Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 732/1374/16-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу.
Надіслано судом: 08.02.2022. Зареєстровано: 09.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 10.02.2022.
Дата набрання законної сили: 21.03.2022
Номер судового провадження: 1-кп/732/2/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016270000000186

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                   справа № 732/1374/16-к                      
		провадження № 1-кп/732/2/22 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 08.02.2022 року     місто Городня 
		Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючого  судді ОСОБА_1 , секретарі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня кримінальне провадження, внесене до ЄРДР № 42016270000000186 від 11 червня 2016 року по обвиуваченню за ч.1 ст. 28 і ч.2 ст. 365 КК України
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Городня, Чернігівської області, українця, громадянина України, на час внесення відомостей до ЄРДР працював оперуповноваженим Городнянського відділення поліції Менського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, освіта неповна вища, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, працює на час розгляду кримінального провадження оперупововаженим Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області;
		                    за ч.1 ст. 28 і ч.2 ст. 365 КК України
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Дібрівне, Городнянського району, Чернігівської області, українця, громадянина України, освіта вища, на час внесення відомостей до ЄРДР інспектор Городнянського відділення поліції Менського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, не одруженого, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, на час розгляду кримінального провадження в органах поліції не працюючого ,
		за участі: прокурора - ОСОБА_6 ,
		потерпілого - ОСОБА_7 , 
		обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 
		захисника - ОСОБА_8 ,
		ВСТАНОВИВ:
		   ФОРМУЛЮВАННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ, ЯКЕ ПРЕД`ЯВЛЕНЕ ОСОБАМ І ВИЗНАНЕ СУДОМ НЕДОВЕДЕНИМ: 
		   Органом досудового розслідування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 інкримінується вчинення кримінального правопорушення у сфері службової діяльності. Відповідно до пред`явленого обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у перевищенні влади, вчиненому без попередньої змови групою осіб, тобто умисному вчиненні працівниками правоохоронного органу дій, які явно виходили за межі наданих їм прав та повноважень, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам громадянина ОСОБА_7 , та супроводжувалось стосовно потерпілого насильством, було болісним і таким, що ображає особисту гідність потерпілого, за відсутності ознак катування. В обвинувальному акті вказується, що 10 червня 2016 року, близько 21 години 10 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді оперуповноваженого Городнянського відділення поліції Менського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, здійснював оперативну допомогу слідчо-оперативній групі Городнянського ВП Менського ВП ГУНП в Чернігівській області при проведенні виїзду за заявою ОСОБА_9 щодо вчинення крадіжки речей з його будинку АДРЕСА_3 . У ході здійснення вказаної допомоги ОСОБА_10 спільно з місцевим дільничним інспектором поліції Городнянського ВП Менського ВП ГУ НП в Чернігівській області обвинуваченим ОСОБА_5 , діючи на власний розсуд, прибули до домогосподарства АДРЕСА_4 , де мешкає ОСОБА_7 , з метою перевірки причетності його до вчинення крадіжки у ОСОБА_9 . Того ж дня близько 21 години З0 хвилин обвинувачений ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_11 в порушення вимог Закону України «Про Національну поліцію» та Кримінально процесуального кодексу України зайшли до вказаного господарства без належно для того дозволу та відразу здійснили фактичне затримання ОСОБА_7 , який спав, та застосували до нього спеціальний засіб «кайданки», без належних для того підстав. Виводячи фактично затриманого ОСОБА_7 з домогосподарства на вулицю, обвинувачений ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_11 безпідставно нанесли йому тілесні ушкодження по різним частинам тіла: голові, плечам, спині та ногам. Також нанесли тілесні ушкодження по руці матері ОСОБА_7 - ОСОБА_12 , яка намагалась перешкодити обвинуваченим наносити тілесні ушкодження її сину. У подальшому, обвинувачений ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_11 силоміць вивели ОСОБА_7 на вулицю, посадили його до службового автомобіля та возили по с. Дібрівне Городнянського району. Близько 23 години 30 хвилин 10 червня 2016 року обвинувачений ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_11 доставили ОСОБА_7 до Городнянської ЦРЛ, де його оглянув лікар та зафіксував наявні тілесні ушкодження. Після огляду ОСОБА_7 без складання будь-яких документів відпустили додому. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 579 від 23.06.2016 року ОСОБА_7 завдані наступні тілесні ушкодження: садна лівого та правого променево-зап`ястних суглобів, поверхнева рана правого променево-зап`ястного суглобу, синці лівого передпліччя, правої гомілки, правого ліктьового суглобу, забої м`яких тканин тьмяно-потиличної ділянки зліва та м`яких тканин лівої стопи, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності. Тілесні ушкодження у вигляді садна лівого та правого променево-зап`ястних суглобів та поверхнева рана правого променево-зап`ястного суглобу виникли від дії тупого предмету по механізму тиснення та тертя, а у вигляді синців лівого передпліччя, правої гомілки, правого ліктьового суглобу, забоїв м`яких тканин тьмяно-потиличної ділянки зліва та м`яких тканин лівої стопи виникли від дії тупого предмету по механізму удару. Виходячи з кількості ушкоджень, їх характеру та розташування, ОСОБА_7 піддавався впливу не менше 7 травмуючих дій. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 580 від 14.06.2016 року ОСОБА_12 завдано тілесні ушкодження у виді синця та забиття м`яких тканин правої верхньої кінцівки, які виникли від дії тупого предмету або при ударі об такі, та вони відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності, й могли утворитись 10.06.2016 року. Виходячи з кількості ушкоджень, їх характеру та розташування ОСОБА_12 піддавалася впливу, як мінімум 1 травмуючої дії». Дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 28 і ч. 2 ст. 365 КК України. При цьому потерпілим визнаний ОСОБА_7 , ОСОБА_12 у встановленому законом порядку потерпілою не визнавалась. 
