Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/15907/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на майно, з них; податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Надіслано судом: 04.02.2022. Зареєстровано: 14.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 15.02.2022.
Дата набрання законної сили: 04.02.2022
Номер судового провадження: 16433/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Головуючий І інстанції: Спірідонов М.О.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		04 лютого 2022 р. Справа № 520/15907/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді Катунова В.В.,
		Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
		розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2021, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/15907/21
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Головного управління ДПС у Харківській області (філія) як відокремленого підрозділу у складі ДПС України 
		про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (надалі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (філія) як відокремлений підрозділ у складі ДПС України (надалі також - відповідач), в якому просила:
		-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у Харківській області (філія) відокремлений підрозділ ДПС України за №0226262-5606- 2033 від 02.06.2020 року з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачується фізичною особою, яка є власником об`єкту за період 2020 року, сума податкового зобов`язання складає 236,15 грн.
		-стягнути на користь позивача з Головного Управління ДПС у Харківській області (філія) як відокремленого підрозділу у складі ДПС України сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 908.00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління ДПС у Харківській області.
		-стягнути на користь позивача з Головного Управління ДПС у Харківській області (філія) як відокремленого підрозділу у складі ДПС України витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління ДПС у Харківській області.
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
		Зокрема, доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно застосовано до позивача відсоткову ставку з податку для об`єктів житлової нерухомості у розмірі 1 %, оскільки базою оподаткування є загальна площа житлової нерухомості позивача 65 кв.м., що є меншим 85 кв. м., як встановлено рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про місцеві податки і збори у місті Харкові від 22.02.2017 №542/17.
		Відповідач правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
		Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності позивача - ОСОБА_1 , перебувала квартира за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 65 м2. 
		В червні 2021 року позивачкою було отримане поштою відповідача - ГУ ДПС у Харківській області, податкове повідомлення рішення №0075720-2414-2034 від 01.03.2021р., з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об`єктів житлової нерухомості 18010200 за період 2020 року, сума податкового зобов`язання складає 236,15грн.
		Позивач, вбачаючи з зазначеному порушення своїх прав, а саме в тому, що до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючим органом не було надано розрахунку податкового зобов`язання, не зазначено про підстави для нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які повинна сплатити фізична особа, яка є власником об`єкту оподаткування та оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам викладеним в рішеннях місцевих органів (радах) щодо встановлення ставок податку на пільги щодо сплатив казаного податку, звернувся за їх захистом до суду.
		Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю.
		Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
		Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податку є фізичні особи, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
		Відповідно до пп. 266.1.2 п. 266.1 ст. 266 ПК України визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:
		а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;
		б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
		в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
		Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової нерухомості, в тому числі його частка ( пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України).
		Згідно пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
		Відповідно до пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
		Відповідно до пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
		а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
		б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
		в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
		Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
		Згідно пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
		Згідно пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним плавним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
		Судовим розглядом встановлено, що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності позивача - ОСОБА_1 , перебувала квартира за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 65 м2. 
		Рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про місцеві податки і збори у місті Харкові від 22.02.2017 №542/17 зі змінами та доповненнями та яке є чинним, відповідно до Податкового кодексу України, на підставі ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, керуючись ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено на території міста Харкова на 2017 рік та наступні роки місцеві податки і збори: п. 1.1. податок на майно, який складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (а.с. 26).
		Згідно п.п. 1 - 3 Додатку № 1 до вищезазначеного рішення ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м бази оподаткування.
		Ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних крім об`єктів, визначених п. 3) та юридичних осіб, встановлюється у розмірі 1 відсоток.
		Ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, зокрема, квартири/квартир незалежно від їх кількості загальною площею до 85 кв. м, що перебувають у власності зазначених осіб, встановлюється у розмірі 0 відсотків (а.с. 15-19).
		З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що позивач, як власник житлової нерухомості загальною площею 65,0 кв.м., не має зобов`язань щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки ставка податку для належних ОСОБА_1 на праві власності об`єктів житлової нерухомості, становить 0 відсотків.
		Колегією суддів не приймаються твердження відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, про неможливість застосування 0-ї ставки для об`єктів житлової нерухомості, зокрема, квартири/квартир незалежно від їх кількості загальною площею до 85 кв. м, що перебувають у власності зазначених осіб, оскільки вказану ставку протиправно встановлено Рішенням 11-ї сесії Харківської міської ради 7-го скликання Про місцеві податки і збори у місті Харкові від 22.02.2017 №542/17 зі змінами та доповненнями, так як вказане рішення є чинним, не скасовано у встановленому законом порядку, а відтак підлягає застосуванню. Доказів зворотного відповідачем до матеріалів справи не надано.
