Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/5941/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 15.02.2022.
Дата набрання законної сили: 08.02.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 лютого 2022 року  місто Київ.
		Справа 758/5941/20
		Апеляційне провадження № 22-ц/824/2046/2022
		Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		Судді-доповідача:                     Желепи О.В.,
		суддів:                                        Кравець В.А., Мазурик О.Ф.
		при секретарі  судового засідання  Сердюк К.О.
		розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Подільського районного суду м. Києва від 09 серпня 2021 року ( у складі судді Ларіонової Н.М., інформація щодо дати постановлення повного тексту відсутня)
		в справі за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, -
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		В травні 2020 року позивач Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 майнову шкоду в сумі 15 749 729,36 доларів США на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
		Позовні вимоги мотивує тим, що 20.06.2017 р. вироком Подільського районного суду міста Києва відповідача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України і призначено їй покарання у вигляді трьох років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням владних, організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на один рік, без застосування штрафу. Підставами ухвалення 20.06.2017 року Подільським районним судом міста Києва обвинувального вироку, у кримінальному провадженні №12016000000000008 відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, стало те, що остання, будучи службовою особою суб`єкта господарської діяльності, допустила службову недбалість. В результаті такого недбалого відношення до своїх службових обов`язків Голови правління ПАТ «Енергобанк» ОСОБА_1 , кошти в сумі 15 489 000 доларів США залишилися на кореспондентському рахунку ПАТ «Енергобанк», відкритому в Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн). Таким чином, в результаті неналежного виконання Головою правління ПАТ «Енергобанк» ОСОБА_1 своїх службових обов`язків, яка не здійснила належний контроль за розміщенням коштів банку на кореспондентських рахунках в інших банківських установах та за доцільністю вказаних операцій, несумлінно ставлячись до своїх службових обов`язків, не здійснила всі заходи для виконання вказівок Національного банку України, наданих за результатами інспектування банку, в результаті чого вчасно не були повернуті кошти в сумі 15 749 729,36 доларів США, розміщені в Bank Frick & Co AG, що в подальшому, після визнання ПАТ «Енергобанк» неплатоспроможним та введення тимчасової адміністрації, дало змогу невстановленим особам заволодіти вказаними коштами, що призвело до зменшення ліквідаційної маси банку при його ліквідації. Зазначений розмір заподіяної службовою особою Банку майнової шкоди, відобразився в неможливості цього Банку у повному обсязі розрахуватися з кредиторами ПАТ «Енергобанк», у зв`язку з недостатністю майна Банку. А відтак, відповідач, вчинивши кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 367 КК України, та спричинивши матеріальну шкоду у вигляді недоотримання ліквідаційної маси ПАТ «Енергобанк» в сумі 15 749 729,36 доларів США, що підтверджується обвинувальним вироком Подільського районного суду міста Києва від 20.06.2017 року у справі №758/7786/17, зобов`язана відшкодувати зазначену суму матеріальної шкоди на користь Державної організації «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», яка здійснює заходи з виведення неплатоспроможного ПАТ «Енергобанк» з ринку у відповідності до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Посилаючись на викладені обставини, положення ч.1 ст. 1166 ЦК України та керуючись ч. 6 ст. 82 ЦПК України, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь завдану майнову шкоду в зазначеній сумі.
		Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 09 серпня 2021 року  відмовлено у задоволені позову у повному обсязі.
		Не погодившись з таким рішенням суду, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб 28.09.2021 року подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Оскільки, порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права,  має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
		Скаргу обґрунтовано тим, що позовна заява Фонду гарантування вкладів фізичних осіб подана до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, спрямована саме на захист прав та законних інтересів неплатоспроможного ПАТ «Енергобанк» та його кредиторів, так як кошти, стягнуті з винної особи, будуть спрямовані на задоволення вимог кредиторів ПАТ «Енергобанк» (ч. 1 та 9 ст. 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
		Звертає увагу на те, що відповідачка ОСОБА_1 з 12.04.2010 року обіймала керівні посади в ПАТ «ЕНЕРГОБАНК», пов`язані, в тому числі, і з контролем за фінансовою діяльністю банку, що свідчить про її обізнаність у перерахуванні впродовж 25.09.2012 - 03.02.2014 років грошових коштів на рахунок в Bank Frick & Со AG в загальній сумі 15 814 000,00 дол. США, а відтак невиконання вказівок Національного банку України, наданих за результатами інспектування банку, про необхідність повернути грошові кошти в сумі 15 749 729,36 дол. США, носило свідомо умисний, злочинний характер дій з боку ОСОБА_1 .
		Вказує, що обвинувальним вироком Подільського районного суду міста Києва від 20.06.2017 року у справі №758/7786/17 було встановлено, що внаслідок неналежного виконання своїх службових обов`язків, ОСОБА_1 допустила службову недбалість, однак судом першої інстанції не звернуто увагу на встановлені обставини у вироку.
		Також вказує на те, що судом першої інстанції не вірно застосовано норми матеріального права, яке відобразилося в застосуванні положень Кодексу законів про працю України до спірних правовідносин у справі № 758/5941/20. Оскільки, подана позивачем позовна заява, є позовною заявою про притягнення до відповідальності службової, посадової особи ПАТ «Енергобанк» за завдану шкоду товариству не з підстав, передбачених трудовим законодавством, а з підстав відповідальності, передбаченої ЗУ «Про банки та банківську діяльність», ЗУ «Про акціонерні товариства» та положеннями Цивільного кодексу України.
		Посилається на правові висновки викладені у постанові ВПВС від 25.05.2021 року по справі №910/11027/18
		26 січня 202 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, обґрунтовуючи його тим, що рішення Подільського районного суду м. Києва від 09 серпня 2021 року в справі № 758/5941/20 прийняте судом першої інстанції у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у даній справі. Просить суд, рішення Подільського районного суду м. Києва від 09 серпня 2021 року в справі № 758/5941/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб без задоволення.
		 
