Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 426/1648/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 09.02.2022. Зареєстровано: 10.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 11.02.2022.

Номер судового провадження: 2/426/33/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 426/1648/21 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 лютого 2022 року ,                                                                        м.Сватове
		Сватівський районний суд Луганської області у складі головуючого судді Криви Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом   ОСОБА_1 до Приватного Акціонерного товариства «ВФ Україна» про захист прав споживача зобов`язанням надання повної необхідної, доступної, достовірної й своєчасної інформації про продукцію, її виробника (виконавця, продавця) послуг і визнання прав споживача на припинення та припинення злочинних дій з надання послуг, що погрожують життю усіх споживачів, - 
		 
		встановив: 
		 
		Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного Акціонерного товариства «ВФ Україна» про захист прав споживача зобов`язанням надання повної необхідної, доступної, достовірної й своєчасної інформації про продукцію, її виробника (виконавця, продавця) послуг і визнання прав споживача на припинення та припинення злочинних дій з надання послуг, що погрожують життю усіх споживачів.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04 квітня 2021 року ним отримано на телефон повідомлення від відповідача про намір вчинення злочину розповсюдженням дії його послуг мережі 4G на території проживання споживача - заявника і усіх взагалі верств споживачів м. Сватове без слухання думки і отримання наявності до того жодної згоди від відповідних споживачів та територіальних громад України.
		Вважає такі дії злочинними та незаконними з наступних підстав. 
		Технології відповідача є розверненням його іноземними власниками - беніфеціарами на території України під приводом покращення і прикриттям засобів ніби-то зв`язку високоточних військових технологій контролю та масового вбивства, такі дії відповідача розкрито і вже визнано особливо тяжким злочином. Зазначає, що з`ясувавши це і що встановлено 3G і вже можливо таємно є і 5G він звертався до голови Сватівського суду. Мера м. Сватове та начальника поліції Сватівського ВП ГУНП в Луганській області із заявою (повідомленням) про злочин «Про необхідність демонтажу смертельно - небезпечних пристроїв опромінення рамок, турнікетів та вишки начеб-то сотового зв`язку 2G, 3G, 4G (і можливо 5G), якими воно проігноровано.
		На підставі п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 16 ЦК України позивач заявляє про захист цивільних прав та інтересів споживача послуг зв`язку такими способами: визнання права, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, адже дії є злочинними та незаконними.
		Посилаючись на ЗУ «Про захист прав споживачів», вимагає усунення небезпеки, створеної внаслідок підприємницької і іншої явно злочинної діяльності відповідача Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна», яка загрожує життю та здоров`ю усіх позивачів; зобов`язати відповідача Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» надати споживачу ОСОБА_1 повну, достовірну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця) смертельно небезпечних пристроїв опромінення вишок «Вікно» розвернутої зброї масового знищення під прикриттям послуг сотового зв`язку 2G, 3G, 4G (і можливо і 5G, 6 G) установчі документи: Статут: довідку ЕГРПОУ; ліцензію на провадження господарської діяльності з надання телекомунікаційних послуг, адже така діяльність відповідача регулюється Конституцією та законодавством про зв`язок; копію договору ПрАТ «ВФ Україна» з відповідною територіальною громадою України; акт передачі у користування власності УССР (СССР); комплектну документацію на вишку(ки); медичні сертифікати про підтвердження про відсутність небезпеки від неї (них); наявність згоди на встановлення відповідної територіальної, вуличної, квартальної, міської громади; ситуаційний план з відміткою місця установки БС; копії договорів оренди або права власності; розрахунки визначення рівня електромагнітних полів на прилеглій до базової станції території із зазначенням меж санітарно-захисних зон, зон обмеження забудови; діаграми спрямованості антен чи порушені ними нормативи установки та висота вишки стільникового зв`язку поблизу житлових будинків, межі санітарної зони та відстань всередині санітарних зон вишок та ін. і незалежно від наявності чи відсутності таких заборонити і демонтувати смертельно небезпечні пристрої опромінення вишки начеб-то сотового зв`язку 2G, 3G, 4G (і можливо і 5G, 6 G), як такі; винести окрему ухвалу, якою зобов`язати Сватівський ВП ГУНП в Луганській області керуючись Положенням «Про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань» затвердженого наказом від 06.04.2016 № 139, внести до ЄРДР підозру щодо власника, службових осіб та персоналу так званого «Сотового зв`язку Сватівської вишки 2G, 3G, 4G (і можливо і 5G)» щодо наявності у їх діях ознак ряду злочинів, передбачених ст. 442, 202, 205, 236 КК України та негайно перевірити наявність засновницьких та правовстановчих документів, у т.ч.: установчих документів: Статут; довідку ЕГРПОУ; ліцензію на провадження господарської діяльності з надання телекомунікаційних послуг, адже така діяльність відповідача регулюється Конституцією та законодавством про зв`язок; копію договору ПРАТ «ВФ Україна» з відповідною територіальною громадою України; акт передачі у користування власності УССР (СССР); комплектну документацію на вишку(ки); медичні сертифікати про підтвердження про відсутність небезпеки від неї (них); наявність згоди на встановлення відповідної територіальної вуличної, квартальної, міської громади; ситуаційний план з відміткою місця установки БС; копії договорів оренди або права власності; розрахунки визначення рівня електромагнітних полів на прилеглій до базової станції території із зазначенням меж санітарно - захисних зон, зон обмеження забудови; діаграми спрямованості антен, чи порушені ними нормативи установки та висота вишки стільникового зв`язку поблизу житлових будинків, межі санітарної зони та відстань всередині санітарних зон вишок та ін. -і незалежно від наявності чи відсутності таких проконтролювати негайну заборону і демонтаж смертельно небезпечних пристроїв опромінення вишки начеб-то сотового зв`язку 2G, 3G, 4G (і можливо і 5G, 6 G) як таких. 
