Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 682/247/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Домашнє насильство.
Надіслано судом: 04.02.2022. Зареєстровано: 04.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 07.02.2022.
Дата набрання законної сили: 19.04.2022
Результат оскарження 19.04.2022 Апеляційний суд Хмельницької області: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/682/47/2021
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021240210000025

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		       
		                                          Справа № 682/247/21
		                        Провадження № 1-кп/682/47/2021 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		    31 січня 2022 року Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
		головуючої - судді ОСОБА_1 , 
		секретаря ОСОБА_2 , 
		з участю прокурора ОСОБА_3 , 
		обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		захисника ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славута кримінальне провадження № 12021240210000025 за обвинувальним актом щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Хмельницької області, м. Ізяслав, українця, громадянина України, з вищою освітою, який одружений, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, є фізичною особою - підприємцем, зареєстрований за адресою  АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , - 
		   за ст. 126-1 КК України, -
		ВСТАНОВИВ:
		    ОСОБА_4 в порушення вимог ст.28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству» безпричинно, умисно, систематично вчиняє фізичне та психологічне насильство по відношенню до своєї дружини ОСОБА_6 , з якою він перебуває у зареєстрованому шлюбі з 08.09.2019, що призвело до фізичних та психологічних страждань останньої та погіршення якості її життя. 
		Так, ОСОБА_4 в період часу з 02.01.2020 по 23.01.2021 за місцем проживання потерпілої ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, систематично вчиняв фізичне та психологічне насильство стосовно своєї дружини ОСОБА_6 , у зв`язку з чим його тричі притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства. 
		02.01.2020 близько 03:10 год. ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_6 домашнє насильство, а саме: штовхав її та ображав словами нецензурної лайки, чим завдав їй психологічних страждань. За постановою Славутського міськрайонного суду від 25.03.2020 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 173-2 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 гривень.
		29.04.2020 близько 12:20 год. ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_6 домашнє насильство, а саме: ображав її словами нецензурної лайки, погрожував фізичною розправою, вчинив бійку, чим завдав їй психологічних страждань. За постановою Славутського міськрайонного суду від 10.06.2020 ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст.173-2КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 170 гривень. 
		27.06.2020, близько 01:40 год., ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_6 домашнє насильство, а саме: ображав її словами нецензурної лайки, шарпав за волосся, чим завдав їй психологічних страждань. За постановою Славутського міськрайонного суду від 18.09.2020 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 173-2 КУпАПта застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 680 гривень.
		В подальшому ОСОБА_4 , продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на вчинення фізичного та психологічного насильства відносно своєї дружини ОСОБА_6 , 23 січня 2021 року, близько 08.40 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, за адресою: АДРЕСА_2 , де на ґрунті особистих неприязних відносин, спровокував словесний конфлікт, в ході якого, діючи систематично, умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_6 фізичне та психологічне насильство, що полягало у висловлюванні на її адресу словами нецензурної лайки, погрозах фізичною розправою, одним ударом в обличчя, що призвело до фізичних та психологічних страждань потерпілої та погіршення якості її життя.
		Таким чином, своїми умисними діями, що виразились у систематичному вчиненні фізичного та психологічного насильства щодо подружжя, що призвели до фізичних або психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбаченест. 126-1 КК України.
		В судовому засіданні ОСОБА_4 вину у пред`явленому обвинуваченні заперечив, суду пояснив, що напередодні 23.01.2021 року він прийшов додому пізно та ліг відпочивати, вранці 23.01.21 дружина розпочала з ним сварку із претензій, що він прийшов дуже пізно та в нетверезому стані. Він їй у відповідь сказав, що ще хоче годинку відпочити, поспати, а тоді з нею поговорить. Розбудили його працівники поліції біля 8 год., від яких йому стало відомо, що його дружина зателефонувала на «102». Чому вона це зробила йому не відомо. Він не лаявся, не погрожував, не наносив їй тілесних ушкоджень.
		Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що 23.01.2021 року між нею та чоловіком ОСОБА_4 був словесний конфлікт, напередодні того дня вона прийшла додому, а чоловік довго не повертався, прийшов вранці, вона була схвильована, перебувала у стані вагітності. Зателефонувала до поліції на «102», але що саме говорила на пам`ятає. Чоловік був тверезий, не бив її. Коли приїхали працівники поліції, то вони порадили їй написати заяву та на її прохання забрати чоловіка із дому  сказали, що заберуть. Заяву до поліції вона писала власноручно, але зі слів працівників поліції, диктував заяву поліцейський із оперативної групи. Характеризує себе як неврівноважену, емоційно нестабільну, пояснює це тим, що на той момент перебувала у стані вагітності.
		Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що в січні 2021 року на телефон дружини зателефонувала дочка ОСОБА_8 та сказала що ОСОБА_9 агресивно себе поводить, на що він із дружиною сказали їй викликати поліцію, а дружина йому сказала поїхати до дочки. На його пам`яті це був третій випадок, коли дочка повідомляла йому про агресивну поведінку свого чоловіка. Коли він приїхав до квартири дочки побачив там зятя, який був з ознаками алкогольного сп`яніння, але поводив себе спокійно. Приїхала поліція, проводили опитування, дочка була схвильована, Він не пам`ятає щоб вона вказувала на те, що чоловік її бив.
		Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що в січні 2021 року в один із днів вона знаходилася на робочому місці на ринку, їй зателефонувала дочка ОСОБА_8 зі словами «скажи папі хай терміново приїде!». Чоловік поїхав до квартири дочки, де з`ясувалося, що дочка посварилася з чоловіком та викликала поліцію. До того ще було два таких випадки, коли дочка викликала поліцію через агресію чоловіка. Дочку вона характеризує як емоційно неврівноважену, імпульсивну.
		Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що є сусідом по будинку подружжя ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Вказав, що за період коли ця сімя проживає у будинку він кілька разів бачив, як до них у квартиру приходила поліція. 
		Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що він є працівником поліції та 23.01.2021 року він чергував у наряді разом із ОСОБА_15 , надійшов виклик на «102», телефонувала вагітна жінка з приводу того, що її б`є чоловік. Коли вони приїхали їх біля підїзду зустріла ця жінка та її батько, вони з ними піднялися в квартиру. В квартирі був чоловік, який агресивно себе поводив по відношенню до жінки, грубо спілкувався, навіть незважаючи на присутність працівників поліції та батька його дружини, - голосно, емоційно, нецензурно лаявся в її бік. Жінка плакала, пояснила, що чоловік в нетверезому стані ображав її словами, штовхнув, просила їх щоб вони як працівники поліції вжили заходів до її чоловіка, на що вони їй роз`яснили наслідки, які матиме її звинувачення, вона ствердно сказала, що хоче щоб його притягнути до відповідальності. Вона продовжувала плакати та просила його залишити її квартиру та їхати до своїх батьків. Батько жінки також на адресу зятя говорив, що вони його «скільки разів його прощали, дочка до нас приїжджала плачучи, тепер приймайте до нього якісь міри!». Було складено на місці заборонний припис та форму оцінки ризиків. Після чого вони доставили ОСОБА_4 у лікарню на освідування, оскільки чоловік мав ознаки алкогольного сп`яніння( запах з порожнини рота, агресивна поведінка, яка не відповідала обстановці), від освідування той відмовився, а потім його доставили у поліцію до слідчого ОСОБА_16 . Попередньо він також двічі був на викликах у цій квартирі з приводу насильства чоловіка щодо дружини.
		Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що вони з ОСОБА_14 були у наряді, приїхали за викликом по « АДРЕСА_3 , зупинилися біля підїзду, підїхав старший чоловік  батько заявниці. Вони усі піднялися в квартиру, ОСОБА_4 сидів на стільці в кімнаті, мав ознаки алкогольного сп`яніння( агресивна поведінка, вимова). Жінка говорила : « Заберіть його! Простягнув до мене руки, ображав, погрожував!». Вона сказала, що буде писати заяву, щоб його притягнули до відповідальності. Вони роз`яснили їй, що в цій ситуації вбачаються ознаки кримінального правопорушення та їй слід звернутися до слідчого. Із ОСОБА_4 вони проїхали на освідування, проте той відмовився проходити його, після чого він був доставлений у поліцію. На місці вони складали документи за ознак насильства в сімї  форму оцінки ризиків заповнював він зі слів заявниці, яка складається у одному примірнику та засвідчується лише підписом поліцейського, заявник її не підписує.
		Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що він є старшим слідчим Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області та проводив досудове розслідування. Потерпіла зявилася до нього із батьком, останнього він попросив вийти. ОСОБА_17 пояснила, що чоловік вчинив домашнє насильство. Попередньо у його провадженні як слідчого було кримінальне провадження з тими ж особами за ст. 125 КК України, де потерпілій було проведено експертизу щодо тілесних ушкоджень, направлено до суду, проте у суді вона відмовилася від підтримання обвинувачення, оскільки вони із чоловіком примирилися. Тобто потерпілій відомо достеменно різницю між адміністративним і кримінальним провадженням.
		Того дня він їй продиктував «шапку» заяви, далі вона власноручно написала обставини за яких відбувалася подія. Після чого він вніс в ЄРДР відомості та провів допит заявниці як потерпілої особи. Надалі було проведено допит свідків  батька, матір заявниці та сусіда по будинку. Батько та матір заявниці пояснювали, що це не перший випадок насильства зятя над їх дочкою та просили допомогти. Потерпіла під час спілкування не вказувала на будь-який тиск зі сторони інших працівників поліції з метою притягнення її чоловіка до відповідальності. Також він їй роз`яснював, за які дії домашнього насильства слідує адміністративна і кримінальна відповідальність, на що вона відповіла, що знає, що таке кримінальна відповідальність бо попередньо вона була потерпілою за кримінальним провадженням за ст. 125 КК України щодо нанесення їй тілесних ушкоджень чоловіком, де було проведено експертизу, але потім вона відмовилася підтримувати обвинувачення. Документи досудового розслідування він як слідчий збирав особисто, в тому числі із чергової частини  рапорт по насильству з резолюцією, форму оцінки ризиків, копії постанов про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за насильство в сімї, які також засвідчені його підписами. ОСОБА_4 того дня був доставлений до Славутського ВП, однак він мав ознаки сп`яніння ( запах з порожнини рота, порушена хода, координація рухів) із ним того дня слідчих дій він не проводив.
		На підтвердження винності обвинуваченого свідчать також дані витягу з ЄРДР № 12021240210000025; рапорту помічника чергового Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_18 від 23.01.2021 року за змістом якого 23.01.2021 року в АДРЕСА_2 , чоловік ОСОБА_4 вчиняє фізичне насилля відносно заявниці ОСОБА_6 ; заяви ОСОБА_6 від 23.01.2021 року з проханням про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 , жителя АДРЕСА_2 , який на протязі півтора року систематично вчиняє відносно неї як офіційної дружини домашнє насильство, що призводить до фізичних та психологічних страждань і погіршує якість її життя; свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 , згідно якого з 08.09.2019 року ОСОБА_4 та ОСОБА_19 перебувають у шлюбі; постанов Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 25.03.2020, 10.06.2020, 18.09.2020 про визнання ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства); форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 23.01.2021 року, за якими особою поліцейським визначено рівень небезпеки як «високий»; термінового заборонного припису стосовно кривдника від 23.01.2021 року у зв`язку із скоєнням домашнього насильства, де вказано, що ОСОБА_4 в стані алкогольного сп`яніння виражався нецензурною лайкою та наніс удар в область обличчя та здійснював погрози відносно постраждалої, із змістом якого погодилася потерпіла ОСОБА_6 ( засвідчивши це своїм підписом); довідки № 11 від 23.01.2021 року про те, що ОСОБА_4 о 9год. 25 хв. був доставлений на приймальне відділення Славутської ЦРЛ для проходження тесту на визначення стану алкогольного сп`яніння, результат  відмова; протоколу обстеження ОСОБА_6 від 28.01.2021  стан вагітності 19-20 тижнів; запису розмови на диску за телефоном «102» потерпілої ОСОБА_6 , в якій вона, плачучи вказує, що «чоловік тягне до неї руки, бив по голові».
		Покази обвинуваченого ОСОБА_4 суд оцінює критично, вважає їх способом уникнути відповідальності та своєрідною стратегією захисту.
		Покази потерпілої ОСОБА_6 в частині того, що ОСОБА_4 23.01.2021 року був тверезим, не бив її, не вчиняв сварку - суд піддає сумніву з огляду на те, що вони спільно із ОСОБА_4 виховують дитину, проживають як подружжя на час розгляду справи судом. 
