Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 712/9347/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 10.02.2022. Зареєстровано: 13.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 14.02.2022.
Дата набрання законної сили: 08.02.2022
Номер судового провадження: 11-кп/821/141/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021250310000978

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 11-кп/821/141/22 Справа № 712/9347/21 Категорія: ч.1 ст.121 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1    Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		08 лютого 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
		 
		 головуючого судді ОСОБА_2 ,
		 суддів ОСОБА_3 , ., ОСОБА_4 
		 з участю секретаря ОСОБА_5 
		 прокурора ОСОБА_6  
		 захисника ОСОБА_7  
		 представника потерпілого  адвоката ОСОБА_8 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 10 грудня 2021 року, яким 
		 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Єреван Республіки Вірменія, вірменина, одруженого, немаючого на утриманні дітей, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		 
		визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.
		Відповідно до ст.75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
		На підставі ст.76 КК України покладено на ОСОБА_9 наступні обов`язки:
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
		Запобіжний захід ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили залишений без змін у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.
		Позов прокурора Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради до обвинуваченого ОСОБА_9 про стягнення витрат на лікування потерпілого ОСОБА_10  задоволений повністю.
		Стягнуто з ОСОБА_9 на користь Черкаської обласної ради витрати, понесені на стаціонарне лікування неповнолітнього потерпілого ОСОБА_10 в КНП «Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради» в сумі 20965 (двадцять тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять) гривень 85 копійок. 
		 Вирішена доля речових доказів, відповідно до положень ст.100 КПК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Місцевим судом ОСОБА_9 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 14.04.2021 близько 18 год., перебуваючи на перехресті вул. Смілянська та вул. Свято-Макаріївська в м. Черкаси поблизу пішохідного переходу в напрямку вул. Надпільна в м. Черкаси, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, вчинив сварку з раніше незнайомим йому неповнолітнім ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , через екстремальне, на думку ОСОБА_9 , керування велосипедом потерпілим, що призвело до контактування його педалі з лівою ногою ОСОБА_9 , яка переросла в бійку, під час якої ОСОБА_9 наніс декілька ударів ОСОБА_10 обома руками в область голови та тулуба. Після чого, ОСОБА_9 продовжив рух в напрямку вул. Надпільна в м. Черкаси, та близько 18 год. 02 хв. перебуваючи на пішохідному переході навпроти автозаправної станції «WOG», що розташована за адресою: вул. Смілянська, 78/4, в м. Черкаси, куди також наблизився ОСОБА_10 , на ґрунті раптово виниклих з ним особистих неприязних відносин, діючи умисно, протиправно та цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх наслідки у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, та бажаючи їх настання, наніс неповнолітньому потерпілому ОСОБА_10 один удар в область живота зліва, що є життєво важливим органом, ножем, який завчасно дістав із кишені власної куртки, та який є предметом з властивостями плаского колюче-ріжучого і має гостру ріжучу кромку (лезо) та обух товщиною близько 1-1,5 мм з добре вираженими ребрами, придатним заподіяти небезпечну для життя шкоду здоров`ю особи, місцезнаходження якого в ході досудового розслідування не встановлено. Після чого, боячись бути затриманим на місці скоєння злочину, з місця події втік, позбувшись знаряддя злочину (ножа), та переховувався до 16.04.2021 поки не був відшуканий працівниками поліції за адресою: АДРЕСА_2 .
		Своїми протиправними діями ОСОБА_9 спричинив неповнолітньому потерпілому ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення черевної порожнини з ушкодженням тонкого та товстого кишківника та внутрішньо-черевної кровотечі, що ускладнилася розвитком перитоніту (запалення очеревини) та утворенням абсцесів черевної порожнини та малого тазу, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень як такі, що небезпечні для життя, як в момент заподіяння, так і в своєму клінічному протіканні.
		 
		Не погоджуючись з вироком районного суду в апеляційній скарзі заступник керівника Черкаської обласної прокуратури не оспорюючи фактичні обставини справи, вважає вирок суду незаконним, який підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та з підстав невідповідності призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Просить ухвалити новий вирок, яким визнати винуватим ОСОБА_9 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК та призначити йому покарання із застосуванням вимог ст.69 КК України  1 рік позбавлення волі.
		Місцевим судом не в повній мірі враховані наслідки, які настали від протиправних дій обвинуваченого, а саме отримання потерпілим тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило тривале лікування.
		 При призначенні ОСОБА_9 покарання, судом не в повній мірі враховано особу обвинуваченого, який в свої 56 років, перебуваючи в громадському місці, в світлу пору доби, із застосуванням ножа спричинив тяжкі тілесні ушкодження неповнолітньому потерпілому.
		Крім того, судом не надано належної оцінки цинічним діям обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення. Так, після спричинення удару ножем в область життєво важливого органу - живота, боячись бути затриманим на місці скоєння злочину, з місця події втік, позбувшись знаряддя злочину та переховувався поки не був відшуканий працівниками поліції. При цьому, нехтуючи моральним та громадським обов`язком, проявив байдужість до стану здоров`я потерпілого, не вжив заходів для надання йому медичної допомоги, виклику працівників медичної установи.
		 Судом враховано пом`якшуючі покарання обставини - щире каяття, повне добровільне відшкодування шкоди неповнолітньому потерпілому.
		Натомість суд першої інстанції належним чином не врахував конкретні обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого злочину та тяжкі наслідки.
		Разом з цим, суд першої інстанції прийшов до хибного переконання, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням ОСОБА_9 , при цьому не надано належної оцінки тяжкості та ступеню небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, не врахував спосіб, характер та обставини вчинення злочину обвинуваченим.
		 Всі наведені судом першої інстанції дані про особу засудженого та обставини, які визнані такими, що пом`якшують покарання та були враховані судом, у даному конкретному випадку, не є такими, які б безумовно свідчили про можливість виправлення ОСОБА_9 без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним контролю при звільненні від відбування покарання з випробуванням.
		 