		04 лютого 2022 року позивач подав відповідь на відзив, обгунтовуючи його тим, що правові позиції відповідача, що були викладені у Відзиві, його доводи та обставини, на які останній посилається як на підстави своїх заперечень, повністю спростовуються наведеними в сукупності обставинами нашої справи №758/5941/20, висновками Подільського районного суду м. Києва, викладеними у обвинувальному вироку від 20.06.2017 року по справі № 758/7786/17 та правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року по справі № 910/11027/18 (провадження № 12-185гс19) і постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.09.2021 року по справі № 753/2965/20. 
		В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ЩербинаО.Ю. доводи скарги підтримав.
		Представник відповідача ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення скарги.
		Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Судом встановлено, що згідно вироку Подільського районного суду міста Києва від 20.06.2017 року у кримінальній справі № 758/7786/17 за результатом розгляду кримінального провадження № 1-кп/758/535/17 (справа №758/7786/17, кримінальне провадження під час досудового розслідування № 12016000000000008) відносно ОСОБА_1 , затверджено угоду від 09 червня 2017 року між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_1 про визнання винуватості.
		Вищевказаним вироком, який набрав законної сили, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, та призначено покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади пов`язані з виконанням владних, організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на один рік, без застосування штрафу, та згідно ст.75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі зі встановленням іспитового строку 1 (один) рік; згідно ст.124 КПК України стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати за проведення експертиз в розмірі 20 328,0 грн.
		Як вбачається з  вироку, судом було встановлено, що в результаті недбалості, допущеній ОСОБА_1 при перебуванні  на посаді Голови Правління ПАТ «Енергобанк» державі було завдано шкоди у вигляді недоотримання ліквідаційної маси ПАТ «Енергобанк» в сумі 15 749 729,36 доларів США, що в еквіваленті на час діяння становить 154 677 400 грн, які в подальшому могли бути використані для покриття збитків, завданих ліквідацією вказаної банківської установи.
		Згідно вищевказаного вироку, при розгляді кримінальної справи № 758/7786/17 суд вважав встановленим в судовому засіданні те, що своїми діями, які виразились в неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало шкоди охоронюваним законом державним інтересам, що спричинили тяжкі наслідки, ОСОБА_1 вчинила злочин, передбачений ч.2 ст.367 КК України.
		При цьому при розгляді даної цивільної справи сторона відповідача не заперечувала факт службової недбалості та своєї вини у вчиненні вищевказаного злочину.
		Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу, про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		Таким чином, факт наявності та вчинення службової недбалості, що завдало шкоди державі у вигляді недоотримання ліквідаційної маси ПАТ «Енергобанк» в сумі 15 749 729,36 доларів США є встановленим та додатковому доведенню не підлягає.
		Згідно з положеннями частини 2 статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Відповідно до частини 1 статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Стаття 62 КПК України передбачає, що цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Як вбачається з вищевказаного вироку від 20.06.2017 р. та підтвердили в судовому засіданні обидві сторони у даній цивільній справі, під час досудового розслідування кримінального провадження №12016000000000008 та під час його розгляду районним судом цивільний позов у кримінальний справі до обвинуваченої ОСОБА_1 не заявлявся, ПАТ «Енергобанк» та/або Фонд ГВФО потерпілим та/або цивільним позивачем не визнавались.
		Відповідно до ст.128 ч.7 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову у кримінальному провадженні, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.
		Позивач, звертаючись до суду в порядку цивільного судочинства, зазначає підставу своїх вимог - ст.1166 ЦК України, стверджуючи, що діями відповідача безпосередньо заподіяно шкоду у вказаному розмірі, а сторона відповідача, заперечуючи проти позову, зазначає і про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та шкодою, а також стверджує про заподіяння такої шкоди іншими особами.
		Постановою Правління Національного банку України від 11.06.2015 р. № 370 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Енергобанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.06.2015 р. № 115 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Енергобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку».
		Відповідно до ст.48 ч.1 п.1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження органів управління банку.
		За загальним правилом, визначеним ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		В п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року за № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
		Підставами для задоволення позовних вимог про стягнення майнової шкоди необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: 1) факт наявності майнової шкоди; 2) вина особи; 3) неправомірність дій особи; 4) безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між майновою шкодою та протиправними діями особи.
		Відмовляючи у задоволені позову районний суд виходив з того, що позивачем недоведено належними та достатніми доказами факт заподіяння  майнової шкоди, причинний зв`язок між службовою недбалістю, встановленою обвинувальним вироком суду та заподіянням шкоди у розмірі, визначеному в позові.
		 
