Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/16619/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; у зв’язку з іншими підставами звільнення за ініціативою роботодавця.
Надіслано для оприлюднення: 09.02.2022. Зареєстровано: 10.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 11.02.2022.
Дата набрання законної сили: 04.03.2022
Номер судового провадження: 2/755/378/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 755/16619/20
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"25" січня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
		головуючої судді Яровенко Н.О.
		при секретарі Локотковій І.С.
		з участю сторін:
		позивача ОСОБА_1 ,
		представника відповідача Цюкан С.В. ,
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського, треті особи: Національне агентство з питань запобігання корупції, Первинна профспілка Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського, ОСОБА_3 , про поновлення на роботі викривача, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,-
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		Позивач, ОСОБА_1 , звернулась з позовом до суду до Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського, треті особи: Національне агентство з питань запобігання корупції, Первинна профспілка Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського, ОСОБА_3 , про поновлення на роботі викривача, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
		Позовні вимоги мотивовано тим, що між Таврійським національним університетом ім. В.І. Вернадського і позивачем, був укладений контракт від 09 квітня 2019 р. №17/19 про призначення ОСОБА_1 , як обрану за конкурсом, на посаду завідувача кафедри спеціально-правових дисциплін Навчально-наукового гуманітарного інституту ТНУ. Зокрема пунктом 5.2 контракту ОСОБА_1 ТНУ гарантує дотримання прав і законних інтересів, відповідно до діючого законодавства та цього контракту. Відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» позивач зазначає, що є викривачем корупції в ТНУ з 20 жовтня 2019 р. Саме після повідомлення позивачем про факти корупції відповідач вжив до неї низку негативних заходів впливу. У мобінгу, організованому ОСОБА_4 проти позивача, брала участь начальник відділу кадрів ОСОБА_5 , яка на усні та письмові заяви позивача від 18.11.2019 р„ 20.01.2020 р., 24.01.2020 р., 27.01.2020 р„ 06.03.2020 р., 10.03.2020 р., 18.03.2020 р. 14.04.2020 р., 25.06.2020 р., 01.07.2020 р. 23.07.2020 р. не надавала ОСОБА_1 для ознайомлення документи, які стосуються мене особисто, та надавала неповні та необґрунтовані відповіді - від 26.06.2020 р. № 103-д. У мобінгу також брали участь і т.в.о. ректора ОСОБА_3 та дружина ОСОБА_4 - перший проректор ТНУ ОСОБА_6 , від імені яких мені почали регулярно приходити офіційні листи з надуманих підстав, чим відволікали позивача від виконання своїх функціональних обов`язків та тримали у постійному стресі. Протягом тривалого часу відповідач допуска наступні порушення трудового законодавства по відношенню до позивача, а саме: відмовив у підвищенні кваліфікації, не проводив службове розслідування нещасного випадку на виробництві стосовно позивача (нанесення роботодавцем тілесних ушкоджень позивачу), порушення порядку проведення та незаконне призначення службового розслідування стосовно ОСОБА_1 , не надання відповідачем відповідей на заяви, відмова викривачу в основній черговій відпустці згідно графіку, незаконне оголошення догани викривачу, відмова в розірванні строкового трудового договору за ч. 1 ст. 39 КЗпП України. Як зазначає позивач, 25 червня 2020 року ТНУ видано наказ «про зміни в організації виробництва та праці» відповідно до якого посаду завідувача кафедри спеціально-правових дисциплін, які заміщував позивач, скорочено. За весь період з моменту попередження до моменту звільнення позивачу було декілька разів запропоновано вакантні посади, проте не за освітнім профілем. Та як наслідок, 05 жовтня 2020 року позивача було звільнено у зв`язку із скороченням штату працівників. Крім того, позивач є членом профспілкового комітету, однак її звільнення відбулося без надання згоди, що також є порушенням норм закону. Всі зазначені обставини спричинили позивачу моральні страждання у зв`язку з чим, позивач також просить відшкодувати їй моральну шкоду.
