Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/2579/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту права власності.
Надіслано для оприлюднення: 11.02.2022. Зареєстровано: 13.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 14.02.2022.
Дата набрання законної сили: 01.02.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		01 лютого 2022 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  914/2579/17 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: 
		Дроботової Т. Б. - головуючого, Берднік І. С., Чумака Ю. Я.,  
		секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
		представники учасників справи:
		позивача - Наумець А. Г., 
		відповідачів - Бойко В. В., Кутянський А. Г.,
		третьої особи - не з`явилися, 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Львівської міської ради 
		на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 (судді:              Бонк Т. Б. - головуючий,  Бойко С. М., Матущак О. І.) та рішення Господарського суду Львівської області від 30.12.2020  у справі
		за позовом Львівської міської ради
		до Приватного акціонерного товариства "Ірокс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Персенківка",
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, 
		про зобов`язання відповідача привести земельну ділянку до попереднього стану шляхом знесення самовільно збудованої прибудови та надбудови, 
		ВСТАНОВИВ:
		1. У рудні 2017 року Львівська міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Ірокс" (далі - ПрАТ "Ірокс") (з урахуванням заяви про зміну предмета спору, яку прийнято судом) про зобов`язання ПрАТ "Ірокс" привести земельну ділянку на вул. Тернопільській, 42 у м. Львові до попереднього стану шляхом знесення самовільно збудованої прибудови та надбудови до об`єкта нерухомості літ. "А-1", "А'-1", площа якої становить 1046,9 м2, розташованого у м. Львові на вул. Тернопільській, 42 та зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за  № 1366893046101.
		2.  Позовні вимоги з посиланням на положення статті 376 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що об`єкт будівництва на вул. Тернопільській, 42 у                     м. Львові має ознаки самочинного будівництва, оскільки відповідач, який не є власником або землекористувачем земельної ділянки, без законних на те підстав здійснює будівництво.
		Позивач зазначав, що 07.11.2017 на адресу Львівської міської ради надійшов лист Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові (далі - Інспекція Держархбудконтролю у м. Львові; Інспекція) № 4-0006-480 щодо результатів здійснення контролю за об`єктом будівництва - "Реконструкція нежитлового приміщення під багатоквартирний житловий будинок з добудовою з нежитловими приміщеннями та підземною автостоянкою на вул. Тернопільській, 42, у м. Львові", в якому зазначено про незаконність будівництва, у зв`язку з чим Інспекцією складено акти перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, приписи про усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, на підставі яких винесено постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
		При цьому Львівська міська рада зазначала, що Інспекцією винесено наказ                                  від 26.10.2016 № 34/16 про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт                        від 13.03.2008 № 12-08ж на об`єкті - "Реконструкція нежитлового приміщення під багатоквартирний житловий будинок з добудовою з нежитловими приміщеннями та підземною автостоянкою на вул. Тернопільській, 42, у м. Львові", виданого ПрАТ "Ірокс".
		Львівська міська рада, обґрунтовуючи підстави звернення до суду, з посиланням на частину 4 статті 376 Цивільного кодексу України вказувала, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
		3. ПрАТ "Ірокс", заперечуючи проти задоволення позовних вимог, просило відмовити в їх задоволенні, вказуючи, зокрема, на здійсненні будівництва за наявності всіх дозвільних документів, а також зазначаючи, що відповідачем здійснюється реконструкція нежитлового приміщення на вул. Тернопільській, 42 у м. Львові, належного з 1996 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Персенківка" (далі - ТОВ "Персенківка"), на підставі виданого уповноваженим органом дозволу на виконання будівельних робіт, що свідчить про необґрунтованість доводів позивача.  
		4. Згідно з ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.12.2017 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, а ухвалою від 16.01.2018 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача -  Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області (далі - Департамент ДАБІ у Львівській області).
		Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.05.2018 залучено до участі у справі відповідача - ТОВ "Персенківка".
		Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.05.2018 у зв`язку із призначенням у справі судової експертизи зупинено провадження у справі, яке було поновлено згідно з ухвалою від 07.07.2020.
		5. Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.12.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.11.2021, у задоволенні позову відмовлено повністю.
		Суди попередніх інстанцій з урахуванням установлених обставин справи дійшли висновку про недоведеність позовних вимог, зазначивши також, що за наявності чинного дозволу на проведення будівельних робіт не можна трактувати таку діяльність як самочинну, а тому рішення суду про знесення самочинного будівництва, яке не відповідає вимогам закону, порушить вимогу законності, яка визначена практикою Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
		Крім того з посиланням на правові позиції Верховного Суду суд апеляційної інстанції  зазначив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і є можливою лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
		6. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду                        від 02.11.2021 та рішенням Господарського суду Львівської області від 30.12.2020, Львівська міська рада у касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення позову повністю, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України з огляду на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах                     від 22.09.2021 у справі № 755/3782/17, від 29.04.2020 у справі № 347/1276/17,               від 02.06.2021 у справі № 910/14524/19 щодо застосування статті 376 Цивільного кодексу України, статті 212 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель"; у постанові                       від 25.11.2019 у справі № 753/9171/15-ц щодо застосування статей 125, 126, 212 Земельного кодексу України, статей 376, 391 Цивільного кодексу України.
