Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 545/79/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 10.02.2022. Зареєстровано: 12.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 14.02.2022.
Дата набрання законної сили: 25.03.2024
Результат оскарження 25.03.2024 Полтавський апеляційний суд: повернуто скаргу
Номер судового провадження: 2/545/81/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 545/79/21 
		Провадження № 2/545/81/22 
		 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       "03" лютого 2022 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:
		головуючого - судді Стрюк Л.І. 
		з участю секретаря - Радченко В.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури  Полтавської області в інтересах держави  до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області,  ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності, повернення земельної ділянки, 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Прокурор звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 22.02.2019 року №1233-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», ОСОБА_1 була надана у власність земельна ділянка площею 0,1000 га сіножатей із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення індивідуального садівництва, з кадастровим номером 5324081900:00:001:0135, розташованої на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів. На підставі цього рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис за № 30852064 від 22.03.2019 року про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на цю земельну ділянку. У подальшому, згідно з договором купівлі-продажу від 27.03.2019 року право власності на вищевказану земельну ділянку набув ОСОБА_2 . На підставі цього договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис за №30902395 від 27.03.2019 року про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку. Наказ за №1233-СГ від 22.02.2019 року прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться у межах заплави та водоохоронній зоні річки Коломак , тобто належить до земель водного фонду України та відповідно до ст. 84 ЗК України не може передаватись у приватну власність.   За цим фактом відкрите кримінальне провадження за ч. 1 ст. 364 КК України, що внесене в ЄРДР від 18.05.2017 року за №42017171010000088, досудове розслідування до цього часу триває. Вважає, що відповідачі не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що ділянки перебувають у межах заплави річки Коломак , а тому вибули з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить їх, відповідачів, добросовісність під час набуття земельних ділянок у власність під обґрунтований сумнів. 
		Підставою представництва прокурором інтересів держави зазначає відсутність у органів Держгеокадастру  повноважень на звернення до суду із зазначеним позовом, а також  зазначив, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, його посадові особи, не вправі самостійно скасувати спірний наказ, оскільки на його підставі за відповідачем ОСОБА_1 , а в подальшому - ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності, тому вказане суперечитиме вимогам ч. 1 ст. 154 ЗК України. 
		Просив визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 22.02.2019 року №1233-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», припинити право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку із кадастровим номером 5324081900:00:001:0135 площею 0,1 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, запис про державну реєстрацію якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 27.03.2019 року за № 30902395, витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0135 площею 0,1 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, у власність Держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області та стягнути з відповідачів на користь прокуратури Полтавської області понесені витрати на сплату судового збору.
		Представник Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у відзиві на позов просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки під час надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність для ведення садівництва дотримані вимоги чинного законодавства та подані всі необхідні документи для надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Зазначали, що водоохоронні зони повинні визначатися за проектами землеустрою, які в цьому випадку відсутні; висновок комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 06.03.2020 року є неналежним доказом та не може прийматись судом, оскільки не дає відповідей на головні питання, які по суті є предметом позову. Також зазначив про відсутність у прокурора повноважень для звернення до суду з відповідним позовом. Окрім того, вважає, що відсутні підстави стверджувати позивачем про законність втручання держави у право власності особи. 
		Співвідповідачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відзиви на позов не надавали.
		Прокурор у судовому засіданні позов підтримала та надала пояснення, що за змістом аналогічні тим, які викладені у позовній заяві, просила позов задовольнити.
		ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав повністю, посилаючись на те, що він є добросовісним набувачем. Разом з тим пояснив, що спірна земельна ділянка суміжна з іншою та на теперішній час вона об`єднана з іншою ділянкою, на ній збудований садовий будинок, який рішенням органу місцевого самоврядування переведений у жилий будинок.
		Співвідповідачі - ОСОБА_1 та представник Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у судове засідання не з`явились, про причини неявки не повідомили, заяви про розгляд справи без їхньої участі не надали.
		Заслухавши пояснення прокурора та ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.
		Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 22.02.2019 року №1233-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», ОСОБА_1 надано у власність земельна ділянка площею 0,1000 га сіножатей із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення індивідуального садівництва, з кадастровим номером 5324081900:00:001:0135, розташованої на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів (а.с.13).
		Відповідно до інформації №233858321 від 24.11.2020 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 22.03.2019 року внесений запис за №30852064 про реєстрацію об`єкта нерухомого майна №1794107453240, а саме: земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0135 площею 0,1 га за ОСОБА_1 . Надалі до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 27.03.2019 року внесений запис №30902395 про реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу серії та номеру 605, виданого 27.03.2019 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дубовою Т.В. (а.с. 14 -15).
		Прокурор, звертаючись до суду вказав, що спірна земельна ділянка, розташована в заплаві річки Коломак, тому належить до земель водного фонду, що унеможливлює її виділ у приватну власність з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва.
		 
