Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 34/425 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 07.02.2022.
Дата набрання законної сили: 18.01.2022
Номер судового провадження: 12-69гс21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А 
		 
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		18 січня 2022 року
		м. Київ
		 
		Справа № 34/425
		Провадження № 12-69гс21
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого судді Рогач Л. І.,
		судді-доповідачаКатеринчук Л. Й.,
		суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В.
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 червня 2021 року (головуючий суддя Кравчук Г. А., судді Козир Т. П., Коробенко Г. П.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07 квітня 2021 року (суддя Сташків Р. Б.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про заміну стягувача його правонаступником, поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу в межах справи № 34/425 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Вест Ойл Груп» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Молпром-Фактор» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Приватної фірми «Найт» про стягнення 213 381 257,22 грн.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		1.  Вступ 
		1.1.    У справі, що розглядається, перед судом касаційної інстанції постало питання щодо можливості заміни стягувача (позивача)у виконавчому провадженні, якщо заява про правонаступництво (заміну сторони) подана після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, та щодо можливості відмови правонаступнику в поновленні строку на пред`явлення наказу суду до виконання з огляду на обставини неповажності пропуску такого строку його правопопередником (позивачем у справі).
		2.  Розгляд позову судами та короткий зміст вимог заяви про правонаступництво
		2.1. У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 34/425 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра», Банк, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Вест Ойл Груп» (далі - ТОВ «Альфа Вест Ойл Груп», відповідач 1) і Товариства з обмеженою відповідальністю «Молпром-Фактор» (далі - ТОВ «Молпром-Фактор», відповідач 2) про стягнення 213 381 257,22 грн заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 27/4/2008/980-К/65 від 15 жовтня 2008 року (далі - Кредитний договір) в межах вартості предмета іпотеки.
		2.2. Справа № 34/425 розглядалася судами неодноразово. 
		2.3. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 березня 2012 року позовні вимоги задоволено частково; стягнено з ТОВ «Альфа Вест Ойл Груп» на користь ПАТ «КБ «Надра» 7 157 475 грн заборгованості за Кредитним договором у межах вартості предмета іпотеки, 1 020 грн витрат зі сплати державного мита, 510 грн державного мита за подачу заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та 9,44 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнено з ТОВ «Молпром-Фактор» на користь ПАТ «КБ «Надра» 1 737 815 грн заборгованості за Кредитним договором у межах вартості предмета іпотеки, 1 020 грн витрат зі сплати державного мита, 510 грн державного мита за подачу заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та 9,44 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.
		2.4. На виконання постанови апеляційного суду 25 травня 2012 року видано накази суду зі строком пред`явлення їх до виконання до 22 березня 2013 року включно (том 4, а. с. 71-73). 
		2.5. 10 березня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», заявник) звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про заміну стягувача - ПАТ «КБ «Надра» в наказах суду про примусове виконання постанови апеляційного суду від 22 березня 2012 року в цій справі правонаступником, поновлення заявнику строку для пред`явлення цих наказів суду до виконання та видачу їх дублікатів (далі - заява).
		2.6. В обґрунтування вимоги про заміну стягувача у виконавчих документах заявник зазначив, що ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги за Кредитним договором у складі лота GL48N718070 за наслідком проведення 22 травня 2020 року електронного аукціону з продажу активів ПАТ «КБ «Надра» з укладенням з Банком 31 липня 2020 року нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу майнових прав, за яким покупець здійснив повний розрахунок за придбані в Банку майнові права, а Банк передав у власність покупця майнові права, у тому числі право вимоги за Кредитним договором.
		2.7. З посиланням на приписи статей 512, 514 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 15 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), статей 52, 334 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заявник доводив наявність підстав для заміни сторони (стягувача) у виконавчому провадженні з ПАТ «КБ «Надра» на ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» унаслідок відступлення Банком на користь заявника права вимоги за Кредитним договором за результатами електронного аукціону з відчуження майнових прав Банку.
