Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/18214/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Визнання засновницьких (установчих) документів недійсними.
Надіслано судом: 04.02.2022. Зареєстровано: 05.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 07.02.2022.
Дата набрання законної сили: 24.01.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		24 січня 2022 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  910/18214/19 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Кролевець О. А. - головуючий, Бакуліна С. В., Баранець О. М.,
		 
		за участю секретаря судового засідання - Шпорта О. В.,
		 
		за участю представників:
		 
		ОСОБА_1 - Колосовський Ю. В.,
		 
		Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" - Ананійчук О. А., Тарасенков В. В.,
		 
		Міністерства фінансів України - Гуцева Л. О.,
		 
		Державної організації (установи, закладу) 
		"Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" - не з`явився, 
		 
		Національного банку України - Пріцак І. Є.,
		 
		Кабінету Міністрів України - Полець Д. М.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Кабінету Міністрів України та Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"
		 
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2021
		(головуючий - Зубець Л.П., судді Мартюк А.І., Алданова С.О.)
		 
		у справі за позовом  ОСОБА_1 
		до 1) Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", 2) Міністерства фінансів України, 3) Державної організації (установи, закладу) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб"
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1) Національного банку України, 2) Кабінету Міністрів України
		 
		про визнання договорів недійсними,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.          19.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", Міністерства фінансів України та Державної організації (установи, закладу) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" про визнання недійсними договору про придбання акцій від 20.12.2016 та договору купівлі-продажу акцій №БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016.
		 
		2.          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладення договору №85/2016 про придбання акцій від 20.12.2016 та договору №БВ-744/16/13010-05/131 купівлі-продажу акцій банку від 21.12.2016 порушує права позивача, суперечить його інтересам, порушує норми Конституції України, іншого законодавства. Зокрема, внаслідок укладення спірних договорів позивача було позбавлено прав на грошові вимоги до ПАТ КБ "Приватбанк"; відбулась фактично примусова конфіскація державою коштів, належних позивачу. Позивач зазначає, що зі змісту Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не вбачається наявність повноважень як у Фонду державного майна України, так і Уповноваженої особи на укладення вказаних договорів. При цьому, як вказує позивач, відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, незаконне заволодіння майном фізичної особи. Таким чином, оскільки було порушено ст. 41 Конституції України при укладенні оспорюваних правочинів шляхом незаконного заволодіння майном позивача за відсутності судового рішення, позивач вказує на нікчемність договору №85/2016 про придбання акцій від 20.12.2016 та договору №БВ-744/16/13010-05/131 купівлі-продажу акцій банку від 21.12.2016. Укладення вказаних договорів порушило конституційне право приватної власності позивача, встановлене у ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, оскільки відбулось примусове відчуження майна позивача (грошових коштів) без обґрунтування суспільної необхідності такого відчуження, та в порядку, який не передбачений законодавством України. Таке примусове відчуження, як зазначає позивач, є конфіскацією, оскільки жодної компенсації за списані грошові кошти позивач не отримав
		 
		3.          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 провадження у справі №910/18214/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", Міністерства фінансів України, Державної організації (установи, закладу) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Національного банку України та Кабінету Міністрів України про визнання договорів недійсними - закрито.
		 
		4.          Місцевий суд, посилаючись на п. 7 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 №590-ІХ (надалі - Закон №590) дійшов висновку, що спосіб захисту, обраний позивачем у даній справі, не відповідає ч.ч. 3, 4 ст. 5 ГПК України, а тому провадження у справі підлягає закриттю.
		 
		5.          Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 скасовано; справу №910/18214/19 направлено до Господарського суду міста Києва для розгляду, з урахуванням приписів ст. 232 ГПК України.
		 
		6.          Суд апеляційної інстанції мотивував свої висновки тим, що в обґрунтування позовних вимог у даній справі позивачем зазначені інші обставини, аніж визнання протиправним (незаконним) індивідуального акта/рішення, зазначеного у ч. 3 ст. 5 ГПК України, у зв`язку з чим спосіб захисту, обраний позивачем у даній справі, а саме визнання недійсними договору про придбання акцій від 20.12.2016 та договору купівлі-продажу акцій №БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016, не порушує вказаних вимог ч.ч. 3, 4 ст. 5 ГПК України, а тому є відсутніми підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 7 розділу II "Прикінцеві та перехідних положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 №590-ІХ.
		 
		7.          Крім того, апеляційний суд зазначив про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо застосування у справі №910/18214/19 положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 №590-ІХ, оскільки спірні правовідносини у даній справі виникли до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 №590-ІХ.
		 
		8.          Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, Кабінет Міністрів України та Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулись з касаційними скаргами, у яких просять постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу місцевого суду - залишити в силі.
		 
