Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/10963/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 08.02.2022. Зареєстровано: 09.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 11.02.2022.
Дата набрання законної сили: 22.12.2023
Результат оскарження 22.12.2023 Верховний Суд: залишено постанову апеляційної інстанції без змін
Номер судового провадження: 2/201/850/2022

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 201/10963/21
		        Провадження № 2/201/850/2022
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 лютого 2022р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в особі головуючого - судді Ткаченко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		27.10.2021р. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 з позовними вимогами до ОСОБА_2 про  захист  честі,  гідності   та   ділової  репутації, спростування недостовірної  інформації  та  відшкодування   моральної   шкоди, позов  подано  представником позивача - адвокатом  Бевзою М.О. (а.с. № 2-11). 
		19.11.2021р. суду надійшла відповідь ВОМІ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області щодо зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_2 на території Соборного (Жовтневого) району м. Дніпра (а.с. № 84).
		22.11.2021р. представником позивача були уточнені позовні вимоги, а саме збільшено суму, яку позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування шкоди, а саме замість раніше заявленої суми 150 000грн., позивач наполягав на стягненні 162 000грн. Крім того, до уточненої позовної заяви представником позивача будо долучено копію висновку експерта № 2-03/11 від 03.11.2021р., якого не було у позивача станом на дату подачу позову 27.10.2021р. (а.с. № 85-88).         
		           Ухвалою  судді Ткаченко Н.В. від 23.11.2021р. позовна  заява  прийнята  до  розгляду  та відкрито                           провадження по справі, призначено розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін (а.с.№ 101).
		В обґрунтування позовних вимог в уточненій редакції від 22.11.2021р. представник позивача - адвокат Бевза М.О. (діє за ордером від 27.10.2021р. - а.с. № 81) посилався на те, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8. було на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 опубліковано та поширено відеозапис та допис (англійською мовою) під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», яка містить недостовірну інформацію щодо причетності позивача ОСОБА_1 до вбивств бізнесменів та директора ринку, незаконного заволодіння, шляхом рейдерського захоплення, Дніпропетровським центральним ринком «Озерка», невиконання домовленостей по мировій угоді; про те, що позивач був завербований ФСБ Російської Федерації та виконував завдання особисто для ОСОБА_3 . Представник позивача вказує, що інформація, яка оприлюднена відповідачем, не відповідає дійсності, оскільки позивач не притягався до кримінальної відповідальності за вбивство людей; ОСОБА_1 не був засновником чи власником юридичних осіб, яким належав ринок «Озерка»; позивач брав активну участь у протидії збройній агресії Російської Федерації. Розповсюджена інформація чинить негативний вплив на репутацію позивача як бізнесмена, добропорядної людини, громадського діяча, та ставить під сумнів його моральні якості та принижує його перед громадою м. Дніпра.  
		Посилаючись на ст.ст. 23, 201, 275, 277, 297, 299 ЦК України, просив задовольнити позовні вимоги та визнати недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до честі, гідності та ділової репутації, інформацію, що опублікована ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті: ІНФОРМАЦІЯ_5 на сторінці публічної особи « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у відеозаписі та дописі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ); зобов`язати ОСОБА_2 видалити з веб-сайту: ІНФОРМАЦІЯ_5 зі сторінки публічної особи « ОСОБА_4 », відеозапис та допис під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 », оприлюднені ІНФОРМАЦІЯ_8.; зобов`язати ОСОБА_2 спростувати поширену щодо ОСОБА_1 недостовірну інформацію, що порочить його честь, гідність та ділову репутації, шляхом опублікування на веб-сайті: ІНФОРМАЦІЯ_5 на сторінці публічної особи «ОСОБА_2» повідомлення про ухвалене рішення по справі з публікацією його резолютивної частини впродовж десяти днів з моменту набрання ним законної сили без скорочень, редагування та коментування; стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 162 000 грн. та судові витрати по справі.
		Відповідач     ОСОБА_2    позовні   вимоги  не  визнав. 24.12.2021р. у відповідності до положень ст. 178 ЦПК України подано відзив на позов (а.с. № 117-129), в якому відповідач, заперечуючи проти позову, зазначав, що  він є неналежним відповідачем по справі, оскільки ОСОБА_2 не є автором публікацій облікового запису «ОСОБА_2» (ІНФОРМАЦІЯ_10); звіт № 299/2021-3В від 18.08.2021р. є неналежним доказом, оскільки огляд веб-сторінки було проведено 06.08.2021р., тобто за три дні до укладення договору із замовником; в оспорюваному відеозаписі автор коментує у формі оціночного судження фрагменти публікації ЗМІ «Hromadske», а оціночні судження автора відеозапису будувались на відомостях, що в той чи інший час мали реальне місце та на результатах журналістських публікацій у ЗМІ. У висновку експерта №056/215 від 09.09.2021р. зазначено, що текст публікації може бути принизливою для честі і гідності позивача, тому даний результат дослідження є припущенням, а висновок експерта - недостовірним доказом. Позивач є публічною особою, тому має бути відкритий до суворої критики і пильного нагляду громадськості й межа допустимої критики щодо такої особи є значно ширшою. На думку ОСОБА_2 , оспорювана інформація не стосується приватного життя позивача, а містить оціночні судження стосовного його публічної діяльності. Відповідач вказує, що висновок експерта №2-03/11 від 03.11.2021р. складено з порушенням порядку, оскільки експертом самостійно були зібрані додаткові матеріали. 
		У зв`язку з викладеним відповідач просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
		Також відповідачем 24.12.2021р. одночасно з подачею відзиву на позов, в якому, окрім безпосередньо заперечень проти позовних вимог, містилися і запитання до позивача (в порядку письмового опитування у відповідності до ст. 93 ЦПК України) (а.с. №128-129), а також наступні клопотання: про визнання особистої явки позивача в судове засідання (а.с. № 112); про виклик та допит в судовому засіданні в якості свідків експерта ОСОБА_5 та експерта ОСОБА_6 (а.с. № 113); про розгляд справи за правилами загального позовного провадження або спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. №114-115); про об,єднання цивільних справ (а.с. №116). 
		Листом від 28.12.2021р. відповідача та представника відповідача - адвоката Тертишну К.О. (діє на підставі ордеру від 08.11.2021р. - а.с. № 109) було повідомлено про порядок та строки розгляду вищезазначених клопотань (а.с. № 140, 141, 142-143).
		Даний лист був направлений на електронну пошту відповідача та його адвоката та отриманий ними, що підтверджується роздруківкою (а.с.№142, 147).
