Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 691/284/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 11.02.2022. Зареєстровано: 13.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 14.02.2022.

Номер судового провадження: 1-кп/691/86/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018250110000531

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		справа № 691/284/19 
		провадження № 1-кп/691/86/22
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		02 лютого 2022 рокум. Городище
		 
		 
		Городищенський районний суд Черкаської області в складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 , представника потерпілої ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , розглянувши, у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області, клопотання про закриття провадження, в кримінальному провадженні № 12018250110000531 відомості 05.11.2018 року внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань, про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		На розгляді Городищенського районного суду Черкаської області, з 06.03.2019 перебуває обвинувальний акт в кримінальному провадженні № 12018250110000531 відомості 05.11.2018 року внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань, про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України. 
		В судове засідання 02.02.2022 прибули прокурор Городищенського відділу Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_3 , захисник (адвокат) ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_7 , потерпіла ОСОБА_5 , представник потерпілої ОСОБА_6 .. 
		Свідок ОСОБА_8 в судове засіданні не з`явилася, без повідомлення причин. Заяв (клопотань) не надходило. Зі слів прокурора свідок за станом здоров`я не має змоги бути присутньою в суді, знімає допит даного свідка, та клопоче про продовження судового розгляду з урахуванням ухваленого порядку дослідження доказів в даному кримінальному провадженню.
		Заперечень від учасників судового процесу не надійшло.
		Судовий розгляд обвинувального акта в кримінальному провадженні №12018250110000531 відомості 05.11.2018 року внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань, про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, продовжено.
		В судовому засіданні 02.02.2022 адвокат ОСОБА_4 підтримав внесене клопотання в повному обсязі, зазначає, що стаття 61 Конституції України передбачає не можливість притягнення за один і той же проступок, та з метою недопущення подвійного притягнення до кримінальної відповідальності за одними й тими ж самим обставинами, використовуючи при цьому одні й ті ж самі докази, з урахуванням вже прийнятого рішення (постанови) про притягнення до адміністративної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_7 за ст.173 КУпАП, дане кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 за ч.1 ст.125 КК України підлягає закриття на підставі п.6 ч.1 ст.284, 19 КПК України, та подав до суду відповідне клопотання, яке є вручене прокурору, потерпілій. 
		На обгрунтування клопотання про закриття кримінального провадження вказано, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у заподіянні 20.10.2018 легких тілесних ушкоджень. Згідно даних повідомлення про підозру та обвинувального акта, останній 20.10.2018 близько 17 години 00 хвилин, перебуваючи на земельній присадибній ділянці, що розташована поблизу домоволодіння АДРЕСА_1 , умисно з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс один удар оцинкованим відром, заповненим водою в ліву скроневу ділянку обличчя ОСОБА_9 , чим спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді синця лівої скроневої ділянки обличчя, які згідно висновку експерта відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. ОСОБА_7 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу, за фактом спричинення 20.10.2018 року фізичного болю ОСОБА_9 , у справі № 691/1395/18, згідно зазначеної постанови, доказами у справі, на підставі яких прийняте відповідне рішення стали: протокол про адміністративне правопорушення, протокол прийняття заяви про злочин, пояснення осіб, а також пояснення про те, що ОСОБА_7 ударив ОСОБА_9 відром, коли остання спалювала листя. Таким чином, ОСОБА_7 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП за матеріалами, які підлягали реєстрації в ЄРДР та в яких в повній мірі описана подія, що на даний час досліджуються у кримінальному провадженні. Разом з тим, уповноваженим правоохоронним органом його дії кваліфіковані як адміністративне правопорушення. Згідно чинного законодавства України, адміністративна та кримінальна відповідальність відноситься до різних видів юридичної відповідальності. Актами, що стали підставою для першого притягнення до відповідальності за "дрібне хуліганство", були: спричинення фізичного болю ОСОБА_9 , наслідками яких якраз і можуть бути тілесні ушкодження. На час розгляду Городищенським районним судом Черкаської області справи за обвинувальним актом відносно ОСОБА_7 про обвинувачення останнього у вчиненні зллочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 20.10.2018, відносно ОСОБА_7 існує нескасована постанова Городищенського районного суду Черкаської області у справі № 691/1395/18, що набрала законної сили та виконана ОСОБА_7 , якою останній притягнутий до відповідальності, яка згідно позиції ЄСПЛ є кримінальною. За таких обставин кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 за ч.1 ст.125 КК України підлягає до закриття на підставі положень ст.19 та п.6 ч.1 ст.284 КПК України (рішення ЄСПЛ у справі "Ігор Тарасов проти України" від 16.06.2016, у справі "Сергій Золотухін проти Росії", у справі "Галстян проти Арменії" від 15 листопада 2007 року, у справі "Лучанінова проти України" від 09 червня 2011 року).
		Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав клопотання адвоката про закриття кримінального провадження на підставі п.6 ч.1 ст.284 КПК України.
		Прокурор ОСОБА_3 заперечив, оскільки факт притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП не є підставою для закриття кримінального провадження за обвинуваченням його у скоєнні кримінального правопорушення за ч.1 ст.125 КК України. Подвійне притягнення до кримінальної відповідальності відсутнє. Згідно ст.173 КУпАП, за якою ОСОБА_7 притягнутий до адміністративної відповідальності, тілесні ушкодження не ставляться у відповідальність, йдеться про порушення громадського порядку. Діяння різні. Підстави для закриття кримінального провадження за п.6 ч.1 ст.284 КПК України відсутні.
		Представник потерпілої ОСОБА_6 не вбачає підстав для закриття кримінального провадження, та зазначає, що предметом дослідження попереднього судового засідання, яке розглядалося в рамках адміністративного судочинства про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_7 за ст.173 КУпАП було те, що останній вчинив дії, які порушують спокій громадян. В рамках даного кримінального провадження 20.02.2019 року була проведена судово-медична експертиза, тобто після постанови від 18.11.2018 року за якою ОСОБА_7 притягнутий до адміністративної відповідальності, та на момент її винесення не було відомо, що ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження. Тобто предмети досліджень різні. Тим більше ОСОБА_7 не був присутній в суді при розгляді адміністративних матеріалів, не оскаржував прийняте судом рішення.
		Потерпіла ОСОБА_5 підтримала думку представника.
		Заслухавши думку учасників судового провадження відносно заявленого клопотання, а також дослідивши письмові докази, які наявні в розпорядженні суду, в тому числі матеріали кримінального провадження № 12018250110000531 від 05.11.2018 (обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування), постанову Городищенського районного суду Черкаської області від 11 грудня 2018 року про притягнення ОСОБА_7 за ст.173 КУпАП, справа № 691/1395/18, суд приходить до такого.
		Відповідно частини 1 статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
		Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права (п.1 ч.1 ст.7 КПК України).
		Відповідно пункту 12 частини 1 статті 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення.
		Кримінальне провадження, згідно статті 8 КПК України, здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Ніхто не може бути двічі обвинуваченим або покараним за кримінальне правопорушення, за яким він був виправданий або засуджений на підставі вироку суду, що набрав законної сили. Кримінальне провадження підлягає негайному закриттю, якщо стане відомо, що по тому самому обвинуваченню існує вирок суду, який набрав законної сили (ст.19 КПК України).
		Із постановиГородищенського районногосуду Черкаськоїобласті від11грудня 2018року пронакладення адміністративного стягнення на ОСОБА_7 за ст.173 КУпАП, справа № 691/1395/18, вбачається, що судом встановлено, що ОСОБА_7 20.10.2018 року близько 17 год. 30 хв. по вул. Чапаєва у м. Городище, спричинив фізичну біль ОСОБА_5 .. Факт вчиненого ОСОБА_7 адміністративного правопорушення підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення, протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правпорушення або таке, що готується, письмовими поясненнями ОСОБА_5 , ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_5 спалювала листя, а ОСОБА_7 погасив полум`я водою та вдарив останню відром.
		В той же час, згідно обвинувального акта від 28 лютого 2019 року, стороною обвинувачення у кримінальному провадженні № 12018250110000531 внесеному 05 листопада 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, предявлено обвинувачення ОСОБА_7 за ч.1 ст.125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, яке він вчинив за наступних обставин: Так, 20 жовтня 2018 року близько 17 години 00 хвилин, ОСОБА_7 , перебуваючи на земельній ділянці, що розташована поблизу домоволодіння АДРЕСА_1 , умисно з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс один удар оцінкованим відром заповненим водою в ліву скроневу ділянку обличчя ОСОБА_5 , чим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді синця лівої скроневої ділянки обличчя, які згідно висновку судово-медичного експерта № 05-11-01/25 від 20.02.2019 року відносяться до легких тілесних ушкоджень. Причетність ОСОБА_7 за ч.1 ст.125 КК України підтверджується та доводиться, в тому числі даними протоколу допиту потерпілої ОСОБА_5 , даними протоколу допиту свідка ОСОБА_8 ..
