Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 334/4511/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти правосуддя; Ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.
Надіслано судом: 09.02.2022. Зареєстровано: 09.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 10.02.2022.
Дата набрання законної сили: 11.03.2022
Номер судового провадження: 1-кп/334/324/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021087050000582

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Дата документу 08.02.2022 
		 
		Справа № 334/4511/21 
		Провадження № 1-кп/334/324/22
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		08 лютого 2022 рокум. Запоріжжя
		Ленінський районний суд міста Запоріжжя у складі:
		головуючого суддіОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 прокурораОСОБА_3 обвинуваченоїОСОБА_4 захисникаадвоката ОСОБА_5 
		 
		 
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021087050000582 від 16.06.2021 року
		за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки м. Запоріжжя, яка має середню спеціальну освіту, офіційно не працевлаштована, незаміжня, має на утриманні неповнолітню дитину 2009 року народження, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої: 16.02.2021 Ленінським районним судом міста Запоріжжя за ч. 1 ст. 190 КК України, призначене покарання 200 годин громадських робіт (з яких невідбуто 148 годин громадських робіт),
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 389 КК України, -
		ВСТАНОВИВ :
		ОСОБА_4 16.02.2021 засуджена Ленінським районним судом міста Запоріжжя за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у вигляді 200 (двісті) годин громадських робіт. 12.04.2021 р. вирок Ленінського районного суду надійшов на виконання до Дніпровського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області, де на засуджену було заведено особову справу №10/21. 06.05.2021 р. гр. ОСОБА_4 ознайомлено з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт, про що відібрано підписку, роз`яснено правові наслідки за ухилення від відбування покарання згідно ч.2 ст.389 КК України та видано направлення до КП «Титан» для відбування призначеного судом покарання, згідно якого вона повинна приступити до відбування покарання з 11.05.2021 р. 12.05.2021 на гр. ОСОБА_4 був складений наказ та графік відбування покарання на травень місяць. Згідно ч. 1 ст. 37 КВК України ОСОБА_4 була зобов`язана додержуватись встановленого порядку та умов відбування покарання у виді громадських робіт, працювати на визначених об`єктах і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт. Проте, засуджена 12.05.2021 до КП «Титан» для відбування громадських робіт приступила невчасно. Того ж дня засудженій направлено виклик до органу пробації. Так 17.05.2021 з цього приводу відібрано письмове пояснення про причину неявки, в якому вона пояснює, що 11.05.2021 не приступила до відбування покарання, оскільки була зайнята особистими справами. Згідно повідомлення з КП «Титан» за вих. № 351 від 24.05.2021 р., засуджена ОСОБА_4 24.05.2021 р. не вийшла на роботу з невідомих причин. 25.05.2021р. зателефоновано інспектору відділу кадрів КП «Титан» ОСОБА_6 , яка повідомила, що гр. ОСОБА_4 24.05.2021 та 25.05.2021 була відсутня на дільниці, про можливі причин відсутності не попереджала. Цього ж дня зателефоновано гр. ОСОБА_4 , яка пояснила, що проводила час з сином на випускному та 26.05.2021 зобов`язалась з`явитись на дільницю. 27.05.2021 під час бесіди з інспектором відділу кадрів було встановлено, що ОСОБА_4 26.05.2021 та 27.05.2021 р. не виходила на дільницю для відбування громадських робіт. У ході бесіди зі ОСОБА_4 встановлено, що вона захворіла та звернулась за медичною допомогою до КНП «ЦПМСД №9» до свого сімейного лікаря ОСОБА_7 . Дізнавачем направлено письмовий запит на підтвердження факту звернення до лікарні, у відповіді від «Центра медико-санітарної допомоги №9» сказано, що ОСОБА_4 за медичною допомогою до сімейного лікаря ОСОБА_7 , у період з 27.05.2021 по 17.06.2021 не зверталась. Згідно повідомлення з КП «Титан» за вих. № 430 від 31.05.2021 р., засуджена ОСОБА_4 згідно графіку складеного на травень місяць відпрацювала 32 години з 56 запланованих. 10.06.2021 р. інспектором Дніпровського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області капітаном внутрішньої служби ОСОБА_8 здійснено вихід за адресою мешкання ОСОБА_4 з метою отримати письмове пояснення про причини невиходу на дільницю. На задані питання гр. ОСОБА_4 пояснила, що до лікарні не зверталась, надати документ підтверджуючого поважність невиходу на дільницю - не може. Цього ж дня гр. ОСОБА_4 винесено письмове попередження про притягнення до кримінальної відповідальності за порушення нею порядку та умов відбування покарання та вручено під особистий підпис виклик до органу пробації на 14.06.2021 о 10 год. 00 хв. Станом на 10.06.2021 р. відповідно до повідомлення КП «Титан», згідно складеного графіку на червень 2021 р. гр. ОСОБА_4 не виходить на роботу. Таким чином, ОСОБА_4 без поважних причин допустила більше двох невиходів на роботу протягом місяця, а саме 6 разів не вийшла на громадські роботи за період з 24.05.2021 по 28.05.2021 включно та 31.05.2021, що відповідно до ч.З ст.40 КВК України є ухиленням від громадських робіт.
		 
