Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 991/2593/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 01.02.2022.
Дата набрання законної сили: 26.01.2022
Номер судового провадження: 51-3394км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 52019000000000752

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 січня 2022 року
		м. Київ
		справа № 991/2593/19
		провадження № 51-3394км21
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду 
		у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		у режимі відеоконференції:
		захисників  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		виправданого  ОСОБА_8 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52019000000000752, за обвинуваченням 
		ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя 
		АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі  КК),
		за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 07 квітня 2021 року щодо ОСОБА_8 .
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Вищого антикорупційного суду від 09 грудня 2020 року ОСОБА_8 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 5 ст. 191 КК та виправдано.
		Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що він, перебуваючи на посаді начальника Будинкоуправління №1 Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району, як службова особа, діючи умисно, вчинив розтрату грошових коштів Будинкоуправління в особливо великих розмірах, - у сумі 1180 000 грн, що більше ніж у 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, за таких обставин.
		05 жовтня 2013 року між Будинкоуправлінням (орендар) в особі його начальника ОСОБА_8 і ТОВ «Енергозберігаючі Технології» (орендодавець) в особі його директора ОСОБА_9 у м. Яворові Львівської області укладено договір оренди майна від 05 жовтня 2013 року № 05/10/13-01/ор (далі  Договір).
		Згідно з пунктами 1.1, 1.2 розділу 1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає 
		у строкове платне володіння та користування на умовах оренди модульні котельні 
		в кількості 2 шт. загальною відновною вартістю 5500 000 грн.
		Відповідно до п. 2.2 розділу 2 Договору вступ орендаря у володіння та користування предметом оренди настає одночасно з підписанням акта про його прийом-передачу.
		Пунктами 3.1, 3.3 розділу 3 Договору визначено, що термін оренди складає 10 років 
		із моменту прийняття орендарем предмета оренди за актом прийому-передачі, який може бути скорочений за взаємною згодою сторін.
		Відповідно до пунктів 4.14.2 розділу 4 Договору обчислення розміру орендної плати за кожен місяць терміну оренди здійснюється після вступу орендаря у користування предметом оренди, що настає одночасно з підписанням акта прийому-передачі та визначається додатковою угодою, що є невід`ємною частиною Договору. За користування предметом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі 219 000 грн за кожен місяць терміну оренди, у тому числі ПДВ (20%) у сумі 36 500 грн, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
		Додатком 1 до Договору за підписом начальника Будинкоуправління ОСОБА_8 та генерального директора ТОВ «Енергозберігаючі Технології» ОСОБА_9 визначено специфікацію предмета оренди загальною вартістю 5000 000 грн.
		Відповідно до акта прийому-передачі від 03 лютого 2014 року згідно з Договором за підписом начальника Будинкоуправління ОСОБА_8 та генерального директора ТОВ «Енергозберігаючі Технології» ОСОБА_10 , Товариство передало Будинкоуправлінню визначений предмет оренди.
		Додатковою угодою від 03 лютого 2014 року №1 «Про внесення змін до договору оренди майна № 05/10/13-01/ор від 05 жовтня 2013 року» за підписом начальника Будинкоуправління ОСОБА_8 та генерального директора ТОВ «Енергозберігаючі Технології» ОСОБА_10 внесено зміни до п. 4.1 Договору, якими визначено, що нарахування орендної плати за кожен місяць терміну оренди здійснюється з моменту підписання акта про введення предмета оренди в експлуатацію.
		Листом ТОВ «Енергозберігаючі технології» від 01 квітня 2014 року №31 за підписом генерального директора цього Товариства ОСОБА_10 на підставі листа-погодження ПП«Галполітрейд-Постач» Будинкоуправлінню доведено до відома про неможливість виконання договірних зобов`язань, як орендодавця, за Договором та повідомлено про необхідність заміни сторони Договору (орендодавця), оскільки відповідно до п. 11.5 Договору реорганізація сторони чи перехід права власності на предмет оренди третім особам не є підставою для зміни чи розірвання Договору, умови якого залишаються чинними для обох сторін.