		Слід врахувати, що відповідно до розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації від 18.05.2016 року № 245 "Про перейменування об`єктів топоніміки Черкаської області" в м. Городище Черкаської області вул. Чапаєва перейменова на вул. Покровська.
		Тобто, адміністративне і кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 стосується його дій в одну й ту саму дату, в один і той же проміжок часу, в одному й тому ж місці, і в обох провадженнях його поведінка описується як спричинення фізичного болю ОСОБА_5 в наслідок чого завдано тілесне ушкодження.
		Статтею 9 Конституції України передбачено: чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 р. "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Верховна рада України ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., підписану від імені України 9 листопада 1995 р..
		Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Статтею 9 частина 4 КПК України передбачено: кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Згідно Рішення Європейського суду з прав людини від 10 грудня 2020 року у справі "Чернов проти України", заява № 16432/10, констатовано порушення щодо особи положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а саме - статті 4 Протоколу № 7, у зв`язку з тим, що заявника двічі було притягнуто до суду та покарано за одне і те саме правопорушення.
		Частиною 1 статті 4 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що нікого не може бути вдруге притягнено до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави.
		Відповідно частини 1 статтяя 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (ст.1 Конвенції).
		Згідно з вимогами пункту 1 статті 46 Конвенції Україна зобов`язана виконувати остаточні рішення Суду в будь-якій справі, у якій вона є стороною. І у зв`язку із цим, Постановою ВП ВС від 29.06.2021 у справі №1-464/2008 (провадження №13-17зво21) кримінальну справу щодо особи за ч.3 ст.296 КК України на підставі п.9 ч.1 ст.6 КПК України 1960 року закрито, у зв`язку із тим, що кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю щодо особи, про яку є вирок по тому ж обвинуваченню, що набрав законної сили або ухвала чи постанова суду про закриття справи з тієї ж підстави.
		Вказаними судовими рішеннями (Рішенням Європейського суду з прав людини від 10 грудня 2020 року у справі "Чернов проти України", заява №16432/10 та Постановою ВП ВС від 29.06.2021 у справі №1-464/2008 (провадження №13-17зво21)) констатовано, що відповідно до усталеної прецедентної практики ЄСПЛ поняття "те саме правопорушення" - елемент idem принципу non bis in idem, у статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції, належить розуміти як заборону кримінального переслідування або судового розгляду у справі щодо другого "правопорушення", якщо вони витікають з ідентичних, або, по суті, одних і тих самих фактів. У свою чергу поняття "кримінальна процедура", що містяться у тексті статті 4 Протоколу № 7, повинна тлумачитися у світлі загальних принципів, які стосуються відповідних понять "кримінальне обвинувачення" і "покарання" у статтях 6 і 7 Конвенції ("Хаарвіг проти Норвегії", 2007 р.; "Резенквіст проти Швеції", 2004 р.; "Манассон проти Швеції", 2003 р.; "Гектан проти Франції", 2002 р.; "Маліж проти Франції", 1998 р.; "Нільссон проти Швеції", 2005 р. та ін.). Крім цього, закріплена у статті 4 Протоколу № 7 Конвенції заборона подвійного притягнення особи до відповідальності за одне й те саме правопорушення, поширюється на випадки, коли така відповідальність більш як один раз реалізується судом у межах проваджень, які за своєю суттю є кримінальними.
