Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/2855/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 31.01.2022. Зареєстровано: 01.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 02.02.2022.
Дата набрання законної сили: 14.04.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20.01.2022 Справа № 914/2855/21 
		Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М., 
		розглянувши матеріали справи за позовом: керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі
		позивача: Городоцької міської ради Львівської області, м. Городок Львівської області
		до відповідача: Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Львівська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця, м. Львів
		про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища
		 
		Представники сторін:
		від прокуратури: Місінська М.А.  прокурор Львівської обласної прокуратури; службове посвідчення № 058375 від 02.12.2020 р.
		від позивача: не з`явився
		від відповідача: Левицька О.А.  представник згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи
		 
		ВСТАНОВИВ:
		16.09.2021 р. на розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі позивача: Городоцької міської ради Львівської області до відповідача: Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Львівська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
		Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.09.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 20.10.2021 р. 
		06.10.2021 р. представником відповідача подано на адресу суду відзив на позовну заяву з додатками за вх. № 23405/21, відповідно до якого відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у поданому відзиві.
		Ухвалою викликом Господарського суду Львівської області від 20.10.2021 р. підготовче судове засідання у даній справі призначено на 17.11.2021 р.
		22.10.2021 р. представником відповідача долучено до матеріалів справи документи на підтвердження повноважень на самопредставництво АТ Українська залізниця в особі Регіональної філії Львівська залізниця за вх. № 24864/21.
		26.10.2021 р. від керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області на адресу суду надійшла відповідь на відзив з додатками за вх. № 25167/21, відповідно до якої прокурор просить суд задоволити позовні вимоги повністю з підстав, викладених у поданій відповіді на відзив.
		02.11.2021 р. представником відповідача подано на адресу суду заперечення на відповідь на відзив за вх. № 25732/21.
		02.11.2021 р. позивачем - Городоцькою міською радою Львівської області подано на адресу суду письмові пояснення у даній справі за вх. № 25711/21, відповідно до яких позивач зазначає про те, що позовні вимоги Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі позивача - Городоцької міської ради Львівської області є підставними, обґрунтованими та підлягають до задоволення у повному обсязі. Також позивач просить суд здійснювати розгляд даної справи за відсутності повноважного представника міської ради за наявними матеріалами.
		12.11.2021 р. від керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області на адресу суду надійшли письмові пояснення у даній справі з додатками за вх. № 26791/21.
		Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 17.11.2021 р. судом постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 914/2855/21 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 15.12.2021 р.
		Призначене на 15.12.2021 р. судове засідання з розгляду справи по суті не відбулося з технічних причин, у зв`язку з відсутністю електроенергії у приміщенні Господарського суду Львівської області.
		Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 15.12.2021 р. розгляд справи по суті призначено на 12.01.2022 р.
		Ухвалою повідомленням Господарського суду Львівської області суду від 12.01.2022 р. розгляд справи по суті призначено на 20.01.2022 р.
		20.01.2022 р. прокурор в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив за вх. № 25167/21 від 26.10.2021 р., письмових поясненнях за вх. № 26791/21 від 12.11.2021 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях. Просив суд позов задоволити повністю. Судові витрати покласти на відповідача.
		20.01.2022 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
		Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2021 р. позивачем - Городоцькою міською радою Львівської області подано на адресу суду письмові пояснення у даній справі за вх. № 25711/21, відповідно до яких позивач підтримує позовні вимоги Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі позивача - Городоцької міської ради Львівської області, вважає їх підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі. Також позивач просить суд здійснювати розгляд даної справи за відсутності повноважного представника міської ради за наявними матеріалами.
		20.01.2022 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву за вх. № 23405/21 від 06.10.2021 р., у запереченнях на відповідь на відзив за вх. № 25732/21 від 02.11.2021 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях.
		Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
		Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів. 
		Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
		Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
		Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
		В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
		Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
		Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
		Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
		Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/2855/21.
		В судовому засіданні 20.01.2022 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		Позиція прокуратури:
		У позовній заяві прокурор посилається на те, що у провадженні СВ ВП №6 ЛРУП ГУ НП у Львівській області перебуває кримінальне провадження за №42019141180000034 від 10.12.2019 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України за фактом незаконної рубки дерев, а саме 9 дерев породи дуб звичайний та одного дерева породи ясен у с.Заверещиця Городоцького району Львівської області (на даний час - Городоцька міська об`єднана територіальна громада).
