Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 295/14957/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів; Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця.
Надіслано для оприлюднення: 31.01.2022. Зареєстровано: 01.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 02.02.2022.
Дата набрання законної сили: 30.01.2023 (частково)
Результат оскарження 30.01.2023 Житомирський апеляційний суд: змінено вирок
Номер судового провадження: 1-кп/295/18/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019060020003373

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №295/14957/19
		Категорія 301
		1-кп/295/18/22
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		31.01.2022 року м. Житомир
		 
		Богунський районний суд м. Житомира
		в складі:
		головуючого судді     ОСОБА_1 
		суддів : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		секретаря судового засідання ОСОБА_4  
		з участю сторін судового провадження:
		прокурорів                 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,  ОСОБА_7  
		потерпілого             ОСОБА_8 
		обвинуваченого ОСОБА_9 
		захисника ОСОБА_10 , 
		розглянувши у відкритому судовомузасіданні взалі судув містіЖитомирікримінальне провадження №12019060020003373 про обвинувачення ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м. Ленінград, Російської Федерації, громадянина Росії, не одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_11 , з середньо-технічною освітою, не працюючого, проживаючого на території України на підставі посвідки про тимчасове проживання за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
		за ст. 348, ч. 1 ст. 185 КК України,-
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		09.08.2019 близько 12 години 50 хвилин, ОСОБА_8 виконував свої повноваження, передбачені Законом України «Про національну поліцію», а саме, здійснював опитування свідків з приводу неправомірних дій відносно ОСОБА_12 її цивільного чоловіка ОСОБА_9 , на території речового комплексу ТРЦ «Глобал», що за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 77, бутік №24, де також перебував останній.
		 
		В цей же час, місці та за вказаних обставин у ОСОБА_9 , якому було достовірно відомо, що в зазначений бутік, пред`явивши службове посвідчення, зайшов працівник поліції при виконанні службових обов`язків, одягнений у формений одяг з шевронами, виник злочинний умисел, направлений на умисне вбивство дільничного офіцера поліції ОСОБА_8 .
		 
		Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх умисних дій та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки ОСОБА_9 , поводячи себе зухвало під час того, як дільничний офіцер поліції ОСОБА_8 спілкувався із однією з працівниць бутіку, підійшов до ОСОБА_8 зі спини та, утримуючи у своїх руках предмет схожий на металеву трубу, зненацька наніс нею один удар по спині та один удар в потилично-скроневу ділянку голови ОСОБА_8 . В подальшому, від нанесених ударів останній впав на підлогу та швидко піднявшись з неї, вибіг з вищевказаного бутіку, а ОСОБА_9 в свою чергу, переслідуючи ОСОБА_8 , намагався спричинити ще удар по голові, проте не наздогнав останнього та таким чином намагався заподіяти смерть працівнику правоохоронного органу, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.
		 
		Внаслідок вказаних злочинних дій, ОСОБА_9 спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді:
		-садна на правій верхній кінцівці та синця на правій нижній кінцівці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень;
		-забійної рани на голові, яка відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.
		 
		Своїми умисними діями, які виразились у замаху на вбивство працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 348 КК України.
		 
		Обвинувачений ОСОБА_9  в судовому засіданні вину визнав частково і показав, що напередодні події 08.08.2019 з цивільною дружиною ОСОБА_12 посварився через замовлення фурнітури для роботи, але психологічного та фізичного насильства не застосовував, однак дружина говорила, що він її гнобить та здійснює тиск. Під час конфлікту дружина погрожувала, що когось підішле до нього. Про те, що вона звернулася із заявою в поліцію йому не було відомо. 09.08.2019 разом з дружиною приїхав на роботу в ТЦ «Глобал». Приблизно о 12 годині в приміщенні майстерні, де перебувала ОСОБА_13 , побачив чоловіка в чорному одязі без розпізнавальних знаків, який розшукав його. Чоловік не представився, однак сказав, що має його фото. А тому подумав, що це дружина виконала свою погрозу і найняла цього чоловіка. Тому пішов до перукарні, де мала бути дружина, однак її не знайшов, телефонував їй, але розрядився телефон. Не знайшовши дружину повернувся до майстерні забрати свій рюкзак, в якому знаходився зарядний пристрій та побачив рюкзак, схожий на його, який у відкритому вигляді стояв біля потерпілого, останній щось писав на столі. Взяв в ліву руку трубу довжиною близько 35 см в діаметрі біля 2 см., підійшов до потерпілого, замахнувся і вдарив потерпілого по спині. Намагався нанести другий удар, але потерпілий впав, напевно зачепившись ногою за стіл. Після потерпілий піднявся та швидко побіг, він за ним, але пробігши невелику відстань, близько двох магазинів, повернувся. Взяв рюкзак, який стояв біля столу, не перевіряючи його вміст, оскільки був впевнений що це його рюкзак, пішов з ТРЦ в сторону провулка Крилова. Відкривши рюкзак, щоб узяти зарядний пристрій, побачив в ньому жетон та кепку поліцейського, зрозумів, що помилився рюкзаком, а тому його викинув. Зазначив, що не знав про те, що потерпілий є поліцейським, що останній прийшов за заявою дружини, якби знав то так-би не вчинив. Також ствердив, що умислу вбивати потерпілого не мав, бажав його лише вигнати, оскільки вважав останнього людиною, яку найняла його дружина. Приніс вибачення потерпілому.
		 