		9.          Підставою касаційного оскарження є неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
		 
		10.           ОСОБА_1 подав відзив на касаційні скарги, у якому просить залишити їх без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		 
		11.          Національний банк України та Міністерство фінансів України подали відзиви на касаційні скарги, у яких просять касаційні скарги Кабінету Міністрів України та Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу місцевого суду - залишити в силі.
		 
		12.          24.01.2022 ОСОБА_1 подав клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 5 ст. 302 ГПК України у зв`язку з наявністю виключної правової проблеми, пов`язаної із застосуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 №590-ІХ, яким внесено зміни до норм процесуального права (зокрема, до Господарського процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України), до спірних правовідносин стосовно виведення банку з ринку, які виникли до набрання чинності вказаним Законом.
		 
		13.          Розглянувши клопотання позивача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про необхідність його задоволення з огляду на наступне.
		 
		14.          За приписами ч. 5 ст. 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
		 
		15.          Для віднесення справи до такої, що містить виключну правову проблему, справа, має відповідати таким критеріям:
		1)          кількісному - наявність значної кількості подібних справ, які перебувають на розгляді в судах або можуть з`явитися у найближчому майбутньому через наявність невирішеної правової проблеми;
		2)          якісному - наявність правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		 
		16.          Як встановлено судами, виникненню спору у даній справі передували наступні обставини:
		 
		-           13.12.2016 Комісією з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків з такими особами Національного банку України прийнято рішення "Про визначення осіб пов`язаними з ПАТ КБ "Приватбанк" №105 (далі - Рішення №105), яким ОСОБА_1 визнано пов`язаною з АТ КБ "Приватбанк" особою;
		 
		-           18.12.2016 Правлінням Національного банку України прийнято рішення №498- рш/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до категорії неплатоспроможних".
		 
		-           18.12.2016 Правлінням Національного банку України прийнято рішення №499-рш/БТ "Про надання пропозиції Кабінету Міністрів України щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави", яким запропоновано Кабінету Міністрів України розглянути виведення неплатоспроможного ПАТ КБ "Приватбанк" з ринку у спосіб, визначений п. 5 ч. 2 ст. 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" шляхом продажу АТ КБ "Приватбанк" інвестору в особі Держави та, серед іншого, визначено мінімальну потребу в капіталізації ПАТ КБ "Приватбанк" на суму 116,8 млрд. грн;
		 
		-           18.12.2016 Рада національної безпеки і оборони України прийняла рішення №560/2016 "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки України в економічній сфері та захисту інтересів вкладників", яке введене в дію Указом Президента України від 18.12.2016, яким було: враховано інформацію про зростання кредитних ризиків у сфері банківських послуг, що становить загрозу національній безпеці України в економічній сфері; запропоновано Кабінету Міністрів України розглянути питання щодо капіталізації ПAT КБ "Приватбанк" за участю Держави; вирішено невідкладно вжити вичерпних заходів щодо недопущення дестабілізації фінансової системи держави та забезпечення захисту прав вкладників;
		 
		-           18.12.2016 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №961 "Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи", якою: прийнято пропозицію Національного банку України щодо участі Держави в особі Міністерства фінансів України у виведенні з ринку ПAT КБ "Приватбанк" у спосіб, визначений п. 5 ч. 2 ст. 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; Держава в особі Міністерства фінансів України придбаває акції ПAT КБ "Приватбанк" у повному обсязі за одну гривню, а Міністерство фінансів України для виконання цього забезпечує укладення договору купівлі-продажу акцій ПAT КБ "Приватбанк" після здійснення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб заходів, визначених статтею 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
		 
		-           18.12.2016 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №2859 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "Приватбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", яким розпочато процедуру виведення AT КБ "Приватбанк" з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації, повноваження тимчасового адміністратора делеговані Соловйовій Н.А;
		 
		-           19.12.2016 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №2860 "Про запровадження плану врегулювання ПАТ КБ "Приватбанк", яким затверджено план врегулювання неплатоспроможного ПAT КБ "Приватбанк" та визначено, що виведення неплатоспроможного ПAT КБ "Приватбанк" з ринку здійснюється в спосіб, визначений п. 5 ч. 2 ст. 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а саме продаж неплатоспроможного банку інвестору;
		 
		-           20.12.2016 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №2887 "Про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку ПАТ КБ "Приватбанк", яким погоджено умови договорів про придбання акцій додаткової емісії від імені пов`язаних осіб неплатоспроможного банку та визначено повноважних осіб для забезпечення укладання оспорюваного договору;
		 