		Проте, колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, так як обвинувальним вироком Подільського районного суду м. Києва від 20.06.2017 року по справі № 758/7786/17 встановлено, що «..в результаті недбалого відношення до своїх службових обов`язків Голови правління ПАТ «Енергобанк» ОСОБА_1 , кошти в сумі 15 489 000 доларів США залишились на кореспондентському рахунку ПАТ «Енергобанк», відкритому в Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн)...».
		 
		Саме внаслідок протиправних дій обвинуваченої ОСОБА_1 . Подільський районний суд м. Києва в обвинувальному вироку зазначив, що «..в результаті недбалості, допущеної ОСОБА_1 державі було завдано шкоди у вигляді недоотримання ліквідаційної маси ПАТ «Енергобанк» в сумі 15 749 729,36 доларів США, що в еквіваленті на час діяння становить 154 677 400,00 грн., які в подальшому могли бути використані для покриття збитків, завданих ліквідацією вказаної банківської установи...».
		 
		Як вбачається з матеріалів справи,  ОСОБА_1 перебувала на посаді Фінансового директора ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» з 12.04.2010 року, що підтверджується наказом № 73-п від 09.04.2010 року. Таким чином, ОСОБА_1 (відповідач), як голова єдиного виконавчого органу банку, повинна була забезпечити дотримання вказаною банківською установою вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність», статуту ПАТ «Енергобанк» та діяти сумлінно, обачно і обережно в інтересах Банку та його клієнтів.
		 