		Вина обвинуваченого ОСОБА_9  у вчиненні кримінального правопорушення доведена безпосередньо дослідженими під час судового розгляду отриманими в законному порядку допустимими доказами.
		Так, потерпілий ОСОБА_8 у судовому засіданні показав, що на час події працював дільничним офіцером поліції сектору превенції ГУНП в Житомирській області. В серпні 2019 надійшла заява ОСОБА_12 про вчинення домашнього насильства співмешканцем ОСОБА_9 . Виконуючи свої службові обов`язки зідзвонився з ОСОБА_12 , яка повідомила, що разом з чоловіком знаходиться за місцем роботи в ТРЦ «Глобал», а тому прибув до вказаного місця, для перевірки заяви, відібрання пояснень. Показав, що був одягнений у форму поліцейського чорного кольору, видану на службі, при цьому на футболці був закріплений шеврон та жетон напевно був на ремені, був без погонів та кашкету. Зайшовши до майстерні, де перебував обвинувачений, з яким раніше не був знайомий та дві жінки, останнім пред`явив своє службове посвідчення і повідомив, що йому потрібен ОСОБА_14 . Обвинувачений двічі повідомив, що він ОСОБА_15 та залишив приміщення майстерні. Присутні жінки повідомили, що чоловік, який пішов та назвався ОСОБА_15 , є ОСОБА_16 та одна з жінок зателефонувала ОСОБА_12 . Стоячи спиною до виходу, біля столу поставив свій рюкзак та почав писати папери, в цей час почув слова «ось він», підняв очі і побачив праворуч обвинуваченого, який тримав в руці, предмет схожий на трубу. Після чого обвинувачений наніс йому удар по голові: а саме у праву потиличну частину голови. Від удару потемніло в очах, присів та почав втікати, а обвинувачений, який намагався ще нанести удари, доганяв його. Пробігши метрів 15-20, озирнувся і зупинився, обвинуваченого поряд не було. Від удару відчував біль, з голови йшла кров. Побачив як обвинувачений з його рюкзаком вийшов з майстерні та пішов на вихід. Повернувся до майстерні, де жінки йому надавали допомогу, зупиняли кров, викликав поліцію та швидку допомогу. 
		Свідок ОСОБА_17 показала, що знає обвинуваченого, який, як і вона працює в одному ТРЦ. 09.08.2019 з 11 до 13 години перебувала на робочому місці в бутіку № 20, побачила, як повз пройшов ОСОБА_9 та поліцейський, який щось йому говорив та намагався щось показати. Через 20-30 хвилин побачила поліцейського, який біг, та кричав «що ти робиш», а за ним обвинувачений, який тримав в піднятій руці трубу. Пробігши метрів 20 ОСОБА_18 зупинився та повернувся назад, а руку з трубою опустив донизу. Зазначила, що поліцейський був у формі, з шевроном, на якому був напис «дільничний». Також після події біля свого бутіка бачила на підлозі кров, а також бачила кров на голові поліцейського. Уточнила, що коли ОСОБА_9 біг за поліцейським кричав «Я тебе зараз уб`ю».
		 
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 показала, що працює з обвинуваченим в майстерні його цивільної дружини ОСОБА_20 . 09.08.2019 близько 12 години разом з ОСОБА_21 та обвинуваченим, від якого було чутно запах алкоголю і візуально було видно стан сп`яніння, знаходилися в майстерні № 24. До майстерні зайшов поліцейський у формі, представився, показав посвідчення та сказав, що хоче поспілкуватися з ОСОБА_22 , звернувшись з питанням до останнього чи він ОСОБА_14 , на що обвинувачений заперечив та пішов. Вона з колегою повідомила, що це ОСОБА_22 та пішла розшукати ОСОБА_20 , однак її не знайшла та повернулася в майстерню. Поліцейський, який стояв спиною до виходу, почав писати пояснення від неї та ОСОБА_21 . В приміщення повернувся обвинувачений, з полиці взяв металеву палку і двічі вдарив потерпілого в районі голови, від чого останній впав на коліна, швидко піднявся, та увертаючись від ударів, почав втікати, а обвинувачений побіг за ним. Через короткий проміжок обвинувачений повернувся, взяв чорний рюкзак поліцейського, який візуально схожий з його рюкзаком, в середину якого поклав металеву палку і пішов на вихід. Побачила потерпілого, у якого була кров на голові, який викликав поліцію. Також була виявлена кров потерпілого на швейній машинці, на підлозі та пошкодження на столі від удару трубою. Ствердила, що поліцейський показав службове посвідчення коли прийшов. Вважає, що обвинувачений переплутав свій рюкзак з рюкзаком поліцейського, оскільки вони візуально схожі. Також зазначила, що коли прибула поліція, ОСОБА_20 була відсутня, а тому вона надавала письмовий дозвіл на проведення огляду місця події.
		 
		Свідок ОСОБА_23 показала, що перебуває в робочих стосунках з обвинуваченим. Близько 12-13 години 09.08.2019 в бутіку № 24 в ТРЦ «Глобал» працювала за машинкою, в приміщенні також були обвинувачений та ОСОБА_13 . Зайшов чоловік, на якого не звертала увагу, оскільки працювала, а коли підняла голову побачила, що вказаний чоловік розмовляє з обвинуваченим, про що не чула. Бачила, що обвинувачений чомусь нервував та потім пішов. Чоловік, який зайшов, попросив їх підписати пояснення, чи представлявся не пам`ятає. Вони втрьох стояли біля столу, потерпілий стояв спиною до виходу, в цей час до приміщення зайшов обвинувачений, який взяв біля входу металеву трубу, довжиною см. 50-60 в діаметрі приблизно 3 см та, підійшовши до останнього, двічі вдарив його по голові. Потерпілий впав, а обвинувачений намагався ще нанести удари потерпілому, але поліцейський вивертаючись, вибіг з бутіка вліво, а обвинувачений з трубою в руці побіг за ним. Зазначила, що потерпілий мав чорний рюкзак, який поставив біля вітрини зліва у вході в бутік, обвинувачений, коли повернувся забрав рюкзак потерпілого, оскільки переплутав зі своїм. Потерпілий повернувся до бутіка, був у крові, надали йому серветки. Також кров краплями була на підлозі, яка накапала під час втечі потерпілого. З нею проводився слідчий експеримент, з протоколом знайомилася, підписала, оскільки в ньому все правильно було відображено. Зазначила, що ОСОБА_20 її попереджала про те, що має прийти поліцейський по її заяві до поліції. Також уточнила, що поліцейський показував документ, схожий на посвідчення, але жетону на поліцейському не було. Також показала, що після події поліцейський прикріпив шеврон на футболку. 
		 
