Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/5306/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 14.02.2022. Зареєстровано: 14.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 15.02.2022.
Дата набрання законної сили: 21.09.2022
Результат оскарження 21.09.2022 Апеляційний суд міста Києва: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/755/782/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016100000000226

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 755/5306/17
		1кп/755/782/22
		 
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		"04" лютого 2022 р. колегія суддів Дніпровського районного суду м. Києва у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		секретаря ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження №42015000000000584 за обвинуваченням
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Куланурхва, Гудаутського р-ну, Абхазії, громадянина України, з вищою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України, -
		за участю учасників кримінального провадження:
		прокурора ОСОБА_6 ,
		захисника ОСОБА_7 ,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		ОСОБА_5 ,будучи громадяниномУкраїни,депутатом ВерховноїРади АвтономноїРеспубліки КримVIскликання,повноваження якоїприпинено постановоюВерховної РадиУкраїни від15.03.2014№ 891-VII,у порушенняп.2ч.3ст.2,ст.73,п.2ч.1ст.85,ст.132Конституції України,п.2ч.3ст.3,ст.ст.6,18,27Закону України«Про всеукраїнськийреферендум»,перебуваючи вприміщенні сесійноїзали ВерховноїРади АвтономноїРеспубліки Крим,за адресою:м.Сімферополь,вул.Карла Маркса,18,достовірно знаючи,що територіяАвтономної РеспублікиКрим єневід`ємною частиноюУкраїни,з метоюзміни межтериторії України,а такожз метоюсприяння іноземнійдержаві уведенні підривноїдіяльності натериторії України,діючи умисно,06.03.2014 року взяв участь у засіданні Верховної Ради Автономної Республіки Крим та проголосував за прийняття незаконного рішення, а саме: постанови №1702-6/14 «О проведении общекрымского референдума», що, відповідно до ст.18 Регламенту Верховної Ради Автономної Республіки Крим, допомогло створити кворум для роботи засідання Верховної Рада Автономної Республіки Крим, чим вчинив діяння, спрямоване на заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, а саме: надання іноземній державі та її представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України.
		Продовжуючи дії, спрямовані на проведення підривної діяльності проти України, ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщенні сесійної зали Верховної Ради Автономної Республіки Крим, за адресою: м. Сімферополь, вул. Карла Маркса, 18, достовірно знаючи, що територія Автономної Республіки Крим є невід`ємною частиною України, з метою зміни меж території України, а також з метою сприяння іноземній державі у веденні підривної діяльності на території України, діючи умисно, 11.03.2014 року взяв участь у засіданні Верховної Ради Автономної Республіки Крим та проголосував за прийняття незаконного рішення, а саме: постанови №1727-6/14 «О Декларации о независимости Автономной Республики Крым и города Севастополя», відповідно до якої «в случае если в результате предстоящего 16 марта 2014 года прямого волеизъявления народов Крыма будет прийнято решение о вхождении Крыма, включая Автономную Республику и города Севастополь, в состав России, Крым после референдума будет объявлен независимым и суверенным государством с республиканской формой правления», «Республика Крым как независимое и суверенное государство в случае соответствующих результатов референдума обратится к Российской Федерации с предложением о принятии Республики Крым на основе соответствующего межгосударственного договора в состав Российской Федерации в качестве нового субъекта Российской Федерации».
		Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщенні сесійної зали Верховної Ради Автономної Республіки Крим, за адресою: м. Сімферополь, вул. Карла Маркса, 18, діючи умисно, з метою зміни меж території України, а також сприяння іноземній державі у веденні підривної діяльності на території України, забезпечення функціонування незаконно створених органів, з мотиву сумніву у легітимності рішень Верховної Рада України, прийнятих після 21.02.2014, 17.03.2014 року взяв участь у засіданні Верховної Ради Автономної Республіки Крим та проголосував за прийняття незаконних рішень, а саме: постанови №1745-6/14 «О независимости Крыма», згідно з якою створено нелегітимне державне утворення «Республика Крым», а також постанови №1748-6/14 «О правопреемстве Республики Крым», у пункті 1 якої вказано, що «с момента провозглашения Республики Крым как независимого суверенного государства высшим органом власти Республики Крым является Государственный Совет Республики Крым - парламент Республики Крым в депутатском составе шестого созыва АДРЕСА_2 на срок полномочий до сентября 2015 года».
		Крім того, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на проведення підривної діяльності проти України, з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці держави, діючи умисно, 11.04.2014 року ОСОБА_5 перебуваючи в приміщенні сесійної зали Верховної Ради Автономної Республіки Крим, за адресою: м. Сімферополь, вул. Карла Маркса, 18, взяв участь на позачерговому засіданні незаконно створеного органу «Государственный Совет Республики Крым», чим забезпечив його функціонування, де проголосував за прийняття незаконного рішення, а саме: «Конституцию Республики Крым», відповідно до якої «Республика Крым является демократическим правовым государством в составе Российской Федерации, а территория Республики Крым является единой и неделимой и составляет неотъемлемую часть территории Российской Федерации».
		Створення та діяльність на території України представницького органу іноземної держави, у якому працював ОСОБА_5 , призвели до зміни меж території України, втрати адміністративно-територіальної одиниці України, посилення заходів тимчасової окупації півострова Крим, забезпечили належне функціонування незаконно створених органів влади та правоохоронних органів.
		 
		Застосовані колегією суддів правові процедури.
		 
