Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 159/4835/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина; Порушення недоторканності приватного життя.
Надіслано для оприлюднення: 04.02.2022. Зареєстровано: 04.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 07.02.2022.
Дата набрання законної сили: 07.03.2023
Результат оскарження 07.03.2023 Волинський апеляційний суд: скасовано вирок повністю з поверненням справи на новий судовий розгляд у суд першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/159/28/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017030000000371

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 159/4835/19
		Провадження № 1-кп/159/28/22
		 
		КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		03 лютого 2022 року м. Ковель 
		 
		   
		Ковельський міськрайонний суд Волинської області під головуванням
		судді - ОСОБА_1 ,
		за участі секретаря - ОСОБА_2 ,
		прокурора  ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого - ОСОБА_4 , 
		захисника - ОСОБА_5 , 
		розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Ковелі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017030000000371 від 19 вересня 2017 року стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красилів Хмельницької області, громадянина України, українця, з вищою освітою, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , такого, що немає судимості, 
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 182 КК України.
		в с т а н о в и в :
		Наказом ДФС України № 3951-0 від 14.12.2016 ОСОБА_4 призначений на посаду начальника Волинської митниці ДФС.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, ОСОБА_4 є особою на яку покладено обов`язок діяти лише в межах повноважень та способом, як передбачені Конституцією України і Законами України.
		Зокрема, ОСОБА_4 , працюючи на посаді начальника Волинської митниці ДФС, яка відповідно до ст. 6 Закону України «Про державну службу» віднесена до категорії «Б» посад державних службовців, тобто будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, а також, згідно з ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», будучи працівником правоохоронного органу, виконуючи функції представника влади, будучи зобов`язаним, відповідно до ст. 8 Закону України «Про державну службу» дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 32 Конституції України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Згідно ч. 5 ст. 5 Сімейного кодексу України, ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.
		Разом з тим, ч. 2, ч. 3 ст. 3 Сімейного кодексу України, передбачається, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» оперативно-розшукова діяльність - це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.
		Згідно ст. 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами Національної поліції, державного бюро розслідувань, служби безпеки України, служби зовнішньої розвідки України, державної прикордонної служби України, управління державної охорони, органів доходів і зборів оперативними підрозділами податкової міліції та підрозділами, які ведуть боротьбу з контрабандою; органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України розвідувального органу Міністерства оборони України, національного антикорупційного бюро України. Проведення оперативно-розшукової діяльності іншими підрозділами зазначених органів, підрозділами інших міністерств, відомств, громадськими, приватними організаціями та особам; забороняється.
		Разом з цим, ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» передбачено права підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, до яких відноситься: здійснювати аудіо-, відеоконтроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж згідно з положеннями статей 260, 263-265 Кримінального процесуального кодексу України, здійснювати спостереження за особою, річчю або місцем, а також аудіо-, відео-контроль місця згідно з положеннями статей 269, 270 Кримінального процесуального кодексу України.
		Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», під час здійснення оперативно-розшукової діяльності не допускається порушення прав і свобод людини та юридичних осіб.
		Згідно ст. 15 КПК України, під час кримінального провадження кожному гарантується невтручання у приватне (особисте і сімейне) життя. Ніхто не може збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію про приватне життя особи без її згоди, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
		В свою чергу, ч. 1 ст. 246 КПК України, передбачено, що негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків передбачених цим Кодексом. Рішення про проведення яких приймає слідчий прокурор, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором.
		Згідно ч. 6 ст. 246 КПК України, проводити негласні слідчі (розшукові) ді має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового митного законодавства, органів Державної кримінально-виконавчої служби України, органів Державної прикордонної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дії можуть залучатися також інші особи.
		Відповідно до ст. 11 Закону України «Про інформацію», інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
		Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.
		Однак, ОСОБА_4 , не будучи особою, яка відповідно до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» уповноважена на проведення оперативно-розшукових заходів та згідно КПК України, наділена правом проведення негласних (слідчих) розшукових дій, всупереч вимогам, законодавства, керуючись мотивом неприязних відносин, збирав та зберігав відносно ОСОБА_6 та членів його сім`ї інформацію про сімейне життя за місцем проживання останніх, яка являється конфіденційною інформацією, та яку мав на меті в подальшому використати відносно ОСОБА_6 .