		Скаржник зазначає про залишення судами поза увагою того, що права на земельну ділянку на вул. Тернопільській, 42 у м. Львові юридичними та фізичними особами не набувалися, зазначена земельна ділянка знаходиться в межах міста Львова та є комунальною власністю територіальної громади. Рішень щодо передачі земельної ділянки на вул. Тернопільській, 42 у м. Львові для будівництва багатоквартирного житлового будинку жодним юридичним особам, у тому числі ПрАТ "Ірокс" та                         ТОВ "Персенківка", Львівська міська рада не приймала.
		Львівська міська рада у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою отримання ПрАТ "Ірокс" дозволу № 12-08ж на реконструкцію нежитлового приміщення під багатоквартирний житловий будинок з добудовою та надбудовою з нежитловими приміщеннями та підземною стоянкою на                                             вул. Тернопільській, 42 у м. Львові незаконно, оскільки на час видачі дозволу від 13.08.2008 № 12-08ж діяв Закон України "Про планування і забудову територій", зі змісту статей 23, 24, 26, 29 якого необхідно зробити висновок, що отриманню дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України чи її територіальних органів передувало отримання в органів місцевого самоврядування інших документів, зокрема, документа на землекористування та письмової згоди на забудову земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, дозволу на будівництво об`єкта містобудування, вихідних даних на проектування об`єктів містобудування.
		Проте жодних із зазначених документів ПрАТ "Ірокс" від Львівської міської ради чи її виконавчих органів не отримувало.
		Отже, суди не врахували зміст статей 3, 24, 26, 27, 29 Закону України "Про планування і забудову територій".
		Львівська міська рада зазначає, що, ураховуючи поведінку відповідача (ПрАТ "Ірокс"), зокрема те, що у нього первинно не було необхідних документів для отримання дозволу на виконання будівельних робіт, скаржник вважає, що Львівська міська рада як власник земельної ділянки не втручається у мирне володіння майном, а лише захищає права територіальної громади як власника земельної ділянки.
		Заявник касаційної скарги не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що ТОВ "Персенківка" є належним землекористувачем земельної ділянки на вул. Тернопільській, 42 у м. Львові, оскільки за відповідачами у справі право власності чи інше речове право не зареєстровано, а згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а список землекористувачів і землевласників Галицького району міста Львова, затверджений рішенням міськвиконкому Львівської міської ради від 06.02.1998 № 51, жодним чином не встановлює права власності чи користування земельною ділянкою.
		Львівська міська рада у касаційній скарзі наголошує на порушенні діями ПрАТ "Ірокс" права власності позивача на земельну ділянку, вказуючи також на те, що проведення будівельних робіт зі зведення багатоквартирного житлового будинку не передбачено містобудівною документацією міста Львова. При цьому Львівська міська рада зазначає, що при розробці детального  плану дійсно враховано здійснення відповідачем спірного будівництва, однак це не спростовує того, що будівництво здійснювалося та здійснюється незаконно, а лише встановлює факт проведення на конкретній території будівельних робіт.
		Отже, Львівська міська рада вважає, що ПрАТ "Ірокс" незаконно здійснює самовільне будівництво багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці, що не була йому відведена для здійснення такого будівництва, а тому така добудова та надбудова підлягає знесенню.
		7. ПрАТ "Ірокс" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, вказуючи на безпідставність доводів скаржника стосовно того, що земельна ділянка на вул. Тернопільській, 42 у м. Львові не надавалася відповідачеві. Так, у позовній заяві позивач зазначав, що спірна земельна ділянка входить у межі земельної ділянки, яка обліковується за підприємством торгівлі "Персенківка" згідно зі списком землекористувачів та землевласників Галицького району м. Львова, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 06.02.1998 № 51 "Про інвентаризацію земель міста Львова". У 1996 році Закрите акціонерне товариство "Персенківка" (далі - ЗАТ "Персенківка") стало власником об`єкта нерухомості на вул. Тернопільській, 42 у м. Львові площею 1046,9 м2, а в 1998 згідно з рішенням Арбітражного суду Львівської області від 03.11.1998 № 4/3424-21/264 ПрАТ "Ірокс" стало власником об`єкта нерухомості на вул. Тернопільській, 42 у м. Львові площею 707,4 м2. На підставі укладеного між відповідачами договору від 10.01.2008 про спільне інвестування у будівництво ЗАТ "Персенківка", яке є правонаступником Товариства покупців ДПТ "Персенківка" та підприємства торгівлі "Персенківка", передало об`єкти нерухомості для здійснення реконструкції нежитлового приміщення під багатоквартирний житловий будинок з добудовою та надбудовою з нежитловими приміщеннями та підземною автостоянкою на вул. Тернопільській, 42 у м. Львові.  ПрАТ "Ірокс" вважає, що земельна ділянка, яка зазначена у договорі від 10.01.2008, укладеному між відповідачами, є тією земельною ділянкою, на якій розташовані об`єкти нерухомості, зазначені у договорі купівлі-продажу від 23.01.1996, укладеному між Товариством покупців "Персенківка" та Фондом державного майна України, та за даними Львівської міської ради обліковується за підприємством торгівлі "Персенківка", правонаступником якого є ЗАТ "Персенківка" (а у подальшому відповідач).
