Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/7075/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 08.02.2022. Зареєстровано: 08.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 09.02.2022.
Дата набрання законної сили: 31.01.2022
Номер судового провадження: 11-кп/814/51/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018170000000397

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Справа № 554/7075/18  Номер провадження 11-кп/814/51/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1  Доповідач ап. інст. ОСОБА_2 
		Категорія ч.2 ст. 286 КК України
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		31 січня 2022 року м. Полтава
		 
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_2 , 
		суддів  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		із секретарем   ОСОБА_5 ,
		за участі прокурорів  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		потерпілої - ОСОБА_8 ,
		представників потерпілих  адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		захисника  адвоката ОСОБА_11 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_12 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12018170000000397 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_12 , його захисника ОСОБА_11 та Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» в особі представника ОСОБА_13 на вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 05 березня 2019 року,
		 
		встановила:
		 
		   Цим вироком 
		ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новогород, РФ, мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого АДРЕСА_2 , громадянина України, не працюючого, з вищою освітою, одруженого, не судимого, 
		засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.
		До набрання вироком законної сили ОСОБА_12 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Цивільні позови потерпілих ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_8 задоволено повністю та стягнуто:
		- зі страхової компанії ПРАТ СК «Провідна» на користь потерпілих: ОСОБА_14 - 5029,52 грн матеріальної та 14892 грн моральної шкоди, ОСОБА_15 - 17071,28 грн матеріальної та 14892 грн моральної шкоди, ОСОБА_8 - 108253,32 грн матеріальної та 14892 грн моральної шкоди,
		- з ОСОБА_12 на користь потерпілих: ОСОБА_14 - 685108 грн моральної шкоди; ОСОБА_15 - 485108 грн моральної шкоди; ОСОБА_8 - 485108 грн моральної шкоди.
		Стягнуто з ОСОБА_12 на користь держави 2288 грн судових витрат за проведення судових експертиз, а також по 4500 грн на користь потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_8 витрат на правову допомогу.
		Вирішено питання щодо долі речових доказів.
		Вироком суду ОСОБА_12  визнаний винуватим у вчиненні злочину за таких обставин. 
		18 липня 2018 року приблизно об 11.20 год ОСОБА_12 , керуючи автомобілем «Оpel Сombo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Європейській зі сторони вулиці Г. Чорнобильців у м. Полтаві в напрямку центру міста, в порушення вимог пп. «е» п. 8.7.3, п. 10.1 Правил дорожнього руху, проїхав перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора та, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, змінив напрямок руху праворуч, виїхав на праве узбіччя до підземного пішохідного переходу, де допустив наїзд на потерпілого ОСОБА_16 , який перебував у відкритій частині підземного переходу. 
		Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_16 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого. 
		Причиною смерті потерпілого ОСОБА_16 стала відкрита черепно-мозкова травма з багатоскалковим переломом кісток черепа, ушкодженнями мозкових оболонок. 
		В апеляційних скаргах обвинувачений та його захисник просять вирок суду скасувати, призначити обвинуваченому покарання у виді 4 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
		Свої вимоги мотивують тим, що суд допустив необгрунтоване, вибіркове та помилкове посилання на показання обвинуваченого, свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 . При цьому і обвинувачений, і свідки зазначали, що ОСОБА_12 фактично реагував на певну небезпеку для руху, яким був автомобіль, що рухався у зустрічному напрямку та здійснював поворот наліво по ходу свого руху. Такі показання не перевірялися на технічну спроможність ні в частині взаємного розташування автомобілів у момент ввімкнення сигналів світлофорів, ні в частині процесу наближення автомобілів до перехрестя та його перетину. 
		Зазначають, що суд послався у вироку на неналежні та недопустимі докази, а саме: протокол слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_17 , протоколи огляду місця події та додатки до них, висновок експерта № 343 від 21.08.2018, повідомлення Підприємства електромереж зовнішнього освітлення, відеозапис із зовнішніх камер відеоспостереження з будинку по АДРЕСА_3 та протокол огляду відеозапису від 14.08.2018, які не були досліджені та не надані для ознайомлення під час судового засідання.
