Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 159/6751/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 04.02.2022. Зареєстровано: 04.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 07.02.2022.
Дата набрання законної сили: 10.03.2022
Номер судового провадження: 2/159/239/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 159/6751/21
		Провадження № 2/159/239/22
		 
		КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		04 лютого 2022 року м. Ковель 
		 
		       
		Ковельський міськрайонний суд Волинської області
		 
		під головуванням судді Бойчука П.Ю.,
		 
		розглянувши у м. Ковелі в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 (м. Ковель, вул. Сухомлинського, 2), з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління освіти виконавчого комітету Ковельської міської ради (Волинська область, м. Ковель, вул. Незалежності, 101), про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, допущення до роботи та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, -
		                                                       
		в с т а н о в и в:
		 
		ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, допущення до роботи та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працює на роботі вчителем зарубіжної літератури Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 м. Ковеля. 
		В листопаді 2021 року позивач стикнулась з грубим порушенням її конституційного права на роботу з боку відповідача, яке полягало в тому, що позивача постійно незаконно вимагали на роботі медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2, та обмежили права працівника щодо повноцінної роботи.
		Так 08.11.2021 року позивачу було вручено наказ Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 про відсторонення позивача від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2. 
		Наказ мотивований тим, що оскільки у позивача відсутнє відповідне щеплення, то, відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров`я України, відповідач відсторонює позивача від його роботи без збереження заробітної плати. 
		Вищевказаний наказ позивач вважає незаконним, необґрунтованим, передчасним та таким, що порушує її конституційне право на працю. 
		Зокрема, позивач вказує, що статтею 43 Конституції України, яка має найвищий пріоритет над законодавчими актами, передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Зміст права на працю полягає у можливості кожної особи заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає, або на яку вільно погоджується (стаття 43 Конституції України). Це право забезпечується обов`язком держави створювати громадянам умови для повного його здійснення, гарантувати рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовувати програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Однак, це конституційне право громадянина не може пов`язуватись лише з певною формою трудового договору, який укладається громадянином відповідно до його волевиявлення. 
		Враховуючи викладене та виходячи зі змісту частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України, трудові контракти можуть укладатись у випадках, передбачених як законами, так і постановами Верховної Ради України, указами Президента України, декретами та постановами Кабінету Міністрів України, прийнятими в межах їх повноважень. Нормативні акти Президента України, як глави держави (стаття 102 Конституції України), і Кабінету Міністрів України, як вищого органу у системі органів виконавчої влади (стаття 113 Конституції України), обов`язкові до виконання на території держави (статті 106 і 117 Конституції України), вони встановлюють загальнообов`язкові правила, мають універсальний характер і є складовою частиною законодавства України.
		Позивач вважає такі дії відповідача щодо відсторонення від роботи незаконними, оскільки вакцинація від COVID-19 є добровільною, не включена законом до переліку обов`язкових, тому відсторонення від роботи через відсутність щеплення суперечить нормам законодавства про охорону здоров`я та порушує її право на працю.
		Враховуючи викладене, позивач просила суд визнати незаконним та скасувати наказ Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 про її відсторонення від роботи № 35-к/тр. від 08.11.2021 року та зобов`язати відповідача допустити до виконання трудових обов`язків вчителя зарубіжної літератури ЗЗСО І-ІІІ ст. № 2 м. Ковеля. Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.11.2021 року по дату постановлення рішення у справі.
		Ухвалою судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25.11.2021 року відкрито провадження в цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. 
		Вказаною ухвалою суду до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено Управління освіти виконавчого комітету Ковельської міської ради. 
		Крім цього, відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
		Представником відповідача - Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 у встановлений судом строк подано відзив на пред`явлений позов, з якого вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити в задоволенні позову. Зокрема, представник відповідача зазначає, що оскаржуваний наказ відповідає вимогам частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Наказу Міністерства охорони здоров`я «Про затвердження Переліку професій, виробництва та організацій, працівники яких підлягають обов`язковому профілактичному щепленню» від 04.10.2021 № 2153, якими встановлений обов`язок керівника, зокрема закладу освіти, відсторонити від роботи працівників, які 08.11.2021 року не надали документів на підтвердження проходження вакцинації від COVID-19, чи довідки про наявність протипоказань. ОСОБА_1 , після письмового попередження, перелічених документів не надала, чим ухилилась від обов`язкового профілактичного щеплення, що слугувало підставою для її відсторонення від роботи згідно зі ст. 46 КЗпП України.
		Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління освіти виконавчого комітету Ковельської міської радиписьмових пояснень з приводу позову не подав.
		Позивач подала відповідь на відзив відповідача, де зазначила, що коли у жовтні місяці 2021 року позивача повідомляли про обов`язок щеплення, при цьому посилались на наказ МОЗ, яким затверджено відповідний перелік професій, то на той час вказаний наказ не набрав законної сили, а тому ніхто не може примушувати позивача до виконання неіснуючих нормативних актів. Одночасно з цим, під загрозою відсторонення від роботи, у позивача вимагали надати довідку про протипоказання до щеплення до 05.11.2021 року, хоча форма цієї довідки була затверджена лише 09.11.2021 року. Тобто, обов`язковість щеплення для працівників освіти було встановлене лише 08.11.2021 року, а форму медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19було затверджено лише 09.11.021 року. Таким чином, при врученні позивачу копії наказу про відсторонення від роботи їй не надали часу для прийняття рішення щодо щеплення або надання медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.
		Враховуючи викладене, позивач вважає, що позов підлягає до задоволення.
		Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Суд, з`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні серед матеріалів справи докази, прийшов до висновку про наявність законних підстав для задоволення даного позову.
		Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
		Позивач ОСОБА_1 з 31.03.1994 року працювала на посаді вчителя зарубіжної літератури Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 м. Ковеля.
		Згідно наказу Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 від 08.11.2021 року № 35-к/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », останню відсторонено від роботи з 08.11.2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати.