		12.01.2022р. під час перебування  судді Ткаченко Н.В. у  відпустці (з 04.01.2022р. по 19.01.2022р. включно)  до суду надійшло  клопотання  представника позивача - адвоката  Бевзи М.О. про продовження  строку  на  подачу   відповіді   на  відзив у  зв`язку з   його відпусткою у період з 29.12.2021р.   до 10.01.2022р.  (а.с. № 144-145, 146) та 18.01.2022р. безпосередньо сама відповідь на відзив в порядку ст. 179 ЦПК України (а.с.№ 148-152).
		Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 21.01.2022р. представнику позивачу продовжено строк на подачу відповіді на відзив (а.с. № 166).
		26.01.2022р. до суду надійшли заперечення представника позивача на клопотання відповідача, які були подані 24.12.2021р. (а.с. № 167- 196).
		Станом на 08.02.2022р. відповідачем заперечень на відповідь на відзив в порядку ст. 180 ЦПК України до суду не подано.
		 Представником позивача - адвокатом  Бевзою М.О.    у відповідності до положень ст. 179 ЦПК України 18.01.2022р. подано відповідь на відзив (а.с. № 148-152), по тексту якої представник позивача звертав увагу суду на те, що  ОСОБА_2 є належним відповідачем у справі, оскільки є автором оспорюваного відеозапису та допису; твердження відповідача про вчинення позивачем протиправних дій, які мають склади кримінальних правопорушень, є констатацією фактів, які можуть і мають бути доведені належними доказами; право визначати, чи є опублікована відповідачем інформації про позивача такою, що порушує його честі та гідність, не входить до повноважень судового експерта, а належить саме позивачу по справі; поширена ОСОБА_2 інформація не стосується діяльності ОСОБА_1 , як політичного діяча, або виконання ним обов`язків як службової особи державного органу; список матеріалів використаних експертом під час проведення психологічного дослідження відповідає списку матеріалів наданих позивачем експертам ТОВ «Український центр судових експертиз» на дослідження. 
		Окрім іншого, 26.01.2022р. представником позивача подані заперечення стосовно клопотань відповідача від 24.12.2021р. про визнання особистої явки позивача, про виклик та допит в якості свідків експертів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , про розгляд справи за правилами загального позовного провадження або спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та про об`єднання цивільних справ (а.с. № 167-171, 172-178, 179-180, 181-183, 184-196).
		Правом подачі заперечень на відповідь на відзив відповідач (або його представник) (ст. 180 ЦПК України) не скористалися.
		Після подачі сторонами у справі заяв по суті справи, подача яких передбачена ст.ст. 178- 179 ЦПК України, ознайомившись зі змістом останніх, а також клопотаннями відповідача від 24.12.2021р. та змістом заперечень стосовно цих клопотань з боку представника позивача від 26.01.2022р., судом не знайдено підстав для задоволення клопотань ОСОБА_2 від 24.12.2021р.
		Так, клопотання про визнання особистої явки позивача в судове засідання (а.с. № 112) не підлягало задоволенню, оскільки ОСОБА_2 по тексту клопотання зазначив, що бажає задати позивачу особисто ті самі запитання, які ним зазначені, як запитання в порядку письмового опитування (ст. 93 ЦПК України) по тексту відзиву, оскільки, по тексту відповіді на відзив адвокат Бевза М.О. зазначав, що поставлені запитання не стосуються предмету позовних вимог (серед якого є дата, час та місце опублікування недостовірної інформації, характер опублікованої інформації, наявність у відповідача доказів на підтвердження достовірності оприлюдненої інформації), а мають характер втручання в особисте життя позивача, і з цією позицією представника позивача суд погодився.
		Судом не було знайдено достатніх підстав і для задоволення клопотання відповідача про виклик та допит в судовому засіданні в якості свідків експерта ОСОБА_5 та експерта ОСОБА_6 (а.с. № 113), оскільки незгода відповідача ОСОБА_2 з висновками експертів № 056/215 від 09.09.2021р. та № 2-03/11 від 03.11.2021р. не може бути достатньою підставою для їх виклику до суду та допиту в судовому засіданні. При прийнятті рішення про відсутність підстав для задоволення цього клопотання судом також враховано, що оцінка доказів у справі є виключною компетенцією суду, крім того, сам відповідач відповідно до положень ст.106 ЦПК України міг подати відповідний висновок іншого експерта, якому би суд надав належну оцінку поряд з іншими доказами у справі.
		Оскільки судом не знайдено підстав для задоволення двох вищезазначених клопотань, та з урахуванням тих обставин, що судом при відкритті провадження у справі вірно визначено порядок розгляду справи саме в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, з урахуванням предмету позову, ціни позову та положень п.4 ч.4, п.1 ч.6 ст. 19 та ч.3 ст.274 ЦПК України (а.с. № 101), судом не знайдено підстав для переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження або спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, про що було зазначено у клопотанні відповідача від 24.12.2021р. (а.с. № 114-115).
		Крім того, суд дійшов висновку про те, що відсутні перешкоди для ухвалення рішення суду в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, оскільки сторони подали суду заяви по суті справи, подача яких передбачена ст.ст. 178- 179 ЦПК України (а.с. № 117-129, 148-152), отже позиція сторін суду зрозуміла.
		Відповідач ОСОБА_2 не подав суду заперечень на відповідь на відзив в порядку ст. 180 ЦПК України, незважаючи на те, що відповідь на відзив представником позивача була йому направлена рекомендованим листом з повідомленням та з описом вкладення 18.01.2022р. (а.с. № 163, 164) за адресою, яку ОСОБА_2 зазначав сам по тексту свого відзиву на позов (а.с. № 117-129) . 
		Судом тричі (02.02.2022р., 04.02.2022р. та 08.02.2022р.) перевірявся статус поштового відправлення на з пошукової системи «Укрпошта» в мережі Інтернет за штрих-кодом поштового відправлення, втім поштове відправлення знаходиться з 19.01.2022р. в точці видачи/доставки, отже ОСОБА_2 не з`являється за його отриманням (а.с. № 197, 198, 209).
		Клопотання відповідача ОСОБА_2 від 24.12.2021р. про об`єднання цивільних справ за позовними вимогами ОСОБА_1 № 201/10963/21 та № 201/10970/21, оскільки навіть станом на дату подачі цього клопотання цивільна справа № 201/10970/21 вже була розглянута судом з ухваленням рішення від 17.12.2021р., яке оприлюднене 23.12.2021р. (а.с. № 116).