		Проте як слідує із показів свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , письмового доказу - термінового заборонного припису стосовно кривдника від 23.01.2021 року у звязку із скоєнням домашнього насильства, де вказувалося, що ОСОБА_4 в стані алкогольного спяніння виражався нецензурною лайкою та наніс удар в область обличчя та здійснював погрози відносно постраждалої, із змістом якого погоджувалася потерпіла ОСОБА_6 , засвідчивши це своїм підписом, - станом на 23.01.2021 року ОСОБА_4 мав ознаки алкогольного сп`яніння. 
		Також свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 вказували на агресивність манери спілкування ОСОБА_4 до дружини ОСОБА_6 незважаючи на присутність при цьому працівників поліції та тестя, також свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ствердно пояснили, що потерпіла ОСОБА_6 23.01.2021 року вказувала на нанесення їй тілесного ушкодження чоловіком вживаючи слова « простягнув до мене руки» та «вдарив».
		Разом з тим, потерпіла ОСОБА_6 підтвердила своїми показами що 23.01.2021 року між нею та чоловіком ОСОБА_4 був словесний конфлікт. Однак свого дзвінка на «102» вона не пам`ятає, вважає себе схвильованою в той момент, характеризує себе як емоційно неврівноважену. 
		Таку позицію потерпілої в судовому розгляді суд розцінює як спосіб виправдати дії обвинуваченого. 
		Доказів того, що працівниками поліції чинився тиск на потерпілу з метою написання нею заяви на чоловіка не здобуто під час судового розгляду.
		Також покази потерпілої спростовуються аудіо записом розмови її телефонного дзвінка на «102».
		Захисником заявлено клопотання, які підтриманні обвинуваченим, про визнання недопустимими доказами копій постанов Славутського міськрайонного суду від 25.03.2020, 10.06.2020 та 18.09.2020, форми оцінки ризиків та заборонного припису, з підстав того що на думку захисту вони отримані не у процесуальний спосіб та є копіями, проте сторона обвинувачення мала б надати суду оригінал документа.
		Також, на думку захисту, ОСОБА_4 уже був притягнутий до адміністративної відповідальності за постановами суду від 25.03.2020, 10.06.2020 та 18.09.2020 і в основу обвинувачення за ст. 126-1 КК України покладені ті ж факти, на підставі яких до нього попередньо застосовувалися заходи адміністративного впливу у вигляді штрафів, а отже не може двічі нести відповідальність за одні дії, та вважає, що в діях ОСОБА_4 відсутня подія кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.
		Суд розглядаючи вказані клопотання вважає за необхідне зазначити наступне. Касаційним судом у Постанові від 02.09.2021 року у справі № 653/1252/18 сформовано правові висновки щодо застосування ст. 93 КПК України та використання для доказування злочину матеріалів адміністративної справи, які суд вважає за обґрунтоване застосувати до даного кримінального провадження. Так, за положенням ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. Як зауважує Верховний Суд, зазначені норми КПК України не забороняють самостійно надавати органу досудового розслідування, суду документ, що містить доказову інформацію та не зобов`язують сторони отримувати у слідчого судді ухвалу про тимчасовий доступ до відповідних документів.
		Також слід зважати на наступну справу в контексті недопустимості притягнення особи двічі за одне правопорушення. У справі № 583/3295/19 Верховний Суд вказав : Об`єктивну сторону зазначеного кримінального правопорушення ( ст. 126-1 КК України) складають діяння, що виражаються в систематичному насильствіу формах фізичного, психологічного та економічного насильства. ВС наголосив, що словосполучення «систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства» описує діяння. Закінченим кримінальне правопорушення вважається з моменту хоч б однієї із трьох форм насильства (фізичного, психологічного чи економічного), втретє, у результаті чого настав хоча б один із вказаних в законі наслідків. При цьому не має значення, чи було відображено в адміністративному протоколі поліції, в обмежувальному приписі чи в іншому документі факт перших двох актів насильства. Факт документування має значення для доказування систематичності, але не більше ніж інші передбачені законом докази. Отже, слід дійти висновку, що за таких обставин особа не несе двічі відповідальність за одні дії.
		Сторона захисту вважає, що не є встановленим жодним доказом час вчинення інкримінованого злочину « 8 год. 40 хв». Проте вказане спростовується наступним: за обвинувальним актом час вчинення злочину вказано як « близько 8.40 год.» та як слідує із рапорту від 23.01.2021 року помічника чергового Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області дзвінок на пульт №70 від ОСОБА_6 надійшов 23.01.2021 о 08:40:01, отже досудовим слідством вірно зазначено встановлений час події як «близько 8.40 год.» . 