		Відповідач акцентував увагу на тому, що реконструкція будівлі (багатоквартирного будинку), на яку видано дозвіл на виконання будівельних робіт від 13.03.2008 № 12-08ж, здійснюється на основі двох частин однієї нежитлової будівлі, право власності на яку мають відповідачі.
		ПрАТ "Ірокс" зазначає, що у висновку судового експерта від 29.05.2020 № 3087 зазначено про здійснення реконструкції нежитлового приміщення під багатоквартирний житловий будинок з добудовою та надбудовою з нежитловими приміщеннями та підземною стоянкою на вул. Тернопільській, 42 у м. Львові, а також існуючий об`єкт входить в межі відведеної та облікованої за підприємством торгівлі  "Персенківка" земельної ділянки. При цьому у висновку судовий експерт зазначив, що реконструкція відбувається шляхом надбудови та прибудови, а з генплану вбачається, що будівництво здійснюється в межах існуючих зовнішніх стін за винятком прибудови вхідних груп, що виступають за межі площини фасаду. 
		ПрАТ "Ірокс" також зазначає, що дозвіл на виконання будівельних робіт воно отримало у 2008 році та протягом 8 років здійснюється будівництво, однак лише з 2016 року органи архітектурного контролю за фактом проведених перевірок виносили відповідні приписи щодо ПрАТ "Ірокс", які, у свою чергу, оскаржені товариством до адміністративного суду та скасовані.
		8. Ухвалою від 23.12.2021 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Дроботової Т. Б. - головуючого, суддів Багай Н. О.,                  Чумака Ю. Я. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Львівської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 і рішення Господарського суду Львівської області від 30.12.2020 у справі № 914/2579/17, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 25.01.2022, в якому було оголошено перерву до 01.02.2022.
		Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2022 у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Багай Н. О. визначено такий склад суду: Дроботова Т. Б. - головуючий, судді: Берднік І. С.,
		Чумак Ю. Я. 
		9. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України  підставами для касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання про застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
		Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у ній зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
		10. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, заперечення на неї, а також матеріали справи, Верховний Суд відхиляє ці доводи, а обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у наведеному випадку не підтвердилися з огляду на таке.
		11. Суди попередніх інстанцій установили такі обставини:
		- 23.01.1996 між Фондом державного майна України (продавець) та Товариством покупців ДПТ "Персенківка" (покупець) укладено договір № 744 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, розташованого на вул. Тернопільській, 42 у                     м. Львові, згідно з умовами якого майно - об`єкт продажу включає всі його активи і пасиви, інвентар, обладнання, устаткування, інше майно та приміщення (споруди);
		- 27.05.1997 між сторонами договору від 23.01.1996 № 744 підписано акт прийому-передачі № 74-ІІ об`єкта продажу за договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу;
		- згідно зі списком землекористувачів та землевласників Галицького району                   м. Львова, затвердженого рішенням міськвиконкому Львівської міської ради від 06.02.1998 № 51, підприємство торгівлі "Персенківка" є землекористувачем земельної ділянки площею 0,298 га на вул. Тернопільській, 42 у м. Львові;
		- відповідно до реєстраційного посвідчення від 17.01.2001 № 010326 на об`єкт нерухомого майна будівля площею 707,4 м2 на вул. Тернопільській, 42 у м. Львові належить на праві колективної власності Закритому акціонерному товариству "Ірокс" (далі - ЗАТ "Ірокс") на підставі рішення Арбітражного суду Львівської області                               від 03.11.1998 № 4/3424-21/264 та на підставі актів приймання-передачі від 28.12.1998;
		- згідно з реєстраційним посвідченням від 29.08.2002 № 016050 (дублікат) на об`єкт нерухомого майна будівля площею 1046,9 м2 на вул. Тернопільській, 42 у м. Львові належить на праві колективної власності ЗАТ "Персенківка".
		12. Суди попередніх інстанцій також установили, що 10.01.2008 між ЗАТ "Персенківка" (сторона 1) та ЗАТ "Ірокс" (сторона 2) укладено договір про спільне інвестування у будівництво, згідно з пунктом 1.1 якого сторони беруть спільну участь в інвестуванні в будівництво об`єктів нерухомості, а саме: "Реконструкція нежитлового приміщення під багатоквартирний житловий будинок з добудовою та надбудовою з нежитловими приміщеннями та підземною автостоянкою на вул. Тернопільській, 42 у м. Львові" шляхом виконання відповідних робіт, послуг, внесення грошових та матеріальних активів, надання відповідних прав та дозволів сторонам (далі - договір про спільне інвестування; договір від 10.01.2008).