		Таким чином, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 389 КК України, а саме ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.
		 
		Правова кваліфікація дій ОСОБА_4 за ч. 2ст. 389 КК Українивідповідає суті обвинувачення, викладеному в обвинувальному акті, і умисні дії ОСОБА_4 кваліфікуються за ч. 2ст. 389 КК України, як ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.
		 
		Обвинувальний акт надійшов суду з угодою про визнання винуватості від 26.06.2021, укладеною між прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області  ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12021087050000582 від 16.06.2021, з одного боку, та підозрюваною у цьому провадженні  ОСОБА_4 , з іншого боку, в присутності захисника  ОСОБА_5 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №111 від 28.01.1994).
		Згідно з угодою сторони повністю погодились із формулюванням фактичних обставин вказаного кримінального провадження та його правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 389 КК України (п. 1).
		При укладенніугоди провизнання винуватості,прокурором враховано,що підозрювана ОСОБА_4  під час проведення досудового розслідування, повністю та беззастережно визнала свою провину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення (проступку), що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків, активно сприяла встановленню всіх обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, щиро покаялась у вчиненому, а також наявність суспільного інтересу, вираженого у забезпеченні більш швидкого досудового розслідування та судового провадження (п. 2).
		Підозрювана ОСОБА_4  під час досудового розслідування повністю визнала свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, щиро покаялась та зобов`язується до прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженні, активно сприяти досудовому розслідуванню кримінального провадження № 12021087050000582 від 16.06.2021 за ознаками кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України (п. 3).
		Сторонами узгоджено вид та міру покарання, погоджені сторонами (п. 4).
		В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`ясненні сторонам угоди (пп. 4-7).
		 