		Так, ОСОБА_4 , керуючись мотивом особистих відносин із ОСОБА_6 , який був його підлеглим працівником та начальником митного поста «Луцьк» Волинської митниці ДФС, діючи умисно, порушуючи право громадян на недоторканість приватного життя, особисту та сімейну таємницю всупереч Конституції України, Сімейного кодексу України, Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», КПК України, Закону України «Про інформацію», у невстановлений в ході досудового розслідування час, місці та спосіб, отримав та зберігав за місцем свого проживання (за адресою АДРЕСА_2 ), відеоматеріали за 06.05.2017, у яких наявні відомості приватного життя ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Київ, жителя АДРЕСА_3 ), та членів його сім`ї, а саме дружини ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м.Таганрог, Ростовської області, Федеративна республіка Росія, жительки АДРЕСА_3 ) і в подальшому переніс їх на USB накопичувач SanDisk 128 GB де вони зберігалися під такими назвами: ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , ІНФОРМАЦІЯ_17 та IMG_2618.MOV і знаходилися у електронній папці під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_18 , які мав на меті в подальшому використати відносно ОСОБА_6 .
		В подальшому, USB накопичувач SanDisk 128 GB виявлено та вилучений у сумці ОСОБА_4 , під час проведення 17.08.2017 санкціонованого обшуку квартири за місцем тимчасового проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 .
		В ході огляду відео файлів ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , які знаходилися у електронній папці під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_18 " на USB накопичувач SanDisk 128 GB, встановлено, що на них відображено спостереження за будинком та прибудинковою територією у якому проживає ОСОБА_6 із членами своєї сім`ї за 06.05.2017, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , особистий автомобіль ОСОБА_7 - Nissan Leaf д.н.з. НОМЕР_1 , як остання входила до будинку у якому проживає та виходила із нього. 
		Таким чином, ОСОБА_4 своїми діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.182 КК України, тобто дії, які виразилися в умисному незаконному збиранні, зберіганні конфіденційної інформації про особу.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винну в інкримінованому йому кримінальному правопорушені заперечив та ствердив, що ні він, ні інша особа за його вказівкою не стежила за ОСОБА_6 та його сім`єю і місцем їх проживання. Обвинувачений повідомив, що дане кримінальне провадження було штучно заведено задля того, щоб звільнити його з щойно зайнятої посади начальника Волинської митниці ДФС, яку мав зайняти ОСОБА_6 . Така вказівка була надана бувшим Генеральним прокурором України ОСОБА_9 ОСОБА_10 , тодішньому прокурору Волинської області. 
		Йому невідомо яким чином на флеш-накопичувачі, якого було вилучено під час обшуку зафіксовано будинок в якому проживають потерпілі, однак не виключає, що це було зроблено поза його волею, оскільки флеш-накопичувач перебував під час слідства в розпорядженні працівників правоохоронних органів тривалий час незаконно.
		Незважаючи на таку позицію обвинуваченого його винуватість у скоєні вказаного кримінального правопорушення доведена сукупністю наступних об`єктивних доказів по справі, які суд відносить до належних та допустимих і покладає в основу обвинувального вироку. 
		В судовому засіданні потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_7 заяву про притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності підтримали та наполягали на притягненні його до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.182 КК України.
		Крім зазначених вище показань винуватість обвинуваченого доведена також: 
		- у відповідності до Ухвали слідчого судді від 10 жовтня 2017 р. слідчим-суддею надано слідчому тимчасовий доступ до документів, які містяться в матеріалах кримінального провадження №42016031110000015 від 06.04.2016 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.204, ч.2 ст.205, ч.2 ст.364, ч.1 ст.366, ч.3 ст.368 КК України, а саме: 
		- ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 03.08.2017 про надання дозволу на проведення общуку за місцем проживання ОСОБА_4  АДРЕСА_2 , з можливістю отримання належним чином завіреної копії. 
		- протоколу обшуку від 17.08.2017 який проведено за вищевказаною адресою та опису вилучених речей і документів з можливістю отримання належним чином завірених копій.
		- USB накопичувача San Disk 128 GB, який вилучено в ході проведення обшуку 17.08.2017 за місцем проживання ОСОБА_4 та постанови слідчого від 17.08.2017, якою вказаний флеш-накопичувач визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів кримінального провадження №42016031110000015 від 06.04.2016, належним чином завіреної копії судової комп`ютерно  технічної експертизи по USB накопичувачу San Disk 128 GB та постанови на підставі якої вона проводилась з можливістю отримання належним чином завіреної копії. 
		Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 28.11.2017 підтверджено отримання висновку судової експертизи, який було скопійовано на оптичний диск DVD-R та флеш-накопичувач, який було упаковано в поліетиленовий пакет та опечатано биркою з підписами учасників. 
		Згідно протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 30.01.2018 на який надано дозвіл слідчим суддею Луцького міськрайонного суду 16.01.2018 року вилучено: 
		- копію ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області про надання дозволу на проведення обшуку за адресою АДРЕСА_2 .
		- копію протоколу обшуку 
		- USB накопичувач San Disk 128 GB який знаходився в поліетиленовому пакеті вміст якого виключає стороній доступ; 
		- копію постанови слідчого про визнання вказаного флеш накопичувача речовим доказом;
		- копію судової комп`ютернотехнічної експертизи по даному флеш-накопичувачу та постанови слідчого про проведення такої експертизи. 
		Вилученими в результаті санкціонованого доступу до речей і документів встановлені наступні обставини, які суд відносить до належних та допустимих доказів. 
		У відповідності до Ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.08.2017 надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , що знаходиться в АДРЕСА_2 з метою виявлення та відшукання грошових коштів здобутих злочинним шляхом, чорнових записів, які стосуються протиправної діяльності, мобільних терміналів з нульовими «імеями», якими обговорювалися злочинні схеми. 
		   В ході проведення обшуку 17.08.2017 року за місцем проживання обвинуваченого було виявлено та вилучено грошові кошти та інші речі в тому числі USB накопичувач San Disk 128 GB. 
		   Постановою слідчого від 17 серпня 2017 року у кримінальному провадженні №42016031110000015 від 16.06.2016 поміж іншого флеш-накопичувач USB San Disk 128 GB визнано речовим доказом та ухвалено зберігати відповідно до законодавства України. 
		   Іншою постановою слідчого від 06.08.2019, вже у кримінальному проваджені №42017030000000371, флеш-накопичувач, судова комп`ютерно-технічна експертиза та інші документи визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження.
		   У відповідності до висновку вказаної експертизи на флеш-накопичувачі виявлені файли, які розміщені «Розділ 1 /chuka».
		   В ході перегляду записів, які знаходилися на флеш накопичувачі встановлено спостереження за місцем розташування будинку в якому знаходиться квартира, гараж та автомобіль потерпілих і нагляд за потерпілими і дитиною біля вказаного будинку та прилеглої території. 
		   Таким чином, заслухавши показання потерпілих, обвинуваченого, дослідивши в ході судового розгляду наведені вище докази, надані стороною обвинувачення в підтвердження винуватості ОСОБА_4 , оглянувши USB накопичувач SanDisk 128 GB, відеозапис який в судовому засіданні був відтворений, заслухавши з цього приводу думки, зауваження та заперечення, а також розглянувши та перевіривши доводи сторони захисту, суд приходить до наступного висновку.
		   На думку захисту, з якою не погоджується суд, докази, а саме: 1. USB накопичувач SanDisk 128 GB, який вилучено в ході проведення 17.08.2017 обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 ; 2. Висновок експерта від 27.09.2017 №1.4-50/17; 3. Висновок експерта від 14.12.2018 №64, є такими, що слід визнати недопустимими з огляду на нижче зазначене 
		   Як відомо з матеріалів справи USB накопичувач SanDisk 128 GB було виявлено в ході проведення 17.08.2017 обшуку у кримінальному провадженні №42016031110000015 від 06.04.2016 за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 . Дана інформація підтверджується протоколом обшуку від 17.08.2017.
		   В рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016031110000015 від 06.04.2016 також було проведено ряд комп`ютерно-технічних експертиз та складено висновок експерта від 27.09.2017 №1.4-50/17, висновок експерта від 14.12.2018 №64.