		Також, при прийнятті такого рішення судом враховано і те, що розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін буде в повній мірі відповідати завданням цивільного судочинства, серед яких є, окрім вимог щодо справедливого та неупередженого розгляду справ, також  і  вимога  щодо  своєчасного  розгляду  цивільної  справи (ч.1 ст. 2 ЦПК України).                                             Як вбачається  з матеріалів справи, позов  надійшов  в  провадження  суду 27.10.2021р., отже  строки  розгляду  цивільної   справи  вже становлять більше 3 місяців.
		Ухвали за наслідками розгляду вищезазначених клопотань ОСОБА_2 від 24.12.2021р. судом окремим процесуальним документом не постановлялися з огляду на те, що ухвали про відмову у задоволенні клопотання про перехід до розгляду цивільної справи зі спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до загального позовного провадження або до спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а також про відмову у задоволенні клопотань про допит експертів, про визнання особистої явки позивача в судове засідання обов`язковою та про відмову в об`єднанні двох цивільних справ у відповідності до положень ст. 353 ЦПК України не оскаржуються. 
		За вищезазначеного, судом зроблено  висновок, що  у справі наявні усі необхідні докази для ухвалення рішення суду в межах предмету позовних вимог (положення ч.1 ст. 77 ЦПК України) та з урахуванням положень ст.ст. 77, 80, 89 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у відповідності до п.4 ч.4, п.1 ч.6 ст. 19  та ч.3 ст.274 ЦПК України. 
		Суд, вивчивши матеріали справи, зміст заперечень стосовно позовних вимог, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення стосовно них, об`єктивно оцінивши докази за принципами ст. 89 ЦПК України у сукупності з нормами чинного законодавства України, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
		Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).
		Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. (ч. 1. ст.13 ЦПК України).
		Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 о 18год.58хв. на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 на сторінці «ОСОБА_2» у загальному доступі опублікована та поширено відеозапис та допис (англійською мовою) під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (ІНФОРМАЦІЯ_11)
		Даний відеозапис і допис зокрема містить наступну інформацію:
		- [відео 00:40] ОСОБА_1 при помощи рейдерских приемов, которыми он владеет в совершенстве, силовым способом, заручившись поддержкой министра МВД ОСОБА_12, отжал центральный днепропетровский рынок «Озерка»;
		In 2006, ОСОБА_1 enlisted the support of ОСОБА_12 - the Minister of the Ministry of Internal Affairs, and took the CM Ozerka away with the help of raiding techniques, which he perfectly masters.
		- [відео 08:32] Центральный рынок «  
		Озерка» перешел в собственность сначала с израильским, а потом с кипрским гражданством семьи ОСОБА_1; CM "Ozerka " passed completely into the ownership, first of Israeli and then Cypriot citizens, who are family members of ОСОБА_1. 
		- [відео 11:05] В следующих моих обращениях я расскажу, когда ОСОБА_1 был завербован ФСБ Росссийской Федерации, какие задания он выполнял лично для ОСОБА_3 и какая на него возложена миссия Кремлем;
		In my next appeals, I will tell you when ОСОБА_1 was recruited by the FSB of the Russian Federation, what tasks he fulfilled for ОСОБА_3 personally, what mission was entrusted to him by the Kremlin .
		Факт опублікування на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 від імені облікового запису «ОСОБА_2» вказаного  відеозапису та допису вбачається зі звіту за результатами проведеної фіксації і дослідження веб-сторінки у мережі Інтернет № 300/2021-3В від 18.08.2021р. Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» та цифрового носія типу DVD-R (серійний номер MFP642YH292044464) (а.с. № 22-25, 30). 
		Позивачем надано переклад англійської мови тексту допису «ІНФОРМАЦІЯ_3» на російську мову, який здійснено перекладачем ОСОБА_8 , підпис якої було засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13 16.08.2021р.(а.с.№ 31-42). 
		Згідно зі ст. 270 ЦК України право на повагу до гідності та честі віднесено до особистих немайнових прав фізичної особи. Відповідно до ст. 269 ЦК України особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом та тісно пов`язані з фізичною особою.
		Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
		Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (пункт 4 частина 2 ст. 23 ЦК України).
		Відповідно до статті 275 ЦК України кожній фізичній особі надано право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.
		Положеннями статей 297, 299 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
		У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		Згідно з статтею 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Аналогічні роз`яснення містить п. 19 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України.
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.
		Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
		Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
		Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі «Карпюк та інші проти України від 06.10.2015р.).
		Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс , Гудвіна , Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних засад демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.
		Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens, cited above, p. 28, пункт 46).
		При цьому підлягає врахуванню правова позиція Європейського суду з прав людини щодо різниці між поняттями «оціночне судження» та «факт». Так, у пункті 39 рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2013р. у справі «Нова Газета і Бородянський проти Росії» вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 12.07.2001р. у справі «Фельдек проти Словаччини» суд зазначав, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.
		Отже, при оцінці твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко, як і в цій справі, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав. (Jerusalem v. Austria, no. 26958/95, n. 43, ECHR 2001-11).
		Публічна особа, державний службовець, повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу.
		У разі, якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998р.) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя..
		У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
		У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
		При цьому, виходячи з правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 08.05.2018р. у справі №369/1052/16-ц, у випадку, коли позивач є політичним діячем, а тому межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою, суди мають здійснювати у своєму рішенні аналіз співставлення поширеної інформації з тим, чи являється вона саме критикою з приводу того, як позивач виконував або виконує свої функції як політичний діяч, чи вона стосується фактів з особистого життя позивача, не пов`язаних з політичною діяльністю.
		Також, у постановах Верховного Суду від 01.03.2021р. у справі № 577/4402/19-ц, від 22.03.2021р. у справі № 482/1474/16-ц та від 07.07.2021р. у справі № 537/3205/17, викладено правовий висновок про те, що відповідно до статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 17 КПК України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
		Презумпцію невинуватості необхідно розглядати в загальноправовому і процесуальному значеннях. Як загально правова вимога вона визначає положення особи в суспільстві. Хоча цей принцип сформульований, як кримінальний процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу. Презумпція невинуватості - об`єктивне право положення. Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому. Такої позиції дотримується і Європейський Суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10.02.1995р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно вищою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
		У найзагальнішому вигляді правило презумпції невинуватості означає, що особа може бути визнана винуватою у вчиненні злочину і покарана лише за умови, що її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена обвинувальним вироком суду. Повідомлення особі про підозру, складання слідчим та затвердження прокурором обвинувального акта на стадії досудового розслідування, розгляд справи у підготовчому провадженні не вирішують наперед визнання його винуватим у вчиненні злочину. Лише один орган у державі наділений таким правом - це суд, який є відповідно до ст. 124 Конституції України  носієм судової влади, що здійснює правосуддя в умовах законності, незалежності, гласності та змагальності.