		Стаття 14 Конституції України встановлює, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		Відповідно до статті 3 Водного кодексуУкраїни усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого, серед іншого, належать поверхневі води: водотоки (річки, струмки).
		Частиною першою статті 58 Земельного кодексу України та статтею 4 ВК України визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті річками, островами, а також прибережні захисні смуги вздовж цих річок.
		Частиною 2 статті 59 ЗК України передбачено, що для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.
		Пунктом д) частини четвертої статті 84 Земельного кодексу України передбачено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду.
		Згідно з пунктом 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 р. №486, розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінекоенерго, Держводагентством та територіальними органами Держгеокадастру, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та земельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.
		На підставі положень постанови Ради Міністрів УРСР від 6 вересня 1977 р. №462 «Про затвердження Положення про водоохоронні зони малих річок і водойм Української РСР» (ЗП УРСР, 1977 р., №9, ст. 89) була виготовлена «Техническая документация по установлению водоохранных зон и прибрежных полос малых рек и водоемов Полтавского района, Полтавской области», яка затверджена рішенням Полтавської районної ради народних депутатів №338 від 31 липня 1981 року. У цьому документі, зокрема, у розділі «Книга 2. Графические материалы» міститься план землекористування колгоспу «імені Макаренка», з якого вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0135 знаходиться в водоохоронній зоні річки Коломак (а.с.80-81).
		Отже, «Техническая документация по установлению водоохранных зон и прибрежных полос малых рек и водоемов Полтавского района, Полтавской области» є документом, який підтверджує наявність встановленої водоохоронної зони річки Коломак відповідно до вимог законодавства, чинних на момент її розробки
		Згідно з ст.1 Водного кодексу України, заплавні землі - прибережна територія, що може бути затоплена чи підтоплена під час повені (паводка).
		Відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон т режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 р. № 486, до складу водоохоронних зон обов`язково входять заплава річки, перша надзаплавна тераса, бровки і круті схили берегів, а також прилеглі балки та яри.
		Частинами 5, 7 ст. 80 ВК України передбачено, що з метою охорони водності малих річок забороняється розорювати заплавні землі та застосовувати на них засоби хімізації та надавати земельні ділянки у заплавах річок під будь-яке будівництво (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд), а також для садівництва та городництва.
		Факт розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0135 у заплавних землях підтверджується також висновком експертів Київського науково дослідного інституту судових експертиз за № 31248/19-41/69927002/20-41 від 06.03.2020 року (проведеним під час досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42017171010000088), відповідно до якого спірна земельна ділянка розташована в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак (а.с. 52-74).
		З урахуванням того, що зазначений висновок комплексної земельно-технічної експертизи та з питань землеустрою, проведеної в кримінальному провадженні, містить інформацію щодо предмета доказування в цивільній справі, а відповідачі та їх представники не заявляли клопотання про проведення експертизи в цивільній справі, суд враховує вказаний експертний висновок та оцінює його разом з іншими доказами у справі.
		Ухвалою суду від 26.06.2021 року була призначена судова земельно-технічна експертиза за клопотанням ОСОБА_2 , проте у зв`язку з неможливістю надання витребовуваних експертом додаткових документів для проведення експертизи та відсутністю оплати від ОСОБА_2 за проведення експертизи, експертизу було знято з виконання.
		Відповідно до документації, підготовленої Регіональним офісом водних ресурсів у Полтавській області «Нанесення на геодезичні матеріали зон затоплення заплави р. Коломак по матеріалам «Визначення зон можливого затоплення в межах міста Полтава та Полтавського району Полтавської області», що були розроблені у 2003 році відділом комплексного проектування Полтавського обласного виробничого управління водного господарства «Полтававодгосп» - земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0135 знаходиться між розрахунковими створами АДРЕСА_1 в правобережній заплаві річки Коломак. Методом інтерполяції між цими створами нанесені зони затоплення різних забезпеченостей. По результатам виконаних робіт встановлено, що затоплення вказаної земельної ділянки спостерігається при рівні 1, 5, 10, 25 та 50% забезпеченості. По результатам вказаних робіт встановлено, що при рівні 50% забезпеченості спостерігається затоплення частини зазначених у листі прокуратури від 11.05.2019 року земельних ділянок, при рівнях 25% забезпеченості та вище (10,5,1 %) спостерігається (відбуватиметься ) затоплення всіх зазначених ділянок (а.с.42-45).
		Отже, спірна земельна ділянка знаходиться в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак, тому наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про надання її особі для ведення садівництва та особистого селянського господарства, суперечить приписам статті 80 Водного кодексу України, тому є незаконним та підлягає скасуванню, а земельна ділянка підлягає поверненню у власність держави.
		Суд не погоджується з доводами відповідачів на те, що позбавлення права власності на спірну земельну ділянку є протиправним втручанням держави в право на мирне володіння майном з таких міркувань.
		Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		Положення частини першої статті 83, частини першої статті 84, статті 122 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об`єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.
		Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. У цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14,19 Конституції України).
		 