		23.10.2019 начальником виробничого структурного підрозділу «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» спільно з майстром по виконанню робіт вказаного підрозділу виявлено незаконну порубку дерев породи дуб звичайний в кількості 9 одиниць та 1 дерева породи ясен звичайний у виділі №21 кварталу №33 захисного лісонасадження на землях AT «Українська залізниця», що по напрямку Львів-Мостиська по прив`язці км23 пк 1-10, ліва сторона колії за ходом кілометрів.
		Зазначає, що вказаний факт підтверджується протоколом огляду місця події від 14.02.2020, заявою виробничого підрозділу «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» від 25.10.2019 з додатком - актом №36 огляду місця вчинення правопорушення лісового господарства від 23.10.2019, протоколами допиту свідків ОСОБА_1 від 14.01.2020, ОСОБА_2 від 18.02.2020, листом ВП «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» від 16.03.2020.
		Відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою КМУ №665 від 23.07.2008, начальником виробничого підрозділу «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» розраховано збитки завдані державі внаслідок самовільної порубки дерев, розмір яких становить 152 871,33 грн.
		Відповідно до висновку експерта №17/21 від 09.06.2020 шкода, спричинена внаслідок вчинення порубки дерев, а саме 9 дерев породи дуб звичайний та 1 дерева породи ясен звичайний у виділі №21 кварталу №33 захисного лісонасадження залізниці третьої виробничої дільниці, що по напрямку Львів-Мостиська по прив`язці км23 пк1-10, ліва сторона колії за ходом кілометрів становить 152 871,34 грн.
		Прокурор вказує на те, що ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Відповідно до п.2 постанови Кабінету міністрів України «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» №200 від 25.06.2014, статутний капітал товариства формується шляхом внесення до нього права постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку 1. Серед інших, у вказаному додатку зазначено Державне територіально-галузеве об`єднання «Львівська залізниця».
		Крім того, відповідно до інформації про юридичну особу, згідно витягу із інтернет-ресурсу https://usr.minjust.gov.ua, 21.10.2015 проведено державну реєстрацію АТ «Укрзалізниця» та зазначено, що вона є правонаступником Державного територіально-галузевого об`єднання «Львівська залізниця».
		Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка №274516396), 17.03.2015 проведено державну реєстрацію прав постійного користування зазначеною земельною ділянкою за АТ «Українська залізниця».
		Прокурор зазначає також, що відповідач АТ «Українська залізниця» у відповідності до ст.17 Кодексу є постійним лісокористувачем, на якого чинним законодавством покладено обов`язок забезпечити охорону лісів на підвідомчій лісовому господарству території.
		Прокурор у позовній заяві вказує на те, що АТ «Укрзалізниця», як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив, самовільну порубку, на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконних порубок, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення.
		За таких обставин, Відповідач, який у якості постійного лісокористувача та особи, що має здійснювати державну лісову охорону, не забезпечив охорону і збереження лісів, допустив незаконну рубку на підвідомчій території, а тому має відшкодувати шкоду, заподіяну лісу (навколишньому природному середовищу) внаслідок порушення лісового та природоохоронного законодавства. 
		Прокурор зауважує, що Городоцька міська рада Львівської області є уповноваженим органом на представництво інтересів держави у спірних правовідносинах, оскільки внаслідок незаконної порубки лісових насаджень на її території завдано збитків навколишньому природному середовищу. Однак, повідомляє останній позивачем належних заходів щодо судового захисту порушених інтересів держави та територіальної громади, в тому числі і після інформування окружною прокуратурою про установлений факт порушення вимог законодавства не вжито. В результаті чого, прокурор звернувся до суду в захист інтересів держави та просить задовольнити позовну заяву та стягнути з відповідача завдану шкоду навколишньому природному середовищу.
		Оскільки, відповідач як лісокористувач не забезпечив охорону та збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, внаслідок чого лісовому фонду України заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 152 871,34 грн., зазначене є підставою для стягнення з АТ «Укрзалізниця» суми заподіяної шкоди. Прокурор також просить суд судові витрати покласти на відповідача.
		 
		Позиція відповідача.