		Листом ПП «Галполітрейд-Постач» № 01/2014 (без зазначення дати) за підписом директора ОСОБА_11 повідомлено Будинкоуправління про те, що у зв`язку з переходом права власності на предмет оренди за Договором від ТОВ «Енергозберігаючі Технології» до ПП «Галполітрейд-Постач» необхідно внести зміни до Договору, при цьому умови договірних відносин за Договором залишаються незмінними.
		Додатковою угодою від 01 квітня 2014 року №2 «Про внесення змін до договору оренди майна № 05/10/13-01/ор від 05 жовтня 2013 року» між ТОВ «Енергозберігаючі Технології» в особі генерального директора ОСОБА_10 , Будинкоуправлінням в особі начальника ОСОБА_8 та ПП «Галполітрейд-Постач» в особі директора  ОСОБА_11 п. 4.1 Договору викладений у такій редакції: нарахування орендної плати за кожен місяць терміну оренди здійснюється з моменту підписання акта прийому предмета оренди в експлуатацію. За користування предметом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, в розмірі 182 500 грн за кожен місяць терміну оренди.
		Відповідно до акта прийому-передачі (без зазначення дати) згідно з додатковою угодою № 2 «Про внесення змін до договору оренди майна №05/10/13-01/ор від 05 жовтня 2013 року» за підписом директора ПП «Галполітрейд-Постач» ОСОБА_11 та начальника Будинкоуправління ОСОБА_8 підприємство передало Будинкоуправлінню предмет оренди у визначеній специфікації. 
		Згідно з актом готовності об`єкта до експлуатації від 23 жовтня 2014 року закінчений будівництвом об`єкт, модульні газові котельні загальною тепловою потужністю 5,4 МВт для теплопостачання військової частини в/ч НОМЕР_1 за адресою: 
		АДРЕСА_2 , визнано готовим до експлуатації.
		У період часу з 01 по 04 квітня 2014 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений) у ОСОБА_8 виник умисел, спрямований на розтрату грошових коштів Будинкоуправління на користь ПП «Галполітрейд-Постач» шляхом зловживання ним своїм службовим становищем. Усвідомлюючи відсутність законних підстав для складання актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та нарахування орендної плати за Договором до моменту введення предмета оренди в експлуатацію, а також те, що підставою для її перерахування на користь ПП «Галполітрейд-Постач» може бути лише такий акт, у вказаний період часу ОСОБА_8 , перебуваючи у невстановленому місці, домовився з невстановленою особою про спільне складання завідомо неправдивих офіційних документів  актів здачі-приймання робіт (надання послуг) згідно з Договором.
		У період часу з 01 квітня по 30 вересня 2014 року, перебуваючи у невстановленому місці (більш точний час та обставини досудовим розслідуванням не встановлені), невстановлена особа, діючи умисно, на виконання злочинної домовленості 
		із ОСОБА_8 , виготовила шість актів здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 182 500 грн кожний, на загальну суму 1095 000 грн, зміст яких не відповідає дійсності в частині факту надання ПП «Галполітрейд-Постач» Будинкоуправлінню послуг з оренди модульних котелень згідно з Договором, засвідчила їх підписами від імені директора ПП «Галполітрейд-Постач» ОСОБА_11 , відтисками печатки вказаного приватного підприємства та передала ОСОБА_8 .
		У період часу з 04 квітня по 30 вересня 2014 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений), перебуваючи за місцем розташування Будинкоуправління за адресою: АДРЕСА_2 , отримавши від невстановленої особи вищевказані акти, ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, будучи обізнаним про те, що визначені Договором котельні не введені в експлуатацію, а отже, отримані ним за викладених обставин акти здачі-приймання робіт (надання послуг) містять інформацію, що не відповідає дійсності в частині факту надання послуг, діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем з метою створення умов для одержання неправомірної вигоди ПП «Галполітрейд-Постач», підписав та посвідчив відтиском печатки Будинкоуправління вищевказані акти здачі-приймання робіт (надання послуг).
