Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 326/2377/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 02.02.2022. Зареєстровано: 02.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 03.02.2022.

Номер судового провадження: 2/326/75/2022

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 326/2377/21 
		Провадження № 2/326/75/2022 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		01 лютого 2022 р.                                         Запорізька обл., Бердянський р-н, 
		м. Приморськ
		Приморський районний суд Запорізької області  у складі:
		головуючого  - судді Ігнатьєва Д.П., 
		за участю секретаря - Решетняк Н.М.,
		позивача ОСОБА_1 ,
		представника відповідача Кісельова Є.С. ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державної установи «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та зобов`язання виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення, - 
		В С Т А Н О В И В:
		16.12.2021 р. позивач звернувся до Приморського районного суду Запорізької області з позовом до відповідача про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та зобов`язання виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач наказом № 268-к від 08.12.2021 р. відсторонив позивача від роботи з 09.12.2021 р. на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Вважає наказ таким, що не відповідає чинному законодавству. Наказ порушує право позивача на працю. Позивач вважає, що її відсторонення від роботи відбулося з порушенням чинного законодавства, оскільки ні ст. 46 КЗпП України, ні інший закон України не передбачає відсторонення працівника від роботи із підстав відсутності у нього щеплення від COVID-19.
		На цих підставах позивач просить суд визнати незаконним та скасувати наказ позивача № 268-к від 08.12.2021 р. та зобов`язати відповідача виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення.
		Ухвалою судді від 17.12.2021 р. було відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
		11.01.2022 р. до суду від відповідача надійшов відзив від 05.01.2022 р. на позовну заяву.
		Відповідач у відзиві зазначив, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі. 18.11.2021 р. відповідач ознайомив позивача з листом № 05.02.02-28/4285 від 17.11.21 р. в якому зазначено на необхідність надання підтвердження щеплення проти COVID-19 або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації та можливе відсторонення від роботи. Позивач не надала відповідачу про підтвердження щеплення проти COVID-19 або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації, а тому наказом № 268-к від 08.12.2021 р. була відсторонена від роботи на підставі ст. 46 КЗпП України. З посиланням на ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст. 27 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» відповідач вважає, що позивач підлягає обов`язковому щепленню проти COVID-19. Позивач не надала відповідачу підтвердження протипоказань проти її щеплення. На цих підставах відповідач вважає законним свій наказ про відсторонення від роботи позивача.
		13.01.2022 р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 13.01.2022 р. У своїй відповіді на відзив позивач зазначила, що саме лише посилання на ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» не є достатньою та самостійною правовою підставою для відсторонення через щеплення, оскільки потребує додаткового встановлення фактичних та правових підстав, а також потребує дотримання процедури, яка встановлена законом. Належними, визначеними законодавством, доказами фактичних підстав для відсторонення є форма № 063-2/о, письмове підтвердження, акт присутності свідків (відповідно покази свідків) або подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби, а не відмова особи надати документи, що містять лікарську таємницю, в тому числі, що стосується проведення щеплення чи наявності протипоказань, які в свою чергу пов`язані з наявністю хвороб, які б особа не хотіла розголошувати стороннім. Закон чітко визначив, що за епідемічними показниками повноваження на прийняття рішення про обов`язкове щеплення належить санітарному лікарю, а не МОЗ України без належної на те компетенції. Єдиним нормативно-правовим актом, який визначає перелік обов`язкових щеплень є Календар профілактичних щеплень в Україні, а МОЗ України відповідно до ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» може встановити лише перелік професій чи виробництв. Норма ст. ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» вимагає, щою відсторонення відбувалося в порядку, встановленому законом, постанова КМУ № 1236 законом не являється та не може собою його підмінювати. Конституція України не визначає серед випадків обмеження права на працю, обмеження пов`язане із щепленням проти короновірусної хвороби, встановлення ж такого обмеження підзаконним актом суперечить Конституції України. На даний час відсторонення відбувається за рамками закону і жодні «благі наміри» не можуть виправдати беззаконність.
		В судовому засіданні позивач позов підтримала з підстав, викладених в ньому та у відповіді на відзив. Просила його задовольнити. Пояснила, що щеплення проти COVID-19 не робила, оскільки воно не є обов`язковим, вакцина не досліджена, постанова КМУ не відповідає Конституції України, смертність від COVID-19 вакцинованих осіб перевищує смертність невакцинованих. Відповідач пропонував надати сертифікат щеплення, але позивач відмовилася. 
		Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. 
		Суд, заслухавши учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, доходить до наступного. 
		Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Статтею 49 Конституції України встановлено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності. Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.
		Згідно зі ст. 2 КЗпП України працівники мають право на, зокрема, здорові і безпечні умови праці.
		Пунктами а) та б) ст. 10 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, відповідно до яких громадяни України зобов`язані, зокрема,  піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян,  у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.
		Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
		Згідно з п. 4 Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (затв. Наказом Міністерства охорони здоров`я України 04 жовтня 2021 року 2153) обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, але лише у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 жовтня 2019 року № 2070).
		Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. N 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Постанова № 1236) установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 березня 2022 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029). 
		Відповідно до п. 416 Постанови N 1236 керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:
		1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. N 2153 (далі - перелік);
		2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;
		3) взяття до відома, що:
		?на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу";
		?відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;
		?строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.
		Відповідно до ст. 46 КЗпП України (в редакції, станом на 08.12.2021 р.) відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. 
		 
