Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/11789/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 01.02.2022. Зареєстровано: 01.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 02.02.2022.
Дата набрання законної сили: 04.03.2022
Номер судового провадження: 1-кп/521/741/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021162470000180

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 521/11789/21
		1-кп/521//22
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		"01" лютого 2022 р. Малиновський районний суд м. Одеси в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 
		при секретарі ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 лютого 2021 року за №12021162470000180 за обвинуваченням
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Каскелен, Алма-Атинської області Республіки Казахстан, громадянина України, не одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину 2007 року народження, працюючого водієм в ТОВ «Турист», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого, -
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
		за участю учасників кримінального провадження
		прокурора ОСОБА_4 
		потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 
		представника потерпілої ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_7 
		захисника ОСОБА_8 
		обвинуваченого ОСОБА_3 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_3 , 18.02.2021 приблизно о 14 годині 50 хвилин, більш точного часу не встановлено, допустив порушення вимог п. п. 2.3 (б), 13.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, а саме:
		п. 2.3 «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:
		б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
		п. 13.1. «Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу».
		Порушення виразились в тому, що 18.02.2021 приблизно о 14 годині 50 хвилин, більш точного часу не встановлено, водій ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Mercedes - Benz 311D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух по сухому дорожньому покриттю проїжджої частини вулиці Овідіопольська дорога з боку вулиці Об`їзна дорога у напрямку вулиці С. Ріхтера, під`їжджаючи до регульованого світлофорним об`єктом перехрестя з вул. Центральний Аеропорт в Малиновському районі м. Одесі, за кермом транспортного засобу уважним не був, діючи необережно, проявивши злочинну недбалість, в ході здійснення руху не дотримуючись безпечної дистанції створив небезпеку для дорожнього руху, розпочав маневр на ліво, де на зустрічній смузі руху допустив зіткнення з автомобілем марки «HYUNDAI Matrix», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_9 .
		В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки «HYUNDAI Matrix», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правого наколінника та відкритого уламкового перелому лівого наколінника зі зміщенням уламків із забійною раною по передній поверхні лівого наколінника, які відповідно до п.2.2.2. та п. 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995р.) відносяться до категорії тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ ТЯЖКОСТІ.
		Крім того, в результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «HYUNDAI Matrix», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої проникаючої черепно- мозкової травми, в єдиний комплекс якої входить - уламковий перелом правої скроневої кістки зі зміщенням та з розповсюдженням лінії перелому на кістки основи черепу; перелом криші правої орбіти з розповсюдженням ліній перелому на медіальну стінку правої орбіти та стінки комірок решітчастого лабіринту. Виличний відросток лобової кістки( латеральну стінку правої орбіти) і луску лобової кістки; переломи стінок правої гайморової пазухи; забій головного мозку, підапоневротична гематома та садно лобно-скронево-орбітальної області справа; крововилив в сполучно-тканинну оболонку правого ока; закритий осколковий перелом правого стегна в нижній третині зі зміщенням, садна правого стегна та правого передпліччя, які складають єдиний морфологічний комплекс тілесних ушкоджень, що супроводжувались травматичним шоком і, згідно з п.2.1.3 «а», «б», «о» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995р.) відносяться до категорії ТЯЖКИХ ТІЛЕСНИХ ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
		Будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) визнав повністю, дав покази, підтвердив вище викладені обставини його скоєння, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаявся у вчиненому. Обвинувачений вказав, що дійсно, 18.02.2021 року приблизно в 14 годин 50 хвилин, керуючи автомобілем марки «Mercedes - Benz 311D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вулиці Овідіопольська дорога,3 в місті Одесі. Вказаний автомобіль використовувався як маршрутне таксі, тому салоні знаходилися пасажири. Під`їжджаючи до регульованого світлофорним об`єктом з вулицею Центральний аеропорт, він за кермом автомобілю уважним не був, в ході здійснення руху не дотримувався безпечної дистанції, а тому створив аварійну ситуацію. Для уникнення зіткнення з автомобілем, який рухався спереду нього, розпочав маневр наліво, виїхав на зустрічну суму руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки «HYUNDAI Matrix», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_9 . Внаслідок ДТП постраждала пасажир його автомобілю  ОСОБА_5 та водій автомобілю з яким сталося зіткнення. Після даної дорожньо-транспортної пригоди він залишався на місці до приїзду працівників поліції. Шкодує про вчинене, щиро розкаюється, частково сплатив витрати на лікування та реабілітацію потерпілої ОСОБА_5 , частково відшкодував завдану шкоду дружині потерпілого ОСОБА_9 , просив не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки керування авто є необхідним для здійснення професійної діяльності.