		 
		 
		 
		ПОЗИЦІЯ ОБВИНУВАЧЕНИХ
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 у своїх показаннях в суді розповів, що 10.06.2016 о 20-тій годині 50 хвилин у форменому одязі прибув на роботу на чергування по охороні громадського порядку. Приблизно о 21-шій годині під час отримання зброї і спецзасобів, черговий відділу повідомив, що в с. Дібрівне з господарства скоєно крадіжку матеріальних цінностей. В селі на місці знаходиться дільничний інспектор ОСОБА_5 . За вказівкою уповноваженої керівництвом особи  ОСОБА_13 , зі слів обвинуваченого, ОСОБА_10 виїхав на місце події. Слідчу оперативну групу очолював слідчий ОСОБА_14 , до її складу також входив оперуповноваженй карного розшуку ОСОБА_15 . По приїзду у с. Дібрівне вони зустріли дільничного ОСОБА_5 та ОСОБА_16 , який повідомляв, що у нього ОСОБА_7 скоїв крадіжку цінного майна. Слідчий ОСОБА_14 надав ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вказівку встановити місце перебування ОСОБА_7 , опитати його та доставити на місце події, де проводився огляд такого місця. Вдвох обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_17 о 21-шій годині 30 хвилин прибули до встановленого місця проживання ОСОБА_7 . У дворі побачили матір та бабу ОСОБА_7 . На їх запитання: «Де знаходиться ОСОБА_7 .?», ОСОБА_12 відповіла: «Спить п`яний у будинку, йдіть подивіться». Обвинувачені зайшли у будинок, за ними пізніше зайшла ОСОБА_12 . У дальній кімнаті на ліжку лежав ОСОБА_7 .. ОСОБА_12 увімкнула світло, від чого ОСОБА_7 прокинувся. ОСОБА_4 запитав, де був ОСОБА_18 до їх приїзду приблизно о 16-тій годині 10.06.2016. ОСОБА_7 встав з ліжка, вийшов у першу кімнату, де випив води. На повторне запитання: « Де був до їх приїзду приблизно о 16-тій годині 10.06.2016?», БушаМ.М. розлютився, відповів нецензурною лайкою і схопив за форменний одяг ОСОБА_4 , штовхнувши в бік дверей до виходу. Тоді втрутився ОСОБА_5 та попросив ОСОБА_7 заспокоїтись. На таку вимогу ОСОБА_5 ОСОБА_7 зреагував ударом правою ногою в живіт ОСОБА_5 та замахнувся на ОСОБА_4 . Щоб припинити побиття поліцейських ОСОБА_10 попередив удар від ОСОБА_7 , захопивши його праву руку. Другою рукою дістав з поясу кайданки, які застосував у відповідності до ст. 45 Закону України «Про національну поліцію», щоб припинити опір працівникам поліції. За допомогою ОСОБА_5 одягнув кайданки на ліву руку ОСОБА_7 . Праву руку ОСОБА_7 вивільнив, схопив на місці палицю та вдарив ОСОБА_4 по правому передпліччю, а зубами вкусив ОСОБА_4 за праву руку. Своєю вільною рукою ОСОБА_7 намагався триматися за меблі у кімнаті, повалив стілець на підлогу, вціливши собі стільцем по нозі. Після того як одягнули кайданки ОСОБА_7 попросив матір зателефонувати до поліції. ОСОБА_12 піднесла йому телефон та у присутності обвинувачених він мав змогу повідомити службу «102» про те, що йому одягли кайданки. На вказівку слідчого ОСОБА_14 . ОСОБА_7 обвинувачені вивели із будинку та службовим автомобілем доставили на місце події, де СОЗ проводила огляд. Матір тоді не змогла його одягти, а при виході з будинку ОСОБА_7 відштовхнув ОСОБА_12 , яка впала і рукою вдарилась об меблі. На місці, де СОЗ проводила огляд місця можливого злочину за фактом повідомлення ОСОБА_19 про крадіжку речей та за фактом повідомлення ОСОБА_20 про її побиття ОСОБА_7 , ОСОБА_7 вивели із службового автомобіля, де на розпорядження слідчого ОСОБА_14 зняли з нього кайданки. ОСОБА_7 плював на оточуючих, бив ногами по колесам службового авто. У цей час до ОСОБА_7 підбіг ОСОБА_21 (син ОСОБА_20 , яка вказувала, що ОСОБА_7 проник до її будинку та під час його виявлення, тікаючи заподіяв їй тілесні ушкодження). ОСОБА_21 із словами: «Це тобі за матір», вдарив ОСОБА_7 кулаком ззаду по голові. Слідчий ОСОБА_22 дав вказівку їхати на медичне освідування. ОСОБА_12 надала одяг ОСОБА_7 , який одягнувся. По приїзду до Городнянської ЦРЛ , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 пройшли медичний огляд. ОСОБА_7 , який не був обмежений будь-якими засобами, залишив лікарню до прийняття слідчим будь-якого рішення відносно нього.
		 
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 у своїх показаннях в суді розповів, що 10.06.2016 о 20-тій годині 30 хвилин йому, як дільничному інспектору із зоною обслуговування с. Дібрівне, зателефонував ОСОБА_23 , який повідомив, що ОСОБА_18 викрав з будинку ОСОБА_9 ноутбук та бензопилу. Взявши службове посвідчення, бланки відповідних процесуальних документів, він на своєму мотоциклі приїхав на місце, на яке вказував ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_9 ОСОБА_27 повідомив ОСОБА_28 , що він у своєму будинку спіймав ОСОБА_7 , який рився у його речах. ОСОБА_7 , коли зустрівся із господарем, з речами залишив будинок ОСОБА_9 . За повідомленням ОСОБА_9 з його будинку зникли: бензопила, ноутбук, алюмінієва каструля, миска та продовжувач. ОСОБА_27 побіг за ОСОБА_7 , однак не наздогнав, а на шляху його переслідування виявив на землі за парканом перераховані речі, крім ноутбуку. Ноутбук знайшов ОСОБА_29 на узбіччі дороги неподалік господарства ПиниціВ.А. Крім того, за повідомленням ОСОБА_21 було з`ясовано, що і його матір, а саме ОСОБА_20 , застала того ж дня ОСОБА_30 у своєму будинку і що, тікаючи від неї, ОСОБА_7 завдав ОСОБА_20 тілесні ушкодження. ОСОБА_5 прийняв рішення, що про обставини таких кримінальних правопорушень належить повідомити в чергову частину Городнянського ВП. Приблизно о 21-шій годині 15 хвилин на місце події в с. Дібрівне прибула слідчо-оперативна група (СОГ) у складі: слідчого ОСОБА_14 , оперуповноваженого карного розшуку ОСОБА_15 , ОСОБА_4 . Слідчий ОСОБА_14 надав вказівку ОСОБА_5 та ОСОБА_4 встановити місце перебування ОСОБА_7 , опитати та доставити на місце огляду події. Вдвох обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_17 о 21-шій годині 30 хвилин прибули до встановленого місця проживання ОСОБА_31 . У дворі побачили матір та бабу ОСОБА_7 . На їх запитання: «Де знаходиться ОСОБА_7 ?», ОСОБА_32 відповіла: «Спить п`яний у будинку, йдіть подивіться». Обвинувачені зайшли у будинок, за ними пізніше зайшла ОСОБА_12 . У дальній кімнаті на ліжку лежав ОСОБА_7 .. ОСОБА_12 увімкнула світло, від чого ОСОБА_7 прокинувся. ОСОБА_4 запитав про те, де був ОСОБА_18 до їх приїзду приблизно о 16-тій годині 10.06.2016. ОСОБА_7 встав з ліжка, вийшов у першу кімнату, де випив води. На повторне запитання поліцейських відповів нецензурною лайкою і схопив за форменний одяг ОСОБА_4 , штовхнувши в бік дверей до виходу. Тоді втрутився ОСОБА_5 та попросив ОСОБА_7 заспокоїтись. На таку вимогу ОСОБА_5 ОСОБА_7 зреагував ударом правою ногою в живіт ОСОБА_5 та замахнувся на ОСОБА_4 . З метою припинити побиття поліцейських ОСОБА_4 попередив удар від ОСОБА_7 , захопивши його праву руку. Другою рукою дістав з поясу кайданки, які застосував у відповідності до ст. 45 Закону України «Про національну поліцію», щоб