		13 січня 2021 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог та пояснив наступне. ОСОБА_1 звільнено з посади наказом № 236-к від 15.10.2020 року з 16.10.2020 року, а не з 05.10.2020 року. В підвищенні кваліфікації ОСОБА_1 відмовлено не було, а лише зазначено, що у наданих нею документах відсутня інформація про програму підвищення кваліфікації, її обсяг, зміст та інші відомості, передбачені п. 10 Порядку підвищення кваліфікації педагогічними і науково-педагогічними працівниками, а зазначена нею громадська організація взагалі не може бути суб`єктом підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників відповідно до Порядку, проте Університет не заперечував щодо її участі у проекті у вільний від роботи час. Університетом було проведене розслідування обставин інциденту, що стався 28,01.2020 року між ОСОБА_1 та директором інституту ОСОБА_4 , у складі комісії, в ході якого встановлено, що обидві сторони звернулись з відповідними заявами до правоохоронних органів. За результатами поданих ними заявами відомості пре кримінальні правопорушення внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань і перевірка всіх обставин відбувається за правилами Кримінального процесуального кодексу України. Відповідно до вимог КПК, ані Університет, ані його посадові особи не наділені правом вести досудове розслідування. Чергова відпустка ОСОБА_1 була надана в межах графіку надання щорічних відпусток і в строки узгоджені між працівником і роботодавцем, відповідно до ст. ч. 5 ст. 79 КЗпП України та ст. 10 Закону України «Про відпустки». Щодо оголошення догани позивачу, то слід зазначити, що у разі незгоди з прийнятим рішенням вона мала право оскаржити дисциплінарне стягнення у судовому порядку відповідно до ст. 150 КЗпП України. Проте на даний час будь-яких рішень про визнання незаконним наказу про оголошення догани ОСОБА_1 не прийнято, і: отже рішення вважається прийнятим відповідно до вимог законодавства і є законним та обґрунтованим. Щодо відмови у розірванні трудового договору за ч. 1 ст. 39 КЗпП України, то оскільки Університетом не було порушено умов укладеного з позивачкою трудового контракту або інших вимог законодавства про працю, то і підстави для розірвання трудового договору за вказаною статтею відсутні, про що позивачку було повідомлено листом від 16.09.2020 року за№ 167-д та листом від 02.10.2020 року за № 185-д. Щодо незаконного звільнення, представник відповідача зазначив, що жодна посадова особа Університету, у тому числі і його керівник (в.о. ректора), не наділені правом самостійно на власний розсуд вирішувати питання про ліквідацію, створення або реорганізацію структурних підрозділів Університету. Так, відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про вищу освіту» тільки вчена рада (яка відповідно до закону є колегіальним органом управління Університетом) може ухвалювати рішення про утворення, реорганізацію та ліквідацію структурних підрозділів. Вчена рада Університету на своєму засіданні 25.06.2020 року (протокол № 10) прийняла рішення про здійснення заходів щодо оптимізацїї організаційної структури Університету. На виконання вимог ч. 6 ст. 36 Закону України «Про вищу освіту», відповідно до якої рішення вченої ради закладу вищої освіти вводяться в дію рішеннями керівника закладу вищої освіти, наказом в.о. ректора Університету від 25.06.2020 року № 90-ОД «Про зміни в організації виробництва та праці» зазначене рішення вченої ради введено в дію. 03.07.2020 року на виконання вимог ст. 49-2 КЗпП України ОСОБА_1 попереджено про майбутнє скорочення посади, яку вона обіймає, надано перелік вакантних посад та запропоновано перейти на будь-яку іншу вакантну посаду. Повторно листами від 06.07.2020 року за № 118-д, 17.07.2020 року, 05.08.2020 року за № 133-д, 16.09.2020 року за № 167-д ОСОБА_1 було попереджено про майбутнє скорочення посади яку вона обіймає, запропоновано перейти на будь-яку іншу вакантну посаду та надано перелік вакантних посад. 04.09.2020 року на ім`я голови Первинної профспілки Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського ОСОБА_7 , на виконання вимог ст. 43 КЗпП України, ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», направлено лист про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади завідувачки кафедри «Спеціально-правових дисциплін» на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України - у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, скорочення штату працівників, як такої, що відмовилась від переведення на інші запропоновані посади. Проте відповіді на зазначений лист Університет не отримав. 26.06.2020 року в Навчально-науковому гуманітарному інституті було проведене розширене спільне засідання кафедр, на яке була також запрошена і ОСОБА_1 . Проте, на зазначене засідання кафедр ОСОБА_1 не з`явилась, на електрону пошту Університету надіслала службову записку про те, що не може прибути на засідання, оскільки 26.06.2020 року об 11-00 приймає участь у судовому засіданні. У цій же службовій записці ОСОБА_1 зазначила, що відповідальним від кафедри призначається ОСОБА_9 . Цього ж дня, рішенням вченої ради було призначено на посаду завідувача кафедри «публічного та приватного права» ОСОБА_10 . Вказане рішення ніким не оскаржувалося та набуло чинності. Представник відповідача вважає всі доводи позивача ОСОБА_1 вигаданими та такими, що не заслуговують на увагу.
		09 лютого 2021 року на адресу суду від представника третьої особи надійшли пояснення в яких просив суд прийняти рішення згідно норм чинного законодавства та пояснив наступне. 28.10.2019 до Національного агентства надійшло повідомлення Позивача про порушення директором навчально-наукового гуманітарного інституту Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського ОСОБА_11 вимог статті 28 Закону щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів. Про можливе порушення посадовими особами Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського вимог ст. 534 Закону Позивач повідомляла Національне агентство листами від 18.02.2020, від 26.02.2020, від 01.07.2020 та від 10.07.2020. На запити Національного агентства Таврійським національним університетом імені В.І. Вернадського було відмовлено у наданні необхідних документів та інформації, у зв`язку із чим 16.06.2020 та 15.09.2020 відносно в.о. ректора університету ОСОБА_3 було складено протоколи про вчинення адміністративних правопорушень передбачених ст. 188 46 Кодексу України про адміністративні правопорушення. За результатами розгляду матеріалів адміністративного протоколу від 16.06.2020 Печерським районним судом міста Києва прийнято постанову від 14.08.2020, згідно якої ОСОБА_3 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188 46 КУпАП та накладено штраф в розмірі 1700 грн. Окрім того, за невиконання посадовими особами Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського законних вимог Національного агентства т.в.о. Міністра освіти і науки України Шкарлету С. внесено припис, на виконання якого наказом Міністерства освіти і науки України від 03.09.2020 № 249-к в.о ректора університету ОСОБА_3 притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Враховуючи ненадання Таврійським національним університетом імені В.І. Вернадського запитуваних документів та інформації у Національного агентства відсутня можливість встановити наявність чи відсутність причинно- наслідкового зв`язку між повідомленням Позивача та діями посадових осіб університету, що можуть свідчити про можливе порушення вимог ст. 534 Закону.
