Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/15895/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи; Сексуальне насильство.
Надіслано для оприлюднення: 03.02.2022. Зареєстровано: 03.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 04.02.2022.

Номер судового провадження: 1-кп/523/842/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021163490000395

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                     Справа № 523/15895/21
		Провадження №1-кп/523/842/22
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 лютого 2022 року 
		Суворовський районний суд міста Одеси у складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 
		за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 
		прокурора Суворовської окружної прокуратури м.Одеси  ОСОБА_3 
		захисника  ОСОБА_4 
		обвинуваченого (підсудного)  ОСОБА_5 ,
		розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12021163490000395 від 10.06.2021 року, за обвинуваченням: 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця с.СестринівкаКозятинського районуВінницької області,громадянина України,із неповноювищою освітою, офіційно неодруженого та непрацевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , до затримання тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.153 КК України, 
		В С Т А Н О В И В:
		10.06.2021 року, приблизно о 16:20 годині, підсудний ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та знаходячись на дитячому майданчику неподалік будинку АДРЕСА_3 , маючи злочинний намір на вчинення насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних з проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди неповнолітньої особи - ОСОБА_6 , 2005 року народження, яка перебувала на гойдалці цього майданчику, та скориставшись тим, що неповнолітня особа перебуває одна (без нагляду батьків), підійшов до останньої впритул, тим самим позбавив її можливості залишити місце перебування (втекти), вказаний підсудний діючи умисно й протиправно, з метою задоволення статевої пристрасті та впевнившись у тому, що жодна особа не зможе завадити реалізації його злочинного наміру, достовірно усвідомлюючи, що потерпіла ОСОБА_6 є неповнолітньою та фізично слабкішою, у зв`язку з чим не зможе здійснити опір, вчинив насильницькі дії сексуального характеру, не пов`язані із проникненням в тіло потерпілої, які виразились в проникненні правою рукою (передпліччям, долонею та пальцями рук) під футболку неповнолітньої потерпілої, де почав чіпати та гладити (долонею та пальцями правої руки) груди неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 , чим викликав гостру негативну стресову реакцію у потерпілої, внаслідок чого остання почала плакати та кричати.
		На плач та безпорадний стан неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 звернули увагу перехожі, які одразу прийшли їй на допомогу та припинили неправомірні насильницькі дії сексуального характеру з боку підсудного ОСОБА_5 відносно потерпілої.
		В судове засідання законний представник потерпілої ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, - не з`явилась, надавши до суду заяву про проведення судового засідання за її відсутністю та без участі неповнолітньої потерпілої  її доньки ОСОБА_6 , у зв`язку з чим, суд за відсутності заперечень сторін процесу й з метою дотримання розумності строків судового розгляду, вирішив провести розгляд кримінального провадження поза участю означеного законного представника та неповнолітньої потерпілої.
		Підсудний ОСОБА_5 , повністю визнавши свою провину за висунутим обвинуваченням, будучи допитаним в судовому засіданні, пояснив суду про час, місце, спосіб та мотиви вчиненого ним при вказаних вище обставинах, не оспорюючи при цьому докази, які містяться у матеріалах досудового розслідування та фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення.
		Згідно з ч.3 ст.349 КПК України, суд за результатами попереднього обговорення з учасниками судового провадження змісту цієї норми закону та наслідків її застосування, визнав недоцільним за клопотанням прокурора дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, з`ясувавши, що сторони провадження правильно розуміють зміст цих положень закону, а також роз`яснивши їм про відсутність права оскарження фактичних обставин кримінального провадження в апеляційному порядку, суд упевнився в добровільності та істинності їх позиції.
		Разом із тим, суд вважає, що винність підсудного ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, фактичні обставини якого ним та ніким із учасників процесу не оспорюються, об`єктивно та повністю підтверджується наявними у матеріалах досудового розслідування доказами, дослідження яких не проводилось в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.
