Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/8610/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 09.02.2022.
Дата набрання законної сили: 27.01.2022
Номер судового провадження: 61-11294ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Постанова                                           
		Іменем України                                       
		 
		27 січня 2022 року
		м. Київ
		 
		справа № 686/8610/17
		провадження № 61-11294св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Ткачука О. С.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		третя особа - ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 березня 2021 року в складі судді Мазурок О. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 червня 2021 року в складі колегії суддів: Купельського А. В., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про встановлення факту істотного збільшення у своїй цінності майна, визнання спільною сумісною власністю житлового будинку та прибудинкових приміщень та розподіл майна подружжя,
		 
		 
		 
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		В травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила суд:
		 
		- визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 1/2 житлового будинку з прибудинковими приміщеннями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , житлова площа - 58,1 кв. м, загальна -                                87,8 кв. м.; 
		 
		- виділити ОСОБА_1 у власність 1/2 частину житлового будинку площею 43,9 кв. м та 1/2 частину прибудинкових приміщень, що знаходяться за адресою:                                    АДРЕСА_1 .
		 
		На обґрунтування свого позову, вказала, що вона у період з 19 липня 2001 року до 06 березня 2017 року, перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 . Згідно рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області                                  від 06 березня 2017 року шлюб між ними розірвано. Угоди про добровільний поділ нажитого нерухомого майна між сторонами не досягнуто. У шлюбі за рахунок спільної праці та коштів, сторонами здійснено добудову до житлового будинку відповідача, а також зведення необхідних надвірних споруд, у тому числі гаража.
		 
		Після одруження сторони проживали у будинку на АДРЕСА_1 , що у                        АДРЕСА_2 якого ОСОБА_2 успадкував ще до одруження, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 30 квітня 1991 року.
		 
		На той час належна йому частина будинку складалась із кухні, їдальні та житлової кімнати (при цьому житлова площа становила лише 11,5 кв. м, а загальна                   площа - 24,7 кв. м).
		 
		Оскільки сторони виховували сина та потребували поліпшення житлових умов, то сторонами розпочато добудову до спірного будинку, а також зведення необхідних надвірних споруд, у тому числі гаража.
		 
		Дозвіл на ці роботи відповідач отримав у 2001 році, а у червні 2003 року ними отримано архітектурно-планувальне завдання, яке було видане на ім`я відповідача.
		 
		Також рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 12 квітня 2007 року затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом житлових та допоміжних приміщень, господарських будівель і споруд, гаражів в гаражних масивах щодо зазначених надвірних споруд, у тому числі гаража.
		 
		За рахунок спільної праці, особистих та спільних коштів, у тому числі використання будівельних матеріалів родичів позивача, житлову площу було збільшено на 46,6 кв. м (до 58,1 кв. м), а з урахуванням таких допоміжних приміщень як кухня, вбиральня, ванна, складова, - загальна площа будинку (квартири) збільшилась на 63,1 кв. м (до 87,8 кв. м).
		 
		Крім того, сторонами побудовано гараж, розмірами 5,87 х 3,73 м. Це підтверджується схемами розміщення будівель та споруд на земельній ділянці від 14 лютого 2007 року та від 25 травня 2007 року, журналом внутрішніх обмірів і розрахунків площ приміщень житлового будинку і журналом зовнішніх обмірів від 10 жовтня 2006 року, поетажним планом від 25 травня 2007 року.
		 
		13 вересня 2017 року позивачем подано заяви про зміну предмету позову, а також 26 жовтня 2017 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в яких вона просила суд:
		 
		- встановити факт істотного збільшення у своїй цінності майна, а саме: житлового будинку з прибудинковими приміщеннями, що знаходиться за адресою:                               АДРЕСА_3 , житлова площа -                             58, 1 кв. м, загальна - 87,8 кв. м; 
		 
		- визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок з прибудинковими приміщеннями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , житлова площа - 58,1 кв. м, загальна -                  87,8 кв. м; 
		 
		- виділити у власність ОСОБА_1 1/2 частину прибудинкових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 .
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області                                            від 17 березня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про встановлення факту істотного збільшення у своїй цінності майна, визнання спільною сумісною власністю житлового будинку та прибудинкових приміщень, розподіл майна подружжя відмовлено.
		 
