Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 644/642/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 03.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 04.02.2022.
Дата набрання законної сили: 01.02.2022
Номер судового провадження: 51-5196км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017220530003621

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		01 лютого 2022 року
		м. Київ
		справа №644/642/18
		провадження № 51-5196км21
		 
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі  Суд, колегія суддів) у складі:
		 
		головуючого      ОСОБА_1 ,
		суддів    ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		засудженого  ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
		захисника  ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року щодо
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Пролетарськ Пролетарського району Ленінабадської області Таджицької РСР, громадянина України, який проживає в АДРЕСА_1 ,
		засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, і
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2020року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.121КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
		Вирішено питання щодо речових доказів та інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
		Ухвалою Харківського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року вирок місцевого суду залишено без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7  без задоволення. 
		Суди попередніх інстанцій визнали ОСОБА_6 винуватим у тому, що він 19грудня 2017 року приблизно о 18:00, перебуваючи у приміщенні гаражного боксу № НОМЕР_1 , який розташований у гаражному кооперативі «Авіатор» в м. Харкові по вул.Роганська, 121А, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин спричинив ОСОБА_8 численні удари руками та ногами по тулубу та кінцівках, а також завдав множинні удари по голові потерпілого ніжкою від стільця, від яких потерпілий помер. 
		Органом досудового розслідування дії ОСОБА_6 було кваліфіковано за ч. 1 ст. 115 КК, а суди нижчих інстанцій дали їм іншу правову оцінку, кваліфікувавши за ч. 2 ст. 121 КК як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
		 
		Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_6 і закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст.284КПК. Зазначає, що вирок місцевого суду є незаконним та необґрунтованим. Вважає, що судовий розгляд у суді першої інстанції проведено неповно та однобічно, висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджує про відсутність в діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, та вважає, що він діяв у стані необхідної оборони, оскільки захищався від протиправного посягання з боку потерпілого. Зазначає, що потерпілий ОСОБА_8 протиправно проник у гараж (житло) засудженого, а тому у ОСОБА_6 були всі підстави сприймати його дії як вторгнення до житла, яке небезпечне для його життя і здоров`я.Вказує на те, що у цьому провадженні немає доказів, які поза розумним сумнівом підтверджують винуватість ОСОБА_6 в інкримінованому злочині. 
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 зазначає, що він захищався від нападу невідомого йому чоловіка - ОСОБА_8 , який незаконно проник у його гараж (житло), проте вбивати його не хотів. Також висловлює незгоду із призначеним покаранням, яке вважає надмірно суворим.
		 
		 
		Позиції учасників судового провадження
		В судовому засіданні:
		- засуджений та захисник підтримали касаційні скарги і просили їх задовольнити;
		- прокурор заперечила вимоги касаційних скарг та просила відмовити у їх задоволенні.
		 