припинити опір працівникам поліції. За допомогою ОСОБА_5 одягнув кайданки на ліву руку ОСОБА_31 . Праву руку ОСОБА_7 вивільнив, схопив на місці палицю та вдарив ОСОБА_33 по правому передпліччю, а зубами вкусив ОСОБА_4 за праву руку. Своєю вільною рукою ОСОБА_18 тримався за меблі у кімнаті, повалив стілець на підлогу, попавши собі стільцем по нозі. Після того як одягнули кайданки. ОСОБА_7 попросив матір зателефонувати до поліції. ОСОБА_12 піднесла йому телефон та у присутності обвинувачених він мав змогу повідомити службу «102» про те, що йому одягли кайданки. На вказівку слідчого ОСОБА_14 . ОСОБА_7 обвинувачені вивели із будинку та службовим автомобілем доставили на місце огляду події за вище повідомленими злочинами, де слідча оперативна група проводила огляд. Матір тоді не змогла його одягти, а при виході з будинку ОСОБА_7 відштовхнув ОСОБА_12 , яка впала і рукою вдарилась об меблі. На місці, де СОЗ проводила огляд місця можливого злочину за фактом повідомлення ОСОБА_9 про крадіжку речей та фактом повідомлення ОСОБА_20 про її побиття БушеюМ.М., ОСОБА_7 вивели із службового автомобіля, де на розпорядження слідчого ОСОБА_14 зняли з нього кайданки, ОСОБА_7 плював на оточуючих, бив ногами по колесам службового авто. У цей час до ОСОБА_7 підбіг ОСОБА_21 (син ОСОБА_34 , яка вказувала, що ОСОБА_7 проник до її будинку та під час його виявлення, тікаючи заподіяв їй тілесі ушкодження). ОСОБА_21 із словами: «Це тобі за матір», вдарив ОСОБА_7 кулаком ззаду по голові. Слідчий ОСОБА_22 дав вказівку їхати на медичне освідування. ОСОБА_12 надала одяг ОСОБА_7 , який одягнувся. По приїзду до Городнянської ЦРЛ , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 пройшли медичне освідування. ОСОБА_7 , який не був обмежений будь-якими засобами, залишив лікарню до прийняття слідчим будь-якого рішення відносно нього. ОСОБА_34 та ОСОБА_5 службовим автомобілем відвезли до місця їх проживання.
		   Захисник посилався на те, що обидва підозрювані не набули статусу обвинувачених, оскільки сторона обвинувачення скерувала обвинувальний акт (том 1 а.с.1) до суду 24.10.2016 через 23 дні після завершення строку досудового розслідування. Докази отримані стороною обвинувачення з істотним порушенням вимог КПК та не можуть бути покладені в основу обвинувачення, а інформація з цих джерел може використовуватися для обгрунтування висновків суду про невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Неконкретність висунутого обвинувачення прямо пов`язана з проведенням неповного і поверхового розслідування і невстановленням обов`язкових для доказування обставин (ст.91 КПК України), що повинні бути відображені в ньому. Його підзахисні фактично перебували у складі слідчо-оперативної групи. Фізичну агресію з боку ОСОБА_7 поліцейські припиняли, виходячи із ситуації на підставі ст.42-45 Закону України «Про національну поліцію». Поліцейські обрали найлегший вид поліцейського реагування  кайданки. Застосування спеціального засобу негайно припинилось, коли ОСОБА_7 припинив опір поліцейським. Наявність побоїв у всіх трьох, як раз і свідчить про пропорційність поліцейських заходів. Протоколи слідчих експериментів і додатки до них складені з порушенням КПК України. Штучно створене провадження щодо підзахисних стало нічим іншим як формою захисту ОСОБА_7 від розпочатих кримінальних проваджень № 1201627011000027 за ч.3 ст. 185 КК України за фактом крадіжки речей з будинку ОСОБА_35 , № 12016270110000216 за ч.1 ст. 125 КК України за фактом заподіяння тілесних ушкоджень , заподієних ОСОБА_20 , 1930 року народження, № НОМЕР_1 за ч.2 ст. 345 КК Україн за фактом насильства щодо працівників поліції ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . З урахуванням наведеного у сукупності, захисник просив визнати ОСОБА_33 і ОСОБА_5 невинуватими та виправдати за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 28, ч.2 ст. 365 КК України на підставі п.3 ч.1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що в їх діях є склад таких кримінальних правопорушень..
		ОЦІНКА СУДУ
		На підтвердження вчинення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перевищення влади без попередньої змови групою осіб, тобто умисному вчиненні як працівниками правоохоронного органу дій, які явно виходили за межі наданих їм прав та повноважень, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам громадянина ОСОБА_7 , та супроводжувалось стосовно потерпілого насильством, яке було болісним і таким, що ображало особисту гідність потерпілого, за відсутності ознак катування стороною обвинувачення заявлено наступні докази: допит потерпілого, свідків за переліком доданим до обвинувального акту, протоколи слідчих експериментів за участі таких свідків, журнали обліку заяв Городнянського РВ та висновки судово-медичних експертиз.
		   Розв`язуючи клопотання захисту про визнання всіх доказів обвинувачення очевидно недопустимими, суд керується положенням статті 86 КПК України, яким встановлено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Виходячи з положень ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України. Застосовуючи положення ст. 87 КПК України при оцінці доказів, наданих сторонами, суд виходить із того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку істотного порушення прав і свобод людини. Перелік діянь, які передбачені у ст. 87 КПК України, як підстава для визнання фактичних даних недопустимими доказами, не є вичерпним і становить порушення фундаментальних гарантій, які є орієнтиром для визначення змісту поняття «істотне порушення» у випадках, які не підпадають під цей перелік. Затягування руху справи та складення обвинувального акту за межами строку досудового розслідування на час дії положень Кримінального процесуального кодексу, чинних у 2016 році, порушувало конвенційний принцип правової визначеності, однак в дусі букви закону не тягло зняття їх з розгляду. Так, законодавець вцілив Європейську позицію темпоральних умов реалізації суб`єктивних прав та юридичних обов`язків учасників процесуальних правовідносин Законом України № 2147-V111 від 03 жовтня 2017 року та частину першу статті 284 КПК України доповнив пунктом 10, згідно з яким кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи. Вказана норма була введена в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом і не має зворотної дії в часі та застосовується до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін. В силу наведеного суд не вправі був зняти з розгляду заявлені стороною обвинувачення докази, оскільки процесуальні підстави явної недопустимості на час їх формування не існували. Не визнаючи їх явно недопустимими, суд, дотримуючись принципу безсторонності дійшов висновку про необхідність їх оцінки на предмет їх достовірності, належності і достатності для висновку про винність, як кожного доказу окремо, так і в їх єдності та взаємозв`язку.