		Свідок ОСОБА_24 показала, що бутіки її та обвинуваченого знаходяться поруч. Як обвинувачений наносив удар потерпілому не бачила, не була очевидцем. Почула шум, вийшла та побачила, що обвинувачений, тримаючи щось у руці та висловлюючись нецензурно пройшов повз неї, а на відстані до 20 метрів стояв молодий чоловік в чорному одязі. Точно події не пам`ятає, оскільки пройшов значний проміжок часу, пригадує, що обвинувачений, перебуваючи у збудженому стані, зробив пару кроків в бік потерпілого, а потім повернувся, зайшов до свого бутіка, взяв рюкзак та пішов. Також бачила на підлозі краплі крові.
		 
		Свідок ОСОБА_12 показала, що обвинувачений - її цивільний чоловік, а з потерпілим до події знайома не була. Напередодні, 06.08.2019, обвинувачений випивав, морально тиснув на неї, валив на підлогу, сварився, не заспокоювався, а тому зателефонувала до поліції та звернулася з письмовою заявою. 09.08.2019 йдучи на роботу повідомила ОСОБА_9 про те, що написала заяву в поліцію і має прийти поліцейський. Очевидцем події не була, а від своєї робітниці дізналася, що чоловік вдарив поліцейського та втік. Коли повернулася до свого бутіка, побачила потерпілого, у якого йшла кров з голови, була розсічена шкіра десь 2 см., а тому вона запропонувала свою допомогу. Перебуваючи в середині приміщення, потерпілий почав клеїти нашивки на свій одяг, одну на груди, іншу на рукав, погони були відсутні, а перед цим розпізнавальних знаків на його одязі не було. Зазначила, що напередодні її чоловік випивав, але в день події, коли вони разом прийшли на роботу, був тверезий, а коли його затримали, він був вже п`яний. Показала, що в заяві в поліцію, зазначала про те, що чоловік здійснює на неї психологічний тиск. 
		 
		Згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09.08.2019 від потерпілого ОСОБА_8 , 09.08.2019, під час виконання ним службових обов`язків, ОСОБА_25 за допомогою металевої палиці (труби) наносив удари по тілу та голові. (т.1 а.с.172).
		 
		Рапортами підтверджується те, що на лінію «102» надійшло повідомлення від ОСОБА_8 про спричинення йому тілесних ушкоджень (т.1 а.с.173) та ТМО № 1 про те, що до медичного закладу звернувся працівник поліції ОСОБА_8 (т.1 а.с.174).
		 
		В ході огляду місця події від 09.08.2019, оглянуто приміщення бутіку № 24 ТРЦ «Глобал» на речовому ринку, що у м. Житомирі, по вул. Київській, 77, під час якого виявлено плями темно-бурого кольору, з яких здійснено змиви. Присутня ОСОБА_19 повідомила, що плями  це кров поліцейського, яка потрапила на підлогу з його голови. Також під час огляду виявлено документи, а саме: супровідний лист, рапорт на лінію 102, заява ОСОБА_12 . Як пояснила присутня ОСОБА_19 зазначені документи були у поліцейського, останній оформлював їх пояснення. Крім того ОСОБА_19 вказала місце, де відбулася подія і де знаходився металевий предмет, яким наносили удари поліцейському (т.1 а.с.182).
		 
		В ході огляду місця події від 09.08.2019 в приміщенні ТМО № 1, по вул. В. Бердичівська, 70, що у м. Житомирі, у ОСОБА_8 вилучено формені штани, на яких виявлено плями бурого кольору (т.1 а.с.186).
		 
		Згідно протоколу огляду місця події від 09.08.2019 оглянуто відкриту земельну ділянку біля задньої стінки будинку АДРЕСА_2 , де на відстані 7 метрів від стінки будинку на ґрунтовій поверхні між зеленими рослинами виявлено чорний рюкзак, при відкритті якого виявлено: дезодорант «Reхona» сірого кольору, чорний кашкет з поліцейською кокардою, USB шнур, 2 поліцейських погони лейтенанта № 127798, білий поліетиленовий пакет, всередині з чорним носками, зелена кофта з білими плямами, блокнот, пачка бланків протоколів про адміністративні правопорушення в кількості 18 арк., матеріали ЄО № 38652 від 02.08.2019 року, монета «один рубль», 50 копійок (т.1 а.с.189) .
		 
		Заявою, поясненнями ОСОБА_12 , відповідно яких, остання звернулася до Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області та просить прийняти міри до її співмешканця ОСОБА_9 , який систематично вчиняє домашнє насильство, погрожує, застосовує фізичну силу, рапортом на лінію 102 за повідомленням ОСОБА_12 про фізичне насильство, яке застосовує до неї співмешканець, підтверджується факт звернення останньої до поліції (т.1 а.с.192)
		 
		В поясненні від 09.08.2019, яке розпочав заповнювати ОСОБА_8 зазначено «09.08.2019 близько 12 год. 30 хв. під час відвідування працівником поліції на речовому ринку по вул. Київській у м. Житомирі в бутіку де працює Міщук Світлана і в неї....», що підтверджує покази потерпілого, свідків надані безпосередньо суду, що посягання на працівника поліції здійснено під час відібрання останнім пояснення (т.1 а.с.194 зворот).
		 