		2.8. Заявник зауважив на тому, що з 04 червня 2015 року ПАТ «КБ «Надра» як стягувач за виконавчими документами у справі № 34/425 перебуває у процедурі ліквідації, у зв`язку із чим були звільнені працівники Банку, у тому числі юристи, відповідальні за претензійно-позовну роботу Банку. Зазначені обставини зумовили пропуск Банком строку для пред`явлення до виконання наказів суду в цій справі. Заявник вважав поважними причини пропуску стягувачем такого процесуального строку та просив суд його поновити в порядку статті 329 ГПК України.
		2.9. Вимогу про видачу дублікатів виконавчих документів заявник обґрунтовував тим, що Банк не передав ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» як правонаступнику стягувача оригіналів наказів суду у справі № 34/425, що унеможливлювало виконання постанови апеляційного суду від 22 березня 2012 року в цій справі. 
		3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		3.1. 07 квітня 2021 року Господарський суд міста Києва постановив ухвалу (з урахуванням ухвали суду від 13 квітня 2021 року про виправлення описки), якою відмовив у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про заміну стягувача його правонаступником, поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу в межах справи № 34/425. Мотивував ухвалу так.
		3.2. Процесуальне правонаступництво (стаття 52 ГПК України) є похідним від матеріального і випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). Задля вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі є необхідною наявність первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення і перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.
		3.3. ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги за Кредитним договором на підставі укладеного з Банком-позивачем договору купівлі-продажу майнових прав від 31 липня 2020 року і стало кредитором у кредитному зобов`язанні виходячи з положень статей 512, 514 ЦК України. 
		3.4. На виконання судового рішення про стягнення з відповідачів 1, 2 як майнових поручителів на користь Банку заборгованості за Кредитним договором у межах вартості предметів іпотеки видано накази суду від 25 травня 2012 року № 34/425. Зазначені виконавчі документи не пред`являлись до примусового виконання в межах строку у три роки з наступного дня після набрання законної сили постановою апеляційного суду від 22 березня 2012 року в цій справі, який сплив 22 березня 2015 року, з урахуванням пункту 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення», частин першої, другої статті 12 Закону № 1404-VIII.
		3.5. Виходячи з положень статті 15 Закону № 1404-VIII особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого документа, а не внаслідок відкриття виконавчого провадження. У силу статті 334 ГПК України заміна сторони (стягувача) у виконавчому документі правонаступником унаслідок передання нею своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження. Водночас виконавче провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені законом строки його здійснення, поза межами яких виконавчі дії не вчиняються. Отже, не допускається заміна сторони (стягувача) у виконавчому провадженні її правонаступником у разі спливу строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та за відсутності поважних причин для поновлення цього процесуального строку в порядку статті 329 ГПК України.
		3.6. На момент уведення 04 червня 2015 року процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» як фінансової установи строк для пред`явлення до примусового виконання наказів суду в цій справі сплив 22 березня 2015 року. Докази переривання чи поновлення такого строку в матеріалах справи відсутні. Відтак обставини запровадження в Банку ліквідаційної процедури та звільнення його юристів, що відповідали за претензійно-позовну роботу, на які послався заявник в обґрунтування вимоги щодо поновлення пропущеного Банком на шість років строку для пред`явлення наказів суду до примусового виконання, не є поважними причинами для поновлення цього процесуального строку.
		3.7. Уведення процедури ліквідації Банку та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку не перешкоджало Банку здійснювати претензійно-позовну роботу щодо примусового стягнення за судовими рішеннями, постановленими на його користь. Така діяльність активно велась Банком упродовж 2015-2021 років, що вбачається за даними вебсайту «Судова влада України» про розгляд судових справ за участю ПАТ «КБ «Надра».
		3.8. Водночас усупереч статті 74 ГПК України заявник не довів належними та допустимими доказами існування обставин, які унеможливили / ускладнили звернення Банку впродовж 2012-2020 років до органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень, з наказами суду про примусове виконання постанови апеляційного суду від 22 березня 2012 року в цій справі.
		3.9. З огляду на недоведення заявником наявності поважних причин для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих документів у справі № 34/425 до примусового виконання відсутні підстави для здійснення заміни стягувача у виконавчому провадженні з виконання наказів суду в цій справі.