		   З показань потерпілого ОСОБА_7 у судовому засіданні встановлено, шо він не заперечив показання обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (аудіофайл судового засідання від 02.08.2021, журнал а.с. 21-30 том 5). ОСОБА_7 пояснив, що не пам`ятає як обвинувачені опинились у нього вдома. Вказує, що ввечері 10.06.2016 спав вдома у своєму ліжку. Обвинувачені поставили йому питання про те, де він перебував перед їх приходом. Стверджує, що був п`яний і що зреагував на їх запитання агресивно. Пам`ятає, що того дня вживав алкогольні напої з ОСОБА_9 та ОСОБА_21 . Внаслідок великого проміжку часу не може згадати чи наносили йому обвинувачені тілесні ушкодження, однак цього не виключає. Основне його обурення  це застосування до нього кайданок, які запам`ятав як такі, що сильно затиснули йому руки і до їх зняття утворили крововиливи і синці в місці застосування кайданок. Пам`ятає, що від них боліли зап`ястя. У приміщенні лікарні вже був без кайданок і після огляду лікарем вирішив піти додому. Йшов лісом. Пам`ятає, що боліла нога, йшов кульгаючи. Коли у с. Дібрівне його підвезли до слідчого ОСОБА_14 там був МойсієнкоМ.В., не виключає, що ОСОБА_21 вдарив його по голові, однак деталі цього епізоду чітко відтворити у пам`яті не може, оскільки був п`яний.
		   Свідок ОСОБА_12 у своїх показаннях в суді розповіла, що ввечері 10.06.2016 після роботи з мамою  свідком ОСОБА_36 працювали по господарству. Приходив ОСОБА_9 , якого провела у хату, той хотів поговорити з її сином ОСОБА_7 , син розмовляти з ним не став. Пізніше приїхала поліція, поліцейські спитали: «Де Микола?». Вона відповіла; «В хаті спить». Поліцейські пройшли в хату. Господарка цього поліцейським не забороняла. Свідок ОСОБА_12 та Свідок ОСОБА_36 ще якийсь час попрацювали на городі, а потім зайшли в хату і в другій кімнаті почула крик ОСОБА_7 , а ОСОБА_4 заломив йому руку та одягнув кайданки і штовхав ОСОБА_30 у першу хату. З її слів, син ніякого опору не чинив. ОСОБА_17 стояв у стороні, а ОСОБА_4 біля ОСОБА_7 , тяг його за собою. БушаМ.М. просив надати йому можливість одягнутися. ОСОБА_4 протидіяв ОСОБА_37 і випихав його з будинку. Свідок ОСОБА_12 та ОСОБА_38 кричали на поліцейських. ОСОБА_36 стояла у першій кімнаті. ОСОБА_5 замахнувся ногою у бік ОСОБА_7 , однак вцілив свідку ОСОБА_12 по руці, яка відштовхувала поліцейських від ОСОБА_37 , щоб ті його не виводили з хати. У коридорі, коли ОСОБА_36 намагалась завадити вивести ОСОБА_7 . ОСОБА_4 відштовхнув і її, вціливши по голові. БушуМ.М. поліцейські виштовхали на вулицю і кудись повезли. Пізніше повернулись, попросили винести сину одяг і поїхали. Вона стверджує, що її син був тверезий, у звичайному стані. На інші запитання щодо дій її сина у той день відповідати відмовилась.
		   Свідок ОСОБА_36 у своїх показаннях суду розповіла, що ввечері 10.06.2016 працювали по господарству із ОСОБА_12 . У двір зайшли обвинувачені. Запитали: «Де Микола?». Вони відповіли; «В хаті спить». Поліцейські пройшли в хату. Господарки цього поліцейським не забороняли. Свідок ОСОБА_12 та Свідок ОСОБА_36 ще якийсь час попрацювали на городі, а потім зайшли в хату. ОСОБА_39 сидів на ліжку, а ОСОБА_4 одягав йому кайданки. ОСОБА_7 просив надати йому можливість одягтись. ОСОБА_10 та ОСОБА_5 тягнули його на двір по хаті по підлозі. ОСОБА_5 замахувався на Колю ногами. ОСОБА_12 сказала, що напише на них заяву у поліцію, на що ОСОБА_4 сказав: «Хоч 10 заяв пиши» і штовхнув її ліктем у груди, а ОСОБА_36 в область голови. Колю повезли в невідомому напрямку роздягненого, через пів години повернулись за одягом і знову поїхали. І лише вночі ОСОБА_39 повернувся додому. У подальшому приїздили працівники поліції і опитували їх про дії ОСОБА_4 та ОСОБА_40 .
		Сторона обвинувачення поклала в основу обвинувачення показання саме свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_36 , застосувавши однобічний підхід. Суд же при перевірці їх показань безпосередньо в судовому засіданні звернув увагу, що ці свідки (матір та баба ОСОБА_7 ) давали заздалегідь обдумані показання та відмовлялись від відповіді на запитання суду і захисту, які б в викривали поведінку їх сина та онука на час інкримінованого діяння, що створило закономірний сумнів у їх щирості та достовірності. Крім того, наведені свідки у обстановці, про яку розповідали, самі чинили опір поліцейським.
		Розкритий у вимогах ч. 4 ст. 95 КПК України принцип безпосередності сприйняття показань судом є наскрізним та не може залежати від форм збирання та фіксації свідчень. Цей принцип дозволяє суду довіряти та оперувати лише показаннями, які він сприймав самостійно або за допомогою слідчого судді. Будь-яке «маскування» показань в протоколах слідчого експерименту та подальше використання їх як допустимого доказу є ігноруванням наявної прямої законодавчої заборони. Надані суду протоколи слідчих експериментів з відеофіксацією доводять, що так звані «слідчі експерименти за участі ОСОБА_12 , ОСОБА_41 » проводились у формі, що не містить ознак відтворення обстановки, проведення дослідів чи випробувань, а іксували фактично допит слідчим, що не має в суді доказового значення з огляду на зміст ч. 4 ст. 95 КПК України. Такий висновок зробила Об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, розглянувши справу № 740/3597/17 (провадження № 51-6070кмо19. В силу наведеного всі докази з джерела зафіксованого протоколами з умовною назвою «слідчий експеримент`з додатками (а.с. 135-160 том 1) не мають для суду доказового значення.
