Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 453/832/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві.
Надіслано судом: 31.01.2022. Зареєстровано: 01.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 02.02.2022.
Дата набрання законної сили: 29.11.2022
Результат оскарження 29.11.2022 Львівський апеляційний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: 2/453/52/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 453/832/21
		№ провадження 2/453/52/22
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		12 січня 2022 року                                                                                            м. Сколе
		 
		Сколівський районний суд Львівської області в складі:
		головуючого-судді - Курницької В.Я.,
		за участі секретаря судового засідання - Трембач М.М.,
		в судовому засіданні беруть участь:
		позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; 
		представник позивача - ОСОБА_3 ; 
		представник відповідача - Підгородна І.М. ;
		 
		розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сколе цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю, - 
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		Стислий виклад позиції сторін
		Представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Таргоній В.М. подав до суду позовну заяву до Акціонерного Товариства «Українська залізниця» (відповідач), у якій просить стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1  300 000, 00 гривень та на користь ОСОБА_2  300 000, 00 гривень в якості відшкодування моральної шкоди.
		В обґрунтування вимог щодо предмета спору представник позивачів покликається на те, зокрема, що 02.11.2018 року на ст. Сколе, ДН-1 Львів,Регіональної філії «Львівська залізниця», електропоїзд ЕР2 № 1340 приміського сполучення Львів-Лавочне, під керуванням машиніста ОСОБА_5 , скоїв наїзд на гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який від отриманих травм помер. 03.11.2018 року за фактом настання цієї події було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018140300000530 та розпочато досудове розслідування. В ході досудового розслідування призначено і проведено судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_6 та встановлено, що між наїздом і смертю наявний причинно-наслідковий зв`язок. Постановою старшого слідчого СВ Стрийського ВП ГУНП у Львівській області Дмитріва О.Р. від 02.05.2020 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018140300000530, закрито у зв`язку з відсутністю в діях машиніста ОСОБА_5 та ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України. Вказує, що позивачі, втративши сина, близьку людину, який був їх опорою та підтримкою, повністю зруйнувало їх життя. Син позивачів загинув передчасно, у віці 20 років, його загибель завдала батькам надзивачйних страждань, які тривають досі. Позивачі були близбкі із сином, спільно проживали, постійно спілкувалися, Смерть сина викликала необхідність докладати додаткових зусиль для організації свого життя, крім того, враховуючи, що з віком в людини зменшується можливість самостійно забезпечувати своє існування, позивачам доведеться з часом докладати все більше зусиль для організації свого життя. Відновити попередній стан неможливо, оскільки загибель сина є незворотною подією, внаслідок якої позивачі переживають надзивчайні страждання та негативні почуття, враховуючи, що найважливіший життєвий зв`язок зруйнований, а також те, що вони позбавлені допомоги та підтримки. З урахуванням викладеного просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
		20.07.2021 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому остання Підгородна І.М. просить суд відмовити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 -у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої доводи мотивує тим, зокрема, що як вбачається з постанови про закриття кримінального № 12018140300000530 від 02.05.2020 року, вини працівників залізниці в настанні смерті ОСОБА_6 не встановлено. Також посилається на те, що згідно судової токсикологічної експертизи у крові та сечі трупа ОСОБА_6 виявлено метадон та анальгін. Посилається на те, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази того, що смерть синапризвела до суттєвих змін в житті позивачів. Зауважує, що позивачами при оцінці розміру грошового відшкодування завданої їм моральної шкоди, не взято до уваги Правил безпеки громадян на залізничному транспорті, які були порушені саме пішоходом ОСОБА_6 
		03.09.2021 представником позивачів подано відповідь на відзив, у якій останній вважає безпідставними доводи відповідача в частині відсутності правових підстав для задоволення позову з покликанням, при цьому, на порушення загиблим Правил безпеки громадян на залізничному транспорті, оскільки в силу вимог ч. 1 ст. 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (ч.2 ст. 1193 ЦК України) у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо). Щодо відсутності доказів завдання моральної шкоди зазначає, що сам факт загибелі сина під час ДТП є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань, оскільки згідно з ч.1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Заяви та клопотання учасників справи
		Представником позивачів подано клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції. 
		Представником відповідачів подано клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.
		Представником відповідачів подано клопотання про визнання обов`язковою явки позивачів в судове засідання.
		Представником відповідачів подано клопотання про витребування доказів.
		Представницею відповідача 06.10.2021 подано пояснення по справі щодо оподаткування сум відшкодування (а.с.159-160).
		Процесуальні дії у справі
		Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області від 17.06.2021 прийнято справу до розгляду та призначено до відкритого підготовчого судового засідання в порядку загального позовного провадження.