		10 грудня 2020 року ЄСПЛ при прийнятті рішення "Чернов проти України" констатуючи порушення статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції встановив: адміністративне правопорушення "дрібне хуліганство", передбачене ст.173 КУпАП підпадало під визначення "кримінальної процедури" у розумінні статті 4 Протоколу № 7 ("Ігор Тарасов проти України" від 16 червня 2016 року); факти, які двічі призвели до притягнення заявника до відповідальності, були нерозривно пов`язані між собою, а оцінка національних судів у кримінальному провадженні, по суті, стосувалася тих самих фактів (адміністративне і кримінальне провадження стосувалося поведінки заявника в одну й ту ж дату, в один і той же проміжок часу, в одному і тому ж місці, і в обох провадженнях його поведінка описувалась як порушення громадського порядку та спокою), які були розглянуті у справі про адміністративне правопорушення; якби факти адміністративної та кримінальної справ були абсолютно різними, прокурор не мав би подавати протест, щоб скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення, а судді, яка ухвалила цю постанову, не довелося б заявляти самовідвід від розгляду кримінальної справи заявника; судове рішення у адміністративному провадженні, яким заявника визнано винним було остаточним і до порушення кримінальної справи заявник відбув накладене стягнення у вигляді адміністративного арешту; скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення після порушення кримінальної справи не призвело до того, що останнє провадження почало відповідати принципу nebis in idem, оскільки заявник вже відбув свій триденний арешт; національні органи влади продублювали кримінальні провадження, які стосувалися одних і тих самих фактів. Таким чином, заявника двічі було притягнуто до суду та покарано за одне і те саме правопорушення.
		Отже, за висновками ЄСПЛ адміністративне правопорушення за ст.173 КУпАП підпадає під визначення "кримінальної процедури" у розумінні статті 4 Протоколу № 7 Конвенції (рішення у справах "Галстян проти Арменії" від 15 листопада 2007 р., "Лучанінова проти України" від 09 червня 2011 р., "Ігор Тарасов проти України" від 16.06.2016 р.).
		Виходячи з цього, застосування до ОСОБА_7 адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП є покаранням (засудженням) в порядку кримінального провадження, а постанова про накладення адміністративного стягнення від 11 грудня 2018 року в справі № 691/1395/18 - вироком. 
		Відповідно пункту 6 частини 1 статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо: існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню.
		Якщо обставини, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 9-1 частини першої цієї статті, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому пунктами 2, 3 частини другої цієї статті, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження (ч.7 ст.284 КПК України). 
		Із врахуванням вище викладеного, а також із дотриманням вимог частини 1 статті 61 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 4 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, пунктів 1, 12 частини 1 статті 7, сттатті 8, статті 19 КПК України, на виконання вимог Рішення Європейського Суду з прав людини від 10 грудня 2020 року у справі "Чернов проти України" (заява №16432/10), а також із врахуванням Постанови ВП ВС від 29 червня 2021 року справа №1-464/2008 (провадження №13-17зво21), суд має підстави для закриття кримінального провадження за ч.1 ст.125 КК України відносно ОСОБА_7 на підставі п.6 ч.1 ст.284 КПК України.
		При вирішенні питання щодо цивільного позову, заявленого потерпілою ОСОБА_5 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, то суд з урахуванням статтей 127, 128 (частина 5), 129 КПК України, Постанови ВС від 10 серпня 2021 року справа № 161/694/20 (провадження №51-811км21) в якій розяснено, що у разі постановлення ухвали про закриття кримінального провадження, заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а залишається без розгляду, у такому випадку позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства, та того, що судом закривається кримінальне провадження на підставі п.6 ч.1 ст.284 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність залишення без розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Судові витрати відсутні. Про речові докази не йдеться. Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 не застосовувався, клопотань про застосування запобіжного заходу не заявлено. 
		Із врахуванням вище викладеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 7 ч.1 (п.1, 12), 8, 9, 19, 284 ч.1 п.6, ч.7, 129, 369, 370, 371, 372, 376, 392, 393, 395 КПК України, на підставі ч.1 ст.61 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.4 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Рішенням Європейського Суду з прав людини від 10 грудня 2020 року у справі "Чернов проти України" (заява №16432/10), Постановою ВП ВС від 29 червня 2021 року справа № 1-464/2008 (провадження № 13-17зво21), суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Клопотання захисника (адвоката) обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_4 , задовольнити.
		Кримінальне провадження № 12018250110000531 відомості 05.11.2018 року внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань, про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, - закрити на підставі пункту 6 частини 1 статті 284 КПК України.
		Цивільний позов заявлений потерпілою ОСОБА_5 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - залишити без розгляду.
		Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення. 
		Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 04 лютого 2022 року.
		 
		 
		 
		Суддя    ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...