Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/5744/17 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Зловживання впливом.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 01.02.2022.
Дата набрання законної сили: 24.01.2022
Номер судового провадження: 51-5191км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 52016000000000407

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		24 січня 2022 року
		м. Київ
		справа № 758/5744/17
		провадження № 51-5191км19
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 , 
		засуджених: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		захисників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої й апеляційної інстанцій, засудженого ОСОБА_5 і його захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , засудженого ОСОБА_6 ійого захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_9 навирок Вищого антикорупційного суду від 24 липня 2020 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 квітня 2021 року, постановлені укримінальному провадженні за обвинуваченням:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, жителя цього АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 369-2 Кримінального кодексу України (далі  КК);
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Києва, жителя цього АДРЕСА_2 , 
		у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 369-2 КК.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Вищого антикорупційного суду від 24 липня 2020 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 369-2 КК, тапризначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки зпозбавленням права займати посади в судах, правоохоронних органах, адвокатурі настрок 2 роки.
		ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 369-2 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4роки з позбавленням права займати посади в судах, правоохоронних органах, адвокатурі настрок 2 роки за наступних обставин.
		19 вересня 2016 року старший слідчий прокуратури Київської області юрист 2 класу ОСОБА_6 , після проведення слідчих дій у кримінальному провадженні №42016110000000448 із свідком ОСОБА_11 , діючи з умислом на одержання неправомірної вигоди, запропонував останній зустрітися біля магазину «Маркет24», що розташований за адресою: м. Київ, бульвар Лесі України, буд. № 34, на що вона погодилася.
		Цього ж дня, у ході зустрічі за вищевказаною адресою, яка відбулась із ОСОБА_11 , приблизно о 10 год 00 хв у салоні автомобіля марки «Lexus» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 повідомив, що як слідчий, якийздійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016110000000448, може посприяти у зміні кваліфікації протиправних дій ОСОБА_12 із частини 4 статті 190 настаттю 369-2 КК, однак йому необхідно обговорити деталі таких процесуальних дій із підозрюваним.
		В подальшому, ОСОБА_6 , приблизно об 11 год 30 хв прибув до квартири АДРЕСА_3 , дезнаходився під домашнім арештом підозрюваний ОСОБА_12 та повідомив йому про можливість зміни правової кваліфікації у справі стосовно нього на менш тяжкий злочин за умови передачі для нього та інших невстановлених осіб неправомірної вигоди, розмір якої пообіцяв повідомити додатково.
		Приблизно у кінці вересня  на початку жовтня 2016 року, за невстановлених обставин, ОСОБА_6 , перебуваючи в силу займаної посади у товариських таслужбових стосунках зі службовими особами прокуратури Київської області, діючи умисно, з корисливих мотивів  одержання неправомірної вигоди для себе, заручився підтримкою невстановлених працівників прокуратури Київської області. Дані дії були вчинені ним з метою впливу на прокурора, який буде здійснювати підтримання державного обвинувачення у кримінальному провадженні № 42016110000000448 тазгідно примітки до статті 369-2 КК є особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме з метою забезпечення зміни обвинувачення ОСОБА_12 в ході судового розгляду на менш тяжкий злочин.
		Реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_6 у невстановлений час уприміщенні прокуратури Київської області отримав від невстановленої особи телефон адвоката ОСОБА_13 , який не був обізнаний у злочинних намірах останніх тазгідно їхніх спільних домовленостей мав виступати довіреною особою при спілкуванні з ОСОБА_12 .
		В подальшому, 06 жовтня 2016 року приблизно о 10 год 30 хв ОСОБА_6 при зустрічі з донькою ОСОБА_12  ОСОБА_11  біля приміщення прокуратури Київської області за адресою м. Київ, б-р Лесі Українки, 27/2, повідомив їй номер телефону адвоката ОСОБА_13 як довіреної особи, через яку ОСОБА_12 має спілкуватися та узгоджувати питання передачі неправомірної вигоди.
		18 жовтня 2016 року приблизно о 18 год 00 хв у лікарській установі, розташованій заадресою: м. Київ, вул. Солом`янська, 17, у якій проходив стаціонарне лікування ОСОБА_12 , особа, яка представилась як адвокат ОСОБА_13 , повідомила йому про необхідність передачі грошових коштів у сумі 50 000 доларів США відповідно додосягнутих домовленостей зі службовими особами прокуратури Київської області.
		В подальшому, 08 листопада 2016 року слідчий в особливо важливих справах прокуратури Київської області ОСОБА_6 , діючи з умислом на одержання неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у співучасті з іншими невстановленими особами, приблизно о 15 год 30 хв, перебуваючи в салоні автомобіля марки «Lexus», реєстраційний номер НОМЕР_1 , пообіцяв ОСОБА_11 обговорити з іншими співучасниками злочину можливість передачі неправомірної вигоди частинами та повідомити їй про результат обговорення пізніше.
		Приблизно у листопаді-грудні 2016 року невстановлені особи, які діяли у співучасті з ОСОБА_6 з умислом на одержання неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, бажаючи мінімізувати ризик бути викритими у вчиненні злочину та з метою надання вигляду законності факту передачі неправомірної вигоди як винагороди заадвокатські послуги, залучили до вчинення злочину адвоката ОСОБА_5 . Звказаною метою невстановлена особа на початку грудня 2016 року у приміщенні прокуратури Київської області надала ОСОБА_6 номер телефону адвоката ОСОБА_5 , з яким, за невстановлених обставин, домовилася про спільне одержання неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення щодо зміни правової кваліфікації.
		Так, 07 грудня 2016 року ОСОБА_6 приблизно о 14 год 30 хв зустрівся із ОСОБА_12 у АДРЕСА_4 , де надав останньому номер мобільного телефону адвоката ОСОБА_5 та повідомив, що останній обізнаний іздеталями їхньої домовленості про передачу неправомірної вигоди і що саме йому необхідно передати неправомірну вигоду в розмірі 50 000 доларів США.