		У поданому на адресу суду відзиві на позовну заяву за вх. № 23405/21 від 06.10.2021 р. відповідач заперечує проти позовних вимог, посилається на те, що статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено за які порушення у сфері охорони навколишнього природного середовища винні особи несуть відповідальність. В той час, зі змісту позовної заяви вбачається, що Позивачем ставиться у вину Відповідачу порушення вимог щодо охорони ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, які належить Відокремленому підрозділу «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», проте, у нормах статей 68 та 105 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Лісового кодексу відповідно, відсутнє порушення як таке у вигляді порушення охорони захисних лісів. Саме таким видом лісу є смуги захисних лісонасаджень залізниць відповідно до пп. 2 п. 7 Постанови КМУ від 16.05.2007 № 733. Лише п.20 ст. 105 Лісового кодексу передбачено відповідальність за порушення вимог з охорони пралісів, квазіпралісів та природних лісів, які не включають смуги лісів, розташованих у смугах відведення каналів, залізниць та автомобільних доріг. Порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Лісовим кодексом України, іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Але, ні ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ні ст. 105 Лісового кодексу України, як спеціального нормативно-правового акту, який регулює правові відносини на території України з метою забезпечення підвищення продуктивності, посилення корисних властивостей, охорони та відтворення лісів, не передбачено відповідальності постійних землекористувачів за порушення вимог щодо охорони ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів. Таке порушення, на думку відповідача, є надуманим,а, отже, не може тягнути для Відповідача ні, дисциплінарну, ні адміністративну, ні цивільну-правову відповідальність. Відповідач зауважує, що оперативне виявлення самовільних рубок, про які йдеться у даному позові та негайне інформування правоохоронних органів, є наслідком активних дій співробітників залізниці в процесі виконання розроблених заходів та покладених на них обов`язків, що не може свідчити про бездіяльність відповідача. Вважає, що обов`язки із забезпечення охорони та захисту лісів в Україні покладено не виключно на лісокористувачів, а тому, робить висновок відповідач, зважаючи на позицію прокуратури у справі, відповідальність за незаконну порубку дерев повинні нести солідарно усі суб`єкти, на яких законом покладено обов`язок щодо забезпечення охорони лісу, у випадку доведення завдання такої шкоди. На підставі наведеного відповідач, просить суд у позові відмовити повністю.
		 
		Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.
		У провадженні СВ ВП №6 ЛРУП ГУ НП у Львівській області перебуває кримінальне провадження за №42019141180000034 від 10.12.2019 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України за фактом незаконної рубки дерев, а саме 9 дерев породи дуб звичайний та одного дерева породи ясен у с.Заверещиця Городоцького району Львівської області (на даний час - Городоцька міська об`єднана територіальна громада).
		23.10.2019 начальником виробничого структурного підрозділу «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» спільно з майстром по виконанню робіт вказаного підрозділу виявлено незаконну порубку дерев породи дуб звичайний в кількості 9 одиниць та 1 дерева породи ясен звичайний у виділі №21 кварталу №33 захисного лісонасадження на землях AT «Українська залізниця», що по напрямку Львів-Мостиська по прив`язці км23 пк 1-10, ліва сторона колії за ходом кілометрів.
		Вказаний факт підтверджується протоколом огляду місця події від 14.02.2020, заявою виробничого підрозділу «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» від 25.10.2019 з додатком - актом №36 огляду місця вчинення правопорушення лісового господарства від 23.10.2019, протоколами допиту свідків ОСОБА_1 від 14.01.2020, ОСОБА_2 від 18.02.2020, листом ВП «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» від 16.03.2020, який адресований старшому слідчому Городоцького ВП Яворівського відділу поліції ГУНП у Львівській області. Копії вказаних документів долучено позивачем до матеріалів справи.
		Відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою КМУ №665 від 23.07.2008, начальником виробничого підрозділу «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» розраховано збитки завдані державі внаслідок самовільної порубки дерев, розмір яких становить 152 871,33 грн. Вказане підтверджується довідкою Виробничого підрозділу «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» за вих. № ПЧЛ-1/200 від 16.03.2019 р.
		Відповідно до висновку експерта №17/21 від 09.06.2020 шкода, спричинена внаслідок вчинення порубки дерев, а саме 9 дерев породи дуб звичайний та 1 дерева породи ясен звичайний у виділі №21 кварталу №33 захисного лісонасадження залізниці третьої виробничої дільниці, що по напрямку Львів-Мостиська по прив`язці км23 пк1-10, ліва сторона колії за ходом кілометрів становить 152 871,34 грн.
		Розслідуванням вищевказаного кримінального провадження особи, які вчинили незаконну порубку дерев не встановлені.
		За даним фактом 10.12.2019 р. в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження № 42019141180000034, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.