		Мотиви Суду
		Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційних скаргах доводи і дійшла висновку про наявність підстав для їх часткового задоволення.
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		В силу зазначеної норми Суд під час оцінки касаційних доводів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
		Зі змісту касаційних скарг слідує, що сторона захисту не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що в діях ОСОБА_6 є склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 121 КК. Аргументи засудженого та захисника зводяться до того, що ОСОБА_6 заподіяв ці ушкодження, перебуваючи в стані необхідної оборони.
		Щодо цих тверджень сторони захисту колегія суддів зазначає таке.
		Під суспільно небезпечним посяганням, про яке йдеться у ч. 1 ст. 36 КК, слід розуміти спробу заподіяти шкоду охоронюваним законом правам та інтересам особи, яка захищається, або іншої особи, суспільним інтересам або інтересам держави. До таких інтересів належать: життя, здоров`я, особиста і статева свобода, честь і гідність особи, власність, недоторканність житла, а також інші права і законні інтереси особи, яка захищається, або іншої особи.
		Кінцевою метою дій того, хто захищається, є захист вищезазначених цінностей. Ця мета досягається шляхом відвернення чи припинення посягання. Визначення стану необхідної оборони в кожному конкретному випадку повинно оцінюватися судом із врахуванням всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, підтверджених належними та допустимими доказами.
		Як слідує із судових рішень, твердження сторони захисту про можливе перебування засудженого у стані необхідної оборони були предметом дослідження судів як першої, так і апеляційної інстанцій. Однак, з огляду на встановлені у цьому кримінальному провадженні фактичні обставини, в ході їх оцінки ці суди дійшли взаємосуперечливих висновків. 
		Місцевий суд констатував, що у ОСОБА_6 був відсутній умисел на спричинення смерті потерпілому і звернув увагу на знаряддя вчинення злочину  підібраний на місці події предмет меблів (його частина дерев`яна ніжка). Також суд наголосив на тому, що удари цим знаряддям спричинювалися засудженим хаотично по різних частинах тіла, а не лише по голові. Крім цього, ОСОБА_6 самостійно припинив заподіювати удари і бачив, що потерпілий живий.
		Колегія суддів погоджується із висновком і аргументами судів попередніх інстанцій щодо того, що у цьому кримінальному провадженні є достатні дані, щоб зробити висновок, що ОСОБА_6 не бажав спричинити смерть потерпілому, а його дії були спрямовані саме на спричинення останньому тілесних ушкоджень.
		Також у цьому провадженні суди констатували відсутність факту протиправного насильницького вторгнення в житло. З такими висновками судів погоджується й Верховний Суд, оскільки у матеріалах провадження відсутні будь-які дані про те, що потерпілий застосовував насильство з метою потрапляння у приміщення гаражу, в якому фактично проживав засуджений. 
		Сторона захисту у поданих касаційних скаргах стверджує про протиправне вторгнення потерпілого у володіння засудженого, однак мову про насильницьке вторгнення не веде, у зв`язку з чим доводи про необхідність застосування у цьому провадженні положень ч. 5 ст. 36 КК колегія суддів відхиляє.
		Водночас судами було констатовано той факт, що потерпілий ОСОБА_8 перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння та зайшов у приміщення чужого гаражу, у якому проживав і знаходився на той момент ОСОБА_6 . Між ними виникла бійка, в ході якої останній в хаотичному порядку спричинив потерпілому удари в різні частини тіла.
		Як слідує із показань, які були надані ОСОБА_6 у суді першої інстанції, приблизно о 18:00-19:00 19 грудня 2017 року він збирався виходити з гаража і почув стук дверей, а коли направився в ту сторону, то з темноти на нього накинувся невідомий чоловік, який схопив його за одяг та кричав, що вб`є. Потерпілий затягнув його у темне приміщення, вони впали; в ході бійки ОСОБА_8 був зверху, а засуджений лежав на спині. ОСОБА_6 попала під руку дерев`яна ніжка від стола, якою він 4-5 разів вдарив ОСОБА_8 . На його думку, удари він здійснив по голові потерпілого. 
		Згідно з відомостями, відображеними у вироку та отриманими під час проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_6 , останній детально розповідав обставини вчинення кримінального правопорушення, які співпадають з його показаннями, безпосередньо наданими місцевому суду про факт завдання ударів твердим предметом по голові потерпілого. 
		Також місцевий суд встановив, що згідно з протоколом огляду місця події від 19грудня 2017 року в приміщенні гаражу на підлозі було виявлено труп ОСОБА_8 , голова якого та одяг мають численні сліди нашарувань речовини бурого кольору, та ніжку стільця зі слідами нашарувань речовини бурого кольору.
		В подальшому було проведено судово-медичні експертизи трупа потерпілого, за якими було встановлено тілесні ушкодження, наявні на його тілі, та причину смерті. 