		3.10. За встановлених судом обставин, зважаючи на закінчення строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання та недоведення заявником наявності поважних причин для поновлення такого процесуального строку, є неможливою видача дублікатів наказів суду від 25 травня 2012 року у справі № 34/425 в порядку підпункту 19.4 пункту 19 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
		4. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		4.1. 29 червня 2021 року Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову, якою ухвалу Господарського суду міста Києва від 07 квітня 2021 року залишив без змін. Мотивував постанову так.
		4.2. Апеляційний суд надав власну оцінку доводам заявника щодо наявності підстав для заміни стягувача в наказах суду у справі № 34/425 правонаступником, поновлення строку для пред`явлення цих наказів суду до виконання і видачі їх дублікатів та погодився з висновками суду першої інстанції про те, що здійснення правонаступництва стягувача у таких виконавчих документах не є можливим, оскільки сплив строк пред`явлення їх до виконання, а заявником не доведено існування поважних причин пропуску цього процесуального строку; також відсутні підстави для видачі дублікатів наказів суду, строк виконання яких закінчився.
		4.3. Апеляційним судом ураховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20) про те, що заміна сторони виконавчого провадження правонаступником здійснюється за наявності відкритого виконавчого провадження в порядку, передбаченому статтею 334 ГПК України, з урахуванням підстав, визначених статтею 52 цього Кодексу. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України, оскільки за відсутності відкритого виконавчого провадження є неможливою заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником. Винятком є заміна боржника / стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження, що обумовлено частиною п`ятою статті 334 ГПК України.
		4.4. Апеляційний суд зауважив на правових висновках Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постановах від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13, від 30 липня 2019 року у справі № 5/128, від 21 серпня 2020 року у справі № 905/2084/14-908/4066/14 про те, що заміна сторони виконавчого провадження впродовж необмеженого строку, незалежно від того, чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання наказу, зумовить те, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, уникнувши в такий спосіб законодавчої вимоги щодо строку, що безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути в невизначеному стані протягом тривалого часу. Такі дії суду можуть порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права.
		5. Короткий зміст вимог касаційної скарги заявника
		5.1. У липні 2021 року заявник подав касаційну скаргу, у якій просив скасувати постанову апеляційного суду та ухвалу суду першої інстанції у справі № 34/425, ухвалити нове рішення, яким замінити стягувача в наказах суду в цій справі його правонаступником, поновити заявнику строк для пред`явлення таких виконавчих документів до виконання та видати їх дублікати. Скарга мотивована так.
		5.2. Оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням приписів статей 124, 129 Конституції України, статей 204, 512, 513, 514, 526 ЦК України, статті 15 Закону № 1404-VIII, статей 52, 269, 334 ГПК України при з`ясуванні судами підставності заміни стягувача у виконавчих документах, виданих на виконання рішення суду у справі № 34/425, з ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», поновлення строку для пред`явлення наказів суду в цій справі до виконання та видачі дублікатів таких виконавчих документів.
		5.3. На підтвердження доводів щодо наявності підстав для заміни стягувача правонаступником заявник послався на правові висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 2-3897/10, від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц та від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц щодо можливості заміни стягувача (позивача) у справі, якщо заява про правонаступництво / заміну сторони подана після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. 
		5.4. Заявник зауважив про правову позицію Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 28 березня 2019 року у справі № 0603/2-348/11, згідно з якою у разі заміни кредитора в зобов`язанні, зокрема, внаслідок відступлення права вимоги відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, то її заміна належним кредитором проводиться в порядку статті 442 Цивільного процесуального кодексу України (зміст якої тотожний статті 334 ГПК України) за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
		5.5. Судами попередніх інстанцій не взято до уваги обставин того, що налагоджена робота ПАТ «КБ «Надра» фактично припинилась із введенням 10 лютого 2009 року тимчасової адміністрації Банку, а із червня 2015 року розпочато процедуру його ліквідації; строк пред`явлення наказів суду у справі № 34/425 до виконання пропущено з причин їх втрати Банком як первісним кредитором, тому заявник як новий кредитор, який набув майнові права Банку у 2020 році, просив визнати такий процесуальний строк пропущеним Банком з об`єктивних причин та поновити його.
