Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 711/8214/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 10.02.2022. Зареєстровано: 10.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 11.02.2022.
Дата набрання законної сили: 14.03.2022
Номер судового провадження: 1-кп/711/67/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020256010000643

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 711/8214/20
		Номер провадження 1-кп/711/67/22
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		10 лютого 2022 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
		Головуючого судді - ОСОБА_1 
		при секретарях судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		ОСОБА_5 , ОСОБА_6 
		за участі прокурорів  ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси кримінальне провадження № 1202025610000643 від 30.09.2020 року по обвинуваченню 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Мельники Чорнобаївського району Черкаської області, українки, громадянки України, одруженої, пенсіонерки, на час вчинення кримінального правопорушення працювала викладачем в Черкаській гімназії № 9 імені О.М. Луценка, освіта вища - педагогічна, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, інвалідом, ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС, учасником бойових дій та депутатом не являється, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
		   за участі: 
		потерпілої - ОСОБА_10 ,
		представників потерпілого - адвокатів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
		обвинуваченої  ОСОБА_9 ,
		захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_13 , суд -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		28 вересня 2020 року близько 13 години 34 хвилин ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на сходинковому майданчику другого поверху будівлі Черкаської гімназії № 9 імені О.М. Луценка по вулиці Юрія Іллєнка, 52 в місті Черкаси, під час конфлікту між нею та колишньою свахою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на ґрунті особистих неприязних відносин, маючи прямий умисел направлений на нанесення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи можливість настання суспільно - небезпечних наслідків, умисно почала штовхати останню в спину та плечі, намагаючись зіштовхнути її зі сходів. Коли ОСОБА_10 схопилась обома руками за перила, намагаючись уникнути неминучого падіння, ОСОБА_9 умисно нанесла останній два удари корпусом мобільного телефону, який тримала в правій руці, в голову, а саме в потиличну ділянку праворуч, один раз по нижній частині потилиці і двічі нанесла удар мобільним телефоном в праве плече. Після чого почала умисно дерти своїми нігтями руки потерпілої. 
		Внаслідок вчинення своїх протиправних дій, ОСОБА_9 заподіяла потерпілій ОСОБА_10 тілесних ушкоджень у вигляді саден правої кисті, травматичних набряків м`яких тканин шиї та лівої поперекової ділянки, які у відповідності до висновку судово-медичної експертизи за № 02-01/931 від 09.10.2020 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не є небезпечними для життя в момент заподіяння. 
		Вказаними діями ОСОБА_9 вчинила кримінальне правопорушення - проступок передбачений ч.1 ст.125 КК України, а саме - умисне легке тілесне ушкодження.
		Допитана в судовому засіданні обвинувачена  ОСОБА_9 вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення не визнала. Цивільний позов заявлений потерпілою ОСОБА_10 не визнала в повному обсязі. Надала суду наступні покази, що передувало цим подіям декілька років неприязних відносин між потерпілою та її сином. ОСОБА_10  це її колишня сваха, тобто матір першої дружини її сина. Діти жили в шлюбі три-чотири роки, після чого ОСОБА_10 їх розлучила. На момент конфлікту вона працювала вчителем молодших класів в гімназії № 9. Оскільки тривали судові процеси, щодо встановлення місця проживання її онуків. Судом було прийнято рішення, що діти повинні проживати з батьком, тобто з