		 Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу, доводи представника потерпілого, який просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
		 Відповідно до ст.370 КПК України, вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. 
		 Ці вимоги закону місцевим судом виконані в повному обсязі.
		 Дії ОСОБА_9 судом кваліфіковані вірно за ч.1 ст.121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння. 
		 Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст.121 КК апеляційний суд не перевіряв, оскільки законність й обґрунтованість рішення місцевого суду в цій частині прокурор не оскаржує.
		 Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та кваліфікацію його дій, перевіркою матеріалів справи не виявлено.
		 
		 Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		 
		 Відповідно до ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
		 Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
		 Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.
		 Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
		 Статті 65-73 КК є кримінально-правовими нормами, що визначають загальні засади та правила призначення покарання.
		 Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо.
		 Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
		 Разом із тим, як уже раніше зазначено, дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання або прийняття рішення про звільнення від його відбування мають межі, визначені статтями 409, 414 КПК, які передбачають повноваження суду апеляційної інстанцій скасувати або змінити судове рішення у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, зокрема коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		 Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.
		 Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення у значенні ст. 414 КПК означає з`ясування судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що відображено у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
		При призначенні покарання ОСОБА_11 , місцевий суд дотримався вимог ст.50, 65, 66, 67 КК України та врахував Постанову Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», а саме дані про особу обвинуваченого, його вік (56 років), стан здоров`я, поведінку, який вчинив тяжкий злочин, вину в інкримінованому діянні визнав повністю, що свідчить про його відношення до скоєного, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, на спеціальних обліках не перебуває, має посвідку на постійне проживання, одружений. При цьому районним судом враховані пом`якшуючи покарання ОСОБА_11 обставини  щире каяття та добровільне відшкодування шкоди, а також відсутність обтяжуючих покарання обставин. 
		 З урахуванням наведеного суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, встановлених Кримінальним кодексом України, і дійшов висновку про необхідність призначення засудженому покарання в межах санкції ч.1 ст.121 КК України, визначивши його остаточний вид і розмір на підставі ст. 75 КК України, звільнивши обвинуваченого ОСОБА_11 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
		 Своє рішення місцевий суд належним чином мотивував.
		 Під час апеляційного розгляду було також встановлено, що обвинувачений ОСОБА_11 примирився з потерпілим, відшкодував йому шкоду в повному обсязі, претензій до обвинуваченого не має, що підтвердив в судовому засіданні представник потерпілого  адвокат ОСОБА_8 та наполягав залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення. 
		 Таким чином, колегія суддів врахувавши особу обвинуваченого, позицію сторони потерпілого, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, не встановила підстав для скасування або зміни вироку місцевого суду.
		 Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом (хоча й у межах відповідної санкції статті) видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
		 Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
		 Конституційний Суд України у Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».
		 
		 Таким чином, переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність висновків суду першої інстанції з питання правильності призначеного обвинуваченому покарання та справедливості обраного йому заходу примусу, сторона обвинувачення в апеляційній скарзі не навела.
		 З огляду на викладене, підстав вважати призначене обвинуваченому ОСОБА_11  покарання із застосуванням ст.75 КК України явно несправедливим через м`якість або призначеним у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність апеляційний суд не вбачає.
		 Колегія суддів вважає, що лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, не може бути безумовною підставою для призначення покарання у реальному позбавленні волі, як на цьому наполягає прокурор в апеляційній скарзі.
		 При цьому колегія суддів враховує позицію прокурора в суді першої інстанції, який в судових дебатах просив призначити ОСОБА_11 покарання саме із застосуванням положень ст.75 КК України.
		 Згідно ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
		 Істотних порушень вимог кримінального процесуального кодексу, які були б підставою для скасування або зміни вироку при розгляді справи колегією суддів не встановлено.
		 На підставі вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги заступника керівника Черкаської обласної прокуратури без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		Керуючись статтями 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, 
		 
		у х в а л и л а :
		 
		Апеляційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури - залишити без задоволення.
		Вирок Соснівського районного суду м.Черккаси від 10 грудня 2021 року щодо ОСОБА_9 - залишити без змін.
		Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
		 
		Головуючий-суддя 
		 
		 
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...