		5.6. З посиланням на правові висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 6/275-08 заявник зауважив на тому, що за встановлення судом факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу суду не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу суду має повністю відтворювати втрачений наказ. Водночас положення ГПК України не передбачають права суду відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості і не зобов`язують стягувача наводити причини втрати наказу.
		5.7. Заявник доводив, що суд першої інстанції розглянув його заяву про заміну стягувача в цій справі неповноважним складом суду, оскільки, на думку заявника, автоматизований розподіл такої заяви здійснено поза встановленою процедурою, передбаченою розділом IIПоложення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (зі змінами). Так, справа № 34/425 розглядалася Господарським судом міста Києва як судом першої інстанції у складі судді Сташківа Р. Б. з моменту порушення провадження у справі ухвалою суду від 09 червня 2009 року і до прийняття 04 вересня 2009 року рішення суду про відмову в позові. Водночас на стадії перегляду цього судового рішення за нововиявленими обставинами за заявою відповідача 1 про колегіальний розгляд справи розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 21 липня 2010 року № 34/425 для розгляду заяви позивача про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами визначено колегію суддів у складі головуючого судді Сташківа Р. Б., суддів Бойка Р. В., Джарти В. В. У подальшому, 29 липня 2010 року, згідно з ухвалою заступника голови Господарського суду міста Києва у зв`язку з відпусткою судді Сташківа Р. Б. склад колегії суддів змінено на головуючого суддю Бойка Р. В., суддів Джарти В. В., Ягічеву Н. І. Зазначеним складом суду прийнято рішення від 11 серпня 2010 року за наслідком перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, яке змінено постановою апеляційного суду від 22 березня 2012 року. За наслідком прийняття цієї постанови апеляційного суду видавались накази місцевим судом. З огляду на таке заявник вважав, що заява про правонаступництво та видачу дублікатів наказів підлягала розгляду колегією суддів у складі Бойка Р. В., Джарти В. В., Ягічевої Н. І., а не одноособово суддею Сташківим Р. Б.
		6. Аргументи інших учасників справи
		6.1. Відповідач 1 у відзиві на касаційну скаргу просив відмовити в її задоволенні, постанову апеляційного суду та ухвалу місцевого суду залишити без змін. Відповідач 1 заперечував проти доводів заявника про розгляд заяви про заміну стягувача правонаступником неповноважним складом суду, зазначивши про те, що провадження з перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами не вважається первісним розглядом справи, тому в силу статті 338 ГПК України така заява обґрунтовано передана на розгляд судді Господарського суду міста Києва Сташківу Р. Б., який діяв як суд першої інстанції при розгляді позовних вимог, а не колегії суддів у складі головуючого судді Бойка Р. В., суддів Джарти В. В., Ягічевої Н. І., якою здійснено перегляд прийнятого по суті спору судового рішення в порядку статті 320 цього Кодексу.
		6.2. Відповідач 1 зазначив, що в силу статті 52 ГПК України процесуальне правонаступництво учасників справи допускається не будь-коли, а лише на стадіях судового процесу. Таке право не є абсолютним й обмежено часовими рамками стадій судового процесу. Так, заміна сторони виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу є неможливою поза межами строку виконавчого провадження, який закінчується зі спливом строку пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. На підтвердження цих доводів відповідач 1 послався на висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17.
		6.3. Відповідач 1 зауважив на тому, що заміна сторони (стягувача / боржника) у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження в порядку частини п`ятої статті 334 ГПК України можлива, лише якщо строк пред`явлення наказу до виконання не сплив, крім випадку одночасного звернення до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, про що зазначив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 28 травня 2021 року у справі № 911/3217/15.
