справі ТОВ "Ятрань Плюс" надало суду, зокрема, підтвердження фактично здійснених СУАП "Європоль" орендних платежів на користь ТОВ "Ятрань Плюс" на підставі Договору Оренди (виписки із банківського рахунку, акти наданих послуг). Згідно з наданими ТОВ «Ятрань Плюс» документами, це товариство у 2020 році отримало дохід від частини Спірного Майна на підставі Договору Оренди у розмірі 5      555      506,03 грн
		Таким чином, сума доходів, яку ТОВ "Таміра" просить стягнути з ТОВ "Ятрань Плюс" за 2020 рік (4 950 000, 00 грн), не перевищує суму доходів, яку ТОВ "Ятрань Плюс" фактично отримало за Договором Оренди у 2020 році (5 555 506,03 грн). 
		Тому зазначені в заяві Позивача про зміну предмета позову від 05.10.2021 позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ "Діадема Батерфляй" та ТОВ      "Ятрань Плюс" на користь ТОВ      "Таміра" по 4 950 000,00 грн. як доходів від належного ТОВ "Таміра" на праві власності нерухомого майна, відповідають дійсності, є пропорційними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		 
		6. Оцінка аргументів, наведених учасниками справи, щодо пропущення Позивачем позовної давності.
		6.1. Оскаржувані Договори були укладені між ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія" у період часу з 28.05.2009 по 09.06.2009. Позовну заяву ліквідатором ТОВ "Таміра" про визнання Оскаржуваних Договорів недійсними та про витребування Спірного Майна з чужого незаконного володіння у цій справі подано 08.09.2021.
		6.2. У своїх відзивах Відповідачі 2-4 заявили про застосування судом наслідків спливу позовної давності за вимогами про визнання недійсними Оскаржуваних Договорів та за вимогами про витребування Майна як основними позовними вимогами.
		Так, Відповідач-2 у своєму відзиві зазначає, що строк позовної давності для звернення з вимогами про визнання Оскаржуваних Договорів недійсними та про витребування Спірного Майна з чужого незаконного володіння Відповідача-2 сплив 03.03.2016.
		Відповідач-3 у своєму відзиві зазначає, що строк позовної давності для звернення з вимогами про визнання Оскаржуваних Договорів недійсними та про витребування Спірного Майна з чужого незаконного володіння Відповідача-3 сплив не пізніше жовтня 2019 року.
		Відповідач-4 у своїх поясненнях, поданих до суду 28.12.2021, стверджує, що строк позовної давності для ТОВ "Таміра" для звернення з відповідним позовом сплив 12.06.2012.
		6.3. Суд частково погоджується з доводами Відповідачів 2-4 про сплив строків позовної давності для звернення ТОВ "Таміра" з позовом у цій справі, з огляду на наступне.
		Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
		Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
		6.4. Суд зазначає, що вимоги про витребування Спірного Майна пред`явлено Позивачем до Відповідача-2 та Відповідача-3 як до осіб, за якими на момент звернення з позовом зареєстровано право власності на Спірне Майно, та відповідні похідні вимоги про скасування державної реєстрації права власності, припинення права власності та інші похідні вимоги.
		Тоді як до Відповідача-4 пред`явлено лише вимогу про визнання недійсним договору оренди, укладеного Відповідачем-4 як орендарем з Відповідачем-2 та Відповідачем-3 як орендодавцями, та похідні від неї вимоги про скасування державної реєстрації права оренди.
		Тому Відповідач-4 не є у розумінні ст. 257 ЦК України належним суб`єктом подання заяви про застосування наслідків спливу позовної давності за вимогами про витребування Спірного Майна з володіння Відповідача-2 та Відповідача-3.
		У зв`язку з цим, суд розглядає лише заяви Відповідача-2 та Відповідача-3 про застосування наслідків спливу позовної давності за вимогами про витребування Спірного Майна як відповідачів саме за цими вимогами.
		6.5. Розглядаючи заяви Відповідача-2 та Відповідача-3 про застосування наслідків спливу позовної давності за вимогами про витребування у них Спірного Майна, суд враховує встановлені у цьому рішенні обставини недобросовісності Відповідача-2 та Відповідача-3 при придбанні Спірного Майна.
		Зокрема, суд враховує, що вищий орган управління як Відповідача-2, так і Відповідача-3 на момент придбання Спірного Майна був обізнаний про дефект вибуття Спірного Майна з володіння ТОВ "Таміра" та про зловживання керівництвом ТОВ "Таміра" правом власності цього товариства при відчуженні майна з метою сумнівного зменшення активів ТОВ "Таміра". Адже ОСОБА_14 був єдиним учасником Відповідача-2 при придбання Спірного Майна, а ОСОБА_22 була єдиним учасником Відповідача-3 при придбанні Спірного Майна.
		Також суд враховує, що на наступному етапі переходу прав на Спірне Майно саме ОСОБА_14 підписав від імені Відповідача-1 (ТОВ      фірма "Ідалія") договори купівлі-продажу Спірного Майна, на підставі яких Відповідач-2 придбав Спірне Майно.
		З огляду на це, суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у п. 94.5 постанови від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), що "застосування норм про позовну давність підпорядковується загальним засадам матеріального цивільного права, які мають фундаментальний характер і є нормами прямої дії (постанова Верховного Суду від 25.01.2021 у справі № 758/10761/13-ц), включаючи й загальні положення щодо справедливості, добросовісності та розумності як загального стандарту поведінки учасників цивільних правовідносин".
		З огляду на це, заявлення Відповідачами 2-3 як недобросовісними набувачами Спірного Майна про сплив позовної давності за вимогами про витребування у них Спірного Майна за позовом ліквідатора ТОВ "Таміра", не узгоджується з принципами справедливості, добросовісності та розумності, адже вищі органи управління цих Відповідачів є безпосередньо причетними до фраудаторних договорів, на підставі яких Спірне Майно вибуло з володіння ТОВ "Таміра". Такі заяви Відповідачів 2-3 є зловживанням правом на подання заяв про сплив позовної давності.
		Такий висновок суду узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у п. 94.6 постанови від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), який зазначив: "У розглядуваному аспекті зазначене, зокрема, істотно послаблює позиції відповідачів, які є причетними до фраудаторного правочину і захищаються від позову про визнання такого правочину недійсним та похідних позовів посиланням на пропуск позовної давності позивачем, адже за змістом частини 3 статті 16 ЦК України у разі встановлення зловживання правом суд може відмовити особі у захисті. Положення стосується не тільки позивача, який просить про застосування певних способів захисту, а й відповідача, який захищається від позову шляхом висування тих чи інших заперечень (у тому числі заявляючи про пропуск позивачем позовної давності)".
		6.6. Водночас, незважаючи на недобросовісність Відповідачів 2-3 як набувачів Спірного Майна, з метою дотримання принципу змагальності судового процесу та з огляду на право учасників справи бути почутими судом, суд розглядає по суті заяви Відповідачів 2-3 про сплив позовної давності та зазначає наступне.
		6.7. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
		Суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норми ст. 261 ЦК України, викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 11.02.2020 у справі №      10/5026/995/2012, а також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, та висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 16.11.2016 у справі № 487/10132/14-ц.
		У зазначених справах, з-поміж іншого, Верховним Судом висловлено наступні правові позиції, які враховуються судом у цій справі.
		Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
		Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз понять "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
		Згідно з положеннями частини першої статті 261 ЦК України у визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об`єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила.
		Обов`язок позивача довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
		І в разі пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою початок перебігу позовної давності визначається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
		Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів боржника.
		Тому при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство та дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником). Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності.
		У спірних правовідносинах за заявою ТОВ «Таміра» про визнання недійсними Оскаржуваних Договорів та про витребування Спірного Майна суб`єктом прав є саме Боржник, а не арбітражний керуючий (ліквідатор), а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності у цій справі за позовом ТОВ «Таміра», слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатись Боржник в особі уповноваженого органу.
		Отже, при дослідженні питання пропуску позовної давності в спорі слід з`ясовувати, коли про порушення своїх прав довідався або міг довідатися Боржник в особі уповноваженого органу.
		При вирішенні судами спорів, стороною в яких є боржник, що розглядаються у справах про банкрутство, є недопустимим відхід від встановленого ЦК України порядку перебігу позовної давності зі зміною наведеного порядку визначення початку перебігу позовної давності з урахуванням виду позовних вимог у спірних правовідносинах.
		При цьому і в разі пред`явлення у межах справи про банкрутство позову самою особою, право якої порушене (боржником), і у разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, якою може бути арбітражний керуючий, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
		Іншого правила щодо визначення початку перебігу позовної давності не містять ні частина перша статті 261 ЦК України, ні норми спеціального закону, що регулюють порядок вирішення спорів у справі про банкрутство.
		Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.
		Отже, для юридичної особи як сторони правочину (договору тощо) днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину, оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права за цим правочином.
		6.8. Відповідно до ч. 1 ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
		Так як Оскаржувані Договори були укладені 28.05.2009, 29.05.2009, 09.06.2009, то для ТОВ «Таміра» строк позовної давності для вимог про витребування об`єктів Спірного Майна, які вибули на підставі цих Договорів, слід на думку суду обчислювати:
		з 29.05.2009 (для витребування Спірного Майна, що вибуло на підставі Оскаржуваних Договорів №№ 1943, 1946, 1949, 1952);
		з 30.05.2009 (для витребування Спірного Майна, що вибуло на підставі Оскаржуваних Договорів №№ 1955, 1958, 1966, 1969, 1972); 
		з 10.06.2009 (для витребування Спірного Майна - Приміщень літ. Г-1, що вибуло на підставі Оскаржуваного Договору № 2086), 
		тобто з дня, наступного після укладення відповідного з Оскаржуваних Договорів.
		6.9. Відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
		Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
		Судом встановлено, що 10.06.2012 був вихідним днем (неділя).
		Тому на думку суду, строк позовної давності для витребування об`єктів Спірного Майна, які вибули на підставі Оскаржуваних Договорів, сплив:
		29.05.2012 (для витребування Спірного Майна, що вибуло на підставі Оскаржуваних Договорів №№ 1943, 1946, 1949, 1952);
		30.05.2012 (для витребування Спірного Майна, що вибуло на підставі Оскаржуваних Договорів №№ 1955, 1958, 1966, 1969, 1972); 
		11.06.2012 (для витребування Спірного Майна - Приміщень літ. Г-1, що вибуло на підставі Оскаржуваного Договору № 2086).
		6.10. В той же час, відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		Аналізуючи застосування приписів ч. 5 ст. 267 ЦК України, суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
		Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
		Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фінікарідов проти Кіпру» механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).
		Суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування ч. 5 ст. 267 ЦК України, викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 11.02.2020 у справі №      10/5026/995/2012.
		Відповідно до вказаної позиції Верховного Суду, суд має право надати особі (визнати право на) судовий захист порушеного права за сукупності умов: по-перше, особа (позивач) наведе поважні, на її думку, причини пропуску позовної давності при зверненні до суду за захистом порушеного права, вказавши на конкретні обставини, які об`єктивно перешкоджали їй звернутися за захистом порушеного права у межах позовної давності, та надасть суду докази, що підтверджують існування цих обставин (стаття 74 ГПК України); по-друге, суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження цих обставин, встановить їх існування та дійде висновку про їх об`єктивний характер, і, відповідно, про існування поважних причин пропуску позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права. За відсутності будь-якої з наведених умов, суд не має права визнавати існування поважних причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, надавати у зв`язку з цим особі (позивачу) судовий захист порушеного права та задовольняти відповідні вимоги. Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права у спорі, стороною якого є боржник, що вирішується у справі про банкрутство, суди мають виходити з їх об`єктивного, а не суб`єктивного характеру, тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об`єктивної перешкоди для боржника своєчасно звернутися за захистом порушеного права.
		Судом встановлено, що від ТОВ "Таміра" було подано відповідь на відзив ТОВ "Діадема Батерфляй" та відповідь на відзив ТОВ "Ятрань Плюс", в яких ТОВ "Таміра", заперечуючи проти заяв Відповідачів про застосування наслідків спливу позовної давності, просить суд визнати поважними причини пропущення ТОВ "Таміра" позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання недійсними правочинів та витребування майна у цій справі та захистити порушене право ТОВ "Таміра" на підставі ч. 5 ст. 267 ЦК України поза межами строків позовної давності.
		6.11. Розглядаючи заяви ТОВ "Таміра" про захист порушеного права ТОВ "Таміра" на підставі ч. 5 ст. 267 ЦК України поза межами строків позовної давності, суд виходить з наступного.
		Закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому розв`язання цього питання покладається безпосередньо на юрисдикційний орган - суд, який розглядає справу по суті заявлених вимог з урахуванням всіх обставин справи на підставі здійсненої оцінки поданих доказів.