		Обвинувальним вироком Подільського районного суду міста Києва від 20.06.2017 року у справі №758/7786/17 було встановлено, що внаслідок неналежного виконання своїх службових обов`язків, ОСОБА_1 допустила службову недбалість. Не виконала вимоги Національного банку України щодо негайного повернення коштів в сумі 15 489,0 тис. доларів США з коррахунку в Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн). Тобто, останньою не були здійснені заходи (не винесене питання на розгляд Спостережної ради, не видані відповідні постанови/накази, не надані розпорядження підлеглим), необхідні для виконання вимог НБУ. В результаті недбалого відношення до своїх службових обов`язків Голови правління ПАТ «Енергобанк» ОСОБА_1 , кошти в сумі 15 489 000 доларів США залишилися на кореспондентському рахунку ПАТ «Енергобанк», відкритому в Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн).
		 
		Відповідачка з 12.04.2010 року обіймала керівні посади в ПАТ «ЕНЕРГОБАНК», пов`язані, в тому числі, і з контролем за фінансовою діяльністю банку, що свідчить про її обізнаність про перерахуванні впродовж 25.09.2012 - 03.02.2014 років грошових коштів на рахунок в Bank Frick & Со AG в загальній сумі 15 814 000,00 дол. США, а відтак невиконання вказівок Національного банку України, наданих за результатами інспектування банку, про необхідність повернути грошові кошти в сумі 15 749 729,36 дол. США, носило свідомо умисний характер  з боку ОСОБА_1 .
		 
		Описані вище обставини справи, що встановлені обвинувальним вироком Подільського районного суду м. Києва від 20.06.2017 року у справі №758/7786/17, свідчать про наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями ОСОБА_1 та заподіянням шкоди в наслідок  протиправних дій відповідача.
		 
		Відмовляючи в позові, суд також не врахував, що за деліктними правовідносинами, обов`язок доказування відсутності вини покладено на заподіювача шкоди.
		   За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 ГПК України).
		  Тож при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.
		    Водночас зі змісту частини другої статті 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Відповідний висновок міститься, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 753/7281/15-ц. Тому спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача.
		Аналогічні висновки висловлені в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справісправі № 910/11027/18.
		Відповідач не довела, що її бездіяльність яка виразилась в не вчиненні дій для повернення коштів з кореспондентського рахунку банку, керівником, якого вона була, не призвела в подальшому до зменшення ліквідаційної маси банку та спричинення шкоди у встановленому вироком  розмірі.
		 
		Доводи представника відповідача про те, що кошти на кореспондентський рахунок перераховувались в той час, коли відповідачка не була керівником банку, а також зняті були з рахунку в той час коли вже фонд здійснював управління банком, не доводять відсутність вини та відсутність прямого причинного зв`язку між бездіяльністю останньої та втратою банком коштів, які в тому числі і через винну поведінку відповідача, що було встановлено вироком суду в подальшому були втрачені, внаслідок зняття їх з кореспондентського рахунку невстанволеними слідством особами.
		За наявності вироку суду, та притягнення відповідача до кримінальної відповідальності за службову недбалість, доводи відповідача та висновки суду про те, що відповідальність за зникнення коштів можуть нести лише ті особи, які заволоділи коштами не відповідають обставинам справи та вимогам закону, на який послався позивач звертаючись до суду з позовом. Оскільки втрата банком коштів, та зняття їх з корреспондентського рахунку знаходиться в тому числі і в прямому причинному зв`язку з бездіяльністю відповідачки, що встановлено вироком суду.
		 
		Відповідно до частини першої статті 42 Закону «Про банки і банківську діяльність» керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених підрозділів банку.
		 
		Згідно із частинами другою та третьою статті 37 Закону України «Про банки і банківську діяльність» виконавчим органом банку, що здійснює поточне управління, є правління банку. Банк зобов`язаний створити наглядову раду, що здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу, захист прав вкладників, інших кредиторів та учасників банку.
		 
		Відповідно до статті 39 Закону «Про банки і банківську діяльність» до виключної компетенції ради банку належать контроль за діяльністю правління (ради директорів) банку, забезпечення функціонування системи внутрішнього контролю банку та контролю за її ефективністю, контроль за ефективністю функціонування системи управління ризиками, інші повноваження щодо контролю діяльності банку.
		 
		За змістом статті 40 цього ж Закону до компетенції правління банку належить вирішення всіх питань, пов 'язаних з керівництвом поточною діяльністю банку, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та ради банку. Правління банку очолює голова правління, який керує роботою правління банку та має право представляти банк без доручення. Голова правління банку несе персональну відповідальність за діяльність банку.
		 
