Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/8911/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про державну власність; щодо визнання незаконним акта, що порушує право власності.
Надіслано судом: 31.01.2022. Зареєстровано: 01.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 02.02.2022.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
		E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
		 
		УХВАЛА
		про залишення позовної заяви без руху
		 
		27.01.2022 Справа № 904/8911/21
		Суддя Кеся Н.Б., розглянувши матеріали 
		за позовом Центральної окружної прокуратура міста Дніпра, м.Дніпро в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, м.Київ 
		до Акціонерного товариства "УКРПОШТА", м.Київ
		Третя особа без самостійних вимог на боці Позивача - Міністерство фінансів України, 
		м. Київ 
		про визнання правочину недійсним, повернення майна та скасування державної реєстрації права власності з одночасним припиненням права приватної власності 
		 
		 
		Представник: 
		Прокурор: Волкогон Т.В., посвідчення № 058541 від 007.12.2020 
		Від Позивача: Шевченко О.В. 
		Від Відповідача: Пахомова В. А., адвокат 
		Від Відповідача: Висоцький Р.В., ордер №1022078 від 26.11.2021, адвокат 
		Від Третьої особи: Наталич А.А., посвідчення № 610 від 28.11.2018, представник 
		 
		 
		СУТЬ СПОРУ:
		Центральна окружна прокуратура міста Дніпра, м.Дніпро в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України (далі-Позивач) 12.11.2021 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Акціонерного товариства "УКРПОШТА" (далі-Відповідач), в якому просить суд 
		визнати недійсним Акт передавання майна до статутного капіталу публічного акціонерного товариства «Укрпошта», що затверджений наказом Міністерства інфраструктури України №240 від 05.07.2017, в частині включення до переліку об`єктів нерухомого майна, яке обліковувалось на балансі Дніпропетровської дирекції УДППЗ «Укрпошта» та передається до статутного капіталу ПАТ «Укрпошта», будівлі поштамту, що розташовані за адресою: проспект Дмитра Яворницького, 62 у м. Дніпро (№№: 116, 117, 118, 119, 120 у Додатку 5 до Акту передавання до статутного капіталу ПАТ «Укрпошта», інвентарні номери 2516, 2517, 9031,9180, 2501);
		скасувати державну реєстрацію права приватної власності Акціонерного товариства «Укрпошта» (ЄДРПОУ - 21560045) на будівлі поштамту, що розташовані за адресою: проспект Дмитра Яворницького, 62 у м.Дніпро, загальною площею 4760,8 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1944436212101), з одночасним припиненням речового права (номер запису про право власності-33820381 від22.10.2019, індексний номер рішення про державну реєстрацію - 49324728 від 24.10.2019);
		зобов`язати Акціонерне товариство «Укрпошта» повернути державі в особі Міністерства інфраструктури України будівлі поштамту, що розташовані за адресою: проспект Дмитра Яворницького, 62 у м. Дніпро;
		стягнути з відповідача на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір у сумі 7945,00 грн (реквізити отримувача: 49044. м.Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р УА228201720343160001000000291 в ДКСУ в м.Київ, код ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800);
		про дату і час судового засідання повідомити Центральну окружну прокуратуру міста Дніпра та сторони у справі.
		В обґрунтування позову Центральна окружна прокуратура міста Дніпра посилається на те, що зважаючи на наявність прямої законодавчої заборони на приватизацію будинку головпоштамту, розташованого по пр. Дмитра Яворницького, 62 у м. Дніпро, включення вказаного нерухомого майна до статутного фонду АТ «Укрпошта» суперечить вимогам ст. 86 Господарського кодексу України, що відповідно до ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України є підставою для визнання недійсним правочину - Акту передавання майна до статутного капіталу ПАТ «Укрпошта», що затверджений наказом Міністерства інфраструктури України №240 від 05.07.2017 в частині включення до переліку об`єктів нерухомого майна, що передаються до статутного капіталу ПАТ «Укрпошта» будівель поштамту, що розташовані за адресою: пр-т Дмитра Яворницького, 62 у м.Дніпро. Так, відповідно до ст.216 ЦК України Відповідач АТ «Укрпошта» має повернути будівлі поштамту, що розташовані за адресою: проспект Дмитра Яворницького, 62 у м.Дніпро, державі в особі уповноваженого органу управління - Міністерства інфраструктури України.
