Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 300/7652/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано для оприлюднення: 08.02.2022. Зареєстровано: 14.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 15.02.2022.
Дата набрання законної сили: 11.03.2022
Номер судового провадження: П/300/8067/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"08" лютого 2022 р. справа № 300/7652/21
		м. Івано-Франківськ 
		 
		Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ради суддів України про визнання протиправною відмови та зобов`язання до вчинення дій
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" звернулася до суду з адміністративним позовом до Ради суддів України про визнання протиправною відмови у наданні інформації на запит від 04.10.2021 та зобов`язання надати інформацію на запит від 04.10.2021.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно відповіддю №9рс-420/21 від 08.10.2021 відмовив у наданні інформації на запит від 04.10.2021 з обґрунтувань, що враховуючи вимоги частини 2 статті 5 Закону "Про захист персональних даних" запитувана інформація є відкритою публічною інформацією. Також аргументовано, що відповідач протиправно не застосував норми Закону "Про доступ до публічної інформації", які регулюють відносини щодо надання відповіді на запит. При цьому, зазначив, що оскаржувана відмова не відповідає вимогам статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
		Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
		Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 28.12.2021. У відзиві представник відповідача зазначив, що на виконання запиту на інформацію відповідачем надано всю можливу інформацію, яка не потребує надання передбаченої законом, обов`язкової згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи. Просить в задоволенні позову відмовити.
		11.01.2022 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, відповідно до якої позивач не погоджується з аргументами відповідача.
		Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.
		04.10.2021 ОСОБА_1 шляхом електронного відправлення звернулася до Ради суддів України із запитом на інформацію, в якому просила повідомити прізвища, імена та по батькові суддів, які звернулись протягом серпня та вересня 2021 року до Ради суддів України з метою отримання роз`яснення щодо наявності чи відсутності в них конфлікту інтересів або обставин, що викликають сумнів у неупередженості та надати копії роз`яснень, наданих на вказані звернення (а.с.10).
		За результатом розгляду запиту позивача на інформацію від 04.10.2021, відповідач відповіддю №9рс-420/21 від 08.10.2021 повідомив, що на виконання повноважень визначених вказаним Законом, у період протягом серпня-вересня 2021 року до Ради суддів України надійшло сім звернень від суддів про надання Радою суддів України роз`яснень щодо наявності чи відсутності конфлікту інтересів у їх діяльності. Зазначив, що враховуючи, що запитувана інформація містить персональні дані про особу та у зв`язку з відсутністю у Ради суддів України згоди такої особи на поширення (надання третім особам) інформації, що містить персональні данні про особу, Рада суддів України як розпорядник інформації не має права поширювати інформацію у запитуваному об`ємі (а.с.11, 12).
		При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
		Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно з пунктом 7 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
		Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
		Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (частина 4 статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації").
		Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
		Частиною першою статті 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
		Згідно зі статтею 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних вебсайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному вебпорталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
		Положеннями статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено види інформації, до якої може бути застосовано обмеження в доступі: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація, та сукупність вимог, дотримання яких є обов`язковим для такого обмеження.
		Статтею 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
		Згідно частини 1 статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (пункт 1).
		Згідно статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
		Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом.
		У відповідності до частин 1, 2, 3 статті 126 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 130-1 Конституції України для захисту професійних інтересів суддів та вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні діє суддівське самоврядування - самостійне колективне вирішення зазначених питань суддями. Суддівське самоврядування є однією з гарантій забезпечення незалежності суддів. Діяльність органів суддівського самоврядування має сприяти створенню належних організаційних та інших умов для забезпечення нормальної діяльності судів і суддів, утверджувати незалежність суду, забезпечувати захист суддів від втручання в їхню діяльність, а також підвищувати рівень роботи з кадрами у системі судів. До питань внутрішньої діяльності судів належать питання організаційного забезпечення судів та діяльності суддів, соціальний захист суддів та їхніх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов`язані зі здійсненням правосуддя.
		Частинами 1, 2 статті 127 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що організаційними формами суддівського самоврядування є збори суддів, Рада суддів України, з`їзд суддів України. Суддівське самоврядування в Україні, серед інших, здійснюється через Раду суддів України.
		Згідно з частиною 1 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Рада суддів України є вищим органом суддівського самоврядування та діє як виконавчий орган з`їзду суддів України. Рада суддів України здійснює контроль за додержанням вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів, Голови чи членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Голови Державної судової адміністрації України чи його заступників; приймає рішення про врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів у діяльності зазначених осіб (у разі якщо такий конфлікт не може бути врегульований у порядку, визначеному процесуальним законом) (пункт 6 частини 8 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
		Відповідно до частини 9 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" рішення Ради суддів України, прийняті в межах визначених цим Законом повноважень, на наступний день після їх прийняття оприлюднюються на офіційному веб-порталі судової влади. Рішення Ради суддів України, прийняті в межах визначених цим Законом повноважень, є обов`язковими для всіх органів суддівського самоврядування, крім з`їзду суддів України. Рішення Ради суддів України може бути скасовано з`їздом суддів України або в судовому порядку.