		Вважають, що суд допустив помилку при оцінці висновку судової автотехнічної експертизи, оскільки він містить явні суперечності, які не усунуто експертом в судовому засіданні. При цьому експерт зазначив, що він не мав можливості ознайомитися з усіма матеріалами провадження, що могло призвести до помилкового висновку.
		Стверджують, що взагалі не проводилося дослідження обставин ДТП за свідченнями самого ОСОБА_12 та не надана їм технічна оцінка. 
		Також захисник наголосив, що суд відмовив у задоволенні клопотання про проведення комплексної фототехнічної, трасологічної, автотехнічної експертизи та експертизи технічного стану, при цьому ухвалив рішення протокольно, без виходу в нарадчу кімнату.
		Вважають, що суд задовольнив цивільні позови про відшкодування майнової та моральної шкоди без надання позивачами належних доказів та проведення психологічних експертиз, а клопотання сторони захисту про призначення судових психологічних експертиз суд залишив без задоволення.
		Окрім цього стверджують, що суд при ухваленні вироку не взяв до уваги визнання обвинуваченим вини у вчиненому злочині, стан здоров`я ОСОБА_12 , те, що він намагався відшкодувати шкоду, однак потерпілі не отримали перерахованих на їх ім`я коштів, обставини кримінального правопорушення, а саме те, що ОСОБА_12 діяв у складній дорожній обстановці, відсутність обставин, які обтяжують покарання, що дає підстави для застосування ст. 75 КК України.
		В апеляційній скарзі представник ПАТ «Страхова компанія «Провідна» просить вирок суду в частині вирішення цивільного позову скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог до ПАТ.
		Такі вимоги представник цивільного відповідача мотивує тим, що позивачі ОСОБА_15 та ОСОБА_14 не звернулися до ПАТ «СК «Провідна» із заявою про страхове відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП, не надали документів, які підтверджують розмір завданої шкоди, а тому цивільний відповідач не зобов`язаний приймати рішення про виплату страхового відшкодування.
		Зазначив, що чинним законодавством не передбачено відшкодування за рахунок страховика витрат на лікування родичів загиблого, витрат на комунальні послуги, витрат на благодійні внески, бензин, адімінстративні податки, нотаріальні послуги, розрахунково-касове обслуговування, комісію банку, на придбання квитків на автобус чи літак, а витрати на поховання не можуть перевищувати 12 мінімальних заробітних плат стосовно одного померлого.
		Окрім цього зазначає, що відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілими є особи, життю, здоров`ю та/або майну яких внаслідок ДТП транспортним засобом заподіяна шкода, а оскільки позивачі не є безпосередніми учасниками пригоди, то відсутні підстави для відшкодування їм моральної шкоди, а також витрат на лікування.
		Інші учасники провадження вирок не оскаржували.
		На апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_12 та його захисника ОСОБА_11 представники потерпілих  адвокати ОСОБА_9 та ОСОБА_10 подали заперечення, у яких просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а вирок щодо ОСОБА_12 - без змін.
		Заслухавши доповідача,пояснення обвинуваченогота йогозахисника впідтримку своїхапеляційних скарг, прокурора, потерпілу та представників потерпілих, які заперечили проти задоволення апеляційних скарг та просили залишити вирок без змін, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
		Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_12 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, за обставин, викладених у вироку, є правильним і ґрунтується на належних та допустимих доказах, що були безпосередньо досліджені в суді першої інстанції та отримали належну оцінку. 
		Так, свідок ОСОБА_17 повідомив суду, що він 18 липня 2018 року приблизно об 11.20 год, керуючи автомобілем Nissan QASHQAI в м. Полтава від вулиці Степового Фронту в напрямку центру міста, на перехресті вулиць Європейська - Г.Чорнобильців, рухався в крайній лівій смузі дороги. За ним в цій же смузі рухався автомобіль «Оpel Сombo» під керуванням ОСОБА_12 . Перетнувши вказане перехрестя, він помітив, що на перехресті вулиць Європейська  Шевченка почав мигати зелений сигнал світлофора та почав зменшувати швидкість руху. В цей час автомобіль «Оpel Сombo» перестроївся на другу смугу руху, почав прискорюватися та проїхав стоп-лінію перед перехрестям вулиць Європейська  Шевченка вже на заборонений червоний сигнал світлофора. В цей час інший автомобіль, який рухався в зустрічному напрямку, здійснював поворот ліворуч по ходу свого руху з вул. Європейська на вул. Шевченка. У зв`язку з цим ОСОБА_12 різко змінив напрямок руху праворуч, наїхав на бордюр та перекинувся у підземний перехід. 