		Суд враховує висновок Верховного Суду щодо застосування ч. 5 ст.      267 ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 11.02.2020 у справі №      10/5026/995/2012, згідно з яким у спорі, що вирішується у справі про банкрутство, обставини порушення провадження у справі про банкрутство та призначення арбітражного керуючого самі по собі (за відсутності інших обставин) не можуть розглядатись судами як виключення, що вказують на їх винятковий характер, свідчити про об`єктивність перешкоди для заявника звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності, а відповідно і бути поважною причиною (причинами) пропуску цього строку.
		Таким чином, самі по собі обставини порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Таміра", а також обставини призначення ліквідаторів ТОВ      «Таміра», зокрема, обставина призначення арбітражного керуючого Леонова К.Ю. ліквідатором ТОВ      «Таміра» у березні 2021 року, не розглядаються судом як виключення, що вказують на їх винятковий характер та не свідчать, на думку суду, про об`єктивність перешкоди для ТОВ «Таміра» звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності, а відповідно не є поважною причиною (причинами) пропуску цього строку.
		Однак, зазначене не є перешкодою для задоволення позовної заяви ТОВ «Таміра» про витребування Спірного Майна у цій справі, адже Позивач посилається на ряд інших самостійних об`єктивних обставин, що унеможливлювали звернення з позовом у межах строків позовної давності та підтверджують поважність причин пропущення позовної давності, які є відмінними від обставин зміни ліквідатора ТОВ «Таміра».
		Виходячи з доводів позовної заяви ліквідатора ТОВ «Таміра», а також відповідей ТОВ      "Таміра" на відзиви Відповідачів, на підставі наявних у справі про банкрутство ТОВ      «Таміра» доказів, судом було встановлено наявність об`єктивних перешкод, які унеможливлювали обізнаність ТОВ «Таміра» як банкрута про порушення його прав внаслідок вибуття Спірного Майна з володіння ТОВ "Таміра" на підставі Оскаржуваних фраудаторних Договорів у межах строку позовної давності та, як наслідок, істотно утруднювали подання ТОВ «Таміра» позовної заяви, спрямованої на захист такого права власності.
		6.12. Однією з поважних причин пропущення Позивачем позовної давності, яку враховує суд, є не самі по собі обставини порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ      «Таміра» чи призначення того чи іншого ліквідатора ТОВ «Таміра», а конкретні недобросовісні та протиправні дії та бездіяльність попередніх ліквідаторів ТОВ      «Таміра», які вплинули на момент звернення ТОВ «Таміра» з цим позовом.
		Так, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) є суб`єктом незалежної професійної діяльності, і водночас з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника; ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) боржника.
		Через арбітражного керуючого здійснюються відносини між сторонами, господарським судом та іншими учасниками у справі про банкрутство.
		Як учасник провадження у справі про банкрутство, арбітражний керуючий набуває такого статусу лише після прийняття судом відповідного процесуального документа.
		При цьому, ліквідатор у справі про банкрутство має самостійний статус як особа, що за рішенням суду зобов`язана належним чином виконувати свої повноваження в ході ліквідаційної процедури, зокрема ті, що направлені на формування ліквідаційної маси боржника.
		Можливість належного та своєчасного захисту порушених прав підприємства-банкрута залежить від добросовісності реалізації ліквідатором своїх повноважень (прав та обов`язків), передбачених законом. Адже повноваження органів управління банкрута щодо управління  банкрутом з моменту введення ліквідаційної процедури припиняються (ч. 2 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції до 18.01.2013). Така правова позиція наведена Верховним Судом у постановах від 23.10.2018 у справі № 904/5978/14 та від 03.05.2018 у справі №      904/7981/17.
		Судом встановлено, що повноваження ліквідаторів ТОВ «Таміра» виконували наступні арбітражні керуючі.
		У період з 02.06.2011 до 22.09.2014 повноваження ліквідатора ТОВ «Таміра» виконувала арбітражний керуючий ОСОБА_24, яка була призначена ліквідатором ТОВ «Таміра» постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011 у цій справі.
		У період з 23.09.2014 по 23.03.2015 повноваження ліквідатора ТОВ «Таміра» виконувала арбітражний керуючий ОСОБА_25., яка була призначена ліквідатором ТОВ «Таміра» ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2014 у цій справі.
		У період з 24.03.2015 до 04.03.2019 повноваження ліквідатора ТОВ «Таміра» виконував арбітражний керуючий ОСОБА_26, якого було призначено ліквідатором ТОВ «Таміра» ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2015 у цій справі.
		У період з 05.03.2019 до 30.03.2021 повноваження ліквідатора ТОВ «Таміра» виконував арбітражний керуючий ОСОБА_27., якого було призначено ліквідатором ТОВ «Таміра» ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2019 у цій справі.
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2021 у цій справі ліквідатором ТОВ «Таміра» призначено арбітражного керуючого Леонова К.Ю. 
		6.13.1. Надаючи оцінку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_24. як попереднього ліквідатора ТОВ "Таміра", суд зазначає наступне.
		6.13.1.1. Судом встановлено, що рішення припинити ТОВ «Таміра» та призначити ліквідатором ТОВ «Таміра» ОСОБА_24. було прийнято 31.01.2011 учасниками ТОВ      «Таміра»: компанією TOLEDO LIMITED, яка володіла 95% статутного капіталу, та фізичною особою ОСОБА_23 , яка володіла 5% статутного капіталу.
		Також судом встановлено, що починаючи з квітня 2009 року та щонайменше до 2016 року єдиним кінцевим бенефіціарним власником компанії-нерезидента TOLEDO LIMITED був ОСОБА_14 .
		Суд також зазначає, що бенефіціарний власник ТОВ «Таміра» - ОСОБА_14 (учасник цієї справи) у своїй заяві свідка від 27.10.2021 у порядку ст. 90 ГПК, відповідаючи на питання ТОВ «Таміра», не заперечив того, що брав участь у призначенні ОСОБА_24 ліквідатором ТОВ «Таміра».
		При цьому, ОСОБА_14 був учасником ТОВ фірма "Ідалія" на момент придбання цим товариством Спірного Майна.
		Таким чином, судом встановлено, що ліквідатор ОСОБА_24 була призначена на посаду ліквідатора ТОВ "Таміра" за рішенням учасників ТОВ "Таміра", а тому була пов`язана відносинами контролю із ОСОБА_15 , який на момент її призначення був кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Таміра" і водночас був учасником ТОВ фірма «Ідалія», на користь якого і було відчужено Спірне Майно. Тому суд доходить висновку, що ОСОБА_24 не була ліквідатором, повністю незалежним від учасників банкрута (продавця Спірного Майна) та від учасників ТОВ фірма "Ідалія" (покупця Спірного Майна).
		6.13.1.2. Крім цього, на підставі наявних у справі доказів судом встановлено, що в ході розгляду справи про банкрутство ТОВ      «Таміра» ліквідатор ОСОБА_24 неодноразово вчиняла дії, спрямовані на виведення активів ТОВ «Таміра» в інтересах учасників банкрута.
		Так, 29.11.2011 відбувся аукціону з продажу майна ТОВ «Таміра» - будівлі літ. У-2 по АДРЕСА_7 . Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2020 у цій справі результати аукціону визнано недійсними. 
		Незважаючи на те, що у вказаній постанові Центральний апеляційний господарський суд з процесуальних підстав дійшов висновку про неможливість розглянути скаргу на дії ліквідатора ОСОБА_24., апеляційний суд вказав, що зазначене "не спростовує однак допущених нею [ ОСОБА_24 ] порушень законодавства в частині неповноти поданого оголошення про проведення аукціонів, відсутності правовстановлювального документа на майно у часі його продажу з аукціонів, наявність триваючих судових розглядів щодо індивідуальних характеристик спірного майна, невключення його до ліквідаційної маси у тому вигляді, в якому воно було продано на аукціонах". 
		Центральним апеляційним господарським судом у постанові від 05.08.2020 було встановлено, що ця будівля була реалізована ОСОБА_24 з рядом порушень, зокрема, з порушенням правил добросовісної конкуренції заздалегідь визначеному учаснику аукціону - ТОВ «Харків-Надра», яке було підприємством групи компаній «Таргет», що підтверджувалось змістом статті 2 Генеральної кредитної угоди №      68111N5 від 28.10.2011.
		Натомість у цій справі господарським судом Дніпропетровської області встановлено, що фактичним керівником групи компаній "Таргет", а також бенефіціарним власником інших компаній-сторін зазначеної Генеральної кредитної угоди, які входили до групи компаній "Таргет" (ІП "Індра, ІП "Аврора", ТОВ "Чудо База"), був ОСОБА_14 , що підтверджується його декларацією бенефіціарного власника компанії TOLEDO LIMITED та іншими документами, які були додані разом з позовною заявою.
		Таким чином, реалізуючи на аукціоні будівлю літ. У-2 по АДРЕСА_7 , ліквідатор ТОВ "Таміра" ОСОБА_24 фактично діяла в інтересах ОСОБА_16 .
		При цьому, у контексті саме Спірного Майна, суд зауважує, що ОСОБА_14 був учасником ТОВ фірма "Ідалія" та єдиним учасником ТОВ "Діадема Батерфляй" (Відповідача-2) на момент придбання цими товариствами Спірного Майна.
		Тому суд погоджується з доводами Позивача про те, неможливо очікувати вчинення дій щодо витребування Спірного Майна, відчуженого в інтересах учасників ТОВ   «Таміра», від ліквідатора, який був призначений цими ж самими учасниками ТОВ «Таміра» і систематично вчиняв інші протиправні дії в їхніх особистих інтересах.
		6.13.1.3. З цього приводу Відповідач-2 зазначає, що призначення ОСОБА_24 на посаду ліквідатора ТОВ "Таміра" за рішенням учасників ТОВ "Таміра" не суперечило чинному на той час законодавству України, а тому ОСОБА_24 була призначена у правомірний спосіб та не є заінтересованою особою щодо ТОВ "Таміра".
		Однак, суд звертає увагу, що поважною причиною пропущення позовної давності не є неправомірність призначення ОСОБА_24 головою ліквідаційної комісії (ліквідатором) ТОВ "Таміра". Тому такі заперечення Відповідача-2 жодним чином не стосуються підстав позову.
		Натомість, обставина призначення ОСОБА_24 ліквідатором ТОВ "Таміра" за пропозицією та за рішенням учасників цього товариства, безвідносно до законності/незаконності цієї процедури, має важливе значення для визнання поважними причин пропущення позовної давності за позовом ТОВ "Таміра" про повернення Спірного Майна, адже таке майно було відчужено за фраудаторним правочином в інтересах учасників ТОВ      "Таміра", які ж і призначили ОСОБА_24 на посаду ліквідатора.
		6.13.1.4. Також судом встановлено, що колишнім ліквідатором ОСОБА_24 вчинялись інші дії та бездіяльність всупереч інтересам ТОВ "Таміра" та його кредиторів.
		Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 у цій справі № 29/5005/6325/2011 встановлено, що ОСОБА_24 вчинялися неправомірні дії також під час реалізації іншого майна ТОВ «Таміра», а саме: трьох об`єктів нерухомості, що знаходились, зокрема, за тою ж адресою, що й Спірне Майно (м. Харків, просп. Московський, 257).
		Так, у вказаній постанові встановлено, що ОСОБА_24 допустила проведення розрахунків за придбане майно шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, внаслідок якого були погашені вимоги кредитора IV черги задоволення при наявності вимог кредиторів І та III черг задоволення; протиправно не оскаржила рішення Господарського суду Харківської області від 29.01.2019 у справі № 922/295/13-г (на підставі якого з володіння ТОВ "Таміра" вибуло три об`єкта нерухомого майна) та своїми пасивними діями сприяла проведенню заліку зустрічних однорідних вимог в процедурі банкрутства підприємства, що є порушенням законодавства про банкрутство.
		Цією ж постановою зобов`язано ОСОБА_24 повернути до ліквідаційної маси ТОВ      «Таміра» відповідні об`єкти нерухомості, які були реалізовані на прилюдних торгах 28.12.2012 на Товарній біржі «Європейська», а також зобов`язано в строк до 16.07.2014 скликати збори кредиторів ТОВ «Таміра» з метою утворення комітету кредиторів.
		Однак, жоден із цих обов`язків, встановлених судом, ліквідатором ОСОБА_24 виконаний не був.
		Тобто, ОСОБА_24 як ліквідатор ТОВ "Таміра" протиправно не оскаржувала правочини щодо вибуття майна банкрута навіть на пряму вимогу суду, що є додатковим доказом поважності причин пропущення позовної давності для звернення ТОВ   "Таміра" у період виконання ОСОБА_24 повноважень ліквідатора з позовом про оскарження спірних у цій справі Договорів.
		Цією ж постановою Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що ОСОБА_24 протиправно не були вжиті заходи по скликанню зборів кредиторів та створенню комітету кредиторів ТОВ      «Таміра», в тому числі з метою погодження порядку продажу майна банкрута, складу, умов та строків придбання майна тощо.
		Однак, цей обов`язок, встановлений судом, ліквідатором ОСОБА_24 також виконаний не був.