		Під час проведення слідчого експерименту 15.08.2019 потерпілий ОСОБА_8 розповів про обставини події та показав механізм нанесення йому ударів (т.1 а.с.196). Вказані обставини узгоджуються з його показами, даними безпосередньо суду.
		 
		Під час проведення слідчого експерименту 21.08.2019 свідок ОСОБА_19 розповіла про обставини події та показала механізм нанесення ударів поліцейському (т.1 а.с.201). Вказані обставини узгоджуються з показами свідка ОСОБА_19 , даними нею безпосередньо суду. 
		 
		Згідно з висновком експерта № 2702 від 27.08.2019 року, у ОСОБА_8 виявлено садно на правій верхній кінцівці, яке утворилося від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, від удару такими по правій верхній кінцівці, можна виключити падіння по поверхні з положення стоячи та відноситься до легкого тілесного ушкодження; синець на правій нижній кінцівці, яке утворилося від дії тупого твердого предмету, найбільш вірогідно при падінні по поверхні з положення стоячи та відноситься до легкого тілесного ушкодження; забійну рану на голові, яка утворилася від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, малоймовірно  при падінні на поверхні з положення стоячи та відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я. Вказані тілесні ушкодження могли утворитися за обставин вказаних потерплим та свідком ОСОБА_19 , під час проведення слідчого експерименту. (т.1 а.с.199).
		 
		Відеозаписом з камер відеоспостереження в ТРЦ «Глобал» від 09.08.2019, безпосередньо переглянутим під час судового розгляду, підтверджується, що з приміщення бутіку вибіг ОСОБА_8 , а за ним вибіг ОСОБА_9 , тримаючи над головою в руках предмет схожий на металеву трубу. На лівому передпліччі форменої футболки поліцейського мається розпізнавальний знак «шеврон». (т.2 а.с.115).
		 
		Згідно довідки № 12 від 08.01.2020 ОСОБА_8 проходить службу в Національній поліції України з 22.11.2017 та на даний час перебуває на посаді дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області (т.2 а.с.36).
		 
		Актами розслідування нещасного випадку, що стався 09.08.2019 встановлено, що психофізіологічною причиною нещасного випадку є травма, одержана внаслідок протиправних дій іншої особи. Внаслідок події ОСОБА_8 отримав забійну рану потилично-скроневої ділянки голови. Нещасний випадок стався в період проходження служби при виконанні службових обов`язків (т.2 а.с.30,37).
		 
		Осудність ОСОБА_9 підтверджується висновком судово-психіатричної експертизи № 270-2019 від 10.09.2019 року відповідно до якого останній на даний час психічними захворюваннями не страждає, в період часу, до якого відносяться інкриміновані йому протиправні вчинки, будь-якими психічними захворюваннями не страждав, та в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності, який би позбавляв його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керування ними  не перебував. В цей період знаходився в стані простого алкогольного сп`яніння. ОСОБА_9 міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в період часу, до якого відносяться інкриміновані йому протиправні вчинки, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ним на даний час. По своєму психічному стану останній не потребує в застосування до нього примусових заходів медичного характеру (т.1 а.с.207).
		 
		Суд критично оцінює доводи обвинуваченого ОСОБА_9 і розцінює їх як намагання уникнути кримінальної відповідальності також у зв`язку з наступним.
		Так, вина обвинуваченого доведена послідовними та незмінними показаннями потерпілого ОСОБА_8 , який є безпосереднім учасником події, які узгоджуються з іншими належними та допустимими доказами. Так, потерпілий показав, що при виконанні службових обов`язків прибув за місцем роботі заявниці, яка повідомила останньому, що разом з цивільним чоловіком знаходиться на роботі. Під час перебування в бутіку, де присутніми були обвинувачений та свідки ОСОБА_23 та ОСОБА_19 , представився, пред`явив своє службове посвідчення та звернувшись до обвинуваченого запитав чи той є ОСОБА_26 , на що останній заперечив, назвавшись іншим іменем та залишив бутік. В послідуючому, присутні свідки ОСОБА_23 та ОСОБА_19 повідомили потерпілого, що чоловіком є саме ОСОБА_9 , у зв`язку з цим потерпілий почав складати документи, стоячи спиною до виходу, а в цей час до бутіку повернувся обвинувачений, який взявши в руку металеву трубу, наніс два удари ОСОБА_8 . Зазначені обставини підтвердили безпосередньо допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_23 та ОСОБА_19 . Зазначені обставини підтверджено висновком судово-медичної експертизи, протоколом огляду місця події, слідчими експериментами проведеними з ОСОБА_8 та ОСОБА_19 , відеозаписом з камери відеоспостереження.
		Твердження сторони захисту про те, що потерпілий ОСОБА_8 грубо порушив вимоги Наказу МВС України № 718, а саме, що він здійснював службові обов`язки не на закріпленій йому дільниці та не мав жодних розпізнавальних знаків, суд відхиляє з наступних підстав.
		Відповідно до п. 6. Інструкції з організації діяльності дільничних офіцерів поліції, затвердженої наказом МВС України від 28.07.2017 № 650 Дільничний офіцер поліції (далі  ДОП) зобов`язаний виконувати службові функції на закріпленій за ним поліцейській дільниці в однострої з табельною вогнепальною зброєю, засобами зв`язку та спецзасобами.
		 
		Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 18 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський навсій територіїУкраїни незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
		 
		Відповідно до п.3, 5, 18 ч.1 ст. 23 ЗУ «Про національну поліцію» поліцейський:
		- вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення;
		- здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події;
		- вживає заходів для запобігання та протидії домашньому насильству.
		 
		Відповідно до п.2 ч.1 ст. 31 ЗУ «Про національну поліцію» поліція може застосовувати такий превентивний захід як опитування особи.
		 