		Натомість суд сприймав безпосередньо показання в судовому засіданні свідків ЧорногоФ.П., ОСОБА_25 , ОСОБА_21 , ОСОБА_42 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .
		Свідок ОСОБА_26 у судовому засіданні вказував, що ОСОБА_9 прийщов до нього ввечері 10.06.2016 та розповів, що застав ОСОБА_7 у своєму будинку, коли той рився в його речах та втік. Розповів, що у нього пропав ноутбук, пила та посуд з кольорових металів, подовжувач. Тоді ОСОБА_26 повідомив, що виявив ноутбук недалеко від дому ОСОБА_9 у траві, показав знахідку. Вирішили викликати дільничного ОСОБА_28 , а той зафіксував заяву повідомленням до поліції, які на місце події направили слідчо-оперативну групу. По приїзду ОСОБА_4 та ОСОБА_5 доставили на місце огляду ОСОБА_7 . Він поводився агресивно, висловлювався нецензурною лексикою, плював у бік оточуючих, був у кайданках. Свідок ОСОБА_20 впізнала його як такого, що побив її у неї в будинку. Свідок ОСОБА_26 також вказав, що бачив, що у ОСОБА_4 була вкушена рука, порвана сорочка. Свідок ОСОБА_26 також пам`ятає, що по приїзду поліцейських за парканом закинутого господарства ближче до траси знайшли бензопилу та миски, які впізнав ОСОБА_9 .
		Свідок ОСОБА_21 під час допиту в суді показав, що 10.06.2016 року разом із ОСОБА_19 та ОСОБА_7 в денний час вони розпивали горілку, вжили 2,5 л на трьох. Після повернення додому він одразу ліг відпочити, а потім дізнався від своєї матері, що невідомий чоловік заходив до нього в будинок та вдарив матір кулаком по голові, завдавши їй тілесних ушкоджень. Також від сусідів він дізнався про факт крадіжки майна з будинку ОСОБА_9 того ж дня та про те, що останній застав ОСОБА_7 в своєму будинку, коли той нишпорив в його речах. Коли обвинувачені доставили ОСОБА_7 до місця крадіжки, останній перебував в автомобілі, був одягнений тільки в нижню білизну, поводив себе агресивно, нецензурно висловлювався. ОСОБА_4 скаржився на те, що ОСОБА_7 покусав його та вдарив ОСОБА_40 . До автомобіля підійшла його матір ОСОБА_20 та впізнала в ОСОБА_7 нападника, що її побив того дня. ОСОБА_7 випустили з автомобіля, він штовхався ліктями, бив ногами по колесам авто. Зі слів ОСОБА_21 , ображений на дії ОСОБА_7 щодо його матері, він вдарив ОСОБА_7 по голові. Поліцейські припинили цю сутичку. Після закінчення огляду місця події працівники поліції разом з його матір`ю ОСОБА_20 та ОСОБА_7 поїхали до м. Городні для проходження медичного огляду. Після цього кримінальне провадження по заяві його матері - ОСОБА_20 про завдання їй тілесних ушкоджень ніким не розслідувалось, а в Городнянському відділі поліції йому повідомили, що справу за вказівкою керівництва передали до Чернігівського відділу поліції. Жодного рішення по цій справі не приймалося. Здоров"я матері значно погіршилось, на час нового розгляду провадження ОСОБА_20 померла.
		Свідок ОСОБА_25 у своїх показаннях суду розповів, що він є завідувавч ФАПом у с. Дібрівне. 10.06.2016 зателефонувала ОСОБА_43 і сказала, що побили сусідку  ОСОБА_34 на вулицю, де побачив ОСОБА_26 , ОСОБА_44 , ОСОБА_9 . Від ОСОБА_9 почув, що у нього вкрав речі ОСОБА_45 та побив сусідку ОСОБА_20 . Викликав дільничного ОСОБА_5 та разом дочекалися поліцейських з м. Городня. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 поїхали за вказівкою слідчого до ОСОБА_7 , а ОСОБА_25 із ОСОБА_43 пішов до ОСОБА_20 , де надав протягом 20-40 хвилин медичну допомогу та повернулись на вулицю. У поліцейській машині побачив ОСОБА_7 ОСОБА_5 скаржився, що ОСОБА_7 його обплював та витирав куртку, а ОСОБА_4 показував, що ОСОБА_18 вкусив його руку. ОСОБА_25 запросили в якості понятого в будинок. ОСОБА_20 впізнала в машині ОСОБА_7 , як заподіювача їй тілесних ушкоджень. а до того казала свідку ОСОБА_46 , що в її будинку він наніс їй удар в обличчя, зламав окуляри та забрав якісь речі або документи. ОСОБА_47 ОСОБА_25 виявив тілесні ушкодження на обличчі і руці та зламані окуляри Вона була збентежена гематомою на обличчі і не змогла збагнути за що її побили. У 2021 році ОСОБА_20 померла, ОСОБА_7 знав, що ОСОБА_48 працює фельдшером, але будь-яких скарг на стан здоров"я не висував, при потребі міг звернутися до свідка.
		Свідок ОСОБА_42 у своїх показаннях розповів, що на час подій працював начальником слідчого відділення. Слідчий ОСОБА_14 повідомив телефоном, що їде на виклик в с. Дібрівне, оскільки надійшло повідомлення по вчинення крадіжки майна ОСОБА_9 та заподіяно тілесних ушкоджень ОСОБА_20 . Очевидці вазують, що правопорушення вчив ОСОБА_7 , якого ОСОБА_9 застав на момент вчинення у своєму будинку. У подальшому ОСОБА_14 зателефонував ОСОБА_42 з с. Дібрівне і повідомив, що при опитуванні ОСОБА_7 він вчинив непокору працівникам поліції, тому до нього поліцейськими були застосовані спеціальні засоби  кайданки, направили на огляд в лікарню, яку він залишив самовільно. Наступного ранку внесені відомості про кримінальні правопорушення до ЄРДР, чекали вказівок процесуального керівника. Через тиждень прокуратура Чернігівської області визначила підслідність проваджень за фактом крадіжки речей з будинку ОСОБА_35 , за фактом заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_34 , за фактом насильства щодо працівників поліції за Чернігівським міським відділом поліції. Результати розслідування наразі невідомі.
		Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показав, що він очолював слідчо-оперативну групу 10.06.2016 року та виїжджав в с. Дібрівне Городнянського району по заяві ОСОБА_9 про крадіжку ОСОБА_7 речей з його будинку. Як старший групи він надав вказівку ОСОБА_4 і ОСОБА_5 встановити місце перебування ОСОБА_37 , на якого прямо вказував потерпілий ОСОБА_9 та доставити на місце огляду події. Через півгодини доповіли, що ОСОБА_7 вчинив злісну непокору і покусав ОСОБА_4 та вдарив ОСОБА_5 , тому вони застосували кайданки і доставили у подальшому до місце огляду події. ОСОБА_7 був агресивний, застосовував ненормативну лексику. МойсієнкоМ.В. на місці повідомив про факт побиття його матері - ОСОБА_20 . Її підвели до автомобіля, та вона впізнала ОСОБА_7 , який побив її того дня. При зустрічі на місці огляду події із ОСОБА_20 , ОСОБА_7 визнавав, що заподіяв їй тілесні ушкодження і вибачався за це. Під час огляду місця події, куди ОСОБА_4 та ОСОБА_17 доставили ОСОБА_7 , свідок ОСОБА_14 бачив конфлікт між ОСОБА_7 та ОСОБА_21 (сином ОСОБА_20 ), певне штовхання, цей конфлікт припинили працівники поліції. Оскільки була невідкладна потреба доставити ОСОБА_20 , ОСОБА_7 , ОСОБА_28 , ОСОБА_4 до лікарні на огляд на предмет тілесних ушкоджень, слідчий вирішив везти всіх в лікарню, викликали ще один службовий автомобіль. Дорогою до Городні заїхали додому до ОСОБА_37 за його одягом. По приїзду до ОСОБА_49 , потерпілу ОСОБА_34 , ОСОБА_28 та ОСОБА_4 оглянув черговий лікар. У ОСОБА_7 були виявлені тілесні ушкодження на зап`ястях від наручників. Також був підтверджений стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_7 . Лікарем були складені відповідні медичні документи. Наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_20 , ОСОБА_28 та ОСОБА_4 була підтверджена лікарем, про що також були складені відповідні медичні документи. ОСОБА_7 самовільно залишив лікарню. 11.06 2016 свідок ОСОБА_14 вніс відомості до ЄРДР, а до внесення відомостей не міг і не приймав рішення про затримання ОСОБА_7 . Попередньо планував привезти до райвідділу, зібрати необхідні документи і після того, оцінивши ризики, приймати рішення про затримання ОСОБА_37 в порядку статті 208 КПК України. Свідок ОСОБА_14 розповів, що у Городнянському районному відділі поліції існувала практика, що таке рішення приймається керівництвом після узгодження з місцевою прокуратурою. В умовах, про які доповідали йому ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у обвинувачених були наявні підстави застосувати до Буші кайданки. У обвинувачених слідчий ОСОБА_14 бачив вкушені рани та синці . У ОСОБА_7 видимими біли тільки сліди тертя від затиснутих кайданок. На скарги ОСОБА_37 щодо тертя кайданок, слідчий ОСОБА_14 одразу надав вказівку зняти кайданки У лікарню ОСОБА_7 доставлявся і в подальшому перебував у лікарні без кайданок.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 також повністю підтвердив показання свідка ОСОБА_14 . Показав, що перебував в складі слідчо-оперативної групи, яка виїздила в с. Дібрівне по заяві ОСОБА_9 про крадіжку ОСОБА_7 речей з його будинку. ОСОБА_4 і ОСОБА_5 за вказівкою старшого групи ОСОБА_14 мали доставити ОСОБА_50 . По приїзду з ОСОБА_7 вони доповіли, що той вчинив злісну непокору і покусав ОСОБА_4 , а також вдарив ногою в живіт ОСОБА_51 . Тому вони застосували фізичний примус й наручники. ОСОБА_7 перебував на задньому сидінні автомобіля, одягнений був в нижню білизну. Він нецензурно висловлювався та вів себе агресивно. Коли до автомобіля підвели ОСОБА_20 , вона впізнала у ОСОБА_7 чоловіка, який побив її того дня. Після складання необхідних документів на місці вони направились до Городнянської лікарні для проведення медичного огляду. Наручники на той момент з ОСОБА_7 зняли, оскільки він заспокоївся та більше не лаявся. Дорогою до Городні заїхали додому до ОСОБА_7 за його одягом. По приїзду до Городнянської лікарні ОСОБА_7 оглянув лікар, після цього почали оглядати потерпілу ОСОБА_20 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . На вулиці ОСОБА_7 відштовхнув ВерхушуА.П. та швидко побіг із території лікарні. 
		Відступити від принципу безпосередності суд уповноважений виключно з підстав. передбачених ч.2 ст 23 КПК Україии. Так, судом встановлено, що свідок ОСОБА_9 помер, що підтверджено актовим записом про смерть.№ 160 від 04 червня 2020 (а.с.40 том5). Він допитувався в судовому зсіданні під головуванням судді ОСОБА_52 тобто був приведений до присяги, попереджений про кримінальну відповідальність і була забезпечена можливість поставити запитання усіма учасниками судового розгляду, в тому числі забезпечено право на перехресний допит.
		Так з відтвореного при новому розгляді аудіофайлу з показаннями ОСОБА_9 (а.с.31-40 том 2) судом встановлено, що ОСОБА_9 разом з ОСОБА_21 в с Дібрівне за будинком культури вирішили розпити пляшку горілки. Там зустріли ОСОБА_7 та ще одного хлопця, який одразу пішов. ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_21 втрьох випили горілки порівну і розійшлися. ОСОБА_9 пішов проводжати ОСОБА_53 , а ОСОБА_7 поїхав на велосипеді в сторону свого будинку. Через годину ОСОБА_9 підійшов до свого будинку, де виявив розкриті двері, а у кімнаті побачив ОСОБА_7 , який рився в його речах. Він втік із будинку. ОСОБА_9 , перевіривши, що зникло, виявив відсутність ноутбуку, бензопили, посуду з кольорового металу. ОСОБА_9 пішов до матері ОСОБА_7  ОСОБА_12 . Їй все розповів, вона завела його в будинок, де на ліжку спав ОСОБА_7 . Оскільки розмови не вийшло, ОСОБА_9 пішов порадитись з приводу таких подій до ОСОБА_26 , який сказав, що недалео від дому ОСОБА_9 у траві знайшов ноутбук. ОСОБА_9 впізнав свій ноутбук. ОСОБА_26 провів ОСОБА_9 до місця знахідки. Вирішили викликати дільничного ОСОБА_5 , а той зафіксував заяву повідомленням до поліції, які на місце події направили слідчо-оперативну групу. По приїзду ОСОБА_4 та ОСОБА_5 доставили на місце огляду ОСОБА_7 .Він поводився агресивно. ОСОБА_20 впізнала його як такого, що побив її у неї в будинку. ОСОБА_4 показував покушену ОСОБА_54 руку та скаржився, що той чинив працівникам поліції опір. У високій траві під поваленим парканом нежилої хати, приблизно 5 метрів від того місця, де знайшли ноутбук, знайшли бензопилу та посуд з кольорових металів. Повідомили, що розслідування крадіжки майна передали до міського відділу, однак на допити ОСОБА_9 не викликали і доля кримінальних проваджень залишається невизначеною.