		15.11.2021 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.12.2021 о 10:00год. 
		30.11.2021 на електронну адресу суду від Міністерства інфраструктури України надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
		01.12.2021 канцелярією суду зареєстровано клопотання Міністерства фінансів України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
		01.12.2021 канцелярією суду зареєстровано клопотання Відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
		03.12.2021 ухвалами суду відмовлено у задоволенні клопотання сторін про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
		07.12.2021 Позивач в судове засідання не з`явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, 07.12.2021 надіслав клопотання про розгляд справи за відсутністю представника Позивача.. 
		07.12.2021 Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, 06.12.2021 надіслав клопотання про відкладення розгляду справи. 
		07.12.2021 ухвалою суду залучено Третю особу без самостійних вимог на боці Позивача - Міністерство фінансів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 00013480) до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на боці Позивача. Продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Підготовче судове засідання відкладено на 18.01.2022 на 14:30 год.
		13.12.2022 представник Відповідача надіслав відзив на позов (арк.с. 3-19 Т.2), в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра, м.Дніпро в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України.
		14.12.2022 представник Позивача надав письмові пояснення щодо суті спору до справи (арк.с. 32-35 Т.2).
		18.01.2022 представник Відповідача надіслав клопотання про допуск до судового засідання Пахомову В. А., як адвоката від Відповідача в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon". 
		18.01.2022 представник Відповідача надіслав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в порядку п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України (арк.с. 78-84 Т.2), в якому посилається на таке:
		при зверненні прокурора до суду у цій справі останнім не дотримано порядку, встановленого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки, повідомивши Міністерство інфраструктури України про виявлені прокуратурою порушення інтересів держави у спірних правовідносинах, прокурор не надав можливості останньому самостійно відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, а відтак і не довів бездіяльності органу, яка обумовлює право прокурора на звернення до суду з цим позовом для представництва інтересів держави в суді. З огляду на те, що позовну заяву пред`явлено прокурором до Господарського суду Дніпропетровської області 12.11.2021, адресоване Міністерству інфраструктури України повідомлення в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» датоване 04.11.2021, позовна заява прокурора датована 11.11.2021, а також враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази як надсилання, так і відповідей Міністерства інфраструктури України на повідомлення прокурора, до звернення до суду. АТ «Укрпошта» звертає увагу господарського суду, що прокурором не надано розумного строку Міністерству інфраструктури України для реагування на стверджуване порушення інтересів держави, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій задля виправлення ситуації або вжиття інших заходів реагування;
		Відповідач посилається на судову практику щодо незаконного звернення прокуратури з даним позовом до суду, а саме: постанова Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17; постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц; постанова Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/6144/18, від 06.08.2019 у справі №912/2529/18; постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18;
		позовні вимоги прокурор обґрунтовує безпідставним, всупереч законодавчій забороні, вибуттям з державної власності об`єкту нерухомого майна - будівель поштамту по проспекту Дмитра Яворницького. 62 у м. Дніпро, які є пам`яткою культурної спадщини, що не підлягають приватизації;
		Відповідач звертає увагу суду, що відповідно до положень преамбули Закону України «Про охорону культурної спадщини». Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. Відповідно до ч.1 ст. 3 вказаного закону, державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини;
		відповідно до п. 20 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини», до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить: погодження відчуження або передачі пам`яток національного значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління;
		враховуючи вищевикладене, повідомлення Центральної окружної прокуратури міста Дніпра від 04.11.2021 №04/54-5514вих21 в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру», адресоване Міністерству інфраструктури України зі змісту якого вбачається, що встановлені порушення інтересів держави, направлено не повноважному (компетентному) органу;
		отже, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають піде ґави для застосування положень п.2 ч.1 ст.226 ГПК України (залишення позову без розгляду) (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, а також постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 915/1022/18).
		18.01.2022 ухвалою суду відкладено підготовче засідання на 27.01.2022 об 16:00 год.
		25.01.2022 канцелярією суду зареєстровано відповідь на відзив Дніпропетровської обласної прокуратури (арк.с. 119-147 Т.2).
