Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/1235/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 20.01.2022. Зареєстровано: 08.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 09.02.2022.
Дата набрання законної сили: 20.01.2022
Номер судового провадження: К/9901/48470/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		20 січня 2022 року 
		м. Київ
		справа № 240/1235/21
		адміністративне провадження № К/9901/48470/21
		Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р., перевіривши касаційну скаргу Житомирської обласної прокуратури на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року в справі №240/1235/21 за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної прокуратури, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області про стягнення невиплаченої заробітної плати, вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за затримку розрахунку та моральної шкоди,
		УСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житомирської обласної прокуратури, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області, в якому просив:
		- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому частини заробітної плати та вихідної допомоги при звільненні, а також не проведення повного розрахунку при звільненні;
		- стягнути з відповідача на його користь невиплачену частину заробітної плати за період із 26.03.2020 по 31.12.2020 у сумі 279210,71 грн, яка включає невиплачену частину посадового окладу, надбавку за вислугу років, надбавку за роботу в умовах режимних обмежень;
		- стягнути з відповідача на його користь вихідну допомогу при звільненні в сумі 21380,94 грн;
		- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 31.12.2020 і по день фактичного розрахунку, виходячи із середньоденної заробітної плати у сумі 1018,14 грн за кожен день затримки розрахунку.
		Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року позов задоволено частково:
		- визнано протиправною бездіяльність Житомирської обласної прокуратури щодо не нарахування ОСОБА_1 з 26.03.2020 до 31.12.2020 заробітної плати відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру»;
		- зобов`язано Житомирську обласну прокуратуру нарахувати ОСОБА_1 за період з 26.03.2020 до 31.12.2020 заробітну плату виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій, й виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою (без урахування податків і зборів) та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період;
		- стягнуто з Житомирської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 31.12.2020 і по день фактичного розрахунку;
		-в іншій частині позовних вимог відмовлено.
		Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року в частині стягнення з Житомирської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 31.12.2020 і по день фактичного розрахунку скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову. Іншу частину рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року залишено без змін.
		30 грудня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Житомирської обласної прокуратури на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року в справі №240/1235/21.
		За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
		Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке.
		Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції", займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
		Предметом розгляду цієї справи є стягнення недоотриманої позивачем частини заробітної плати.
		Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що ОСОБА_1 обіймав посаду прокурора Бердичівської міжрайонної прокуратури та спірні правовідносини виникли у зв`язку зі звільненням останнього з публічної служби. 
		Отже, ця справа є адміністративною справою щодо проходження публічної служби позивачем, посада якого входить до переліку осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у розумінні примітки до статті 51-3 Закону України "Про запобігання корупції" (у редакції чинній на момент звернення позивача до суду).
		Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
		За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
		Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
		Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
		У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах та зазначає, що нагальним питанням для формування єдиної правозастосочої практики є необхідність встановлення порядку застосування статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII під час нарахування та виплати заробітної плати працівникам регіональних та окружних прокуратур саме судовою практикою, що надасть можливість в подальшому суб`єктам правовідносин визначати спосіб захисту свого порушеного права. Також скаржник указує, що наразі існує низка судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у аналогічних справах з протилежними правовими висновками. При цьому скаржник зауважує, що ухвалами Верховного Суду від 09 червня 2021 року в справі № 240/18457/20 та від 19 жовтня 2021 року в справі № 260/3647/20 були відкриті касаційні провадження за касаційними скаргами Житомирської обласної прокуратури та працівника органу прокуратури для вирішення аналогічних правовідносин.
		Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
		Водночас наведені у касаційній скарзі доводи є загальними, а касаційна скарга не містить об`єктивних мотивів щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII. Скаржником у касаційній скарзі не конкретизовано у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, ця норма повинна застосовуватися.
		Судом установлено, що доводи скаржника викладені у касаційній скарзі фактично зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судом апеляційної інстанції, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
		Таким чином, підстави визначені пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України для відкриття касаційного провадження у справі відсутні.
		Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв`язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України.
		Таким чином, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, позивач не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.
		Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
		Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
		З урахуванням викладеного, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та про зупинення виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року в справі №240/1235/21 не підлягають вирішенню.
		Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд
		УХВАЛИВ:
		Касаційну скаргу Житомирської обласної прокуратури на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року в справі №240/1235/21 повернути особі, яка її подала.
		Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
		Суддя:                                                                                          О.Р. Радишевська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...