Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/18584/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; гарантування вкладів фізичних осіб.
Надіслано судом: 02.02.2022. Зареєстровано: 08.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 09.02.2022.
Дата набрання законної сили: 01.02.2022
Номер судового провадження: К/9901/33182/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 лютого 2022 року 
		м. Київ
		справа № 640/18584/20
		адміністративне провадження № К/9901/33182/20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Бевзенка В.М., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва (у складі судді Вовка П.В.) від 17 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (у складі колегія суддів: Мєзєнцева Є.І., Земляної Г.В., Сорочка Є.О.) від 5 жовтня 2020 року,
		В С Т А Н О В И В :
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. У серпні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - Уповноважена особа, відповідач), в якому просив:
		- визнати протиправною бездіяльність відповідача через невжиття визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» заходів на виконання судових рішень, які набрали законної сили, щодо стягнення коштів з ПАТ «ВіЕйБі Банк» на користь ОСОБА_1 ;
		- зобов`язати включити вимоги суду про стягнення відшкодування на користь ОСОБА_1 до переліку рахунків вкладників, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, як це встановлено частинами першою та другою статті 27 Закону, а саме: 1) за рішенням суду у справі № 752/280/15-ц - 11   603,82 грн; 2) за рішенням суду у справі № 752/3073/15-ц - 17   479,44 грн; 3) за рішенням суду у справі № 752/4240/15-ц - 8   495,26 грн; 4) за рішенням суду у справі № 752/3171/15-ц - 24   808,20 грн; 5) за рішенням суду у справі № 752/1847/15-ц - 13   439,86 грн;
		- зобов`язати відповідача на кожну встановлену судом суму відшкодування нарахувати суму інфляційних втрат та 3% річних за весь час прострочення їх виплати;
		- зобов`язати відповідача передати виконавчій дирекції Фонду для затвердження реєстр відшкодувань для здійснення виплат ОСОБА_1 , як це встановлено частиною третьою статті 27 Закону.
		2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він неодноразово звертався до Уповноваженої особи з вимогою виконати судові рішення, проте станом на дату звернення до суду із даним позовом ці вимоги безпідставно виконані не були.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2020 року, у відкритті провадження у справі було відмовлено.
		4. Відмовляючи у відкритті провадження у справі суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а належить розглядати за правилами цивільного судочинства.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		5. Не погоджуючись з ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2020 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		6. Касаційну скаргу подано 3 грудня 2020 року.
		7. Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 640/18584/20, витребувано матеріали адміністративної справи та встановлено строк для подання сторонами відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
		8. Учасники справи письмових клопотань до суду касаційної інстанції не подавали.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		9. У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій внаслідок неправильного застосування положень КАС України, зокрема, без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, що містяться у постановах від 20 листопада 2019 року у справі № 761/46959/17 та від 26 лютого 2020 року у справі № 461/2035/17, дійшли помилкового висновку про те, що ця справа не належить до юрисдикції адміністративних судів.
		10. Скаржник зауважує, що характер спірних правовідносин свідчить про те, що цю справу належить розглядати у порядку адміністративного судочинства. 
		11. Від відповідача відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		12. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		13. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		14. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		15. Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		16. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного від 5 жовтня 2020 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими з огляду на наступне.
		17. Відмовляючи у відкритті провадження у цій справі, суди першої та апеляційної інстанцій з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, що міститься у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 826/7532/16, зазначили, що спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
		18. Разом з тим, у касаційній скарзі скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у відкритті провадження у справі, дійшли необґрунтованого висновку про те, що спір у цій справі виник з цивільно-правових відносин, оскільки не врахували висновків Великої Палати Верховного Суду, що містяться у постановах від 20 листопада 2019 року у справі № 761/46959/17 та від 26 лютого 2020 року у справі № 461/2035/17.
		19. Оцінюючи наведені доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. 
		20. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		21. Отже, основною ознакою публічно-правових спорів є участь у них у якості сторони суб`єкта владних повноважень. Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		22. Водночас, характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.