		З пояснень потерпілого ОСОБА_8 вбачається, що отримавши повідомлення про вчинення домашнього насильства ОСОБА_9 відносно ОСОБА_12 , ДОП в телефонному режимі з`ясував у останньої, що її та кривдника він зможе опитати за місцем їх роботи в ТРЦ «Глобал». З метою допомоги потерпілій від домашнього насильства ДОП прийняв рішення про вжиття необхідних заходів в зазначеному потерпілою місці. Вказані обставини також підтверджуються поясненнями свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_23 та заявою ОСОБА_12 про вчинення домашнього насильства щодо неї. Таким чином, потерпілий діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, передбачених ЗУ «Про національну поліцію». Крім того, ОСОБА_8 діяв у відповідності посадової інструкції дільничного офіцера (т.2 а.с.37).
		 
		Доводи захисника про вихід ДОП за межі обслуговуємої дільниці, не спростовують зазначених висновків суду, а вихід ДОП за межі своєї дільниці в ході виконання своїх посадових обов`язків не відноситься до істотного порушення прав і свобод людини та не свідчить про невиконання ним посадових обов`язків.
		 
		Вказані висновки суду узгоджуються з практикою Верховного суду України. Так, відповідно до абзацу 2 пункту 5 постанови пленуму ВСУ N 8 від 26.06.92 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» судам слід мати на увазі, що працівники правоохоронних органів можуть визнаватись потерпілими не тільки тоді, коли вони виконували свої службові обов`язки, перебуваючи безпосередньо на службі, та коли застосовували заходи по охороні правопорядку у відповідності зі своїми службовими обов`язками, за наказом чи розпорядженням, а й тоді, коли вони вжили зазначених заходів в межах своїх повноважень з власної ініціативи (наприклад, перепиняли правопорушення у неробочий час).
		 
		Наявність у ОСОБА_8 розпізнавальних знаків на його одежі підтверджено показами свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_19 , ОСОБА_24 , відеозаписом з камери відеоспостереження. При цьому, суд відхиляє покази свідки ОСОБА_23 та ОСОБА_12 в частині того, що шеврон поліцейський наклеював на одяг після спричинення йому тілесних ушкоджень і розцінює їх як намагання спотворити подію та пом`якшити покарання, оскільки наявність «шеврону» зафіксовано на відеозапису з камери відеоспостереження, коли ОСОБА_8 вибіг з бутіку, а за ним вибіг обвинувачений.
		Доводи сторони захисту про недопустимість протоколу огляду місця події від 09.08.2019, оскільки він проведений без дозволу належного користувача та у відсутності понятих, суд відхиляє, виходячи з наступного.
		Відповідно до правового висновку, що міститься у постанові ККС ВС від 04 вересня 2019 року у справі № 740/1347/16-к огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено за добровільною згодою особи, яка ним володіє, за умови, що були наявні процесуальні гарантії, які захищали здатність особи висловлювати свою справжню думку при наданні такої згоди. 
		 
		Відповідно до правового висновку, що міститься в постанові ККС ВС від 31 жовтня 2018 року у справі № 399/273/16-к виклик поліції та повідомлення інших осіб про вчинення злочину на території домоволодіння особи свідчить про добровільну згоду на проникнення до домоволодіння та виключає визнання отриманих доказів недопустимими з підстави відсутності такої згоди.
		 
		09.08.2019 під час приїзду слідчо-оперативної групи (СОГ) на місце події, ОСОБА_19 , яка працює в майстерні ОСОБА_12 , надала письмовий дозвіл працівникам поліції провести огляд бутіку № 35/24. Під час допиту свідок ОСОБА_19 показала, що працює у ОСОБА_12 , яка, у разі відсутності, покладає на неї виконання своїх обов`язків, зокрема, прийом відвідувачів, прийом та видачу замовлень, отже у відсутність ОСОБА_12 , яка є орендарем вказаного бутіку, ОСОБА_19 виконувала її обов`язків. При цьому, ОСОБА_12 яка повернулася до місця події, під час проведення огляду, будь-яких заперечень щодо правомірності огляду приміщення, яке вона орендує, остання не висловлювала, а навпаки сприяла слідчим у проведенні такого огляду, таким чином конклюдентними діями висловила згоду на його проведення та в послідуючому погодилася на пропозицію поліції знайти ОСОБА_9 , оскільки усвідомлювала неправомірність його дій. Також під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_27 повідомила ОСОБА_19 про прибуття ОСОБА_8 до місця її роботи. 
		 
		Наведені обставини не ставлять під сумнів добровільність згоди на проведення огляду місця події, оскільки були наявні всі процесуальні гарантії, які захищали здатність як ОСОБА_19 , так і ОСОБА_12 висловлювати свою справжню думку. Крім того судом встановлено, що саме ОСОБА_27 була ініціатором виклику поліції на місце події у зв`язку із вчиненням відносно неї обвинуваченим домашнього насильства, що також підтверджує добровільність згоди ОСОБА_27 на проникнення до її бутіку працівників поліції та виключає визнання отриманих доказів недопустимими з підстави відсутності такої згоди.
		 
		Крім того, під час судового розгляду судом допитано учасників вказаної слідчої дії.
		Свідок ОСОБА_28 показала, що перебувала в складі СОГ, як спеціаліст-криміналіст СУ ГУНП в Житомирській області та час під огляду місця події 09.08.19 на підлозі було виявлено плями бурого кольору, з яких здійснено змиви, які упаковано відповідно до правил пакування. Всі проведені слідчі дії внесено до протоколу, про що всі учасники слідчої дії посвідчили своїми підписами. 
		 