		Лікар ОСОБА_55 виїхав на постійне місце проживання до іншої області і внаслідок карантинних обмежень не приймав участь як свідок при новому розгляді. За згодою сторони обвинувачення і захисту в судовому засіданні відтворений аудіофайл з показаннями свідка ОСОБА_55 , який допитувався в судовому зсіданні під головуванням судді ОСОБА_52 тобто був приведений до присяги, попереджений про кримінальну відповідальність і була забезпечена можливість поставити запитання усіма учасниками судового розгляду, в тому числі забезпечено право на перехресний допит. З його показань випливає лише те, що 10.06.2016 року він перебував на роботі, був черговим лікарем Городнянської ЦРЛ. В нічний час приїхали працівники поліції. З ними були ОСОБА_7 та ОСОБА_20 . Він проводив огляд ОСОБА_7 , ОСОБА_20 , поліцейських ОСОБА_33 та ОСОБА_5 . Огляд проводився стандартно, в присутності чергової санітарки. Кожна особа оглядалась окремо. Спочатку були заслухані скарги, потім проводився зовнішній огляд на наявність тілесних ушкоджень, після цього з`ясовувався анамнез, встановлювався діагноз та надавалися медичні рекомендації. При огляді ОСОБА_7 останній перебував в стані психомоторного збудження, був балакучий, вживав ненормативну лексику. Він запитував ОСОБА_7 , чи били його працівники поліції, але той на побиття не скаржився. Він скаржився на біль в ділянці зап`ясть, де також були й видимі сліди від наручників. ОСОБА_7 був оглянутий та всі видимі тілесні ушкодження та результати огляду були відображені у відповідних документах. ОСОБА_7 було запропоновано пройти перевірку на алкотестері, але той відмовився. Тому він мав визначити стан по зовнішніх ознаках, які були явно присутні, в тому числі запах алкоголю з ротової порожнини, зовнішній вигляд, поведінка, мова. У ОСОБА_20 , ОСОБА_33 , ОСОБА_5 також були виявлені тілесні ушкодження. Вони всі були оглянуті стандартно, всі результати огляду були відображені в медичних документах.
		З огляду на те, що фактично ОСОБА_55 розповідав про свою роботу, результат якої був зафіксований у медичних документах, переданих у подальшому експертам, пріоритету його показання, а не самі медичні документи, не мають.
		Згідно висновку судово-медичної експертизи №579 від 23.06.16 (т.1 а.п.131-134) на тілі ОСОБА_7 на момент проведення експертизи малися садна лівого та правого променево-зап`ястних суглобів, поверхнева рана правого променево-зап`ястного суглобу, синці лівого передпліччя, правої гомілки, правого ліктьового суглобу, забої м`яких тканин тьмяно-потиличної ділянки зліва та м`яких тканин лівої стопи, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності. Тілесні ушкодженні у вигляді садна лівого та правого променево-зап`ястних суглобів та поверхнева рана правого променево-зап`ястного суглобу виникли від дії тупого предмету по механізму тиснення та тертя, а у вигляді синців лівого передпліччя, правої гомілки, правого ліктьового суглобу, забоїв м`яких тканин тьмяно-потиличної ділянки зліва та м`яких тканин лівої стопи - від дії тупого предмету по механізму удару. Виходячи з кількості ушкоджень, їх характеру та розташування, БушаМ.М. піддавався впливу, не менше 7 травмуючих дій.
		Згідно висновку експерта № 58 від 15.06.2016 (а.с.84 том 2) у ОСОБА_4 виявлені крововиливи правого передпліччя та садна тилу правої китиці, утворені дією тупих твердих предметів за механізмами удару та тертя і відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості та відповідають можливості утворення 10.06.2016 при обставинах на які вказував ОСОБА_4 від укусів та удару дерев"яною палицею. Такі тілесні ушкодження відповідають можливості утворення від не менше одного удару та не менше трьох дій за механізмами тертя (у даному випадку внаслідок ковзаючого тиску зубами).
		Згідно висновку експерта № 59 від 15.06.2016 (а.с.85 том 2) діагноз: "забій передньої черевної стінки, закрита травма живота ОСОБА_5 об"єктивними даними не підтверджені, тому згідно п.4.6 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затв. Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 " Про розвиток та вдосконалення медичної служби України при оцінці ступеня тяжкості, до уваги не приймались.
		Таким чином, висновки судово-медичних експертиз вказують на те, що легкі тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_7 та ОСОБА_33 , який в цій обстановці був оперуповноваженим, тобто сила примусу була застосована до ОСОБА_7 у відповідь на його силовий опір. У цих умовах поліцейський мав право застосувати кайданки, і це свідчить про пропорційність заходів. 
		За змістом ст. 42-45 Закону України «Про національну поліцію» поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати фізичний вплив (силу) та спеціальні засоби з метою припинення протиправних дій правопорушника. Вид та інтенсивність застосування заходів примусу визначаються з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення. Поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом. Поліцейський для забезпечення публічної безпеки і порядку застосовує спеціальні засоби, в тому числі кайданки, які в силу цієї статті застосовуються до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та чинить опір поліцейському або намагається втекти; а також під час затримання особи або під час затримання особи, яка вчинила правопорушення і чинить злісну непокору законній вимозі поліцейського.
		Обвинувачення обгрунтовує прямий причинний зв`язок дій обвинувачених із усіма виявленими у ОСОБА_7 ушкодженнями, однак таке суттєво суперечить показанням допитаних у справі свідків, зазначених вище. Так, свідок ОСОБА_15 розповідав, що на місці огляду події біля автомобіля ОСОБА_18 поводився агресивно, бив ногами по колесам службового автомобіля та відштовхував оточуючих тулупом, руками, плював. Свідок ОСОБА_21 розповідав, що в той вечір наніс ОСОБА_7 удар по потилиці по голові ззаду, помстившись за побиття матері - ОСОБА_20 . Травматичні дії, вказані у висновку експерта щодо ОСОБА_7 не розмежовані, а характер таких дій як: затиснуті кайданки, удари ОСОБА_7 ногою по меблям в будинку, удари ногою по авто, намагання відштовхнути оточуючих руками і тулубом, отриманий ОСОБА_7 удар по потилиці від свідка ОСОБА_21 як помста за побиття ОСОБА_7 його матері - свідка ОСОБА_20 ) складають уявлення правдоподібного та переконливого пояснення походження у ОСОБА_7 всього комплексу тілесних ушкоджень. При цьому ураження зап`ястя від кайданок пояснюється перевезенням ОСОБА_7 в автомобілі по бездоріжжю до місця огляду події, коли руки зафіксовані були за спиною, тому такі тілесні ушкодження не були наслідком умисного ураження.