		Згідно зі ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
		Судом встановлено, що позивач працює в державній установі «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» на посаді провідного бухгалтера (що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_1 ).
		Відповідач 18.11.2021 р. листом № 05.02-28/4285 від 17.11.2021 р. пропонував позивачу у строк до 03.12.20211 р. надати до відділу кадрового забезпечення «Висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (форма № 028-1/о), або сертифікат щеплення проти COVID-19. Також цим листом відповідач попередив позивача, що у разі не надання вказаних документів з 09.12.2021 р. працівник буде відсторонений від роботи без збереження заробітної плати.
		Факт ознайомлення відповідачем позивача з листом № 05.02-28/4285 від 17.11.2021 р. підтверджується «Актом про відмову від підпису від 18.11.2021 р.».
		В судовому засіданні позивач підтвердила факт отримання від відповідача пропозиції щодо надання документів, зазначених у листі № 05.02-28/4285 від 17.11.2021 р.
		Позивача, у встановлений відповідачем строк (до 03.12.20211 р.), не надала відповідачу документів, зазначених у листі № 05.02-28/4285 від 17.11.2021 р. В судовому засіданні підтвердила вказаний факт та підтвердила, що щеплення від COVID-19 не робила, оскільки вважає, що робити вказане щеплення не є обов`язковим, а вакцина ще не досліджена. Окрім того смертність від COVID-19 вакцинованих осіб перевищує смертність невакцинованих.
		На цих підставах відповідач наказом № 268-к від 08.12.2021 р. «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » відсторонив позивача від роботи з 09 грудня 2021 р. на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.
		При видачі наказу № 268-к від 08.12.2021 р. «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » відповідач керувався ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказом МОЗ України Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, пунктом 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 р. № 1236.
		Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, зокрема, що відповідач відсторонивши її від роботи, порушив її конституційне право на працю. На думку позивача Конституція України не визначає серед випадків обмеження права на працю, обмеження пов`язане із щепленням проти короновірусної хвороби, встановлення ж такого обмеження підзаконним актом суперечить Конституції України. 
		Позивач вважала, що ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» щеплення від COVID-19 не встановлене, як обов`язкове, а тому відсторонення працівника з підстав ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» є незаконним та безпідставним.
		Окремо позивач звертала увагу на те, що на сьогодні законом не встановлено окремого порядку відсторонення працівників від роботи з підстав відсутності у них щеплення від COVID-19.
		Позивач вважала, що ні ст. 46 КЗпП України, ні іншим законом України не передбачено правової можливості відсторонення працівника від роботи із підстав відсутності в нього щеплення від COVID-19. 
		На думку позивача відмова від незаконної вакцинації не може вважатися порушенням трудової дисципліни.
		Позивач вважала, що саме лише посилання на ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» не є достатньою та самостійною правовою підставою для відсторонення через щеплення, оскільки потребує додаткового встановлення фактичних та правових підстав, а також потребує дотримання процедури, яка встановлена законом. Належними, визначеними законодавством, доказами фактичних підстав для відсторонення є форма № 063-2/о, письмове підтвердження, акт присутності свідків (відповідно покази свідків) або подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби, а не відмова особи надати документи, що містять лікарську таємницю, в тому числі, що стосується проведення щеплення чи наявності протипоказань, які в свою чергу пов`язані з наявністю хвороб, які б особа не хотіла розголошувати стороннім.
		Закон чітко визначив, що за епідемічними показниками повноваження на прийняття рішення про обов`язкове щеплення належить санітарному лікарю, а не МОЗ України без належної на те компетенції.
		Єдиним нормативно-правовим актом, який визначає перелік обов`язкових щеплень є Календар профілактичних щеплень в Україні, а МОЗ України відповідно до ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» може встановити лише перелік професій чи виробництв. Норма ст. ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» вимагає, щоб відсторонення відбувалося в порядку, встановленому законом, постанова КМУ № 1236 законом не являється та не може собою його підмінювати. 
		Зазначені доводи позивача суд не приймає до уваги з огляду на наступне.
		Користуючись своїм конституційним обов`язком, передбаченим ст. 49 Конституції України, а саме, щодо забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя, Держава, Постановою № 1236 (з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2), з 19 грудня 2020 р. до 31 березня 2022 р. на території України встановила карантин.
		Частиною 2 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» та п. 4 Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (затв. Наказом Міністерства охорони здоров`я України 04 жовтня 2021 року 2153) встановлено, що обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, підлягають працівники установ, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, але лише у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень.
		Державна установа «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» є санітарно-профілактичним закладом охорони здоров`я, що заснований на державній власності та належить до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України (п. 1 розділу I «Загальні положення» статуту відповідача).
		Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство охорони здоров`я України (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 267) Міністерство охорони здоров`я України (МОЗ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МОЗ є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також, зокрема, захисту населення від інфекційних хвороб.
		Таким чином, державна установа «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади. 
		Отже, з урахуванням не надання позивачем доказів наявності у неї абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, позивач, як працівник Державна установа «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», підлягає обов`язковому профілактичному щепленню проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
		Позивач вказане щеплення усвідомлено, з особистих міркувань, не робила, тобто відмовилась від цього щеплення. На вимогу відповідача не надала доказів наявності у неї протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (форма № 028-1/о), або сертифікат щеплення проти COVID-19.
		Статтею ст. 46 КЗпП України передбачена можливість відсторонення працівників від роботи власником в інших випадках, передбачених законодавством. 
		 