		У пункті 2.2 договору про спільне інвестування передбачені обов`язки сторони 1                    (ЗАТ "Персенківка"), а саме: надати як свій внесок у спільне інвестування в будівництво об`єкта нерухомості, зазначеного у пункті 1.1 договору, право на реконструкцію об`єкта нерухомості (будівлі площею 339,5 м2), що належить стороні 1 на праві власності згідно з реєстраційним посвідченням від 29.08.2002, та право користування земельною ділянкою, розташованою на вул. Тернопільській, 42 у м. Львові, стороні 2; надати стороні 2 право (згоду) на розроблення, погодження проектної документації, отримання відповідних будівельних дозволів на здійснення будівельних робіт, зазначених у пункті 1.1 договору згідно з чинним законодавством та здачі об`єкта будівництва в експлуатацію.
		Згідно з підпунктом 2.4.1 пункту 2.4 договору про спільне інвестування до обов`язків сторони 2 (ЗАТ "Ірокс") належить надання як внесок у спільне інвестування в будівництво об`єкта нерухомості, вказаного в пункті 1.1 договору, право на реконструкцію об`єкта нерухомості (будівлі площею 707,4 м2), що належить стороні 1 на праві власності згідно з реєстраційним посвідченням від 17.01.2001, проектно-пошукову, проектно-кошторисну документацію, за виготовлення якої сплатити власні кошти чи матеріальні цінності, провести будівельно-монтажні роботи зі спорудження (будівництва) об`єктів нерухомості, розташованих на вул. Тернопільській, 42 у м. Львові.
		13. Суди установили, що 13.03.2008 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області видано ЗАТ "Ірокс" (правонаступником якого є ПрАТ "Ірокс") дозвіл на виконання будівельних робіт № 12-08ж "Реконструкція нежитлового приміщення під багатоквартирний житловий будинок з добудовою та надбудовою з нежитловими приміщеннями та підземною автостоянкою на                                  вул. Тернопільській, 42 у м. Львові".
		Згідно із зазначеним дозволом на виконання будівельних робіт замовником та підрядником будівництва є Закрите акціонерне товариство "Ірокс", авторський нагляд здійснює Приватне підприємство "Галтехноком".
		Зі змісту дозволу на виконання будівельних робіт убачається, що його видано на підставі таких документів:
		- рішення органу влади - рішення виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів від 16.04.1968 № 254; проектної документації у складі будівельного  генерального плану, паспортів фасадів, розроблених Приватним підприємством "Галтехноком"; документа про затвердження проектної документації - наказ від 06.03.2008 № 28б; реєстраційного посвідчення від 17.01.2001; рішення Арбітражного суду Львівської області від 03.11.1998 № 4/3424-21/264; актів прийому-передачі                            від 28.12.1998. 
		Термін дії дозволу на виконання будівельних робіт встановлено - до завершення будівництва.
		14. Суд апеляційної інстанції також установив такі обставини:
		- Сихівська районна державна адміністрація Львівської міської ради листом                                   від 23.09.2016 № 4-3406-54г повідомила керівника Інспекції Держархбудконтролю у                 м. Львові про те, що ПрАТ "Ірокс" розпочало будівництво багатоквартирного житлового будинку на вул. Тернопільській, 42 у м. Львові без належного повідомлення районної державної адміністрації та без надання відповідних дозвільних документів і просила перевірити та надати інформацію щодо законності будівництва за вказаною адресою;
		-   05.10.2016 працівниками Інспекції Держархбудконтролю у м. Львові складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил щодо об`єкта будівництва - "Реконструкція нежитлового приміщення під багатоквартирний житловий будинок з добудовою та надбудовою з нежитловими приміщеннями та підземною автостоянкою на вул. Тернопільській, 42 у м. Львові", за результатами якої встановлено обставини щодо ненадання журналу авторського нагляду та загального журналу робіт, архітектурно-планувального завдання, документа на право користування земельною ділянкою;
		-   05.10.2016 працівниками Інспекції Держархбудконтролю у м. Львові складено припис про зупинення підготовчих і будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема, будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт;
		- 05.10.2016 працівниками Інспекції Держархбудконтролю у м. Львові складено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, містобудівних норм, державних стандартів і правил, в якому встановлено відсутність на об`єкті журналу авторського нагляду, авторський нагляд не проводиться;
		- листом від 12.10.2016 № 18-1323-0.2-4797/2-16 відділ Держгеокадастру у м. Львові повідомив Інспекцію Держархбудконтролю у м. Львові про те, що земельна ділянка входить в межі земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні підприємства торгівлі "Персенківка" без належно оформлених правовстановлюючих документів на цю ділянку. За категорією земель дана земельна ділянка відноситься до земель житлової та громадської забудови;
		- 17.10.2016 працівниками Інспекції Держархбудконтролю у м. Львові складено постанову № 07-вих-2447/46 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності на ПрАТ "Ірокс" у сумі 62 250,00 грн (за відсутність авторського нагляду та відсутність журналу авторського нагляду);
		- 18.10.2016 працівниками Інспекції Держархбудконтролю у м. Львові складено постанову № 07-вих-2501/50 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності на ПрАТ "Ірокс" у сумі 52 200,00 грн (за відсутність технічного нагляду та загального журналу робіт);