		Такі показання були відтворені свідком ОСОБА_17 у ході проведення слідчого експерименту 09 серпня 2018 року з його участю.
		Показання свідка ОСОБА_17 узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_18 , який в момент дорожньо-транспортної пригоди йшов по правій стороні вулиці Європейська в м. Полтаві в напрямку центру міста. Свідок підтвердив, що автомобіль «Оpel Сombo» виїхав на перехрестя вулиць Європейської та Шевченка на заборонений червоний сигнал світлофора. В цей час у зустрічному напрямку здійснював маневр повороту ліворуч легковий автомобіль темного кольору. У зв`язку з цим автомобіль «Оpel Сombo», не гальмуючи, різко змінив напрямок руху праворуч, вдарився об бордюр і перекинувся в підземний перехід, на потерпілого. 
		Такі показання свідків відповідають відеозаписам з камер спостережень від 18.07.2018, дослідженим у судовому засіданні в суді першої інстанції та в апеляційному суді. При цьому з відеозапису камери спостереження, розміщеної на будинку № 37/40 вул. Європейська м. Полтава, видно світлофор на перехресті вулиць Європейська-Шевченко в напрямку руху зі сторони центру. З цього відео видно, що, коли на таймері було 11.20.18, автомобіль темного кольору, який рухався зі сторони центру, розпочав маневр повороту наліво з вул. Європейської на вул. Шевченка на зелений сигнал світлофора. Виїхавши на перехрестя, зупинився та, пропустивши автомобілі, які рухалися у зустрічному напрямку, об 11.20.22 відновив свій рух для завершення маневру, світло на світлофорі вже загорілося червоне. В 11.20.24, автомобіль темного кольору зупинився в межах перехрестя, пропускаючи автомобіль «Оpel Сombo», який рухався назустріч. У цей же момент останній, виїхавши на перехрестя, різко змінив напрямок руху та, здійснивши наїзд на бордюрний камінь, перекинувся у підземний перехід, спочатку на правий бік, а потім на колеса.
		Місце вчинення наїзду на потерпілого зафіксовано в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та план-схемі, які оформлені відповідно до вимог КПК України.
		З повідомлення Підприємства електромереж зовнішнього освітлення, світлофорний об`єкт на перехресті вулиць Європейська-Шевченко 18.07.2018 працював у робочому режимі.
		Згідно з циклограмою об`єкта та напрямку руху, світлофори у зустрічних напрямках на перехресті вулиць Європейська-Шевченко працювали за однією програмою перемикання фаз світлофорів. Жовтий сигнал світлофора був увімкнений 3 секунди.
		З відеозапису від 18.07.2018 з камери відеоспостереження на перехресті вул. Європейська-Шевченко, наданого службою охорони «Явір-2000», видно, що автомобіль «Оpel Сombo» рухався у другій смузі руху. При цьому автомобілі у крайній лівій смузі зупинилися перед дорожньою розміткою стоп-лінія, у той час як автомобіль «Оpel Сombo» поїхав далі.
		Висновком судової автотехнічної експертизи №359 від 28.08.2018 встановлено, що в заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля «Оpel Сombo» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_12 вбачаються невідповідності з вимогами п.п. «е» п. 8.7.3 та п. 10.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди. Водій автомобіля «Оpel Сombo» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_12 мав технічну можливість уникнути вказаної ДТП шляхом виконання вимог п п. «е» п. 8.7.3 та п. 10.1 Правил дорожнього руху, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. 
		Висновок № 359 від 28.08.2018 експерт ОСОБА_19 підтримав у судовому засіданні та вказав, що водій ОСОБА_12 за обставин, вказаних в ухвалі суду, не мав будь-якої технічної перешкоди для виконання вимог Правил дорожнього руху. Відсутність технічної перешкоди експерт пояснив відсутністю будь-якого стороннього впливу на водія, зокрема засліплення світлом, відволікання та ін. Зазначив, що під час включення жовтого сигналу світлофору на перехресті вулиць Європейська-Шевченко, автомобіль «Оpel Сombo» знаходився на значній відстані, 90,4 м до стоп-лінії на перехресті вулиць Європейська-Шевченко, а тому питання щодо можливості водія для зупинки з урахуванням погодних умов, ним не вирішувалося.