		Вирок суду є єдиним процесуальним документом, що встановлює винуватість.
		При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що презумпцію невинуватості буде порушено, якщо судове рішення або заява посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального злочину, відображає думку про її вину до того, як вона буде доведена відповідно до закону. Достатньо мати навіть за відсутності будь-якого формального висновку певні підстави припускати, що суд або посадова особа вважає обвинуваченого винним. Питання про те, чи порушує заява посадової особи державного органу принцип презумпції невинуватості, необхідно  визначати в контексті конкретних обставин, за яких оспорювану заяву було зроблено (пункт 42 рішення від 21.09.2006р. в справі «Грабчук проти України» (заява № 8599/02); пункт 48 рішення від 12.01.2012р. в справі «Довженко проти України» (заява № 36650/03)).
		Враховуючи системний аналіз норм  КПК України  та принцип презумпції невинуватості, який закріплений у  статті 62 Конституції України, статті 2 КК України, статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статті 11 Загальної декларації прав людини, можливо дійти до висновку про те, що відсутні правові підстави стверджувати, що особа, яка не перебуває в статусі підозрюваного чи в іншому із зазначених вище процесуальних статусів, має відношення до вчинення злочину, який розслідується. Відповідно до положень КПК України здійснюється досудове розслідування злочинів (статті 215, 216, 246, 294 КПК України), а про початок здійснення чи наявність кримінального провадження стосовно конкретної особи можливо стверджувати виключно у випадку наявності підозрюваних у таких провадженнях.
		Таким чином, посилання на конкретну фізичну особу у контексті її зв`язку зі злочином, кримінальним провадженням чи його розслідуванням можливо лише у випадку, коли особа перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного.
		Європейський суд з прав людини констатує, що має проводитись вагоме розрізнення між твердженнями про те, що особа лише підозрюється у вчиненні певного злочину, і відвертим визнанням того, що особа його вчинила (Bohmerv. Germany. 54, 56, Nestakv. Slovakia, 88-89). Слід принципово розрізняти повідомлення про те, що когось лише підозрюють у вчиненні злочину та чітку заяву, зроблену за відсутності остаточного вироку, про те, що особа вчинила злочин (Ismoilovand Othersv. Russia,     № 2947/06 від 24.04.2008р.). Чи порушує заява державної посадової особи принцип презумпції невинуватості - слід визначати у контексті конкретних обставин, за яких було зроблено таку заяву (Daktaras v. Lithuania). Ніщо не може завадити відповідним органам надавати інформацію про перебіг розслідування в кримінальних справах, адже це б суперечило б праву на свободу вираження поглядів, проголошеному статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Allenet de Ribemont v. Frence від 10.02.1995р., п. 33, п. 38, п. 41).
		При вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості необхідно брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені, й важливо державним посадовим особам добирати слова, оприлюднюючи свої заяви ще до судового розгляду справи (рішення у справі «Дактарас проти Литви», від 24.11.2000р.).
		       04.08.2021р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Державного підприємства «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» з клопотанням про проведення семантико-текстуальної лінгвістичної експертизи писемного мовлення №2 від 04.08.2021р. щодо наступних питань:
		1. Чи містить відеоматеріал або англійський текст, що його супроводжує, оприлюднені ІНФОРМАЦІЯ_8.  за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_11, інформацію про те, що ОСОБА_9 шляхом рейдерства привласнив центральний дніпровський ринок « ІНФОРМАЦІЯ_6 »? Якщо так, то які саме висловлення містять таку інформацію?
		2. Якщо відеоматеріал або англійський текст, що його супроводжує, оприлюднені ІНФОРМАЦІЯ_8. за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_11, містить інформацію про те, що ОСОБА_9 шляхом рейдерства привласнив центральний дніпровський ринок « ІНФОРМАЦІЯ_6 », у якій формі її виражено: твердження чи оцінного судження?
		3. Чи містить відеоматеріал або англійський текст, що його супроводжує, оприлюднені ІНФОРМАЦІЯ_8. за посиланням  ІНФОРМАЦІЯ_4 інформацію про те, що центральний дніпровський ринок « ІНФОРМАЦІЯ_6 » перейшов у власність сім`ї ОСОБА_10 ? Якщо так, то які саме висловлення містять таку інформацію?
		4. Якщо відеоматеріал або англійський текст, що його супроводжує, оприлюднені ІНФОРМАЦІЯ_8. за посиланням   ІНФОРМАЦІЯ_4 містить інформацію про те, що центральний дніпровський ринок « ІНФОРМАЦІЯ_6 » перейшов у власність сім`ї ОСОБА_10 , у якій формі її виражено: твердження чи оцінного судження?
		5. Чи містить відеоматеріал або англійський текст, що його супроводжує, оприлюднені ІНФОРМАЦІЯ_8. за посиланням  ІНФОРМАЦІЯ_4 інформацію про те, що ОСОБА_9 був завербований ФСБ Російської Федерації? Якщо так, то які саме висловлення містять таку інформацію?
		6. Якщо відеоматеріал або англійський текст, що його супроводжує, оприлюднені ІНФОРМАЦІЯ_8. за посиланням  ІНФОРМАЦІЯ_11, містить інформацію про те, що ОСОБА_9 був завербований ФСБ Російської Федерації, у якій формі її виражено: твердження чи оцінного судження?
		7. Чи містить відеоматеріал або англійський текст, що його супроводжує, оприлюднені ІНФОРМАЦІЯ_8. за посиланням  ІНФОРМАЦІЯ_11, інформацію, яка може бути принизливою для честі й гідності ОСОБА_10 і завдавати шкоди його діловій репутації? Якщо так, то які саме висловлення містять таку інформацію?
		       Для проведення експертизи позивачем було надано роздруківку публікації за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 
		                 18.08.2021р. позивачем було подано до ДП «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» клопотання про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи, а саме: Звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження веб-сторінки у мережі Інтернет № 300/2021-3В від 18.08.2021р. ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес»; цифровий носій типу DVD-R (серійний номер MFP642YH292044464) з відеозаписом під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3»; офіційний переклад англійської мови тексту допису «ІНФОРМАЦІЯ_3», виконаний перекладачем ОСОБА_8 , підпис якої було засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 
		ОСОБА_13 
		       За результатами проведення семантико-текстуальної експертизи ДП «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» було складено висновок експерта №056/215 від 09.09.2021р. (а.с. № 49-63).