		Надалі в період часу із 04 квітня по 17 жовтня 2014 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений), перебуваючи за місцем розташування Будинкоуправління, діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди ПП «Галполітрейд-Постач», ОСОБА_8 надав головному бухгалтеру Будинкоуправління ОСОБА_12 , яка не була обізнана щодо його злочинного умислу, завідомо неправдиві офіційні документи  шість актів здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 182 500 грн кожний, на загальну суму 1095 000 грн.
		Разом з цим ОСОБА_8 , зловживаючи своїм службовим становищем керівника Будинкоуправління, надав ОСОБА_12 усні вказівки сформувати на підставі указаних актів у системі «Клієнт-Банк» по рахунках Будинкоуправління № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 в AT «Ощадбанк» платіжні доручення про перерахування Будинкоуправлінням на рахунок ПП «Галполітрейд-Постач» № НОМЕР_4 в АТ «Прокредит Банк» (МФО 320984) грошових коштів як орендної плати згідно з Договором зі змінами на загальну суму 1180 000 грн.
		Далі в період часу із 04 квітня по 17 жовтня 2014 року, перебуваючи у приміщенні свого робочого кабінету за місцем розташування Будинкоуправління, ОСОБА_8 , використовуючи робочий комп`ютер, за допомогою власного ключа електронного цифрового підпису в системі «Клієнт-Банк» по рахунках Будинкоуправління № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 в AT «Ощадбанк» перевірив та підписав вищевказані платіжні доручення, чим фактично здійснив перерахування грошових коштів на загальну суму 1180 000 грн на рахунок ПП«Галполітрейд-Постач» № НОМЕР_4 в АТ «Прокредит Банк».
		Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 07 квітня 2021 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції  без змін.
		Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала 
		У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв`язку 
		з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Зазначає, що апеляційний суд не надав належної оцінки обставинам, установленим під час досудового розслідування та судового розгляду, і не застосував до ОСОБА_8 кримінально-правової норми, передбаченої ч. 5 ст. 191 КК, хоча у своїй сукупності та взаємозв`язку досліджені судом докази підтверджують вчинення ОСОБА_8 інкримінованого йому злочину.
		У касаційній скарзі наведено доводи про порушення стороною захисту приписів ст. 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) через те, що прокурору 
		не було відкрито акта ревізії фінансово-господарської діяльності Будинкоуправління від 
		02 липня 2018 року №08-23/4, на що він звертав увагу суду першої інстанції, який безпідставно визнав указаний доказ допустимим, та порушував це ж питання перед судом апеляційної інстанції, який порушень КПК, допущених судом першої інстанції не виправив.
		Прокурор вказує, що суд не надав правової оцінки факту того, що на час укладення Договору та додаткових угод до нього у квітні 2014 року ОСОБА_8 було достовірно відомо, що до отримання дозволу на будівництво котелень та отримання сертифіката відповідності на таке будівництво, виконання комплексу робіт з будівництва котелень і пусконалагоджувальних робіт, їх введення в експлуатацію котельні не зможуть бути використані відповідно до напрямів господарської діяльності Будинкоуправління. Заукладеними Будинкоуправлінням із ПАТ «НАК «Нафтогаз України» договорами придбання природного газу для виробництва теплової енергії з травня по вересень 
		2014 року не передбачалось. 
		Наполягає, що суд також не надав оцінки тій обставині, що використання котелень завстановленим цільовим призначенням об`єктивно неможливе до моменту їх введення в експлуатацію, що є обставиною, за яку Будинкоуправління не може відповідати, що повністю узгоджується з приписами частин 4 і 6 ст. 762 Цивільного кодексу України та положеннями Договору з урахуванням додаткових угод і свідчить про обґрунтованість висновку експерта від 04 лютого 2019 року № 6.3-7/19 й аудиторського звіту від05квітня 2019 року № 23/5/10.