		6.4. Відповідач 1 доводив відсутність підстав для заміни стягувача в цій справі правонаступником з огляду на те, що строк пред`явлення виконавчих документів до виконання сплив 22 березня 2015 року, накази суду до примусового виконання не пред`являлися. За наслідком розгляду вимоги заявника про поновлення пропущеного строку на звернення виконавчих документів до виконання суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в його поновленні за недоведеністю поважності причин пропуску цього строку. Водночас питання поновлення строків на звернення наказів суду до виконання не підлягає касаційному перегляду.
		6.5. Зважаючи на подання заяви з вимогою про видачу дублікатів наказів поза межами строку їх пред`явлення до виконання, ця вимога не може бути задоволена.
		6.6.Відповідач 2 відзиву на касаційну скаргу не подав.
		7. Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		7.1. 20 жовтня 2021 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 ГПК України. Обґрунтовував ухвалу так.
		7.2. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вбачав підстави для відступу від висновку щодо можливості заміни стягувача (позивача) у справі, якщо заява про правонаступництво подана після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання / у задоволенні заяви про поновлення такого процесуального строку відмовлено, викладеного в раніше прийнятих рішеннях Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		7.3. Так, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 2-3897/10, від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц та від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (на які послався заявник у касаційній скарзі), а також у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 727/9430/13-ц, ухваленій після подання касаційної скарги в цій справі (частина четверта статті 300 ГПК України), дійшов висновку щодо можливості заміни стягувача / позивача за наявності ознак закінчення законодавчо встановленого строку на пред`явлення виконавчих документів до виконання та за відсутності обставин його поновлення.
		7.4. Разом з тим, передаючи справу № 34/425 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду не погодився з такими висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та зазначив, що заміна сторони у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження можлива, лише якщо строк пред`явлення наказу до виконання не сплив. Колегія суддів зауважила, що такі правові висновки викладені в ряді постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (справи № 908/3929/14, № 911/3217/15, № 911/4460/13, № 910/2954/17, № 5/128, № 910/10031/13, № 905/2084/14-908/4066/14) та концептуально узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20, пункти 6.19-6.22, 6.28).
		7.5. Водночас Касаційний господарський суд зауважив на тому, що після ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20) вбачається продовження неоднакового підходу касаційних судів господарської та цивільної юрисдикцій у застосуванні норм процесуального права щодо заміни стягувача (позивача) у справі, якщо заява про правонаступництво / заміну сторони подана зі спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Відтак є підстави для відступу від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справах, які зазначено в пункті 7.3 цієї постанови.
		8. Позиція Великої Палати Верховного Суду у справі
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
		Щодо розгляду вимог заявника про заміну стягувача його правонаступником
		8.1. Судами попередніх інстанцій розглядалось питання щодо підставності заміни стягувача (позивача) у справі № 34/425 - ПАТ «КБ «Надра» його правонаступником - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у порядку статей 52, 334 ГПК України.
		8.2.Питання процесуального правонаступництва врегульовані частиною першою статті 52 ГПК України, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
		8.3. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.
		8.4. Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
		8.5. Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.
		8.6. Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 ГПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
		8.7. Водночас відповідно до статті 52 ГПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.
		8.8. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
		Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Отже, вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов`язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках. Зокрема, у процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій. Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав унаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається. 
		8.9. Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17, від якої Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу.
		8.10. У постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20, пункти 74, 75) Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, виснувала про те, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 ГПК України, з урахуванням підстав, визначених статтею 52 цього Кодексу. У такому випадку приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу. 
		Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено в частині п`ятій статті 334 ГПК України.
		8.11. Відмовляючи в задоволенні заяви, суди попередніх інстанцій встановили, що накази суду від 25 травня 2012 року у справі № 34/425 не пред`являлись до примусового виконання, як судовий процес, так і виконавче провадження на час розгляду цієї заяви відсутні, а строк для пред`явлення виконавчих документів до виконання закінчився. Зазначені обставини виключали можливість заміни стягувача правонаступником на підставі частин першої, п`ятої статті 334 ГПК України, що було правильно встановлено місцевим та апеляційним судами.