		-           20.12.2016 між ПАТ КБ "Приватбанк" (емітент), від імені якого діє Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (Фонд) в особі уповноваженої особи фонду на тимчасову адміністрацію у банку Славкіної Марини Анатоліївни, яка діє на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду від 20.12.2016 №2887, та Дубілетом Олександром Валерійовичем (набувач), від імені якого діє Шевченко Андрій Миколайович, уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію банку, якій делеговано повноваження на підписання цього договору відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 20.12.2016 №2887, керуючись ст. 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", укладено договір №85/2016 про придбання акцій. У п. 1.1 договору сторони домовились про те, що емітент зобов`язується передати набувачеві, а набувач зобов`язується придбати в емітента в обмін на грошові зобов`язання емітента перед набувачем, зазначені в п. 1.2 цього договору, наступні акції додаткової емісії емітента: прості іменні акції у кількості 103 079 шт. загальною вартістю 28 862 120, 00 грн. У п. 1.2 договору зазначено, що набувач в обмін на акції відступає на користь емітента, а емітент набуває права вимоги за наступними грошовими зобов`язаннями емітента перед набувачем, еквівалент яких у гривні складає загальну суму 28    862    120,00 грн;
		 
		-           20.12.2016 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №2893 "Про погодження умов продажу неплатоспроможного банку AT КБ "Приватбанк", яким було погоджено умови продажу неплатоспроможного AT КБ "Приватбанк" та уповноважено уповноважену особу Фонду Шевченка А.М. на підписання та укладення договору купівлі-продажу цінних паперів;
		 
		-           21.12.2016 Уповноважена особа Фонду Шевченко А.М. від імені всіх власників акцій AT КБ "Приватбанк" уклала з Державою Україна договір купівлі-продажу акцій банку №БВ-744/16/13010-05/131, за яким Держава Україна, в особі Міністерства фінансів України придбала 100% акцій AT КБ "Приватбанк".
		 
		17.          Предметом позову у даній справі є вимога про визнання недійсними договору про придбання акцій від 20.12.2016 та договору купівлі-продажу акцій №БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016, вчинені у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку.
		 
		18.          23.05.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 №590-ІХ.
		 
		19.          Зазначеним Законом були внесені зміни до ст. 5 ГПК України, а саме вказану статтю доповнено частинами третьою і четвертою такого змісту:
		"3. Єдиним способом захисту прав осіб, які є (були) учасниками банку і права та інтереси яких були порушені внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку або ліквідації банку на підставі протиправного (незаконного) індивідуального акта Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішення Кабінету Міністрів України, є відшкодування завданої шкоди у грошовій формі.
		 
		4. Визнання протиправним (незаконним) індивідуального акта/рішення, зазначеного у частині третій цієї статті, не може бути підставою для застосування способів захисту у вигляді визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку".
		 
		Відповідно до пункту 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 №590-ІХ судові провадження в господарських справах за позовом учасника та/або колишнього учасника банку про захист прав або інтересів, які були порушені внаслідок виведення банку з ринку на підставі протиправного (незаконного) індивідуального акта Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішення Кабінету Міністрів України, судовий розгляд яких станом на день набрання чинності цим Законом не завершений у судах першої, апеляційної або касаційної інстанцій шляхом ухвалення рішення (ухвали, постанови), у разі невідповідності обраних позивачем способів захисту вимогам частин третьої, четвертої статті 5 Господарського процесуального кодексу України підлягають закриттю у відповідній частині судом, який розглядає справу.
		 
		20.          Суд касаційної інстанції встановив, що на даний час у судах попередніх інстанцій триває розгляд спорів у подібних правовідносинах, зокрема, у справах: №910/17541/19, №910/18211/19, №910/17630/19, №910/18219/19, №910/17297/19, №910/17625/19, №910/18990/19.
		 
		21.          Виключна правова проблема полягає у тлумаченні наведених ч.ч. 3, 4 ст. 5 ГПК України, зокрема, відсутній єдиний правовий підхід у розумінні їх змісту в контексті того, чи поширюється дія вказаних положень ч.ч. 3, 4 ст. 5 ГПК України на всі спори, які виникають за позовами учасників банку, обґрунтованими порушенням їх прав внаслідок введення процедур виведення неплатоспроможного банку з ринку, чи визначені у ч.ч. 3, 4 ст. 5 ГПК України обмеження щодо способу захисту стосуються лише тих спорів, в яких доведено факт протиправності (незаконного) індивідуального акта Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішення Кабінету Міністрів України, внаслідок якого було порушено права таких учасників банку, і лише після встановлення доведеності такого факту суд може дійти висновку про наявність підстав для застосування ч.ч. 3, 4 ст. 5 ГПК України.
		 
		22.          Водночас однакове тлумачення наведених положень ГПК України має велике значення, оскільки від оцінки судами відповідності обраних позивачем способів захисту вимогам ч.ч. 3, 4 ст. 5 ГПК України залежать висновки судів щодо наявності чи відсутності підстав для застосування пункту 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 №590-ІХ.
		 