		Стягнено з ОСОБА_1 на користь держави 4 160,00 грн недоплаченого судового збору.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач  ОСОБА_2 , ще до укладення шлюбу з ОСОБА_1 , а саме до 19 липня                 2001 року, закінчив будівництво гаража та частково здійснив добудову до спірного будинку, який належить на праві власності йому та ОСОБА_5 .
		 
		Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що майно ОСОБА_2                        (спірний будинок) істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат, які були внесені ОСОБА_1 , а також не надано доказів на яку суму істотно збільшився у своїй цінності спірний будинок.
		 
		Крім того, до суду не надано належного та допустимого доказу тому, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_4 , оскільки до суду надано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 30 квітня 1991 року, з якого вбачається, що власником 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , інших правовстановлюючих документів на підтвердження права власності відповідача на будинок АДРЕСА_1 до суду не надано.
		 
		Крім того, судом враховано, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 грудня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до               ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя відмовлено. Вказаним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі з 19 липня                        2001 року. 1/2 частка житлового будинку з надвірними прибудовами належить ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30 квітня 1991 року, а тому не є спільним майном подружжя.
		 
		Постановою Хмельницького апеляційного суду від 03 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від                                17 березня 2021 року залишено без змін.
		 
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що позивачкою не доведений факт можливості віднесення судом майна, яке належало одному з подружжя до спільної сумісної власності з підстав істотного збільшення його цінності внаслідок трудових або грошових затрат позивача. Крім того, висновок суду про те, що власником 1/2 частини спірного будинку є ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30 квітня 1991 року і не підлягає поділу між подружжям ґрунтуються на законі та підтверджуються матеріалами справи. Також судом першої інстанції правильно враховано, що позивачка ОСОБА_1 вже зверталась із позовом до колишнього чоловіка ОСОБА_2 про поділ майна подружжя з урахуванням прибудови, однак рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 грудня                       2016 року у задоволенні позову було відмовлено. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не впливають на правильність прийнятого судом рішення.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		 
		06 липня 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , засобами поштового зв`язку звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 березня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду                         від 03 червня 2021 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не дослідили зібрані у справі докази, застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема висновків, що викладенні у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15 (провадження № 14-114цс20), постанові Верховного Суду від 23 листопада                   2020 року у справі № 520/14543/15-ц (провадження № 61-3002св20), постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16.
		 
		Судами не надано оцінки документам, які підтверджують, що сторонами у справі за період перебування у шлюбі було здійснено добудову до житлового будинку (реконструкцію житлового будинку), який знаходиться за адресою:                                               АДРЕСА_3 .
		 
		Станом на липень 2001 року належна відповідачу частина будинку за адресою:                                              АДРЕСА_1 складалась із кухні, їдальні та житлової кімнати (при цьому житлова площа складала лише 11,5 кв. м, а загальна площа - 24,7 кв. м). Під час шлюбу сторони за рахунок спільної праці та коштів, здійснили добудову до даного житлового будинку (реконструкцію житлового будинку), якому в подальшому присвоєно адресу: АДРЕСА_3 . 
		 
		За рахунок спільної праці, особистих та спільних коштів, житлову площу було збільшено на 46,6 кв. м (до 58,1 кв. м), а з урахуванням таких допоміжних приміщень як кухня, вбиральня, ванна, кладова, - загальна площа будинку (квартири) збільшилась на 63,1 кв. м (до 87,8 кв. м), що підтверджується рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 14 червня 2001 року № 446, архітектурно-планувальним завданням (на даний час - це  містобудівні умови та обмеження) від червня 2001 року та рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 12 квітня 2007 року, а також схемами розміщення будівель та споруд на земельній ділянці від 14 лютого 2007 року та від 25 травня 2007 року, журналом внутрішніх обмірів і розрахунків площ приміщень житлового будинку і журналом зовнішніх обмірів від 10 жовтня 2006 року, поетажним планом від 25 травня 2007 року. Однак судами не було надано належної правової оцінки цим документам. 
		 
		Згідно з рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 14 червня                      2001 року № 446, тільки 14 червня 2001 року відповідачем отримано дозвіл на прибудову житлових приміщень до кв. АДРЕСА_4 .
		 