		Також захист вказує, що суду не надано висновку судово-психіатричної експертизи щодо погіршення якості життя потерпілої, а на переконання адвоката «незавірена копія форми оцінки ризиків домашнього насильства» не є доказом. На переконання суду форма оцінки ризиків домашнього насильства отримана і подана як доказ з дотриманням ст. 93 КПК України, на що суд вказував вище, а КПК України не містить обов`язку проведення судово-психіатричної експертизи потерпілій особі, та така експертиза не ставиться у обов`язок слідчому або прокурору відповідно до ст. 242 КПК України. 
		Покази свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_10 та допитаних працівників поліції, за твердженням сторони захисту, не можуть братися до уваги так як є показами з чужих слів.
		Відповідно до ст. 97 КПК України, показаннями зчужих слівє висловлювання,здійснене вусній,письмовій абоіншій формі,щодо певногофакту,яке ґрунтуєтьсяна поясненнііншої особи. Суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів. Показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами, відмінними від положеньчастини другоїцієї статті.
		В судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_10 ( батьки потерпілої) ствердно показали лише щодо факту словесного конфлікту 23.01.2021 року між дочкою ОСОБА_6 та зятем ОСОБА_4 , проте ця обставина не заперечується обвинуваченим та потерпілою, а отже підстав визнавати покази цих свідків недопустимими не має.
		Показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які є працівниками поліції, що приїхали за викликом потерпілої ОСОБА_6 на «102» , підтверджуються іншими доказами, зокрема аудіо записом розмови з оператором лінії «102» самої потерпілої щодо нанесення 23.01.2021 року їй удару в голову чоловіком ОСОБА_4 . 
		Показання свідка ОСОБА_16 , який був слідчим у даному кримінальному провадженні, є допустимими оскільки не стосувалися пояснень осіб, наданих йому під час здійснення ним кримінального провадження, а були надані на підтвердження обставин подачі потерпілою заяви до поліції, відсутність у неї заперечень щодо дій поліцейських при здійснення виїзду за викликом на «102».
		Захисник, вважає, що усі зібрані у справі докази є неналежними, оскільки у даному кримінальному провадженні начальником органу досудового розслідування в порушення ст.ст. 38, 110 КПК України не було прийнято процесуальне рішення у формі постанови про призначення групи слідчих у кримінальному проваджені.
		Як слідує із матеріалів кримінального провадження за витягом з ЄРДР вказані наступні слідчі, які здійснюють досудове розслідування: ОСОБА_16 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ; начальником СВ Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_25 дано Доручення про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021240210000025 від 23.01.2021 року старшому слідчому ОСОБА_16 , який фактично одноособово проводив усі слідчі дії в даному провадженні, а отже оскільки Доручення начальника слідчого відділу Славутського ВП містить дані про дату, місце складання документу, підпис посадової особи яка його видала та виконавця, слід вважати дотриманим вимоги ст.110 ч. 5 КПК України, попри назву «Доручення». А отже підстав для визнання доказів неналежними з тих підстав, що слідство проведено не уповноваженою особою суд не знаходить.
		Аналізуючи зазначені докази в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні домашнього насильства, тобто умисного систематичного вчинення фізичного та психологічного насильства щодо подружжя, що призвело до фізичних або психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи повністю доведена і його дії правильно кваліфіковано за ст.126-1 КК України. 
		   При призначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного, обставини справи, особу підсудного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. 
		   Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України належить до нетяжких злочинів.
		ОСОБА_4 на обліках у ДУ «Центр пробації», у лікарів психіатра, нарколога та невропатолога за місцем проживання та реєстрації не перебуває.
		   Відповідно до листа Об`єднання співвласників № 3 від 25.01.2021 року ОСОБА_4 проживає разом з дружиною ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 . Скарг від сусідів щодо ОСОБА_4 не надходило.
		   Обставин, які пом`якшують покарання судом не встановлено.
		   Обставинами, які обтяжують покарання є вчинення кримінального правопорушення щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності, а також вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.
		Обтяжуюча обставина - вчинення злочину щодо подружжя підлягає виключенню з обвинувачення, оскільки склад злочину, передбачений ст. 126-1 КК України, який інкриміновано обвинуваченому, уже містить таку ознаку як обов`язкову для складу даного злочину. 