		Позивач в судовому засіданні позовну заяву підтримала в повному обсязі та просила її задовольнити. 
		Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог та просив відмовити в позові в повному обсязі.
		Представник третьої особи Національного агентства з питань запобігання корупції в судове засідання не з`явився. В поданих поясненнях просив суд розглядати справу за відсутності представника та прийняти рішення у відповідності до закону.
		Представник третьої особи Первинної профспілки Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського в судове засідання не з`явився. Повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.
		Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився. Повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.
		Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
		Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського, треті особи: Національне агентство з питань запобігання корупції, Первинна профспілка Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського, ОСОБА_3 , про поновлення на роботі викривача, оплату за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди залишено без руху. Надано можливість позивачу виправити недоліки протягом десяти дня з дня отримання копії ухвали.
		Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 березня 2021 року клопотання позивача про витребування доказів задоволено частково. Витребувано від Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського належним чином завірені копії наступних документів: 1. інформацію щодо усіх вакансій, які з`явились ТНУ з 26.06.2020 року по 02.11.2020 року; 2. техніко-економічне обґрунтування причин проведення змін в організації виробництва та праці НТУ; 3. інформацію про загальну кількість скорочених посад у ТНУ в 2020 році; 4. акт, складений працівниками ТНУ про відсутність на роботі завідувача кафедри ОСОБА_1 13.11.2019 року з 08-30 до 11-00; 5. заяву ОСОБА_1 до в.о ректора ОСОБА_3 від 20.01.2020 року щодо стажування у Фінляндії з усіма резолюціями та погодженнями до неї та інформацію про прийняте остаточне рішення та лату його прийняття щодо дозволу ОСОБА_1 виїзду для участі в стажуванні в Фінляндії; 6. листи профспілкового комітету «Злагода», що надійшли до НТУ стосовно ОСОБА_1 за період з 01.09.2019 року по дань звільнення; 7. графік відпусток навчально-наукового гуманітарного інституту ТНУ на 2020 рік.
		Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 19 липня 2021 року клопотання позивача ОСОБА_1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів залишено без задоволення.
		Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 05 серпня 2021 року клопотання позивача ОСОБА_1 про проведення судового засідання в режимі відео конференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів залишено без задоволення.
		Суд, заслухавши пояснення позивача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
		Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		Згідно норм статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Згідно зі статтею 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Основні засади судочинства, установлені частиною другою статті 129 Конституції України, доповнюють основоположний принцип верховенства права, який визнається і діє в Україні відповідно до статті 8 Основного Закону, і означена норма є визначальною у системі державної політики щодо захисту прав та свобод людини і громадянина. Такі конституційні положення кореспондуються із положеннями статтей 2, 4 ЦПК України, статті 5-1 КЗпП України, статті 15 ЦК України.
		За приписами частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		Статтею першою Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», передбачено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
		За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції закріплено такі елементи права на судовий захист, як право на розгляд справи; справедливість судового розгляду; публічність розгляду справи та проголошення рішення; розумний строк розгляду справи; розгляд справи судом, встановленим законом; незалежність і безсторонність суду. Справедливий розгляд справи включає в себе такі аспекти належного відправлення правосуддя, як право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду.
		Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права.
		       Судом встановлено, що на підставі Контракту № 17/19 від 09 квітня 2019 року ОСОБА_1 прийнято на роботу до Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського, призначено, як обрану за конкурсом, на посаду завідувача кафедри спеціально-правових дисциплін Навчально-наукового гуманітарного інституту Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського на термін з 09 квітня 2019 року по 08 квітня 2024 року. 
		       Листом Університету ім. В.І. Вернадського № 09\16-791 від 18.11.2019 року про розгляд інформації, яку вона виклала в листі 15.11.2019 року про повідомлення щодо вчинення корупційних дій директора Навчально-наукового гуманітарного інституту ОСОБА_4 , повідомлено ОСОБА_1 , що інформація про корупцію носить загальних характер та не вказує на конкретні відомі факти корупційних вчинків.
		       Листом Університету ім. В.І. Вернадського № 09\16-792 від 18.11.2019 року повідомлено ОСОБА_1 що на адресу керівництва Університету надходять повідомлення від працівників Університету про її некоректну поведінку, висловлення погроз на їх адресу та явної неповаги до інших працівників. Також повідомлено, що у разі порушення законодавства про вищу освіту, працю правил внутрішнього трудового розпорядку можуть бути застосовані заходи, передбачені чинним трудовим законодавством.
		       18.11.2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до в.о. ректора Таврійського національного університету ім..В.І. Вернадського з заявою щодо порушення контракту з боку Таврійського національного університету.
		        Листом Університету № 09\03-809 від 06.11.2019 року надана відповідь на заяву позивача про надання додаткової оплачуваної відпустки, яким повідомлено, що відпустка за період роботи позивача в Університеті з 09.01.2019 року по 08.01.2020 року була надана в повному обсязі в канікулярний період. Особова справа не містить документів, на підставі яких може надаватися додаткова відпустка згідно чинного законодавства. 
		       20.01.2020 року ОСОБА_1 звернулась до в.о. ректора Університету, голови профспілкової організації Університету з двома заявами про невиконання адміністрацією умов колективного договору та порушення прав працюючих.
		       Листом Університету № 09\01-809 від 22.11.2019 року повідомлено ОСОБА_1 що надійшла доповідна записка від начальника відділу кадрів на протиправні дії позивача з проханням прибути до ректора для дачі пояснень правомірності дій.