		На думку прокурора, суд не врахував положень п. 1.4 Договору, за яким метою його укладання є використання предмета оренди відповідно до напрямів господарської діяльності орендаря, що неможливо до введення котелень в експлуатацію. Натомість доводам апеляційної скарги про те, що всупереч приписам процесуального закону висновки суду першої інстанції не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, що є підставою для скасування судового рішення за вимогами статей 409, 411 КПК, належної оцінки не надано.
		Стверджує, що суд залишив поза увагою доводи прокурора щодо обґрунтування суб`єктивної сторони складу злочину, де той посилався: на зависокий розмір орендної плати; факт того, що в період існування договірних відносин із ТОВ «Енергозберігаючі технології» Будинкоуправління не здійснювало перерахувань грошових коштів, натомість через три дні після зміни сторони Договору (04 квітня 2014 року) на користь ПП «Галполітрейд-Постач» було перераховано 400000 грн на підставі складеного цього ж дня акту здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 182 500 грн, що, на думку прокурора, є безпідставним, оскільки за три дні послуги на вказану суму не могли бути надані.
		Позиції учасників судового провадження
		У засіданні суду касаційної інстанції прокурор підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити.
		Виправданий і його захисники заперечили проти задоволення касаційної скарги та просили оскаржене судове рішення залишити без змін, посилаючись на те, що детальні мотиви на спростування доводів прокурора виклали у письмових запереченнях, надісланих на адресу суду. 
		У письмових запереченнях захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 просять залишити ухвалу апеляційного суду без зміни, а касаційну скаргу прокурора  без задоволення як безпідставну та немотивовану, навівши відповідні аргументи такої процесуальної позиції сторони захисту.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.
		На виконання ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		За статтею 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно 
		з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. У ньому мають бути наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Тобто рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених 
		у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
		Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 КПК завданнями та загальними засадами кримінального провадження. Згідно з приписами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, зяких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. Здійснюючи апеляційний перегляд, суд зобов`язаний проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні даними всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. У разі залишення поданої скарги без задоволення суд повинен переконливо аргументувати свою позицію, адже справедливість засудження не має викликати сумніву. 
		Під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_8 апеляційний суд дотримався вказаних вимог закону, дійшов переконливого висновку про те, що суд першої інстанції, дослідивши надані сторонами кримінального провадження докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку, обґрунтовано встановив наявність підстав для ухвалення виправдувального вироку через те, що стороною обвинувачення не доведено, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_8 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК.
		Переглянувши вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокурора, апеляційний суд належно вмотивував власний висновок про законність та обґрунтованість вироку, погодився з наданою судом оцінкою умов договору оренди, не встановив неповноти судового розгляду чи невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які могли би вплинути на законність іобґрунтованість судового рішення. 
		Перевіривши висновки суду першої інстанції, який, постановивши виправдувальний вирок, зазначив про те, що ОСОБА_8 правомірно сплатив за Договором з доповненнями до нього 1180 000 грн за користування предметом договору з квітня по жовтень 2014 року, оскільки відповідно до його умов Будинкоуправління мало сплачувати оренду за увесь час користування майном з моменту передачі орендарю предмета оренди, а не з введення котелень в експлуатацію, апеляційний суд дійшов переконання про їх обґрунтованість і правильність, адже договір оренди не містив положень, які б пов`язували початок користування орендарем предметом оренди з фактом введення котелень в експлуатацію, проте обумовлював цим фактом початок нарахування орендних платежів, а та обставина, що обвинувачений сплатив за оренду майна до моменту нарахування орендних платежів (авансом), не суперечить закону, умовам Договору та не може вважатися розтратою чужого майна. Виходив з того, що суд першої інстанції дійшов аргументованого висновку про недоведеність умислу ОСОБА_8 на розтрату чужого майна, корисливого мотиву та мети. З такими висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів суду касаційної інстанції.