її сином. Потерпіла весь час перешкоджала виконанню рішення та безпосередньому їх спілкуванню з дітьми. На вихідні, в той час, як вона забрала дітей до себе, вони з сином вирішили, що діти мають залишитися жити з ними. Також ними було прийнято рішення, щодо переведення дітей до іншої школи, а саме до 9-ої гімназії. В день події уроки були о другій зміні, а тому вона взяла із собою онуків до школи, з метою ознайомлення їх з навчальним закладом. В цей час її син поїхав за документами дітей. Вона посадила своїх онуків - ОСОБА_14 і ОСОБА_15 в своєму класі на задній парта. Потерпіла ОСОБА_10 , яка обманним шляхом, повз охоронця прийшла до її класу. Вона відкрила двері і з порогу запитала: «Де діти?». Натомість вона запитала потерпілу, як вона сюди потрапила і вийшла до неї в коридор. В цей час вона побачила онука ОСОБА_15 і взявши його за руку почала вести за собою. На це вона сказала їй , щоб вона залишила дитину і залишили приміщення. Вона не вважає, що з нею билася. Вважає, що потерпіла використала цей момент, скільки вона декілька разів ходила до слідчої, щоб порушили кримінальну справу. Слідча неодноразово пояснювала, що в неї безліч інших важливих справ, проте ОСОБА_16 не реагувала. Те що вказує потерпіла, що вона її била,а вона в цей час просто стояла, то це все не правда. Побиття не було, вони між собою штовхалися. Якби вона була така побита, то хіба б вона ходила дві години по шкільному дворі і чекала на поліцію. Також зазначає, що поява ОСОБА_10 її здивувала, так як в школі в цей час був карантин. Вона ввела в оману охоронця, якому неправдиво повідомила, що іде до директора, а сама пішла до неї в клас. Тоді вона працювала в 209 кабінеті. Після того, як вона вийшла в коридор, то на відеозаписі можна побачити, що вона в напрямку сходів іде попереду ОСОБА_10 оскільки мала намір покликати охоронця. Вважає, що не вона била ОСОБА_10 , а навпаки остання штовхала та провокувала її. Під час штовханини між нею і ОСОБА_10 , онука біля них не було, оскільки в цей час ОСОБА_15 забрала вчителька історії і вони сиділи біля вікна. В подальшому після вказаної події, за скаргами ОСОБА_10 було скликано комісію в школі, після чого її було притягнуто до відповідальності. Наразі вона не працює в школі. 
		Незважаючи на повне невизнання вини обвинуваченою  ОСОБА_9 вина останньої у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення повністю доводиться зібраними по справі доказами, які ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та взаємозв`язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги.
		В судовому засіданні допитана потерпіла ОСОБА_10 , яка надала суду покази, що обвинувачена ОСОБА_9 це її колишня сваха, а саме матір колишнього чоловіка її доньки. Вони мають онуків ОСОБА_15 і ОСОБА_14 . До 20 вересня онуки проживали з нею і навчалися в 19 школі. 21.09.2020 року їх забрала ОСОБА_9 на побачення і вони додому вже не повернулися. В подальшому близько тижня її онуки ОСОБА_15 і ОСОБА_14 не відвідували школу, в зв`язку з чим вона ходила і до директора навчального закладу і в службу в справах неповнолітніх, щоб дізнатися причину. Там їй сказали, щоб вона зверталася в 9-ту гімназію, оскільки дітей мають перевести на навчання туди. Станом на 28 вересня діти не були на навчанні ні в 19 школі, ні в 9 гімназії. 28.09.2020 р. близько 14 год. 00 хв. вона приїхала до Черкаської міської гімназії № 9 ім. О.