		Відповідно до п.2 Постанови Кабінету міністрів України «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» №200 від 25.06.2014, статутний капітал товариства формується шляхом внесення до нього права постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку 1. Серед інших, у вказаному додатку зазначено Державне територіально-галузеве об`єднання «Львівська залізниця».
		Крім того, відповідно до інформації про юридичну особу, згідно витягу із інтернет-ресурсу https://usr.minjust.gov.ua, 21.10.2015 проведено державну реєстрацію АТ «Укрзалізниця» та зазначено, що вона є правонаступником Державного територіально-галузевого об`єднання «Львівська залізниця».
		Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка №274516396), 17.03.2015 проведено державну реєстрацію прав постійного користування зазначеною земельною ділянками за АТ «Українська залізниця».
		Розпорядженням КМУ від 12 червня 2020 року № 718-р «Про означення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Львівської області згідно з додатком. Відповідно до додатку, до складу Городоцької об`єднаної територіальної громади (м.Городок) увійшли Городоцька, Бартатівська, Братковицька, Галичанівська, Добрянська, Долинянська, Керницька, Мильчицька, Мшанська, Повітненська, Речичанська, Родатицька, Тучапська, Угрівська, Шоломиничівська, Градівська і Дубаневицька територіальні громади.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сформована територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади із урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5-6 цього пункту. Підпунктом 12 пункту 6-1 передбачено, що під час проведення реорганізації юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад та/або їхніх виконавчих комітетів повноваження з управління справами таких юридичних осіб здійснює сільський, селищний, міський голова, обраний сформованою територіальною громадою.
		Водночас, відповідно до рішення Городоцької міської ради №14 від 26.11.2020 «Про реорганізацію юридичних - сільських рад, які увійшли до Городоцької територіальної громади, шляхом приєднання до Городоцької міської ради» Городоцька міська рада з 26.11.2020 є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Повітненської сільської ради Городоцького району Львівської області.
		Керівником Пустомитівської окружної прокуратури неодноразово направлялися звернення до голови Городоцької міської ради з метою отримання інформації на підставі ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», про результати вжитих міською радою заходів, спрямованих на стягнення із Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Львівська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця збитків, завданих державі порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 152 871,34 грн. Одночасно у вказаних листах запитувалася інформація про те, чи будуть вживатися такі заходи. Зокрема, позивачем долучено до матеріалів справи лист керівника Пустомитівської окружної прокуратури за вих. №14.55/04-16-1760 Вих.-21 від 15.06.2021 р., лист В.о. керівника Пустомитівської окружної прокуратури за вих. № 14.55/04-16-3221 Вих. -21 від 28.08.2021 р.
		У відповідь на лист керівника Пустомитівської окружної прокуратури за вих. №14.55/04-16-1760 Вих.-21 від 15.06.2021 р., Городоцька міська рада Львівської області повідомила, що не зверталась з позовною заявою до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Львівська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення 152 871, 34 грн. шкоди, завданої незаконною рубкою лісу та повідомила рахунок Городоцької міської ради для стягнення завданої шкоди (лист за вих. № 78.2098/0/2-21 від 23.06.2021 р.).
		13.09.2021 р. керівником Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області направлено на адресу Городоцької міської ради повідомлення про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді (лист за вих. № 14.55/04-16-3633 Вих.-21 від 13.09.2021 р.).
		Оскільки, особу, яка здійснила незаконні порубки дерев у ході досудового розслідування кримінального правопорушення не встановлено, 16.09.2021 керівник Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Городоцької міської ради Львівської області звернувся з позовною заявою до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Львівська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця, як до постійного лісокористувача, про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 152 871,34 грн.
		 
		Оцінка суду.
		Статтею 121 Конституції України передбачено, що прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються, в тому числі, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
		Як передбачено ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції, чинній на дату подачі позову до суду, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Представництво інтересів громадянина або держави здійснюється прокурором також на підставі заподіяння громадянину або державі шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення чи іншого суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність.
		За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом:1) звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями); 2) вступати у справу, порушену за позовами (заявами, поданнями) інших осіб, на будь-якому етапі розгляду; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справ. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п`ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.
		Рішенням Конституційного суду України у справі №1-1/99 від 08.04.1999 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
		Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
		Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Згідно зі ст. 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
		Положеннями ст. 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.