		- 24.10.2016 працівниками Інспекції Держархбудконтролю у м. Львові складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил щодо ПрАТ "Ірокс", за результатами якої встановлено порушення щодо ненадання журналу авторського нагляду та загального журналу робіт, архітектурно-планувального завдання, документа на право користування земельною ділянкою;
		- 24.10.2016 працівниками Інспекції Держархбудконтролю у м. Львові складено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, містобудівних норм, державних стандартів і правил, в якому встановлено невиконання забудовником вимог припису від 05.10.2016;
		- 26.10.2016 Інспекцією Держархбудконтролю у м. Львові видано наказ № 34/16 про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт від 13.03.2008 № 12-08ж "Реконструкція нежитлового приміщення під багатоквартирний житловий будинок з добудовою та надбудовою з нежитловими приміщеннями та підземною автостоянкою на вул. Тернопільській, 42 у м. Львові";
		- 02.11.2016 працівниками Інспекції Держархбудконтролю у м. Львові складено постанову № 07-вих-2952/46 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності на ПрАТ "Ірокс" у сумі 26  100,00 грн (за невиконання припису від 05.10.2016 про зупинення підготовчих та будівельних робіт);
		- 03.11.2016 працівниками Інспекції Держархбудконтролю у м. Львові складено постанову № 07-вих-2971/69 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності на ПрАТ "Ірокс" у сумі 14 500,00 грн (за невиконання припису від 05.10.2016);
		- 07.11.2016 працівниками Інспекції Держархбудконтролю у м. Львові складено постанову № 07-вих-3040/72 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності на ПрАТ "Ірокс" у сумі 14 500,00 грн (за порушення абз. 2 пункту 1 частини 6 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" у зв`язку з невиконанням припису від 05.10.2016 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності).
		15. Водночас суд апеляційної інстанції установив, що рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 05.04.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021, у справі                             № 464/8031/16 задоволено позов ПрАТ "Ірокс" до Інспекції Держархбудконтролю у      м. Львові, визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції Держархбудконтролю у м. Львові від 17.10.2016 № 07-вих2447/46 про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності; визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції від 18.10.2016 № 07-вих2501/50 про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності; визнано протиправним та скасовано припис Інспекції від 05.10.2016 щодо негайного зупинення виконання будівельних робіт на об`єкті "Реконструкція нежитлового приміщення під багатоквартирний житловий будинок з добудовою та надбудовою з нежитловими приміщеннями та підземною автостоянкою на вул. Тернопільській, 42 у  м. Львові".
		При цьому, постановою Верховного Суду від 24.11.2021 рішення Сихівського районного суду міста Львова від 05.04.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 у справі № 464/8031/16 залишено без змін.
		Суд апеляційної інстанції також установив, що ухвалою Сихівського районного суду                     міста Львова від 18.11.2016 у справі № 464/8361/16-а відкрито провадження у справі за позовом ПрАТ "Ірокс" до Інспекції Держархбудконтролю у м. Львові про визнання протиправною та скасування постанови про визнання протиправною та скасування постанови від 02.11.2016 № 07-вих.2952/67 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, визнання протиправною та скасування постанови від 03.11.2016 № 07-вих2971/69 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
		Ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 14.12.2016 у справі                                                   № 464/8720/16-а відкрито провадження у справі за позовом ПрАТ "Ірокс" до Інспекції Держархбудконтролю у м. Львові про визнання протиправним та скасування наказу                   № 34/16 від 26.10.2016 "Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт                     від 13.03.2008 року №12-08ж "Реконструкція нежитлового приміщення під багатоквартирний житловий будинок з добудовою та надбудовою з нежитловими приміщеннями та підземною автостоянкою на вул. Тернопільській, 42 у м. Львові" (замовник будівництва: ПрАТ "ІРОКС")", виданий Інспекцією Держархбудконтролю у                  м. Львові.
		16. Суд апеляційної інстанції установив, що зі змісту акта  обстеження земельної ділянки на вул. Тернопільській, 42 у м. Львові від 17.08.2017, складеного комісією працівників Сихівської районної державної адміністрації Львівської міської ради та Львівської міської ради, вбачається, що на момент обстеження забудовником проводились роботи з будівництва другого поверху багатоквартирного житлового будинку.
		Згідно з наявним у матеріалах справи листом відділу ГУ Держгеокадстру у Львівській області від 04.12.2017 № 18-113-0.37-2112/109-17 за даними з Державного земельного кадастру земельна ділянка на вул. Тернопільській, 42 (відповідно до плану земельної ділянки) входить в межі земельної ділянки, яка обліковується за підприємством торгівлі "Персенківка" та відносить до земель комунальної власності. Реєстрацію земельної ділянки не проводилося, кадастровий номер їй не присвоювався.