		08 грудня 2016 року ОСОБА_5 , діючи з умислом на одержання неправомірної вигоди для себе, ОСОБА_6 та інших невстановлених осіб за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, зустрівся із ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_5 . Там адвокат повідомив, що обізнаний про суму неправомірної вигоди, яка підлягає передачі, зазначивши, щодо моменту зміни обвинувачення грошові кошти в сумі 50 000 доларів США будуть зберігатись в нього і що він у суді буде процесуально реалізовувати та гарантувати домовленості, досягнуті із працівниками прокуратури Київської області щодо впливу на прокурора для зміни обвинувачення.
		09 грудня 2016 року ОСОБА_5 в приміщенні ресторану «Trattoria La Padella», щорозташований за адресою: м. Київ, Контрактова площа, 1, знову зустрівся із ОСОБА_12 та запевнив останнього, що після передачі неправомірної вигоди усумі 50 000 доларів США та зміни обвинувачення на статтю 369-2 КК між прокурором у кримінальній справі та обвинуваченим буде укладена угода про визнання винуватості.
		13 грудня 2016 року близько 16 години ОСОБА_12 зустрівся в АДРЕСА_6 , із старшим слідчим прокуратури Київської області ОСОБА_6 , який діючи з умислом на одержання неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою навиконання функцій держави, у співучасті із ОСОБА_5 та невстановленими особами, підтвердив, що ОСОБА_5 є особою, через яку необхідно передати неправомірну вигоду у розмірі 50 000 доларів США.
		15 грудня 2016 року, близько 13 год. 00 хв., ОСОБА_12 зустрівся із адвокатом ОСОБА_5 в приміщенні ресторану «Trattoria La Padella», що розташований за адресою: м. Київ, Контрактова площа, 1. Там останній з метою переконати ОСОБА_12 у необхідності якнайшвидшої передачі неправомірної вигоди повідомив, що вже ознайомився із матеріалами кримінального провадження № 42016110000000448 тазметою приховування злочинної діяльності співучасників злочину наполіг напідписанні договору про надання нібито правових послуг адвоката від 15 грудня 2016 року, створивши видимість законності своїх дій.
		В подальшому 26 грудня 2016 року ОСОБА_5 , діючи з корисливих мотивів, реалізуючи спільний умисел невстановлених осіб та ОСОБА_6 щодо вчинення злочину, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_7 , у салоні свого автомобіля «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_2 , одержав від ОСОБА_12 неправомірну вигоду за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави у сумі 50 000 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України станом на 26 грудня 2016 року становило 1 313 338 гривень.
		Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 квітня 2021 року вирок місцевого суду змінено, призначено ОСОБА_6 за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 369-2 КК, покарання у виді позбавлення волі настрок 2 роки іззабороною займати посади в судах та правоохоронних органах настрок 2 роки. Змінено призначене ОСОБА_5 покарання, шляхом виключення здодаткового покарання заборону займати посади в судах та правоохоронних органах. В решті вирок місцевого суду залишено без змін.
		Апеляційний суд визнав доведеним обвинувачення у наступному формулюванні. Так, слідчий в особливо важливих справах прокуратури Київської області ОСОБА_6 успівучасті з невстановленими особами з числа працівників прокуратури Київської області висловив пропозицію ОСОБА_12 здійснити вплив на прийняття рішення прокурором у кримінальному провадженні № 42016110000000448 від 06 вересня 2016 року щодо зміни ОСОБА_12 обвинувачення з частини 4 статті 190 КК настаттю 369-2 КК за надання неправомірної вигоди в розмірі 50 000 доларів США.
		Адвокат ОСОБА_5 у співучасті з невстановленими особами з числа працівників прокуратури Київської області одержав від ОСОБА_12 неправомірну вигоду врозмірі 50 000 доларів США для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення прокурором у кримінальному провадженні № 42016110000000448 від 06вересня 2016 року щодо зміни ОСОБА_12 обвинувачення з частини 4 статті 190КК на статтю 369-2 КК.
		Вказані злочини були вчинені за наступних обставин, встановлених апеляційним судом.
		19 вересня 2016 року старший слідчий прокуратури Київської області юрист 2 класу ОСОБА_6 , після проведення слідчих дій у кримінальному провадженні №42016110000000448 із свідком ОСОБА_11 , діючи з умислом на одержання неправомірної вигоди, запропонував останній зустрітися біля магазину «Маркет24», що розташований за адресою: м. Київ, бульвар Лесі України, буд. № 34, на що вона погодилася.
		Цього ж дня, у ході зустрічі за вищевказаною адресою, яка відбулась із ОСОБА_11 приблизно о 10 год 00 хв у салоні автомобіля марки «Lexus» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 повідомив, що як слідчий, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016110000000448, може посприяти у зміні кваліфікації протиправних дій ОСОБА_12 із частини 4 статті 190 настаттю 369-2 КК, однак йому необхідно обговорити деталі таких процесуальних дій із підозрюваним.
		У подальшому, ОСОБА_6 приблизно об 11 год 30 хв прибув до квартири АДРЕСА_3 , дезнаходився під домашнім арештом підозрюваний ОСОБА_12 . Там він повідомив ОСОБА_12 про можливість зміни правової кваліфікації його дій наменш тяжкий злочин, а саме із частини 4 статті 190 на статтю 369-2 КК, за умови передачі для нього та інших невстановлених осіб неправомірної вигоди, розмір якої пообіцяв повідомити додатково.
		Приблизно у кінці вересня  на початку жовтня 2016 року, за невстановлених обставин, ОСОБА_6 , перебуваючи в силу займаної посади у товариських таслужбових стосунках зі службовими особами прокуратури Київської області, діючи умисно, з корисливих мотивів  одержання неправомірної вигоди для себе, заручився підтримкою невстановлених працівників прокуратури Київської області. Дані дії були вчинені ним з метою впливу на прокурора, який буде здійснювати підтримання державного обвинувачення у кримінальному провадженні № 42016110000000448 тавідповідно до примітки до статті 369-2 КК є особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме з метою забезпечення зміни обвинувачення ОСОБА_12 в ході судового розгляду на менш тяжкий злочин.
		Реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_6 у невстановлений час уприміщенні прокуратури Київської області отримав від невстановленої особи телефон адвоката ОСОБА_13 , який не був обізнаний у злочинних намірах останніх тазгідно їхніх спільних домовленостей мав виступати довіреною особою при спілкуванні з ОСОБА_12 .
		У подальшому, 06 жовтня 2016 року приблизно о 10 год 30 хв, ОСОБА_6 при зустрічі з донькою ОСОБА_12  ОСОБА_11  біля приміщення прокуратури Київської області за адресою м. Київ, б-р Лесі Українки, 27/2, повідомив їй номер телефону адвоката ОСОБА_13 як довіреної особи, через яку ОСОБА_12 має спілкуватися та узгоджувати питання передачі неправомірної вигоди.
		18 жовтня 2016 року приблизно о 18 год 00 хв у лікарській установі, розташованій заадресою: м. Київ, вул. Солом`янська, 17, у якій проходив стаціонарне лікування ОСОБА_12 , особа, яка представилась як адвокат ОСОБА_13 , повідомила ОСОБА_12 про необхідність передачі йому грошових коштів у сумі 50 000 доларів США відповідно до досягнутих домовленостей зі службовими особами прокуратури Київської області.
		У подальшому 08 листопада 2016 року, слідчий в особливо важливих справах прокуратури Київської області ОСОБА_6 , діючи з умислом на одержання неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у співучасті з іншими невстановленими особами, приблизно о 15 год 30 хв, перебуваючи в салоні автомобіля марки «Lexus», реєстраційний номер НОМЕР_1 , пообіцяв ОСОБА_11 обговорити з іншими співучасниками злочину можливість передачі неправомірної вигоди частинами та повідомити їй про результат обговорення пізніше.
		08 грудня 2016 року ОСОБА_5 , діючи з умислом на одержання неправомірної вигоди для себе та інших невстановлених осіб за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, зустрівся із ОСОБА_12 заадресою: АДРЕСА_5 . Там адвокат повідомив, що обізнаний про суму неправомірної вигоди, яка підлягає передачі, зазначивши, що до моменту зміни обвинувачення із частини 4 статті 190 на статтю 369-2 КК, грошові кошти в сумі 50000 доларів США будуть зберігатись у нього і що він у суді буде процесуально реалізовувати та гарантувати домовленості, досягнуті із працівниками прокуратури Київської області, щодо впливу на прокурора для зміни обвинувачення.
		09 грудня 2016 року ОСОБА_5 в приміщенні ресторану «Trattoria La Padella», щорозташований за адресою: м. Київ, Контрактова площа, 1, знову зустрівся із ОСОБА_12 та запевнив останнього, що після передачі неправомірної вигоди усумі 50 000 доларів США та зміни обвинувачення на статтю 369-2 КК між прокурором у кримінальній справі та обвинуваченим буде укладена угода про визнання винуватості.
		15 грудня 2016 року близько 13 год 00 хв ОСОБА_12 зустрівся із адвокатом ОСОБА_5 в приміщенні ресторану «Trattoria La Padella», що розташований заадресою: м. Київ, Контрактова площа, 1. Там останній з метою переконати ОСОБА_12 у необхідності якнайшвидшої передачі неправомірної вигоди повідомив, що вже ознайомився із матеріалами кримінального провадження №42016110000000448 та з метою приховування злочинної діяльності співучасників злочину наполіг на підписанні договору про надання нібито правових послуг адвоката від 15 грудня 2016 року, створивши видимість законності своїх дій.
		У подальшому, 26 грудня 2016 року, ОСОБА_5 , діючи з корисливих мотивів, реалізуючи спільний умисел невстановлених осіб щодо вчинення злочину, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_7 , у салоні свого автомобіля «Mitsubishi Lancer» реєстраційний номер НОМЕР_2 , одержав від ОСОБА_12 неправомірну вигоду за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою навиконання функцій держави у сумі 50 000 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України станом на 26 грудня 2016 року становило 1 313 338 грн.
		Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали, а також заперечення учасників провадження
		У касаційних скаргах, що надійшли на адресу Суду:
		- прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог стверджує, що цим судом не перевірено належним чином доводів апеляційної скарги прокурора, зокрема стосовно безпідставності виключення із обвинувачення вказівок про попередню змову між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у зв`язку із відсутністю у формулі кваліфікації дій засуджених посилань на статтю 28 КК. При цьому місцевий суд, стверджуючи, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 діяли у формі співвиконавства, сам допустився неточностей, оскільки не послався на приписи тієї ж статті. Непогоджується сторона обвинувачення також з мотивами, наведеними судом апеляційної інстанції, участині обґрунтування наявності в діях ОСОБА_12 провокації, яка призвела донедопустимості окремих доказів у кримінальній справі; 
		- засуджений ОСОБА_6 просить вирок та ухвалу стосовно нього скасувати зпідстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосуванням закону України про кримінальну відповідальність таневідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що апеляційний суд вийшов за межі пред`явленого йому обвинувачення, оскільки «пропозиція одержання неправомірної вигоди» йому упровину не ставилася. Стверджує, що стороною обвинувачення не було внесено відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі  ЄРДР) про зміну правової кваліфікації його дій, чим порушено приписи частини 4 статті 278 КПК. Використання доказів у справі, зібраних за наслідками проведених негласних слідчих (розшукових) дій (далі  НСРД), мало відбуватися за правилами статті 257 КПК, водночас порушення цих правил тягне за собою недопустимість цих доказів. Наполягає набезпідставному незадоволенні апеляційним судом клопотання, поданого у порядку статті 404 КПК про дослідження доказів, з огляду на доводи, викладені у апеляційних скаргах сторони захисту. Посилається на недотримання цим судом вимог статті 419КПК. 