М. Луценка, щоб зустрітись з директором даної школи та вирішити питання щодо її онуків. Зайшла в школу побачила, що сиділи діти старших класів, вона запитала у них де знаходиться директор, на що останні порадили звернутися до охоронця. А охоронець її провів до директора. Кабінет директора був зачинений і його не було на місці. Тому вона запитала де знаходиться вчитель ОСОБА_9 , так як вона мала намір запитати де діти, на що охоронець їй показав напрямок до класу 209. Підійшовши до кабінету № 209, вона тихенько постукала та відкрила двері, кивком голови привіталася з ОСОБА_9 . В цей момент її побачив внук Рома, який сидів на останній парті. Вона помахала рукою онуку, щоб він вийшов до неї, так як вона мала намір з ним поговорити та дізнатися, де інша дитина. Рома встав і направився до неї. В цей час ОСОБА_9 підійшла до дверей і стала їх причиняти, ставити коліно, щоб дитина не могла вийти. Однак, ОСОБА_17 прослизнув і вийшов до неї в коридор. Щоб не заважати класу працювати, вона взяла ОСОБА_18 за руку і не розмовляючи, вони відійшли в сторону до сходів та почали розмовляти. Вона запитала де ОСОБА_14 , на що він сказав, що на уроці. В цей час, під час спілкування з внуком, ззаду до неї підійшла ОСОБА_9 та в присутності дитини затіяла сварку. ОСОБА_9 розмовляла на підвищених тонах, а потім почала штурхати її у плече і кричати, як вона сюди зайшла. Дійшовши майже до середини сходів, ОСОБА_9 почала вже її штурхати. В цей час проходила вчитель історії, якій ОСОБА_19 жестом показала, що дитину треба забрати. Вчитель історії позвала дитину до себе до вікна, де вони і перебували. Вона вже не дуже бачила, що вони там робили, оскільки обличчям була повернута до сходів. ОСОБА_9 почала її штовхати. Розуміючи, що вона зараз просто скотиться зі сходів, вона схопилася обома руками за перила. В лівій руці у неї було дві сумки, а тому правою руко вона трималася більше ніж лівою. Спочатку удар був у поперек, потім два удари були в голову, удар по шиї правою рукою, був удар по плечу. При цьому вона тримала її іншою рукою, так що у неї залишилися синці. Після цього, ОСОБА_9 почала розжимати їй руки від перил, щоб зіштовхнути зі сходів, і в той час розуміючи, що вона вже падає, тому почала голосно кричати, щоб її рятували, бо вона її просто вб`є. На першому поверсі чергували старшокласники дівчина і хлопець, повз них проходив ще один хлопець старшокласник, які це бачили. Сотникову це не зупинило. Ларису ОСОБА_20 зупинила якась жінка, яка проходила повз них, яка була у коричневому одязі. Вона їй просто сказала «зупинись». При цьому у ОСОБА_19 був розбитий телефон, при цьому вона кричала, де охорона і хто її пропустив у школу. Також вона кричала, щоб викликали поліцію. На це вона їй відповіла, що сама має намір викликати поліції і щоб вона заспокоїлася. Коли вона спустилася вниз, то її зустрів охоронець, який провів її на вихід, через інші двері, а не ті через які вона заходила до школи. І вже там на сходах вона викликала працівників поліції. Після цього вона пройшла на подвір`я, де чекала на поліцію біля пам`ятника. Потім приїхала поліція і відібрала покази. Після отриманих ушкоджень вона зверталася до лікаря та проходила лікування. А саме, від умисних дій ОСОБА_9 вона отримала тілесні ушкодження: боліла з лівої сторони поперекова зона, дуже боліла шия де сонна артерія та голова. Тому вона робила обстеження на струс мозку. Трохи пізніше у неї пішов набряк руки і плеча. Вона близько тижня - півтора не могла підіймати руку. В зв`язку з цим, вона проходила лікування, робила електро процедури на руку. Загалом, між нею і ОСОБА_19 ніколи не було добрих стосунків. Конфліктні ситуації виникали і раніше, але вона лише була свідком, а не учасницею. Для сім`ї ОСОБА_21 насилля - це була норма. Син обвинуваченої під час шлюбу постійно бив її доньку, бив сильно до каліцтва. 
		Свій цивільний позов підтримує в повному обсязі. Просить стягнути матеріальну шкоду в розмірі 679,22 грн., яка полягає у витратах на лікування. Зокрема вона понесла витрати коли робила УЗД шиї, УЗД плеча, електро процедури, про що свідчать чеки. Крім того вважає, що діями ОСОБА_9 їй завдана моральна шкода, яку вона оцінює в 15000 грн. Моральна шкода полягає в понесених нею моральних страждань як під час конфлікту, так і після нього. Її обурює, те що конфлікт відбувся перед дітьми і його вчинила жінка  педагог. Після події вона тривалий час не могла оговтатися та нормально жити. Вся ситуація навколо конфлікту приносить суттєвий дискомфорт в її повсякденне життя.