		Зазначені показання свідків, експерта, висновки експертів, протоколи огляду та інші докази узгоджуються між собою, не містять суперечностей, які б могли поставити під сумнів їх правдивість та достовірність.
		Наведені докази були належним чином оцінені судом першої інстанції при ухваленні рішення по справі, є належними, допустимими та у своїй сукупності підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_12 у вчиненні злочину. 
		   Експертиза №359 проведена уповноваженою особою, на підставі ухвали слідчого судді, з урахуванням усіх об`єктивних даних, встановлених під час досудового розслідування, а тому підстав ставити її під сумнів, всупереч доводам сторони захисту, немає.
		Доводи обвинуваченого, що він розпочав проїзд перехрестя на жовтий сигнал світлофора не спростовують того факту, що він виїхав на перехрестя на заборонений сигнал, оскільки відповідно до Правил дорожнього руху жовтий сигнал світлофора також забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
		Щодо твердження обвинуваченого про те, що він змушений був змінити напрямок руху, оскільки йому створив перешкоду автомобіль, який рухався у зустрічному напрямку та виїхав на перехрестя, здійснюючи поворот ліворуч, колегія суддів зазначає таке.
		Допитаний у суді першої інстанції водій зазначеного автомобіля, свідок ОСОБА_20 , надав показання, що він на перехрестя виїхав на зелений сигнал світлофора. Потім зупинився та, пропустивши автомобілі, що рухались у зустрічному напрямку, продовжив рух, завершуючи маневр. В цей час вже увімкнувся червоний сигнал світлофора. Виїхавши на смугу зустрічного руху, помітив автомобіль, що перетинав перехрестя на заборонений сигнал світлофора, та зупинився, надаючи йому дорогу. Однак, водій різко змінив напрямок руху і автомобіль впав у підземний перехід. 
		Такі показання свідка ОСОБА_20 узгоджуються із відеозаписом камери спостереження, розміщеної на будинку АДРЕСА_3 , а також з показаннями свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 .
		Тобто, дорожньо-транспортна пригода сталася саме через дії ОСОБА_12 , який, в порушення п.п. «е» п.8.7.3 та п. 10.1 Правил дорожнього руху, виїхав на перехрестя вулиць Європейська-Шевченко на заборонений червоний сигнал світлофора та, не переконавшись у безпеці своїх дій, змінив напрямок руху праворуч, виїхав на праве узбіччя до підземного пішохідного переходу, де допустив наїзд на потерпілого ОСОБА_16 . 
		При цьому, судом не встановлено будь-яких даних щодо наявності перешкод, які могли б завадити обвинуваченому бачити та об`єктивно сприймати дорожню обстановку. 
		Доводи захисника, що докази, на які послався суд у своєму вироку, не були досліджені, спростовуються звукозаписом на технічному носії, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції та журналом судового засідання, з яких вбачається, що дослідження доказів судом відбулося шляхом оголошення прокурором кожного документу при наданні цих доказів в судовому засіданні та сторони не ставили питання про необхідність повторного їх дослідження чи про ознайомлення. Крім того, матеріали провадження, на які вказує захисник в апеляційній скарзі, були надані прокурором 11.12.2018 та судовий розгляд даного провадження продовжувався до 05.03.2019. При цьому жодних заяв чи клопотання сторони захисту про ознайомлення з документами, а також про виключення окремих документів з числа доказів не надавалися ні захисником, ні обвинуваченим, а тому відсутні будь-які обмеження прав сторони захисту, передбачені ч.3 ст. 358 КПК України, про що зазначає захисник.
		Не знайшли свого підтвердження і доводи захисника про наявність суперечливих висновків експерта щодо причини ДТП, оскільки експертом однозначно вказано, що саме невиконання водієм автомобіля «Оpel Сombo» ОСОБА_12 вимог п.п. «е» п. 8.7.3 та п. 10.1 Правил дорожнього руху з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди. 
		Отже, висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_12 у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого, за обставин встановлених судом, є правильним, а доводи апеляційних скарг обвинуваченого та захисника не спростовують висновки, що були покладені в основу обвинувального вироку за ч.2 ст. 286 КК України.