		- захисник ОСОБА_9 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 , стверджує про незаконність вироку та ухвали, а тому просить їх скасувати іпризначити новий розгляд в суді першої інстанції. Окрім доводів, наведених його підзахисним, наполягає на недопустимості протоколу огляду та вручення грошових коштів від 26грудня 2016року, стверджує про його фальсифікацію. Зазначає, щопонятими, залученими до проведеної цієї слідчої дії, а також для обшуку пункту обміну валют від 28грудня 2016 року були військові курсанти, які за наказом перебували урозпорядженні детективів Національного антикорупційного бюро України, а тому знаходилися у їх підпорядкуванні, що ставить під сумнів достовірність та допустимість зібраних за наслідками проведення цих слідчих дій доказів. Відомості про походження грошових коштів, які вручалися ОСОБА_12 були відкриті стороні захисту лише на стадії судового розгляду, всупереч правилам статті 290 КПК. Стверджує, що апеляційний суд, фактично виправдовуючи його підзахисного закваліфікуючою ознакою «одержання неправомірної вигоди», не зазначив про відповідне рішення урезолютивній частині ухвали. При цьому не погоджується захисник і з тим, що суд апеляційної інстанції, встановивши в діях ОСОБА_12 ознаки провокації під час зустрічей із його підзахисним, не визнав при цьому всі докази, отримані під контролем правоохоронних органів недопустимими, зокрема протокол від 17листопада 2016 року; 
		- захисник ОСОБА_10 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 , непогоджується із постановленими вироком та ухвалою, а тому просить їх скасувати з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, акримінальне провадження закрити. Окрім наведених вище доводів, наобґрунтування своєї позиції стверджує про порушення у кримінальному провадженні строків, визначених частиною 3 статті 252 КПК та наполягає нанеповідомленні на стадії відкриття матеріалів кримінального провадження стороні захисту про тимчасове обмеження конституційних прав внаслідок проведення усправі негласних слідчих (розшукових) дій у порядку статті 253 КПК. Як стверджує захисник місцевий суд вдався до оголошення протоколів допиту свідків, отриманих на стадії досудового розслідування, що є порушенням принципу безпосередності дослідження доказів, визначеного статтею 23 КПК. Також покарання, визначене ОСОБА_6 , на переконання захисника є надто суворим та не відповідає приписам статей 50, 65 КК;
		- засуджений ОСОБА_5 не погоджується із судовими рішеннями постановленими стосовно нього, просить їх скасувати з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Стверджує, що з урахуванням обставин, які пом`якшують покарання, даних про його особу, а також відсутності підстав, які бисвідчили про його суспільну небезпеку, покарання не пов`язане з позбавленням волі забезпечить виконання приписів частини 2 статті 50 КК;
		- захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , просить вирок та ухвалу скасувати, а кримінальне провадження стосовно його підзахисного закрити з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону танеправильного застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, про недопустимість доказів, покладених воснову обвинувачення ОСОБА_5 . Зокрема, використання результатів проведених у кримінальному провадженні негласних слідчих (розшукових) дій, за обставин перекваліфікації дій засудженого ОСОБА_6 на частину 2 статті 369-2 КК, здійснено без дотримання правил статті 257 КПК. Наполягає на недопустимості внаслідок провокації не лише доказів, зібраних за наслідками зустрічей між ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , а і зустрічей, які відбувалися після подій 13, 14 листопада 2016року між його підзахисним та ОСОБА_12 . Вказує нанедопустимість протоколів огляду грошових коштів від 26 грудня 2016 року внаслідок не співпадіння зазначених у них банкнот та відсутності підтвердження походження грошових коштів;
		- захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 просить скасувати вирок та ухвалу, постановлені стосовно ОСОБА_5 , з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд справи в суді першої інстанції. Окрім доводів, наведених захисником ОСОБА_7 , стверджує, що апеляційний суд вийшов за межі висунутого обвинувачення його підзахисному. Матеріали справи не містять даних, які би свідчили про внесення відомостей про зміну підозри у кримінальному провадженні на частину 2 статті 369-2 КК, не відкривалися стороні захисту і витяги з ЄРДР, які би вказували на такі обставини. Ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 419 КПК.
		У запереченні на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_9 , який діє вінтересах засудженого ОСОБА_6 , стверджує про необґрунтованість доводів наведених стороною обвинувачення, погоджується із рішенням апеляційного суду участині визнання провокації у діях ОСОБА_12 під час зустрічей із його підзахисним та наводить мотиви своєї позиції. 
		Позиції учасників судового провадження 
		У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_9 підтримали подані ними касаційні скарги та касаційну скаргу захисника ОСОБА_10 , наполягали нанезаконності судових рішень, а відтак необхідності їхскасування з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність таневідповідності призначеного покарання тяжкості злочину таособі засудженого внаслідок суворості.
		Засуджений ОСОБА_5 та його захисники  ОСОБА_7 й ОСОБА_8 наполягали назадоволенні поданих ними касаційних скарг з підстав, викладених у них. Стверджували про наявність підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
		Сторона захисту заперечувала проти задоволення касаційної скарги прокурора, наполягала на безпідставності, зазначених ним тверджень.
		Мотиви Суду 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 таїхзахисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , перевіривши матеріали кримінального провадження таобговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків. 
		Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення умежах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин інемає права досліджувати докази, встановлювати тавизнавати доведеними обставини, що не були встановлені воскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чиіншого доказу.
		Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права здотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим єрішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні ідостатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Як слідує з приписів частини 2 статті 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення вухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, зяких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. На виконання цієї вимоги вухвалі слід проаналізувати, зіставивши з наявними у справі та додатково поданими матеріалами, всі наведені в апеляційній скарзі доводи й обґрунтувати прийняття рішення покожному із них.
		Як слідує з матеріалів справи, місцевий суд, розглядаючи обвинувальний акт стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у справі, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості засуджених узловживанні впливом, тобто одержанні неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою навиконання функцій держави, та кваліфікував їх дії за частиною 2 статті 369-2 КК.