		       Листом Університету від 18.11.2019 року № 158/1/д повідомлено ОСОБА_1 щодо розгляду її заяви від 18.11.2019 року та про не підтвердження фактів викладених в заяві.
		       20.01.2020 року ОСОБА_1 звернулась до в.о. ректора Університету з заявою про направлення на стажування до Фінляндії зі збереженням заробітної плати з 02.02.2020 по 08.202.2020 року. До заяви приєднала запрошення Західно-Фінлянського коледжу від 13.01.2020 року № 0004/20/11.
		24.01.2020 року ОСОБА_1 до в.о. ректора Університету з заявою в якій повідомила що її заява про стажування не розглянута. 
		27.01.2020 року ОСОБА_1 до в.о. ректора Університету з заявою в якій в зв`язку з саботуванням опрацювання заяви щодо стажування просить надати їй відпустку без збереження заробітної плати з 03.02.2020 року строком на 5 днів.
		В цей же день, 27.01.2020 року ОСОБА_1 звернулась до директора Навчально-наукового гуманітарного інституту Університету з заявою про надання дозволу на спілкування з колегами-вченими 30.01.2020 року на заході «Презентація «Вибраних праць» доктора юридичних наук, професора ОСОБА_12 і бути відсутньою на робочому місці. 
		Листом Університету від 28.01.2020 № 12-д повідомило ОСОБА_1 , що Університет не має підстав оформити відрядження для участі в проекті «Школа з англійською мовою + стажування для освітян» та визнати участь у зазначеному проекті як підвищення кваліфікації (стажування). В той же час Університет не заперечує проти участі у проекті у вільний від роботи час. Даний лист надіслано поштою.
		29.01.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про заяву ОСОБА_1 про повідомлення про вчинення 28.01.2020 року о 10.40 год. По АДРЕСА_1 у приміщенні будівлі ТНУ, в кабінеті № 217-А, кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 125 КК України з боку ОСОБА_4 
		29.01.2020 року на адресу Університету Центральний госпіталь надіслав повідомлення про звернення потерпілого з приводу нещасного випадку, а саме ОСОБА_13 отримала травму на роботі.
		Наказом в.о. ректора Університету № 15-од від 28.01.2020 року з метою проведення службової перевірки щодо порушень громадського порядку та перешкоджання здійсненню навчального процесу завідувачем кафедри спеціально-правових дисциплін навчально-наукового гуманітарного інституту ОСОБА_13 , викладених у доповідній записці ректора ННГІ ОСОБА_4 від 28.01.2020 року. створено комісію.
		26.02.2020 року ОСОБА_1 звертається з заявою про вчинення адміністративного правопорушення за ст. 41-2 КУпАП на ім`я голови Державної служби України з питань праці, Голові НАЗК (для відома) в якій повідомляє про факти грубого порушення умов контракту та колективного договору з боку ТНУ. Розглянувши дану заяву Державна служба України з питань праці 31.03.2020 року повідомила ОСОБА_1 , що надано згоду на проведення позапланового заходу державного нагляду у ТНУ. Захід державного контролю буде проведено після закінчення карантину. 
		10.03.2020 року ОСОБА_1 звернулась до в.о. ректора Університету зі службовою запискою щодо приховування нещасного випадку на виробництві.
		11.03.2020 року позивач звернулась до в.о. ректора Університету з заявою щодо проведення службового розслідування нещасного випадку на виробництві.
		Листом Департаменту організації роботи із запобігання та виявлення корупції Національного агентства з питань запобігання корупції від 07.02.2020 року № 20-28/4199/20 повідомлено про прийняття зави ОСОБА_1 про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» директором Навчально-науковому гуманітарному інституту Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського ОСОБА_4 , у зв`язку з цим з 22 жовтня 2019 року ОСОБА_1 набуто статусу викривача. 
		Листом Департаменту організації роботи із запобігання та виявлення корупції Національного агентства з питань запобігання корупції від 17.02.2020 року № 20-18/5302/20 повідомлено Навчально-науковому гуманітарному інституту Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського, що завідувач кафедри спеціально-правових дисциплін Інституту ОСОБА_1 є викривачем, наголошено на необхідності безумовного дотримання посадовими особами Інституту Закону України «Про запобігання корупції» та недопущення порушення прав завідувача кафедри спеціально-правових дисциплін Інституту ОСОБА_1 як викривача. 
		Листом Департаменту організації роботи із запобігання та виявлення корупції Національного агентства з питань запобігання корупції від 12.03.2020 року № 20-28/9188/20 повідомлено Навчально-науковому гуманітарному інституту Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського про те, що завідувач кафедри спеціально-правових дисциплін Інституту ОСОБА_1 є викривачем, наголошено на необхідності безумовного дотримання посадовими особами Інституту Закону України «Про запобігання корупції» та недопущення порушення прав завідувача кафедри спеціально-правових дисциплін Інституту ОСОБА_1 як викривача. 
		14.04.2020 року позивач ОСОБА_1 звертається до в.о. ректора Університету з заявою щодо надання відомостей по факту проведеної службової перевірки, призначено наказом від 28.01.2020 року.
		25.06.2020 року на засіданні Вченої ради Таврійського національного університету ім..В.І.Вернадського оформленого проколом № 10 від 25.06.2020 року прийнято рішення про зміни в організації виробництва та праці.