		   Сторона обвинувачення здобула дані докази у кримінальному провадженні №42017030000000371 від 15 вересня 2017 року на підставі ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.10.2017 у справі №161/14430/17 провадження №1-кс/161/6669/17 та ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.11.2017 у справі №161/17641/17 провадження №1-кс/161/8317/17, якими надано слідчому в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Волинської області ОСОБА_12 , слідчим групи слідчих, прокурорам групи прокурорів або за їх дорученням іншим спеціально уповноваженим особам, тимчасовий доступ до документів, які містяться у матеріалах кримінального провадження №42016031110000015 від 06.04.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 368 КК України, та перебували у володінні прокуратури Рівненської області, а саме структурного підрозділу слідчого відділу прокуратури Рівненської області (адреса: Рівненська область, м. Рівне, вул. 16 Липня, 52), а саме: - USB накопичувача SanDisk 128 GB, який вилучено в ході проведення 17.08.2017 обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , та постанови слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Волинської області ОСОБА_12 від 17.08.2017, якою вказаний USB накопичувача SanDisk 128 GB визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів кримінального провадження №42016031110000015 від 06.04.2016 з можливістю здійснення копіювання інформації, яка має значення для досудового розслідування; - належним чином завіреної копії судової компютерно-технічної експертизи по USB накопичувачу SanDisk 128 GB та постанови на підставі якої вона проводилась з можливістю отримання належним чином завіреної копії та інших документів.
		   Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 31.08.2017 у справі 161/12744/17 апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Волинської області ОСОБА_13 залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 серпня 2017 року про накладення арешту на майно, в рамках кримінального провадження №42016031110000015 від 06 квітня 2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.204, ч.2 ст.205, ч.1 ст.359, ч.2 ст.364, ч.1 ст.366, ч.3 ст.368 КК України - без змін.
		   Отже, арешт на USB накопичувач SanDisk 128 GB не був накладений ні вищезазначеними ухвалами, ні будь-якими іншими. Крім того, сторона обвинувачення не надала належних доказів, які б підтвердили законність перебування у матеріалах кримінального провадження USB накопичувач SanDisk 128 GB та його арешт. 
		   Відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
		Сторона захисту звертає увагу, що ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 22 вересня 2017 року у справі №569/13894/17, на яку посилається сторона захисту, скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність прокурора, слідчого щодо неповернення тимчасово вилученого майна задоволено та зобов`язано прокурора та слідчого, в провадженні яких перебуває кримінальне провадження №42016031110000015 від 06.04.2016 року повернути ОСОБА_4 вилучені 17.08.2017 року грошові кошти та майно, в арешті яких ухвалою Луцького міськрайонного суду від 21.08.2017 року було відмовлено, в перелік якого і входить USB накопичувач SanDisk 128 GB.
		Також ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 03.09.2018 у справі № 569/13900/18 зобов`язано правоохоронний орган повернути ОСОБА_4 USB накопичувача SanDisk 128 GB та ряд інших речей.
		З цих підстав захист вважає, що сторона обвинувачення, як не дотримано вимог наведених вище норм кримінально-процесуального законодавства так і не виконано ухвал слідчих суддів, які набрали законної сили та підлягали безумовному виконанню.
		Клопотання сторони захисту про визнання недопустимими доказів на переконання суду задоволенню не підлягають, оскільки саме в даному кримінальному провадженні за №42017030000000371 докази, а саме флеш накопичувач, висновок судової комп`ютерно-технічної експертизи, протокол обшуку отриманні з матеріалів кримінального провадження №42016031110000015 в законний спосіб на підставі ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей та документів і постановою слідчого від 06.08.2019, вони визнані речовими доками та приєднанні до матеріалів даного кримінального провадження.
		На переконання суду, правовий статус речей та документів на які дано тимчасовий дозвіл слідчого судді на їх вилучення, чітко нормами кримінально-процесуального законодавства не визначений, а тому категорично стверджувати, що такі докази є недопустимими і отриманні внаслідок істотного порушення прав і свобод людини без накладення на них арешту, не можна.
		Разом з тим, суд зазначає, що у відповідності до ст.99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення, тощо відомості, які можуть бути використанні, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
		Отже, в конкретному випадку вилучені на підставі ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ є документами і набули статусу речових доказів.
		Зберігання речових доказів врегульоване ст.100 КПК України. Речовий доказ, якій був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений повинен бути повернутий володільцю, крім випадків передбачених ст.ст.160-166, 170-174 цього Кодексу.