		Приймаючи до уваги наведені обставини, судом встановлено, що підсудний ОСОБА_5 своїми умисними діями скоїв насильницькі дії сексуального характеру, не пов`язані з проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство), вчинене щодо неповнолітньої особи, а відтак його дії вірно кваліфіковані стороною обвинувачення за ч.3 ст.153 КК України.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Так, з огляду на ч.3 ст.153 КК України, кримінальна відповідальність за цією нормою закону настає за сексуальне насильство, вчинене групою осіб, або сексуальне насильство щодо неповнолітньої особи, що карається позбавленням волі на строк від п`яти до семи років.
		Втім, при перевірці правильності кваліфікації доведеного ОСОБА_5 обвинувачення та визначення його суспільної небезпечності, суд ураховує, що вчинене підсудним суперечить загальноприйнятому природному укладу статевих відносин, супроводжувалось моральною зневажливістю та поєднане зі скоєнням насильницьких дій сексуального характеру без добровільної згоди неповнолітньої особи (сексуальне насильство), не пов`язаних з проникнення в її тіло, що виявилось у проникненні підсудним рукою під футболку потерпілої та торкання її грудей, вчинене з використанням її безпорадного стану, оскільки вона страждає на ДЦП (дитячий церебральний параліч), що обумовило її нездатність чинити опір та розуміння вчинюваних стосовно неї дій, а також спричинило наслідки у формі фізичної і психічної шкоди здоров`ю неповнолітньої потерпілої, її нормальному фізичному і психічному розвитку. 
		Зі змісту ч.ч.1, 2 ст.65, ч.2 ст.50 КК України слідує, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, та при призначенні покарання суду слід врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також слід виходити з того, що покарання має бути призначене відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу й у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яке передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
		Внаслідок означених вимог закону, при призначенні покарання підсудному ОСОБА_5 , суд приймає до уваги характер і суспільну небезпечність, обставини і наслідки вчиненого ним, що в силу ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину проти статевої свободи і статевої недоторканності неповнолітньої особи та потягло спричинення фізичної й психічної шкоди здоров`ю потерпілої, а також судом ураховується стан здоров`я підсудного та його особа  (зі слів) страждає певним захворюванням, але на диспансерному обліку в КУ «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» чи у нарколога не перебуває; забезпечений місцем реєстрації та тимчасового проживання у Вінницькій області та в м.Одесі, відповідно; офіційно не працевлаштований і неодружений, (зі слів) має дитину 1998 року народження; раніше не судимий, сукупність чого свідчить про неможливість його виправлення в умовах суспільства.
		Крім того, при вирішенні означеного питання суд ураховує оцінку особистості підсудного ОСОБА_5 за висновками судово-психіатричної експертизи (№407 від 27.07.2021 року) та його психологічного стану під час вчинення кримінального правопорушення, за якими підсудний у момент скоєного не перебував у якому-небудь юридично-значимому емоційному стані, у тому числі й у стані фізіологічного афекту, та на хронічне психічне захворювання, недоумство, інший хворобливий стан психіки не страждав, у тимчасовому розладі психічної діяльності не перебував, знаходився у стані простого (непатологічного) алкогольного сп`яніння амнестичної форми та його дії не були обумовлені будь-якими переживаннями психотичного рівня (марення, галюцинації), якісно порушеною свідомістю, а тому був здатен повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, може предстати перед судом і у застосуванні примусових заходів медичного характеру не потребує. 
		При цьому, суд позбавлений можливості віднести до обставини, що обтяжує покарання підсудного ОСОБА_5 , вчинення ним злочину у стані алкогольного сп`яніння, оскільки у контексті ст.337 КПК України і правової позиції Верховного Суду (постанова Касаційного кримінального суду від 14.04.2020 року у справі №138/2748/18, провадж.№51-6252км19), у разі не визначення у розглядуваному обвинувальному акті обтяжуючих покарання особи обставин, суд не вправі визначати такі обставини у своєму рішенні. 
		Отже, за приписами ст.ст.66, 67 КК України, до обставин, що пом`якшують покарання підсудного ОСОБА_5 , слід віднести щире каяття, а обставин, що обтяжують покарання вказаного підсудного, як визначено в обвинувальному акті, протягом кримінального провадження не встановлено.