		Водночас місцевий суд встановив, що за викладених у обвинувальному акті фактичних обставин вчиненого злочину, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 діяли запопередньою змовою групою осіб. Однак вказані обставини не знайшли свого відображення у формулюванні обвинувачення та формулі кваліфікації їх дій, з огляду на відсутність в ній посилань на частину 2 статті 28 КК. А тому, враховуючи приписи частини 3 статті 337 КПК, дійшов висновку про необхідність виключення цих обставин із обсягу обвинувачення, визнаного судом доведеним, натомість, зазначив, щоутакому випадку слід вважати злочин вчинений у формі співвиконавства (простої співучасті), за якої кожен із співучасників виконали обсяг дій, необхідний для досягнення спільного злочинного умислу. 
		Не погоджуючись із ухваленим у справі вироком, сторони обвинувачення та захисту звернулися до апеляційного суду зіскаргою, в якій стверджували про незаконність інеобґрунтованість прийнятого місцевим судом рішення та наводили доводи, аналогічні викладеним у касаційних скаргах, наобґрунтування своєї позиції. 
		18 січня 2021 року апеляційний суд у судовому засіданні, задовольнив клопотання захисника ОСОБА_9 про дослідження доказів, які містяться у матеріалах кримінального провадження, поданого впорядку частини 3 статті 404 КПК. 
		У ході судового слідства за доводами апеляцій ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_14 апеляційний суд дійшов висновку про наявність в діях правоохоронних органів провокації засудженого до вчинення злочину та як наслідок недопустимість ряду доказів укримінальному провадженні, наданих стороною обвинувачення  зчим погоджується і колегія суддів.
		Так, апеляційний суд, ретельно дослідивши протоколи аудіо- тавідеоконтролю особи від 17 листопада 2016 року, складених занаслідками зустрічей між ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , що відбулися 13листопада 2016 року в будівлі АЗС «Окко» та14листопада 2016 року у будівлі поблизу прокуратури Київської області, перевіривши наявність у справі ознак «матеріального критерію» підбурювання удіяльності правоохоронних органів під час проведення досудового розслідування, дійшов висновку, що провокація мала місце 14 листопада 2016 року.
		Апеляційним судом встановлено, що 13 листопада 2016 року під час особистої зустрічі ОСОБА_6 рекомендував ОСОБА_12 відступити від попередніх домовленостей та не надавати неправомірну вигоду у розмірі 50000 доларів США задля впливу на прийняття рішень невстановленими службовими особами прокуратури Київської області. Проте 14 листопада 2016 року ОСОБА_12 , перебуваючи під контролем правоохоронних органів, усвідомлюючи, що засуджений напередодні неодноразово аргументовано відмовляв його від попередньо обумовленого злочинного наміру, наполягає на дотриманні попередніх домовленостей, переконує його у необхідності вирішення питання проперекваліфікацію його дій саме у такий спосіб, незважаючи на запевняння ОСОБА_6 допомогти йому іншим шляхом. При цьому засуджений наполягав насвоїй позиції, висловленій при попередній зустрічі, пообіцявши в решті-решт поспілкуватися з «керівництвом».
		Європейський суд з прав людини (далі  ЄСПЛ) неодноразово констатував наявність провокації уситуаціях, коли задіяні агенти  працівники органів правопорядку або особи, щодіють на їх прохання,  не обмежуються суто пасивними спостереженнями запротиправною діяльністю, а здійснюють на особу, закотрою стежать, певний вплив, провокуючи її скоїти правопорушення, яке вона віншому випадку не вчинила би, зметою зафіксувати його, тобто отримати доказ (пункт 55 рішення у справі «Раманаускас проти Литви» від 05 лютого 2008 року, заява № 74420/01). 
		Відповідно до частини 3 статті 271 КПК під час підготовки та проведення заходів зконтролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті втакий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.
		У цій справі судом встановлено, що тривалі умовляння ОСОБА_12 , який діяв на прохання правоохоронних органів, свідчать про здійснення впливу на ОСОБА_6 під час досудового розслідування, яке повинно здійснюватися у пасивний спосіб лише зметою встановлення в діях особи ознак протиправності. Відтак залучена правоохоронними органами особа відіграла суттєву роль у підбурюванні ОСОБА_6 до скоєння злочину, шляхом висловлення неодноразових прохань продовжити переговори із «керівництвом», що викликає обґрунтовані сумніви у тому, чи продовжував би засуджений вчиняти цей злочин за інших обставин. 
		Тому апеляційний суд обґрунтовано визнав недопустимими протоколи аудіо- тавідеоконтролю особи від 17 листопада 2016 року, 12 грудня 2016року, 16 грудня 2016 року з додатками до них, що містять зміст розмов між ОСОБА_12 та ОСОБА_6 під час їх зустрічей 14 листопада, 07 та 16 грудня 2016 року відповідно, протокол за результатами зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з додатками до нього, починаючи з запису«14 листопада 2016 року, 17:47:09, вхідне з`єднання», а також отриманий детективом від ОСОБА_12 аркуш паперу білого кольору із друкованим текстом.
		Безпідставними у цьому аспекті є твердження сторони захисту про необхідність визнати недопустимими також докази, отримані 13листопада 2016 року та раніше, за наслідками проведених НСРД, оскільки підбурювання в діях ОСОБА_12 під час зустрічей у цей день, а також у дні, які йому передували, апеляційним судом встановлено не було, з огляду назміст їх розмов, оцінених належним чином уході судового розгляду. 
		Проаналізувавши розмови ОСОБА_12 та ОСОБА_5 , які відбулися 08, 09, 15, 22 та 26 грудня 2016 року, (кількість зустрічей та їх зміст підтвердив і сам засуджений під час розгляду справи вапеляційному суді) за доводами апеляційної скарги захисників, апеляційний суд не встановив обставин, які би свідчили про його схиляння довчинення злочину та ознак підбурювання, за відсутності яких цей злочин міг би бути не вчинений. Навпаки засуджений неодноразово запевняв ОСОБА_12 у позитивному вирішенні його питання, намагаючись таким чином переконати останнього у необхідності передачі йому неправомірної вигоди. 
		Таким чином апеляційний суд здійснив належну перевірку частково прийнятних заяв про підбурювання засуджених до вчинення злочину, чим забезпечив справедливий судовий розгляд справи, виклавши вухвалі суду відповідні мотиви. Із наведеними ним висновками погоджується і колегія суддів.