		Свідок ОСОБА_29 показав, що 09.08.2019, перебуваючи в складі СОГ слідчим групи, прибули до ТРЦ «Глобал», у зв`язку із заподіянням працівнику поліції тілесних ушкоджень. Зайшовши до бутіку, в якому було дві працівниці, дізнались від останніх, що до них прийшов потерпілий, який представився поліцейським, пред`явив посвідчення, шукав ОСОБА_25 , який теж був присутнім, однак заперечив, що це він та пішов. Коли ОСОБА_9 , вийшов, вони повідомили поліцейського, що це він, в послідуючому, останній повернувся та наніс удари поліцейському. Під час огляду місця події, який проводився за участю понятих, була виявлена кров, здійснено змиви, які упаковувалися та вилучалися. В послідуючому було складено протокол, який було прочитано та його підписали всі учасники слідчої дії, зауважень, заперечень або доповнень ніхто не висловлював.
		 
		Свідок ОСОБА_30 показала, що з обвинуваченим знайома, працює в сусідньому бутіку. 09.08.19 разом з ОСОБА_31 була залучена в якості понятої під час огляду, підписувала опечатані мішки, але що в них вона не знає. Було складено протокол огляду місця події, але його не читала, хоча добровільно підписувала кожну сторінку. Зазначила, що має погану пам`ять, а тому не пам`ятає добре події. 
		 
		Свідок ОСОБА_31 показала, що з обвинуваченим знайома, має з ним робочі стосунки, працює в сусідньому бутіку. 09.08.19 була залучена понятою разом з ОСОБА_30 , підписувала якісь документи, щось опечатувалося, що саме не знає, а також не пам`ятає чи здійснювалася фото фіксація місця події. Також нею підписувалися документи, але зміст їх не читала.
		 
		Отже, судом встановлено, що під час проведення вказаної слідчої дії було дотримано вимоги кримінального процесуального закону, отримано дозвіл на огляд місця події, залучено понятих. Та обставина, що останні детально не пам`ятають подію, не може слугувати підставою для визнання вказаного доказу недопустимим.
		 
		Твердження сторони захисту про недопустимість як доказу відеозапису з камери відеоспостереження ТРЦ «Глобал» суд відхиляє з наступних підстав.
		 
		Так, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 показав, що під час допиту у слідчого надав відеозапис з камери відеоспостереження в ТРЦ «Глобал», який був долучений до матеріалів кримінального провадження.
		 
		Згідно частин 1 та 2 ст. 93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
		 
		Збирання доказів, у тому числі й речових, відбувається через інститут слідчих дій. Відповідно до ч.1 ст. 223 КПК України саме слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.03.2021 у справі № 333/1539/16.
		 
		У цьому контексті потрібно зазначити, що відеозапис з місця події був вилучений не шляхом проведення слідчої дії, а шляхом збирання речових доказів, зокрема подання відеодиску з копією відеозапису з місця події потерпілим. Правова природа подання доказів є іншою, ніж одержання їх шляхом проведення слідчих дій, оскільки подання доказів має наслідком їх отримання, що полягає у прийманні того, що надсилається, надається або вручається, тобто при отриманні певна особа добровільно передає, надає, представляє матеріали слідчому чи прокурору. 
		 
		Судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_8 добровільно та за власною ініціативою надав слідчому зазначений диск з відеозаписом з камер відеоспостереження. Зазначений факт, потерпілий ОСОБА_8 підтвердив під час допиту судом.
		 
		З огляду на наведене відсутні правові підстави, вважати, що зазначений відеозапис з камер відеоспостереження, який був переглянутий судом, є недопустимим доказом, оскільки диск з відеозаписом добровільно надав потерпілий ОСОБА_8 , факт чого останній безпосередньо підтвердив в судовому засіданні, а тому надання цього диску з відеозаписом безпосередньо потерпілим, не можна вважати порушенням вимог ст. 93 КПК України, так як сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом, в тому числі отримання від фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
		 
		Під час судового розгляду, по технічним причинам неможливо було переглянути вказаний відеозапис, у зв`язку з цим та з дотриманням вимог ст. 333 КПК України, судом прийнято рішення про тимчасовий доступ до речей, а саме вилучення інформації з камер відеоспостереження від 09.08.2019, який в послідуючому був безпосередньо переглянутий судом. Після перегляду вказаного відео обвинувачений погодився з тим, що його зміст відповідає обставинам справи.
		 
		Твердження сторони захисту, що вказаний відеозапис не був відкритий стороні захисту в порядку ст. 290 КПК не знайшло свого підтвердження, так під час судового засідання 07.06.2021 захист підтвердив суду, що вказаний відеозапис ним оглянуто та скопійовано.
		 
		З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відеозапис з камер відеоспостереження отриманий у законний спосіб, передбаченим чинним КПК.
		 
		При цьому, суд не покладає в основу вироку відеозапис з сюжетом телевізійного каналу «ІСТВ» і визнає його недопустимим, оскільки в ньому можливі ознаки монтажу.
		 
		Також неґрунтовними є доводи сторони захисту про визнання недопустимим як доказ слідчий експеримент за участю ОСОБА_19 , оскільки понятою залучено зацікавлену особу. Так, згідно вимог ст. 223 КПК України, понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження. Доказів про те, що ОСОБА_23 є зацікавленою особою в результатах кримінального провадження, під час судового розгляду не здобуто. 
		 
		Суд не покладає в основу вироку слідчий експеримент за участю обвинуваченого, а бере до уваги його покази дані безпосередньо суду.
		 
		Доводи сторони захисту про недопустимість висновку експерта № 2702 від 28.08.2019 суд відкидає з наступних підстав.
		 
		Під час роз`яснення висновку експертизи експерт ОСОБА_32 показала, що експертизу проводила на підставі наданих слідчим документів та акту судово-медичного обстеження, які були достатніми для проведення експертизи. При цьому, огляд ОСОБА_8 не здійснювала, через те, що голова у останнього була забинтована, через яку дещо просякла кров, а тому для неї було достатніми для проведення експертизи надані медичні документи.
		 