		Втім, зважаючи на позицію сторони захисту та досліджуючи питання доцільності застосування положень статті 75 КК України при призначенні покарання у даному кримінальному провадженні, суд виходить з такого.
		Положення ч.ч.1, 3 ст.75 КК України встановлюють, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, у разі не вчинення останнім протягом визначеного іспитового строку нового кримінального правопорушення і виконання покладених на нього обов`язків.
		Поняття суддівського розсуду або судової дискреції у кримінальному судочинстві розкрито у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01.02.2018 року (справа №634/609/15-к), яке охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції, принципи права; уповноважуючи норми, в яких використовуються повноваження суду щодо формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оцінюючі поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (ст.66, ст.67 КК України), визначення «інші обставини справи», або ж «інші обставини кримінального провадження», можливості призначення більш м`якого покарання або виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосуванняст.ст.69, 75 ККтощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила кримінальне правопорушення, залежно від особливостей цього кримінального правопорушення і його суб`єкта.
		Проте, суд вважає, що наявність у даному кримінальному провадженні пом`якшуючих і відсутність обтяжуючих покарання підсудного ОСОБА_5 обставин, з урахуванням визнання ним своєї провини та його особи (зокрема, вік, відсутність судимостей і притягнення до кримінальної відповідальності вперше, стан здоров`я і відсутність у суду даних щодо зайняття підсудним суспільно-корисною працею протягом досліджених подій), у контексті приписів ст.75 КК України не містять даних, що надають суду достатні підстави дійти висновку про можливість виправлення вказаного підсудного в умовах суспільства зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, а лише обумовлюють неможливість призначення йому покарання на строк або у розмірі, що перевищує дві третини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України (ст.69-1 КК).
		На підставі сукупності викладеного, при визначенні виду та міри покарання у даному кримінальному провадженні, приймаючи до уваги досліджені під час судового розгляду обставини визнаного доведеним підсудному ОСОБА_5 обвинувачення (зокрема, але не виключно - вчинення інкримінованого діяння у стані алкогольного сп`яніння й відносно неповнолітньої потерпілої, її безпорадний стан при цьому і особливу суспільно-значущу роль охоронюваних законом прав та інтересів неповнолітньої особи), ступінь тяжкості та суспільної небезпечності скоєного, наслідків вчиненого, а також ураховуючи наведені вище характеризуючи дані про особу підсудного, суд у контексті ст.ст.50, 65 КК України доходить висновку про те, що виправлення вказаного підсудного і недопущення вчинення ним нових кримінальних правопорушень має відбуватися лише в умовах ізоляції від суспільства, з призначенням покарання у виді позбавлення волі в межах строків, встановлених санкцію ч.3 ст.153 означеного Кодексу, яке належить відбувати у кримінально-виконавчій установі закритого типу реально.
		Положення ст.63 КК України встановлюють, що покарання у виді позбавленні волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу.
		При вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання підсудного ОСОБА_5 під вартою, суд виходить, зокрема, з наведених вище обставин та доводів клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і вважає за необхідне раніше застосований до вказаного підсудного запобіжний захід, - залишити без змін, до набрання вироком законної сили, із зарахуванням останньому в порядку ст.72 КК України до строку покарання терміну попереднього ув`язнення.
		Керуючись ч.3 ст.349, ст.ст.369-371, 373-374 КПК України, суд 
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.153 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.
		Відповідно до ст.ст.72, 63 КК України, Глави 13 Кримінально-виконавчого кодексу України, строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з часу набрання вироком законної сили та поміщення засудженого до кримінально-виконавчої установи Міністерства юстиції України, зарахувавши у цей строк в силу ч.5 ст.72 КК України термін його попереднього ув`язнення у кримінальному провадженні в період з 10.06.2021 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою ДУ «Одеський слідчий ізолятор», - залишити без змін, до набрання вироком законної сили.
		Копії вироку вручити під розписку прокуророві та ОСОБА_5 , а також направити для виконання до ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Суворовський районний суд міста Одеси до Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, - у той же строк з моменту вручення копії вироку.
		   
		С у д д я: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...