		23.                    В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч.1 ст.8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1 ст.129 Конституції України).
		 
		24.          Елементом верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
		 
		25.          На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття "якість закону" означає, що національне законодавство має бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "C. Дж. та інші проти Болгарії" (C. G. and Others v. Bulgaria) від 24.04.2008 (заява №1365/07, § 39); "Олександр Волков проти України" (Oleksandr Volkov v. Ukraine) від 09.01.2013 (заява №21722/11, § 170).
		 
		26.          ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденному житті (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Кантоні проти Франції" (Cantoni v. France) від 11.11.1996 (заява №17862/91, § 31, 32); "Вєренцов проти України" (Vyerentsov v. Ukraine) від 11.04.2013 (заява №20372/11, § 65). 
		 
		27.          Крім того, постанова Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 у даній справі мотивована, зокрема тим, що господарський суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо застосування у цій справі положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 №590-ІХ, оскільки спірні правовідносини у справі №910/18214/19 виникли до набрання чинності вказаним Законом, а застосування такого Закону суперечить принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.
		 
		28.          Позивач у даній справі зауважує, що позов було подано ним 19.12.2019, тобто до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 №590-ІХ. Отже на момент звернення позивачем із вказаним позовом до суду діяли положення Господарського процесуального кодексу України в редакції від 16.11.2019, у ст. 5 якого були відсутніми будь-які умови та/або вимоги до способів захисту прав осіб, які є (були) учасниками банку і права та інтереси яких були порушені внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку або ліквідації банку на підставі протиправного (незаконного) індивідуального акта Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішення Кабінету Міністрів України.
		 
		29.          Апеляційний суд у цій справі звертає увагу на обов`язковість врахування при вирішенні даної справи змісту конституційного принципу незворотності дії закону у часі та негайної дії норми процесуального права, аналіз якого неодноразово здійснювався у рішеннях Конституційного Суду України (рішення від 13.05.1997 № 1-зп/1997, від 03.10.1997 № 4-зп/1997, від 09.02.1999 № 1-рп/1999, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 5-рп/2012, від 13.03.2012 № 6-рп/2012). Суд зауважив, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Також суд зазначив, що закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
		 
		30.          Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		 
		31.          Крім того, на розгляді Касаційного Суду України перебуває конституційне подання 64 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" його окремих положень, а також положень інших законодавчих актів в редакції цього Закону, у якому, зокрема порушується питання щодо відповідності вказаного Закону приписам ст. 58 Конституції України.
		 
		32.          Таким чином, виключна правова проблема полягає також у тому чи поширюється дія Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 №590-ІХ на правовідносини, подібні до тих, які мають місце у у даній справі, які виникли до набрання чинності вказаним Законом.
		 
		33.          Також, варто зауважити на тому, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 №590-ІХ було внесено подібні зміни і до Цивільного процесуального кодексу України, а саме ст. 5 доповнено частинами третьою і четвертою такого змісту:
		"3. Єдиним способом захисту прав осіб, які є (були) учасниками банку і права та інтереси яких були порушені внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку або ліквідації банку на підставі протиправного (незаконного) індивідуального акта Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішення Кабінету Міністрів України, є відшкодування завданої шкоди у грошовій формі.
		4. Визнання протиправним (незаконним) індивідуального акта/рішення, зазначеного в частині третій цієї статті, не може бути підставою для застосування способів захисту у вигляді визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій / визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку / ліквідації банку".
		 
		34.          Отже, на сьогодні судова практика з питань застосування Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 №590-ІХ та ч.ч. 3, 4 ст. 5 ГПК України в редакції вказаного Закону лише формується, колегія суддів не виключає можливість різного тлумачення судами різних юрисдикцій подібних положень процесуального законодавства, зокрема. Враховуючи викладене, вважаємо за доцільне, щоб Велика Палата Верховного Суду безпосередньо висловилася з цього спірного питання шляхом формування єдиної та зрозумілої правової позиції, якою буде узгоджена неоднакова практика судів різних інстанцій та різних юрисдикцій з питань застосування положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності".
		 
		35.          Таким чином Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про те, що розгляд цієї справи Великою Палатою Верховного Суду сприятиме становленню єдиної судової практики.
		 
		36.          З урахуванням наведеного, з метою вирішення виключної правової проблеми та забезпечення розвитку права і формування єдиної правозастосовчої практики у суспільно значимих відносинах, дана справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		 
		Керуючись ст.ст. 234, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		1. Справу № 910/18214/19 разом із касаційними скаргами Кабінету Міністрів України та Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 у даній справі передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.
		 
		 
		Головуючий суддя           О. А. Кролевець
		 
		 
		Судді          С. В. Бакуліна 
		 
		 
		          О. М. Баранець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...