		Тому доводи Позивача про те, що колишнім ліквідатором ОСОБА_24 вчинялись інші дії та бездіяльність всупереч інтересам ТОВ "Таміра" та його кредиторів, знайшли своє підтвердження.
		6.13.1.5. Відповідач-2 та Відповідач-4 натомість зазначають, що немає жодного рішення суду, яким би на підставі спеціального закону і за дотримання спеціальної процедури, передбаченої Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", було усунуто ОСОБА_24 від виконання нею обов`язків ліквідатора ТОВ "Таміра". Відповідач-2 стверджує, що повноваження ОСОБА_24 були припинені ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2014 на підставі власної заяви ОСОБА_24 , яка свідчить про те, що вона знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до трьох років.
		Однак, такі заперечення Відповідача-2 не впливають на поважність причин пропущення позовної давності під час виконання ОСОБА_24 повноважень ліквідатора, з огляду на наступне.
		Як вже встановлено судом, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 у цій справі № 29/5005/6325/2011 зобов`язано ОСОБА_24 в строк до 16.07.2014 скликати збори кредиторів ТОВ "Таміра" з метою утворення комітету кредиторів. Суд апеляційної інстанції зазначив, що "створеному комітету кредиторів, господарському суду Дніпропетровської області слід розглянути питання щодо усунення арбітражного керуючого ОСОБА_24. від виконання обов`язків ліквідатора ТОВ "Таміра" і призначення іншого ліквідатора".
		Однак, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2014 у цій справі (якою припинено повноваження ОСОБА_24 ) було встановлено, що станом на 23.09.2014 комітет кредиторів ТОВ "Таміра" ОСОБА_24 не був створений.
		На підставі цих обставин суд доходить висновку, що комітет кредиторів, який мала створити ОСОБА_24 на вимогу апеляційного суду, та який на вимогу апеляційного суду мав розглянути питання усунення ОСОБА_24 , не був створений внаслідок протиправної пасивної поведінки самої ж ОСОБА_24 . Отже, неусунення ОСОБА_24 від виконання повноважень ліквідатора, на думку суду, знаходиться у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з протиправною бездіяльністю самої ж ОСОБА_24 .
		Щодо доводів Відповідача-2 про відсутність рішення суду, яким би за скаргою учасника справи було б усунуто ОСОБА_24 від виконання повноважень ліквідатора, суд додатково зазначає наступне.
		З ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2014 вбачається, що 15.09.2014 до суду надійшло клопотання ПАТ "ВТБ Банк" як кредитора ТОВ "Таміра", в якому кредитор просив припинити повноваження ОСОБА_24 як ліквідатора ТОВ      "Таміра".
		Однак, у вказаній ухвалі суд першочергово розглянув та задовольнив власну заяву ОСОБА_24 про дострокове припинення повноважень ліквідатора ТОВ "Таміра".
		Далі в цій же ухвалі суд зазначив, що "У зв`язку з викладеним, суд не вбачає підстав для розгляду клопотання Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК", яке надійшло до господарського суду Дніпропетровської області 15.09.2014 р. щодо припинення повноважень ліквідатора ОСОБА_24 у даній справі, оскільки суд задовольнив заяву ліквідатора ОСОБА_24. та припинив її повноваження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальності "Таміра".
		Тому суд доходить висновку, що факт подання ОСОБА_24 заяви про припинення повноважень ліквідатора ТОВ "Таміра" за власним бажанням якраз і призвів до відсутності ухвали про її усунення з посади ліквідатора за клопотанням кредитора.
		У зв`язку з цим, надаючи оцінку діям ліквідатора ТОВ "Таміра" ОСОБА_24 для цілей визнання поважними причин пропущення позовної давності, суд бере до уваги обставини протиправності її дій, які встановлені іншими судовими рішеннями у цій справі про банкрутство - постановами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 та Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2020.
		Тому доводи Відповідача-2 та Відповідача-4 про відсутність ухвали про усунення ОСОБА_24 з посади ліквідатора не спростовують численних фактів вчинення нею протиправних дій та не можуть бути перешкодою для надання судом оцінки діям ОСОБА_24 . Адже в матеріалах справи наявні інші судові рішення, якими задоволено скаргу на дії ліквідатора ОСОБА_24., визнано недійсними ряд аукціонів з продажу майна ТОВ      "Таміра", замовником яких була ОСОБА_24 тощо.
		6.13.1.6. Також у своїх поясненнях Відповідач-4 стверджує, що висновки Дніпропетровського апеляційного господарського суду у постанові від 26.06.2014 щодо порушень ОСОБА_24 , не мають юридичного значення для вирішення питання щодо застосування строків позовної давності до спірних правовідносин з огляду на те, що встановлені у цій постанові порушення відбувались вже після пропущення строків позовної давності - скарга ПАТ "ВТБ Банк" стосувалась аукціону від 28.12.2012, тоді як строк позовної давності у спірних правовідносинах сплив 10.06.2012.
		Однак з такими запереченнями Відповідача-4 суд погодитись не може.
		Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у п. 10.20 постанови від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, суд, з огляду на положення статті 13 ЦК України ("Межі здійснення цивільних прав"), має враховувати добросовісність поведінки як позивача (заявника), так і відповідача протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання: надані сторонам права та покладені на них обов`язки тощо.
		Тому для вирішення питання про те, чи наявні поважні причини пропущення позовної давності, мають значення дії, які вчиняла ОСОБА_24 як колишній представник Позивача як до, так і після спливу позовної давності у спірних правовідносинах. Такі неправомірні дії ОСОБА_24 , навіть вчинені після спливу позовної давності, впливають на висновок про її добросовісність в цілому як ліквідатора ТОВ "Таміра".
		Крім цього, інша протиправна бездіяльність ОСОБА_24 , що встановлена постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2014, була вчинена також і до спливу позовної давності у спірних правовідносинах. Зокрема, протиправне нестворення ОСОБА_24 комітету кредиторів ТОВ "Таміра" тривало упродовж усього періоду виконання нею своїх повноважень.
		6.13.1.7. Відповідач-4 також зазначає, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2013 у цій справі було відмовлено у задоволенні скарги ДПІ у Дзержинському районі на дії ОСОБА_24 , що нібито підтверджує правомірність її дій.
		Однак, такі доводи Відповідача-4 не ґрунтуються на матеріалах справи.
		Так, в наведеній Відповідачем-4 ухвалі зазначено, що "скарга від 18.02.2013 р., яка надійшла до господарського суду 22.02.2013 р., підписана невідомою особою. Довіреність до заяви не надано. В судові засідання призначені господарським судом представник не з`явився.". Крім цього, в ході розгляду скарги скаржник зазначив, що "у зв`язку з визнанням кредиторських вимог у повному обсязі, претензій ДПІ у Дзержинському районі м.      Харкова по справі не має".
		Таким чином, правомірність чи неправомірність дій ліквідатора ОСОБА_24 взагалі не була по суті предметом дослідження суду в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2013 у цій справі, суд не надавав оцінки законності дій ліквідатора ОСОБА_24 , з огляду на що заперечення Відповідача-4 відхиляються судом.
		6.13.1.8. Судом встановлено, що трирічний строк для звернення ТОВ "Таміра" до суду за захистом свого права власності на Спірне Майно сплив 11.06.2012.
		В цей час повноваження ліквідатора ТОВ «Таміра» виконувала саме ОСОБА_24 .
		Отже, трирічний строк позовної давності у спірних правовідносинах сплив саме у той час, коли ліквідатором ТОВ      "Таміра" була ОСОБА_24 .
		Більше того, ОСОБА_24 залишалася ліквідатором ТОВ «Таміра» упродовж ще більше двох років після того, як сплив трирічний строк з моменту укладення Оскаржуваний Договорів (тобто в сукупності протягом більше 5 років з моменту укладення Оскаржуваних Договорів).
		Таким чином, Позивачем доведено, що неподання позову про визнання недійсними Оскаржуваних Договорів та витребування Спірного Майна у межах трирічного строку з моменту його вибуття з володіння ТОВ "Таміра" безпосередньо пов`язане з протиправною бездіяльністю недобросовісного ліквідатора ТОВ "Таміра" ОСОБА_24 , яка була призначена ліквідатором ТОВ "Таміра" за рішенням самих же учасників ТОВ "Таміра", причетних до відчуження Спірного Майна.
		6.13.2. Надаючи оцінку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_25 як попереднього ліквідатора ТОВ "Таміра", суд зазначає наступне.
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2015 у справі №      29/5005/6325/2011, якою усунуто ОСОБА_25 від виконання повноважень ліквідатора ТОВ «Таміра», встановлено ряд обставин вчинення ОСОБА_25 протиправних дій всупереч інтересам кредиторів.
		Так, цією ухвалою встановлено, що ані ОСОБА_25 , ані ОСОБА_24 не виконали вимоги постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 щодо дій, спрямованих на повернення у ліквідаційну масу іншого майна ТОВ «Таміра» (трьох об`єктів нерухомості, що перебували в іпотеці ПАТ «ВТБ Банк» та були реалізовані на аукціоні 28.12.2012). Цією ухвалою визнано недійсними результати цих аукціонів, проведених ОСОБА_24 і ще раз підтверджено протиправність її дій щодо реалізації цього майна.
		Також цією ухвалою встановлено, що всупереч вимогам суду ОСОБА_24 та ОСОБА_25 не були організовані збори кредиторів для обрання комітету кредиторів ТОВ      «Таміра».
		Крім цього, з матеріалів справи про банкрутство вбачається, що ОСОБА_25 тривалий час затримувала передачу документів щодо банкрутства ТОВ «Таміра» новому ліквідатору ОСОБА_26 , чим фактично блокувала його повноцінну роботу. Так, ОСОБА_26 звертався до ОСОБА_25 із запитами та вимогами про надання документів від 02.04.2015, від 20.05.2015, від 19.08.2015, які тривалий час залишались без відповіді. ОСОБА_25 передала ОСОБА_26 першу частину документів лише 28.09.2015 (більше як через півроку після його призначення новим ліквідатором ТОВ «Таміра»), що підтверджується відповідними актами приймання-передачі, а ще частину - лише 03.03.2016, що вбачається з проміжного звіту ліквідатора ОСОБА_26 від 28.03.2016, які наявні в матеріалах справи.
		На підставі викладеного судом встановлено, що ані ОСОБА_24 , ані ОСОБА_25 не вчинили належних дій щодо захисту прав та інтересів ТОВ «Таміра» та його кредиторів під час виконання ними своїх повноважень ліквідаторів ТОВ "Таміра", протиправно не звернулися до суду з позовом про визнання недійсними Оскаржуваних Договорів та про витребування Спірного Майна.
		6.14. З огляду на встановлені обставини, суд погоджується з доводами Позивача про те, що діяльність ліквідаторів ТОВ «Таміра» ОСОБА_24 та ОСОБА_25 у період з 02.06.2011 по 23.03.2015 в цілому характеризувалася вчиненням дій (бездіяльності) всупереч інтересам ТОВ      «Таміра» і його кредиторів, внаслідок чого ці ліквідатори протиправно не звернулися з позовом про визнання Оскаржуваних Договорів недійсними та про витребування Спірного Майна протягом трирічного строку з моменту їх укладення.
		Суд доходить висновку, що шестирічний строк з моменту вибуття Спірного Майна з володіння ТОВ "Таміра" (з 09.06.2009 по 23.03.2015) припав саме на той період, коли управління ТОВ «Таміра» здійснювали (1) учасники, в інтересах яких було відчужено Спірне Майно, (2) ліквідатор, яка була призначена цими учасниками та вчиняла дії в їхніх особистих інтересах, (3)      ліквідатор, яка систематично вчиняла дії всупереч інтересам кредиторів ТОВ «Таміра» та була усунута судом через неналежне виконання своїх повноважень. 
		Тобто, протягом 6 років з моменту вибуття Спірного Майна з володіння ТОВ      "Таміра" управління цим товариством здійснювали учасники ТОВ "Таміра", ліквідатори ТОВ "Таміра", які не були заінтересовані в захисті прав його кредиторів, вчиняли дії всупереч їхнім інтересам, а тому вочевидь не були заінтересовані в оскарженні тих правочинів Банкрута, які вчинені на шкоду кредиторам, що є однією з поважних причин пропущення ТОВ «Таміра» позовної давності.
		6.15. Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду щодо можливості визнання поважними причин пропущення позовної давності у зв`язку з протиправними діями та бездіяльністю раніше призначених ліквідаторів банкрута та вчинення ними дій не в інтересах банкрута та його кредиторів, тобто, обставини, які робили своєчасне пред`явлення позову утрудненим, які викладені у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №      902/357/18 та від 23.10.2018 у справі № 904/5978/14.
		Більше того, суд враховує, що ця позиція була підтверджена у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 у цій справі № 29/5005/6325/2011 про банкрутство ТОВ "Таміра". У цій справі Верховний Суд погодився з тим, що поважною причиною пропущення ліквідатором ТОВ «Таміра» строків позовної давності для оскарження правочинів ТОВ      «Таміра», вчинених у 2011 році, були обставини недобросовісної поведінки попередніх ліквідаторів ТОВ «Таміра» ОСОБА_24. та ОСОБА_25 .