		Статтею 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено повноваження місцевих рад у галузі охорони навколишнього природного середовища та зазначено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції, в тому числі, здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
		Аналогічні положення наведені в ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до якої до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, делеговані повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
		Як встановлено судом, спір у справі виник у зв`язку з виявленням факту самовільної рубки дерев, що знаходяться в межах земельних ділянок, які передані в постійне користування відповідачеві за державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 179677.
		Розпорядженням КМУ від 12 червня 2020 року № 718-р «Про означення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Львівської області згідно з додатком. Відповідно до додатку, до складу Городоцької об`єднаної територіальної громади (м.Городок) увійшли Городоцька, Бартатівська, Братковицька, Галичанівська, Добрянська, Долинянська, Керницька, Мильчицька, Мшанська, Повітненська, Речичанська, Родатицька, Тучапська, Угрівська, Шоломиничівська, Градівська і Дубаневицька територіальні громади.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сформована територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади із урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5-6 цього пункту. Підпунктом 12 пункту 6-1 передбачено, що під час проведення реорганізації юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад та/або їхніх виконавчих комітетів повноваження з управління справами таких юридичних осіб здійснює сільський, селищний, міський голова, обраний сформованою територіальною громадою.
		Водночас, відповідно до рішення Городоцької міської ради №14 від 26.11.2020 «Про реорганізацію юридичних - сільських рад, які увійшли до Городоцької територіальної громади, шляхом приєднання до Городоцької міської ради» Городоцька міська рада з 26.11.2020 є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Повітненської сільської ради Городоцького району Львівської області.
		Оскільки вказані земельні ділянки, на яких, за твердженням прокурора, відбувся факт незаконної рубки дерев, відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 179677, знаходяться на території с.Заверещиця Городоцького району Львівської області, суд дійшов висновку, що Городоцька міська рада Львівської області, як орган місцевого самоврядування, що уповноважений на здійснення в межах своєї території контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з огляду на заявлені предмет позову та підстави позову, є належним позивачем у справі.
		З матеріалів справи вбачається, що керівником Пустомитівської окружної прокуратури неодноразово направлялися звернення до голови Городоцької міської ради з метою отримання інформації на підставі ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», про результати вжитих міською радою заходів, спрямованих на стягнення із Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Львівська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця збитків, завданих державі порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 152 871,34 грн. Одночасно у вказаних листах запитувалася інформація про те, чи будуть вживатися такі заходи. Зокрема позивачем долучено до матеріалів справи лист керівника Пустомитівської окружної прокуратури за вих. №14.55/04-16-1760 Вих.-21 від 15.06.2021 р., лист В.о. керівника Пустомитівської окружної прокуратури за вих. № 14.55/04-16-3221 Вих. -21 від 28.08.2021 р.
		У відповідь на лист керівника Пустомитівської окружної прокуратури за вих. №14.55/04-16-1760 Вих.-21 від 15.06.2021 р. Городоцька міська рада Львівської області повідомила, що не зверталась з позовною заявою до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Львівська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення 152 871, 34 грн. шкоди, завданої незаконною рубкою лісу та повідомила рахунок Городоцької міської ради для стягнення завданої шкоди (лист за вих. № 78.2098/0/2-21 від 23.06.2021 р.).
		За таких обставин, оскільки в позові прокурором зазначено про порушення інтересів держави у сфері управління та контролю за охороною лісів, суд дійшов висновку про наявність підстав для звернення прокурором з даним позовом до суду.
		Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача збитків в розмірі 152 871,34 грн., завданих навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев.
		Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права і обов`язки виникають безпосередньо з актів цивільного законодавства, а також внаслідок завдання майнової (матеріальної) шкоди.
		Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси
		Частиною 1 ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог.
		Відповідно до статті 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають та незалежно від права власності на них становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
		Згідно статей 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
		Частиною другою статті 19 Лісового кодексу України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
		Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
		Згідно з пунктом 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.
		Відповідно до статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
		За змістом пункту 5 частини другої статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
		Згідно статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
		Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства суд зазначає, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
		Як вбачається із матеріалів справи, лісосмуга вздовж колії за напрямком Львів-Мостиська по прив`язці км 23 пк 1-10, ліва сторона за ходом кілометрів знаходиться на земельній ділянці, що перебуває на праві постійного користування відповідача, що підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою Серії ЯЯ № 179677. Також захисні лісонасадження Львів-Мостиська-2 знаходяться на балансі відповідача, що підтверджується інвентарною карткою обліку основних засобів форми 03-6 № 360 від 01.01.2021 та входять в межі земельної ділянки, що перебуває на праві постійного користування земельною ділянкою відповідача згідно вказаного вище Державного акту Серії ЯЯ № 179677.