		Таким чином, реконструкція житлового будинку з усіма прибудинковими приміщеннями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , здійснювалась із отриманням всіх необхідних дозволів та введена в експлуатацію згідно рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 12 квітня 2007 року у період перебування сторін у шлюбі та фактично не могла здійснюватися в ті строки, які зазначено в оскаржуваних рішеннях суду.
		 
		Суд першої та апеляційної інстанцій зазначає, що згідно схеми розміщення приміщень на земельній ділянці № НОМЕР_1 - приміщення 2-1, 2-2 (кухня, жила кімната) є самовільно збудовані (дата виконання 08 травня 2001 року) (а. с. 80). Однак суди не надають оцінку схемі розміщення будівель і споруд на земельній ділянці № НОМЕР_1 (дата виконання вже 14 лютого 2007 року), журналу внутрішніх обмірів і розрахунків площ приміщень житлового будинку, журналу зовнішніх обмірів від 10 жовтня 2006 року та поетажного плану від 25 травня 2007 року, що є у матеріалах справи (додатки № 11-13 до позовної заяви) та поза сумнівом встановлюють збільшення фактичної загальної та житлової площі з 2001 року до 2007 року у кв. АДРЕСА_4 .
		 
		Різниця між вартістю об`єкта нерухомого майна до шлюбу, укладеного між сторонами, та після шлюбу становить 610 226,00 грн, що майже вдесятеро перевищує вартість будинку до шлюбу укладеного між сторонами.
		 
		Посилається на те, що показання свідків відповідача, зокрема                            ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не відповідають дійсності та суперечать іншим доказами у справі, а також стосуються тільки початку реконструкції спірного будинку. Крім того, судами при вирішенні справи взагалі не враховано показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які повністю підтверджують обставини, які зазначені у позовній заяві.
		 
		Крім того, зазначає, що вищезазначені свідки запевнили суд першої інстанції, що позивач не проживала на час будівництва з 2001 року і раніше у спірному будинку, однак дані обставини не відповідають дійсності. Так згідно довідки з Хмельницького дошкільного навчального закладу № 21 «Ластівка» від 17 лютого 2020 року № 01-31/04 син сторін по справі ОСОБА_12 (на той час ОСОБА_13 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зарахований в дошкільний заклад № 21 «Ластівка» м. Хмельницький з 12 вересня 2000 року та проживав за адресою: АДРЕСА_1 про що засвідчує Книга обліку дітей дошкільного закладу № 21 за 2000-2001 навчальні роки № 2. Також на підтвердження того, що ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є однією ж особою було надано до суду першої інстанції витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення до актового запису змін, а саме доповнень                                               від 11 березня 2020 року № 200025913951.
		 
		Крім того на підтвердження того, що позивач проживала до 2001 року із відповідачем, надано до суду першої інстанції рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2000 року у справі                     № 2-5567/2000 за позовом ОСОБА_14 до ОСОБА_15 про розірвання шлюбу. В даному рішенні суду зокрема зазначене наступне: «В судовому засіданні позивачка підтримала позов, пояснила, що з липня 2000 року не проживає, у неї інша сім`я, є чоловік з яким проживає у фактичних шлюбних відносинах». Також у резолютивній частині рішення суду вказано, що їхній син ОСОБА_16 залишається проживати з позивачем. Даним рішенням ще раз підтверджується, той факт, що їхній син проживав з позивачем та відповідачем.
		 
		Крім цього позивач вже у квітні 2001 року була офіційно зареєстрована за адресою місця проживання відповідача, тобто до офіційної реєстрації шлюбу із відповідачем. У зв`язку із цим суди передчасно дійшли до висновку, що ОСОБА_2 до 19 липня 2001 року частково здійснив реконструкцію житлового будинку згідно з показаннями свідків відповідача.
		 
		Щодо висновку судів про те, що позивачем не надано належного та допустимого доказу тому, що ОСОБА_2 є власником кв. АДРЕСА_4 , зазначає, що у дозволі на виконання будівництва, у архітектурно-планувальному завданні та у рішенні виконавчого комітету Хмельницької міської ради, яким затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом житлових та допоміжних приміщень, господарських будівель і споруд, гаражів в гаражних масивах на вищезазначеній будівлі, зазначена адреса:                                                   АДРЕСА_3 , що підтверджує, що для будинку присвоєно окрему адресу, відмінну від другої частини будинку, яка має іншого власника. Однак судами не враховано, що спірний об`єкт будівництва збудований за час шлюбу за спільні кошти подружжя та є об`єктом спільної сумісної власності
		подружжя. Будівництво його закінчено й він фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, але не приймається до експлуатації і право власності на нього не оформлюється з вини відповідача. Позивач позбавлена можливості здійснити вказані дії, що перешкоджає їй реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу зазначеного майна.
		 