		Наказом № 90-од від 25.06.2020 року з метою забезпечення та виконання статутних завдань, ефективної організації освітнього процесу, раціонального використання кошторисних призначень загального та спеціального фондів у 2020-2021 навчальному році здійснити заходи щодо оптимізації організаційної структури Університету: 
		- виключити зі складу інституту муніципального управління та міського господарства кафедру «Інформаційної діяльності та документознавства» та приєднати її до складу Навчально-наукового гуманітарного інституту;
		- реорганізувати кафедри «Спеціально-правових дисциплін», «Конституційного та міжнародного права», «Інформаційної діяльності та документознавства» шляхом злиття, створивши кафедру «Публічного та приватного права»;
		- внести зміни в назву кафедри «Психології та педагогіки» та перейменувати на «Психології, соціальної роботи та педагогіки» ;
		- реорганізувати кафедру «Економіки, підприємства та природних наук» Навчально-наукового інституту управління, економіки та природокористування шляхом поділу, створивши кафедру «Індустрії гостинності та сталого розвитку»;
		- реорганізувати кафедру «Публічного управління та адміністрування» шляхом злиття, створивши кафедру «Публічного управління та економіки»;
		- створити кафедру навчально-наукового інституту та журналістики та затвердити назву «Східної філології». 
		Цим же наказом скорочено три штатні одиниці: завідувачі кафедр Інформаційної діяльності та документознавства, Спеціально-правових дисциплін, Конституційного та міжнародного права. Виведено зі штатного розпису дві посади: завідувача кафедри Економіки, підприємства та природних наук та завідувача кафедри Публічного управління та адміністрування. Введено до штатного розпису Університету посади: завідувача кафедри Публічного та приватного права, завідувача кафедри Індустрії гостинності та сталого розвитку, завідувача кафедри Публічного управління та економіки, завідувача кафедри Східної філології.
		03.07.2020 року ОСОБА_1 було вручено персональне попередження, що у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці посада, яку вона обіймає підлягає скороченню. Також повідомлено, що у Таврійському національному університеті є вакантні посади, що зазначені в переліку вакантних посад, який додається до персонального попередження. Про вручення персонального попередження працівниками Університету було складено акт фіксації ознайомлення з документами.
		Листом № 138\238 від 25.06.2020 року повідомлено, що 26.06.2020 року о 12.00 в актовому залі головного корпусу Університету заплановано проведення спільного засідання кафедр Навчально-наукового гуманітарного інституту. 
		Службовою запискою ОСОБА_1 повідомила Навчально-науковий гуманітарний інститут про неможливість бути присутньою на засіданні кафедр. 
		Рішенням расширеного засідання кафедр Навчально-наукового гуманітарного інституту, оформленого протоколом № 1 від 26.06.2020 року рекомендовано призначити на посаду завідувача кафедри «Публічного та приватного права» ОСОБА_10 .
		01.07.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Голови НАЗК з заявою про захист прав викривача, в якому повідомила, що їй не надали чергову відпустку та скоротили її посаду.
		Наказом № 113-к від 17.07.2020 року ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни (відсутність на роботі 26.06.2020 року без поважних причин) оголошено догану. Даний наказ був предметом оскарження в суді. За даними поясненнями позивача в судовому засіданні наказ скасовано.
		20.07.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Голови НАЗК з заявою про захист прав викривача у зв`язку з оголошенням роботодавцем догани, в якому повідомила про вибіркове ставлення до неї.
		       Листом № 116-д від 02.07.2020 року Університет на виконання вимог ст. 49-4 КЗпП України, ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» повідомив про наступне скорочення посад завідувачів кафедр «Інформаційної діяльності та документознавства», «Спеціально-правових дисциплін», «Конституційного та міжнародного права». Даний лист надіслано поштою 02.07.2020 року.
		       Листом Університету № 118-д від 06.07.2020 року повідомлено ОСОБА_1 , що її заяви щодо надання відпустки від 22.06.2020 року, 01.07.2020 року, 03.07.2020 року розглянуті. Дані заяви не містять дати її написання, а тому не можуть бути розглянуті. Повідомлено, що ОСОБА_1 , як завідувачем кафедри не виконані вимоги контракту, а тому заява про надання відпустки може бути розглянута адміністрацією Університету лише в разі повторного виконання нею своїх обов`язків, передбачених контрактом та посадовою інструкцією та надання до навчально-наукового центру організації освітнього та виховного процесу усіх звітів і робочих планів. В додаток до цього листа направлено перелік вакантних посад. Даний лист надіслано поштою та вручено 13.07.2020 року.
		       15.07.2020 року ОСОБА_1 надала згоду на переміщення її на посаду завідувача кафедри публічного і приватного права.
		Листом Університету № 122-д від 17.07.2020 року повідомлено ОСОБА_1 , що оголошено конкурс на заміщення вакантних посад в Університеті. В додаток до цього листа надіслано перелік вакантних посад. Даний лист надіслано поштою та отримано 20.07.2020 року.
		04.08.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Університету з заявою про надання їй щорічної основної відпустки за 2020 рік, повідомивши про попередні звернення з аналогічними заявами від 22.06.2020 року, 22.06.2020 року (2), 02.07.2020 року, 03.07.2020 року та 03.08.2020 року.
		Наказом № 111-в від 04.08.2020 року ОСОБА_1 надано частину щорічної основної відпустки з 04.08.2020 року по 13.09.2020 року на 40 календарних дня.
		Рішенням Вченої ради Університету, оформленого протоколом № 12 від 31.08.2020 року, затверджено протокол лічильної комісії за результатами голосування щодо обрання за конкурсом на посаду завідувача кафедри публічного і приватного права Навчально-наукового гуманітарного інституту, обрано ОСОБА_10 .