		8.12. Суди встановили, що на виконання постанови апеляційного суду в цій справі, яка набрала законної сили 22 березня 2012 року, Господарським судом міста Києва 25 травня 2012 року видано накази про примусове виконання судового рішення, строк пред`явлення яких до виконання було визначено до 22 березня 2013 року відповідно до пункту 2 частини першої, пункту 1 частини другої статті 22 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на дату видачі зазначених наказів суду.
		8.13. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що на час проведення електронного аукціону 22 травня 2020 року та укладення 31 липня 2020 року договору купівлі-продажу майнових прав строк пред`явлення до виконання наказів Господарського суду міста Києва від 25 травня 2012 року у справі № 34/425 сплив більш ніж на сім років. Отже, в набувача таких майнових прав не могло бути законних очікувань щодо реалізації ним процесуальних прав на заміну його як стягувача у виконавчому провадженні, за винятком поновлення цих строків у судовому порядку.
		8.14. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України у касаційному порядку не переглядаються ухвали суду про відмову у поновленні пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання (пункт 22 частини першої статті 255 цього Кодексу). 
		8.15. Відповідно до пункту 1 резолютивної частини ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 34/425 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на постанову апеляційного суду від 29 червня 2021 року та ухвалу суду першої інстанції від 07 квітня 2021 року в частині оскарження відмови в поновленні пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання, а тому рішення місцевого та апеляційного судів у зазначеній частині в касаційному порядку не переглядаються як такі, що не підлягають оскарженню до суду касаційної інстанції в силу пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України.
		8.16. Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником полягає в поширенні на правонаступника законної сили судового рішення з усіма її наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю. Отже, у випадку неможливості виконання судового рішення за відсутності підстав для поновлення строків для виконання наказу суду (виконавчого листа) або у випадку, якщо судове рішення не підлягає виконанню у примусовому порядку через органи виконавчої служби, правонаступник не може бути замінений у виконавчому провадженні, яке не здійснюється. 
		8.17. Разом з тим особа може бути замінена судом у порядку процесуального правонаступництва за статтею 52 ГПК України на будь-якій стадії процесу, якщо здійснюється провадження у справі за участі її правопопередника щодо майна чи активів (немайнових прав), набутих цією особою в порядку матеріального правонаступництва.
		8.18. Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про відмову у видачі дублікатів наказів з огляду на обставини звернення заявника з такою вимогою поза межами строку пред`явлення виконавчих документів до виконання та відмови судів у поновленні цього процесуального строку відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду в постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19, пункт 35) про те, що у разі якщо сплив строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви. 
		8.19. Доводи касаційної скарги (пункт 5.6) щодо наявності підстав для видачі дублікатів наказів з посиланням на правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 6/275-08 є необґрунтованими, оскільки у справі № 6/275-08 господарськими судами розглядалася заява про видачу дубліката наказу суду, на момент звернення з якою не сплив трирічний строк пред`явлення наказу до виконання. Отже, обставини у справах № 6/275-08 та № 34/425 не є подібними.
		8.20. Великою Палатою Верховного Суду відхиляються як необґрунтовані доводи скаржника про те, що заява про поновлення строку для пред`явлення наказів суду до виконання та здійснення процесуальної заміни позивача правонаступником з видачею дублікатів наказів суду розглянута неповноважним складом суду з огляду на таке. Відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат. 
		8.21. З матеріалів справи вбачається, що суддя Сташків Р. Б. розглядав справу як суд першої інстанції та його рішення залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 07 червня 2010 року (том 2, а. с. 111-114). Перегляд справи за нововиявленими обставинами зі скасуванням рішення місцевого суду відповідно до чинних на той час норм процесуального законодавства не виключав можливості участі судді Сташківа Р. Б. у такому провадженні. Як вбачається з матеріалів справи, накази суду на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 22 березня 2012 року, яка набрала законної сили 22 березня 2012 року, видавалися суддею місцевого суду Сташківим Р. Б. (том 4, а. с. 71-73). Відтак заява від 10 березня 2021 року була розподілена автоматизованою системою документообігу суду з дотриманням правил автоматизованого розподілу судді Сташківу Р. Б. як суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (том 5, а. с. 1-41).