		25.01.2022 канцелярією суду зареєстровано пояснення Дніпропетровської обласної прокуратури щодо необґрунтованості клопотання Відповідача про залишення позову прокурора без розгляду (в порядку ст. 42 ГПК України) (арк.с. 138-147 Т.2), в яких зазначено про таке:
		прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої ст. 23 Закону України «Про прокуратуру») (аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц);
		наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»);
		прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, (ч. 4 ст. 53 ЦПК України);
		як вбачається з позовної заяви прокурора, ним обґрунтовано наявність порушень інтересів держави, які полягають в безпідставному вибутті з державної власності нерухомого майна з особливим статусом - пам`ятки культурної спадщини, яка через свою особливу культурну цінність для українського народу в цілому та населення міста Дніпра, зокрема, включена до переліку об`єктів, які не можуть вибувати з державної у приватну власність;
		що стосується доведеності прокурором факту обізнаності Позивача про стверджуванні порушення інтересів держави, і допущення уповноваженим органом державної влади свідомої бездіяльності прокуратура зазначає про таке:
		у пунктах 67, 77-81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 сформульовано такий правовий висновок:
		"Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.
		Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
		Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо .
		Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим";
		Верховний Суд у постанові від 10.08.2021 у справі №923/833/20 роз`яснив, що за своїм змістом приписи статті 23 Закону України "Про прокуратуру" спрямовані саме на забезпечення балансу прав, свобод та інтересів учасників процесу з метою, з одного боку, недопущення підміни прокурором належного суб`єкта владних повноважень або надання необґрунтованих переваг відповідним суб`єктам права яких порушуються, а, з іншого боку, захисту інтересів держави у випадку коли цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює їх захист;
		розуміючи наявність реальної загрози подальшого протиправного вибуття спірного нерухомого майна та, як наслідок, ускладення повернення його до державної власності, прокурор, виконавши вимоги ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та завчасно листом №04/54-5514вих21 від 04.11.2021 повідомивши Міністерство інфраструктури України про звернення з позовом до суду, цілком обґрунтовано звернувся з даним позовом до суду;
		Верховний Суд неодноразово зазначав (постанови від 20.01.2021 у справі № 927/468/20, від 11.03.2021 у справі №910/3158/19, від 25.05.2021 у справі № 918/569/20, від 10.08.2021 у справі №923/833/20), що за встановлених обставин щодо попереднього інформування про виявлені порушення та відповіді щодо обізнаності про порушення із зазначенням причин тривалого незвернення до суду, вимога про надання відповідному органу "розумного строку" для самостійного реагування на порушення, розрахованого саме від останнього повідомлення прокурора, з огляду на встановлення факту тривалої обізнаності такого органу про порушення інтересів держави та нереагування на нього (незалежно від його причин) і, як наслідок, залишення позову прокурора без розгляду з цих підстав є проявом правового пуризму та надмірного формалізму, який порушує право на справедливий розгляд справи;
		у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зроблено висновок про те, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. А питання дотримання розумності є окремим питанням, яке досліджується у справі за позовом прокурора в інтересах держави;
		відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 20.01.2021 у справі № 927/468/20 та від 11.03.2021 у справі № 910/3158/19, згідно з яким часовий проміжок, що минув між повідомленням позивача та поданням позову у справі, не завжди є вирішальним у питанні дотримання прокурором приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Критерій "розумності", який наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, має визначатися з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно темпорально. До таких чинників належать, зокрема, але не виключно, обізнаність позивача про наявність правопорушення та вжиті ним заходи з моменту такої обізнаності, спрямовані на захист інтересів держави; 
		таким чином, прокурор під час звернення з позовом до суду обґрунтував порушення інтересів держави, надав докази завчасного повідомлення про порушення інтересів держави повноважного органу державної влади, та докази необхідності здійснення захисту інтересів держави, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду є достатнім для доведення суду підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором.
		Отже, вирішуючи клопотання Відповідача про залишення позову прокурора без розгляду, суд керується таким.
		Згідно зі статтею 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		Відповідно до частини 3 статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).
		Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт З частини 2 статті 129 Конституції України).
		Ураховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі №911/1497/18.
		Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді і зазначив, що існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі Менчинська проти Російської Федерації (рішення від 15.01.2009, заява №42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію: "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
		Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Водночас ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у судовому провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
		У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права" передбачено важливість забезпечити обмеження повноважень і функцій прокурорів сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
		Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України Про прокуратуру.
		Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави" може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи №806/1000/17, від 26.07.2018 у справі №926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
		Водночас із наведених вище положень законодавства вбачається, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянин й або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
		"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 №926/979/19).
		Прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист відповідних прав та інтересів (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18).
		"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
		Вказана позиція зазначена у постановах Верховного суду від 17.10.2018 (справа №910/11919/17) та від 23.04.2019 (справа № 918/47/18).
		Так, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		При цьому, п.п. 79, 80 зазначеної постанови визначено, що звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
		Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, визначеного ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
		У пунктах 67, 77-81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 сформульовано такий правовий висновок:
		"Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.
		Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
		Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
		Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".
		В свою чергу Верховний Суд у постанові від 10.08.2021 у справі №923/833/20 роз`яснив, що за своїм змістом приписи статті 23 Закону України "Про прокуратуру" спрямовані саме на забезпечення балансу прав, свобод та інтересів учасників процесу з метою, з одного боку, недопущення підміни прокурором належного суб`єкта владних повноважень або надання необґрунтованих переваг відповідним суб`єктам права яких порушуються, а, з іншого боку, захисту інтересів держави у випадку коли цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює їх захист.
		З огляду на викладене суд, встановлюючи підстави представництва прокурора, повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази, щодо обставин які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер.
		Зокрема, такі документи (незалежно від їх назви) можуть бути спрямовані на:
		- отримання інформації з метою встановлення наявності або відсутності порушення інтересів держави у випадку виявлення прокурором ознак такого порушення на підставі абзацу четвертого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру";
		- інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення інтересів держави та отримання інформації щодо обізнаності такого органу про вказане порушення та вжиття або невжиття відповідних заходів;
		- отримання від відповідного органу інформації (матеріалів та копій), необхідних для здійснення представництва в суді.
		При цьому, якщо у процесі такої оцінки буде встановлено, що листування було спрямовано на отримання документів та/або інформації щодо можливого порушення і пов`язано саме зі з`ясуванням факту наявності або відсутності порушення, то обов`язковим є подальше інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення та надання відповідному органу можливості відреагувати протягом розумного строку на повідомлення при поданні відповідного позову прокурором, що відповідає змісту приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", усталеній практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.
		Водночас, якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва, передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру". У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом.
		Як вбачається з позову та підтверджується наданими до нього письмовими доказами Міністерство інфраструктури України повідомлено про виявлені порушення інтересів держави, які потребували невідкладного захисту, за чотири місяці до звернення прокурора з відповідним позовом до суду. Зокрема, Центральною окружною прокуратурою міста Дніпра листом №04/54-2597вих-21 від 12.07.2021 повідомлено Міністерство інфраструктури України про те, що за результатами вивчення відомостей державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено факт вибуття з державної власності будівель Дніпропетровського поштампту, що є пам`яткою культурної спадщини, що не підлягає приватизації.
		Міністерство інфраструктури України листом №10410/16/10-21 від 11.08.2021 підтвердило свою обізнаність про стверджувані прокурором порушення інтересів держави, та зазначила, що вказане питання буде вирішуватися на найблищому засіданні наглядової ради АТ «Укрпошта».
		Після отримання зазначеної відповіді прокурор повторно листом №04/54-4302вих-21 від 20.09.2021, скерованими в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру», повідомлено Міністерство інфраструктури України про встановлені порушення інтересів держави та запитано про вжиті заходи з метою усунення порушень інтересів держави, зокрема, рішення наглядової ради АТ «Укрпошта» винесені з цього приводу.
		У відповідь на зазначений лист прокурора, Міністерство інфраструктури України листом №13170/16/10-21 від 05.10.2021 повідомило прокурора, що ними не вжито жодних належних та дієвих заходів з метою поновлення порушеного права державної власності на об`єкт культурної спадщини, і що можливо такі заходи будуть вживатись після засідання наглядової ради АТ «Укрпошта».
		Після виявлення прокурором факту того, що спірні будівлі поштамту стали предметом договору іпотеки від 01.10.2021, що укладений між іпотекодержателем в особі Міністерства фінансів України та іпотекодавцем в особі АТ «Укрпошта» з метою забезпечення належного виконання основного зобов`язання, визначених Договором від 16.11.2020 № 13010-05/205, укладеного між Міністерством фінансів України, Міністерством інфраструктури України та АТ «Укрпошта» про погашення заборгованості перед державою за виконання гарантійних зобов`язань за Гарантійною угодою на виконання Кредитного договору від 16.11.2020 № 51975, укладеного між АТ «Укрпошта» та Європейським Банком Реконструкції та Розвитку, прокурор звернувся з позовом до суду.