		Листом Університету № 133-д від 05.08.2020 року проінформовано ОСОБА_1 про надання щорічної відпустки з 04.08.2020 року на сорок календарних днів. В дадаток до цього листа надіслано список наявних вакантних посад в Університеті. Даний лист надіслано поштою, який позивачем не отримано, повернуто відправнику за закінченням строку зберігання. 
		Листом Університету № 09\03-888 від 31.08.2020 року ОСОБА_1 повідомлено, що за результатами проведеного конкурсу її не було обрано за конкурсом на посади: завідувача публічного і приватного права; професора кафедри менеджменту та міжнародних економічних відносин навчально-наукового інституту управління, економіки та природокористування; професора кафедри публічного управління та економіки навчально-наукового інституту управління, економіки та природокористування; професора кафедри публічного управління та економіки навчально-наукового інституту управління, економіки та природокористування
		Листом Університету № 154-д від 04.09.2020 року повідомив про прийняте рішення расширеного засідання кафедр Навчально-наукового гуманітарного інституту від 26.06.2020 року. Також повідомлено, що впродовж липня - серпня 2020 року адміністрацією Університету ОСОБА_1 неодноразово надавались пропозиції щодо ї переведення на іншу вакантну посаду, яка відповідає її спеціальності та кваліфікації, проте згоди ОСОБА_1 не надходило. Тому просять надати згоду на її звільнення. Даний лист надісланого поштою 04.09.2020 року та отримано 24.09.2020 року.
		14.09.2020 року ОСОБА_1 звернулась до в.о. ректора Університету з заявою про звільнення її з роботи за ч. 1 ст. 39 КЗпП України.
		Листом Університету № 167-д від 16.09.2020 року повідомлено, що розглянуто заяву позивача про звільнення з посади на підставі ч.1 ст. 39 КЗпП України та відмовлено у звільненні за вказаних підстав, оскільки Університет не порушував умов укладеного контракту, норм трудового законодавства та колективного договору. В додаток до цього листа направлено список вакантних посад. Даний лист надіслано поштою та отримано 23.09.2020 року.
		18.09.2020 року ОСОБА_1 звернулась до т.в.о. ректора Університету з повторною заявою про звільнення її з роботи за ч. 1 ст. 39 КЗпП України.
		Листом Університету № 185-д від 02.10.2020 року повідомлено ОСОБА_1 про розгляд її повторної заяви про звільнення за ч. 1 ст. 39 КЗпП України та відмови у звільненні з цих підстав. Даний лист надіслано поштою та отримано 13.10.2020 року.
		Наказом № 219-к від 05.10.2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади завідувача кафедри спеціально-правових дисциплін навчально-наукового гуманітарного інституту за п.1 ст. 40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку.
		Наказом № 236-к від 15.10.2020 року у зв`язку з наданням ОСОБА_13 , 15.10.2020 року листків непрацездатності, внесено зміни до п. 1 наказу від 05.10.2020 року № 219-к та змінено дату звільнення з 05.10.2020 року на 16.10.2020 року. 
		Листом НАЗК повідомило ОСОБА_1 про розгляд її заяв від 18.02.2020 року, 26.02.2020 року, 01.07.2020 року та 10.07.2020 року. НАЗК неодноразово надсилало запити з вимогою надати необхідну інформацію та копії документів. Проте, Університет, в порушення норма Закону, систематично відмовляє НАЗК в наданні запитувальної інформації та документів. У зв`язку з цим 16.06.2020 року та 15.09.2020 року стосовно в.о. ректора Університету складено протоколи про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1,2 ст. 188-46 КУпАП. За результатами матеріалів адміністративного проколу від 16.06.2020 року Печерським районним судом м. Києва прийнято рішення згідно якого ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення накладено штраф та внесено відомств про ОСОБА_3 до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення. Матеріалі адміністративного проколу від 15.09.2020 року наразі знаходяться на розгляді в Печерському районному суді міста Києва. 
		Трудові правовідносини врегульовані Кодексом Законів про працю України (далі КЗпП).
		Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (ч.1 ст. 43 КЗпП).
		Згідно п.5 ч.1 ст. 43-1 КЗпП розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації;
		За змістом ч. 1, 2, 3 ст.49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
		Згідно з частиною третьою статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
		Відповідно до ч. 5 ст. 43 КЗпП України, виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору. 
		Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
		Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		Постановою пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 р. № 9 роз`яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП1, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у роботодавця мали місце зміни в організації виробництва і праці (якщо йдеться про звільнення у зв`язку із ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації), скорочення чисельності або штату працівників, чи додержувався власник або уповноважений ним орган норм законодавства, що регулюють звільнення працівника, які є докази змін в організації виробництва і праці, а також того, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, і те, чи не мав звільнений працівник переважне право залишитися на роботі та чи було попереджено його за 2 місяці про наступне звільнення (п. 19 постанови).
		При розгляді даної справи суд не з`ясовує обставини щодо наявності (або відсутності ) порушень позивачем трудової дисципліни або відповідності позивача займаної посади, на які посилаються представники відповідача у своїх заявах по суті справи так як дані обставини не є предметом розгляду даної справи та не мають відношення до процедури звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штатів.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 була ознайомлена та попереджена з Наказом від 25.06.2020 року за № 90-ОД та про можливе вивільнення 03.07.2020 року, тобто за два місяці у відповідності до положень ч.1 ст.49-2 КЗпП України; Університет виконав вимоги щодо завчасного повідомлення первинної профспілкової організації про наступне вивільнення працівників, завчасно надіслав лист з метою отримання згоди на звільнення позивача з посади, але не отримав у встановлені ч.5 ст. 43 КЗпП України відповіді від профспілкової організації; Університет виконав вимоги щодо запропонування позивачеві іншої роботи.