		Також зазначає, що в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції                             від 17 березня 2021 року не аргументовано на яких підставах суд дійшов висновку щодо стягнення з позивача на користь держави 4 160,00 грн недоплаченого судового збору. Також судом апеляційної інстанції не надано відповідну оцінку щодо даної обставини.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області. 
		 
		Справа надійшла до Верховного Суду у вересні 2021 року.
		 
		Фактичні обставини справи, встановленні судами
		 
		Суди встановили, що ОСОБА_2 є власником 1/2 частки житлового будинку на                  АДРЕСА_1 , з надвірними прибудовами, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30 квітня 1991 року (т. 1 а. с. 23).
		 
		Право власності на іншу 1/2 частину будинку зареєстроване за ОСОБА_3 .
		 
		Згідно схеми розміщення приміщень на земельній ділянці АДРЕСА_1 - самовільно побудовано гараж, сарай, тамбур (т. 1 а. с. 13).
		 
		Відповідно до схеми розміщення приміщень на земельній ділянці № НОМЕР_1 (дата виникнення 08 травня 2001 року) - самовільно побудовано приміщення 2-1, 2-2 (кухня, жила кімната) (т. 1 а. с. 79, 80).
		 
		20 травня 2001 року ОСОБА_2 направив до БТІ заяву-замовлення та просив вислати виробничника для узаконення самовільної прибудови, гаража до будинку на                     АДРЕСА_1 .
		 
		25 травня 2001 року ОСОБА_17 та ОСОБА_5 надали згоду завірені нотаріусом на узаконення гаража побудованого ОСОБА_2 на межі земельних ділянок, зведення хліва та зведення прибудови до стіни будинку (т. 1 а. с. 170, 171).
		 
		Рішенням виконавчого комітету Хмельницького міської ради від 14 червня                  2001 року № 446 року надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення архітектурно-планувальних завдань на будівництво житлових, допоміжних приміщень і господарських споруд, самовільно збудованих, надано дозвіл на будівництво                  ОСОБА_2 на АДРЕСА_3 на прибудову житлових та допоміжних приміщень до кв. АДРЕСА_4 , будівництво гаража (т. 1 а. с. 14).
		 
		19 липня 2001 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб (т. 1 а. с. 8). Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 березня                    2017 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (т. 1 а. с. 9, 10).
		 
		Відповідно до рішення виконавчого комітету Хмельницького міської ради                               від 12 квітня 2007 року № 389 затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом житлових та допоміжних приміщень, господарських будівель та споруд (т. 1 а. с. 16).
		 
		Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 14 вересня 2018 року у цій справі призначено судову будівельно-технічну експертизу на вирішення якої  поставлено питання:
		 
		1. Яка вартість житлового будинку та прибудинкових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 на момент проведення експертизи?
		 
		2. Яка вартість добудованих житлових, допоміжних приміщень та гаража згідно Витягу з рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 12 квітня 2007 року на момент проведення експертизи?
		 
		3. Чи відповідають виконані будівельні роботи (будівництво об`єктів згідно витягу з рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 12 квітня                         2007 року) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва?
		 
		4. Який вид будівництва фактично виконаний у даному об`єкті нерухомого майна ( АДРЕСА_3 )? (т. 1 а. с. 110, 111).
		 
		Відповідно до висновку експерта від 04 вересня 2019 року № 91/18 вартість житлового будинку та прибудинкових приміщень, що знаходяться за адресою:              АДРЕСА_3 на момент проведення експертизи становить 681 616,00 грн без ПДВ. Вартість добудованих житлових, допоміжних приміщень та гаражу згідно витягу з рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 12 квітня 2007 року на момент проведення експертизи становить 610 226,00 грн без ПДВ. Оскільки в наданих матеріалах справи відсутня проектно-технічна документація, будівельний паспорт, то надати відповідь на поставлене питання не вбачається за можливе. Внаслідок проведення ремонтно-будівельних робіт у об`єкті нерухомого майна розташованого у АДРЕСА_3 здійснено реконструкцію житлового будинку (т. 1                          а. с. 117-133).
		 