		Отже, відповідач є розпорядником інформації розумінні статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", зокрема іншим суб`єктом, що здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення якого є обов`язковими для виконання.
		Відповідно до пункту 6 частини першої статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
		У відповідності до частин 1, 2 статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
		Частинами 1, 4 статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
		Як встановлено, 04.10.2021 ОСОБА_1 шляхом електронного відправлення звернулася до Ради суддів України із запитом на інформацію, в якому просила повідомити прізвища, імена та по батькові суддів, які звернулись протягом серпня та вересня 2021 року до Ради суддів України з метою отримання роз`яснення щодо наявності чи відсутності в них конфлікту інтересів або обставин, що викликають сумнів у неупередженості та надати копії роз`яснень, наданих на вказані звернення (а.с.10).
		За результатом розгляду запиту позивача на інформацію від 04.10.2021, відповідач відповіддю №9рс-420/21 від 08.10.2021 повідомив, що на виконання повноважень визначених вказаним Законом, у період протягом серпня-вересня 2021 року до Ради суддів України надійшло сім звернень від суддів про надання Радою суддів України роз`яснень щодо наявності чи відсутності конфлікту інтересів у їх діяльності. Зазначив, що враховуючи, що запитувана інформація містить персональні дані про особу та у зв`язку з відсутністю у Ради суддів України згоди такої особи на поширення (надання третім особам) інформації, що містить персональні данні про особу, Рада суддів України як розпорядник інформації не має права поширювати інформацію у запитуваному об`ємі (а.с.11, 12).
		Згідно статті 32 Конституції України встановлено, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Закону України "Про інформацію" інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.
		Частиною 1 статті 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.
		Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 5 Закону України "Про захист персональних даних" об`єктами захисту є персональні дані. Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою.
		Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.
		Персональні дані, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, оформленій за формою, визначеною відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", не належать до інформації з обмеженим доступом, крім відомостей, визначених Законом України "Про запобігання корупції".
		Частиною 1 статті 1 Закону України "Про запобігання корупції" визначено, що суб`єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
		Відповідно до підпункту "ґ" пункту 1 частини 1 Закону України "Про запобігання корупції" суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: судді, судді Конституційного Суду України, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої ради правосуддя, посадові особи секретаріату Вищої ради правосуддя, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, посадові особи секретаріату цієї Комісії, посадові особи Державної судової адміністрації України, присяжні (під час виконання ними обов`язків у суді).
		Отже, інформація про прізвище, ім`я та по батькові судді не є конфіденційною.
		Слід зазначити, що копії запитуваних роз`яснень, наданих на звернення суддів протягом серпня та вересня 2021 року до Ради суддів України щодо наявності чи відсутності в них конфлікту інтересів або обставин, що викликають сумнів у неупередженості, можуть містити конфіденційну інформацію про інших осіб, з приводу чого суд зазначає, що згідно частини 8 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
		Крім наведеного, суд зазначає, що відповідно до статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1).
		Звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які відповідно до закону не є учасниками судового процесу, щодо розгляду конкретних справ судом не розглядаються, якщо інше не передбачено законом (частини 2).
		Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом (частина 3).
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні утримуватися від заяв та дій, що можуть підірвати незалежність судової влади (частина 4).
		Для захисту професійних інтересів суддів та вирішення питань внутрішньої діяльності судів відповідно до цього Закону діє суддівське самоврядування (частина 5).
		Відповідно до частини 1 статті 134 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" забезпечення діяльності Ради суддів України здійснюється Державною судовою адміністрацією України та її територіальними управліннями за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з вимогами розділу XI цього Закону.
		У запиті від 04.10.2021 позивач зазначила, що запитувана інформація стосується виконання суддями своїх повноважень, а також виконання Ради суддів України своїх функцій щодо надання роз`яснень законодавства, що здійснюється з коштів бюджету, а отже така інформація не може бути обмеженою у доступі відповідно до частини 5 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
		Частиною 5 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов`язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Не може бути також обмежено доступ до інформації про наявність у фізичних осіб податкового боргу. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону.
		Враховуючи приписи частини 5 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" інформація про прізвища, імена та по батькові суддів, які звернулись протягом серпня та вересня 2021 року до Ради суддів України з метою отримання роз`яснення щодо наявності чи відсутності в них конфлікту інтересів або обставин, що викликають сумнів у неупередженості та копії роз`яснень, наданих на вказані звернення не є інформацією щодо використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, відтак не відноситься до інформації, доступ до якої не може бути обмежено згідно вимог частини 5 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
		Отже, запитувана інформація ніяким чином не стосується конкретної інформації щодо використання бюджетних коштів.
		Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		За загальним правилом публічна інформація є відкритою. Винятки з цього правила встановлені, серед іншого, статтею 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та статтею 21 Закону України "Про інформацію", які відносять інформацію про фізичну особу (персональні дані) до конфіденційної, яка, у свою чергу, є інформацією з обмеженим доступом, що може бути поширена виключно за згодою особи.
		Перелік відомостей, що є інформацією про фізичну особу (персональними даними), визначений законодавством, зокрема, частиною 2 статті 21 Закону України "Про інформацію" та Законом України "Про захист персональних даних" і не є вичерпним та може доповнюватись шляхом прийняття нових нормативно-правових актів.
		Частиною 2 статті 6 Закону України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
		Відповідно до матеріалів справи відповідач, ані у відповіді на запит позивача про надання публічної інформації, ні у відзиві не вказав якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення.
		Згідно частин 2, 3 статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
		Відповідно до пункту 1 статті 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. А згідно з пунктом 2 цієї статті здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
		Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (стаття 5 Закону України "Про інформацію").
		Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
		Отже, публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності вимог, визначених пунктами 1-3 частини 2 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
		Оскільки, обмеження доступу до конкретної інформації допускається за умови застосування її розпорядником у сукупності вимог пунктів 1-3 частини 2 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", то відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з наведених вище трьох підстав означає, що відмова в доступі до публічної інформації є необґрунтованою.
		Зі змісту наданої відповідачем відповіді неможливо встановити та оцінити обставину з дотримання сукупності вимог для обмеження доступу до інформації, визначених частиною 2 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
		Велика Палата ЄСПЛ у рішенні від 08.11.2016 у справі Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary вказала, що те, наскільки заборона доступу до інформації є втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, слід оцінювати в кожному конкретному випадку та з урахуванням його особливих обставин (параграф 157). Для цього мають бути оцінені такі критерії (параграфи 158-170):
		- мета запитувача. Необхідно встановити, чи справді отримання інформації є необхідним для реалізації запитувачем інформації його функції зі сприяння публічній дискусії з суспільно важливих питань і чи справді ненадання інформації створить суттєву перешкоду свободі вираження поглядів;
		- характер запитуваної інформації. Інформація, дані або документи, щодо яких вимагається доступ, повинні відповідати вимогам "трискладового тесту", тобто збиратися в цілях задоволення саме суспільного інтересу;
		- особлива роль запитувача інформації в отриманні та поширенні її серед громадськості. Розраховувати на захист свого права на доступ можуть насамперед журналісти, науковці, громадські активісти, зокрема блогери та популярні користувачі соцмереж, громадські організації, діяльність яких пов`язана з питаннями, що становлять суспільний інтерес, а також автори творів з означених питань;
		- готовність і доступність запитуваної інформації. Надання інформації не повинно накладати на державні органи надмірного тягаря зі збирання й обробки даних.
		Особа, у розпорядженні якої знаходиться відповідна інформація та якій адресований запит на інформацію, має перевірити останній на предмет відповідності зазначеним чотирьом критеріям.
		Ураховуючи, що запитувана позивачем інформація обмежена у доступі без належних обґрунтувань, а відповідачем не доведено дотримання вимог частини 2 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" при такому обмеженні, суд вважає, що відповідач невмотивовано відмовив позивачу у наданні запитуваної інформації.
		Водночас, у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов`язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.
		Суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.
		З метою ефективного захисту прав позивача в межах адміністративного судочинства діє принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі який полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи.
		Об`єктом судового захисту в цій справі є право позивача на отримання публічної інформації на його запит.
		При цьому, належним та ефективним способом судового захисту прав особи є визнання протиправною відмови розпорядника інформації у її наданні та зобов`язання розпорядника інформації повторно розглянути запит на інформацію.
		Вказані правові висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20.
		Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		З урахуванням вищевикладеного та обставин справи належним та ефективним способом судового захисту прав позивача є визнання протиправною відмови Ради суддів України №9рс-420/21 від 08.10.2021 в наданні інформації на запит ОСОБА_1 від 04.10.2021 та зобов`язання відповідача повторно розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 04.10.2021.
		Відповідно до частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
		Таким чином, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, слід визнати протиправною відмову Ради суддів України від №9рс-420/21 від 08.10.2021 в наданні інформації на запит ОСОБА_1 від 04.10.2021 та зобов`язати відповідача повторно розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 04.10.2021, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
		Відповідно до частини 1, 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
		Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, слід стягнути з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача частину судових витрат зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 600,00 гривень. 
		На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		Позов задовольнити частково. 
		Визнати протиправною відмову Ради суддів України №9рс-420/21 від 08.10.2021 в наданні інформації на запит ОСОБА_1 від 04.10.2021.
		Зобов`язати Раду суддів України повторно розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 04.10.2021, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ради суддів України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) частину сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 600 (шістсот) грн. 00 коп. 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя Григорук О.Б.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...