		9. Щодо відступу від висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в подібних правовідносинах
		9.1. Справу № 34/425 прийнято до провадження Великою Палатою Верховного Суду ухвалою від 17 листопада 2021 року на підставі частини третьої статті 302 ГПК України з огляду на обґрунтування Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду підстав для відступу від висновку про те, що є можливою заміна стягувача / позивача у справі за наявності ознак закінчення законодавчо встановленого строку на пред`явлення виконавчих документів до виконання та за відсутності обставин його поновлення, викладеного в раніше прийнятих Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду постановах у справах № 2-3897/10, № 643/4902/14-ц, № 201/8548/16-ц, № 190/2119/14-ц, № 727/9430/13-ц.
		9.2. Задля юридичної визначеності в застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20, пункт 39) конкретизувала свої висновки щодо подібності правовідносин, зазначивши таке. На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
		9.3. У справах № 201/8548/16-ц та № 643/4902/14-ц у касаційному порядку переглядались судові рішення про відмову в заміні сторони (стягувача) у виконавчому провадженні з підстав відсутності виконавчих проваджень з виконання рішень судів у зазначених справах, тоді як така заміна можлива лише в межах відкритого виконавчого провадження. За наслідком касаційного розгляду Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду прийнято постанови від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц та від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц, якими скасовано оскаржувані судові рішення та здійснено заміну стягувачів у виконавчому провадженні з огляду на те, що заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і за його відсутності, тобто на будь-якій стадії процесу.
		Водночас судами не встановлено обставин звернення заявника з вимогою про заміну стягувача (сторони) у справі зі спливом строку пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання, тому правовідносини у справах № 201/8548/16-ц, № 643/4902/14-ц та у справі № 34/425, що розглядається, не є подібними.
		9.4. У справі № 190/2119/14-ц судами встановлено обставини пред`явлення виконавчого документа до виконання та в подальшому закінчення виконавчого провадження, а у справі № 2-3897/10 суди встановили факт винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII.
		Отже, висновки Касаційного цивільного суду в постановах від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц та від 19 лютого 2020 року у справі № 2-3897/10 не є релевантними при розгляді заяви про заміну сторони (стягувача) у справі № 34/425, оскільки такі судові рішення прийняті за інших фактичних обставин відносно справи № 34/425, у якій суди попередніх інстанцій встановили факт звернення заявника з вимогою про заміну стягувача (позивача) у справі зі спливом строку для пред`явлення наказів суду до виконання за відсутності підстав для поновлення цього строку. 
		9.5. У постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 727/9430/13-ц Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для заміни стягувача у справі, зважаючи на те, що рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому виконанню, а на момент подання заяви про заміну стягувача у 2021 році судове рішення від 15 квітня 2014 року не було виконано. Разом з тим касаційний суд не погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що за відсутності відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою.
		9.6. Отже, вбачається невідповідність висновків Касаційного цивільного суду у справі № 727/9430/13-ц щодо порядку здійснення заміни сторони виконавчого провадження правонаступником правовій позиції Великої Палати Верховного Суду в постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20, пункти 74-75) та від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20, пункт 6.18). З огляду на таке Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 727/9430/13-ц.
		10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Щодо суті касаційної скарги
		10.1. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		10.2. Частиною першою статті 309 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		10.3. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 червня 2021 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07 квітня 2021 року у справі № 34/425 слід залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» - без задоволення.
		Щодо розподілу судових витрат
		10.4. З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду про залишення без змін оскаржуваних судових рішень, а касаційної скарги заявника - без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
		Керуючись статтями 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду 
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» залишити без задоволення.
		2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 червня 2021 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07 квітня 2021 року у справі № 34/425 залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя Л. І. РогачСуддя-доповідач Л. Й. КатеринчукСудді:В. В. БританчукВ. С. Князєв Ю. Л. ВласовГ. Р. Крет І. В. Григор'єваЛ. М. Лобойко М. І. ГрицівК. М. Пільков Ж. М. ЄленінаО. Б. Прокопенко І. В. ЖелєзнийО. М. Ситнік  І. В. Ткач

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...