		Матеріалами справи підтверджено, що 23.10.2019 року на території, яка належить відповідачу, як постійному лісокористувачу, виявлено факт незаконної порубки дерев, про що складений акт огляду місця вчинення правопорушення лісового господарства № 36.
		До Львівського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС 28.05.2020 (вх. № 9732-2020) із супровідним листом від 25.05.2020 № 3072/64/20/11 із Городоцького відділення поліції Яворівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області надійшла постанова про призначення судово-економічної експертизи від 22.05.2020, винесена старшим слідчим СВ Городоцького ВП Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області капітаном поліції Деревенко М.М. по кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10.12.2019 № 42019141180000034.
		Відповідно до висновку експерта №17/21 від 09.06.2020 шкода, спричинена внаслідок вчинення порубки дерев, а саме 9 дерев породи дуб звичайний та 1 дерева породи ясен звичайний у виділі №21 кварталу №33 захисного лісонасадження залізниці третьої виробничої дільниці, що по напрямку Львів-Мостиська по прив`язці км23 пк1-10, ліва сторона колії за ходом кілометрів становить 152 871,34 грн.
		Відповідно до статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. В силу статті 69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
		Таким чином, порубка дерев визнається незаконною, якщо вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.
		Частиною 2 статті 40 Закону України "Про рослинний світ" також унормовано, що відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні у протиправному знищенні або пошкодженні об`єктів рослинного світу.
		Відшкодування майнової шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
		Факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених за ним лісів встановлено протоколами огляду місця події від 14.02.2020.
		Згідно з положеннями частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи:- неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; - наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); - причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; - вина особи, що завдала шкоду.
		Суд звертає увагу, що нормами чинного законодавств, зокрема Лісовим кодексом та ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів.
		Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
		При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
		Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
		Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
		Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі від 09.12.2019 №906/133/18, від 09.08.2018 №909/976/17, постановах Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, від 19.09.2018 у справі №925/382/17.
		За вказаних обставин суд дійшов висновку, що відповідач, як постійний лісокористувач, не забезпечив належну охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустивши незаконну порубку дерев, а тому виходячи із викладеного вище, відповідач, як постійний лісокористувач має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій відповідачу території та відшкодувати матеріальну шкоду, яка становить в загальному розмірі 152 871,34 грн.
		Станом на момент вирішення спору в суді матеріали справи не містять доказів відшкодування відповідачем шкоди, завданої навколишньому природному середовищу в розмірі 152 871,34 грн.
		Враховуючи вищевикладені обставини суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими, заявленими у відповідності до норм чинного законодавства та підлягають задоволенню.
		Заперечення відповідача щодо відсутності вини у завданні шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев спростовуються вищенаведеними висновками суду.
		Не беруться до уваги і твердження відповідача, що прокурором не було надано належних доказів того, що відповідач не дотримався або порушив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, оскільки незаконна порубка дерев на земельних ділянках наданих відповідачеві у постійне користування відбулась. Тобто вжиті відповідачем заходи є недостатніми.
		Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог повністю. 
		Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
		Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
		У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. 
		Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
		Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що прокурором доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог, внаслідок чого суд вирішив позов задовольнити повністю. 
		Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 293,07 грн. у справі покладаються на відповідача у зв`язку із задоволених позовних вимог.
		Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, ст.ст. 236-241, 327 ГПК України, суд 
		 
		УХВАЛИВ:
		1. Позовні вимоги задоволити повністю.
		2. Стягнути з відповідача: Акціонерного товариства Українська залізниця (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; код ЄДРПОУ № 40075815) в особі Регіональної філії Львівська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця на користь позивача: Городоцької міської ради Львівської області (81500, Львівська область, м. Городок, м-н Гайдамаків, 6; код ЄДРПОУ № 26269892) 152 871,34 грн. шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. 
		3. Стягнути з відповідача: Акціонерного товариства Українська залізниця (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; код ЄДРПОУ № 40075815) в особі Регіональної філії Львівська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця на користь Львівської обласної прокуратури (79005, м. Львів, пр-т Шевченка, 17/19; код ЄДРПОУ № 02910031) 2 293,07 грн. понесених витрат на сплату судового збору. 
		4. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
		5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
		Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
		 
		Повний текст рішення складено 31.01.2022 року.
		 
		Суддя Долінська О.З.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...