		Враховуючи, що в обґрунтування висновків місцевого суду про вчинення злочину ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у співучасті, та як наслідок про винуватість останнього в одержанні неправомірної вигоди, переданої ОСОБА_5 , тафактичних обставин вчиненого злочину з 14 листопада 2016 року після дій, спрямованих напідбурювання ОСОБА_6 , покладено докази, визнані у ході апеляційного провадження недопустимими, апеляційний суд змінив (шляхом зменшення) обсяг інкримінованого ОСОБА_6 обвинувачення. Визнав його винним упропозиції здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою навиконання функцій держави, за надання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи, та виклав усвоєму рішенні фактичні обставини вчиненого злочину, що відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. 
		При цьому, суд погодився із доведенням винуватості ОСОБА_5 у одержані неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, тобто у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 369-2 КК. Підстав для зміни формулювання обвинувачення суд не встановив. 
		В основу ухваленого апеляційним судом рішення про винуватість ОСОБА_6 та ОСОБА_5 покладено докази, які були предметом оцінки місцевого суду, зокрема показання свідків ОСОБА_12 , який розповів про суть його розмов із ОСОБА_6 та ОСОБА_5 й про обставини вчиненого ними злочину, ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 . Свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , будучи понятими під час проведених слідчих дій у справі, підтвердили обставини, очевидцями яких вони були. Свідків у справі суд допитав за правилами статті 352 КПК.
		Врахував апеляційний суд також протоколи за результатами проведення НСРД у виді аудіо- та відеоконтролю особи від 17 листопада 2016 року з додатками до них, складеними за наслідками зустрічей ОСОБА_6 із ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а також у частині обвинувачення ОСОБА_5  протоколи від 12, 16 грудня 2016 року та 23 січня 2017 року з додатками до них.
		Суд зазначив, що вина засуджених у вчиненому ними злочині підтверджується також протоколами зарезультатами проведення НСРД у виді зняття інформації зтранспортних телекомунікаційних мереж (стосовно ОСОБА_6 до записів 14листопада 2016року). 
		Про факт отримання ОСОБА_5 неправомірної вигоди свідчать також, зокрема, протоколи за результатами проведення НСРД  контролю за вчиненням злочину увиді слідчого експерименту від 29 грудня 2016 року, спостереження заособою від 20 лютого 2017 року, огляду та вручення грошових коштів від 26 грудня 2016 року, висновки про допустимість яких належно перевірив апеляційний суд.
		Зокрема, предметом розгляду суду були доводи сторони захисту про недостовірність та недопустимість протоколу огляду та вручення грошових коштів, наданого стороною обвинувачення.
		Так, доводи сторони захисту про існування двох протоколів огляду та вручення грошових коштів, складених в один і той же день були предметом перевірки. Як зазначив суд, часткове співпадіння у номерах та серіях купюр, зазначених у другому за часом складеному протоколі із тими, що містяться впершому, дійсно можуть викликати сумніви у достовірності внесених до них даних. Водночас обидва протоколи узгоджуються між собою щодо суті фіксованої процесуальної дії,  вони засвідчують вручення ОСОБА_12 грошових коштів саме в сумі 50 000 доларів США, номіналом 100 доларів США кожна, у кількості 500 штук, для передачі їхякнеправомірної вигоди обвинуваченим та іншим особам прокуратури Київської області. Вказана інформація підтверджується також показаннями понятих ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , свідка ОСОБА_12 . Поняті під час їх допиту підтвердили здійснення перед врученням грошових коштів перевірки опису такількості купюр, яка вдруге тривала менше ніж вперше, оскільки проводилася повторно, що спростовує версію захисту про неможливість проведення цих дій уперіод часу, визначеному у протоколі. 
		Факт передачі ОСОБА_5 грошових коштів, окрім цього доказу, а також доказів, наведених вище, підтверджується, зокрема виконаною власноручно засудженим розпискою про їх отримання, протоколами НСРД у виді аудіо- тавідеоконтролю особи від 31січня 2017 року, уривки якого свідчать про отримання ним неправомірної вигоди, та від 06 лютого 2017 року, з якого вбачається, що ОСОБА_5 , перебуваючи усвоєму автомобілі, здійснював перерахунок грошових коштів, у ході якого надавав свої коментарі.
		Окрім того, за правилами частини 7 статті 223 КПК слідчий, прокурор зобов`язаний запросити неменше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред`явлення особи, трупа чиречі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов`язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Відтак КПК не передбачає обов`язкової участі понятих при проведення огляду та вручення грошових коштів, як додаткової гарантії законності проведення цих дій. У той же час навчання осіб, залучених допроведеної слідчої дії, у вищому навчальному закладі не прирівнює їхдопрацівників правоохоронних органів та не свідчить про їх зацікавленість урезультатах кримінального провадження, як зазначається у абзаці 3 частини 7 статті 223 КПК. Невстановлено такої зацікавленості і в ході їх допиту судом.
		З метою спростування аргументів сторони захисту, висловлених в суді першої інстанції, прокурором був наданий лист НАБУ № 041-187/24835 від 18 липня 2020року про походження грошових коштів, які надавалися ОСОБА_12 в якості неправомірної вигоди, з якого слідує, що кошти у сумі 50 000 доларів США були отримані детективом з каси НАБУ для забезпечення проведення НСРД укримінальному провадженні №52016000000000407. Враховуючи, що протокол зарезультатами проведення НСРД у виді контролю за вчиненням злочину у вигляді спеціального слідчого експерименту від 29 грудня 2016 року містить вказівку на те, що вказані кошти належать НАБУ, цей факт не був новим чи неочікуваним для сторони захисту. А відтак колегія суддів не встановила порушень вимог частин 9, 11 статті 290 КПК при наданні цієї інформації під час судового розгляду.
		Таким чином викладені стороною захисту твердження про ймовірну недостовірність та недопустимість протоколу огляду та вручення грошових коштів були всебічно перевірені апеляційним судом, водночас, з огляду на аналогічні доводи касаційних скарг, колегія суддів зауважує, що питання достовірності не може бути предметом перевірки суду касаційної інстанції увідповідності до приписів статті 433 КПК.