		17. При цьому суд апеляційної інстанції установив, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 99036541 за ТОВ "Персенківка" зареєстровано право приватної спільної часткової власності на будівлі літ "А-1", "А-1", розмір частки - 8/25 загальною площею 1046,9 м2.
		Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 99045926 за ПрАТ "Ірокс" зареєстровано право приватної спільної часткової власності, розмір частки - 17/25, на будівлі літ "А-1",          "А-1" загальною площею 1046,9 м2.
		18. Предметом позову у справі, що розглядається, є вимога Львівської міської ради про зобов`язання ПрАТ "Ірокс" привести земельну ділянку на вул. Тернопільській, 42 у м. Львові до попереднього стану шляхом знесення самовільно збудованої прибудови та надбудови до об`єкта нерухомості на вул. Тернопільській, 42, площа якого становить 4046,9м2, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 1366893046101, з посиланням на положення частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України.
		19. Згідно із частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. 
		За змістом спеціальної матеріально-правової норми, викладеної в частині 1 статті 376 Цивільного кодексу України, поняття самочинного будівництва визначено через сукупність його основних ознак, які є умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості може бути визначений самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
		Відповідно до частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. 
		Частиною 7 зазначеної норми передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану. 
		З урахуванням змісту положень статті 376 Цивільного кодексу України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 цього Кодексу вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.
		20. Суд апеляційної інстанції установив, що як вбачається з наявної в матеріалах справи копії висновку експерта від 19.04.2018 № 659, наданого в межах адміністративної справи № 464/8031/16-а, об`єкт будівництва "Реконструкція нежитлового приміщення під багатоквартирний житловий будинок з добудовою та надбудовою з нежитловими приміщеннями та підземною автостоянкою на вул. Тернопільській, 42 у м. Львові" відповідно до таблиці 1 ДСТУ-Н Б.В. 1.2-16:2013 належить до класу наслідків (відповідальності) СС2, а за критеріями таблиці А.1 Додатку І цього ДСТУ до V категорії складності.
		Зі змісту наданої Львівською міською радою копії висновку експерта від 30.05.2018                  № 258/259, складеного за результатами проведення судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи у кримінальному провадженні                № 12017140070001430 у розділі "висновки" зазначено, що роботи, які проводяться                  ПрАТ "Ірокс" за адресою: вул. Тернопільська, 42, м. Львів, відносяться до поняття "нове будівництво". Площа земельної ділянки, яка зайнята об`єктом незавершеного будівництва за адресою: вул. Тернопільська, 42, м. Львів, становить 0,0602 га. Ринкова вартість земельної ділянки, яка зайнята об`єктом незавершеного будівництва за адресою: вул. Тернопільська, 42, м. Львів, площею 0,0602 га, з цільовим призначенням землі житлової та громадської забудови, на момент проведення експертизи становить 2 600 670,00 грн.
		Як свідчать матеріали справи, ухвалою Господарського суду Львівської області                          від 17.05.2018 суд призначив у справі, що розглядається, судову експертизу, за результатами проведення якої надано висновок судового експерта від 29.05.2020                     № 3087, в якому зазначено таке.
		Судовий експерт зробив висновок про те, що існуючий об`єкт реконструкції нежитлового приміщення під багатоквартирний житловий будинок з добудовою та надбудовою з нежитловими приміщеннями та підземною стоянкою на вул. Тернопільській, 42 у                       м. Львові входить в межі відведеної та облікованої за підприємством торгівлі "Персенківка" земельної ділянки. Площа земельної ділянки під забудовою становить 0,0602 га, яка входить в площу 0,2982 га, відведеної та облікованої земельної ділянки за підприємством торгівлі "Персенківка" згідно з топографічним планом до рішення виконкому Львівської міської ради від 06.02.1998 № 51 "Про інвентаризацію земель".
		Судовий експерт зазначив, що з наданих матеріалів вбачається, що реконструкція проводиться шляхом надбудови та прибудови. З генплану, що міститься в матеріалах справи, вбачається, що будівництво здійснюється в межах існуючих зовнішніх стін за винятком прибудови вхідних груп, що виступають за межі площини фасаду.
		За змістом наданого ПрАТ "Ірокс" виготовленого на його замовлення висновку експерта від 28.10.2020 № 6139, складеного за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, експерт дійшов висновків, що станом на день проведення огляду (02.10.2020) наявні (збережені) всі елементи несучих та огороджувальних конструкцій об`єкта нерухомого майна, позначеного в технічному паспорті літерою "А-1", загальною площею 683,4 м2, розташованого на вул. Тернопільська, 42 у м. Львові. Об`єкт нерухомого майна, позначений у технічному паспорті літерою "А-1", загальною площею 363,5 м2, адреса розташування: вул. Тернопільська, 42 у м. Львові, демонтований при проведенні будівельних робіт за проектом "Реконструкція нежитлового приміщення під багатоквартирний житловий будинок з добудовою та надбудовою з нежитловими приміщеннями та підземною автостоянкою на вул. Тернопільській, 42 у м. Львові".