		У дослідній частині вказаного висновку експерта зазначено, що експертом досліджувався відеоматеріал усного виступу ОСОБА_11 оприлюдненого на персональній сторінці профілю користувача за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 та відповідного його письмового тексту, та не виявлено значущих відмінностей між усним представленням цих матеріалах інформації, що стосується питань винесених на експертизу, і письмовим викладом цієї інформації англійською мовою як з погляду змісту, так і з погляду форми, в якій виражено інформацію. 
		Результати експертизи у висновку експерта №056/215 від 09.09.2021р. підсумовано у вигляді відповідей на поставлені питання: 
		       Відповідь на питання 1. 
		Відеоматеріал та текстовий матеріал англійською мовою, що його супроводжує, наданий для експертизи, містить інформацію про те, що ОСОБА_9 шляхом рейдерства привласнив центральний дніпровський ринок « ІНФОРМАЦІЯ_6 ». Зазначену інформацію містять такі текстові сегменти:
		       [відео 00:40] ОСОБА_1 при помощи рейдерских приемов, которыми он владеет в совершенстве, силовым способом, заручившись поддержкой министра МВД ОСОБА_12, отжал центральный днепропетровский рынок «  
		ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_1 enlisted the support of ОСОБА_12 - the Minister of the Ministry of Internal Affairs, and took the CM Ozerka away with the help of raiding techniques, which he perfectly masters.
		Відповідь на питання 2.
		Текстові сегменти, зазначені у відповіді на питанні 1, містять інформацію про те, що ОСОБА_9 шляхом рейдерства привласнив центральний дніпровський ринок « ІНФОРМАЦІЯ_7 », виражену у формі тверджень.
		Відповідь на питання 3.
		Відеоматеріал та текстовий матеріал англійською мовою, що його супроводжує, наданий для експертизи містить інформацію про те, що центральний дніпровський ринок « ІНФОРМАЦІЯ_7 » перейшов у власність сім`ї ОСОБА_10 . Зазначену інформацію містять такі текстові сегменти:
		[відео 08:32] Центральный рынок «Озерка» перешел в собственность сначала с израильским, а потом с кипрским гражданством семьи ОСОБА_1.
		CM "Ozerka" passed completely into the ownership, first of Israeli and then Cypriot citizens, who are family members of ОСОБА_1.
		Відповідь на питання 4.
		Текстові сегменти, зазначені у відповіді на питанні 3, містять інформацію про те, що центральний дніпровський ринок « ІНФОРМАЦІЯ_7 » перейшов у власність сім`ї ОСОБА_10 , виражену у формі тверджень.
		Відповідь на питання 5.
		Відеоматеріал та текстовий матеріал англійською мовою, що його супроводжує, наданий для експертизи, містить інформацію про те, що ОСОБА_9 був завербований ФСБ Російської Федерації. 
		Зазначену інформацію містить такий текстовий сегмент:
		       [відео 11:05] В следующих моих обращениях я расскажу, когда ОСОБА_1 был завербован ФСБ Росссийской Федерации, какие задания он выполнял лично для ОСОБА_3 и какая на него возложена миссия Кремлем.
		In my next appeals, I will tell you when ОСОБА_1 was recruited by the FSB of the Russian Federation, what tasks he fulfilled for ОСОБА_3 personally, what mission was entrusted to him by the Kremlin .
		Відповідь на питання 6.
		Текстові сегменти, зазначені у відповіді на питанні 5, містять інформацію про те, що ОСОБА_9 був завербований ФСБ Російської Федерації, виражену у формі тверджень.
		Відповідь на питання 7.
		З позицій лінгвістичної кваліфікації відеоматеріал та текстовий матеріал англійською мовою, що його супроводжує, наданий для експертизи, містять інформацію, яка може бути принизливою для честі й гідності ОСОБА_10 і завдавати шкоди його діловій репутації. Зазначену інформацію, виражену у формі тверджень, містять такі текстові сегменти:
		[відео 00:40] ОСОБА_1 при помощи рейдерских приемов, которыми он владеет в совершенстве, силовым способом, заручившись поддержкой министра МВД ОСОБА_12, отжал центральный днепропетровский рынок «  
		ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_1 enlisted the support of ОСОБА_12 - the Minister of the Ministry of Internal Affairs, and took the CM Ozerka away with the help of raiding techniques, which he perfectly masters.
		[відео 08:32] Центральный рынок «  
		Озерка» перешел в собственность сначала с израильским, а потом с кипрским гражданством семьи ОСОБА_1. CM "Ozerka " passed completely into the ownership, first of Israeli and then Cypriot citizens, who are family members of ОСОБА_1.
		       [відео 11:05] В следующих моих обращениях я расскажу, когда ОСОБА_1 был завербован ФСБ Росссийской Федерации, какие задания он выполнял лично для ОСОБА_3 и какая на него возложена миссия Кремлем.
		In my next appeals, I will tell you when ОСОБА_1 was recruited by the FSB of the Russian Federation, what tasks he fulfilled for ОСОБА_3 personally, what mission was entrusted to him by the Kremlin .
		       У позовній заяві представник позивача вказав, що факт оприлюднення в ідповідачем відеозапису з недостовірною та неправдивою інформацією, завдали позивачу ОСОБА_1 значної моральної шкоди, оскільки вони впливають на його репутацію як бізнесмена, добропорядної людини, громадського діяча та патріота свого міста і країни.
		04.08.2021р. позивачем було подано до ТОВ «Український центр судових експертиз» заяву про проведення експертного психологічного дослідження, на вирішення якого поставлено питання: 
		1.Чи були спричинені ОСОБА_1 психологічні (моральні) страждання внаслідок поширення ОСОБА_2 щодо нього у соціальній мережі Facebook публікації за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 в якій міститься інформація, що наносить шкоду честі, гідності та діловій репутації?
		2.Якщо ОСОБА_1 були спричинені психологічні (моральні) страждання внаслідок поширення ОСОБА_2 щодо нього у соціальній мережі Facebook публікації за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 в якій міститься інформація, що наносить шкоду честі, гідності та діловій репутації, то який розмір компенсації завданих ОСОБА_1 моральних страждань (моральної шкоди)? 