		Оскільки судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia) /т.1 а.п.77, 159-181, т.3 а.п.114-116, 128-130, 151-153, т.5 а.п.162-166/, останній показань суду не надавав, при цьому заяв, протестів та клопотань на адресу суду також не подавав.
		Дане кримінальне провадження здійснювалось з обов`язковою участю захисника, який реально був забезпечений державою.
		Аналіз наявних в матеріалах справи численних документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_5 до слідчого (прокурора) /т.1 а.п.159-181/ та суду /т.1 а.п.77/, направлених йому повідомлень з приводу його прав та обов`язків, оголошеної підозри /т.2 а.п.47-48, т.5 а.п.162-166/, свідчить про те, що він мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав чи мав б отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мав можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самим захисника; в) бути засудженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного захисника безплатно. Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Натомість, ОСОБА_5 скористався своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України та з боку останнього.
		Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (напр., справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
		Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , який повинен знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою він не визнає та захищати себе безпосередньо в такому суді, що свідчать про його наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна. Ухилення обвинуваченого від правосуддя колегія суддів оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст.63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження /ч.3 ст.323 КПК України/, колегія суддів, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст.2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
		 
		Позиція сторони захисту.
		 
		Захисник не мав можливості зв`язатися з обвинуваченим і з`ясувати в нього правову позицію щодо висунутого обвинувачення.
		На думку захисту, винуватість ОСОБА_5 у вчиненні поставленого у провину злочину не доведена допустимими, належними та переконливими доказами поза розумним сумнівом, а відтак колегії суддів належить ухвалити виправдувальний вирок через недоведення участі ОСОБА_5 у вчиненні злочину.
		 
		Фактичні обставини, які суд визнає загально відомими і такими, що не потребуються доказування в межах даного провадження.
		 
		Тимчасова окупація з боку РФ частини території України  АР Крим, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року, а також анексія з боку РФ цієї частини території України є загально відомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України в АР Крим, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення злочинів, внаслідок яких були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а відтак ці факти не потребують окремого судового доведення.
		Так, Постановою Ради Федерації Федеральних Зборів РФ «Про використання Збройних Сил Російської Федерації на території України» від 01 березня 2014 року №48-СФ за результатами звернення Президента РФ, виходячи з інтересів безпеки життя громадян РФ, особового складу військового контингенту ЗС РФ, що дислокується на території України /АР Крим/, надано згоду Президенту РФ на використання ЗС РФ на території України.
		06 березня 2014 року Верховною РадоюАР Крим прийнята Постанова «Про проведення загальнокримського референдуму». Указом Президента України від №261/2014від 07березня 2014 року дія цієї Постанови Верховної РадиАР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2014від 14березня 2014 року визнана неконституційною.
		11березня 2014 року Постановою Верховної РадиАР Крим прийнята «Декларація», якою проголошено АР Крим «суверенною державою» - «Республікою Крим». Указом Президента України від 14 березня 2014 року № 296/2014 дія цієї Постанови Верховної РадиАР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України №3-рп/2014 від 20 березня 2014 року визнана неконституційною.
		Постановою Верховної Ради України від 15 березня 2014 року №891-VII Верховна Рада АР Крим була розпущена.
		17 березня 2014 року представники розпущеної «Верховної Ради АР Крим» прийняли Постанову №1745-6/14 «Про незалежність Криму», за якою створено нелегітимне державне утворення «Республіка Крим», а також Постанову №1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим», за якою вищим органом влади «Республіки Крим» є «Державна рада Республіки Крим» /т.3 а.п.25-48, 53-83, т.5 а.п.141/.
		18 березня 2014 року «Державна рада Республіки Крим» підписала «Договір» між РФ та «Республікою Крим» про прийняття до РФ «Республіки Крим» та утворення у складі РФ нових суб`єктів, який вже 19 березня 2014 року рішенням Конституційного Суду РФ визнаний таким, що відповідає Конституції РФ, 20 березня 2014 року його ратифікувала більшістю голосів Держдума РФ, а 21 березня 2014 року  Рада Федерації Федеральних Зборів РФ, відтак цей «Договір» набрав чинності 21 березня 2014 року.
		21 березня 2014 року прийнятий Федеральний Конституційний Закон РФ № 6-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя», яким прийнято до РФ «Республіку Крим» та утворені в складі РФ нові суб`єкти. «Республіка Крим» вважається прийнятою до РФ з дати підписання «Договору» (ст. 1 Закону РФ № 6-ФКЗ).
		11 квітня 2014 року «Державна рада Республіки Крим» прийняла «Конституцію Республіки Крим» як суб`єкта РФ /т.5 а.п.62-93/.
		Верховною Радою України 15 квітня 2014 року прийнято Закон України №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі  Закон № 1207-VII), за яким перебування підрозділів ЗС РФ на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно-правовим актам, визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку РФ.
		Крім того, Верховною Радою України 21 квітня 2015 року прийнято Постанову № 337-VIІI «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії з боку РФ на території АР Крим 20 лютого 2014 року, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України.
		Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» від 27 березня 2014 року № 68/262, «референдум», проведений в АР Крим 16 березня 2014 року, визнано таким, що не має законної сили і не може бути основою для зміни статусу АР Крим.
		Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН «Стан у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Україна)» від 19 грудня 2016 року № 71/205 та від 19 грудня 2017 року № 72/190, «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, районів Чорного та Азовського морів» від 17 грудня 2018 року, «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна» від 22 грудня 2018 року послідовно засуджено тимчасову окупацію з боку РФ внаслідок військової агресії частини території України - АР Крим - підтверджено невизнання її анексії.
		Вказані та інші аналогічні за оцінками вказаних подій резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Закон України №1207-VII, постанови Верховної Ради України є нормативно-правовими актами, що становлять частину законодавства України, на підставі якого суд приймає рішення у справі.
		Судом в інтересах даного кримінального провадження ретельно досліджені подані стороною обвинувачення докази з тим, щоб дослідити зв`язок між цими подіями та діями обвинуваченого безпосередньо в контексті висунутого йому обвинувачення.
		 
		Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
		 
		Громадянство України ОСОБА_5 підтверджено даними дослідженої судом копії паспорта громадянина України /т.3 а.п.15-17/, який видано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Київським РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму 10 листопада 1995 року.
		Відповідно до ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство.
		Згідно зположеннями ЗаконуУкраїни «Прогромадянство України»від 18січня 2001року №2235-III,який визначаєпідстави іпорядок набуттята припиненнягромадянства України, законодавствоу ційсфері ґрунтуєтьсяна принципах: єдиногогромадянства,якщо громадянинУкраїни набувгромадянство іншоїдержави,то управових відносинахз Україноювизнається лишегромадянином України; неможливостіпозбавлення громадянинаУкраїни громадянстваУкраїни; визнанняправа громадянинаУкраїни назміну громадянства; збереженнягромадянства Українинезалежно відмісця проживання/ст.2/. Датою припинення громадянства України є дата видання відповідного Указу Президента України /ст.ст.18-19/. Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання указу Президента України про припинення громадянства України несе всі обов`язки громадянина України /ст.20/.
		За Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII /ч.4 ст.5/, примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства РФ не визнається Україною і не є підставою для втрати громадянства України. Колегія суддів при цьому бере до уваги, що законодавство РФ визначає підстави набуття та припинення громадянства РФ, проте не може вирішувати питання припинення громадянства іншої країни, в тому числі України.
		Таким чином, враховуючи приписи ст.4 Конституції України, ст.ст.2, 18 та 19 Закону України «Про громадянство України», ч.4 ст.5 Закону № 1207, дотримуючись проголошеного в Україні визнання права громадянина України на зміну громадянства у встановленому порядку, ОСОБА_5 на час поставлених йому у провину подій був громадянином України незалежно від місця його проживання. Примусове автоматичне набуття ним, як громадянином України, який проживає на тимчасово окупованій території, громадянства РФ не визнається Україною, відтак не може бути підставою для втрати ним громадянства України. Через оголошену ОСОБА_5 у межах даного провадження підозру у вчиненні злочину не допускається і його вихід з громадянства України. Фактичне набуття ОСОБА_5 громадянства РФ не впливає на зміст його правових відносин з Україною, за якими він визнається лише громадянином України.
		За даними листів Департаменту захисту національної державності СБУ № 5/3/2-6731 від 24 березня 2015 року /т.2 а.п.52-57/ ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживає на території АР Крим, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
		Як вбачається з досліджених в судовому засіданні протоколів огляду інтернет-видань від 13 липня 2015 року  інтернет-сайтах щодо діяльності депутата Верховна Рада Автономної Республіки Крим ОСОБА_5 /т.2 а.п.174-179/, 28 липня 2015 року  сайт відео канал «ИТВ», під назвою «Государственный совет Республики начал принимать законы» /т.2 а.п.201-209/, 28 липня 2016 року - офіційний портал «Верховна Рада Автономної Республіки Крим» /т.4 а.п.148-152/ та додатків до них у виді персональних даних про депутатів Верховної Ради АР Крим, серед таких значиться ОСОБА_5 , 1951 р.н., який неодноразово обирався до Верховної Ради АР Крим, 2002-2006 року депутат від партії «Комуністична партія Крим», 2010-2015 року депутат VI скликання, після перейменування Верховної Ради Автономної Республіки Крим в Государственный совет Республики Крым.
		Ці дані узгоджуються з показаннями допитаного під час судового розгляду свідка, який засвідчив відому йому роль ОСОБА_5 у процесі відторгнення АР Криму від України.
		Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що з 1998 року працював у регіональній, на території АР Крим, Чорноморській телерадіокомпанії на різних посадах  журналіст, продюсер, головний редактор тощо. Обвинуваченого особисто не знав, лише як публічну особу  депутата Верховної Ради АР Крим, VI скликання, у зв`язку із здійсненням журналістської діяльності. Також бачив ОСОБА_5 на відео серед інших депутатів, які голосували за приєднання Криму до Росії.
		Також показав, що депутатам, які приймали участь у парламентських засіданнях та голосуваннях, після 27.04.2014 року, ніхто не погрожував і ні до чого не примушував.
		На щирість цього свідка перед колегією суддів вказує те, що він утримався від самостійних оціночних суджень, відповіді такого характеру давав лише на запитання учасників процесу, не висловлював припущень з тих обставин, очевидцем яких не був чи вже не пам`ятає.
		Показання вказаного свідка щодо публічної підтримки відторгнення АР Крим від України і приєднання до РФ на правах її суб`єкта з боку політичної сили, яку представляв ОСОБА_5 у Верховній Раді АР Крим /партія «Комуністична партія Крим»/.
		Захоплення 27 лютого 2014 року адміністративних будівель Верховної Ради та Ради Міністрів АР Крим озброєними підрозділами Збройних Сил РФ з вивішуванням над цими будівлями російських прапорів з одночасним зняттям Державного Прапору України констатований у Заяві Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», прийнятою 21 квітня 2015 року Постановою № 337-VIІI. Крім того, цей факт, а також подальше утримування цими підрозділами під озброєною охороною та контролем вказаних будівель та голосування Верховною Радою АР Крим в цих умовах 27 лютого 2014 року за відставку уряду АР Крим з обранням на посаду нового голови уряду АР Крим С. Аксьонова, призначення загальнокримського референдуму на 25 травня 2014 року щодо розширення повноважень АР Крим, знайшло своє підтвердження під час дослідження судом протоколів огляду відеозаписів від 13 липня 2016 року та 22 липня 2016 року, зокрема відеоматеріалів з першоджерел телеканалу «СТБ», відео «27.02.2014 Гарячий Крим» /т.4 а.п.25-40/, відео-сюжет телеканалу «1+1» під назвою «Кримський парламент хоче приєднатись до Росії» /т.4 а.п.56-61/, ТОВ «Національні інформаційні мережі» телеканал «Інтер» відео «Неизвестные захватили Совмин и Верховный Совет Крыма» /т.4 а.п.89-111/.