		Судовий експерт також зазначив, що будівельно-монтажні роботи, які проводяться на об`єкті нерухомості, комплексі існуючих будівель, розташованих за адресою: м. Львів, вул. Тернопільська, 42 (характеристики об`єкта зазначені в технічному паспорті під літерами А-1, А-l, загальною площею 1046,9 м2) відповідають дозволу на виконання будівельних робіт, виданому 13.03.2008 № 12-08ж на об`єкті будівництва "Реконструкція нежитлового приміщення під багатоквартирний житловий будинок з добудовою та надбудовою з нежитловими приміщеннями та підземною автостоянкою на вул. Тернопільській, 42, у м. Львові".
		21. Як вже зазначалося, суд апеляційної інстанції установив такі обставини, які не були спростовані Львівською міською радою, а саме:
		- ПрАТ "Ірокс" є замовником та підрядником будівництва "Реконструкція нежитлового приміщення під багатоквартирний житловий будинок з добудовою та надбудовою з нежитловими приміщеннями та підземною автостоянкою на вул. Тернопільській, 42 у  м. Львові", який з метою здійснення таких робіт з реконструкції 13.03.2008 отримав дозвіл на виконання будівельних робіт № 12-08ж;
		- згідно з висновком судового експерта від 29.05.2020 № 3087 існуючий об`єкт реконструкції нежитлового приміщення під багатоквартирний житловий будинок з добудовою та надбудовою з нежитловими приміщеннями та підземною стоянкою на вул. Тернопільській, 42 у м. Львові входить в межі відведеної та облікованої за підприємством торгівлі "Персенківка" земельної ділянки. Площа земельної ділянки під забудовою становить 0,0602 га, яка входить в площу 0,2982 га, відведеної та облікованої земельної ділянки за підприємством торгівлі "Персенківка" згідно з топографічним планом до рішення виконкому Львівської міської ради від 06.02.1998 № 51 "Про інвентаризацію земель". За висновком експерта реконструкція проводиться шляхом надбудови та прибудови. З генплану, що міститься в матеріалах справи, вбачається, що будівництво здійснюється в межах існуючих зовнішніх стін за винятком прибудови вхідних груп, що виступають за межі площини фасаду;
		- матеріалами справи підтверджено наявність зареєстрованого за ТОВ "Персенківка" та ПрАТ "Ірокс" права власності на частини нежитлової будівлі літ "А-1", "А'-1" загальною площею 1046,9 м2 на вул. Тернопільській, 42. 
		22. Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що згідно з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 908/394/19,                   від 13.09.2019 у справі №     910/2944/18, від 03.09.2019 у справі № 904/5076/18,                          від 04.04.2019 у справі № 910/2655/18, від 19.06.2019 у справі № 910/4055/18, вирішуючи питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки, необхідно враховувати, що сам лише факт користування земельною ділянкою за відсутності документів, які посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки, як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно встановити наявність в особи в силу закону права на отримання земельної ділянки у власність чи у користування. Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї.
		23. Суд апеляційної інстанції зазначив, що з урахуванням положень статті 29 Закону України "Про планування і забудову територій" (який діяв на час видачі дозволу на проведення будівельних робіт від 13.03.2008 та втратив чинність з 12.03.2011 у зв`язку із набуттям чинності Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності"), а також приписів Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, яке затверджено наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 №     273 (далі - Положення № 273) отримання дозволу на виконання будівельних робіт є однією із обов`язкових підстав для реалізації будь-якого будівельного проекту, при цьому отриманню такого дозволу передує ціла низка визначених державною заходів. Повне та неухильне дотримання заінтересованою особою усіх наведених умов призведе до отримання дозволу на виконання будівельних робіт і такий дозвіл свідчитиме про те, що будівництво є правомірним та ведеться законно. В іншому випадку таке будівництво вважатиметься самочинним, що потягне для забудовника відповідні наслідки, зокрема, в частині неможливості набуття права власності на такий об`єкт чи його знесення.   
		При цьому анулювання дозволу на виконання будівельних робіт від 13.03.2008                             № 12-08ж згідно із наказом Інспекції Держархбудконтролю у м. Львові від 26.10.2016            № 34/16 не може свідчити про незаконність проведення будівельних робіт з 13.03.2008 по 26.10.2016, а наказ Інспекції про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт оскаржено до суду.