		Речовий доказ або документ наданий добровільно або на підставі судового рішення зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, яка отримала речовий доказ або документ зобов`язана зберігати їх у стані придатному для використання у кримінальному провадженні. Вони оглядаються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку визначеному КМУ. 
		Тобто, речовий доказ зберігається в сторони обвинувачення лише за умов коли він був наданий добровільно або отриманий в результаті тимчасового доступу, що теж містить елемент добровільності, або на нього накладено арешт.
		Неможна визнати обґрунтованим і твердження сторони захисту, що наявна на відеозаписах інформація не є конфіденційною, оскільки відповідно до ЗУ «Про інформацію» до конфіденційної інформації про фізичну особу належать зокрема дані про її національність, освіту, сімейний та майновий стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.
		Суд не погоджується також із твердженням сторони захисту про незаконність Постанови Генеральної прокуратури про передачу кримінального провадження до прокуратури Київської області та як вона ухвалена відповідно до вимог КПК України.
		З наведених вище підстав в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність винуватості обвинуваченого та відхилення тверджень сторони захисту.
		Обираючи покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та всі обставини по справі.
		Обтяжуючих та пом`якшуючих покарання обставин суд не вбачає.
		Призначаючи покарання в межах санкції ч.1 ст.182 КК України у виді штрафу ближче до мінімального розміру, судом враховується, що обвинувачений до кримінальної відповідальності притягується вперше, його майновий та сімейний стан.
		Саме таке покарання на переконання суду буде виваженим та справедливим.
		Підстав для застосування іншого виду покарання суд не вбачає.
		На час вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, положення ст.12КК та ст.49КК діяли в редакції Законів №4025-VIвід 15листопада 2011року та№ 1183-VIIвід8квітня 2014року відповідно. 
		Однак на час розгляду кримінального провадження положення статей 12КК і 49 КК зазнали змін та діяли в редакції Закону від22 листопада 2018 року№ 2617-VIII (далі - Закон № 2617-VIII). 
		Відповідно доприписів ч.1ст.5КК законпро кримінальнувідповідальність,що скасовуєкримінальну протиправністьдіяння,пом`якшуєкримінальну відповідальністьабо іншимчином поліпшуєстановище особи,має зворотнудію учасі,тобто поширюєтьсяна осіб,які вчиниливідповідні діяннядо набраннятаким закономчинності,у томучислі наосіб,які відбуваютьпокарання абовідбули покарання,але маютьсудимість. 
		Так, відповідно до ст.12КК у редакції Закону №2617-VIII кримінальніправопорушення поділяютьсяна кримінальніпроступки ізлочини.У своючергу злочиниподіляються нанетяжкі,тяжкі таособливо тяжкі. 
		Відповідно до положень ст.49КК (у редакції Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили: минули зазначені у законі строки (два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
		Положеннями ч. 5 ст.74КК передбачено, що особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст.49 цього Кодексу. 
		На час розгляду кримінального провадження, закінчилися встановлені ст.49КК строки притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за вказаним кримінальним правопорушенням. 
		Однак, беручи до уваги те, що ні сторона захисту, а ні сторона обвинувачення в даному кримінальному провадженні не заявляли клопотань про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності і суд не вправі вирішувати таке питання самостійно. 
		Разом з тим, за таких обставин суд повинен ухвалити рішення про звільнення ОСОБА_4 не від кримінальної відповідальності, а від призначеного покарання за правилами ч. 5 ст. 74КК. 
		Цивільний позов не заявлявся. Матеріальної шкоди кримінальним правопорушенням не завдано. Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався. 
		Доля речових доказів підлягає вирішенню відповідно до ст.100 КПК України, а судові витрати стягненню з обвинуваченого. 
		На підставі наведеного, керуючись ст.ст.373-375 КПК України, суд 
		УХВАЛИВ:
		    ОСОБА_4 визнати винним у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.182 КК України та обрати покарання у виді 600 (шістсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень.
		   На підставі пункту 2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_4 звільнити від покарання за ч.1 ст.182 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.
		   Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати, пов`язані з проведенням судової комп`ютерно-технічної експертизи в сумі 2860 (дві тисячі вісімсот шістдесят) гривень.
		   Речові докази по справі відповідно до постанови слідчого про визнання речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінально провадження від 06.08.2019  залишити при матеріалах даного кримінального провадження.
		    Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		Головуючий: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...