		Що стосується змін в організації виробництва та праці. 
		Детально вивчивши наказ № 90-ОД від 25.06.2020 року про зміни в організації виробництва та праці, суд приходить до наступного висновку. З тексту наказу вбачається, що з метою забезпечення та виконання статутних завдань, ефективної організації освітнього процесу, раціонального використання кошторисних призначень загального та спеціальних фондів у 2020-2021 навчальному році, для удосконалення кадрової політики Університет скорочує три посади та виводить із штатного розпису лише дві посади, а вводить до штатного розпису Університету чотири посади. За таких обставин, зазначений наказ носить вибірковий характер лише стосовно двох осіб, в тому числі ОСОБА_1 , та спрямований на порушення її прав та інтересів. 
		Щодо застосування до позивача гарантій як до викривача у відповідності до вимог Закону України «Про запобігання корупції»
		Згідно змісту п.12 ч.1 ст. 1 Закону України « Про запобігання корупції» ( далі Закон 1700-VII ) викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв`язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.
		Частиною першою статті 53-3 Закону  України «Про запобігання корупції» визначено, що права викривача виникають з моменту повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.
		Згідно вимог ч.1 ст. 53-4 Закону України «Про запобігання корупції» викривачу, його близьким особам не може бути відмовлено у прийнятті на роботу, їх не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.
		Верховний Суд у постанові від 06 жовтня 2021 року по справі № 361/8080/18 зазначив, що викривач набуває свого статусу з моменту, коли він здійснив всі залежні від нього дії для повідомлення про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, щоб відповідна інформація надійшла до адресата.
		З моменту набуття особою статусу викривача, останній здобуває імунітет, суть якого розкрито в частині третій статті 53 Закону України «Про запобігання корупції».
		Таким чином при розгляді даного питання суду слід встановити чи є позивач викривачем у розмінні вимог даного Закону та чи пов`язане його звільнення із поданням ним повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних із корупцією правопорушень.
		Згідно пояснень третьої особи Департаменту запобігання та виявлення корупції Національного агента з питань запобігання корупції ОСОБА_1 звернулась до Національного агентства 28.10.2019 року про порушення директором навчально-наукового гуманітарного інституту Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського Ілляшком О.О. вимог ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» у зв`язку з чим набула статусу викривача.
		Відповідно до положень ст. 53 Закону України «Про запобігання корупції» особа або член її сім`ї не може бути звільнена у зв`язку з повідомленням нею про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою.
		Водночас такий імунітет не є абсолютним і має певні межі. В першу чергу, повинен бути наявним зв`язок між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою.
		Наступною обставиною, що свідчить про наявність у викривача імунітету, є те, що ним повинно бути повідомлено про порушення саме Закону України «Про запобігання корупції», а не іншого закону і саме тих вимог, які ним визначені, у тому числі встановлені ним заборони і обмеження.
		Ще одним обов`язковим елементом, за наявності якого особа отримує імунітет викривача, є застосування до нього, негативних заходів впливу, перелік яких не є вичерпним.
		Про наявність зв`язку між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою може свідчити, зокрема, але не виключно такі обставини: певна послідовність подій (спочатку повідомлення особою про факти корупції, потім - застосування до викривача негативних наслідків, а не навпаки); наближеність в часі цих подій (застосування негативних наслідків до викривача відбулось незадовго після повідомлення ним про факти корупції); наявність різного роду погроз до викривача після повідомлення ним про факти корупції; відсутність в минулому (до моменту повідомлення) претензій до працівника, в тому числі й з боку осіб, про корупційні діяння яких ним повідомлено.
		Перевірка наявності чи відсутності наведених обставин дає змогу стверджувати про відсутність чи наявність причинного зв`язку між виданням спірного наказу із діяльністю позивача, як викривача.
		З матеріалів справи вбачається, що Листом НАЗК № 20-18/5302/20 від 17.02.2020 року повідомило Навчально-науковий гуманітарний інститут Таврійського національного університеті ім. В.І.Вернадського, що від ОСОБА_1 на адресу НАЗК надійшла заява щодо наявності в Інституті можливих фактів мобінгу та переслідування, позивач є викривачем та повідомлено про безумовне дотримання посадовими особами Інституту Закону України «Про запобігання корупції» та недопущення порушення прав завідувача кафедри спеціально-правових дисциплін Інституту ОСОБА_1 як викривача. 
		Крім цього, листом НАЗК № 20-28/9188/20 від 12.03.2020 року надіслало лист до Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського аналогічного змісту.
		Отже, підтверджено що про наявність повідомлення про порушення Закону України «Про запобігання корупції» та набуття статусу викривача було відомо керівництву підприємства на час здійснення процедури скорочення штату.
		Аналізуючи надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що скорочення штату, що стало у подальшому підставою для звільнення позивача, а також подання заяви ОСОБА_1 на адресу НАЗК за фактом можливого порушення посадовими особами Університету вимог частини першої статті 53-4 Закону України «Про запобігання корупції», з огляду на специфіку правовідносин у період з листопада 2019 року по червень 2020 року, не є значно віддаленими у часі, відсутність доказів наявності відсутність в минулому (до моменту повідомлення) претензій до ОСОБА_1 , в тому числі й з боку ОСОБА_11 , про корупційні діяння якого було повідомлено, а тому суд приходить до висновку про наявність зв`язку між звільненням позивача і поданням нею заяви до НАЗК.