		24. Суд апеляційної інстанції з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), Першого протоколу до Конвенції, практики Європейського суду з прав людини, а також правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 06.09.2021 у справі № 465/7206/18 (ухваленій після подання апеляційної скарги у цій справі, який близький за змістом висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 17.08.2018 у справі № 820/3183/16, від 31.07.2018 у справі № 813/6426/14, від 06.03.2019 у справі № 814/2645/15, від 15.05.2019 у справі № 813/6423/14 та від 06.09.2021 у справі № 465/7206/18), зазначив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і є можливою лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
		25. Як вже зазначалося, Львівська міська рада, звертаючись із касаційною скаргою на судові рішення у справі як на підставу касаційного оскарження, посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та ухвалення судових рішень без урахування висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 22.09.2021 у справі № 755/3782/17, від 29.04.2020 у справі № 347/1276/17 від 02.06.2021 у справі № 910/14524/19 від 25.11.2019 у справі                               № 753/9171/15-ц.
		За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України  оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
		Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті   60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №     696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
		При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
		26. Так, у справі № 347/1276/17 (провадження № 61-40200св18) (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.04.2020) за позовом заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства "Кутське лісове господарство" до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача - Національний природний парк "Гуцульщина" про звільнення та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, приведення земельної ділянки у придатний для використання стан та стягнення шкоди, заподіяної внаслідок зайняття земельної ділянки, Верховний Суд, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про задоволення позову з урахуванням установлених судом обставин справи стосовно того, що відповідач ОСОБА_1 не набув права власності чи права користування земельною ділянкою, тобто самовільно зайняв земельну ділянку, що підтверджується вироком у кримінальній справі, яка належить до земель природно-заповітного фонду Національний природний парк "Гуцульщина", та здійснив на ній самочинне будівництво житлового будинку, визнав правильним висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
		У справі № 755/3782/17 (провадження № 61-15927св20) (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021) за позовом  заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 про знесення самочинного будівництва та повернення земельної ділянки, Верховний Суд зазначив, що, ураховуючи те, що нежитлове приміщення магазину на АДРЕСА_1 побудовано на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, та є об`єктом самочинного будівництва, наявні підстави для задоволення позовних вимог прокурора та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні Київською міською радою цією земельною ділянкою.
		У справі № 910/14524/19 (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду) за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Районної громадської організації "Клуб "Козак" про зобов`язання повернути земельну ділянку на Трухановому острові у м. Києві шляхом приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, звільнивши земельну ділянку від розміщеного на ній майна, у тому числі будівель та споруд, Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції про відмову у позові, критично оцінив висновки апеляційного господарського суду про те, що у відповідача внаслідок укладення договору резервування з органом місцевого самоврядування, існують правомірні очікування щодо спірної земельної ділянки, право користування якою він не може оформити з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок прийняття Київською міською радою рішення від 23.05.2002 № 23/23 та відсутністю затвердженого Генерального плану забудови Труханового острова.
		Верховний Суд у зазначеній справі, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зазначив, що суд правильно установив, що Київська міська рада будь-яких рішень про передачу вищенаведеної земельної ділянки у власність чи користування відповідачу не приймала, що не заперечувалося сторонами під час розгляду справи, а Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва не видавав та не реєстрував документів, які надають право на виконання підготовчих, будівельних робіт та засвідчують готовність до експлуатації об`єкта будівництва на Трухановому острові у м. Києві на земельній ділянці площею            1,1672 га.
		У справі № 753/9171/15-ц (провадження 61-19520св18) (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.11.2019) за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах Київської міської ради до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про зобов`язання відповідачів усунути перешкоди у здійсненні Київською міською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом знесення самовільно розміщеної на земельній ділянці будівлі закладу громадського харчування, Верховний Суд зазначив, що, встановивши, що будівлі закладу громадського харчування за адресою: місто Київ, вулиця Срібнокільська, 7, були побудовані на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, та є об`єктами самочинного будівництва, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог прокурора та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні Київською міською радою цією земельною ділянкою.
		27. Водночас колегія суддів з приводу наведених заявником у касаційній скарзі підстав для касаційного оскарження судових рішень у справі вважає за необхідне зазначити, що судові рішення у справах, наведених скаржником у касаційній скарзі, та у справі, яка розглядається, не є подібними, оскільки під час розгляду справ, на які посилається скаржник, судами установлено обставини щодо здійснення відповідачами у цих справах самочинного будівництва на земельних ділянках за відсутності будь-яких документів, у той час як у справі, що  розглядається, суди установили обставини, зокрема, щодо здійснення будівництва (реконструкції) об`єкта, зареєстрованого на праві власності за відповідачами, на підставі дозволу на виконання будівельних робіт, виданого уповноваженим органом, а також в межах відведеної та облікованої за підприємством торгівлі "Персенківка" земельної ділянки.
		Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства у частині вказаної підстави підлягає закриттю згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу, відповідно до якого суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
		28. Оскільки підстав для скасування постанови, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.
		Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		УХВАЛИВ:
		Касаційне провадження за касаційною скаргою Львівської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 та рішення Господарського суду Львівської області від 30.12.2020  у справі № 914/2579/17 закрити.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                                 Т.  Б.  Дроботова
		 
		Судді                                                                                                                   І. С. Берднік
		                                                                                                    
		                                                                                                                    Ю.  Я.  Чумак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...