		Частина 18 статті 42 Закону «Про банки і банківську діяльність» встановлює, що керівники банку зобов`язані діяти в інтересах банку, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів банку. Керівники банку несуть відповідальність перед банком за збитки, завдані банку їхніми діями (бездіяльністю), згідно із законом. Якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть декілька осіб, їх відповідальність перед банком є солідарною.
		 
		Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України вказано, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
		 
		Згідно ч. 7 ст. 128 КПК України вказано, що особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.
		 
		В свою чергу, вищезазначеним обвинувальним вироком, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. Підставами вини ОСОБА_1 , стало те, що вона будучи службовою особою, керівником ПАТ «Енергобанк» порушила вимоги банківського законодавства, не виконала вимоги Національного банку України, внаслідок чого неплатоспроможному ПАТ «Енергобанк» завдано шкоди та спричинено тяжкі наслідки. Окрім, того позовна заява Фонду гарантування вкладів фізичних осіб подана до Подільського районного суду м. Києва з обґрунтуванням в порушенні відповідачем банківського законодавства, невиконанні вимог Національного банку України та порушенні Закону України «Про акціонерні товариства».
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України вказано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністюособистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		 
		Таким чином, із наведеного вище вбачається, що подана скаржником  позовна заява, є позовною заявою про притягнення до відповідальності службової, посадової особи ПАТ «Енергобанк» за завдану шкоду товариству не з підстав, передбачених трудовим законодавством, а з підстав відповідальності, передбачених ЗУ «Про банки та банківську діяльність», ЗУ «Про акціонерні товариства» та положеннями Цивільного кодексу України, а відтак застосування судом норм Кодексу законів про працю України, до спірних правовідносин, що розглядаються у справі №758/5941/20, є невірним.
		За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
		 
		Доводи представника відповідача про те, що позовні вимоги до відповідачки як до посадової особи наразі розглядаються в Господарському суді не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду з огляду на те, що обидві сторони надали суду пояснення, що в господарському суді не розглядаються вимоги, щодо завдання збитків в сумі 15 749 729, 36 доларів США, які були розміщені в Банку Фрік, та внаслідок злочинної недбалості відповідача були зняті з кореспонденського рахунку вказаного банку невстановленими особами.  По вказаному епізоду позовні вимоги були заявлені лише в даній справі .
		Доводи представника відповідача з приводу недоведеності позивачем розміру завданих збитків, діями відповідача, колегія суддів не приймає. з огляду на те, що кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, за який відповідачку було притягнуто до кримінальної відповідальності є саме встанволення розміру збитків . Вироком суду встановлено, що  в результаті злочинних дій відповідача кошти в сумі 15 749 729, 36 доларів США не були повернуті, що в подальшому призвело до зменшення ліквідаційної маси банку при його ліквідації. Отже, встановлення дійсного розміру завданої шкоди  було кваліфікуючою ознакою указаного вище злочину,що виключає наявність жодного сумніву щодо розміру завданих збитків.
		Аналогічний висновок сформований у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.09.2021 року по справі № 753/2965/20 
		 
		Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Під час апеляційного розгляду судом встановлено, що висновок суду першої інстанції про недоведеність вини відповідача у спричиненні шкоди не відповідає встановленим обставинм справи та вимогам закону, судом також не вірно застосовані норми матеріального права, порушені процесуальні норми, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
		 Керуючись ст.ст.268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
		п о с т а н о в и в :
		Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити.
		 
		Рішення Подільського районного суду м. Києва від 09 серпня 2021 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити.
		 
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб майнову шкоду в сумі 15 749 729,36 доларів США.
		 
		Дані сторін:
		Позивач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (місцезнаходження за адресою: 04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, буд.17; код ЄДРПОУ 21708016);
		Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
		 
		Повний текст постанови  складено 11 лютого 2022 року.
		Головуючий                                                                              О.В. Желепа
		Судді:                                                                                            В.А. Кравець
		                                                                                                  О.Ф. Мазурик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...