		Судом також враховується, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 була забезпечена можливість повідомлення ОСОБА_7 правоохоронного органу про застосовані до нього заходи примусу - кайданки, що задокументовано , тобто ними не чинилось спроб уникнути забезпечення і гарантування ефективного розслідування їх поводження з ОСОБА_7 . І саме з ініціативи поліції ОСОБА_7 був підданий медичному огляду в районній лікарні. В журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення Городнянського відділу поліції за 10.06.2016 року містяться повідомлення: ОСОБА_7 , зафіксоване о 21.42 год. (№1588), про безпідставне застосування дільничним інспектором ОСОБА_5 наручників; повідомлення ОСОБА_56 , зафіксоване о 22.14 год. (№1590) про дії дільничного інспектора ОСОБА_5 щодо ОСОБА_7 .
		За матеріалами службового розслідування, зокрема, у висновку,від 15.07.2016, затв. т.в.о. начальника ОСОБА_57 (а.с.191-194 том1) який є письмовим неспростованим доказом в наведеному провадженні встановлено, що факти, викладені у зверненні ОСОБА_7 щодо спричинення тілесних ушкоджень йому 10.06.2016 працівниками Менського ВП ГУНП в Чернігівській області, є такими, що об"єктивно не підтверджуються.
		У рішенні у справі "S.W. проти Сполученого Королівства" (S.W. v. the United Kingdom)від 22 листопада 1995 року Європейський суд з прав людини наголосив, що будь-яке правопорушення має бути чітко визначене в законі; такій вимозі відповідає стан, коли особа може знати з формулювання відповідного припису, а за потреби - за допомогою його тлумачення судом, за які дії або бездіяльність її може бути притягнуто до кримінальної відповідальності (пункт 35).
		Сторона обвинувачення послалась на умисне вчинення працівниками правоохоронного органу дій, які явно виходили за межі наданих їм прав та повноважень, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам громадянина ОСОБА_37 , та супроводжувалось стосовно потерпілого насильством, було болісним і таким, що ображає особисту гідність потерпілого, за відсутності ознак катування.
		Однак, службові повноваження на момент зустрічі із БушеюМ.М. виникли та існували в силу повідомлень про вчинення кримінальних правопорушень, за якими потерпілі безпосередньо вказували на ОСОБА_7 як особу, яка вчинила проти них протиправні діяння.
		У матеріалах провадження міститься довідкова інформація на адвокатський запит, що за заявами потерпілих були розпочаті кримінальні провадження № 1201627011000027 за ч.3 ст. 185 КК України за фактом крадіжки речей з будинку ОСОБА_35 , № 12016270110000216 за ч.1 ст. 125 КК України за фактом заподіяння тілесних ушкоджень , заподіяних ОСОБА_20 , 1930 року народження, Натомість сторона обвинувачення у провадженні №42016270000000186 в порядку статті 159 КПК України не отримали дозвіл на доступ до матеріалів проваджень № 1201627011000027, № 12016270110000216 і в розпорядження суду суттєві матеріали не надані.
		За змістом ч.4,5 ст. 41 КК України, особи, що виконала явно злочинний наказ або розпорядження, за діяння, вчинені з метою виконання такого наказу або розпорядження, підлягають кримінальній відповідальності на загальних підставах. Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати злочинного характеру наказу чи розпорядження, то за діяння, вчинене з метою виконання такого наказу чи розпорядження, відповідальності підлягає тільки особа, що віддала злочинний наказ чи розпорядження.
		Суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у обвинуваченні та не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд позбавляється статусу безстороннього органу правосуддя.
		Вимога щодо доступності й передбачуваності викладу обвинувачення, яке передбачає заборону поширювального тлумачення, в обвинувальному акті забезпечена не було. Основні права такі як: право на свободу обмежувалось за вказівкою слідчого і не було оцінено через неотримання доступу до проваджень № 12016270110000216, № 1201627011000027 на предмет законності розпорядження (наказу), право на захист здоров`я, з урахуванням конкретних обставин провадження, не зазнавало свавільного втручання від умисних дій поліцейських. На порушення недоторканості житла власники ОСОБА_36 , ОСОБА_12 (які у провадженні не визнавались потерпілими) не скаржились, а повідомляли, що дозволили зайти в дім. Більш широке розуміння істотної шкоди поза межами судового розгляду (ст.337 КПК України), зумовило б порушення статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		За презумцією невинуватості, ніхто не зобов`язаний доводити свою вину, або невинуватість. Презумпція закріплена в п. 2ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта становить один з найважливіших елементів справедливого карного процесу. Відповідно до ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 грудня 1988 року у справі«Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» (Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain)вказав, що пункт 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод вимагає аби судді, виконуючи свої завдання, не ставились до них із переконанням, що особа вчинив інкримінований йому злочин. Тягар доказування лежить на обвинуваченні, а кожний сумнів має тлумачитись на користь обвинуваченого.
		   Заявлені докази, перевірені судом на предмет належності, допустимості та достовірності, у своєму взаємозв`язку є недостатніми для висновку про винність у вчиненні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст 28, ч.2 ст. 365 КК України.
		Положеннями ч. 3 ст. 337 КПК передбачено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		Разом з тим, ці положення не вказують на те, що у разі непідтвердження за результатом судового розгляду висунутого особі обвинувачення сторона обвинувачення може очікувати, що суд самостійно віднайде в діях цієї особи бодай якийсь інший злочин і ухвалить обвинувальний вирок, оскільки саме доведення перед судом винуватості особи у вчиненні злочину є прямим обов`язком сторони обвинувачення.
		Вказаного правового висновку дійшов Касаційний кримінальний суд в постанові від 13 січня 2021 р. (справа № 243/1573/17 ).
		Згідно п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Запобіжний захід відносно обвинувачених не обирався, підстави для його обрання відсутні.
		По кримінальному провадженню цивільний позов не заявлявся, в ньому відсутні процесуальні витрати і речові докази.
		Керуючись ст. ст. 370, 374-376 КПК України, суд,
		У Х В А Л И В :
		ОСОБА_4 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч1 ст. 28, ч.2 ст. 365 КК України за недоведеністю, що в його діянні є склад даного кримінального правопорушення, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.
		ОСОБА_5 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч1 ст. 28, ч.2 ст. 365 КК України за недоведеністю, що в його діянні є склад даного кримінального правопорушення, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.
		Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити прокурору, виправданим, захиснику, ОСОБА_7 ..
		 На вирок може бути подана апеляція до Чернігівського апеляційного суду через Городнянський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. 
		Суддя  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...