		Останній виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини.
		Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення даного злочину, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.
		Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.
		За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України.
		Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, а саме  у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження, за вище встановлених обставин.
		При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ст. 349 КПК України.
		При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
		Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
		Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину) при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
		Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.
		Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
		Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 на обліку у лікаря нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; має постійне місце проживання, спосіб життя (раніше не судимий, з 2012 року працює у ТОВ «Турист» водієм, не одружений, утримує неповнолітню дитину ОСОБА_10 , 2007 року народження, має задовільний стан здоров`я, за місцем роботи та місцем проживання характеризується позитивно, частково відшкодував завдану потерпілим моральну шкоду, позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання та потерпілих, висловлену у судовому засіданні, відношення обвинуваченого до вчиненого; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції частини другої статті 286 КК України у виді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, оскільки суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).
		Відповідно до роз`яснень, що містяться у п.20, п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
		При призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
		При цьому, згідно з п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами, рекомендувати судам при постановленні вироку обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового.
		Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд враховує думку прокурора, який просив застосувати до обвинуваченого додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, думку сторони захисту та обвинуваченого щодо не позбавлення його права керування транспортними засобами, врахував, що ОСОБА_3 керував автомобілем у тверезому стані, вчинив злочин з необережності, щиро розкаявся у вчиненому, частково відшкодував моральну шкоду, працює водієм у ТОВ «Турист», тобто керування транспортними засобами пов`язано з його професійною діяльністю і вказана робота є єдиним джерелом його існування, має неповнолітню дитину, суд вважає за необхідне не застосувати до обвинуваченого додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
		Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у кримінальному провадженні не обирався та підстави для його визначення, на даному етапі, відсутні.
		Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у виді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України, зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання та періодично з`являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції, яке є пропорційним вчиненому злочину та таким, що перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		Процесуальні витрати у кримінальному проваджені, вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.
		Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.
		Вирішуючи питання цивільних позовів потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , суд приходить до наступного. 
		На умовах договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/564527 ( поліс АР/564527) ОСОБА_3 було застраховано цивільно-правову відповідальність будь-якої особи, яка правомірно керує транспортним засобом «MERCEDES-BENZ 811D», д.н.з. НОМЕР_1 . Страхова сума за вищезазначеним договором за шкоду, завдану життю та здоров`ю, становить 260 000,00 грн.
		Правовідносини, що випливають із зазначеного договору, врегульовано спеціальним нормативно-правовим актом, а саме Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		Відповідно до п. 2.1. ст. 2 Закону №1961, - відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
		Потерпіла ОСОБА_5 звернулася до суду з позовною заявою, згідно з якою просить стягнути з ОСОБА_3 та Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН» - 253 000 грн., витрат на лікування та 1 500 000 грн. моральної шкоди.
		Відповідно до п.24.1 ст. 24 Закону № 1961, - у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обгрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів
		Витрати, пов`язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату ). Відповідно до чеків, наданих потерпілою ОСОБА_5 розмір фактично понесених витрат становить 36 711.80 грн. Враховуючи вищевикладене, суд присуджує до стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН» матеріальну шкоду у розмірі - 36 711.80 грн.
		Відповідно до ст. 26-1 Закону № 1961, - страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г»' і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.
		Отже, Законом № 1961 встановлено, розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається шляхом вирахування 5% від суми страхового відшкодування за витрати, понесені у зв`язку з лікуванням. Враховуючи ту обставину, що витрати пов`язані з лікуванням складають - 36 711.80 грн., то розмір моральної шкоди, визначений у порядку ст. 26-1 Закону № 1961 становить - 1835 гривень 59 копійок ( 5% від 36711,80).
		При розгляді питання про наявність причинного зв`язку між неправомірними діями обвинуваченого ОСОБА_3 і понесеною потерпілою ОСОБА_5 моральною шкодою, суд керується положеннями ст. 23 ЦК України, відповідно до яких, особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення її прав. 