		Крім того, як вбачається з досліджених в судовому засіданні протоколів огляду інтернет видань від 21 грудня 2016 року та 22 грудня 2016 року та додатків до них у виді нормативних актів «Республіки Крим», розміщених на офіційних сайтах органів влади «Республіки Крим» щодо правових основ їх діяльності на території АР Крим /т.5 а.п.58-141/:
		-прийнята Верховною Радою АР Крим з посиланням як на правову підставу на п.7 ч.1 ст.18, п.3 ч.2 ст.26 Конституції Автономної Республіки Крим Постанова «Про проведення загальнокримського референдуму» від 6 березня 2014 року №1702-6/14 складається з 11 статей і нею оголошується початок процедури входження АР Крим до складу РФ як суб`єкта РФ та передбачено 16 березня 2014 року проведення загальнокримського референдуму, на якому вирішуватиметься питання про возз`єднання Криму з Росією;
		-прийнята Верховною Радою АР Крим Постанова «Про Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополь» від 11 березня 2014 року №1727-6/14 затверджує таку Декларацію, яка передбачає за результатами референдуму від 16 березня 2014 року звернення «Республіки Крим» до РФ з пропозицією про прийняття республіки до складу РФ як нового суб`єкта РФ;
		-прийнята від імені Верховної Ради АР Крим Постанова «Про незалежність Криму» від 17 березня 2014 року №1745-6/14 проголошує нелегітимне державне утворення «Республіка Крим», на території якої втрачають дію законодавство та юрисдикція України, а державна власність України переходить до державної власності «Республіки Крим», яка звертається до РФ з пропозицією про її прийняття до складу РФ;
		-прийнята від імені Верховної Ради АР Крим Постанова «Про правонаступництво Республіки Крим» від 17 березня 2014 року №1748-6/14 встановлює вищим органом влади «Республіки Крим» «Державну раду Республіки Крим»;
		-прийнята «Державною радою Республіки Крим» 11 квітня 2014 року «Конституція Республіки Крим» складається з 95 статей і нею передбачено, що «Республіка Крим» є демократичною правовою державою в складі РФ /ч.1 ст.1/, рівноправним суб`єктом РФ /ч.1 ст.55/, територія «Республіки Крим» є єдиною і неподільною та складає невід`ємну частину території РФ /ч.3 ст.1/, депутатом «Державної ради Республіки Крим» може бути обраний тільки громадянин РФ /ч.1 ст.71/, а також вирішені окремі питання функціонування правоохоронних органів РФ /ст.6, гл.10/, органів законодавчої /ст.6, 57-59, гл.5/, виконавчої /гл.4, 6/, судової влади на території АР Крим /ст.6, гл.7/.
		Звісно правовий акт, розміщений в мережі Інтернет, сам по собі не є переконливим доказом його фізичного існування, тим більше реалізації. Натомість, перевіривши всі сумніви захисту з цього приводу, колегія суддів визнає їх безпідставними, оскільки вказана інформація знайшла своє повне підтвердження і за результатами дослідження інших документованих доказів, в тому числі зафіксованих у текстах окремих нормативно-правових актів України та у судових рішеннях у сфері конституційної юрисдикції.
		Так, факт фізичного прийняття депутатами Верховної Ради АР Крим 06 березня 2014 року в умовах захоплення адміністративної будівлі невідомими озброєними особами під вивішеним російським прапором Постанови «Про проведення загальнокримського референдуму» знайшов своє підтвердження під час дослідження судом протоколів огляду відеозаписів від 13 липня 2016 року, зокрема відеоматеріалів про події у Верховній Раді АР Крим 06 березня 2014 року з телеканалу «1+1», відео «06.03.2014 Кримський парламент хоче приєднатись до Росії» /т.4 а.п.56-61/.
		Факт фізичного 78 голосами з 81 присутніх прийняття депутатами Верховної Ради АР Крим 11 березня 2014 року в умовах захоплення адміністративної будівлі під вивішеним російським прапором Постанови «Про Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополь» від 11 березня 2014 року №1727-6/14, якою затверджено таку Декларацію, а в ній пріоритет  прийняття «Республіки Крим» до складу РФ як нового суб`єкта РФ, знайшов своє підтвердження під час дослідження судом протоколів огляду відеозаписів від 13 липня 2016 року, зокрема відеоматеріалів про події у Верховній Раді АР Крим 11 березня 2014 року з відеосюжету телеканалу «1+1», відео «Кримський парламент хоче приєднатися до Росії» /т.4 а.п.56-61/.
		Аналогічного змісту інформація про події у захопленій озброєними особами у військовій формі Верховній Раді АР Крим за 06 березня 2014 року міститься і серед досліджених судом даних протоколів огляду від 22 липня 2016 року, ТОВ «Національні інформаційні мережі», телеканал «Інтер», відео «Верховный совет Крыма принял решение о вступлении по...» /т.4 а.п.89-111/.
		Факт фізичного одноголосного 84 голосами прийняття від імені Верховної Ради АР Крим колишніми депутатами цієї розпущеної Ради Постанови «Про незалежність Криму» від 17 березня 2014 року, якою затверджено таку Декларацію, а в ній пріоритет  прийняття «Республіки Крим» до складу РФ як нового суб`єкта РФ, а також перейменування Верховної Ради АР Крим на «Державну раду Республіки Крим» знайшов своє підтвердження під час дослідження судом протоколів огляду відеозаписів від 13 липня 2016 року, зокрема відеоматеріалів про події у будівлі Верховної Ради АР Крим 17 березня 2014 року з телеканалу «СТБ», відео «17.03.2014 Kримське питання» /т.4 а.п.30-48/.