		6.16. Надаючи оцінку діяльності наступних арбітражних керуючих, які виконували повноваження ліквідаторів ТОВ "Таміра" - ОСОБА_26. та ОСОБА_27 , суд враховує, що ці ліквідатори, хоч і не вчиняли протиправних дій всупереч інтересам банкрута та його кредиторів, однак стикалися з об`єктивними перешкодами, які унеможливлювали звернення з цим позовом раніше та утруднювали виявлення ознак фраудаторності Оскаржуваних Договорів під час виконання ними своїх повноважень (з 24.03.2015 по 30.03.2021).
		Такі висновки суду зумовлені наступними встановленими судом обставинами.
		6.17. Суд враховує, що виявлення ознак фраудаторності Оскаржуваних Договорів купівлі-продажу було утрудненим внаслідок дефектів проведення розрахунків за цими Договорами та некоректності відображення цих розрахунків у первинних документах.
		Позивач стверджує, що для добросовісних ліквідаторів ТОВ "Таміра" перш за все існували труднощі у виявленні того, чи взагалі було проведено розрахунки за Оскаржуваними Договорами між ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія".
		Такі труднощі, як стверджує Позивач, були зумовлені наступними обставинами:
		матеріали справи про банкрутство ТОВ «Таміра» не містили доказів оплати за Оскаржуваними Договорами;
		в тексті Оскаржуваних Договорів зазначено, що розрахунки за цими Договорами станом на дату їх укладення ще не проведені, натомість мали бути проведені протягом 5 днів з дня їх укладення;
		більшість Оскаржуваних Договорів не містять жодних відомостей про реквізити рахунку ТОВ «Таміра», на який мали бути перераховані кошти.
		Зі змісту виписки по банківському рахунку ТОВ "Таміра" № НОМЕР_5 , відкритому в АТ "Укрексімбанк", ліквідаторам ТОВ "Таміра" могла бути відома обставина того, що 01.06.2009 на цей рахунок ТОВ "Таміра" надійшли грошові кошти від ТОВ фірма «Ідалія» на загальну суму 36 832 785,00 грн. 
		Однак, Позивач стверджує, що існували об`єктивні труднощі у встановленні того, що відображені у цій виписці транзакції стосувались саме розрахунків за Оскаржуваними Договорами.
		Суд погоджується з такими доводами Позивача, з огляду на наступне:
		вказані транзакції фактично були проведені 01.06.2009, тобто на 9 днів раніше, ніж було укладено ключовий з Оскаржуваних Договорів, тоді як відповідно до Оскаржуваних Договорів, на зміст яких спиралися ліквідатори, розрахунки за Спірне Майно мали бути проведені після їх укладення;
		у призначенні платежів було зазначено «Сплата за майно зг уг К-12/01/06 від 12.01.06»; тобто реквізити угоди, вказаної у призначенні платежів, зовсім не співпадали з датами та номерами Оскаржуваних Договорів, розбіжність у даті укладення становила більш як три роки; призначення проведених 01.06.2009 платежів взагалі не містило реквізитів Оскаржуваних Договорів;
		грошові кошти від ТОВ фірма «Ідалія» у сумі 36 832 785,00 грн. надійшли на рахунок ТОВ «Таміра» частинами, а саме: 73 платежі по 500 000,00 грн. та 1 платіж на 332 785,00 грн.;
		при цьому загальна сума коштів, яка надійшла на рахунок ТОВ «Таміра» у цей день з цим призначенням платежу (36 832 785,00 грн.), не в повній точності відповідала ціні продажу Спірного Майна (33234663,00 грн) - розбіжність становила більше 3 млн. грн.
		Судом встановлено, що у зв`язку з такими розбіжностями ліквідатор ТОВ «Таміра» ОСОБА_26 звернувся з листом до ТОВ фірма «Ідалія» від 23.10.2018 (це був третій лист-звернення ліквідатора ТОВ "Таміра" до ТОВ фірма "Ідалія" щодо спірних правовідносин), в якому просив підтвердити, чи справді отримані ТОВ «Таміра» 01.06.2009 від ТОВ фірма «Ідалія» грошові кошти в сумі 36 832 785,00 грн. є оплатою за Спірне Майно, придбане у 2009 році.
		Відповідь від ТОВ фірма «Ідалія» була надана листом від 20.02.2019, в якому зазначено, що грошові кошти у сумі 36      832      785,00 грн. були направлені на рахунок ТОВ «Таміра» саме з метою оплати, зокрема, за Спірне Майно, що розташоване у м. Харкові по просп.      Московському 257.
		При цьому, ТОВ фірма «Ідалія» повідомило, що у його розпорядженні відсутній договір № К-12/01/06 від 12.01.2006, який вказаний у призначенні платежів, а тому директор ТОВ фірма «Ідалія» не може пояснити, чому саме цей договір, укладений у 2006 році, вказаний як підстава платежів за Договорами купівлі-продажу, укладеними у 2009 році. Копію договору № К-12/01/06 від 12.01.2006 ТОВ фірма "Ідалія" надати відмовилось
		У зв`язку з цим, суд погоджується з доводами Позивача про те, що лише з моменту отримання відповідного листа-підтвердження від ТОВ фірма "Ідалія" від 20.02.2019 добросовісний ліквідатор ТОВ      «Таміра» отримав достатні підстави вважати (обґрунтовано припускати), що розрахунки за Оскаржуваними Договорами відбулися, і що вони були проведені саме 01.06.2009 по рахунку, відкритому в АТ «Укрексімбанк». Адже були наявні суттєві дефекти у цих платежах, внаслідок яких залишався прихованим факт призначення цих платежів саме за придбання Спірного Майна. Тому лише з моменту отримання такого листа-підтвердження ліквідатор зміг обґрунтовано припускати, що 73 транзакції від 01.06.2009 на загальну суму 36 832 785,00 грн. можуть стосуватися Спірного Майна.
		6.18. Однак, тривалий час до цього (до 20.02.2019) впродовж кількох років ТОВ фірма "Ідалія" вчиняло недобросовісну поведінку, приховувало обставини проведення відповідних розрахунків за Оскаржуваними Договорами, вводило ліквідаторів ТОВ      "Таміра" в оману щодо відомостей, які могли б вказати на фраудаторний характер Оскаржуваних Договорів.
		Так, судом встановлено, що у березні 2016 року ліквідатор ТОВ «Таміра» ОСОБА_26 вперше звернувся з листом до ТОВ фірма «Ідалія» від 04.03.2016, в якому просив надати інформацію про те, чи були проведені розрахунки за Оскаржуваними Договорам, а в разі, якщо вони не були проведені - просив провести розрахунки та направити відповідні грошові кошти на рахунок ТОВ «Таміра», відкритий в АТ      «Укрексімбанк».
		Від ТОВ фірма «Ідалія» надійшов лист-відповідь від 16.03.2016, в якому ТОВ фірма «Ідалія» стверджувала, що вона є законним власником спірного майна, а розрахунки за його придбання були проведені із застосуванням векселів.
		Однак, як встановлено судом в цій справі, надана ТОВ фірмою "Ідалія" інформація не відповідала дійсності, адже розрахунки за Спірне Майно із застосуванням векселів не проводились.
		При цьому, ТОВ фірма "Ідалія" не лише надало неправдиву інформацію ліквідатору ТОВ   "Таміра", а й через 8 днів після направлення листа-відповіді ліквідатору ТОВ      "Таміра" - відчужило належну їй на той час Ѕ частку у Спірному Майні на користь ТОВ "Діадема Батерфляй" (Відповідача-2).
		Такі дії ТОВ фірма «Ідалія», на думку суду, були недобросовісними, а подальший перепродаж Спірного Майна (враховуючи дату та інші обставини його проведення) був вочевидь спрямований на створення труднощів для ліквідатора ТОВ      «Таміра» у поверненні цього майна у володіння ТОВ      «Таміра». Адже з листа ТОВ «Таміра» вбачалися наміри новопризначеного ліквідатора вчиняти дії щодо повернення Спірного Майна у володіння ТОВ «Таміра» у разі виявлення невідповідності Оскаржуваного Договору купівлі-продажу вимогам законодавства.
		В подальшому, у квітні 2016 року, ліквідатор ТОВ «Таміра» ОСОБА_26. вдруге звернувся з листом до ТОВ фірма «Ідалія» від 13.04.2016, в якому просив вказати, на підставі яких саме векселів було проведено розрахунки та коли саме ці розрахунки були проведені.
		У вересні 2016 року від ТОВ фірма «Ідалія» надійшов лист-відповідь від 19.09.2016, в якому ТОВ фірма «Ідалія» змінило попередню позицію та зазначило, що розрахунки за Оскаржуваними Договорами були проведені не із застосуванням векселів, а у грошовій формі. При цьому, ТОВ фірма «Ідалія» повідомило, що товариству начебто невідомо, коли саме і на який саме рахунок було направлено грошові кошти за придбання майна, адже виписки по банківських рахунках ТОВ фірма «Ідалія» начебто знищено через задавненість інформації, а будь-яких документів на підтвердження вказаної інформації товариство надати ліквідатору не може.
		Однак, як встановлено судом в цій справі, надана ТОВ фірмою "Ідалія" інформація не відповідала дійсності, адже в ході розгляду цієї справи ТОВ фірма «Ідалія» надала відомості про розрахунки на вимогу ухвали суду про витребування доказів, що додатково доводить введення ліквідатора ТОВ "Таміра" в оману діями ТОВ фірма "Ідалія".
		В подальшому, самостійно виявивши факт надходження на рахунок ТОВ «Таміра» від ТОВ фірма «Ідалія» 01.06.2009 грошових коштів у сумі 36 832 785,00 грн., ліквідатор ТОВ «Таміра» ОСОБА_26 у жовтні 2018 року втретє звернувся з листом до ТОВ      фірма «Ідалія» від 23.10.2018, в якому просив підтвердити, чи є ці кошти оплатою за Спірне Майно, придбане за Оскаржуваними Договорами купівлі-продажу.
		У листі-відповіді від ТОВ фірма «Ідалія» від 20.02.2019 зазначено, що грошові кошти у сумі 36      832      785,00 грн. справді були направлені на рахунок ТОВ      «Таміра» саме з метою оплати за нерухоме майно, що розташоване у м.   Харкові по просп. Московському 257 (тобто за Спірне Майно). При цьому, ТОВ фірма «Ідалія» повідомило, що у його розпорядженні відсутній договір №      К-12/01/06 від 12.01.2006, який вказаний у призначенні платежів, а тому директор ТОВ фірма «Ідалія» не може пояснити, чому саме цей договір, укладений у 2006 році, вказаний як підстава платежів за Договорами купівлі-продажу, укладеними у 2009 році.
		Однак, як встановлено судом в цій справі, надана ТОВ фірмою "Ідалія" інформація не відповідала дійсності, а ТОВ фірма "Ідалія" лише приховувала докази від ліквідатора ТОВ "Таміра", адже в ході розгляду цієї справи ТОВ фірма «Ідалія» надала копію цього договору на вимогу ухвали суду про витребування доказів, що додатково доводить введення ліквідатора ТОВ "Таміра" в оману діями ТОВ фірма "Ідалія".
		На підставі встановлених обставин суд дійшов висновку, що поведінка ТОВ фірма «Ідалія» упродовж 2016-2019 рр. була недобросовісною, адже це товариство систематично надавало ліквідаторам ТОВ «Таміра» недостовірну інформацію, приховувало від ліквідаторів ТОВ      «Таміра» відомості та докази, які б могли свідчити про фраудаторність Оскаржуваних Договорів.
		6.19. Суд також враховує, що виявлення ознак фраудаторності Оскаржуваних Договорів було утрудненим внаслідок приховування доказів того, що ОСОБА_14 , будучи засновником ТОВ «Таміра» (продавця), ТОВ фірма «Ідалія» (покупця) та ТОВ «Діадема Батерфляй» (останнього набувача), в той же самий час був власником ІП «Аврора» - підприємства, на користь якого були виведені кошти, що отримані ТОВ «Таміра» від ТОВ фірма «Ідалія».
		Так, судом встановлено, що 01.06.2009 на рахунок ТОВ «Таміра» від ТОВ фірма «Ідалія» надійшли грошові кошти, які, як було з`ясовано ліквідатором ТОВ «Таміра», були перераховані з метою проведення розрахунків за Оскаржуваними Договорами.
		Цього ж дня, 01.06.2009, як встановлено судом, ці грошові кошти у сумі 36      832      785,00      грн. у повному обсязі були перераховані з рахунку ТОВ «Таміра» на рахунок ІП      «Аврора».
		Станом на 01.06.2009 єдиним засновником ІП «Аврора» була компанія-нерезидент ISIDA TRADING LLC (країна реєстрації - Сполучені Штати Америки). 