		В судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_22 , яка надала покази, що вона працює вчителем історії Черкаської гімназії № 9 імені О.М.Луценка. Ні з потерпілою, ні з обвинуваченою в родинних чи приятельських відносинах не перебуває. Так, у вересні 2020 року, в той час як у неї був вільний проміжок між уроками, вона перебувала на другому поверсі біля свого кабінету та чекала наступного уроку. З блоку молодшої школи відчинилися двері, проте вона не зважала на те, хто там виходить, і коли вже поруч з нею пройшли люди, які говорили на підвищених тонах, лише тоді вона підняла очі і подивилася хто ці люди. В одній із жінок вона впізнала свою колегу ОСОБА_19 , іншу жінку вона не знала. З ними разом був ще хлопчик. Що вони обговорювали вона не знає. Жінки дійшли до сходів. Вона почула голосну розмову, побачивши що біля них знаходиться дитина, підійшла до них і просто забрала хлопчика і відвела до вікна і була вже з ним. Що було далі між жінками, вона не знає. Свідком того, що ОСОБА_19 наносила будь-які тілесні ушкодження вона не була та нічого подібного не бачила. Чула лише гучну розмову на підвищених тонах. Про те, що жінки там билися, вона такого не може сказати. Жінки просто голосно розмовляли, предмету розмови не знає. При ній ніхто ніяких тілесних ушкоджень не наносив. Ніхто не просив про допомогу. На той час ОСОБА_19 була достатньо напружена, та на її думку перебувала в певному стресі. Проте допомоги вона не потребувала. В подальшому ОСОБА_9 просто підійшла до неї і забравши хлопчика повернулася в клас. Інша жінка в цей час вийшла зі школи, це вона бачила через вікно класу, яке виходить на подвір`я. Під час проведення слідчої дії, вказувала на розташування жінок та себе. Дитину відвела в сторону, оскільки їй було видно, що жінки неприязно відносяться один до одного, говорять на підвищених тонах, саме тому забрала дитину в сторону, оскільки вважала, що дитині там не місце. Будь-якої небезпеки дитині не було. Конфлікт відбувався секунд 30. 
		В судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_23 , який надав покази, що він працює охоронцем Черкаської гімназії № 9 імені О.М.Луценка. В вересні 2020 року, в той час як він перебував на чергуванні, перед обідом близько 13-14 год. до нього на пост звернулася жінка, а саме потерпіла ОСОБА_10 , яка запитала де знаходиться кабінет директора. Кабінет директора знаходиться в блоці 1 на першому поверсі. Він попрямував туди та виявилося, що ні директора, ні секретаря не було на місці. Повідомивши по це потерпілу, він також сказав, що по школі ходити не можна. Тоді вона запитала де 209 кабінет, він їй вказав і вона попрямувала туди. Через деякий час він побачив, що до нього біжить вчитель з фізичного виховання ОСОБА_24 і кричить, що на другому поверсі щось відбувається, а саме вона кричала: «Там таке робиться!». Він миттєво піднявся на другий поверх, де став свідком того, як ОСОБА_10 та вчитель ОСОБА_9 тримають одна одну за руки. При цьому вони стояли біля сходів. Він підійшов до ОСОБА_10 та вивів її з приміщення школи. В той час, як він її виводив із школи потерпіла не скаржилася ні на побиття, ні на забої, вона просто перебувала у збудженому стані. Що відбувалося в подальшому, хто викликав поліцію і у кого відбирали пояснення йому не відомо. 