		Аналогічного змісту інформація про обставини прийняття 17 березня 2014 року від імені Верховної Ради АР Крим Постанови «Про незалежність Криму» ті інших пов`язаних з цим питань міститься і серед досліджених судом даних протоколу огляду від 29 липня 2015 року програми під назвою «Время новостей» за 17 березня 2014 року (відео «Государственный Совет Важные решения после Референдума. Опубликовано 17 бер. 2014 р.» /т.2 а.п.226-234/.
		Факт фізичного одноголосного 88 голосами, тобто у повному складі, прийняття колишніми депутатами розпущеної Верховної Ради АР Крим, які діяли вже як «депутати» створеної ними ж «Державної ради Республіки Крим» «Конституції Республіки Крим», якою закріплено входження АР Крим до складу РФ під звучання державного гімну РФ, знайшов своє безспірне підтвердження під час дослідження судом протоколів огляду відеозаписів від 13 липня 2016 року, зокрема відеоматеріалів про події у будівлі Верховної Ради АР Крим 11 квітня 2014 року з першоджерел ТОВ Телерадіокомпанії «Студія «1+1», відео «Крим проігнорував Меджліс, ухвалюючи нову конституцію  YouTube» /т.4 а.п.62-69/, «Кримська «влада» не врахувала думку Меджлісу при ухваленні конституції - YouTube» - /т.4 а.п.70-83/, телеканалу «СТБ» (відео «11.04.2014 Узаконене беззаконня» - /т.4 а.п.41-48/.
		Аналогічного змісту інформація про обставини прийняття «Конституції Республіки Крим» 11 квітня 2014 року міститься і серед досліджених судом даних протоколів огляду від 29 липня 2015 року випуску новин інших телевізійних засобів масової інформації  «ОРТ», відео «2014. Новости сегодня Крым. Парламент республики принял новую Конституцию полуострова. Опубліковано 11 квітня 2014р.» /т.2 а.п.219-225/, каналу «ИТВ», відео «88 голосов за. Крым получил новую конституцию. Опубліковано 11 квітня 2014р.» /т.2 а.п.235-246/, каналу «Волна», відео «Принята Конституция Республики Крым. Опубліковано 13 квітня 2014р.» т.2 а.п.247-253/.
		Всі перелічені джерела інформації колегія суддів оцінює за правилами документа /ст.99 КПК України/, а відомості, що вони містять, визнає належними та допустимими. Враховуючи цілковиту узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, колегія суддів визнає наведені та проаналізовані вище документовані дані про діяльність Верховної Ради АР Крим та «Державної ради Республіки Крим» за участю ОСОБА_5 , як депутата Верховної Ради АР Крим, шостого скликання, достовірними доказами обвинувачення, а тому кладе в основу свого вироку. Більш того, всі вказані дані узгоджуються між собою та відомостями, які колегія суддів вважає загальновідомими. 
		Подання окремих протоколів огляду в копіях пояснюється процесуально, оскільки є наслідком виділення шляхом копіювання матеріалів даного провадження з інших кримінальних проваджень, про що прокурором подано відповідні достовірні докази у вигляді прийнятих та належно оформлених процесуальних рішень. Більш того, це не вплинуло на зміст самих доказів.
		Провівши аналіз наведених протоколів, колегія суддів вважає, що показання свідка ОСОБА_8 узгоджуються в деталях не тільки між собою, а й з вказаними проаналізованими у вироку доказами. За таких обставин колегія суддів визнає показання вказаного свідка достовірними.
		Отже, за результатами допиту свідка ОСОБА_8 у взаємозв`язку з іншими доказами колегія суддів вважає доведеним в межах висунутого обвинувачення те, що депутат Верховної Ради АР Крим, шостого скликання, ОСОБА_5 в умовах збройної окупації АР Крим, яка супроводжувалась збройним захопленням будівлі Верховної Ради АР Крим, поєднаної із наругою над Державним Прапором України, який був демонстративно замінений на російський прапор зокрема, 17 березня 2014 року за підсумками незаконного загальнокримського референдуму брав участь, зокрема, разом з іншими 85 депутатами у незаконному засіданні Верховної Ради АР Крим, повноваження якої були припинені, а 11 квітня 2014 року - разом з іншими 87 депутатами у засіданні незаконно створеної «Державної ради Республіки Крим», проголосувавши у такій спосіб за «Конституцію Республіки Крим», супроводжуючи таку свою діяльність як член партії «Комуністична партія Крим» разом з іншими її членами висловлюваннями про підтримку відторгнення АР Крим від України на користь РФ.
		Факти одноголосного прийняття рішень 17 березня 2014 року від імені Верховної Ради АР Крим колишніми депутатами цієї розпущеної Ради 86-ю голосами та 11 квітня 2014 року цими ж особами але вже як депутатами «Державної ради Республіки Крим» у повному складі 88-ю голосами усуває будь-які сумніви про участь у таких голосуваннях обвинуваченого ОСОБА_5 та результати такого його особистого голосування, що повністю узгоджується, як з показаннями допитаного колегією суддів свідка, так і з іншими документованими доказами.
		Згідно з Указом Президента України № 261/2014 від 07 березня 2014 року /т.3 а.п.194-196/, зупинено дію Постанови Верховної Ради АР Крим «Про проведення загальнокримського референдуму» від 6 березня 2014 року № 1702-6/14 через її невідповідність вимогам ст.ст.135, 136 Конституції України, ч.3 ст.1 Конституції АР Крим, ст.ст.1, 10 Закону України «Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим».
		Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2014 від 14 березня 2014 року (справа про проведення місцевого референдуму в АР Крим) /т.3 а.п.169-177/, Постанову Верховної Ради АР Крим «Про проведення загальнокримського референдуму» від 6 березня 2014 року №1702-6/14. визнано такою, що не відповідає Конституції України /є неконституційною/, а тому вона втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 14 березня 2014 року.