		У суді першої інстанції свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні зазначила, що у 2001 році на весні ОСОБА_2 почав робити добудову до будинку, побудував фундамент і стіни, до осені збудували перший поверх добудови. Свідок   ОСОБА_11 зазначила, що вона є рідною сестрою ОСОБА_2 . У березні                         2001 року було зроблено підмуровок, перший поверх зробили до кінця року, а на наступний рік добудували другий поверх будинку, оплату робили батьки, будівельні матеріали купували вони, також вони були заможні. Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні зазначив, що він працював з ОСОБА_2 і коли той почав будівництво, то він разом з іншими допомагав будувати. Спочатку було зроблено пристройку до літньої кухні, розширено хату, це було у 2000 році,                   ОСОБА_2 тоді розійшовся з першою дружиною; гараж почав будувати з першою дружиною і закінчив будувати сам; ОСОБА_1 ще не проживала разом з ним, коли вони будували, стали проживати разом восени. Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні зазначила, що він допомагав будувати гараж ОСОБА_2 , який розпочали будувати у 1990-1991 роках, у 2000 році залили фундамент, у травні ОСОБА_2 завіз цеглу, за травень зробили прибудову до будинку. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали жити разом в липні, серпні. Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні зазначив, що він є сусідом ОСОБА_2 , який десь у 1992-1993 роках побудував зі згоди сусіда гараж. Аналогічні свідчення надали в судовому засіданні ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
		      
		Судом з трудової книжки ОСОБА_1 , встановлено, що остання з 11 квітня 2002 року не працювала (т. 1 а. с. 166, 167).
		 
		Відповідно до індивідуальної відомості про застраховану особу ОСОБА_2 , він працював з 1999 року до 2008 рік, у 2019 році та отримував відповідно заробітну плату (т. 1 а. с. 168, 169).
		 
		Згідно повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України від                          12 грудня 2019 року - ОСОБА_5 за період з 01 січня 2001 року до 31 січня 2008 року отримала пенсію в розмірі 20 606,79 грн (т. 1 а. с. 158).
		 
		З врахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що ОСОБА_2 , ще до   укладення шлюбу з ОСОБА_1 , а саме до 19 липня 2001 року, закінчив будівництво гаража та частково здійснив добудову до будинку АДРЕСА_1 , який належить на праві власності йому та ОСОБА_5 .
		 
		Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області                                   від 05 грудня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя відмовлено. Вказаним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі з 19 липня  2001 року. 1/2 частка житлового будинку з надвірними прибудовами належить ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30 квітня 1991 року, а тому не є спільним майном подружжя (т. 1 а. с. 30).
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. 
		 
		Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 
		 
		Майно, нажите подружжям за час шлюбу, є, відповідно до статті 22 КпШС України, його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
		 
		Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є, відповідно до статті 24 КпШС України, власністю кожного з них.
		 
		Якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно, відповідно до статті 25 КпШС України, може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.
		 
		Статтею 62 СК України передбачено, що якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя; якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		 
		Зі змісту статті 62 СК України вбачається, що  втручання у право власності може бути обґрунтованим, та  дотримано балансу інтересів подружжя, у разі наявності у сукупності двох факторів: 1) істотність збільшення вартості майна; 2) таке збільшення вартості пов`язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.
		 
		Як трудові затрати необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що потягли істотне збільшення вартості такого майна.
		 
		Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості  є оціночним поняттям, тому у конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх його обставин.
		 
		Істотність має визначальне значення, так як необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об`єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об`єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об`єкт стають малозначними в остаточній вартості об`єкта власності чи у остаточному об`єкті.
		 
		Істотність збільшення вартості майна підлягає з`ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.
		 
		Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.
		 
		За загальною практикою мають враховуватися капітальний ремонт чи переобладнання житла,  тобто значне перетворення об`єкта нерухомості.
		 
		Поточний ремонт житла, зміна його призначення з житлового на нежитлове без капітального переобладнання не буде надавати підстав для визнання такого об`єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об`єкт не зазнав і  не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість майна. 
		 