		Як вказав місцевий суд в оскаржуваному вироку відповідно до висновків судово-медичних експертиз на трупі ОСОБА_8 було виявлено тілесні ушкодження голови, тулуба та кінцівок. Травма голови має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та перебуває у прямому причиновому зв`язку з настанням смерті потерпілого.
		Колегія суддів вважає, що за встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин цього кримінального провадження дії ОСОБА_6 необхідно кваліфікувати за ст. 124 КК, тому що останній хоч і знаходився у стані необхідної оборони, однак перевищив її межі, оскільки умисно заподіяв тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідала небезпечності посягання або обстановці захисту.
		Колегія суддів зазначає, що особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров`я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки в разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання на охоронювані законом права та інтереси.
		На відміну від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч.2ст.121КК) визначальним для кваліфікації дій особи заст.124 ККє наявність обов`язкової ознаки суб`єктивної сторони цього кримінального правопорушення, якою виступає мотив діяння, а саме  захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.
		Як слідує із обставин, що встановлені судами попередніх інстанцій, потерпілий у стані алкогольного сп`яніння (в крові 3,84%, в сечі 4,12%) зайшов у гараж, де проживав ОСОБА_6 , де між ними виникнула бійка. На тілі ОСОБА_6 було виявлено тілесні ушкодження, що підтверджено висновком експерта від 21грудня 2017 року №4310-С/17 про наявність на руках, тулубі та правій нозі у засудженого легких тілесних ушкоджень. ОСОБА_6 , у свою чергу, спричинив ОСОБА_8 низку ударів по голові, тулубу, руках і ногах. Причому знаряддя їх заподіяння (дерев`яна ніжка) було обрано серед предметів, які були поруч із засудженим. ОСОБА_6 самостійно припинив завдавати потерпілому тілесні ушкодження, хоча бачив, що той виявляє ознаки життя. 
		Судами було встановлено і той факт, що згідно з показаннями ОСОБА_6 він припинив спричиняти удари потерпілому після того, як відчув, що удари ніжкою від стільця здійснюються об тверду поверхню і ОСОБА_8 перестав вчиняти активні дії щодо нього. 
		Дій щодо приховування кримінального правопорушення засуджений не вчиняв, а навпаки, зателефонував матері, аби вона викликала медичну допомогу потерпілому.
		В даному випадку заподіяння тілесних ушкоджень було засобом реалізації бажання засудженого захистити охоронювані законом його права та інтереси, що цілком виправдано свідчить про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК. 
		Адже засуджений діяв відповідно до тієї обстановки, яка склалася у зв`язку із незаконним проникненням у його житло незнайомого чоловіка (потерпілого), що перебував у стані алкогольного сп`яніння та спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження. Ця інформація кореспондує із показаннями засудженого про те, що він вчиняв активні дії щодо захисту своїх прав, оскільки його дії були реакцією на появу п`яного невідомого чоловіка у його житлі, який поводив себе агресивно, в тому числі заподіював ОСОБА_6 удари. З метою захисту себе від протиправних дій потерпілого засудженим було заподіяно йому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого, яка настала не відразу після їх завдання, а через невеликий проміжок часу.
		З огляду на викладені у цій постанові мотиви Суд вважає, що дії ОСОБА_6 у цьому кримінальному провадженні слід перекваліфікувати на ст.124 КК та з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особи засудженого (на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, неодружений, не працевлаштований, має постійне місце реєстрації, проте іноді мешкає в гаражному боксі, за місцем проживання характеризується задовільно, зловживає спиртними напоями, наявність обставини, яка пом`якшує покарання,  щире каяття та обставини, яка його обтяжує  вчинення злочину в стані наркотичного сп`яніння) призначити йому покарання в межах санкції цієї норми закону. 
		Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що суди попередніх інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи, проте надали їм помилкову юридичну оцінку, тобто допустили неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, в силу чого оскаржувані судові рішення підлягають зміні шляхом перекваліфікації дій ОСОБА_6 на ст.124КК.
		Керуючись статтями 433, 436-438, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
		УХВАЛИВ:
		Касаційні скарги захисника та засудженого задовольнити частково.
		Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року щодо ОСОБА_6 змінити.
		Перекваліфікувати дії ОСОБА_6 з ч. 2 ст. 121 КК на ст.124КК та призначити йому покарання за це кримінальне правопорушення у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
		В решті судові рішення залишити без зміни.
		Звільнити ОСОБА_6 з-під варти.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...