		В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та обвинувачена ОСОБА_4 підтвердили суду, що угода про визнання винуватості ними укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, та просили її затвердити, призначивши узгоджену в ній міру покарання. При цьому, з урахуванням невідбутої частини покарання за вироком Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 16.02.2021 у вигляді 148 годин громадських робіт просили остаточне покарання призначити із застосуванням ст. ст. 71,72 КК України та ст. 75 України.
		Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні просила суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити покарання, узгоджене сторонами. Підтвердила добровільність укладення угоди з боку сторони захисту та той факт, що нею у повному обсязі роз`яснено обвинуваченій наслідки укладення угоди
		На виконання вимогст. 474 КПК України, судом з`ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, наслідки укладення і затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосовано, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про визнання винуватості відповідно дост. 476 КПК України.
		Таким чином, суд, заслухавши обвинуваченої, думку прокурора і захисника, дослідивши матеріали провадження, перевіривши угоду на відповідність вимогамКПК УкраїнитаКК Українидійшов до такого.
		Відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
		У п. 113 рішення ЄСПЛ у справі «Коваль проти України» від 19 жовтня 2006 року, суд наголосив, що «основна метастатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободурамках кримінального провадження - забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість будь - якого кримінального обвинувачення».
		Стаття 6 Конвенції гарантує обвинуваченому ефективну участь у кримінальному провадженні. Основним аспектом права на справедливий суд є те, що розгляд кримінальної справи, включаючи елементи кримінального провадження, які відносяться до процедури, повинен бути змагальним і в ньому має забезпечуватись рівність сторін обвинувачення і захисту (рішення від 16 лютого 2000 року у справі «Роу і Дейвіс проти Сполученого Королівства»). А також у рішеннях в справах «Леонід Лазаренко проти України» від 28 жовтня 2010 року та «Боротюк проти України» від 16 грудня 2010 року, у пунктах 52 та 80 яких, відповідно, зазначено, що «… ані буква, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі добровільно відмовитися - у відкритий чи мовчазний спосіб - від свого права на гарантії справедливого судового розгляду. Однак для того, щоб така відмова була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути виражена у недвозначній формі і має супроводжуватися мінімальними гарантіями, співмірними з важливістю такої відмови (рішення у справі «Сейдович проти Італії»).
		Відповідно дост.468 КПК Україниу кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
		Частиною 2статті 469 КПК Українипередбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена за ініціативою прокурора чи обвинуваченого.
		Згідно з ч.4ст.469 КПК Україниугода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо:кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів; особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
		Також, судом з`ясовано, що обвинувачена ОСОБА_4  цілком розуміє: що вона має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується, а обвинувачена має права, визначені п.1 ч.4ст.474 КПК України; наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбаченіст. 473 КПК України, зокрема, про характер обвинувачення, щодо якого вона визнає себе винуватою, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до обвинуваченої у разі затвердження угоди судом; права, передбачені ч. 5ст. 474 КПК України.
		Зі змістуугоди зобвинуваченою ОСОБА_4 про визнаннявинуватості від26.06.2021року вбачається,що вонавідповідає вимогам,встановленим вст.472КПК України,так якмістить усінеобхідні реквізити.Зокрема,у вказанійугоді зазначені:її сторони;формулювання підозрита їїправова кваліфікаціяіз зазначеннямчастинистатті КримінальногоКодексу України;істотні дляданого кримінальногопровадження обставини;узгоджене покараннята згодасторін найого призначення; наслідки укладення та затвердження угоди; наслідки невиконання угоди. Угода містить зазначення дати укладення та скріплена підписами сторін.
		Крім того, судом встановлено, що укладення угоди про визнання винуватості між сторонами є добровільним, не є наслідком застосування насильства,примусу,погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді,обвинувачена ОСОБА_4 зможе виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання.
		Судом встановлено, що дії обвинуваченої ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 2ст. 389 КК України, як ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначенихст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу обвинуваченої, який раніше притягалася до кримінальної відповідальності, має на утриманні неповнолітню дитину,і обставину, що пом`якшує її покарання, а саме: щире каяття.
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
		Зважаючи на те, що умови даної угоди відповідають вимогамст. 472 КПК УкраїнитаКК України, враховуючи, що обвинуваченій роз`яснені та зрозумілі наслідки невиконання угоди, передбаченіст.476 КПК України, суд приходить до висновку про наявність підстав та необхідність затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_4 призначення останній узгоджених сторонами виду та міри покарання у вигляді одного року обмеження волі.
		Разом з тим, суд доходить висновку, що покарання має бути призначене з урахуванням вимог ст. ст. 71, 72 КК України.
		Так, відповідно до ч. 1-2, 4 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При складанніпокарань засукупністю вироківзагальний строкпокарання неможе перевищуватимаксимального строку,встановленого дляданого видупокарання вЗагальнійчастиніцього Кодексу.При складанніпокарань увиді позбавленняволі загальнийстрок покарання,остаточно призначеногоза сукупністювироків,не повиненперевищувати п`ятнадцятироків,а увипадку,якщо хочаб однеіз кримінальнихправопорушень єособливо тяжкимзлочином,загальний строкпозбавлення воліможе бутибільшим п`ятнадцятироків,але неповинен перевищуватидвадцяти п`ятироків.При складанніпокарань увиді довічногопозбавлення воліта будь-якихменш суворихпокарань загальнийстрок покарання,остаточно призначеногоза сукупністювироків,визначається шляхомпоглинення меншсуворих покараньдовічним позбавленнямволі. Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
		Судом встановлено, що вироком Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 16.02.2021 ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у вигляді 200 годин громадських робіт.
		З довідки, виданої 08.02.2022 Дніпровським відділом філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області за вих. №22/9/436, про відбутий строк покарання громадських робіт вбачається, що станом на 08.02.2022 відбутий строк покарання ОСОБА_4 у вигляді громадських робіт за вироком Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 16.02.2021 становить 52 години. Невідбутий строк покарання становить 148 годин громадських робіт.
		Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт
		Таким чином, в перерахунку відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст 72 КК України невідбута частина покарання у вигляді 148 годин громадських робіт відповідає 18 дням обмеження волі, які відповідно до вимог ч. 1 ст 71 КК України підлягають приєднанню до основного покарання узгодженого сторонами повністю.
		Разом з тим, з урахуванням умов угоди, затвердженої між сторонами, зокрема про узгодження призначення покарання зі звільненням від відбування покарання з випробуванням із застосуванням ст. 75 КК України, суд вважає за можливе із застосуваннямст. 75 КК Українизвільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, поклавши на неї обов`язки передбачені ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
		У відповідності до п.7 ч. 4ст. 314-1 КПК Українидосудова доповідь відносно обвинуваченої не складалася.
		Заходи забезпечення кримінального провадження до обвинуваченої ОСОБА_4 не обиралися.
		Матеріальну шкоду в даному кримінальному провадженні не завдано.
		Питання щодо речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КК України.
		Керуючись ст.ст.100,124,370,373,374,468,469,472 - 476 КПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		Угоду від 26.06.2021 року у кримінальному провадженні №12021087050000582 від 16.06.2021 року про визнання винуватості укладену між прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12021087050000582 від 16.06.2021, з одного боку, та підозрюваною у цьому провадженні ОСОБА_4 , з іншого боку, в присутності захисника ОСОБА_5 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №111 від 28.01.1994). - затвердити.
		Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389КК України та призначити покарання:
		-за ч. 2ст. 389КК України- у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
		На підставі ст. 71, 72 КК України, приєднати до основного покарання повністю невідбуте покарання за вироком Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 16.02.2021 у вигляді 148 годин громадських робіт, які з урахуванням положень ч. 1 ст. 72 КК України відповідають 18 дням обмеження волі та визначити остаточне покарання у вигляді 1 року 18 днів обмеження волі.
		На підставіст.75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у вигляді обмеження волі з випробуванням, якщо вона протягоміспитового строкутривалістю 1рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки.
		Одночасно із цим, відповідно до вимогст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Запобіжні заходи по даному кримінальному провадженню відносно ОСОБА_4  не обиралися.
		Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Запоріжжя протягом 30 днів з моменту його проголошення. Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії судового рішення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.
		Суддя                                                        ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...