		Ухвалою суду від 21.07.2021 задоволено клопотання представника позивачів та судові засідання у справі проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використаням власних тхнічних засобів..
		Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 05.10.2021 в задоволенні клопотання представника відповідача про проведення судового засідання 11.10.2021 року в режимі відеоконфереції відмовлено.
		Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 19.10.2021 задоволено клопотання представника відповідача про проведення судового засідання 24.11.2021 року в режимі відеоконфереції, доручено Галицькому районному суду м. Львова забезпечити проведення підготовчого судового засідання в режимі відеоконференції.
		Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 24.11.2021 року, винесеною в порядку ч. 4 ст. 259 ЦПК України, в задоволенні клопотань представника відповідача про визнання обов`язковою явки позивачів в судове засідання та витребування доказів відмовлено.
		Ухвалою підготовчого судового засідання від 24.11.2021 закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 12.01.2022 року.
		Суд, заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.
		Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
		02.11.2018 року на ст. Сколе, ДН-1 Львів,Регіональної філії «Львівська залізниця», електропоїзд ЕР2 № 1340 приміського сполучення Львів-Лавочне, під керуванням машиніста ОСОБА_5 , скоїв наїзд на гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		Батьками ОСОБА_6 , у відповідності до наявного в матеріалах справи копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
		Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 06.11.2018 року ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Сколе Сколівського району Львівської області.
		Відповідно до довідки про причину смерті від 03.11.2018 року, причина смерті ОСОБА_6 : «пішохід травмований при зіткненні з поїздом чи іншим залізничним засобом пересування».
		Електропоїзд ЕР2 № 1340 приміського сполучення Львів-Лавочне у складі вагонів ЕР2 № 1340-02, ЕР2 № 1340-06, ЕР2 № 1340-10, перебуває на балансі Моторвагонного депо Львів, що підтверджується доданої позивачами до матеріалів позовної заяви довідкою № 55 від 09.06.2021 року, якою також підтверджується, що машиніст електропоїзда ЕР2 № 1340 приміського сполучення Львів-Лавочне з 14.07.2005 року по даний час (дата видачі довідки 09.06.2021 року) працює у виробничому структурному підрозділі «Локомотивне депо Здолбунів» регіональної філії «Львівська залізниця», з 26.09.2017 року на посаді машиніста електропоїзда.
		03.11.2018 року за фактом настання цієї події було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018140300000530 та розпочато досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч . 3 ст. 276 КК України. 
		Кримінальне провадження, внесене до ЄДРДР за № 12018140300000530 від 03.11.2018 року закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_5 та ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України.
		Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 02.05.2020 року під час досудового розслідування встановлено, що громадянин ОСОБА_6 в момент наїзду на нього електропоїзду, знаходився на залізничній колії між рейсами поза межами залізничного переїзду чи іншого місця, в якому дозволено перехід залізничних колій, на сигнали не реагува, знаходився в стані наркотичного сп`яніння. Своїми діями ОСОБА_6 порушив «Правила безпеки громадян на залізничному транспорті», вини працівників залізниці в настанні даного випадку не встановлено. При проведенні судово медичної експертизи у крові трупа ОСОБА_6 виявлено метадон (синтетичний наркотик опійної групи) та анальгін (знеболюючий препарат). 
		Зміст спірних правовідносин
		Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із завданням позивачці моральної шкоди внаслідок смерті її чоловіка.
		Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
		До спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Конституції України та Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
		Так, статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Частиною 1 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Відповідно до частини 2 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає:
		1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
		2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;
		3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
		4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Згідно з приписами частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Частиною 2 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
		1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
		2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
		3) в інших випадках, встановлених законом.
		Згідно зі статтею 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
		Згідно з частинами першою та другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
		Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Відтак, головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від наявності його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
		Окрім застосування до вказаних правовідносин вищезазначених норм права, суд зважає на роз`яснення, викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 (далі - Постанова Пленуму ВСУ).
		Відповідно до роз`яснень, даних у п.3, 9, 17-1 вказаної Постанови під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
		Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
		Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову
		Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених доказів, що смерть ОСОБА_6 сталася внаслідок його необережності, а саме порушення загиблим Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України.
		Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 2.6., 2.15., 2.19., 2.20 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року №54, пішоходам дозволяється переходити залізничні колії тільки у встановлених місцях (пішохідні мости, переходи, тунелі, переїзди тощо); перед тим, як увійти в небезпечну зону (ступити на колію), потрібно впевнитись у відсутності поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо). При наближенні поїзда до перону або платформи громадяни повинні стежити за звуковими сигналами, що подаються з локомотива, моторвагонного рухомого складу та іншого спеціального самохідного рухомого складу, уважно слухати оповіщення, що передаються по гучномовному зв`язку; при наближенні поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо) треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити його і, впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід; пішоходам забороняється ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п`яти метрів; переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше, ніж 40 метрів; класти на рейки залізничної колії будь-які предмети; сидіти на краю посадкової платформи, перону; знаходитись на об`єктах залізничного транспорту в стані алкогольного сп`яніння.
		Верховний Суд у своїй постанові від 21.04.2021 року у справі № 450/4163/18 зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. У той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого.
		З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що відсутність вини працівників залізниці та закриття кримінального провадження за відсутністю в діях ОСОБА_5 та ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України,  не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати позивачці моральну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, оскільки особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини).
		Разом з тим, судом враховано, що загиблий ОСОБА_6 перебував у стані наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що хоча потерпілий, перебуваючи в такому стані, очевидно знаючи про небезпечність перебування на пероні залізничного переїзду та не реагуючи на попереджувальні сигнали великої та малої гучності, все ж таки належним чином не усвідомлюв всієї навколишньої обстановки, але певна частини вини у випадку, який стався, є і в діях останнього.
		Відтак, у даному випадку, суд вважає за доцільне врахувати норми частини 2 статті 1193 ЦК України, згідно якої якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
		При цьому, суд виходить з природно-правового уявлення про право людини на відшкодування моральної шкоди. Це виявляється, головним чином, у посиланні на міркування справедливості як головного мотиву присудження відповідної компенсації , а крім того у самій формі констатації факту заподіяння немайнових втрат та особливостей їх індивідуального вияву, оскільки судове рішення постає як практичне втілення принципу розумності, результат об`єктивної, всебічно зваженої оцінки обставин справи у їх сукупності.
		Враховуючи те, що завдана позивачам моральна шкода безпосередньо пов`язана з втратою сина, внаслідок чого вони зазнали та продовжують зазнавати душевних страждань, розмір відшкодування повинен бути достатнім для забезпечення позивачам можливості відновити втрачену психологічну рівновагу та не бути джерелом збагачення останньої за рахунок відповідача.
		Також, при визначенні розміру моральної шкоди суд враховує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь який її розмір може мати суто умовний вираз.
		Водночас, у контексті визначення справедливого розміру відшкодування моральної шкоди суд зважає на такий елемент, як урахування притаманного конкретній країні рівня життя, адже некритичне слідування заявленим вимогам у частині визначення розміру відшкодування може призвести до істотного порушення балансу інтересів сторін з приводу відшкодування моральної шкоди.
		Аналізуючи суть самого порушення прав позивачів, виходячи зі справедливих й розумних критеріїв належного розміру відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 підлягає 150 000 грн. та на користь ОСОБА_1 - 150 000, 00 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди, яка буде достатньою для компенсації немайнових втрат, які в інший, не грошовий спосіб, поновити неможливо, та реальною з точки зору виконання судового рішення як складової права на справедливий суд та однієї з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Розподіл між сторонами судових витрат
		Згідно з пунктом 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		З урахуванням вказаних правових норм з відповідача у дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 000, 00 грн.
		На підставі статей 23, 82, 1167, 1168, 1172, 1187, 1193 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, Сколівський районний суд Львівської області, -
		 
		у х в а л и в:
		 
		Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю - задоволити частково.  
		Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП  НОМЕР_3 ) 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок моральної шкоди.
		Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) 150 000, 00 (сто п`ятдесят тисяч) 00 копійок моральної шкоди.
		В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
		Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5) в дохід держави 3 000,00 (три тисячі) гривень 00 копійок судового збору.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		       Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення. 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повне найменування сторін та інших учасників справи:
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ; 
		Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ;
		Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», місце знаходження: 03680, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5, код ЄДРПОУ: 40075815.
		 
		       Повний текст рішення складено 24.01.2022 року. 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                              В.Я. Курницька

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...