		23. Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
		24. Спірні правовідносини у цій справі врегульовано Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		25. Цей Закон установлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв`язку зі створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та НБУ (стаття 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
		26. Згідно з пунктом 16 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
		27. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
		28. Отже, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
		29. Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
		Зокрема, згідно з пунктами 1 та 2 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
		30. Відповідно до частини другої статті 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.
		31. Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн.
		Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
		32. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у відкритті провадження у справі, виходили з того, що позивач, звертаючись до Уповноваженої особи, просив включити його у реєстр акцептованих кредиторських вимог, а тому дійшли висновку, що спірні правовідносини у цій справі виникли саме стосовно правомірності невключення вимоги позивача до реєстру акцептованих вимог.
		31. При цьому суди врахували правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що міститься у постанові 18 квітня 2018 року у справі № 826/7532/16 з аналогічними правовідносинами, а саме: позивач - фізична особа вкладник банку; відповідачі - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання Уповноваженої особи Фонду внести зміни та включити кредиторські вимоги позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк» та зобов`язання Фонду затвердити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк» щодо внесення кредиторських вимог позивача.
		32. Вирішуючи цей спір, Велика Палата Верховного Суду виходила з наступного.
		33. Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до суб`єкта господарювання - банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна банку.
		34. Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені у пункті 4 частини першої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		35. Повноваження Фонду як ліквідатора, що закріплені частиною першою статті 48 цього Закону збігаються за змістом із повноваженнями розпорядника майна у справі про банкрутство, які закріплені у частинах третій та п`ятій статті 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
		36. Відповідно до частини першої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів. У четвертій черзі задовольняються грошові вимоги щодо вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом.
		37. На підставі викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини випливають з укладених між банком і фізичною особою договорів, уповноважена особа Фонду та Фонд діють як представники сторони договірних відносин.
		38. Враховуючи вищенаведені висновки Великої Палати Верховного Суду та виходячи із суті вимог, з якими позивач звернувся у позові у цій справі, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а належить розглядати за правилами цивільного судочинства.
		39. Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки предметом розгляду цієї справи є спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів.
		40. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо, зокрема позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		41. При цьому посилання скаржника на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20 листопада 2019 року у справі № 761/46959/17 та від 26 лютого 2020 року у справі № 461/2035/17, є необґрунтованими, оскільки предметом судового розгляду у цих справах були позовні вимоги про включення особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. 
		Проте спори, пов`язані з процедурою задоволення акцептованих вимог кредиторів банку, не тотожні зі справами щодо оскарження рішень (дій або бездіяльності) Уповноваженої особи та Фонду, прийнятих у межах процедури включення осіб до переліку вкладників, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
		42. Крім того, суд зазначає, що Колегія суддів також враховує, що у   рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України   встановив, що положення   частини другої статті 55 Конституції України   необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.
		43. Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).
		44. Згідно з висновками Конституційного Суду України, що сформовані у   рішенні від 9 вересня 2010 року № 19-рп/2010, забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.
		45. В Україні систему судів утворено згідно з положеннями   статей 6,   124,   125 Конституції України   із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.
		46. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 5); суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частини перша статті 18). Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура.   Процесуальними кодексами України   встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.
		47. На підставі положень   Конституції України   про судову спеціалізацію (частина перша статті 125) і про гарантування кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55) в Україні утворено окрему систему судів адміністративної юрисдикції. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень визначено як безпосереднє завдання адміністративного судочинства (частина перша статті 2 КАС України). Адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.
		48. Системний аналіз вказаних норм   Конституції   та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної людини на ефективний судовий захист.
		49. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених   статтею 341   цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		50. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції, яка залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, залишити без змін, оскільки суди дійшли правильного висновку, що позовна вимога про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства. 
		51. Оскільки суд залишає без змін рішення судів попередніх інстанцій, то згідно з частиною четвертою статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2020 року залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена. 
		 
		Суддя-доповідач                                                             Я.О. Берназюк 
		Судді:                                                                                  В.М. Бевзенко
		                                                                                                          Н.В. Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...