		Ухвалою судді Сватівського районного суду Луганської області від 02 червня 2021 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
		В зв`язку з не усуненням недоліків позивачем ухвалою судді Сватівського районного суду Луганської області від 17 червня 2021 року позовну заяву було повернуто позивачу.
		15 вересня 2021 року позивач подав апеляційну скаргу на ухвалу суду про повернення позову, постановою Луганського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року апеляційну скаргу було задоволено, ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 17 червня 2021 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду.
		Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 08 грудня 2021 року було відкрито провадження у даній справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи; запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали подати до суду відзив на позов, копія якого разом із доданими до нього документами надіслати позивачу.
		05 січня 2022 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого ПрАТ «ВФ Україна» повністю заперечує проти позовних вимог, вважає викладені підстави для його задоволення - необґрунтованими, не доведеними та такими, що не мають прийматися до уваги судом, а позовні вимоги такими, що не мають підстав для їх задоволення. 
		Зазначений відзив було направлено на адресу позивача ОСОБА_1 29 грудня 2021 року (а.с.150-151). Відповідно до трекінгу відправлення відзив отримано позивачем 14 січня 2022 року.
		У встановлений ухвалою суду про відкриття провадження строк для надання відповіді на відзив позивач відповідь на відзив не подав.
		Відповідно до ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
		Дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
		У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		У рішенні Конституційного суду України № 18-рп/2004 від 01 грудня 2004 року визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
		Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Згідно ч.1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами недопускається.
		Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до змісту ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Частина 2 статті 78 ЦПК України передбачає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, що закріплено у ст. 79 ЦПК України.
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 80 ЦПК України).
		Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. 
		Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
		У статті 1 вищезгаданого Закону, а саме пункті 22 дано поняття терміну споживач, тобто це  фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. 
		Тобто, позивач, вважаючи себе споживачем, звертаючись до суду зобов`язаний був викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги у відповідності до норм ЗУ «Про захист прав споживачів», зазначивши яке саме право споживача порушено у відповідності до ст. 21 цього Закону, навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються цим Законом.
		Однак, таке обґрунтування відсутнє, позивач не конкретизував, яке саме його право чи інтерес саме як споживача продукції чи послуг порушене відповідачем, при цьому не вказавши, якими саме неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача, як надавача послуг, таке право чи інтерес порушене, а також не зазначає доказів на підтвердження цих обставин.
		Відповідно до ЗУ «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
		У зв`язку з цим, застосування ЗУ «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами.
		Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
		Як вбачається з матеріалів справи предметом позову є використання відповідачем у своїй господарській діяльності споруд електрозв`язку, технічних засобів телекомунікацій або телекомунікаційного обладнання, що використовують радіо технологію бездротової передачі даних, у зв`язку з чим до спірних правовідносин ЗУ «Про захист прав споживачів» не має застосовуватись, і тому посилання позивача на відповідні норми цього Закону суд не бере до уваги.
		Відповідно до положень ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		Таким чином, виконання позивачем обов`язку викладу своїх вимог щодо чітко визначеного предмету спору та їх обґрунтування є основою для належного виконання завдань цивільного судочинства.
		Щодо розміру судових витрат, які позивач поніс та/або очікує понести до закінчення розгляду справи по суті в сумі 2000 грн, слід зауважити, що відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). В порушення даної норми Закону до позовної заяви не додано жодних доказів про понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 2000 грн, а також документи, що підтверджують повноваження адвоката, як представника «всіх споживачів», відповідно до приписів ч. 4 ст. 62 ЦПК України.
		Враховуючи викладене суд не вбачає будь-яких порушень в діяльності відповідача ПрАТ «Водафон Україна», а тому і вимоги про постановлення судом окремої ухвали про зобов`язання Сватівського ВП ГУНП в Луганській області внести відомості до ЄРДР щодо власника, службових осіб та персоналу ПрАТ «Водафон Україна» не підлягають задоволенню. 
		Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про захист прав споживача зобов`язанням надання повної необхідної, доступної, достовірної й своєчасної інформації про продукцію, її виробника (виконавця, продавця) послуг і визнання прав споживача на припинення та припинення злочинних дій з надання послуг, що погрожують життю усіх споживачів є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 44, 77-79, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд - 
		ухвалив:
		 
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного Акціонерного товариства «ВФ Україна» про захист прав споживача зобов`язанням надання повної необхідної, доступної, достовірної й своєчасної інформації про продукцію, її виробника (виконавця, продавця) послуг і визнання прав споживача на припинення та припинення злочинних дій з надання послуг, що погрожують життю усіх споживачів - відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повний текст рішення складено 09 лютого 2022 року.
		 
		Суддя Ю.В.Крива

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...