		При постановленні обвинувального вироку, місцевий суд відповідно до ч.1 ст. 94 КПК України оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку. Здобуті докази, отримані у встановленому законом порядку та у своїй сукупності доводять вину ОСОБА_12 у вчиненні цього злочину.
		Призначаючи покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог чинного законодавства, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, те, що внаслідок злочину загинула молода людина, особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, характеристику, зокрема відсутність роботи, сімейний стан, його поведінку до та після вчинення злочину, ставлення до вчиненого, думку потерпілих та їх представників, які наполягали на призначенні найсуворішого покарання, відсутність обставин, які обтяжують та пом`якшують покарання.
		Також колегія суддів враховує стан здоров`я обвинуваченого, зокрема те, що ОСОБА_12 є особою з інвалідністю 3-ї групи.
		Інших обставин,які бдавали підставидля пом`якшенняпокарання,учасниками провадженняне зазначенота колегієюсуддів,під часперегляду вирокусуду,не встановлено. 
		Таким чином, призначене ОСОБА_12 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів. 
		Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.
		Місцевий суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотань про призначення психологічних експертиз потерпілих та комплексної фототехнічної, трасологічної, технічного стану та автотехнічної експертиз. Об`єктивних підстав для призначення таких експертиз сторона захисту не навела під час розгляду провадження у суді першої інстанції, а в апеляційному суді захисник від таких клопотань відмовився. Ухвалення місцевим судом у даному випадку рішення без виходу до нарадчої кімнати не перешкодило та не могло перешкодити ухвалити законне та обгрунтоване рішення по суті, тобто не є істотним порушенням КПК та не тягне за собою скасування судового рішення. 
		Щодо доводів обвинуваченого, його захисника та цивільного відповідача  ПАТ «Страхова компанія «Провідна» щодо цивільних позовів, необхідно зазначити таке.
		Твердження представникаПАТ «Страхова компанія «Провідна» про те, щорішення суду про стягнення зі страхової компанії коштів на відшкодування шкоди потерпілим ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_8 суперечить ст. 35ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», через те, що потерпіліне зверталися до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування,є неприйнятними.
		Відповідно до статей55,124 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.
		Згідно з положеннями частини 2статті 127 КПК Українишкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Частина 1статті 128 КПК Українипередбачає, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями, зокрема, підозрюваного абообвинуваченого.
		З частини 2статті 1187 ЦК Українивбачається, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		В свою чергу, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
		Устатті 979 ЦК Українизазначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
		Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування. Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (ч. 1ст. 999 ЦК України).
		Види обов`язкового страхування в Україні визначені устатті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини 1 вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон № 1961-ІV).
		Відповідно до статей1194,1195 ЦК Україниособа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		Міжпотерпілими ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_8 та засудженим ОСОБА_12 виникли деліктні зобов`язання через завдання шкоди внаслідок ДТП. У той же час між обвинуваченим та страховою компанією існували договірні зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
		Сам факт існування договірних зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності між ОСОБА_12 та ПАТ «СК «Провідна», представник цивільного відповідача не заперечує.
		У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченомуЗаконом № 1961-ІVпорядку.
		Відповідно до вимог ст. 27 Закону № 1961-ІVстрахове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
		Страховик (у випадках, передбаченихпідпунктами "г"і"ґ"пункту 41.1 тапідпунктом "в"пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
		Станом на 18.07.2018 мінімальна заробітна плата становила 3723 гривні, а отже загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_16 , становить не більше 44676 гривень.
		Оскільки ОСОБА_14 є дружиною померлого, а ОСОБА_15 та ОСОБА_8  батьками, відповідно до норм ст. 27 Закону №1961-ІV вони мають право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_16 . При цьому, загальна сума моральної шкоди на користь усіх потерпілих, стягнута судом першої інстанції з ПАТ «СК «Провідна» в межах розміру страхового відшкодування щодо одного померлого.
		Крім того, згідно з п.27.4 ст. 27 Закону №1961-ІV страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку, що становить 44676 гривень.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_15 були витрачені кошти на поховання ОСОБА_16 на загальну суму 15213,50 грн, а ОСОБА_8 - на спорудження надгробного пам`ятника на загальну суму 45191,50 грн, а всього 60404,50 грн.