		Однак, жоден державний реєстр України, Сполучених Штатів Америки не містив відомостей про контролера (кінцевого бенефіціарного власника) компанії ISIDA TRADING LLC чи ІП «Аврора» як її дочірньої компанії. Як станом на червень 2009 року (дата укладення Оскаржуваних Договорів), станом на 24.03.2015 (дата призначення першого добросовісного ліквідатора ТОВ "Таміра" ОСОБА_26.), так і станом на дату розгляду справи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були відсутні відомості про кінцевого бенефіціарного власника ІП «Аврора»
		Тому суд погоджується з Позивачем, що внаслідок відсутності таких відомостей транзакція щодо перерахування з рахунку ТОВ "Таміра" грошових коштів на рахунок ІП      «Аврора» за звичайних обставин мала б всі ознаки транзакції щодо виконання ТОВ      «Таміра» певних грошових зобов`язань перед ІП      «Аврора» як його начебто добросовісним контрагентом (кредитором).
		Відсутність та неможливість отримання належних та допустимих доказів того, яка саме особа здійснювала бенефіціарне володіння ІП «Аврора», на рахунок якого були «виведені» отримані за Спірне Майно кошти, була зумовлена трьома основними перешкодами:
		недобросовісною поведінкою ТОВ фірма «Ідалія», приховування цим товариством від ліквідатора ТОВ "Таміра" інформації про бенефіціарного власника ІП "Аврора";
		утрудненістю отримання відомостей від ІП «Аврора» щодо бенефіціарного власника цього підприємства внаслідок його ліквідації;
		недобросовісною поведінкою ОСОБА_16 , приховування ним відповідної інформації та введення суду в оману.
		6.19.1. Щодо недобросовісної поведінки ТОВ фірма "Ідалія" та приховування цим товариством інформації про кінцевого бенефіціарного власника ІП "Аврора", суд, додатково до вже встановлених та викладених у цьому рішенні обставин, виходить з наступного.
		Судом встановлено, що у квітні 2019 року ліквідатор ТОВ «Таміра», виявивши, що грошові кошти, які 01.06.2009 надійшли від ТОВ      фірма «Ідалія» на рахунок ТОВ «Таміра», того ж дня були у повному обсязі перераховані на рахунок ІП «Аврора», звернувся з четвертим листом до ТОВ фірма «Ідалія» від 03.04.2019, в якому просив надати інформацію про те, чи ІП «Аврора» пов`язана відносинами контролю з ТОВ фірма «Ідалія» чи її учасниками, та хто є бенефіціарним власником ІП «Аврора».
		У травні 2019 року ТОВ фірма «Ідалія» надало лист-відповідь від 21.05.2019, в якому зазначило, що ІП «Аврора» як станом на 2009 рік, так і станом на 2019 рік начебто не пов`язане жодними відносинами із засновниками ТОВ фірма «Ідалія».
		Однак, як встановлено судом в цій справі, надана ТОВ фірмою "Ідалія" інформація не відповідала дійсності, адже в ході розгляду цієї справи відповідаючи на питання, поставлені ТОВ «Таміра» у порядку ст. 90 ГПК, ТОВ фірма «Ідалія» зазначено, що станом на 21.05.2019 йому було відомо, що ОСОБА_14 був також бенефіціарним власником ІП «Аврора».
		Таким чином, незважаючи на звернення ліквідатора ТОВ "Таміра", ТОВ фірма "Ідалія" приховувало від ліквідатора ТОВ "Таміра" відому ТОВ фірма "Ідалія" інформацію про те, яка особа є бенефіціарним власником ІП "Аврора" - підприємства, на рахунок якого виведені кошти, отримані за Спірне Майно.
		6.19.2. Щодо утрудненості отримання відомостей від ІП "Аврора" про бенефіціарного власника цього ж підприємства, суд виходить з наступного.
		Суд погоджується з доводами Позивача, що утрудненість в отриманні відомостей про кінцевого бенефіціарного власника ІП «Аврора» від цього ж підприємства утруднювалась тим, що постановою Господарського суду Харківської області від 05.10.2015 у справі № 922/5028/15 ІП «Аврора» визнано банкрутом, а ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.01.2016 у справі № 922/5028/15 ліквідовано юридичну особу ІП «Аврора».
		При цьому, опубліковані судові рішення у справі № 922/5028/15 вказують на те, що ліквідатором ІП «Аврора» не було вчинено жодних дій щодо пошуку, виявлення бенефіціарного власника ІП «Аврора» та/або притягнення його до юридичної відповідальності.
		Тому суд доходить висновку, отримання добросовісними ліквідаторами ТОВ «Таміра» (зокрема ліквідатором ОСОБА_26., який лише 03.03.2016 отримав від попереднього ліквідатора документів щодо ТОВ "Таміра") відомостей про бенефіціарного власника ІП      "Аврора" було суттєво утрудненим, адже звернутися до ІП "Аврора" було неможливо внаслідок ліквідації цього підприємства 28.01.2016.
		6.19.3. Щодо недобросовісної поведінки ОСОБА_16 , приховування ним інформації про кінцевого бенефіціарного власника ІП "Аврора", суд зазначає наступне.
		Судом встановлено, що ОСОБА_14 як учасник ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія" також вчиняв дії, спрямовані на приховування тих доказів та відомостей, що могли б вказати на фраудаторний характер Оскаржуваних Договорів, зокрема доказів про те, що ІП "Аврора" перебувало під його контролем.
		Як вже встановлено судом, станом на дату виведення грошових коштів з рахунку ТОВ      «Таміра» на рахунок ІП «Аврора» (01.06.2009) у публічних реєстрах була відсутня інформація про те, яка фізична особа є кінцевим бенефіціарним власником ІП «Аврора». Водночас, в ЄДРПОУ була наявна інформація, що власником ІП "Аврора" на цю дату є компанія-нерезидент ІSIDA TRADING LLC.
		Крім цього, станом на дату прийняття засновниками ТОВ «Таміра» рішення про ліквідацію (31.01.2011) у публічних реєстрах була відсутня інформація про те, яка фізична особа є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Таміра» на цю дату. Водночас, в реєстрах була наявна інформація, що учасником ТОВ "Таміра" на цю дату є компанія-нерезидент TOLEDO LIMITED.
		Тому попередній ліквідатор ТОВ «Таміра» ОСОБА_27., співпрацюючи разом з ліквідатором ТОВ «Ольга.»  ОСОБА_13 в інтересах кредиторів цих товариств, уклавши 04.03.2020 договір про співробітництво щодо розкриття бенефіціарного власника ТОВ      «Таміра» та ТОВ «Ольга.» та інших пов`язаних компаній групи «Таргет», вживав активних заходів для розкриття прихованих ОСОБА_1 відомостей.
		Так, судом встановлено, що у квітні 2020 року до Верховного Суду Белізу (The Supreme Court of Belize) за підписом ліквідатора ТОВ «Ольга.» було подано позов, який був підготовлений спільними зусиллями з ліквідатором ТОВ «Таміра», відповідачами за яким були International Corporate Services Limited (1-й відповідач) та Worldwide Corporate Services Limited (2-й відповідач), які виступали агентами (довірчими управителями) зазначених вище компаній-нерезидентів у період з 2009 по 2014 рр.
		За результатами розгляду вказаного позову, рішенням (наказом) Верховного Суду Белізу від 11.05.2020 року у справі № 254 (2020) Верховний Суд Белізу зобов`язав агентів (адміністраторів) вказаних компаній-нерезидентів надати документи, які б підтверджували імена та адреси справжніх бенефіціарних власників, директорів та зареєстрованих акціонерів цих компаній та розміри їх часток з моменту створення цих компаній до моменту постановлення даного рішення Верховного Суду Белізу.
		За результатами отримання документів від агентів (адміністраторів) вказаних компаній-нерезидентів на виконання вказаного рішення Верховного Суду Белізу, ліквідатору ТОВ      «Таміра» вдалося встановити, що з квітня 2009 року та станом на теперішній час ОСОБА_11 є одноосібним та незмінним бенефіціарним власником компаній:
		TOLEDO LIMITED (країна реєстрації Беліз), 
		ISIDA TRADING LLC (країна реєстрації США).
		Ці обставини, з-поміж іншого, були підтверджені нотаріально засвідченим Афідевітом під присягою директора компанії Worldwide Corporate Services Limited Ангелітою Голдсон від 22.05.2020 копія та переклад якого наявні в матеріалах справи та були досліджені судом.
		У пунктах 2-3 цього афідевіту вказано, що компанія WCSL діяла в якості номінального директора та номінального акціонера компанії ISIDA TRADING LLC, юридичної особи, створеної за Законом про Корпорації Штату Арканзас, з реєстраційним номером 19 810. Доказом того, що вказана компанія діяла як номінальний директор компанії ISIDA TRADING LLC слугують також копії довіреностей від компанії ISIDA TRADING LLC, підписаних представником WCSL від 25.03.2011, 15.03.2012.
		На виконання вказаного рішення Верховного Суду Белізу директором компанії WCSL Ангелітою Голдсон було також надано другий нотаріально засвідчений Афідевіт під присягою від 28.05.2020, в пунктах 5-9 якого вказано, що протягом усього часу, коли компанія WCSL була номінальним директором та акціонером компанії ISIDA TRADING LLC, тобто з 29.03.2009 бенефіціарним власником компанії ISIDA TRADING LLC був ОСОБА_1 . Однак, з огляду на сплив тривалого часу з моменту припинення співпраці між компанією WCSL та ОСОБА_15 у 2016 році, копії відповідних документів були знищені на підставі закону.
		Суд також зазначає, що ОСОБА_14 (учасник цієї справи) у своїй заяві свідка від 27.10.2021 у порядку ст. 90 ГПК, відповідаючи на питання ТОВ «Таміра», не заперечив того, що саме він був бенефіціарним власником ISIDA TRADING LLC - власника ІП      "Аврора" у 2009 році, а також бенефіціарним власником TOLEDO LIMITED - учасника ТОВ "Таміра" на момент призначення ліквідатором ТОВ "Таміра" ОСОБА_24 .
		Виявлені ліквідатором ТОВ «Таміра» обставини бенефіціарного володіння компаніями TOLEDO LIMITED та ISIDA TRADING LLC були в подальшому встановлені судовим рішенням, а саме: ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2021 у справі № 29/5005/6381/2011 у справі про банкрутство ТОВ «Ольга.».
		Суд наголошує, що ОСОБА_14 також повідомляв Господарському суду Дніпропетровської області неправдиву інформацію з метою приховання відомостей про те, що він є бенефіціарним власником ISIDA TRADING LLC - засновника ІП "Аврора".
		Так, в ухвалі Господарського суду від 14.04.2021 у справі № 29/5005/6381/2011 суд встановив, що 21.02.2021 від ІП «Малахіт», єдиним бенефіціарним власником якого є ОСОБА_14 , надійшли пояснення, в яких ІП «Малахіт» стверджує, що йому начебто не відомо про те, хто є кінцевим бенефіціарним власником компанії ISIDA TRADING LLC. Хоча таке твердження не могло відповідати дійсності.
		Копія відповідних пояснень ІП «Малахіт від 21.02.2021 у справі № 29/5005/6381/2011, а також копія доказу того, що саме ОСОБА_14 був бенефіціарним власником ІП      "Малахіт" на дату підписання таких пояснень, наявні в матеріалах справи та були досліджені судом.
		6.20. Відповідач-2 з цього приводу стверджує, що ОСОБА_14 , який вчиняв перешкоди у зверненні ліквідатора ТОВ "Таміра" з позовом та приховував необхідну інформацію, не був єдиним учасником ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія", не мав значного або вирішального впливу або контролю над діяльністю ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія". Відповідач-2 стверджує, що ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія" є самостійними юридичними особами.
		Однак, на думку суду, розмір частки ОСОБА_16 на момент укладення Оскаржуваних Договорів у статутному капіталі ТОВ      "Таміра" (16,6%) та ТОВ фірма "Ідалія" (33%) не спростовує доводів Позивача про те, що ОСОБА_14 вчиняв відповідні перешкоди, приховував докази, що утруднювало своєчасне звернення з позовом.
		Для цілей розгляду цієї справи недобросовісні дії саме ОСОБА_16 після укладення Оскаржуваних Договорів мають важливе значення.
		По-перше, саме ОСОБА_14 після укладення Оскаржуваних Договорів (у жовтні 2010 року) отримав контроль та вирішальний вплив на ТОВ "Таміра" через компанію-нерезидента TOLEDO LIMITED, яка придбала частку у розмірі 95% у статутному капіталі ТОВ "Таміра".
		По-друге, саме ОСОБА_14 був єдиним учасником (на 100%) Відповідача-2 станом на 24.03.2016 - дату, коли Відповідач-2 зареєстрував за собою право власності на Спірне Майно.