		При цьому, як в Указі Президента України так і в рішенні Конституційного Суду України №2-рп/2014 зверталася увага на те, що Верховна Рада АР Крим, ухваливши Постанову «Про проведення загальнокримського референдуму», якою передбачено входження до складу РФ як її суб`єкта, звернення до Президента РФ та до Держдуми Федеральних Зборів РФ про початок процедури входження до складу РФ як суб`єкта РФ, винесення на референдум зазначених питань, порушила конституційний принцип територіальної цілісності України та вийшла за межі своїх повноважень, а отже, Постанова не відповідає ст.ст.1, 2, 5, 8, ч.2 ст.19, ст.73, п.3 ч.1 ст.85, п.п.13, 18, 20 ч.1 ст.92, ст.ст.132, 133, 134, 135, 137, 138 Конституції України. Вказана Постанова також суперечить основоположним принципам суверенності та територіальної цілісності держави, закладеним у міжнародно-правових актах, зокрема принципу взаємної поваги до суверенної рівності кожної держави, що включає політичну незалежність, можливість зміни кордонів відповідно до міжнародного права мирним шляхом і за домовленістю. Внаслідок дії зазначених принципів держави-учасниці повинні утримуватися від порушення територіальної цілісності чи політичної незалежності будь-якої держави шляхом застосування сили чи погрози силою або в інший спосіб, несумісний із цілями Організації Об`єднаних Націй, а також від дій, що спрямовані проти територіальної цілісності чи єдності будь-якої держави-учасниці (Статут ООН, Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975 року, Рамкова конвенція про захист національних меншин 1995 року).
		Згідно з Указом Президента України № 296/2014 від 14 березня 2014 року /т.3 а.п.197-199/, зупинено дію Постанови Верховної Ради АР Крим «Про Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополь» від 11 березня 2014 року № 1727-6/14 через її невідповідність вимогам ч.ч.2, 3 ст.8, ч.2 ст.19, ч.2 ст.135 Конституції України.
		Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2014 від 20 березня 2014 року /т.3 а.п.182-190/, Постанову Верховної Ради АР Крим «Про Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополь» від 11 березня 2014 року №1727-6/14 визнано такою, що не відповідає Конституції України /є неконституційною/, а тому вона втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20 березня 2014 року.
		При цьому, як в Указі Президента України так і в рішенні Конституційного Суду України №3-рп/2014 зверталася увага на те, що Верховна Рада АР Крим, затвердивши своєю Постановою Декларацію про незалежність АР Крим і міста Севастополь, вийшла за межі своїх повноважень всупереч приписам ст.ст.2, 8, 19, 132, 133, 134, ч.2 ст.135, ст.ст.137, 138 Конституції України, оскільки Верховна Рада АР Крим у межах своїх повноважень приймає рішення та постанови, які не можуть суперечити Конституції і законам України /ч.2 ст.135 Конституції України/. Конституція України не передбачає права окремої частини громадян України /у тому числі і національних меншин/ на одностороннє самовизначення, в результаті якого відбудеться зміна території України як унітарної держави. Питання зміни кордонів України повинне вирішуватися на всеукраїнському референдумі, призначеному Верховною Радою України відповідно до ст.73, п.2 ч.1 ст.85 Конституція України. Прийнявши Постанову від 11 березня 2014 року №1727-6/14, Верховна Рада АР Крим також порушила положення ст.73, п.2 ч.1 ст.85 Конституції України.
		За Постановою Верховної Ради України від 15 березня № 891-VII /т.2 а.п.26/ повноваження Верховної Ради АР Крим були достроково припинені відповідно до п. 28 ч.1 ст.85 Конституції України, абзацу п`ятого ч.1 ст.22 Конституції Автономної Республіки Крим, ч.6 ст.4 Закону України «Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим» та враховуючи висновок Конституційного Суду України у Рішенні № 2-рп/2014 від 14 березня 2014 року. Ця постанова набрала чинності з моменту її прийняття, а відтак з цього ж моменту відповідно до правил ч.1 ст.136 Конституції України повноваження депутатів Верховної Ради АР Крим шостого скликання були припинені.
		Так, згідно з правилами ст.136 Конституції України /у редакції Закону №742-VII від 21 лютого 2014 року, який набрав чинності 02 березня 2014 року/ представницьким органом АР Крим є Верховна Рада АР Крим, депутати якої обираються на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Строк повноважень Верховної Ради АР Крим, депутати якої обрані на чергових виборах, становить п`ять років. Припинення повноважень Верховної Ради АР Крим має наслідком припинення повноважень її депутатів.
		Проаналізувавши наведену нормативну базу в контексті сформульованого ОСОБА_5 обвинувачення, колегія суддів вважає встановленим те, що:
		-прийнята Верховною Радою АР Крим Постанова «Про проведення загальнокримського референдуму» від 6 березня 2014 року № 1702-6/14 зупинила свою дію 07 березня 2014 року на підставі Указу Президента України № 261/2014, а втратила чинність як неконституційна - 14 березня 2014 року на підставі рішення Конституційного Суду України № 2-рп/2014, а відтак подальша її реалізація є незаконною;
		-прийнята Верховною Радою АР Крим Постанова «Про Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополь» від 11 березня 2014 року № 1727-6/14 зупинила свою дію 14 березня 2014 року на підставі Указу Президента України № 296/2014, а втратила чинність як неконституційна - 20 березня 2014 року на підставі рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2014, а відтак подальша її реалізація є незаконною;