		Перевіряючи доводи захисту про незаконність протоколу обшуку пункту обміну валют ТОВ «ФК» Альфа-інвест груп» суд апеляційної інстанції вірно зазначив, щовказаний доказ, яким сторона обвинувачення підтверджувала обставини, якістосуються подальшої долі предмету неправомірної вигоди після отримання її ОСОБА_5 , а саме 1 500 доларів США, які за її версією є частиною неправомірної вигоди, жодним чином не впливає на обсяг чи конкретизацію обвинувачення, а відтак не підтверджує чи не спростовує висновків про його винуватість. А тому перевірка доводів про сумніви у їх достовірності є недоцільними, з чим погоджується і колегія суддів.
		Апеляційний суд погодився із висновками, викладеними у вироці про відсутність порушень вимог частини 2 статті 246 КПК, пославшись при цьому направову позицію Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладену в постанові від 27 листопада 2018року у справі № 132/2210/15-к. У відповідності до якої, за обставин проведення НСРД у кримінальному провадженні щодо тяжкого злочину зподальшою зміною кваліфікації на менш тяжкий злочин, суд касаційної інстанції констатував відсутність порушень вимог частини 2 статті 246 КПК та не визнав відповідні результати НСРД недопустимими доказами. 
		Досудове розслідування у справі, яка розглядається Судом, з моменту внесення відомостей до ЄРДР та до моменту його завершення, проводилося з метою викриття невстановлених осіб прокуратури Київської області, які мали здійснювати вплив вмежах своїх повноважень на зміну кваліфікації дій ОСОБА_12 . А тому підстав вважати дії правоохоронних органів щодо попередньої кваліфікації, за якою відомості були внесенні до ЄРДР, зачастиною 4 статті 368 КК, умисними, здійсненими з метою отримати докази шляхом проведення НСРД у випадках, визначених частиною 2 статті 246 КПК, як і порушень частини 1 статті 257 КПК, судами не встановлено. 
		Всупереч твердженням сторони захисту, апеляційним судом не встановлено безконтрольного здійснення досудового розслідування, тобто без внесення відповідних відомостей до ЄРДР. 
		Відповідно до пунктів 4, 5 частини 5 статті 214 КПК до ЄРДР вносяться короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, а також попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. З цими вимогами узгоджуються приписи Положення про ЄРДР, з огляду на які до реєстру вносяться відомості про, зокрема, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення та попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. У ході здійснення досудового розслідування кількість та обсяг виявлених відомостей не є статичним, а тому раніше повідомлена підозра, може зазнавати зміни, шляхом внесення корективів якуфактичну сторону розслідуваного кримінального правопорушення, так і в юридичну оцінку вчиненого. 
		Матеріали справи містять витяги з ЄРДР №52016000000000407, датовані 05 травня та 26 грудня 2017 року (аркуші справи 77, 156, том 1), в яких зазначено, зокрема, дату внесення відомостей до ЄРДР  01листопада 2016 року, фактичні обставини вчиненого злочину та змінену правову кваліфікацію дій за частиною 2 статті 369-2 КК. Суд наголошує, що зміна кваліфікації вже у розпочатому кримінальному провадженні дій особи тієї самої події не потребує повторного внесення таких відомостей до ЄРДР. Метою цього є недопущення ситуації неодноразового внесення одних і тих же самих відомостей до ЄРДР під різними номерами.
		Посилання захисників, що апеляційний суд, змінивши висунуте ОСОБА_6 обвинувачення, всупереч приписам частини 1 статті 337 КПК, фактично вийшов зайого межі, є безпідставними. 
		За правилами частини 1 статті 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. 
		Вказана норма кореспондує зі змістом приписів підпунктів «а», «b» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожний обвинувачений увчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер іпричини обвинувачення, висунутого проти нього; b) мати час іможливості, необхідні для підготовки свого захисту; порушення яких неодноразово констатував ЄСПЛ у своїх рішеннях.
		У кримінальних справах точна і повна інформація про обвинувачення, висунуте проти особи, та юридичну кваліфікацію дій винного є основною умовою справедливості провадження. Обвинувальний акт у цьому контексті відіграє вирішальну роль, оскільки саме з дня його складення, особа, відносно якої здійснювалося кримінальне переслідування, має можливість бути поінформованою про юридичну і фактологічну базу сформульованих проти неї остаточних обвинувачень.
		Підпункти «a» і «b», про які зазначалося вище, надають обвинуваченому право організувати свій захист від пред`явленого йому обвинувачення без обмеження можливостей і часу для вживання усіх засобів захисту під час судового розгляду. Уіншому випадку не повідомлення особи про характер і причини обвинувачення, позбавляє її можливості підготувати свій захист, що є головною метою принципу, визначеного підпунктом «а» пункту 3 статті 6 Конвенції. 
		Водночас, виходячи із рішень ЄСПЛ у справах «ДеСальвадор Торрес проти Іспанії» (DeSalvador Torres v. Spain),21525/93,24жовтня1996року; Юха Нуутінен проти Фінляндії (Juha Nuutinen v. Finland) № 45830/99, 24 квітня 2007 року, зміна кваліфікації дій особи не може вважатися для неї непередбачуваною, якщо вона є невід`ємною складовою обвинувачення. 
		Частина 2 статті 369-2 КК покладає на особу відповідальність за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або пропозицію чи обіцянку здійснити вплив за надання такої вигоди.