		У свою чергу, той факт, що ТОВ "Таміра" та ТОВ фірма "Ідалія" є самостійними юридичними особами, жодним чином не спростовує доводів Позивача про те, що ОСОБА_14 , який був учасником кожного з цих товариств, вчиняв перешкоди та приховував інформацію, яка стала підставою для звернення з позовом, тобто перешкоджав зверненню з позовом, внаслідок чого було пропущено строки позовної давності.
		6.21. Відповідач-3 зазначає, що про існування зв`язків між ОСОБА_15 , як одним з засновників Торгової групи "Таргет" та ІП "Аврора", в якості підприємства, яке входило до складу вказаної торгової групи, Позивач мав можливість дізнатись з відкритих джерел. Позивач мав повну можливість отримати прямі докази пов`язаності ІП "Аврора" та ОСОБА_16 внаслідок звернення до Верховного Суду Беліза значно раніше квітня 2020 року та отримати такі докази значно раніше квітня-травня 2020 року.
		На підтвердження своєї позиції Відповідач-3 надав суду роздруківку статті з сайту "Главное", датовану 19.06.2013 та роздруківку статті з сайту "Уніан", датовану 20.07.2009.
		Однак, такі доводи Відповідача-3 суд вважає необґрунтованими, адже відкриті джерела інформації (засоби масової інформації) не можуть слугувати доказом контролю ОСОБА_16 над ІП      "Аврора" в розумінні ГПК України. Докази, які надаються учасниками справи до суду, мають відповідати встановленим критеріям: (1) належності, (2)      допустимості, (3) достовірності, (4)      достатності, що визначені статтями 76 - 79 ГПК України, а публікації в ЗМІ, як доказ контролю ОСОБА_16 над ІП "Аврора", цим критеріям не відповідають.
		Більше того, надані ТОВ "Ятрань Плюс" публікації не вказують на кінцевого бенефіціарного власника ІП      "Аврора", а лише містять згадки про керівника Торгової групи "Таргет" - ОСОБА_16 та про ймовірні наявні зв`язки останнього із ІП      "Аврора".
		6.22. Суд зазначає, що отримана ліквідатором ТОВ «Таміра» інформація на виконання рішення Верховного Суду Белізу від 11.05.2020 за результатами примусового розкриття раніше прихованих ОСОБА_1 відомостей, мала важливе значення для визначення ознак фраудаторності Оскаржуваних Договорів ліквідатором ТОВ «Таміра».
		По-перше, до моменту такого розкриття добросовісним ліквідаторам ТОВ "Таміра" могло бути відомо про те, що рішення про призначення ОСОБА_24 ліквідатором ТОВ «Таміра» 31.01.2011 приймала компанія TOLEDO LIMITED. Однак не було і не могло бути відомо про те, що бенефіціарним власником цієї компанії є саме ОСОБА_14 , що вперше стало відомо зі змісту конфіденційної декларації про довірче управління компанією TOLEDO LIMITED, наданої на вимогу рішення Верховного Суду Белізу від 11.05.2020.
		По-друге, до моменту такого розкриття добросовісним ліквідаторам ТОВ "Таміра" могло бути відомо про те, що засновником ІП "Аврора" (підприємства, на рахунок якого виведено кошти за Спірне Майно), була компанія ISIDA TRADING LLC. Однак, не було і не могло бути відомо про те, що бенефіціарним власником цієї компанії є саме ОСОБА_14 , що вперше стало відомо зі змісту нотаріально засвідченого Афідевіту під присягою директора компанії WCSL Ангеліти Голдсон від 28.05.2020, наданого на вимогу рішення Верховного Суду Белізу від 11.05.2020.
		По-третє, інформація про бенефіціарного власника компанії ISIDA TRADING LLC не лише була відсутня у публічному доступі протягом 11 років, а й умисно приховувалась ОСОБА_15 , у тому числі від Господарського суду Дніпропетровської області; ОСОБА_14 через належну йому компанію ІП «Малахіт» вводив в оману суд з приводу того, що йому начебто не відомо, хто є бенефіціарним власником компанії ISIDA TRADING LLC.
		Допоки інформація про кінцевого бенефіціарного власника ІП «Аврора» залишалась закритою, ліквідатор ТОВ «Таміра», як і будь-який інший сторонній спостерігач, не знав і навіть не мав підстав вважати чи припускати, що Оскаржувані Договори вчинені на шкоду кредиторам. Відповідно, сприймаючи ІП «Аврора» як незалежного контрагента та презюмуючи добросовісність поведінки цього кредитора ТОВ «Таміра» (на підставі ч. 5 ст. 12 ЦК України), добросовісний ліквідатор ТОВ «Таміра» не мав підстав вважати, що Оскаржувані Договори порушують права ТОВ «Таміра» чи його кредиторів.
		До моменту отримання відомостей принаймні про імовірного бенефіціарного власника ІП «Аврора» у добросовісного ліквідатора ТОВ «Таміра» були відсутні підстави припускати, що Оскаржувані Договори є фраудаторними, вчиненими на шкоду кредиторам.
		Лише з моменту обізнаності про особу - кінцевого бенефіціарного власника ІП «Аврора», і про те, що цей бенефіціарний власник водночас є засновником ТОВ «Таміра» та ТОВ фірма «Ідалія» - у ліквідатора могли б з`явитися підстави вважати, що укладений між ТОВ «Таміра» та ТОВ фірма «Ідалія» Оскаржуваний Договір є фраудаторним.
		Тому навіть потенційна обізнаність ліквідатора ТОВ «Таміра» про сам по собі факт укладення Оскаржуваних Договорів, дату їх укладення та склад їх сторін, сама по собі не створювала будь-яких підстав для ліквідатора ТОВ «Таміра» вважати, що дії з укладення цих Договорів були вчинені з наміром завдати шкоди кредиторам ТОВ      «Таміра».
		З цих підстав суд не погоджується з запереченнями Відповідача-2 про те, що інформація про кінцевого бенефіціарного власника ІП "Аврора" начебто не має правового значення для цієї справи. Навпаки, відомості про те, що саме ОСОБА_14 є єдиним кінцевим бенефіціарним власником ІП "Аврора", дозволили зробити висновок про фраудаторність Оскаржуваних Договорів. Адже саме ця обставина засвідчила, що ІП "Аврора" не було добросовісним кредитором ТОВ "Таміра", перед яким було виконане дійсне зобов`язання ТОВ "Таміра". 
		Тим більше, як встановлено судом, факт "виведення" грошових коштів за Спірне Майно на рахунок ІП "Аврора", з огляду на специфіку правовідносин у справі, мав місце ще до укладення Оскаржуваних Договорів. А тому ця входить до предмета доказування у цій справі, впливає на законність договорів, що спростовує протилежні доводи Відповідача-2.
		З огляду на встановлені обставини, суд доходить висновку, що протягом 11 років були прихованими відомості про відчуження Спірного Майна та виведення отриманих за нього грошових коштів в особистих інтересах учасника ТОВ      «Таміра» та ТОВ      фірма «Ідалія» ОСОБА_16 , а не для погашення вимог кредиторів ТОВ «Таміра». При цьому, отримати ці відомості раніше не видавалось за можливе з огляду на недобросовісну поведінку та приховування цієї інформації самим же ОСОБА_15 , ТОВ фірмою «Ідалія» як покупцем Спірного Майна, утрудненістю отримання від них відповідної інформації, а також ліквідацією ІП «Аврора» як юридичної особи.
		Тому суд погоджується з доводами Позивача, що до моменту розкриття прихованої інформації про бенефіціарного власника ІП       Аврора» ліквідатор ТОВ «Таміра» не мав підстав вважати, що Оскаржуваними Договорами порушено права ТОВ «Таміра», а тому не мав підстав звертатися до суду з позовом (у матеріально-правовому розумінні - не мав права на задоволення позову) про визнання цих Договорів недійсними з підстав їх фраудаторності.
		Ця інформація про кінцевого бенефіціарного власника ІП "Аврора" була примусово розкрита завдяки зусиллям добросовісного ліквідатора ТОВ "Таміра" ОСОБА_27 на підставі отримання та виконання рішення Верховного Суду Белізу від 11.05.2020 у справі, ініційованій ліквідатором ТОВ      «Таміра» та ліквідатором ТОВ «Ольга.».
		6.23. Відповідач-2, заперечуючи проти поважності причин пропущення позовної давності, у своєму відзиві зазначає, що вже станом на 03.03.2016 у ліквідатора ОСОБА_26. були відсутні відомості щодо проведення розрахунків за Оскаржуваними Договорами, а тому він з цього моменту міг пред`являти позов про визнання недійсними Оскаржуваних Договорів.
		Однак, проаналізувавши зміст позовної заяви, суд констатує, що підставою позову, якою обґрунтовано фраудаторність Оскаржуваних Договорів, є не факт відсутності перерахування коштів за цими Договорами, а факт лише технічного проходження коштів за придбання Спірного Майна з рахунку ТОВ фірма "Ідалія" на рахунок ТОВ "Таміра", однак з подальшим (в той же день) перерахуванням цих коштів на рахунок ІП "Аврора" (єдиним бенефіціарним власником якої був учасник ТОВ "Таміра") та зрештою - на рахунок ТОВ фірма "Ідалія" (покупця майна). Саме ці обставини вказують на реальну відсутність намірів ТОВ фірма "Ідалія" розраховуватись за Спірне Майно та свідчить про укладення Оскаржуваних Договорів саме з метою уникнути виконання грошових зобов`язань перед кредиторами ТОВ "Таміра".
		Навпаки, відсутність відомостей про перерахування коштів за Спірне Майно унеможливлювала встановлення обставин подальшого виведення цих коштів в інтересах покупця Спірного Майна. Не володіючи інформацією про те, коли саме, по якому саме рахунку була проведена оплата за Спірне Майно, ліквідатор ТОВ "Таміра" не міг прослідкувати подальший рух цих коштів, не міг встановити факт виведення цих коштів і повернення їх покупцю.
		Тому відсутність у ліквідатора ОСОБА_26. станом на 03.03.2016 відомостей щодо проведення розрахунків за Оскаржуваними Договорами не спростовує поважності причин пропущення позовної давності для звернення з цим позовом, з огляду на дійсні підстави позову, а навпаки лише додатково підтверджує поважність цих причин.
		6.24. Також Відповідач-2 стверджує, що виписки по рахунку ТОВ "Таміра", відкритому в АТ "Укрексімбанк", були долучені банком до матеріалів справи № Б-24/92-09 ще у листопаді 2009 року, тому ліквідатор ОСОБА_26 міг ще в 2016 році розкрити банківську таємницю, отримати відповідну виписку по рахунку та дізнатися всі необхідні йому обставини проведення розрахунків за Спірне Майно.
		У свою чергу, Відповідач-3 з цього приводу зазначає, що більше ніж два роки знадобилось добросовісному ліквідатору ТОВ "Таміра" ОСОБА_26., щоб звернутись до банківської установи, яка обслуговувала боржника, для отримання виписки по банківському рахунку і встановлення факту надходження грошових коштів. Такі дії ліквідатор ТОВ "Таміра" міг вчинити раніше.
		Однак, з такими запереченнями Відповідача-2 та Відповідача-3 суд погодитись не може.
		Поважною причиною пропущення позовної давності, яка врахована судом, не є утрудненість в отриманні виписки по рахунку ТОВ "Таміра". Позивач також не посилається на утрудненість в отриманні виписки по рахунку ТОВ "Таміра".
		Між отриманням (неможливістю отримання) виписки по банківському рахунку ТОВ      "Таміра" та пропущенням позовної давності відсутній будь-який причино-наслідковий зв`язок, про наявність якого помилково стверджують Відповідачі 2-3.
		Натомість судом встановлено, що дефекти у проведенні "розрахунків" за Оскаржуваними Договорами утруднювали з`ясування обставин проведення розрахунків навіть за наявності виписки по рахунку ТОВ "Таміра".
		Серед таких дефектів судом встановлено проведення розрахунків за Спірне Майно на 9 днів раніше, ніж були укладені Оскаржувані Договори; відсутність посилань на дійсні реквізити Оскаржуваних Договорів чи на реквізити Спірного Майна у призначеннях платежів, які фактично були здійснені за Спірне Майно; приховуванням стороною Оскаржуваних Договорів від ліквідатора ТОВ "Таміра" копії договору № К-12/01/06 від 12.01.2006, який вказаний у призначенні платежів за Спірне Майно тощо.
		Ці дефекти та неточності у сукупності не дозволяли ліквідатору своєчасно дізнатися про те, що проведені саме 01.06.2009 платежі були спрямовані на проведення розрахунків (створення видимості проведення розрахунків) за Спірне Майно. Неможливість своєчасно довідатися про ці обставини призвела до неможливості виявити обставини перерахування отриманих ТОВ "Таміра" коштів саме за Спірне Майно на рахунок ІП      "Аврора", а в подальшому - на рахунок ТОВ фірма "Ідалія" як покупця майна, що й стало дійсною підставою для обґрунтування фраудаторності Оскаржуваних Договорів.