		Для проведення експертного психологічного дослідження були надані роздруківка публікації за  посиланням:  ІНФОРМАЦІЯ_4 ; пояснення родичів, друзів, знайомих про психологічні зміни внаслідок досліджуваних подій; суспільно-характеризуюча інформація щодо особи ОСОБА_1 
		04.10.2021р. ОСОБА_1 було подано до ТОВ «Український центр судових експертиз» клопотання про надання додаткових матеріалів, а саме: звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження веб-сторінки у мережі Інтернет № 300/2021-3В від 18.08.2021р. ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес», з додатками; офіційний переклад з англійської мови на російську мову перекладачем ОСОБА_8 , підпис якої засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13; висновок експерта ДП «Українського бюро лінгвістичних експертиз НАН України» №056/215 від 09.09.2021р. за результатами проведення семантико-текстуальної лінгвістичної експертизи.
		В описовій частині висновку експерта №2-03/11 від 03.11.2021р., складеного ТОВ «Український центр судових експертиз» за результатами проведеного психологічного дослідження (а.с. №94-98), зазначено перелік матеріалів використаних для дослідження:
		1)Роздруківна публікації ОСОБА_2 із текстовим матеріалом та відеозаписом ОСОБА_2 під назвою «Политическое убивство и еще четыре трупа» у соціальній мережі Facebook від ІНФОРМАЦІЯ_8. на веб-сторінці за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_11
		2)Пояснення родичів, друзів, знайомих про психологічні зміни внаслідок досліджуваних подій;
		3)Суспільно-характеризуюча інформація щодо особи ОСОБА_1 ;
		4)Висновок експерта №056/215 за результатами проведення семантико-текстуальної експертизи від 09.09.2021р.;
		5)Звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження веб-сторінки у мережі Інтернет №300/2021-3В від 18.08.2021р. ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» з додатками;
		6)Офіційний переклад публікації з англійської мови на російську, нотаріально засвідчений. 
		Таким чином, список матеріалів використаних експертом під час проведення психологічного дослідження відповідає списку матеріалів наданих позивачем експертам ТОВ «Український центр судових експертиз» на дослідження, тому посилання відповідача у відзиві на позов на те, що експертом самостійно збирались матеріали для дослідження не відповідають дійсним обставинам справи. 
		В результаті проведеного психологічного дослідження, експертами ТОВ «Український центр судових експертиз» було складено висновок експерта №2-03/11 від 03.11.2021р. З мотивувальної частини зазначеного висновку експерта вбачається, що експертом досліджувалась публікація від ІНФОРМАЦІЯ_8. з відеозаписом у соціальній мережі Facebook; аналізувалась суспільно характеризуючи інформація щодо особи ОСОБА_1 та проводилось психологічне обстеження підекспертної особи, шляхом діагностично-спрямованої бесіди з експертом. 
		Експертами ТОВ «Український центр судових експертиз» у висновку №2-03/11 від 03.11.2021р. надано наступні відповіді на питання: 
		1.Ситуація поширення ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8 із текстовим матеріалом та відеозаписом ображаючого змісту стосовно ОСОБА_1 у соціальній мережі Facebook під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» на веб-сторінці за посиланням  ІНФОРМАЦІЯ_9  постала для ОСОБА_1 як значно психотравмуюча, обумовила переживання скривдженої честі, приниженої гідності, порушеної ділової репутації. Публічні звинувачення у скоєнні протиправних дій потягли несприятливі зміни функціонування психоемоційної та соціальної сфер особистості ОСОБА_1 , погіршили психологічну якість його життя, спричинили фіксації негативних психологічних переживань (моральних страждань). 
		2.Орієнтовний еквівалент компенсації моральних страждань, заподіяних ОСОБА_1   наслідками  вищезазначеної  ситуації, становить 27 мінімальних  заробітних  плат.  
		Суд оцінює критично заперечення відповідача, які ним викладені по тексту відповіді на відзив стосовно того, що в оспорюваному відеозаписі автор коментує у формі оціночного судження фрагменти публікації ЗМІ «Hromadske», а оціночні судження автора відеозапису будувались на відомостях, що в той чи інший час мали реальне місце та на результатах журналістських публікацій у ЗМІ. 
		       Так, висновком експерта №056/215 від 09.09.2021р., складений за результатами проведення ДП «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» семантико-текстуальної експертизи, визначено, що відеоматеріал та текстовий матеріал англійською мовою виражений у формі тверджень та містить інформацію про те, що ОСОБА_9 «був завербований ФСБ Російської Федерації», «шляхом рейдерства привласнив центральний дніпровський ринок «Озерка», центральний дніпровський ринок «Озерка» перейшов у власність сім`ї ОСОБА_10 » (відповіді №1-6 висновку експерта №056/215 від 09.09.2021р.). З позицій лінгвістичної кваліфікації відеоматеріал та текстовий матеріал англійською мовою, що його супроводжує, наданий для експертизи, містять інформацію, яка може бути принизливою для честі й гідності ОСОБА_10 і завдавати шкоди його діловій репутації (відповідь №7 висновку експерта №056/215 від 09.09.2021р.).
		       Таким чином, оскаржувані відеозапис та допис (англійською мовою) під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що оприлюднені відповідачем ОСОБА_2 на веб-сайті  ІНФОРМАЦІЯ_5  на сторінці публічної особи ОСОБА_4 , містять інформацію про причетність позивача до вбивств бізнесменів та директора ринку, незаконного заволодіння, шляхом рейдерського захоплення, Дніпропетровським Центральним ринком «Озерка», невиконання домовленостей по мировій угоді; про те, що позивач був завербований ФСБ Російської Федерації та виконував завдання особисто для ОСОБА_3 .
		Зважаючи на те, що вищевказану інформацію виражено у формі фактологічних тверджень, її правдивість може бути підтверджена або спростована.
		       Отже, опублікований відповідачем ОСОБА_2 відеозапис та допис (англійською мовою) під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що оприлюднені відповідачем ОСОБА_2 за посиланням:  ІНФОРМАЦІЯ_4  на сторінці публічної особи ОСОБА_4 , містить фактичні твердження про вчинення позивачем дій, які можливо кваліфікувати як злочини, передбачені КК України, зокрема ст.111 КК України (державна зрада) та ст.206-2 КК України (протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації). 
		Суд зауважує, що оскаржувані твердження зроблені не в рамках кримінального провадження, а у мережі Інтернет у соціальній мережі Facebook. Твердження, зроблені ОСОБА_2 щодо вчинення злочину ОСОБА_1 , були далекими від обережних.