		Крім того, згідно правового висновку, викладеному в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.01.2020 (справа № 754/1428/17) відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, не відкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК України не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом, якщо зазначені документи було отримано у визначеному законом порядку, і згадана сторона не клопотала про надання доступу до медичних документів та при здійсненні судового провадження їй було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення з такими документами.
		Так, під час судового провадження було встановлено, що медичні документи надавалися потерпілим самостійно, вказані обставини підтвердила в судовому засіданні експерт ОСОБА_32 .
		 
		Під час оцінки доказів суд не покладає в основу вироку рапорти поліцейських, оскільки в розумінні ст. 84 КПК України, зазначене не є доказом.
		 
		Суд визнає недопустимим доказом висновок № 729 від 09.08.2019 оскільки прізвище зазначене у вказаному висновку не відповідає прізвищу, яке має обвинувачений. У зв`язку з цим, суд виключає обставину, що обтяжує покарання, вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.
		 
		Оцінивши досліджені докази, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_9 за ст. 348 КК України.
		 
		З об`єктивної сторони, злочин, передбачений ст. 348 КК України полягає у посяганні на життя (умисне вбивство або замах на умисне вбивство) осіб, визначених диспозицією цієї статті працівника правоохоронного органу. 
		 
		Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується умисною формою вини. Винний усвідомлює, що посягає на життя працівника правоохоронного органу або інших осіб, визначених в диспозиції ст. 348 КК України, передбачає настання смерті названих осіб внаслідок своїх дій і бажає або свідомо допускає їх настання.
		 
		Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
		 
		Суд враховує, обставини вчинення злочину, за яких ОСОБА_9 , дізнавшись про те, що його розшукує працівник поліції, повідомивши останньому, що це не він, вийшов з бутіку та повернувшись, схопив знаряддя злочину, схоже на металеву трубу, спосіб нанесення вдарів  з значною силою замахуванням над своєю головою, кількість вдарів, локалізацію поранень (голова та права верхня кінцівка, якою потерпілий прикривав голову), ступінь тяжкості тілесних ушкоджень отриманих потерпілим, які є легкими, конфлікт припинено саме із втечею потерпілого, у сукупності дають суду підстави зробити висновок про наявність умислу обвинуваченого на вбивство ОСОБА_8 .
		 
		Суд враховує покази свідка ОСОБА_17 , яка стверджувала, про те, що обвинувачений погрожував потерпілому вбивством, а саме словами «я зараз тебе вб`ю». При цьому, потерпілий, не очікував, що обвинувачений, знаходячись позаду, буде наносити йому удари, а тому після отримання ударів, його увага була сконцентрована на збереженні життя і здоров`я, у зв`язку з чим міг і не чути погрози ОСОБА_9 висловлені під час переслідування. Про значну силу прикладання при нанесенні ударів свідчать не тільки відеозапис з камери відеоспостереження, а й покази свідка ОСОБА_19 , яка зазначила, що на столі залишилися сліди від удару металевою палкою. А свідок ОСОБА_23 зазначала, що обвинувачений намагався нанести ще удари, але не зміг завдати, лише завдяки тому, що потерпілий увертався від них та втік.
		 
		З огляду на наведене, суд приходить до висновку про доведеність винуватості обвинуваченого у замаху на вбивство працівника правоохоронного органу.
		 
		Крім того,органом досудовогорозслідування ОСОБА_9 обвинувачується втому,що 09.08.2019близько 12год.50хв.,перебуваючи вбутіку №24на територіїречового комплексуза адресоювул.Київська,77в м.Житомирі, у ОСОБА_9 виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, яке належить ОСОБА_8 , а саме: рюкзак чорного кольору, який останній залишив в приміщенні бутіку № 24, коли увійшов до нього.
		 
		Реалізуючи свійзлочинний умисел,направлений натаємне викраденнючужого майна,керуючись корисливиммотивом ОСОБА_9 пересвідчившись,що заним ніхтоне спостерігаєта йогодії залишаютьсятаємними,повернувся добутіку № НОМЕР_1 , щона територіїречового комплексуТРЦ «Глобал»,що заадресою:м.Житомир,вул.Київська, 77, дезнаходився рюкзакчорного кольорумарки «Powerineavas»вартістю 499 грн. 17 коп.без ПДВ, ще належить потерпілому ОСОБА_8 , в якому також знаходились особисті речі потерпілого, які матеріальної цінності не становлять та таємно викрав його.
		 
		В подальшому ОСОБА_9 , утримуючи викрадене майно при собі, місце вчинення злочину залишив та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв останньому майнової шкоди на загальну суму 499 грн. 17 коп. без ПДВ. Такі дії ОСОБА_9 кваліфіковано за ч. 1 ст. 185 КК України.
		 
		Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення не визнав та показав, що після події, коли залишав бутік, забрав свій рюкзак і лише в послідуючому, оглядаючи його вміст зрозумів, що помилився і забрав рюкзак поліцейського.
		 
		Зазначені обставини свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_33 , ОСОБА_23 підтвердили та показали, що ОСОБА_9 дійсно мав рюкзак чорного кольору, який за зовнішніми ознаками схожий з рюкзаком потерпілого і міг його переплутати. Так, під час огляду місця події, а саме бутіку № 24, було виявлено рюкзак чорного кольору, який належить обвинуваченому.
		 
		Згідно тлумачення ст. 185 КК України обов`язковими суб`єктивними ознаками крадіжки є корисливий мотив  спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корислива мета  збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.
		 
		Необхідність наявності саме корисливого мотиву визначається змістом самого поняття викрадення як діяння, що криміналізоване у ст. 185 КК України, незалежно від окремого зазначення цього мотиву у змісті диспозиції статті.
		 