		Викладені в касаційній скарзі прокурора доводи є аналогічними доводам у апеляційній скарзі сторони обвинувачення, і колегія суддів вважає, що апеляційний суд надав на них обґрунтовані, правильні та вичерпні відповіді, обґрунтовано залишив скаргу без задоволення. Твердження прокурора в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції щодо законності й обґрунтованості рішення про виправдання ОСОБА_8 у зв`язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину.
		Колегія суддів враховує, що сторона обвинувачення не доводила перед судом винуватості виправданого обґрунтовуванням: економічної недоцільності рішення про укладення Договору; наявності реальної можливості набути предмети оренди на інших підставах і відмінних умовах від тих, що відображені у Договорі; недотримання порядку організації і проведення тендерних процедур, імплементації їх результатів щодо визначення умов Договору і порядку його виконання; безпідставного, всупереч інтересам служби визначення умов оголошення і проведення тендеру та умов Договору; необґрунтованого визначення вартості предмета Договору і розміру орендної плати. Будь-які з указаних обставин стороною обвинувачення у формулюванні обвинувачення не зазначені й відповідно перебувають поза предметом судового розгляду в цьому провадженні. 
		Суд першої інстанції за приписами ст. 337 КПК розглянув провадження лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а апеляційний суд здійснив перегляд у межах іпорядку, встановлених статтями 404, 405 КПК.
		З цих підстав колегія суддів вважає правильним рішення апеляційного суду про відхилення як безпідставних тверджень прокурора про зависокий розмір орендної плати, оскільки вони виходять за межі висунутого обвинувачення.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, відповідно до п. 4.1 Договору обчислення розміру орендної плати за кожен місяць терміну оренди здійснюється після вступу орендаря у користування предметом оренди, що настає одночасно з підписанням сторонами акта прийому-передачі та визначається додатковою угодою, яка єневід`ємною частиною Договору. За користування предметом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, в розмірі 219 000 грн за кожен місяць терміну оренди, у тому числі ПДВ (20%) у сумі 36 500 грн. Отже, за первинною редакцією Договору володіння та користування предметом оренди виникає з моменту підписання акта прийому-передачі, що є підставою до обчислення орендної плати. 
		Додатковою угодою від 03 лютого 2014 року № 1 внесено зміни до п. 4.1 Договору та визначено, що нарахування орендної плати за кожен місяць терміну оренди здійснюється з моменту підписання акта про введення предмета оренди в експлуатацію.
		Додатковою угодою від 01 квітня 2014 року № 2 п. 4.1 Договору викладено в такій редакції: нарахування орендної плати за кожен місяць терміну оренди здійснюється змоменту підписання акта прийому предмета оренди в експлуатацію. За користування предметом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, незалежно віднаслідків своєї господарської діяльності, в розмірі 182 500 грн за кожен місяць терміну оренди.
		Апеляційний суд аргументовано відхилив доводи прокурора про те, що п. 1.4 Договору, відокремлено від інших його положень, необхідно тлумачити як такий, що встановлює обов`язок сплачувати орендні платежі з моменту введення котелень в експлуатацію. 
		Прокурор не ставить під сумнів, що предмет оренди було передано орендарю напідставах, визначених Договором у лютому і перебував у його володінні, в тому числі, з квітня по жовтень 2014 року. Апеляційний суд небезпідставно виходив з того, щовцьому кримінальному провадженні на обов`язок орендаря зі сплати за оренду невпливає необхідність введення в експлуатацію змонтованого обладнання. Проведення з моменту передачі орандарю предмета оренди до жовтня 2014 року комплексу будівельно-технічних, пусконалагоджувальних робіт, монтаж, підключення, введення в експлуатацію, за умовами договору оренди є користуванням орендованим обладнанням, і як наслідок, обґрунтованим є висновок суду про обов`язок сплачувати заоренду майна. Отже, доводи прокурора про неврахування апеляційним судом положень п. 1.4 Договору є безпідставними. З цих же підстав колегія суддів відхиляє твердження прокурора про необхідність керуватися приписами ч. 6 ст. 762 ЦК щодо з`ясування змісту правовідносин між Будинкоуправлінням і ПП «Галполітрейд-Постач» за наслідками тлумачення умов Договору.