		Відповідно до повідомлення Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 від 27.10.2021 року № 158-а «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19», ОСОБА_1 було ознайомлено з наказом МОЗ України № 2153 від 04.10.2021 року.
		Згідно Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. 
		Конституційний Суд України у Рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене.
		Водночас право на працю може піддаватись обмеженням.
		Згідно зі ст. 46 КЗпП України, допускається відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
		У законодавстві відсутнє чітке визначення поняття відсторонення від роботи. За своїм змістом це призупинення трудових відносин, яке полягає у тимчасовому увільненні працівника від виконання трудових обов`язків з метою відвернення та/або попередження негативних наслідків.
		Зокрема, з метою запобігання виникненню і поширенню інфекційних захворювань, небезпечних для населення, законодавство України про охорону здоров`я передбачає відсторонення від роботи у разі необґрунтованої відмови або ухилення працівника від обов`язкового щеплення.
		Так, у ст. 30 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19.11.1992 № 2801-XII закріплена можливість запровадження щодо окремих особливо небезпечних інфекційних захворювань проведення обов`язкових медичних оглядів, профілактичних щеплень, карантинних заходів в порядку, встановленому законами України.
		Спеціальними законами у цій сфері є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 №1645-ІІІ (далі - Закон № 1645-ІІІ).
		Частинами першою та другою ст. 12 цього Закону визначено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до: зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
		Відтак Закон № 1645-ІІІ регулює кілька важливих у цій справі питань:
		1) до обов`язкових профілактичних щеплень віднесені ті, які включені до календаря щеплень, а також ті, що запроваджені проти поширення інфекційних хвороб. Наказом Міністерства охорони здоров`я від 25.02.2020 №521 до Переліку особливо небезпечних інфекційних хвороб, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 липня 1995 року № 133, включений «COVID-19».
		2) перелік працівників, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, тобто Міністерством охорони здоров`я ( МОЗ). Згідно із Наказом МОЗ від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» обов`язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
		3) працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт:
		- у разі ухилення чи відмови від обов`язкового щеплення,
		- та у порядку, встановленому законом.
		На час винесення оскаржуваного наказу, як і на даний час, порядок відсторонення від роботи працівників через ухилення чи відмову від проходження обов`язкового профілактичного щеплення законом не врегульований.
		Законодавство України з цього питання містить лише кілька окремих положень:
		-порядок і терміни проведення профілактичних щеплень, в тому числі обов`язкових, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (частина третя статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» від 24.02.1994 №4004-ХІІ);
		-профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови - дати таке підтвердження -засвідчити це актом у присутності свідків (частина шоста, сьома статті 12 Закону №1645-ІІІ);
		-для забезпечення своєчасного проведення профілактичних щеплень лікар, інший визначений медичний працівник, в усній або письмовій формі запрошують до закладу охорони здоров`я або до місця надання медичних послуг осіб, які підлягають щепленню у день, визначений для проведення щеплень. У разі виявлення медичних протипоказань до щеплень відповідно до Переліку медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 11 серпня 2014 року № 551, особа направляється на комісію з питань щеплень, створену наказом по закладу охорони здоров`я. Факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником надані роз`яснення про наслідки такої відмови, оформлюється за формою N 063-2/о, підписується як громадянином, так і медичним працівником. (пункти 7, 15,17 Положенням про організацію і проведення профілактичного щеплення, затверджений Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 серпня 2014 року № 551)), відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили (пункт 46-1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2").
		Системний аналіз наведених норм дає суду підстави для висновку про те, що за відсутності законодавчо визначеного алгоритму дій, відсторонення працівника від роботи через ухилення чи відмову від обов`язкового профілактичного щеплення допускається за умов:
		-виникнення у працівника обов`язку пройти таке щеплення, про що він має бути проінформований;
		-надання працівникові розумного строку для проходження медичного огляду та отримання щеплення чи документу про протипоказання;
		-документування факту відмови, чи ухилення від щеплення. При цьому, відмова від обов`язкового профілактичного щеплення, згідно з ч. 7 ст. 12 Закону № 1645-ІІІ, повинна бути засвідчена лікарем;
		-видання керівником підприємства, установи, організації наказу про відсторонення працівника від роботи із зазначенням конкретної правової і фактичної підстави (ухилення чи відмова) та строку відсторонення.
		Судом встановлено, що позивач є працівником закладу освіти.
		Обов`язковість профілактичного щеплення від COVID-19 для працівників закладів освіти введена Наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», який набув чинності 08.11.2021 року.
		Отже, лише з цієї дати у позивача виник обов`язок пройти профілактичне щеплення протягом розумного строку.
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ще 27.10.2021 року підготував повідомлення про обов`язковість вакцинації, вручив його позивачу, склав акт про відсутність документів про щеплення та відсторонив позивача від роботи, не забезпечивши при цьому позивачу можливості пройти медичний огляд, надати підтверджуючі документи, не переконавшись у відсутності у позивача протипоказань для щеплення та не отримавши належних доказів відмови чи ухилення від профілактичного щеплення.
		Крім цього, оскаржуваний наказ не містить вказівки на конкретну підставу відсторонення від роботи та строку такого відсторонення.
		За наведених обставин, відсторонення позивача від роботи є незаконним, а тому позовна вимога позивача щодо скасування наказу про її відсторонення від роботи є підставною.
		Згідно з положеннями ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до ст. 235 КЗпП України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.11.2021 року по день ухвалення рішення - 04.02.2022 року.
		Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, обрахований на підставі довідки про доходи № 23 від 18.01.2022 року, наданої управлінням освіти виконкому Ковельської міської ради, становить: 658,45 грн. (середньоденна заробітна плата) х 62 (кількість робочих днів вимушеного прогулу) = 40823,90 грн.
		Суму середнього заробітку визначено без утримання податків та інших обов`язкових платежів. Відрахування повинні бути поведені працедавцем при виконанні судового рішення.
		Керуючись ч. 2 ст. 430 ЦПК України, суд допускає рішення в частині стягнення усієї суми середнього заробітку до негайного виконання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Позов задоволено повністю, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір за позовну вимогу про скасування наказу про відсторонення від роботи в розмірі 908,00 грн.
		На підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення заробітної плати, а тому з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 908,00 грн.
		 
		Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 82, 89, 141, 263, 264, 265, 274-279 ЦПК України, на підставі  Керуючись ст.ст. 46, 235 КЗпП України, ст.ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-ІІІ, ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» від 24.02.1994 № 4004-ХІІ, суд-
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		Позов ОСОБА_1  ( АДРЕСА_1 ) до Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 (м. Ковель, вул. Сухомлинського, 2), з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління освіти виконавчого комітету Ковельської міської ради (Волинська область, м. Ковель, вул. Незалежності, 101), про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, допущення до роботи та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити повністю.
		 
		Скасувати наказ Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 м. Ковеля від 08.11.2021 року № 35-к/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».
		 
		Допустити ОСОБА_1 до роботи на посаді вчителя зарубіжної літератури Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 м. Ковеля.
		 
		Стягнути з Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 м. Ковеля (м. Ковель, вул. Сухомлинського, 2, ЄДРПОУ 21735757) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) середній заробіток за час незаконного відсторонення з 08.11.2021 року по 04.02.2022 року включно в розмірі 40823 (сорок тисяч вісімсот двадцять три) грн. 90 коп., з яких відрахувати податки та інші обов`язкові платежі.
		 
		Стягнути з Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 м. Ковеля (м. Ковель, вул. Сухомлинського, 2, ЄДРПОУ 21735757) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.
		 
		Стягнути з Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 м. Ковеля (м. Ковель, вул. Сухомлинського, 2, ЄДРПОУ 21735757) в дохід держави судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.
		 
		Допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення усієї суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		 
		Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. 
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Головуючий:П. Ю. БОЙЧУК

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...