		Відсутність у ліквідатора ОСОБА_26. доказів навіть формального перерахування коштів покупцем за придбання Спірного Майна не лише не створювала підстав для ОСОБА_26 звертатися з позовом на захист права власності ТОВ "Таміра", а й навпаки унеможливлювала таке звернення та не дозволяла зробити висновок про порушення Оскаржуваними Договорами прав та обов`язків ТОВ "Таміра" та його кредиторів.
		Цим цілковито спростовуються доводи Відповідача-2 про те, що отримавши виписки по рахунках ТОВ "Таміра", ліквідатор ОСОБА_26 міг би побачити, що оплата за Оскаржуваними Договорами дійсно відбулася, а по-друге відстежити рух таких коштів та звернутися з позовом.
		6.25. Щодо заперечень Відповідача-2 про те, що ліквідатор ОСОБА_26 обмежився лише направленням листів до ТОВ фірма "Ідалія", суд зазначає наступне.
		Суд оцінює вжиті ліквідатором ОСОБА_26. заходи з урахуванням того, що (1)      причетні до фраудаторного правочину особи неодноразово вводили його в оману щодо обставин укладення та проведення розрахунків за Оскаржуваними Договорами; (2)      ІП "Аврора", на рахунок якого були виведені кошти за Спірне Майно, було ліквідовано; (3)      наявні у ОСОБА_26 виписки по рахунку, інші платіжні документи та копії Оскаржуваних Договорів містили суттєві розбіжності у своєму змісті та вдало маскували одні дії під виглядом інших дій (Оскаржувані Договори містили положення про те, що розрахунки будуть проведені після їх укладення, тоді як насправді вони були проведені до їх укладення; Спірне Майно було відчужено на підставі Оскаржуваних Договорів, тоді як у платіжних документах щодо розрахунків за Спірне Майно Оскаржувані Договори взагалі не згадувались тощо). 
		Відповідачем-2 не наведено жодних аргументів щодо того, які інші дії мали (могли) бути вчинені ліквідатором ОСОБА_26 для виявлення ознак фраудаторності Оскаржуваних Договорів, з огляду на особливості спірних правовідносин та факти приховування самим же засновником Відповідача-2 інформації, яка була необхідна ОСОБА_26 .
		Доводи Відповідача-2 про те, що ліквідатор ОСОБА_26 мав розкрити банківську таємницю, звернувшись до банківської установи та отримавши банківську виписку по рахунку ТОВ "Таміра", спростовуються мотивами, які суд виклав у п. 6.24 цього рішення.
		Також суд вважає, що особа, яка приховала від ліквідатора певні відомості та документи, не вправі заявляти про те, що ліквідатор вжив недостатньо заходів для пошуку цих прихованих нею документів.
		Крім цього, суд враховує, що наступний ліквідатор ТОВ "Таміра" ОСОБА_27. вжив значну кількість заходів та зусиль, звернувшись суду іноземної юрисдикції та примусово розкривши приховану інформацію про бенефіціарного власника юридичних осіб, причетних до відчуження Спірного Майна.
		Тому доводи Відповідача-2 про бездіяльність добросовісних ліквідаторів ТОВ "Таміра" ОСОБА_26 та ОСОБА_27 не знайшли свого підтвердження.
		6.26. Розглянувши дану справу та встановивши ряд об`єктивних перешкод, які тривалий утруднювали виявлення ознак фраудаторності Оскаржуваних Договорів, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21).
		Так, у п. 95.2 вказаної постанови зазначено, що оцінюючи поважність причин пропуску строку позовної давності при зверненні з цим позовом, колегія суддів враховує обставини "виявлення ознак такої фраудаторності протягом тривалого часу", включаючи період досудового розслідування у кримінальному провадженні, саме в межах якого протягом 2020 та 2021 років і було виявлено значну частину доказів фраудаторності спірних торгів (висновки експертів від 21.12.2020 та від 27.01.2021), "відсутність до 14.08.2019 зовнішнього незалежного управління ПрАТ "Сіріус-Буд"" [банкрутом].
		Суд зазначає, що у спірних правовідносинах також мали місце подібні обставини, встановлені у цьому рішенні, які протягом тривалого часу утруднювали виявлення фраудаторності Оскаржуваних Договорів, а також підтверджували відсутність до 24.03.2015 зовнішнього незалежного управління ТОВ "Таміра" навіть під час провадження у справі про банкрутство.
		Про такі перешкоди узагальнено свідчать наступні встановлені судом обставини:
		По-перше, протягом 6 років з моменту укладення Оскаржуваних Договорів (з 09.06.2009 по 23.03.2015) управління ТОВ «Таміра» здійснювали: (1) учасники, в особистих інтересах яких було укладено ці Договори, (2) ліквідатор ОСОБА_24 , яка була призначена цими учасниками та вчиняла дії в їхніх особистих інтересах, (3) ліквідатор ОСОБА_25 , яка систематично вчиняла дії всупереч інтересам кредиторів ТОВ «Таміра» та була усунута судом через неналежне виконання своїх повноважень. Тобто, протягом 6 років з моменту укладення цього Оскаржуваних Договорів управління Банкрутом здійснювали особи, які вчиняли протиправні дії та бездіяльність всупереч інтересам кредиторів Банкрута, не були заінтересовані в оскарженні вчинених на шкоду кредиторам правочинів Банкрута, а тому протиправно їх не оскаржували.
		По-друге, з 24.03.2015 управління ТОВ «Таміра» здійснювали добросовісні ліквідатори, які однак мали утрудненість у виявленні ознак фраудаторності Оскаржуваного Договору купівлі-продажу з огляду на:
		дефекти проведення розрахунків за цими Договорами та дефекти відображення цих розрахунків у первинних документах, які не лише не дозволяли виявити дефект у цих розрахунках, а й взагалі ускладнювали з`ясування того, чи взагалі проводились такі розрахунки;
		недобросовісну поведінку відповідачів, приховування ними відомостей про те, що ОСОБА_14 , будучи засновником ТОВ «Таміра», ТОВ фірма «Ідалія» та ТОВ «Діадема Батерфляй», в той же самий час був контролером ІП «Аврора» - підприємства, на користь якого були перераховані отримані ТОВ «Таміра» від ТОВ фірма «Ідалія» грошові кошти, та примусове розкриття цих відомостей лише у травні 2020 року;
		недобросовісну поведінку ОСОБА_16 як учасника ТОВ «Таміра», ТОВ      фірма «Ідалія» та ТОВ «Діадема Батерфляй», приховування ним відомостей про те, що він був бенефіціаром компанії TOLEDO LIMITED (яка призначила ОСОБА_24. ліквідатором ТОВ «Таміра»), та їх примусове розкриття лише у травні 2020 року.
		Оцінюючи можливість своєчасного звернення до суду у цій справі, суд також враховує висновок Верховного Суду, викладений у п. 111 постанови від 24.11.2021 у справі №      905/2030/19 (905/2445/19) про те, що мета фраудаторного правочину в момент його укладання є прихованою.
		Отже, виявлення ознак фраудаторності Оскаржуваних Договорів впродовж тривалого часу внаслідок приховування даної інформації має значення для визнання поважними причин пропущення позовної давності. Такий висновок цілком узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21) та у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19).
		6.27. Враховуючи те, що суд дійшов висновку про поважність порушення позовної давності за основними позовними вимогами про витребування майна, то позовна давність вважається пропущеною з поважних причин також за похідними позовними вимогами.
		7. Щодо розподілу судових витрат
		У зв`язку із частковим задоволенням позову суд вважає необхідним стягнути з Відповідачів на користь ТОВ "Таміра" судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, як це встановлено у ст. 129 ГПК України.
		До початку судових дебатів, заявою від 23.12.2021, ТОВ "Таміра" надало суду докази понесених судових витрат на загальну суму 763 033,47 грн.
		До складу судових витрат ТОВ "Таміра" включило, зокрема: 
		судовий збір - 701 499, 95 грн. (за подання до суду позовної заяви - 122 580,00 грн., за подання до суду позовної заяви - 395 000,00 грн., за подання до суду позовної заяви - 35 420,00 грн., за заявою ТОВ "Таміра" про стягнення доходів у справі - 148 500,00 грн.).
		витрати пов`язані із розглядом справи - 56 483,16 грн. (Оплата за договором №      12/07-2021 про надання послуг від 14.07.2021 - 25 000,00 грн., Оплата за договором № 12/07-2021 про надання послуг від 14.07.2021 - 250,00 грн., Оплата за договором № 12/07-2021 про надання послуг від 14.07.2021 - 250,00 грн., Оплата за договором № 12/07-2021 про надання послуг від 14.07.2021 - 25 000,00 грн., Витрати пов`язані із явкою на судове засідання (06.10.2021) - 362, 69 грн., Витрати пов`язані із явкою на судове засідання (09.11.2021) - 585,11 грн., Витрати пов`язані із явкою на судове засідання (09.11.2021) - 585,11 грн., Витрати пов`язані із явкою на судове засідання (30.11.2021) - 585,11 грн.,  Витрати пов`язані із явкою на судове засідання (30.11.2021) - 585,11 грн.,  Витрати пов`язані із явкою на судове засідання (30.11.2021) - 819,77 грн.,  Витрати пов`язані із явкою на судове засідання (30.11.2021) - 669,77 грн., Витрати пов`язані із явкою на судове засідання (10.12.2021) - 605,34 грн., Витрати пов`язані із явкою на судове засідання (10.12.2021) - 605,34 грн., Витрати пов`язані із явкою на судове засідання (10.12.2021) - 471,25 грн., Витрати пов`язані із явкою на судове засідання (10.12.2021) - 471,25 грн.)
		Суд вважає необхідним зазначити, що законодавець відповідно до ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, відносить: витрати на професійну правничу допомогу; витрати, які пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витрати, які пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; витрати, які пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч.  4  ст.      126  ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Відповідачі 1, 3, 4 обгрунтованих заперечень проти стягнення судових витрат не надали.
		Відповідач 2 надав заперечення щодо стягнення судових витрат понесених позивачем пов,язаних із розглядум справи № 29/5005/6325/2011 (904/7806/21).
		Господарський суд не може погодитись з запереченнями відповідача 2 оскільки, ст. ст. 123, 126 ГПК України чітко визначено склад витрат пов,язаних з розглядом справи. 
		Стосовно розподілу судового збору господарський суд керується п.  2   ч.  1  ст.  129      ГПК України  та виходить із наступного розрахунку.
		Позивачем сплачено судовий збір за подання позову (з урахуванням зміни предмета позову) на загальну суму 701 499, 95 грн., що підтверджується матеріалами справи.
		Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні 10 позовних вимог про визнання недійсними Оскаржуваних Договорів, які були спрямовані до ТОВ фірма "Ідалія" як Відповідача-1 (судовий збір встановлено 2270,00 грн. за кожну вимогу, тобто 22 700,00 грн. за 10 вимог), то витрати по сплаті судового збору за ці вимоги про визнання недійсними Оскаржуваних Договорів у сумі 22 700,00 грн. покладаються на Позивача.
		Сума судового збору, що підлягає розподілу між Відповідачами, вираховується пропорційно розміру задоволених позовних вимог та становить 678 799,95 грн. (701      499,      95 грн.      -      22 700,00      грн.).
		У зв`язку з цим, 678 799,95 грн. судового збору покладається на Відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог щодо кожного з Відповідачів.
		Суд враховує, що Відповідачів 2,3 заявлені вимоги: про витребування Спірного Майна; про скасування державної реєстрації права власності на Спірне Майно; про стягнення доходу від Спірного Майна. Сума судового збору, сплаченого Позивачем за цими вимогами, становить 667 449,95 грн.
		Тому сплачений позивачем судовий збір у розмірі 667 449,95 грн. підлягає розподілу між Відповідачем 2 та Відповідачем 3 - тобто 333 724,97 грн. з Відповідача-2 та 333 724,97 грн. з Відповідача-3.
		Також суд враховує, що до Відповідачів 2,3,4 заявлені вимоги: про визнання недійсним Договору Оренди; про скасування державної реєстрації права оренди заявлені до Відповідачів 2,3,4. Сума судового збору, сплаченого Позивачем за цими вимогами, становить 11 350,00 грн.
		Тому сплачений позивачем судовий збір у розмірі 11 350,00 грн. підлягає розподілу між Відповідачем 2, Відповідачем 3 та Відповідачем-4 - тобто 3 783,33 грн. з Відповідача-2, 3 783,33 грн. з Відповідача-3 та 3 783,33 грн. з Відповідача-4.
		Отже, сплачений Позивачем судовий збір, який підлягає стягненню з Відповідачів у сумі 678 799,95 грн., підлягає розподілу між Відповідачами наступним чином:
		з Відповідача-2 - 337 508,83 грн.
		з Відповідача-3 - 337 508,83 грн.
		з Відповідача-4 - 3 783,33 грн.