		Оскільки вказана сума перевищує передбачений законом розмір страхового відшкодування, з ПАТ «СК«Провідна» підлягаєстягненню на користь ОСОБА_15 та ОСОБА_8 матеріальна шкода, яка складається з витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника в межах 12 мінімальних заробітних плат. Решту суми необхідно стягнути з обвинуваченого ОСОБА_12 .
		Колегія суддів погоджується з доводами апелянтів про безпідставне стягнення інших витрат, зазначених в позовних заявах, так як витрати на комунальні послуги, благодійні внески, бензин, податки, нотаріальні послуги, розрахунково-касове обслуговування, банківські послуги, на придбання квитків на транспортні засоби, а також на поминальні обіди, не є витратами на поховання відповідно до Законів України «Про поховання та похоронну справу» і «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		Згідно зі ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству.
		Тому суд безпідставно задовольнив вимоги у частині стягнення зазначених витрат, оскільки вказані витрати не є майновою шкодою, спричиненою злочином.
		Щодо стягнутої з обвинуваченого суми моральної шкоди на користь потерпілих, необхідно зазначити, що згідно з п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Встановивши доведеність винуватості ОСОБА_12 у вчинені кримінального правопорушення, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги потерпілих щодо стягнення моральної шкоди та стягнув із обвинуваченого на користь: ОСОБА_14 - 685108 грн, ОСОБА_15 - 485108 грн та ОСОБА_8 - 485108 грн моральної шкоди.
		Разом з цим, поза увагою суду залишилося те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
		Судом правильно встановлено, що в результаті вчинених дій обвинуваченого, потерпілі  ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_8 дійсно зазнали душевних страждань у зв`язку з втратою близької людини, проте, визначаючи розмір моральної шкоди на загальну суму 1700000 грн на користь трьох потерпілих, суд вийшов за межі розумності, виваженості та справедливості.
		Враховуючи глибину душевних та психічних страждань потерпілих, вимушені зміни у їх життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, колегія суддів дійшла висновку, що розмір моральної шкоди необхідно зменшити, визначивши його  ОСОБА_14 - в сумі 250000 грн, ОСОБА_15 та ОСОБА_8 - по 200000 грн.
		При цьому, враховуючи, що з ПАТ «СК «Провідна» стягується по 14892 грн моральної шкоди на користь кожного потерпілого, розмір моральної шкоди, присудженої до стягнення з обвинуваченого підлягає зменшенню на вказану суму.
		З огляду на вказане, апеляційні скарги обвинуваченого, його захисника та цивільного відповідача підлягають частковому задоволенню, а вирок суду зміні в частині вирішення цивільного позову.
		В той же час рішення суду в частині вирішення питання витрат на проведення експертиз та на правову допомогу є правильним та ніким із учасників провадження не оспорюється.
		Керуючись ст.ст. 404,407 КПК України, колегія суддів, -
		 
		У Х В А Л И Л А :
		 
		Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_12 , його захисника ОСОБА_11 , а також Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» в особі представника ОСОБА_13 задовольнити частково.
		Вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 05 березня 2019 року щодо  ОСОБА_12  змінити в частині вирішення цивільного позову.
		Цивільні позови потерпілих  ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_8 задовольнити частково.
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» на користь:
		ОСОБА_14  14892 гривні у відшкодування моральної шкоди,
		ОСОБА_15  15213 гривень 50 копійок у відшкодування майнової шкоди та 14892 гривні у відшкодування моральної шкоди,
		ОСОБА_8 29462 гривні 50 копійок у відшкодування майнової шкоди та 14892 гривні у відшкодування моральної шкоди.
		Стягнути з ОСОБА_12 на користь:
		ОСОБА_14 235108 гривень у відшкодування моральної шкоди,
		ОСОБА_15  185108 гривень у відшкодування моральної шкоди,
		ОСОБА_8 - 15728 гривень 50 копійок у відшкодування майнової шкоди та 185108 гривень у відшкодування моральної шкоди.
		В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
		В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - у той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
		 
		СУДДІ:
		 
		Головуюча ОСОБА_2 
		 
		Судді ОСОБА_3 
		 
		ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...