		Враховуючи викладене, за відсутності обвинувального вироку, який набрав законної сили щодо позивача, ОСОБА_2 поширив щодо ОСОБА_1 інформацію, яка порушує його особисте немайнове право, а саме - звинувачення у злочині.
		Отже, поширена ОСОБА_1 інформація про ОСОБА_1 не є оціночними судженнями, оскільки твердження про вчинення позивачем протиправних дій, які мають склади кримінальних правопорушень, є констатацією фактів, які можуть і мають бути доведені належними доказами.
		Також, суд не може погодитись з доводами відповідача про те, що позивач є публічною особою, тому має бути відкритий до суворої критики і пильного нагляду громадськості, а судження стосовного його публічної діяльності. 
		       З аналізу відеозапису та допису (англійською мовою) під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», вбачається, що вони містять інформацію про причетність позивача до вбивств бізнесменів та директора ринку, незаконного заволодіння, шляхом рейдерського захоплення, Дніпропетровським центральним ринком «Озерка», невиконання домовленостей по мировій угоді; про те, що позивач був завербований ФСБ Російської Федерації та виконував завдання особисто для ОСОБА_3 .
		При цьому, у відеозаписі та дописі, ОСОБА_2 , зокрема, вказує, що ОСОБА_9 шляхом рейдерства привласнив центральний дніпровський ринок « ІНФОРМАЦІЯ_7 » та вказаний об`єкт перейшов у власність сім`ї позивача. 
		Таким чином, з опублікованого відповідачем відеозапису не вбачається, що поширена ним інформація є інформацією з приводу виконання позивачем своїх функцій як політичного діяча, або здійснення ним своїх посадових обов`язків як державного службовця, або вчинення певних дій як певної публічної особи.
		Тому, засада застосування більш широкої межі допустимої критики щодо політиків та службових осіб, встановлена практикою ЄСПЛ під час розгляду скарг на порушення права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є застосовною до даних правовідносин, оскільки поширені відповідачем відеозапис та допис (англійською мовою) «ІНФОРМАЦІЯ_3» не стосується діяльності позивача як політичного діяча або виконання ним обов`язків як службової особи державного органу. 
		При цьому посилаючись на положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12.02.2004р. на 872-му засіданні Комітету Міністрів ради Європи та вказуючи, що позивач є політичним діячем, а тому межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою, відповідач у відзиві на позов належним чином не довів, що опублікована інформація є критикою з приводу того, як позивач виконував або виконує свої функції як політичний діяч.
		       Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		Посилання відповідача на те, що звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження веб-сторінки у мережі Інтернет № 299/2021-3В від 18.08.2021р. є неналежним доказом, з огляду на розбіжність між датою огляду веб-сторінки та укладеним договором, не можуть бути взяті до уваги, оскільки п.6.1 договору про надання послуг №267/2021 від 09.08.2021р. передбачено, що згідно до ч. 3 ст. 621 ЦК України сторони встановили, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з моменту подачі першої заявки на фіксацію/заявки на довідку.
		Відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.
		У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.
		Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
		Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
		Якщо позивач заявляє вимоги до одного з належних відповідачів, які спільно поширили недостовірну інформацію, суд вправі залучити до участі у справі іншого співвідповідача лише у разі неможливості розгляду справи без його участі
		Таки правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі № 439/1469/15-ц (провадження № 61-5189св18). Аналогічний правовий висновок сформульований у постановах Верховного Суду від 28.02.2018р. у справі № 347/1525/14-ц (провадження № 61-5966св18), від 01.02.2018р. у справі № 461/6366/15-ц (провадження № 61-221св18).
		З відеозапису під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», який був опублікований обліковим записом « ОСОБА_4 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 вбачається, що його автором є відповідач ОСОБА_2 . Вказаний факт не оспорюється відповідачем у відзиві на позов. 
		       Допис англійською мовою за змістом та формою вираження інформації відповідає усному мовленню ОСОБА_2 у вказаному відеозаписі, автором якого є ОСОБА_2 та який опублікований разом даним дописом. 
		Також, зі звіту за результатами проведеної фіксації і дослідження веб-сторінки у мережі Інтернет № 491/2021-3В від 15.12.2021р. ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» з додатками, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_13. від імені облікового запису «ОСОБА_2» відповідачем було опубліковано допис з текстом «ІНФОРМАЦІЯ_12» та відеозаписом, на якому ОСОБА_2 повідомляє про те, що йому відомо про подання ОСОБА_1 позову до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська (а.с. № 155-160). 
		При цьому, у вказаному дописі та відеозаписі, відповідач не оспорює того факту, що саме він є автором відеозапису та допису під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», які були опубліковані обліковим записом « ОСОБА_4 » за посиланням  ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		Зважаючи на те, що відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано того факту, що саме він є автором відеозапису та допису під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», суд вважає, що ОСОБА_2 є належним відповідачем у справі за позовом ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди. 
		       Проаналізувавши обставини справи та наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що висловлювання ОСОБА_2 щодо дій позивача ОСОБА_1 є такими, що можуть бути перевірені на предмет їх правдивості, оскільки дії, про які заявляє ОСОБА_2 , підпадають під ознаки кримінально-караного діяння, що у свою чергу виключає віднесення його слів щодо дій ОСОБА_1 , до оціночних суджень чи критичних зауважень про його діяльність.
		       Факт наявності у відеозаписі та дописі (англійською мовою) під назвою «Политическое убивство и еще четыре трупа», які опубліковані відповідачем, інформації у формі тверджень підтверджується також висновком експерта №056/215 від 09.09.2021р., складений за результатами проведення ДП «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» семантико-текстуальної експертиз.
		Підводячи підсумок вищевикладеному, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині позовних вимог про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації обґрунтовані, отже підлягають задоволенню в цій частині в повному обсязі.
		Стосовно позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна і відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		У відповідності до Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з порушенням права власності. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог в залежності від характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних та фізичних страждань.
		Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди " під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб . 
		Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. 
		Суд погоджується із тим, що внаслідок розміщення ІНФОРМАЦІЯ_8. недостовірної інформації ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, яка полягає у психологічних переживаннях позивача по причині завданої шкоди його репутації, як публічної особи та звичайної людини взагалі.
		Втім, розмір заявленої моральної шкоди, яка дорівнює 162 000 грн. (уточнення позову від 22.11.2021р.), суд вважає завищеним та таким, що не відповідає в повній мірі ступені та характеру моральних страждань. 