		Крім того, пільга у вигляді нульової ставки податку встановлена Харківською міською радою з дотриманням вимог п. 30.2 ст.30, пп. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПК України, оскільки така пільга надана з урахуванням особливостей об`єкту оподаткування та виходячи з майнового стану платників фізичних осіб, а саме, виходячи з площі наявного у платників податку об`єктів нерухомого майна.
		Колегія суддів зазначає, що податкова пільга, визначена п. «а» пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України та податкова пільга, встановлена Рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про місцеві податки і збори у місті Харкові від 22.02.2017 №542/17 зі змінами та доповненнями, є різними за своєю природою, а відтак підлягають застосуванню послідовно.
		Пільга, визначена п. «а» пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору для квартири на 60 кв. м
		Так, площа квартири, по якій відповідачем здійснено нарахування податку, складає 65,0 кв.м. 
		Таким чином, база оподаткування у випадку позивача, з урахуванням зменшення бази оподаткування, визначеної п. «а» пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України, складає 5,0 кв.м.
		Пільга, встановлена Рішенням 11-ї сесії Харківської міської ради 7-го скликання Про місцеві податки і збори у місті Харкові від 22.02.2017 №542/17 зі змінами та доповненнями, для фізичних осіб встановлює зменшену ставку оподаткування - 0 % для об`єктів житлової нерухомості, зокрема, квартири/квартир незалежно від їх кількості загальною площею до 85 кв.м, що перебувають у власності зазначених осіб.
		Таким чином, до бази оподаткування, визначеної з урахуванням пільги, передбаченої п. «а» пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України, застосовується ставка податку 0 %, якщо така база не перевищує 85 кв. м.
		Посилання відповідача на положення пп. 12.3.7 п. 12.3 ст. 12 ПК України, згідно якого не дозволяється сільським, селищним, міським радам та радам об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів, не беруться колегією суддів до уваги як необґрунтовані, оскільки рішенням 11-ї сесії Харківської міської ради 7-го скликання Про місцеві податки і збори у місті Харкові від 22.02.2017 №542/17 не встановлювалися індивідуальні пільгові ставки податку для окремих фізичних осіб, та такі особи в індивідуальному порядку від сплати податку не звільнялись.
		З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено підстав для застосування при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення ставки податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки 1%, а відтак спірне податкове повідомлення-рішення винесено безпідставно та необґрунтовано, з огляду на що підлягає скасуванню.
		За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
		Щодо розподілу судових витрат, апеляційний суд звертає увагу на наступні обставини.
		Згідно з ч. 1ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Із матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, за подання апеляційної скарги 1362,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 57716598 від 19.08.2021, № 20435 від 03.11.2021. 
		Враховуючи, що за результатами апеляційного розгляду справи позов задоволено, колегія суддів доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, у загальному розмірі 2270,00 грн. (908 + 1362,00).
		Стосовно витрат, понесених позивачем на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до пункту 1 частини 3статті 132 Кодексу адміністративного судочинства Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
		Частиною 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		За змістом частини 3статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Відповідно до частини 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
		При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
		При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006р. у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004р. у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
		Колегія суддів зазначає, що з наданих позивачем документів неможливо вирішити питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки позивачем не надано акт виконаних робіт, який би підтвердив виконання адвокатом своїх обов`язків щодо надання правничої допомоги у справі №520/15907/160.
		Аналогічна правова позиція Верховним Судом викладена в постановах від 08.05.2018 у справі №810/2823/17, від 15.05.2018 у справі №821/1594/17, від 22.05.2018 у справі №826/8107/16, від 24.01.2019 у справі №716/155/17 та від 22.04.2019 у справі №806/2143/18.
		Таким чином, колегія суддів зазначає, що відсутність документів на підтвердження фактичного виконання адвокатських послуг, а саме акту виконаних робіт, який би підтвердив виконання адвокатом своїх обов`язків щодо надання правничої допомоги у цій справі, є підставою для відмови у відшкодування витрат на правничу допомогу. 
		Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
		Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 по справі № 520/15907/21 скасувати.
		Прийняти нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області (філія) як відокремленого підрозділу у складі ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 02.06.2020 №0226262-5606-2033. 
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (ЄДРПОУ 43983495, вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 2270,00 (дві тисячі двісті сімдесят ) грн 00 коп. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		 
		Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді   І.М. Ральченко   І.С. Чалий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...