		Під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано доказів про те, що обвинувачений ОСОБА_9 мав умисел на таємне викрадення чужого майна, а саме  корисливий мотив. Тому суд приходить до висновку, що за умови встановлення відсутності у особи корисливого мотиву вчинення діяння, відсутньою є суб`єктивна сторона крадіжки як злочину.
		 
		В численних рішеннях Верховний Суд підкреслював, що обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Також Верховний Суд визначав, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. 
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння.
		Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
		Таким чином, з урахуванням викладеного вище, в ході судового розгляду за наслідками всебічного, повного     й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ наданий учасниками судового розгляду з точку зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що висунуте ОСОБА_9 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.1 КК України, не знайшло свого підтвердження, оскільки достатніх та допустимих доказів на доведення у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, стороною обвинувачення не надано, судом не виявлено, в зв`язку з чим суд вважає за необхідне, в силу презумпції невинуватості, закріпленої у ст. 62 Конституції України, виправдати ОСОБА_9 на підставі ч.1 ст. 373 КПК України, оскільки при судовому розгляді не доведено обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.1 КК України. 
		При визначенні покарання обвинуваченому суд керується загальними засадами призначення покарання, визначеними у ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.
		 
		Обставин, що пом`якшує покарання ОСОБА_9 згідно ст. 66 КК України не встановлено.
		 
		Суд вважає відсутнім щире каяття обвинуваченого, оскільки каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, що в даному випадку відсутнє. Також відсутній щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Однак, у матеріалах справи відсутні дані, які б підтверджували щирий жаль з приводу скоєного та осуд своєї поведінки обвинуваченим, те, що він намагався виправити наслідки вчиненого та виявляв готовність нести покарання. Навпаки, обвинувачений під час судового розгляду вину фактично не визнавав, наприкінці судового розгляду визнав вину частково та висловлював каяття, однак такі твердження є формальними, оскільки не підтверджуються поведінкою винного під час судового розгляду, він заперечував готовність відшкодувати потерпілому моральну шкоду. Наведене у сукупності свідчить лише про намагання обвинуваченого уникнути суворого покарання.
		 
		Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_9 згідно ст. 67 КК України, не встановлено.
		 
		   Суд також враховує, що обвинувачений має на утриманні малолітню дитину, характеризується посередньо, на обліках відповідно довідок Житомирського обласного спеціалізованого центру та Житомирської обласної психіатричної лікарні № 1 не перебуває та ставлення потерпілого щодо міри покарання обвинуваченому.
		 
		З врахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення особи, а також запобігання вчиненню інших кримінальних правопорушень, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства, а тому призначає йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті.
		Потерпілий ОСОБА_8 пред`явив цивільний позов, який в послідуючому уточнив, про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 18000 грн. та моральної в сумі 85000 грн.
		Суд приходить до висновку, що вимоги про відшкодування матеріальної шкоди потерпілим не доведено, доказів про понесені ним витрати на лікування суду не надано, у зв`язку з цим, суд відмовляє у задоволенні вказаної вимоги.
		При вирішенні цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди, суд керується відповідними положеннямиЦивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до пп. 1-2 ч. 2ст. 23 ЦК Україниморальна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Суд враховує, що внаслідок події потерпілому спричинено моральні та фізичні страждання, які дійсно позначили негативні зміни у його житті, думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення подій, негативні переживання, насторогу, тривогу. Крім того, в момент отримання тілесних ушкоджень потерпілий переніс фізичний біль, пережив емоційний стрес, та продовжує нести моральні страждання, переживання, стреси та інші негативні фактори, які виміряти в грошовому еквіваленті неможливо. 
		Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, загальний життєвий рівень громадян України, і здатність обвинуваченого ОСОБА_9 реально відшкодувати шкоду, суд, вважає за можливе розмір моральної шкоди визначити в сумі 50000 грн.
		Процесуальні витрати по справі відсутні. Арешт на майно не накладався.
		 
		Питання стосовно речових доказів судом вирішуються в порядку ст.100 КПК України.
		 
		Початок строку покарання слід рахувати з дня набрання вироком законної сили.
		 
		На підставі ч.5 ст. 72 КК України обвинуваченому слід зарахувати у строк покарання строк попереднього ув`язнення.
		 
		Підлягає продовженню запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки ризик переховування від суду не зменшився.
		 
		Керуючись ст.ст. 370, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
		 
		       У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_9 визнати винуватим, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 КК України та призначити йому покарання за цим законом у виді позбавлення волі строком - 10 (десять) років.
		 
		Початок строку покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.
		 
		На підставі ч.5 ст. 72 КК України у строк покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення з 09.08.2019 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку день за день.
		 
		До набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_9 продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів  до 31.03.2022 (включно).
		 
		ОСОБА_9  визнати невинуватиму вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ст.185ч.1КК Українита виправдатиза цимзаконом занедоведеністюу пред`явленому обвинуваченні.
		 
		Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_8 на відшкодування моральної шкоди  50000 (п`ятдесят тисяч) грн.
		 
		Відмовити у задоволенні цивільного позову ОСОБА_8 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 18000 грн.
		 
		Речові докази: DVD-диски, документи - зберігати в матеріалах судового провадження; змиви речовини бурого кольору, які зберігаються в камері схову Житомирського РУП  знищити; футболку, штани, кросівки  залишити їх володільцю ОСОБА_8 ; рюкзак чорного кольору, з речами, який зберігається в камері схову Житомирського РУП  повернути ОСОБА_8 , рюкзак чорного кольору, з речами, який зберігається в камері схову Житомирського РУП  повернути ОСОБА_9 , або його довіреній особі, або за не запитом  знищити.
		 
		Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою  в той же строк з моменту вручення йому копії вироку. 
		 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		   Вирок, який набрав законної сили, обов`язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
		   Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку. Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий-суддя ОСОБА_1 
		 
		Судді ОСОБА_2 
		 
		ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...