		   З матеріалів кримінального провадження вбачається, що орган досудового розслідування при формулюванні пред`явленого обвинувачення ОСОБА_4 за ст. 126-1 КК України, яке суд визнає доведеним, інкримінує особі вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння. Цю ж обставину було зазначено в обвинувальному акті як таку, що обтяжує покарання відповідно до п. 6 ч 2. ст. 291 КПК.
		Суд бере до уваги покази, дані в судовому засіданні свідком ОСОБА_7 , який будучи попередженими про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, чітко зазначив, що коли він приїхав за телефонним дзвінком дочки, то ОСОБА_4 23.01.2021 року перебував у квартирі за місцем проживання з явними ознаками алкогольного сп`яніння,та тим самим відхиляє показання потерпілої ОСОБА_6 , що 23.01.2021 року ОСОБА_4 був тверезим, як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовані іншими доказами. Як слідує із письмового доказу - термінового заборонного припису стосовно кривдника від 23.01.2021 року у звязку із скоєнням домашнього насильства - ОСОБА_4 23.01.2021 року перебував у стані алкогольного спяніння. Цю обставину ( стан алкогольного сп`яніння) також підтверджували допитані судом свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . Оцінивши письмовий доказ та показання вказаних свідків в цій частині, відповідно до ст. 94 КПК України, як достовірні, визнає такий стан обвинуваченого обтяжуючою обставиною, враховуючи Правовий висновок колегії суддів Другої судової палати Верховного Суду у справі № 643/20474/15-к, - «Норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного сп`яніння якимось певним видом доказів. Зазначені обставини підлягають доказуванню і оцінці, виходячи з положень статей 84,92,94 КПК.».
		У кримінальних провадженнях допустимо доводити стан сп`яніння і іншими, окрім лікарського огляду, доказами (ВС/ККС № 571/1436/15-к від 03.12.2019). ККС зазначив, що вимоги відомчих нормативних актів МОЗ України та МВС України не регулюють питання доказування в кримінальному провадженні та не виключають можливість встановлення судом факту перебування особи в момент вчинення злочину, передбаченого ч. 1 та ч.2 ст. 286 КК України, у стані алкогольного чи іншого сп`яніння шляхом дослідження всієї сукупності доказів, а не виключно результатами відповідного огляду. Таке посилання на вказану практику ВС суд вважає виправданим за даним кримінальним провадженням в частині підтвердження стану алкогольного сп`яніння обвинуваченого під час вчинення інкримінованих йому дій.
		З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що за ст. 126-1 КК України щодо ОСОБА_4 слід обрати покарання у межах санкції ст.126-1 КК України у виді арешту. 
		Відповідно до ч.2 ст.65 КК України, більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
		Санкцією ст.126-1 КК України передбачено покарання у виді громадських робіт, або арешту, або обмеження волі, або позбавлення волі.
		Суд не вбачає підстав для призначення ОСОБА_4 покарання у виді громадських робіт, так як вважає, що таке покарання не є достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 . 
		При цьому, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 08.02.2018 року у справі №522/20964/16-к, відповідно до якого визначені у ст.65 КК України загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів прав держави і суспільства. Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їхній небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.
		Призначаючи ОСОБА_4 покарання у виді арешту, суд виходить із того, що воно є достатнім для виправлення обвинуваченого, для запобігання вчиненню ним нових злочинів, таким, що відповідає його особі, справедливим, а також є достатнім для досягнення передбачених ч.2 ст.50 КК України цілей покарання, та відповідає принципу верховенства права.
		При цьому, суд враховує також, що одним із проявів верховенства права, що закріплений у ст.8 КПК України, є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість  одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Ця позиція суду ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004.
		Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		До вступу вироку в законну силу обвинуваченому ОСОБА_4 слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, такий запобіжний захід суд вважає за обґрунтоване обрати з огляду на процесуальну поведінку обвинуваченого під час судового розгляд  неявки без поважних причин за викликами до суду.
		Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд - 
		 
		ЗАСУДИВ:
		    ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.126-1 КК України та призначити йому покарання у виді 3 місяців арешту.
		   Обрати щодо ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, взявши його під варту із зали суду. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення суду апеляційної інстанції.
		На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...