		При встановленні факту спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди та її розміру, судом враховано конституційне право позивача на повагу до його гідності, честі та недоторканість ділової репутації, а також враховано те, що позивач є публічною особою високого рівня (з 16.03.2014р. по 24.03.2015р. обіймав посаду заступника голови - керівника апарату Дніпропетровської обласної адміністрації, з 12.07.2015р. по 23.01.2016р. був головою партії «УКРОП», 15.09.2014р. Указом Президента України ОСОБА_1 був нагороджений державним орденом «За мужність» III ступеню» ).
		Відомості про вищезазначені посади, які обіймав та нагороди, які отримував позивач, суд визнає загальновідомими (містяться на сайті uk.wikipedia.org ), а отже вони не потребують доказування в силу ч. 3 ст. 82 ЦПК України. 
		Визначаючи розмір суми, яку суд вважає такою, що відповідає ступені та характеру моральних страждань, суд виходить окрім вищезазначених аргументів також зі змісту самої недостовірної інформації, яка принижує честь та гідність позивача, а саме те, що відповідач стверджував, що позивач причетний до вбивств бізнесменів та директора ринку, незаконного заволодіння, шляхом рейдерського захоплення, Дніпропетровським Центральним ринком «Озерка», невиконання домовленостей по мировій угоді; про те, що позивач був завербований ФСБ Російської Федерації та виконував завдання особисто для ОСОБА_3 .
		Підводячи підсумок вищевикладеному, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 100 000грн. 
		Обговорюючи питання розподілу судових витрат у відповідності до положень ст.ст. 133, 139, 141 ЦПК України, та приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, судові витрати по справі слід розподілити наступним чином.
		Позивачем при подачі позову 27.10.2021р. був сплачений судовий збір у розмірі 4 994грн. (а.с. № 3), після збільшення позовних вимог 22.11.2021р. доплачений судовий збір у розмірі 160 грн. (а.с. № 90).
		Позовні вимоги в частині захисту честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації задоволені повністю, а в частині відшкодування моральної шкоди частково (замість заявленої суми у 162 000грн. з відповідача на користь позивача стягнута сума 100 000грн.).
		        Враховуючи ставки судового збору, визначені ст. 4 Закону України «Про судовий збір» на 2021р. для вимог немайнового характеру щодо захисту честі гідності та ділової репутації фізичної особи, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за 3 вимогами немайнового характеру у розмірі 2 724грн.
		        Враховуючи часткове задоволення вимог майнового характеру щодо відшкодування моральної шкоди, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1 500грн. (2 430грн. (сплачений судовий збір за вимогами майнового характеру) * 100 000грн. (стягнута рішенням суду сума шкоди) : 162 000грн. (заявлена сума позовних вимог) = 1 500грн.).
		       Загальний розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 4 224грн. (2 724грн. за вимогами немайнового характеру +1 500грн. за вимогами майнового характеру).
		Крім того, позивачем понесені витрати, пов`язані з розглядом справи (ч. 3 ст. 133 ЦПК України), а саме по оплаті підготовки Звіту за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет експертизи у розмірі 4 380 грн. (з ПДВ) (а.с. № 74), по оплаті проведення експертизи у розмірі 7 200грн. (а.с. № 79, 80), по оплаті науково-допоміжної та науково-дослідної роботи з лінгвістичного аналізу наданих замовником текстових матеріалів у розмірі 20 400грн. (а.с. № 75, 76).
		Оскільки підготовка Звіту за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет, проведення експертизи та науково-допоміжна та науково-дослідна робота з лінгвістичного аналізу наданих замовником текстових матеріалів , позивачем здійснювалися для доведення заявлених позовних вимог по пунктам 1-3 позову, які задоволені судом повністю, то ці судові витрати підлягають стяґненню з відповідача на користь позивача в повному розмірі, а саме у розмірі 31 980 грн. (4 380 грн. + 7 200грн. + 20 400грн. = 31 980 грн.).
		Отже, загальна сума судових витрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить суму у розмірі 36 204 грн. (4 224грн. + 31 980 грн. = 36 204 грн.).
		Вимоги позивача про компенсацію йому судових витрат по оплаті науково-допоміжної та науково-дослідної роботи з лінгвістичного аналізу наданих замовником текстових матеріалів, задля подальшого використання експертною установою для підготовки висновку експерту (а.с. № 75).
		                Стосовно судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що ці вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з огляду на таке.
		Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. 
		        Із положень ст.137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		        Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.         
		       Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.         
		У постанові Верховного Суду від 11.11.2020р. у справі № 673/1123/15-ц (посилання на постанову Верховного Суду від 02.09.2020р. у справі № 329/766/18), а також у постанові Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19 зроблені висновки, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу незалежно від того чи їх сплачено, чи тільки має бути сплачено.
		Представник позивача  по тексту позову зазначає, що орієнтовний розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу складає 50 000грн., втім жодного доказу понесення цих витрат (розрахунок наданих послуг, їх об`єм, акт прийняття виконаних робіт або квитанція про внесення певної суми коштів) позивачем суду не надано ні в додатках до основної редакції позовних вимог, ні в додатках до уточненої редакції позовних вимог від 22.11.2021р.          
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 201, 275, 277, 297, 299 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд, 
		В И Р І Ш И В :
		Позовні вимоги  ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової  репутації, спростування  недостовірної  інформації та  відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
		                Визнати недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до честі, гідності та ділової репутації, інформацію, що опублікована ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті: ІНФОРМАЦІЯ_5 на сторінці публічної особи « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у відеозаписі та дописі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ).
		Зобов`язати ОСОБА_2 видалити з веб-сайту: ІНФОРМАЦІЯ_5 зі сторінки публічної особи « ОСОБА_4 », відеозапис та допис під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 », оприлюднені ІНФОРМАЦІЯ_8.
		Зобов`язати  ОСОБА_2 спростувати поширену щодо ОСОБА_1 недостовірну інформацію, що порочить його честь, гідність та ділову репутації, шляхом опублікування на веб-сайті: ІНФОРМАЦІЯ_5 на сторінці публічної особи «ОСОБА_2» повідомлення про ухвалене рішення по справі з публікацією його резолютивної частини впродовж десяти днів з моменту набрання ним законної сили без скорочень, редагування та коментування.
		Стягнути з  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 100 000 грн. 
		В задоволенні іншої частини позовних   вимог  ОСОБА_1 до  ОСОБА_2  про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові  витрати по справі по оплаті судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи у загальному розмірі 36 204 грн. 
		 
		Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
		 
		       Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
		 
		Суддя:                                                  Ткаченко Н.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...