		Посилаючись на наявність загрози подальшого протиправного вибуття спірного нерухомого майна та, як наслідок, ускладення повернення його до державної власності, прокурор, виконавши вимоги ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та завчасно листом №04/54-5514вих21 від 04.11.2021 повідомивши Міністерство інфраструктури України про звернення з позовом до суду, цілком обґрунтовано звернувся з даним позовом до суду.
		Верховний Суд неодноразово зазначав (постанови від 20.01.2021 у справі № 927/468/20, від 11.03.2021 у справі №910/3158/19, від 25.05.2021 у справі № 918/569/20, від 10.08.2021 у справі №923/833/20), що за встановлених обставин щодо попереднього інформування про виявлені порушення та відповіді щодо обізнаності про порушення із зазначенням причин тривалого незвернення до суду, вимога про надання відповідному органу "розумного строку" для самостійного реагування на порушення, розрахованого саме від останнього повідомлення прокурора, з огляду на встановлення факту тривалої обізнаності такого органу про порушення інтересів держави та нереагування на нього (незалежно від його причин) і, як наслідок, залишення позову прокурора без розгляду з цих підстав є проявом правового пуризму та надмірного формалізму, який порушує право на справедливий розгляд справи.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зроблено висновок про те, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. А питання дотримання розумності є окремим питанням, яке досліджується у справі за позовом прокурора в інтересах держави.
		Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 20.01.2021 у справі № 927/468/20 та від 11.03.2021 у справі № 910/3158/19, згідно з яким часовий проміжок, що минув між повідомленням позивача та поданням позову у справі, не завжди є вирішальним у питанні дотримання прокурором приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Критерій "розумності", який наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, має визначатися з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно темпорально. До таких чинників належать, зокрема, але не виключно, обізнаність позивача про наявність правопорушення та вжиті ним заходи з моменту такої обізнаності, спрямовані на захист інтересів держави .
		Таким чином, прокурор під час звернення з позовом до суду обґрунтував порушення інтересів держави, надав докази завчасного повідомлення про порушення інтересів держави повноважного органу державної влади, та докази необхідності здійснення захисту інтересів держави, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду є достатнім для доведення суду підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором.
		Щодо правильності визначення прокурором позивача у справі, прокурор посилається на наступне.
		Дніпропетровський поштамт, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ (нова назва м.Дніпро), пр. Карла Маркса (нова назва пр-т Дмитра Яворницького), 62, зареєстрований за державою в особі Верховної Ради України 14.02.1997 на підставі наказу №22 від 24.05.1996 та постанови Кабінету Міністрів України №311 від 05.11.1991
		Відповідно до ст.1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» (введеного в дію з 21.09.2006) управління об`єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
		Статтею 4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» до суб`єктів управління об`єктами державної власності віднесено, зокрема, міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління).
		Після введення в дію Закону України «Про управління об`єктами державної власності» органом управління майновими правами держави на будівлі поштамту за адресою: м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 62, яка перебувала на балансі Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта», стало Міністерство інфраструктури України.
		Крім того, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2007 у справі №39/593-07, що набрало законної сили, визнано право державної власності в особі Міністерства транспорту та зв`язку України на об`єкти нерухомого майна - будівлі поштамту, розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, пр-т Карла Маркса, 62.
		Указом Президента України № 1085/2010 від 09.12.2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» Міністерство транспорту та зв`язку України реорганізовано шляхом утворення Міністерства інфраструктури України.
		У випадку задоволення позову прокурора, будівлі поштампту, розташовані за адресою: м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 62, будуть повернуті до державної власності в особі саме Міністерства інфраструктури України, що також підтверджує вірність визначення вказаного органу позивачем та інформування прокурором його про стверджувані порушення з метою вжиття заходів для їх усунення, що не спростовується доводами відповідача.
		Відповідно до ч.3 ст. 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
		Таким чином, саме Міністерство інфраструктури України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати права власності держави на спірне нерухоме майно, та здійснювати захист інтересів держави у даних правовідносинах, та відповідно до положень ч. 3 ст. 45 ГПК України є належним позивачем.