		В судовому засіданні досліджені письмові докази, що ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та взаємозв`язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги, а саме:
		- протокол прийняття заяви про кримінальний проступок та іншу подію ОСОБА_10 від 29.09.2020 року, згідно якого: 28.09.2020 року близько 14 год. на території гімназії АДРЕСА_2 її ( ОСОБА_10 ) побила гр. ОСОБА_9 , яка працює вчителем в даній школі, чим спричинила їй тілесні ушкодження (а.м.к.п. 94-95);
		- повідомленням ОСОБА_10 в Черкаській відділ поліції м.Черкаси про вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст.125 КК України від 29.09.2020 р. (а.м.к.п.96-97);
		- висновок судово-медичної експертизи № 02-01/908 від 29.09.2020 року, згідно якого у ОСОБА_10 мали місце ушкодження: садна правої кисті, травматичний набряк м`яких тканин шиї та лівої поперекової ділянки. Вказані ушкодження виникли від дії тупих предметів, по давності виникнення можуть відповідати часу, вказаному оглянутою та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. (а.м.к.п. 98);
		- рапорт старшого інспектора чергового чергової частини сектору моніторингу Черкаського райвідділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_25 від 28.09.2020 року, згідно якого отримано заяву та зареєстровано ЄО за № 48378 від 28.09.2020 року наступне: 28.09.2020 року о 17.45 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 28.09.2020 року за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_10 в гімназії № 9 її побила вчитель. (а.м.к.п.99);
		- довідку КПН «Третя Черкаська міська лікарня ШМД» від 28.09.2020 року, згідно якої до приймального відділення третьої міської лікарні ШМД було доставлено ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з діагнозом ЗЧМТ?; (а.м.к.с.100);
		- висновком чергового нейрохірурга КНП «Третя Черкаська міська лікарня ШМД» від 28.09.2020 року ОСОБА_26 згідно якого ОСОБА_10 встановлено діагноз: забій м`яких тканин потиличної ділянки праворуч. Забій поперекового відділу хребта. Садни правої кисті. (а.м.к.п. 101);
		- протокол огляду речей (документів) від 02.11.2020 року з таблицею зображень, згідно якого предметом огляду являється паперовий конверт з написом «Побиття ОСОБА_27 ». В конверті знаходиться оптичний диск з написом «HP invent dvd+rw 4x 4,7 GB 120 min». Під час перегляду відеозапису в судовому засіданні, за участю спеціаліста ОСОБА_28 , встановлено наявність одного відео файлу з назвою «9 Гімназія». Під час відкриття вказаного відео файлу встановлено, що вказана інформація представляє собою стаціонарний відеозапис із камери зовнішнього вуличного спостереження, над площиною приміщення коридору у Черкаській гімназії. Так, на відеозаписі зафіксовано проходження повз камери двох жінок, а саме: потерпілої ОСОБА_10 та обвинуваченої ОСОБА_9 і хлопчика. Вказані особи доходять до сходинкової площадки в кінці коридору і ОСОБА_9 починає наносити тілесні ушкодження ОСОБА_10 . В процесі бійки до них підходить особа жіночої статі, яка забирає хлопчика та відводить його в сторону. (а.м.к.п.102-107);
		- протокол слідчого експерименту із потерпілою ОСОБА_10 від 06.10.2020 року з фототаблицею, в ході якого потерпіла вказує яким чином та при яких обставинах обвинувачена ОСОБА_9 нанесла їй тілесні ушкодження в приміщенні гімназії № 9 в м.Черкаси (а.м.к.п. 109-122);
		- висновок судово-медичної експертизи за № 02-01/931 від 09.10.2020 року, згідно якого у ОСОБА_10 мали місце ушкодження: садна правої кисті, травматичні набряки м`яких тканин шиї та лівої поперекової ділянки. Вказані ушкодження виникли від дії тупих предметів, по давності виникнення можуть відповідати часу, вказаному в постанові про призначення експертизи та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не є небезпечними для життя в момент заподіяння. Судово-медичних даних, про кількість травмуючи предметів та про можливу боротьбу чи самозахист немає. Найбільш ймовірним було розташування потерпілої та нападника обличчям до обличчя. Всі тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_10 могли виникнути за обставин, вказаних в протоколі проведення слідчого експерименту від 06.10.2020 року. (а.м.к.п.122-123);
		Судом досліджені характеризуючі данні обвинуваченої ОСОБА_9 . 