		-Постанова «Про незалежність Криму» від 17 березня 2014 року № 1745-6/14 прийнята депутатами Верховної Ради АР Крим шостого скликання, повноваження якої, а відтак і самих депутатів цієї Ради, були припинені Постановою Верховної Ради України від 15 березня 2014 року № 891-VIІ, а відтак як сама вказана Постанова № 1745-6/14, так і будь-яке інше рішення зборів колишніх депутатів Верховної Ради АР Крим шостого скликання, повноваження якої були припинені, від імені Верховної Ради АР Крим є нікчемними актами з точки зору права, тому не породжують жодних правових наслідків окрім юридичної відповідальності за такі дії  як наслідок проголошене державне утворення «Республіка Крим» є нелегітимним (явно незаконним) з моменту його проголошення;
		-із аналогічних підстав прийнята від імені Верховної Ради АР Крим Постанова «Про правонаступництво Республіки Крим» від 17 березня 2014 року 1748-6/14 є нікчемним актом з точки зору права, тому не породжує жодних правових наслідків окрім юридичної відповідальності за такі дії  як наслідок створення «Державної ради Республіки Крим» є нелегітимним (явно незаконним) з моменту її створення;
		-«Конституція Республіки Крим» прийнята 11 квітня 2014 року явно незаконно створеним органом - «Державною радою Республіки Крим», яку представляли колишні депутати розпущеної Верховної Ради АР Крим шостого скликання - як наслідок «Конституція Республіки Крим» є нікчемним актом з точки зору права, тому не породжує жодних правових наслідків окрім юридичної відповідальності за такі дії.
		Зафіксовані в протоколах огляду інтернет видань від 27 липня 2015 року, 28 липня 2015 року та 29 липня 2015 року дані про подальшу діяльність «Державної ради Республіки Крим» /т.2 а.п.180-253/ доказового значення у межах даного провадження не мають, лише підтверджують функціональність вказаного органу управління. Інші подані стороною обвинувачення та досліджені судом документи також доказового значення в межах даного провадження не мають.
		Колегія суддів повно, всебічно та неупереджено дослідивши всі обставини даного кримінального провадження, об`єктивно та за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на такому дослідженні, оцінивши кожний поданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку, проаналізувавши діюче законодавство України, вважає доведеним поза розумним сумнівом те, що:
		-громадянин України ОСОБА_5 , будучи колишнім депутатом Верховної Ради АР Крим, шостого скликання, перебуваючи 17 березня 2014 року у приміщенні Верховної Ради АР Крим за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Карла Маркса, 18, особисто взяв участь у незаконному засіданні Верховної Ради АР Крим, повноваження якої були припинені, тим самим забезпечив кворум вказаного засідання, на якому були прийняті явно незаконні рішення  постанови №1745-6/14 «Про незалежність Криму» та №1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим»;
		-громадянин України ОСОБА_5 , будучи колишнім депутатом Верховної Ради АР Крим, шостого скликання, перебуваючи 11 квітня 2014 року у приміщенні Верховної Ради АР Крим за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Карла Маркса, 18, особисто як «депутат» взяв участь у позачерговому засіданні незаконно створеного органу «Державна рада Республіки Крим», чим забезпечив його функціонування та своїм голосуванням забезпечив одноголосне прийняття в числі 88 колишніх депутатів Верховної Ради АР Крим, шостого скликання, повноваження якої були припинені, явно незаконного рішення  «Конституцію Республіки Крим» як суб`єкта іншої держави  РФ, яка окупувала та незаконно анексувала територію АР Крим;
		-вказаними умисними діями ОСОБА_5 порушив вимоги ст.ст.5, 19, 68, 72, 73 Конституції України, ст.ст.1, 3, 9, 10 Закону України «Про Верховну Раду АР Крим», оскільки як колишній депутат Верховної Ради АР Крим взяв участь у створенні та діяльності на території України нелегітимного представницького органу «Державна рада Республіки Крим», як його «депутат», що призвело до фактичної зміни території України, втрати адміністративно-територіальної одиниці України, посилення заходів тимчасової окупації АР Крим з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим, а також забезпечило становлення та належне функціонування незаконно створених окупаційних правоохоронних органів РФ, органів законодавчої, виконавчої, судової влади РФ, надавши тим самим допомогу РФ в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, державній та економічній безпеці України.
		На свідомий і добровільний характер дій ОСОБА_5 з надання ним допомоги РФ в проведенні підривної діяльності на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, державній та економічній безпеці України, вказує характер та зміст таких дій, їх послідовність, тривалість у часі та динаміка розвитку. 
		Так, ОСОБА_5 , починаючи з 15 березня 2014 року, відмовляється визнати над собою як депутатом Верховної Ради АР Крим юрисдикцію Верховної Ради України, скласти свої повноваження у зв`язку з припиненням повноважень Верховної Ради АР Крим, не вчиняє жодних дій у зв`язку із своєю мовчазною згодою на факт автоматичного набуття громадянства іншої країни, продовжує участь у роботі органів влади, повноваження яких припинені та самопроголошених органів влади АР Крим, спрямованій на відторгнення АР Крим від України та приєднання до РФ. Зміст його дій розкривається через зміст самих прийнятих за його участю рішень органів влади, повноваження яких припинені, та самопроголошених органів влади АР Крим.
		Крім того, достатній рівень освіти, знань і життєвого досвіду ОСОБА_5 для усвідомлення ним фактів активної підривної діяльності РФ проти України шляхом окупації та подальшої анексії території України в АР Крим доводиться об`єктивними даними про його рівень підготовки, як депутата вищого регіонального представницького органу на території АР Крим декількох скликань, який дозволяв йому здійснювати тривалий час представницькі функції, поєднуючи свою діяльність з активним нормотворенням.