		У відповідність до статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, що її заподіяла за наявності її вини.
		Підстави позову і вина відповідача у заподіянні моральної шкоди злочинними діями встановлена судом. Судом встановлено, що діями відповідача ОСОБА_3 потерпілій нанесено немайнових втрат, викликаних моральними і фізичними стражданнями, які викликали негативні зміни в її житті, а саме: негативні переживання і спогади, настороженість, тривога, емоційні і тілесні реакції при згадці аварії, тяжкість виконання повсякденних обов`язків, фіксованість уваги на проблемі одужання і реабілітації, переживання фізичних незручностей, змінювальний настрій, порушення сну, емоційна напруга, реакції і побоювання щодо майбутнього стану здоров`я. У момент ДТП позивачка перенесла фізичний біль, пережила емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, тривоги, страху за своє здоров`я. При визначенні розміру моральної шкоди, судом приймається до уваги, що потерпіла тривалий час пересувається на милицях, позбавлена можливості повноцінно працювати та утримувати себе. Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує вимоги розумності і справедливості, приймає до уваги характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань потерпілого, майновий стан відповідача, ступінь вини обвинуваченого в заподіянні моральної шкоди, а також часткове визнання обвинуваченим позовних вимог. Враховуючи викладене, відповідно до вимог ст. 127 КПК України, суд вважає необхідним позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 , суму в розмірі 200 000,00 гривень у якості компенсації за заподіяну моральну шкоду
		Щодо позовних вимог потерпілої ОСОБА_6 до ОСОБА_3 та ТДВ «СК`ГАРДІАН» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд дійшов наступних висновків.
		Із змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_6 просить суд стягнути з відповідачів (солідарно) - 78 000 грн., матеріального збитку (витрати на лікування та витрати на поховання) та 300 000 грн моральної шкоди.
		Відповідно до п.27.1. ст. 27 Закону № 1961, - страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди
		Відповідно до п.27.4. ст. 27 Закону № 1961, - страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку
		Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 1268 від 25.03.2021р., виконаного лікарем судово-медичним експертом ОСОБА_12 причиною смерті ОСОБА_9 була хвороба, а саме гостра серцева недостатність, яка спричинила кардіоміопатію (безпосередня причина смерті). Даний висновок підтверджується довідкою про причину смерті (до форми № 106/о № 1268).
		Водночас, у виписці № 1098 із медичної карти стаціонарного хворого міститься запис, відповідно до якого: « ОСОБА_13 період [операція на коліні] протікав лагідно, спокійно, рана загоїлась первинно. Шви зняті повністю. Хворий в задовільному стані виписаний з відділення для подальшого амбулаторного лікування».
		Отже, смерть ОСОБА_9 наступила внаслідок хвороби, а саме серцевої недостатності, яка спричинила кардіоміопатію, що не є прямим наслідком ДТП від 18.02.2021р. За наведених обставин, відсутні правові підстави для виплати страхового відшкодування, пов`язаного зі смертю.
		Відповідно до п.27.3. ст. 27 Закону №1961,- страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
		Враховуючи той факт, що смерть ОСОБА_9 не є прямим наслідком ДТП від 18.02.2021 р.. також відсутні правові підстави для відшкодування моральної шкоди в порядку п.27.3. ст 27 Закону № 1961.
		Відповідно до ч.І ст. 1229 Цивільного кодексу України, - страхові виплати (страхове відшкодування) спадкуються на загальних підставах. Потерпіла ОСОБА_6 надала до страхової компанії свідоцтво про одруження, яке свідчить, що вона є спадкоємицею ОСОБА_9 . Інші спадкоємці ОСОБА_9 до суду не зверталися, тому суд приходить до висновку, що відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України дружина ОСОБА_9 , ОСОБА_6 має право на спадкування страхового відшкодування. Щодо заявлених ОСОБА_6 78 000 грн. витрат на лікування, суд зауважує, що відповідно до чеків, наданих потерпілою розмір фактично понесених витрат становить 13 541,75 грн., а тому саме ця сума має бути присуджена до стягнення з відповідача ТДВ «СК`ГАРДІАН» на користь ОСОБА_6 .. 
		Стосовно вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного. 
		Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду подати цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. 