		Враховуючи висновок Конституційного Суду України, викладений ним у рішенні N 12-рп/98 від 9 липня 1998 р., термін "законодавство", треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
		 
		Частиною 2 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачене відсторонення працівників певних організацій від роботи у разі відмови або ухилення таких працівників від обов`язкових профілактичних щеплень.
		 
		При цьому відповідно до п. 416 Постанови N 1236 на керівників установ покладений обов`язок забезпечити, зокрема, відсторонення від роботи працівників обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб".
		 
		Позивач обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 усвідомлено, з особистих міркувань, відмовилась робити. На вимогу відповідача не надала йому доказів наявності у неї протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (форма № 028-1/о), або сертифікат щеплення проти COVID-19.
		Суд звертає увагу на те, що у цій справі індивідуальне право (інтерес) позивача відмовитися від обов`язкового профілактичного щеплення при збереженні обсягу права на працю, протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, інших працівників відповідача, які провели у встановленому державою порядку обов`язкове профілактичне щеплення. Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета - загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров`я, що гарантовано статтями 3, 27 та 49 Конституції України.
		Вимога про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави - тобто було виправданим.
		Держава, встановивши обов`язок роботодавця відсторонити працівника, який не зробив обов`язкового профілактичного щеплення протиCOVID-19,  від роботи, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я, зокрема працівників відповідача, в тому числі і самої нещепленої позивача.
		Отже, право позивача на працю було тимчасово законно було обмежено відповідачем з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач відмовилась від обов`язкового профілактичного щеплення.
		Таким чином доводи позивача є такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
		 
		Відповідно наказ відповідача № 268-к від 08.12.2021 р. «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », яким відповідач відсторонив позивача від роботи з 09 грудня 2021 р. на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати прийнятий відповідно до норм чинного законодавства.
		 
		Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню.
		 
		Керуючись ст.ст. ст.ст. 12, 13, 81,83,89, 141, 258, 259,263- 265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
		УХВАЛИВ:
		В задоволенні позову ОСОБА_1 до державної установи «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та зобов`язання виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення відмовити повністю.
		На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		       Реквізити сторін:
		-позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 );
		-відповідач: державної установи «Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» (Код ЄДРПОУ 38461727, адреса місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 27).
		Повний текст рішення складено 02 лютого 2022 р..
		 
		 
		 
		Суддя Приморського районного суду 
		Запорізької області                                                                Д.П. Ігнатьєв
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		01.02.2022

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...