		Під час цих подій громадянин України ОСОБА_5 , будучи колишнім депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим (далі  АР Крим), шостого скликання, повноваження якої припинено Постановою Верховної Ради України від 15 березня 2014 року № 891-VIІ, та маючи достатній рівень освіти, знань і життєвого досвіду для усвідомлення фактів активної підривної діяльності РФ проти України шляхом окупації та подальшої анексії території України в АР Крим, з власної ініціативи добровільно вирішив надати допомогу РФ в проведенні такої діяльності на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, державній та економічній безпеці України, тобто вчинити державну зраду.
		Порушень процесуального закону щодо відкриття кримінального провадження, його руху, повноважень сторони обвинувачення на всіх стадіях процесу колегією суддів не виявлено. Окрема увага колегією суддів приділена руху провадження в контексті перевірки належності доказів, які подала сторона обвинувачення. У цьому зв`язку вивченням матеріалів встановлено, що 25 грудня 2014 року були відкриті кримінальні провадження /ЄРДР № ЄРДР №42014000000001732 та …1733, того ж дня об`єднані в одне - ЄРДР №42014000000001732/, ознаки злочинів, передбачених ч.3 ст.109, ч.2 ст.110 КК України /т.2 а.п.5-20/. У межах кримінального провадження /ЄРДР №42014000000001732/ ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ч.1 ст.111 КК України /т.2 а.п.42-46/, а згодом 26 лютого 2015 року було виділено кримінальне провадження ЄРДР №42016010000000226, за підозрою всіх колишніх депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.111 КК України /т.5 а.п.1/. Згодом з провадження ЄРДР №42016010000000226 були виділені матеріали окремо щодо ОСОБА_5 в провадження ЄРДР №42015000000000584 від 02.04.2015 року /т.5 а.п.2-3/, яке і передано до суду. Відтак подані стороною докази збиралися стороною обвинувачення в належний спосіб.
		Отже, дії ОСОБА_5 , який будучи громадянином України та колишнім депутатом Верховної Ради АР Крим, шостого скликання, перебуваючи у приміщенні Верховної Ради АР Крим за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Карла Маркса, 18, у порушення вимог ст.ст.5, 19, 68, 72, 73 Конституції України, ст.ст.1, 3, 9, 10 Закону України «Про Верховну Раду АР Крим», забезпечив становлення та зміцнення окупаційної влади РФ, а саме: - 17 березня 2014 року шляхом безпосередньої участі у незаконному засіданні Верховної Ради АР Крим, повноваження якої були припинені, чим умисно забезпечив кворум вказаного засідання, на якому були прийняті явно незаконні рішення  Постанову № 1745-6/14 «Про незалежність Криму» та Постанову 1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим»; 11 квітня 2014 року шляхом безпосередньої участі у позачерговому засіданні незаконно створеного органу «Державна рада Республіки Крим», чим забезпечив його функціонування, та своїм голосуванням забезпечив одноголосне прийняття явно незаконного рішення  «Конституцію Республіки Крим»; тим самим взяв участь у створенні та діяльності на території України нелегітимного представницького органу «Державна рада Республіки Крим» як його «депутат», що призвело до фактичної зміни території України, втрати адміністративно-територіальної одиниці України, посилення заходів тимчасової окупації АР Крим з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим, а також забезпечило становлення та належне функціонування незаконно створених окупаційних правоохоронних органів РФ, органів законодавчої, виконавчої, судової влади РФ, надавши тим самим допомогу РФ в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, державній та економічній безпеці України, колегія суддів кваліфікує з урахуванням правил ч.2 ст.5 КК України за ч.1 ст.111 КК України /у редакції Закону № 1183-VII від 08 квітня 2014 року/ як державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, державній, економічній безпеці України, а саме в наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання колегія суддів, згідно з вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно із ст.12 КК України є особливо тяжким, його ставлення до вчиненого, який свідомо розірвавши всі правові стосунки з державою, яка надала йому право діяти від її імені, а також дані про його особу, який раніше не судимий.
		Обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , згідно ст.ст. 66, 67 КК України, колегією суддів не встановлено.
		Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, а також похилий вік обвинуваченого, колегія суддів вважає за можливе призначити ОСОБА_5 мінімальне покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст.111 КК України /у редакції статті від 08.04.2014 №1183-VII/, оскільки саме таке покарання, на думку колегія суддів, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним та іншими особами нового злочину.
		На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст.323, ст.ст.368, 373-376 КПК України, колегія суддів, -
		 
		у х в а л и л а:
		 
		ОСОБА_5  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.111 КК України /у редакції статті від 08.04.2014 №1183-VII/ та призначити йому покарання у виді 10 /десяти/ років позбавлення волі.
		Початок строку відбування покарання  ОСОБА_5 рахувати з дня його затримання та приведення даного вироку до виконання.
		Заходи забезпечення кримінального провадження  залишити без зміни.
		Речові докази після набрання вироком законної сили  залишити в матеріалах кримінального провадження.
		 
		Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня проголошення.
		 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		 
		Головуючий суддя:
		 
		судді:
		1
		 
		2

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...