		При вирішенні питання щодо витрат пов`язаних із розглядом справи (56 483,16 грн.) суд керується п.      4      ч.      3 ст. 123 ГПК України та доходить висновку стягнути з Відповідачів на користь Позивача 14      120,79 грн. з кожного, виходячи із наступного.
		ТОВ "Таміра" надало докази понесених витрат у розмірі 50      500,00      грн. на оплату послуг із підготовки звіту про фактичні результати виконання узгоджених процедур від 05.08.2021 вих. № 05/08-2021-ДС-1, а також 5 983,16 грн. на забезпечення явки своїх представників до Господарського суду Дніпропетровської області для участі на судових засіданнях (всього 56 483,16 грн.).
		Наведені витрати не віднесені до п. 1 - 3 ч. 3 ст. 123 ГПК України, однак аналізуючи їх на предмет відповідності витратам, вказаним у п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України (витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій), можна дійти до висновку, що диспозиція такого пункту пов`язує віднесення витрат учасника судового процесу до категорії "витрат, пов`язаних з розглядом справи", а відтак і до категорії "судових витрат".
		В викладеного вбачається, що будь-які дії учасника господарської справи, пов`язані із її розглядом судом - в т.ч. явка в судове засідання, участь у судовому засіданні є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України, а відтак і витрати понесені таким учасником, відносяться до складу судових витрат.
		Тому, розподіл понесених ТОВ "Таміра" витрат, пов`язаних із розглядом справи (56      483,16      грн.), має здійснюватися у відповідності до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України - у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Враховуючи наведене, суд вважає, що в даному випадку наявні підстави для стягнення із Відповідачів 2,3,4 на користь ТОВ "Таміра" по 14      120,79 грн. з кожного.
		З огляду на викладене, суд доходить висновку, що на користь ТОВ "Таміра" підлягають стягненню судові витрати в наступних розмірах:
		ТОВ "Діадема Батерфляй" 337 508,83 грн.  - судового збору, 14      120,79 грн. - витрат, пов`язаних із розглядом справи.
		ТОВ "Ятрань Плюс" 337 508,83 грн. - судового збору, 14      120,79 грн. - витрат, пов`язаних із розглядом справи.
		СУАП "Європоль" 3 783,33 грн. - судового збору, 14      120,79 грн. - витрат, пов`язаних із розглядом справи.
		8. Висновки суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково.
		Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
		Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях ГПК України.
		Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 ГПК України).
		За частиною 2 статті 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
		Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 ГПК України).
		Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 ГПК України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
		На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
		Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
		Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
		 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимоги задовольнити частково.
		Витребувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таміра» (код   ЄДРПОУ:   22610495) з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Діадема Батерфляй» (код ЄДРПОУ: 40058810), за яким зареєстровано право власності на Ѕ частку в цьому майні, та з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Ятрань Плюс» (код   ЄДРПОУ:   37998760), за яким зареєстровано право власності на Ѕ частку в цьому майні, наступне майно:
		нежитлові приміщення 1-го поверху №3а, 63б, 67-:-102, 114-:-116, приміщення антресолі №125-:-147 в літ. «Г-1» загальною площею 6219,5 кв.м., які розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1453220463101).
		нежитлові приміщення антресолі № 118, 120-:-124, 125а, приміщення антресолі 2-го рівня № 148 в літ. «Г-1», загальною площею 1034,9 кв.м, які розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1797042863101).
		нежитлову будівлю літ. «Г'-3», загальною площею 1678.2 кв. м., яка розташована за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 885763863101).
		нежитлові приміщення 1-го поверху № 35-46, антресолі №47, 48 в будівлі літ. «Г-1», загальною площею 208.5 кв. м., які розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 885662163101).
		нежитлову будівлю  літ. «Л-2», загальною площею 851.8 кв.м., яка розташована за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 885703563101).
		нежитлову будівлю літ. «Ф-1», загальною площею 69.9 кв.м., яка розташована за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 885728463101).
		нежитлову будівлю літ. «Ц-2», загальною площею 765,0 кв.м., яка розташована за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 885744463101).
		нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 2, 3 в літ. «Ш-2», загальною площею 284.7   кв. м., які розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 885621063101).
		нежитлові приміщення 1-го поверху № 14, 15 в літ. «А'-3», загальною площею 84.4   кв.   м., які розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 885572263101).
		Припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Діадема Батерфляй» (код ЄДРПОУ: 40058810) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ятрань Плюс» (код   ЄДРПОУ:   37998760) на наступне майно:
		нежитлові приміщення 1-го поверху №3а, 63б, 67-:-102, 114-:-116, приміщення антресолі №125-:-147 в літ. «Г-1» загальною площею 6219,5 кв.м., які розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1453220463101).
		нежитлові приміщення антресолі № 118, 120-:-124, 125а, приміщення антресолі 2-го рівня № 148 в літ. «Г-1», загальною площею 1034,9 кв.м, які розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1797042863101).
		нежитлову будівлю літ. «Г'-3», загальною площею 1678.2 кв. м., яка розташована за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 885763863101).
		нежитлові приміщення 1-го поверху № 35-46, антресолі №47, 48 в будівлі літ. «Г-1», загальною площею 208.5 кв. м., які розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 885662163101).
		нежитлову будівлю  літ. «Л-2», загальною площею 851.8 кв.м., яка розташована за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 885703563101).
		нежитлову будівлю літ. «Ц-2», загальною площею 765,0 кв.м., яка розташована за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 885744463101).
		нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 2, 3 в літ. «Ш-2», загальною площею 284.7   кв. м., які розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 885621063101).
		нежитлові приміщення 1-го поверху № 14, 15 в літ. «А'-3», загальною площею 84.4   кв.   м., які розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 885572263101).
		Скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Діадема Батерфляй» (Код ЄДРПОУ: 40058810, номер запису про право власності 24232319 від 28.12.2017) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ятрань Плюс» (Код   ЄДРПОУ:   37998760, номер запису про право власності 24232315 від 28.12.2017) на наступне майно: нежитлові приміщення 1-го поверху №3а, 63б, 67-:-102, 114-:-116, приміщення антресолі №125-:-147 в літ. «Г-1» загальною площею 6219,5 кв.м., які розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1453220463101).
		Скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Діадема Батерфляй» (Код ЄДРПОУ: 40058810, номер запису про право власності 30909514 від 27.03.2019) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ятрань Плюс» (Код   ЄДРПОУ:   37998760, номер запису про право власності 30909483 від 27.03.2019) на наступне майно: нежитлові приміщення антресолі № 118, 120-:-124, 125а, приміщення антресолі 2-го рівня № 148 в літ. «Г-1», загальною площею 1034,9 кв.м, які розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1797042863101).
		Скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Діадема Батерфляй» (Код ЄДРПОУ: 40058810, номер запису про право власності 13878221 від 24.03.2016) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ятрань Плюс» (Код   ЄДРПОУ:   37998760, номер запису про право власності 24808732 від 13.02.2018) на наступне майно: нежитлову будівлю літ. «Г'-3», загальною площею 1678.2 кв. м., яка розташована за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 885763863101).
		Скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Діадема Батерфляй» (Код ЄДРПОУ: 40058810, номер запису про право власності 13876371 від 24.03.2016) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ятрань Плюс» (Код   ЄДРПОУ:   37998760, номер запису про право власності 24809015 від 13.02.2018) на наступне майно: нежитлові приміщення 1-го поверху № 35-46, антресолі №47, 48 в будівлі літ. «Г-1», загальною площею 208.5 кв. м., які розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 885662163101).
		Скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Діадема Батерфляй» (Код ЄДРПОУ: 40058810, номер запису про право власності 13877091 від 24.03.2016) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ятрань Плюс» (Код   ЄДРПОУ:   37998760, дата внесення запису 11.07.2012) на наступне майно: нежитлову будівлю  літ. «Л-2», загальною площею 851.8 кв.м., яка розташована за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 885703563101).
		Скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Діадема Батерфляй» (Код ЄДРПОУ: 40058810, номер запису про право власності 13877555 від 24.03.2016), та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ятрань Плюс» (Код   ЄДРПОУ:   37998760, номер запису про право власності 24808732 від 13.02.2018) на наступне майно: нежитлову будівлю літ. «Ф-1», загальною площею 69.9 кв.м., яка розташована за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 885728463101).
		Скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Діадема Батерфляй» (Код ЄДРПОУ: 40058810, номер запису про право власності 13877874 від 24.03.2016) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ятрань Плюс» (Код   ЄДРПОУ:   37998760, дата внесення запису 11.07.2012) на наступне майно: нежитлову будівлю літ. «Ц-2», загальною площею 765,0 кв.м., яка розташована за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 885744463101).
		Скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Діадема Батерфляй» (Код ЄДРПОУ: 40058810, номер запису про право власності 13875620 від 24.03.2016) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ятрань Плюс» (Код   ЄДРПОУ:   37998760, дата внесення запису 11.07.2012) на наступне майно: нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 2, 3 в літ. «Ш-2», загальною площею 284.7   кв. м., які розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 885621063101).
		Скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Діадема Батерфляй» (Код ЄДРПОУ: 40058810, номер запису про право власності 13874760 від 24.03.2016) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ятрань Плюс» (Код   ЄДРПОУ:   37998760, дата внесення запису 11.07.2012) на наступне майно: нежитлові приміщення 1-го поверху № 14, 15 в літ. «А'-3», загальною площею 84.4   кв.   м., які розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 885572263101).
		Визнати недійсним договір оренди, серія та номер: 1154 від 01.04.2019, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діадема Батерфляй» (Код ЄДРПОУ: 40058810), Товариством з обмеженою відповідальністю «Ятрань Плюс» (Код   ЄДРПОУ:   37998760) як орендодавцями та Спільним Українсько-Американським підприємством «Європоль» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Код ЄДРПОУ: 30751167) як орендарем, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В.
		Скасувати державну реєстрацію права користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами Спільного Українсько-Американського підприємства «Європоль» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Код ЄДРПОУ: 30751167, номер запису про інше речове право 31187861 від 10.04.2019) щодо наступного майна: нежитлові приміщення 1-го поверху №   3а, 63б, 67-:-102, 114-:-116, приміщення антресолі №   125-:-147 в літ. «Г-1» загальною площею 6219,5 кв.м., які розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1453220463101).
		Скасувати державну реєстрацію права користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами Спільного Українсько-Американського підприємства «Європоль» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Код ЄДРПОУ: 30751167, номер запису про інше речове право 31187181 від 10.04.2019) щодо наступного майна: нежитлові приміщення антресолі № 118, 120-:-124, 125а, приміщення антресолі 2-го рівня № 148 в літ. «Г-1», загальною площею 1034,9 кв.м, які розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1797042863101).
		Скасувати державну реєстрацію права користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами Спільного Українсько-Американського підприємства «Європоль» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Код ЄДРПОУ: 30751167, номер запису про інше речове право 31188078 від 10.04.2019) щодо наступного майна: нежитлову будівлю літ. «Г'-3», загальною площею 1678.2 кв. м., яка розташована за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 885763863101).
		Скасувати державну реєстрацію права користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами Спільного Українсько-Американського підприємства «Європоль» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Код ЄДРПОУ: 30751167, номер запису про інше речове право 31188172 від 10.04.2019) щодо наступного майна: нежитлові приміщення 1-го поверху № 35-46, антресолі №47, 48 в будівлі літ. «Г-1», загальною площею 208.5 кв. м., які розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Московський, будинок 257 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 885662163101).
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діадема Батерфляй» (Код ЄДРПОУ: 40058810) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таміра» (Код ЄДРПОУ: 22610495) 4   950   000,00   грн. як доходів  від належного Товариству з обмеженою відповідальністю «Таміра» на праві власності нерухомого майна. 
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ятрань Плюс» (ідентифікаційний код юридичної особи 37998760) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таміра» (Код ЄДРПОУ: 22610495) 4   950   000,00   грн. як доходів  від належного Товариству з обмеженою відповідальністю «Таміра»  на праві власності нерухомого майна.
		В іншій частині позову відмовити.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ятрань Плюс" (Код   ЄДРПОУ:   37998760) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю    "Таміра" (Код   ЄДРПОУ: 22610495) 337 508,83 грн.  судового збору за подання позовної заяви та 14   120,79 грн. - витрат, пов`язаних із розглядом справи.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй" (Код   ЄДРПОУ:) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю    "Таміра" (Код   ЄДРПОУ: 22610495) 337 508,83 грн. судового збору за подання позовної заяви та 14   120,79 грн. - витрат, пов`язаних із розглядом справи.
		Стягнути з Спільного Українсько-Американського підприємства "Європоль" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Код ЄДРПОУ: 30751167) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю    "Таміра" (Код   ЄДРПОУ: 22610495) 3   783,33   грн. судового збору за подання позовної заяви та 14   120,79 грн. - витрат, пов`язаних із розглядом справи.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст.241, 284 Господарського процесуального кодексу України.
		Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повне рішення складено - 31.01.2022р.
		 
		Суддя  І.В. Владимиренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...