		Згідно обвинувального акту, дії ОСОБА_6 кваліфікувалися за частиною 2 статті 369-2 КК, як одержання неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив наприйняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави. Проте, виходячи з розділу «Формулювання висунутого обвинувачення» обвинувального акта ОСОБА_6 обвинувачувався і в тому, що він 19 вересня 2016 року після проведення слідчих дій у кримінальному провадженні №42016110000000448 із свідком ОСОБА_11 , діючи з умислом на одержання неправомірної вигоди, запропонував останній зустрітися біля магазину «Маркет24», що розташований за адресою: м. Київ, бульвар Лесі України, буд. № 34, на що вона погодилася. У ході зустрічі за вищевказаною адресою, яка відбулась із ОСОБА_11 , приблизно о 10 год 00 хв у салоні автомобіля марки «Lexus» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 повідомив, що як слідчий, якийздійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016110000000448, може посприяти у зміні кваліфікації протиправних дій ОСОБА_12 із частини 4 статті 190 настаттю 369-2 КК, однак йому необхідно обговорити деталі таких процесуальних дій із підозрюваним. Цього ж дня ОСОБА_6 , приблизно об 11 год 30 хв прибув до квартири АДРЕСА_3 , дезнаходився під домашнім арештом підозрюваний ОСОБА_12 та повідомив йому про можливість зміни правової кваліфікації у справі стосовно нього на менш тяжкий злочин за умови передачі для нього та інших невстановлених осіб неправомірної вигоди, розмір якої пообіцяв повідомити додатково (т. 1 а.п. 13-14).
		Отже, незаконні дії ОСОБА_6 , у виді пропозиції здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, за надання неправомірної вигоди, знайшли своє відображення у формулюванні висунутого обвинувачення та підтверджуються дослідженими під час судового розгляду доказами.
		ОСОБА_6 , будучи обізнаним про суть пред`явленого йому обвинувачення, не був позбавлений можливості здійснювати належний правовий захист, зокрема у частині обвинувачення, яка була доведена в суді під час розгляду справи. А тому колегія суддів порушень КПК у цій частині не вбачає. 
		Колегія суддів погоджується також із покаранням призначеним апеляційним судом ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 369-2 КК, а тому вважає доводи сторони захисту про його невідповідність ступеню тяжкості та особам засуджених внаслідок суворості безпідставними.
		Згідно статті 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення таособі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч іневиходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.
		Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність воцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, якебмало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.
		Положеннями статті 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, айвиправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності таіндивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їхнебезпечності та даним про особу винного.
		Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у статті 65 КК, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		З матеріалів справи слідує, що вироком місцевого суду ОСОБА_6 за частиною 2 статті 369-2 КК призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки зпозбавленням права займати посади у судах, правоохоронних органах, адвокатурі настрок 2 роки, ОСОБА_5  у виді позбавлення волі на строк 3 роки зпозбавленням права займати посади у судах, правоохоронних органах, адвокатурі настрок 2 роки.
		Під час апеляційного провадження, перевіряючи доводи сторони захисту про суворість призначеного ОСОБА_6 покарання, суд дійшов висновку про їхобґрунтованість.
		Так, апеляційний суд врахував, що під час судового розгляду обсяг доведеного обвинувачення стосовно ОСОБА_6 змінився. Визнання його винним у пропозиції зловживання впливом у порівнянні з одержанням неправомірної вигоди зазловживання таким впливом, свідчить про зменшення ступеню тяжкості вчиненого злочину, а відтак ці обставини суд апеляційної інстанції врахував такими, що впливають на міру призначеного засудженому покарання. Окрім того, зважив суд і на доводи захисників ОСОБА_14 та ОСОБА_10 стосовно необхідності врахування даних, які характеризують особу цього винного, такі як тривалий трудовий стаж та отримані ним у ході професійної діяльності уорганах прокуратури відзнаки.
		А тому, з огляду на ці обставини, та дані, встановлені місцевим судом, відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 за умови призначення йому основного покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, визначений санкцією статті Особливої частини КК,  2 роки. З таким рішенням погоджується і колегія суддів, та, виходячи із принципів співмірності й індивідуалізації, вважає таке покарання справедливим та домірним вчиненому.
		При цьому колегія суддів не вбачає підстав для пом`якшення основного покарання, призначеного ОСОБА_5 .
		Закон наділяє суд дискреційними повноваженнями визначати, чи знижують встановлені під час судового розгляду обставини ступінь тяжкості вчиненого злочину, і призначати таке покарання, яке за видом і розміром є необхідним тадостатнім для виправлення особи й попередження вчинення нових злочинів.
		Таких обставин у ході касаційного провадження не встановлено. А тому завідсутності обставин, що пом`якшують покарання у відповідності до приписів статті 66 КК, і даних, які би свідчили про зниження ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, щоосновнепокарання увиді позбавлення волі на строк 3 роки відповідає приписам статей 50, 65 КК. 
		Окрім того, з огляду на приписи частини 2 статті 55 КК, Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду обґрунтовано встановила відсутність підстав для призначення додаткового покарання ОСОБА_6 у виді позбавлення права обіймати посади всудах та органах адвокатури, ОСОБА_5  в судах та правоохоронних органах, узв`язку із не встановленням даних, які би свідчили про зайняття ними посад узазначених органах, пов`язаних із вчиненням злочину.
		Враховуючи все вищевикладене, апеляційний суд здійснив належну перевірку зазначених у апеляціях доводів, дав на них вичерпні відповіді.
		Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що згідно зістаттею 6 параграфу 1 Європейської конвенції з прав людини, рішення судів повинні містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, щосторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості заздійсненням правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» від 27вересня 2001 року, заява №49684/99). Водночас статтю 6 параграфу першого неможна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожен аргумент сторін. Питання чидотримався суд свого обов`язку у такому випадку слід розглядати у світлі обставин кожної справи (рішення у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, "Салов проти України» від 06 вересня 2005 року", заява N 65518/01).
		Таким чиномухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 419 КПК, оскільки містить належні мотиви прийнятого рішення.
		Із вказаними висновками погоджується і колегія суддів касаційного суду, а тому невбачає підстав для зміни чи скасування судових рішень задоводами касаційних скарг учасників судового провадження.
		Керуючись статтями433,434,436, 441,442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив: 
		Вирок Вищого антикорупційного суду від 24 липня 2020 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 квітня 2021 року залишити без зміни, акасаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої й апеляційної інстанцій, засудженого ОСОБА_5 і його захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , засудженого ОСОБА_6 ійого захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_9  без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною таоскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...