		 
		 
		Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель з державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.
		 
		Відповідачі також не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, мали б знати про те, що ділянка має ознаки земель водного фонду.
		 
		Щодо доводів представника Головного управління  Держгеокадастру у Полтавській області про відсутність у прокурора підстав для представництва Держави у вказаній справі, суд зазначає таке.
		Відповідно до статті 131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 23 Закону України « Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
		Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №910-р «Питання Державної служби з питань геодезії,картографії та кадастру» Держгеокадастр отримав всі функції та повноваження із здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів, передбачені Законом України від 19 лютого 2003 року «Про державний контроль за використанням та охороною земель.
		Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (пункт 70 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.
		У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини п`ятої статті 56 ЦПК України).
		 
		 
		 
		Вказана правова позиція закріплена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 р. по справі №698/119/18.
		 
		Спірна земельна ділянка перебуває під особливою охороною держави, а передача її у власність регламентується нормами законодавства, які в такому випадку порушені, та враховуючи, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак саме Держгеокадастр допустив порушення законодавства України та є відповідачем у справі, тому, на думку суду, прокурор правомірно пред`явив зазначений позов до суду в інтересах держави як позивач.
		 
		Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури в інтересах держави в частині визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 22.02.2019 року №1233-СГ є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. 
		 
		Позовні вимоги щодо припинення права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку та витребування її з незаконного володіння у власність Держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області задоволенню не підлягають з таких підстав.
		 
		Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.02.2022 року за № 297637941, право власності на спірну земельну ділянку за кадастровим номером 5324081900:00:001:0135 погашено 10 грудня 2020 року у зв`язку з об`єднанням об`єктів нерухомого майна; об`єкт нерухомого майна закрито (а.с.204-207).
		 
		Згідно з ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
		Відповідно до ч.1 ст.181 ЦПК України, до нерухомий речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
		       Положеннями ст. 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації .
		Отже, захист цивільних прав може мати місце лише стосовно реально існуючого майна (яке можливо ідентифікувати) чи майнових прав.
		Згідно з положеннями ст.79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. 
		Відповідно до п.1 ч.13 ст.79-1 Земельного кодексу України  земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі поділу або об`єднання земельних ділянок;
		Згідно з ч.10 ст.24 ЗУ "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі поділу чи об`єднання земельних ділянок.
		Виходячи з того, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0135 перестала існувати як об`єкт цивільних прав з моменту її об`єднання, тому позовні вимоги про припинення права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку та витребування її з незаконного володіння не підлягають задоволенню, оскільки земельна ділянка не існує як об`єкт цивільних прав.
		 
		       Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України із співвідповідачів на користь держави підлягає стягненню судовий збір - у рівних частинах з кожного. При цьому суд вважає, що стягненню підлягає судовий збір повністю(а не пропорційно до розміру задоволених вимог), оскільки відмова в задоволенні частини вимог викликана діями співвідповідача ОСОБА_2 , який під час судового розгляду вчинив дії, які призвели до припинення існування земельної ділянки як об`єкта майнових прав.
		Щодо посилання відповідача ОСОБА_2 на звільнення його від сплати судового збору суд зазначає наступне.
		ОСОБА_2 не надано суду жодних підтверджуючих документів про те, що він є учасником бойових дій.
		Так, згідно з п. 13 ч.1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.
		Вказане положення застосовується у справах, пов`язаних з порушенням прав осіб, що стосуються їх статусу саме як учасників бойових дій та Героїв України, однак зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів не вбачається, що вирішення спору стосується порушення прав заявника як учасника бойових дій, тому він не звільнений від сплати судового збору на підставі положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2018 року справа № 820/4260/17.
		 
		Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 258-260 ЦПК України, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позов першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури  Полтавської області в інтересах держави  до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області,  ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності, повернення земельної ділянки - задоволено частково.
		 
		Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 22.02.2019 року №1233-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», якою надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1 га для індивідуального садівництва.
		 
		В іншій частині позову відмовити.
		 
		Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь прокуратури Полтавської області (м. Полтава, вул. 1100 - річчя Полтави, 7, р/р UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄРДПОУ 02910060) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 6810 грн. у рівних частинах - по 2270 грн. з кожного.
		 
		Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення.
		       Повний текст рішення суду виготовлено 10.02.2022 року.
		Суддя:  Л.  І.  Стрюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...