		Відповідно до частини 5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, які виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільно-процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. 
		Згідно з ч.1 ,ч.2 ЦПК України сторонами у цивільному процесу є позивач та відповідач. Позивачем та відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Статтями 46,47 ЦПК України передбачено, що вони можуть мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони( цивільна процесуальна правоздатність) та здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність).
		Згідно ст.55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора або боржника у зобов`язанні, а також інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-який стадії судового процесу. 
		Відповідно до ст.255 ч.7 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. 
		Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права. В контексті вказаної статті неможливо успадкувати ті права та обов`язки спадкодавця, які нерозривно пов`язані з його особою. 
		Відшкодування моральної шкоди нерозривно пов`язане з особою, якої завдано цієї шкоди. 
		Проаналізувавши вищенаведені норми цивільно-процесуального закону, суд приходить до висновку, що у спірних матеріальних правовідносинах про відшкодування завданої померлому потерпілому моральної шкоди, не допускається правонаступництва, тобто моральна шкода не спадкується на загальних підставах, тому провадження за цивільним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_14 про відшкодування такої шкоди, підлягає закриттю.
		Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років без позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
		Згідно ч.1 п.1,2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки протягом іспитового строку: 
		періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. 
		Запобіжний захід не обирався.
		Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати за проведення авто-технічної експертизи технічного стану автомобіля № CE-19/116-21/3919-IT від 24.03.2021, вартістю 1961 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят одна) гривня 40 копійок; за проведення авто-технічної експертизи технічного стану автомобіля № CE-19/116-21/3920-IT від 24.03.2021, вартістю 1961 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят одна) гривня 40 копійок; транспортно трасологічної експертизи механізму зіткнення автомобілів № CE-19/116-21/3921-IT від 22.03.2021, вартістю 6538 (шість тисяч п`ятсот тридцять вісім) гривень 00 копійок; авто-технічної експертизи по обставинам зіткнення автомобілів №21-2263/3640 від 06.07.2021, вартістю 8580 (вісім тисяч п`ятсот вісімдесят) гривень 50 (п`ятдесят) копійок. 
		Речовий доказ у кримінальному проваджені  автомобіль «Mercedes - Benz 311D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , переданий на відповідальне збереження ОСОБА_3  залишити у володінні ОСОБА_3 ..
		Речовий доказ у кримінальному проваджені- автомобіль марки «HYUNDAI Matrix», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який переданий на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_15 , вважати повернутим за належністю.
		Речовий доказ у кримінальному проваджені  CD-R диск з відеозаписами на якому зафіксовано обставини ДТП  зберігати в матеріалах кримінального провадження.
		Арешт накладений на майно вилучене під час огляду місця події, проведеного 18.02.2021, із забороною його користування, розпорядження та відчуження, а саме: автомобіль «Mercedes - Benz 311D», реєстраційний номер НОМЕР_1 ,автомобіль марки «HYUNDAI Matrix», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на підставі ухвали слідчого судді Малиновського районного суду міста Одеси від 25 лютого 2021 року  скасувати. 
		Цивільний позов ОСОБА_5 до Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГАРДІАН», ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди  задовольнити частково.
		Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГАРДІАН» (м.Київ -01032, вулиця Саксаганського,96, код ЄДРПОУ: 35417298 на користь ОСОБА_5  НОМЕР_3 (тридцять шість тисяч сімсот одинадцять) гривень 80 копійок в рахунок відшкодвання матеріальної шкоди та 1835 ( одну тисячу вісімсот тридцять п`ять) гривень 59 копійок - моральної шкоди.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5  200000 ( двісті тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
		В решті частини позовних вимог ОСОБА_5  відмовити.
		Цивільний позов ОСОБА_6 до Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГАРДІАН» про відшкодування матеріальної шкоди  задовольнити частково.
		Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГАРДІАН» (м.Київ -01032, вулиця Саксаганського,96, код ЄДРПОУ: 35417298 на користь ОСОБА_6 - 13541 (тринадцять тисяч пятсот сорок одну) гривню 75 копійок.
		Позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди  залишити без задоволення.
		Провадження у цивільному позові ОСОБА_6 до Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГАРДІАН», ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди  закрити.
		Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд м. Одеси протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілому та прокурору.
		Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                      ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...