		З огляду на вищевикладене, прокурор звернувся до суду в інтересах належного позивача, завчасно повідомивши його про вчинення протиправних дій, що призвели до позбавлення держави майна, яке не підлягало відчуженню, надано достатній строк (чотири місяці) на самостійне усунення вказаних порушень, та, з огляду на свідому бездіяльність органу державної влади, що має не право, а обов`язок, передбачений чинним законодавством, захищати інтереси держави, звернувся до суду з даним позовом у чіткій відповідності до вимог ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». 
		Посилання Відповідача на те, що повідомлення прокурора в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" надіслано неповноважному органу, оскільки предметом спору є об`єкт культурної спадщини, судом визнається помилковим, з огляду на таке.
		Відповідно до ч.1 статті 3 Закону України "Про охорону культурної спадщини" державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
		Погодження відчуження або передачі пам`яток національного значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, в силу п.20 ч.2 статті 5 зазначеного Закону.
		Отже, по-перше, суд зазначає, що Відповідачем не надано доказів належності спірного майна до пам`ятки саме національного значення, по-друге, погодження відчуження або передачі такого майна може бути свідченням про наявність заінтересованої особи, на права та інтереси якої може вплинути результат вирішення спору, що процесуальним законом врегульовано статтею 50 ГПК України. 
		Враховуючи викладене, наявність підстав для задоволення клопотання Відповідача про залишення позову прокурора без розгляду, судом не вбачається.
		Водночас, проаналізувавши матеріали справи, господарський суд встановив, що Дніпропетровською обласною прокуратурою не надано доказів оплати судового збору за вимогу майнового характеру, а саме вимоги про зобов`язання Акціонерне товариство «Укрпошта» повернути державі в особі Міністерства інфраструктури України будівлі поштамту, що розташовані за адресою: проспект Дмитра Яворницького, 62 у м. Дніпро.
		Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
		Відповідно до п. 2.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов`язаннях (у тому числі в зв`язку з вимогами, заснованими на приписах частини п`ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто, як зі спору майнового характеру.
		Відповідно до п.п. 1, 2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачуються 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру сплачується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		За нормами ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
		Відповідно до додатку 5 до Акту передавання майна до статутного капіталу ПАТ "Укрпошта", затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України №240 від 05.07.2017, до статутного капіталу новоутвореного товариства передано об`єкти нерухомого майна загальною вартістю 6 518 597 000,00 грн (арк.с. 56 Т.1), у тому числі будівлі поштампу що розташовані за адресою: м.Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 62, вартістю за інвентарним номером:
		2516 - 39 231 472,00 грн; 
		2517 - 2 703 922,00 грн;
		9031 - 1 470 400,00 грн;
		9180 - 728 335,00 грн;
		2501 - 1 830 914,00 грн. 
		В прохальній частині позову прокуратурою заявлено дві вимоги немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру. 
		Так, судовий збір повинен бути сплачений за дві вимоги немайнового характеру та за одну вимогу майнового характеру про повернення майна у позадоговірних зобов`язаннях, як за вимоги майнового характеру, 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Всього сума судового збору повинна складати 694015,65грн.
		Прокуратурою подано платіжне доручення №3377 від 05.11.2021 про сплату судового збору на загальну суму 6810,00 грн.
		Отже, недоплата судового збору становить 687205,65 грн.
		Частиною 11 статті 176 ГПК України визначено, що суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
		Відтак, господарський суд після відкриття провадження у справі встановив, що позовна заява подана без додержання вимог, викладених у ст. 164 ГПК України, що є підставою для залишення вказаної позовної заяви без руху.
		Керуючись ст.ст. 164, 174, 176 232-235, 254-255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
		УХВАЛИВ:
		 
		1. Відмовити в задоволенні клопотання Відповідача про залишення позовної заяви Дніпропетровської обласної прокуратури без розгляду.
		2. Позовну заяву залишити без руху.
		3. Встановити Дніпропетровській обласній прокуратурі 10 днів з дня оголошення ухвали суду (не пізніше п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали), для усунення недоліки позовної заяви, а саме:
		- надати докази доплати судового збору на суму 687205,65 грн.
		4. Про подальший рух справи буде визначено після спливу строку для усунення недоліків позову. 
		5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Суддя  Н.Б. Кеся

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...