		При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
		Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011  «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із спів існування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».
		Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_9 в скоєні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом. У суду не має сумнівів щодо об`єктивності та правдивості показань потерпілої, свідків, оскільки ці покази підтверджені дослідженими безпосередньо в судовому засіданні іншими доказами.
		Твердження обвинуваченої ОСОБА_9 надані в судовому засіданні про те, що вона ударів потерпілій не наносила, а вони лише штовхалися, суд оцінює критично та розцінює їх як обраний нею спосіб захисту від пред`явленого їй обвинувачення, так як її покази в цій частині повністю спростовуються дослідженими судом доказами, які не викликають сумнівів у суду, оскільки вони в своїй сукупності доповнюють один одного та підтверджують пред`явлене обвинувачення.
		Так, потерпіла ОСОБА_10 дала свідчення, згідно яких обвинувачена ОСОБА_9 нанесла їй декілька ударів, зокрема: один удар в область поперекової ділянки, два удари в область голови, удар в ділянку шиї праворуч. Вказані свідчення також узгоджуються з проведеним слідчим експериментом. Також, згідно висновку експерта № 02-01/931 від 09.10.2020 року вбачається, що тілесні ушкодження, встановлені у ОСОБА_10 могли виникнути за обставин на які остання вказала в протоколі проведення слідчого експерименту від 06.10.2020 року. Надані свідчення потерпілою ОСОБА_10 безпосередньо в судовому засіданні є аналогічними тим, які надавались нею під час проведення слідчих експериментів. У суду не має підстав для сумніву в правдивості свідчень потерпілої, що також підтверджується відеозаписом з камер спостереження гімназії.
		В ході судового розгляду встановлено, що до початку конфлікту у потерпілої були відсутні будь-які тілесні ушкодження. Конфлікт відбувався лише між потерпілою та обвинуваченою. Свідки ОСОБА_23 та ОСОБА_22 підтвердили, що хоча вони і не бачили, як ОСОБА_9 завдавала удари потерпілій ОСОБА_10 , але бачили, що між жінками відбувався конфлікт. 
		Твердження обвинуваченої надані в судовому засіданні про те, що потерпіла спровокувала конфлікт, та невідомість походження тілесних ушкоджень, суд також оцінює критично. Так, дані доводи спростовуються висновком судово-медичної експертизи № 02-01/931 від 09.10.2020 року відповідно до якого: тілесні ушкодження, встановлені у ОСОБА_29 могли виникнути за обставин на які остання вказала в протоколі проведення слідчого експерименту від 06.10.2020 року. 
		Дії обвинуваченої ОСОБА_9 суд кваліфікує за ч.1 ст.125 КК України  умисне легке тілесне ушкодження.
		При призначенні покарання обвинуваченій суд, згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винної, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_9 судом не встановлено.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_9 , судом не встановлено.
		При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_9 відповідно до ст.65 КК України, суд також керується Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» та враховує: суспільну небезпечність вчиненого нею кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, який згідно ст.12 КК України, є кримінальним проступком, характеризується по місцю проживання посередньо; пенсіонерки; її відношення до скоєного; відсутність обставини, що обтяжує та пом`якшує покарання; те, що не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра; поведінку обвинуваченої після скоєння злочину, а саме - не усвідомлення скоєного та не відшкодування завданої шкоди, і на підставі викладеного суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_9 покарання у вигляді штрафу. 
		Суд вважає, що покарання у вигляді громадських чи виправних робіт не може бути застосовано, оскільки ОСОБА_9 є пенсіонеркою.
		Суд не застосовує до обвинуваченої ОСОБА_9 положення ст.69 КК України, оскільки відсутні декілька обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого проступку підсудною, щоб дало можливість суду призначити їй основне покарання нижче від найнижчої межі або перейти до іншого більш м`якого виду основного покарання, на підставі ст.69 КК України.