		Відповідно до ч. 3 ст. 81 ЦПК України, у справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, зменшення розміру заробітної плати тощо) у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою обов`язок доказування, що прийняті рішення, вчинені дії є правомірними і не були мотивовані діями позивача чи його близьких осіб щодо здійснення цього повідомлення, покладається на відповідача.
		Всупереч ч.3 ст. 81 ЦПК України, стороною відповідача не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження тієї обставини, що звільнення позивача з займаної посади є правомірним і не було мотивовано діями позивача щодо здійснення нею повідомлень про вчиненні правопорушення посадовими особами відповідача за час обіймання позивачем займаної ним посади, враховуючи наявність у ОСОБА_1 , як викривача, гарантованого Законом імунітету.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Отже, звільнення працівника з порушенням установленого законом порядку свідчить про порушення вищезазначених гарантій, застосовуваних під час реалізації процедури звільнення працівника та тягне за собою поновлення його прав.
		Частиною 1 ст. 235 КЗпП України визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що звільнення позивача з займаної посади за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України відбулося з порушенням вищенаведених вимог чинного законодавства, а отже наявні правові підстави для задоволення позовних вимог про поновлення на роботі позивача.
		Згідно ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік
		Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи із виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно з п. 4 вказаного порядку при обчисленні середньої заробітної плати за два останні місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.
		Згідно до правового висновку Верховного суду, викладеного у справі № 501/2316/15-ц від 26.08.2020 року у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду «вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника».
		У даному випадку позивач має право на отримання середнього заробітку за період з 17.10.2020 року по 25.01.2022 року, тобто за 14 місяців 25 робочих днів.
		Згідно з довідкою про доходи, наданою Університету, про розмір заробітку ОСОБА_1 відповідно до правил розрахунку середнього заробітку, установленими Порядком №100, у всіх випадках її збереження середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 , виходячи з виплат за два останні календарні місяці роботи, що передують місяцю звільнення (серпень-вересень 2020 року) складає 17032 грн. 58 коп. середньомісячна заробітна плата та 811 грн. 07 коп. середньоденна заробітна плата.
		В абзаці п`ятому пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено наступне: «Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення». Суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. При цьому, відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.
		За час вимушеного прогулу, який становить 14 місяців 25 робочих дня, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу заробітну плату в розмірі 259 543 грн., який визначений без відрахування податку на доходи фізичних осіб і інших загальнообов`язкових платежів, суми яких підлягають утриманню при виплаті вказаної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Щодо позовних вимог в частині стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.
		Положеннями статті 237-1 Кодексу Законів про працю України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Так, встановлено факт порушення трудових прав ОСОБА_1 незаконним звільненням, що на думку суду спричинило моральні переживання позивача через неправомірність дій роботодавця.
		Згідно ст.ст.  23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.
		Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Вирішуючи вимогу про стягнення моральної шкоди, суд виходить з того, що захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.
		Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин, тому обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності та при визначенні її розміру враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Враховуючи ту обставину, що відповідачем було порушено трудові права позивача у зв`язку із її незаконним звільненням, через що, був порушений її звичайний ритм життя та певні душевні хвилювання, в тому числі із необхідністю звертатися до судового захисту своїх порушених прав та необхідністю доведення перед судом правомірності своїх вимог, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає моральна шкода у розмірі  5 000 грн., з урахуванням характеру та обсягу моральних страждань, яких зазнав позивач, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Із врахуванням викладеного, проаналізувавши усі докази наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про поновлення на роботі викривача, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню частково.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3200,00 грн.
		На підставі викладеного, керуючись Кодексом законів про працю, Цивільним кодексом України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», Законом України "Про запобігання корупції", ст.4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -
		 
		у х в а л и в:
		 
		Позов ОСОБА_1 до Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського, треті особи: Національне агентство з питань запобігання корупції, Первинна профспілка Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського, ОСОБА_3 , про поновлення на роботі викривача, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
		Поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача кафедри спеціально-правових дисциплін Навчально-наукового гуманітарного інституту Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського з 16.10.2020 року .
		Стягнути з Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 259 543 грн.
		Стягнути з Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського на користь ОСОБА_1 5000 грн. моральної шкоди.
		В решті позову відмовити.
		Стягнути з Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського на користь ОСОБА_1 3200 грн. судового збору.
		Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі   ОСОБА_1 на посаді завідувача кафедри спеціально-правових дисциплін Навчально-наукового гуманітарного інституту Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повний текст рішення виготовлено 31.01.2022 року.
		 
		Дані сторін:
		Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ;
		Відповідач: Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського, ЄДРПОУ 02070967, адреса місцезнаходження: місто Київ, вулиця Джона Маккейна, 33;
		Третя особа: Національне агентство з питань запобігання корупції, ЄДРПОУ 40381452, адреса місцезнаходження: місто Київ, бульвар Дружби Нардів, 28;
		Третя особа: Первинна профспілкова Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського, ЄДРПОУ 43075844, адреса місцезнаходження: місто Київ, проспект Перемоги, 10.
		Третя особа: ОСОБА_3 , РНОКПП невідомий, адреса місцезнаходження : місто Київ, проспект Перемоги, 10 .
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                 Н.О. Яровенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...