		У такому випадку, якщо суд встановить наявність понесених затрат з боку іншого подружжя - не власника, однак не визнає такі затрати істотними, то цей з подружжя може вимагати грошової компенсації понесених затрат, якщо такі затрати понесені під час перебування  у шлюбі.
		 
		Другий чинник істотності такого збільшення має бути пов`язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість  істотно збільшилося, не є підставою для  визнання його спільним майном.
		 
		Істотне збільшення вартості майна обов`язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.
		 
		Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інших чинників, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя чи іншого, не власника, з подружжя,  у майно, не повинні враховуватися у зв`язку з тим, що законодавець у статті 62 СК України не називає їх як підстави для визнання особистого майна одного з подружжя спільним майном. 
		 
		В іншому випадку, у разі збільшення вартості майна внаслідок тенденції загального удорожчання об`єктів нерухомості, інфляційних та інших об`єктивних процесів, не пов`язаних з внесками подружжя чи одного з них, визнання особистого майна одного з подружжя спільною сумісною власністю подружжя буде нести, як наслідок, непропорційне втручання у власність майна одного з подружжя, який набув таку власність до шлюбу.
		 
		При  посиланні на вимоги  статті 62 СК України як на підставу виникнення спільної сумісної власності подружжя, позивач мала довести, що збільшення вартості майна є істотним і у таке збільшення були вкладені її окремі (власні) кошти чи власна трудова діяльність.
		 
		Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду                                   від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20).
		 
		Із системного  аналізу норм статей 57, 60, 63, 66-68, 70 СК України вбачається, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю незалежно від участі кожного з подружжя у її виникненні, і право визначати порядок здійснення права спільної сумісної власності та частки кожного з подружжя при поділі майна є рівними.
		 
		Ці вимоги застосовуються і у разі,  якщо особиста приватна власність одного з подружжя зазнала перетворень і збільшилась у вартості, однак таке збільшення не було істотним, то інший з подружжя, не власник, має право на 1/2 частину збільшення вартості такого майна, якщо воно пов`язане з вкладенням у об`єкт особистої приватної власності спільних коштів подружжя  за час шлюбу.
		 
		Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, вважав доведеним те, що відповідач ще до укладення шлюбу з позивачем, а саме                                  до 19 липня 2001 року, закінчив будівництво гаража та частково здійснив добудову до спірного будинку, що на АДРЕСА_1 , який належить на праві власності йому та ОСОБА_5 . Також відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не надала належних та допустимих доказів того, що спірний будинок істотно збільшився  у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат, які було внесені ОСОБА_1 , а також не надала доказів на яку суму істотно збільшився у своїй цінності спірний будинок.
		 
		Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки з матеріалів справи не вбачаються передбачені статтею 62 СК України підстави виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало чоловіку на праві особистої приватної власності.
		 
		Верховний Суд звертає увагу на загальні правила  виникнення спільної сумісної власності подружжя, управління  такою власністю та принцип  її поділу. 
		 
		Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		 
		Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
		 
		Частиною першою статті 66 СК України визначено, що подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності.
		 
		При цьому у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
		 
		Нормами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, дослідження та оцінки всіх доказів, а також зазначення норм матеріального права, якими суд керувався при вирішенні позову.
		 
		При вирішенні спору суди дотрималися вимог норм процесуального права, зокрема, навели переконливих доводів, що названа позивачкою вартість майна належним чином не підтверджена, та обґрунтовано не застосували до спірних правовідносин положення статті 62 СК України. 
		 
		Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а згідно з частиною першою цієї статті кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		 
		Тлумачення пункту 3 частини першої статті 57 СК України свідчить, що у випадку набуття одним із подружжя за час шлюбу майна за власні кошти таке майно є особистою приватною власністю.
		 
		Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована. Один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
		 
		Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від             24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.
		 
		Отже, саме на позивачку покладався обов`язок доведення існування підстав, передбачених частиною першою статті 62 СК України, оскільки у даному випадку спростовується презумпція особистої приватної власності відповідача.
		 
		ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту понесення останньою грошових затрат, а також не надано доказів на підтвердження  факту трудових затрат, коли вона могла б вкладатися якщо не фінансово, то власною працею у істотне збільшення вартості спірного майна. 
		 
		Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів щодо врахування рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від                                 05 грудня 2016 року, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, та яким встановлено, що 1/2 частки житлового будинку з надвірними прибудовами належить ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30 квітня 1991 року, а тому не є спільним майном подружжя.
		Доводи касаційної скарги на те, що судами не надано оцінки документам, які підтверджують, що сторонами у справі за період перебування у шлюбі було здійснено добудову до житлового будинку (реконструкцію житлового будинку), який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 не можуть бути прийнятті колегією суддів до уваги, оскільки сам по собі факт перебування позивачки у шлюбі з відповідачем на момент здійснення реконструкції спірного об`єкта нерухомого майна не є підставою для визнання зазначеного майна спільним сумісним майном подружжя.
		 
		Доводи касаційної скарги на те, що різниця між вартістю об`єкта нерухомого майна до шлюбу, укладеного між сторонами, та після шлюбу, становить                         610 226,00 грн, що майже вдесятеро перевищує вартість будинку до шлюбу, є безпідставним, оскільки доказів проведення будівництва після укладення шлюбу позивач не надала. Рішенням виконавчого комітету Хмельницького міської ради від 14 червня 2001 року № 446 про надання дозволу на виготовлення архітектурно-планувальних завдань на будівництво житлових, допоміжних приміщень і господарських споруд, самовільно збудованих, та надання дозволу на будівництво ОСОБА_2 на прибудову житлових та допоміжних приміщень до                 кв. АДРЕСА_4 , будівництво гаража, а також рішення виконавчого комітету Хмельницького міської ради від 12 квітня 2007 року № 389 про затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом житлових та допоміжних приміщень, господарських будівель та споруд не є свідченням того, що будівництво реконструкцію зазначених споруд проводилось після липня 2001 року.
		 
		Крім того, як вбачається з матеріалів справи, а саме відповідно до нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_17 від 25 травня 2001 року, остання надала згоду на узаконення гаража ОСОБА_2 , побудованого на межі з її земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , а також надала дозвіл на зведення хліва за вказаною адресою, що свідчить про те, що гараж було побудовано, ще до укладення шлюбу.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що позивач проживала з відповідачем ще до укладення шлюбу, не можуть бути прийнятті колегією суддів до уваги, оскільки на правильність висновків суду не впливають.
		 
		Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачка не надала доказів на підтвердження того, що її внесок у істотне збільшення у своїй вартості спірного майна, у розумінні частини першої статті 62 СК України є достатньо значним для можливості визнання спірного майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, тоді як сам по собі факт перебування позивачки у шлюбі з відповідачем на момент здійснення реконструкції спірного об`єкта нерухомого майна не є підставою для визнання зазначеного майна спільним сумісним майном подружжя.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції від 17 березня 2021 року не аргументовано на яких підставах суд дійшов висновку щодо стягнення з позивача на користь держави 4 160, 00 грн недоплаченого судового збору, не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення.
		 
		Так судом правильно було стягнено з позивача недоплачений судовий збір на користь держави у розмірі 4 160, 00 грн з огляду на таке.
		 
		Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на час подання позову) ставка судового збору за подання позовної заяви про поділ майна при розірванні шлюбу становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. 
		 
		Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на                      2017 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1 600,00 грн.
		 
		Оскільки вартість спірного будинку становить 681 616,00 грн (відповідно до висновку експерта), то за подання позовної заяви ОСОБА_1 повинна була сплатити 4 800,00 грн (не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
		 
		Оскільки позивач сплатила лише 640,00 грн, то суд першої інстанції правомірно стягнув з неї різницю недоплаченого судового збору у розмірі 4 160,00 грн.
		 
		Ненаведення мотивів щодо розрахунків судового збору в оскаржуваному рішенні в зазначеній частині не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20), постанові Верховного суду від 23 листопада 2020 року у справі № 520/14543/15-ц (провадження                                № 61-3002св20), постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16, колегія суддів відхиляє, оскільки у даному випадку слід враховувати доведеність заявлених позовних вимог належними доказами.
		 
		Саме по собі посилання на неоднакове застосування положень ЦК України у різних справах хоч і у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.
		 
		Інші доводи касаційної скарги, не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права, незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та до переоцінки доказів, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.
		 
		Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
		Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.
		Щодо судових витрат
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , залишити без задоволення.
		Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області                                         від 17 березня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду                                  від 03 червня 2021 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                                     Є. В. Петров
		А. І. Грушицький
		О. С. Ткачук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...