		Суд вважає вказане покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_9 , попередження вчинення нею нових злочинів, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Таке покарання обвинуваченій на думку суду, буде відповідати принципу пропорційності обмеження прав та легітимної мети покарання, який передбачений Європейською конвенцією захисту прав людини і основоположних свобод та відповідатиме її особі.
		В ході судового розгляду потерпіла ОСОБА_10 звернулася з цивільним позовом про стягнення з ОСОБА_9 679,22 грн. матеріальної шкоди, 15000 грн. моральної шкоди та 18000 грн. судових витрат понесених в зв`язку з наданням правничої допомоги.
		Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 , суд виходить із наступного. 
		Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Згідно ч.1, 2 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками є витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.
		Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		В ході судового розгляду встановлено, що внаслідок неправомірних дій обвинуваченої ОСОБА_9 потерпіла ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження у вигляді: садна правої кисті, травматичні набряки м`яких тканин шиї та лівої поперекової ділянки. В зв`язку з отриманими ушкодженнями остання зверталася за консультаціями до фахівців, в ході яких проводилися УЗД дослідження та проходила інші платні медичні обстеження та процедури, що підтверджується чеками та відповідними квитанціями. Оскільки, позов в частині матеріальної шкоди підтверджується письмовими доказами: чеками, рахунками, виписками з медичних карток, суд прийшов до висновку про задоволення позову в частині матеріальної шкоди в повному обсязі.
		При вирішенні питання про задоволення цивільного позову потерпілого в частині стягнення моральної шкоди, суд приймає до уваги постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", де вказано, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при рішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача і вини останнього в її спричиненні.
		За змістом ч.ч.1, 2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичної болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Таким чином, суд вважає, що потерпіла ОСОБА_29 має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки судом встановлено, що їй в результаті протиправних дій обвинуваченої ОСОБА_9 було заподіяно таку шкоду, яка полягає в душевних стражданнях та фізичному болі, яких зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, принижені її честі, порушенні звичайного способу та укладу життя.
		Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ч.3 ст.23 ЦК України, згідно яких розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		З урахуванням викладеного, цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 про стягнення моральної шкоди з обвинуваченої підлягає задоволенню частково, оскільки суд дійшов висновку, що підлягає до стягнення сума моральної шкоди в розмірі 5000 грн., яка буде співрозмірною, справедливою і розумною.
		Також, відповідно до ч. 1 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
		Встановлено, що потерпіла в інтересах якого діяли адвокати ОСОБА_11 та ОСОБА_12 заявлено також вимогу про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 8000 грн. та 10000 грн. відповідно.
		З цього приводу, суд вважає, що розмір наданої правової допомоги підлягає стягненню в повному обсязі.
		Запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_9 на час ухвалення вироку не обирався.
		Процесуальні витрати відсутні.
		Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
		Керуючись ст.ст.370, 373-374 КПК України, суд,-
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		Визнати ОСОБА_9 винною у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити їй покарання у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.
		Цивільний позов ОСОБА_10 - задовольнити частково. 
		Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 679,22 грн. матеріальної шкоди.
		Стягнути з ОСОБА_9  на користь ОСОБА_10 5000 грн. моральної шкоди.
		Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 процесуальні витрати (за надання правничої допомоги) в сумі 18000 грн.
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_9 не обирався.
		Процесуальні витрати відсутні.
		Речові докази: оптичний диск із відеозаписами з камер спостереження, який був вилучений 05.10.2020 року на підставі запиту уповноваженої особи у Черкаській гімназії № 9 імені О.М.Луценко по вул. Юрія Іллєнка, 52 в м.Черкаси , який знаходиться при матеріалах провадження  залишити при матеріалах провадження. 
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення, з підстав, передбаченихст.394 КПК України.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано,набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. 
		Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
		 
		 
		 
		Головуючий: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...