		ПП «Галполітрейд-Постач» набуло прав орендодавця у вказаних правовідносинах 01квітня 2014 року, і цього ж дня були повторно підписані акт прийому-передачі тадодаткова угода, аналогічні тим, які раніше були підписані з ТОВ «Енергозберігаючі технології», з огляду на що апеляційний суд обґрунтовано відхилив доводи прокурора про вплив родинних зв`язків засновників ПП «Галполітрейд-Постач» на волевиявлення обвинуваченого як безпідставні. 
		За відсутності доведених засобами кримінального процесуального доказування ознак об`єктивної сторони, інкримінованого за ч. 5 ст. 191 КК злочину, колегія суддів нерозглядає викладені в касаційній скарзі твердження про помилковість висновків апеляційного суду щодо ознак суб`єктивної сторони в діянні виправданої особи, яке не може бути кваліфіковане за ст. 191 КК. 
		Доводи прокурора про недотримання вимог ст. 290 КПК зводяться до того, що стороні обвинувачення у встановленому законом порядку не було відкрито акта ревізії фінансово-господарської діяльності Будинкоуправління від 02 липня 2018 року №08-23/4, а тому суди необґрунтовано виходили з того, що цей доказ є допустимим. 
		Колегія суддів виходить з того, що апеляційний суд, розглянувши аналогічні доводи, правильно врахував мету доступу сторін до матеріалів кримінального провадження, обґрунтовано зважив на правові позиції, викладені в постанові Верховного Суду від29вересня 2020 року (провадження №51-2996км19, справа №601/1143/16), яківіддзеркалюють базові принципи кримінального провадження щодо доведеності стороною обвинувачення винуватості, презумпції невинуватості особи, з огляду на що дійшов переконливого висновку про неприпустимість у цьому кримінальному провадженні відхилення судом доказу сторони захисту з формальних міркувань. 
		Колегія суддів враховує в цьому контексті, що стороні обвинувачення під час розгляду кримінального провадження суд першої інстанції надав копію акта ревізії і вона не була обмежена в часі на ознайомлення з ним. Водночас посилання суду першої інстанції наакт ревізії не мало вирішального значення для ухвалення вироку, не вплинуло і не могло вплинути на його законність та обґрунтованість, оскільки висновок суду ґрунтується на оцінці доказів, наданих стороною обвинувачення, як недостатніх для доведення винуватості виправданого. Отже, за вказаних вище обставин апеляційний суд небезпідставно відхилив доводи прокурора як такі, що мають формальний характер і не є підставою для скасування чи зміни судового рішення.
		Питання про те, чи виконав суд свій обов`язок щодо належного мотивування судового рішення, вирішується з урахуванням конкретних обставин справи. У змісті оскарженої ухвали апеляційного суду наведено достатні мотиви прийнятого судом рішення. Зважаючи на позиції Європейського суду з прав людини про те, що не можна тлумачити п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент під час обґрунтування судами своїх рішень (справа «Салов проти України», рішення від 06 вересня 2005 року (Salov v. Ukraine, no. 65518/01), у цьому кримінальному провадженні такі стандарти мотивування дотримано. Підстав для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 КПК у колегії суддів немає. 
		З огляду на приписи ч. 1 ст. 433 КПК інші доводи в касаційній скарзі, що зводяться до незгоди зі встановленими судом фактичними обставинами, колегія суддів не розглядає, оскільки вони перебувають поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність чиістотного порушення кримінального процесуального закону, які були бибеззаперечними підставами для скасування чи зміни ухвали апеляційного суду, за результатами касаційного перегляду не встановлено. Отже суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги прокурора.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 07 квітня 2021 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора  без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		Судді 
		 
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...