Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 400/376/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 03.02.2022. Зареєстровано: 14.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 15.02.2022.
Дата набрання законної сили: 03.02.2022
Номер судового провадження: 854/6502/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 
		 
		________________________________________________________________________________
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		03 лютого 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/376/21
		Головуючий І інстанції Устинов І.А.
		 
		П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
		суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О., 
		розглянувши в порядку письмового провадження у м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року (м.Миколаїв, дата складання повного тексту рішення - 27.04.2021р.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМІРАЛ АГРО» до Головного управління ДПС в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
		В С Т А Н О В И В:
		У січні 2021р. ТОВ «АДМІРАЛ АГРО» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом до ГУ ДПС в Миколаївській області код ЄДРПОУ 39394277 (правонаступник ГУ ДПС в Миколаївській області код ЄДРПОУ ВП 44104027), у якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.01.2021р. №00000310707 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7140 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «С» (без дати і номера) про застосування штрафу у сумі 500000 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні рішення податкового органу є неправомірними та безпідставними, оскільки вони ґрунтуються на необґрунтованих та помилкових висновках протиправно проведеної фактичної перевірки за період з 01.04.2020р. по 04.12.2020р., за результатами якої складено Акт від 07.12.2020р., яким встановлено відповідні порушення застосовано штрафні санкції. У своєму позові позивач вказує про те, що відповідачем було порушено податкове законодавство під час призначення та проведення перевірки, а саме: перевірку проведено не за місцем фактичного провадження діяльності та місця зберігання пального, а за юридичною адресою позивача (т.б. в офісі), тобто на думку позивача, відповідачем, в даному випадку, було проведено не фактичну, а невиїзну документальну перевірку за відсутності на те підстав, та до того ж за відсутності направлень на перевірку, що були видані перевіряючим та які були дійсні до 22.11.2020р., а перевірку розпочато 26.11.2020р. Крім того, позивач зазначив, що оскаржуване рішення, яким до підприємства застосовано штраф в розмірі 500000 грн., було видано без дати та без номеру, що не відповідає формі визначеній «Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків» (затв. наказом МФ України від 28.12.2015р. №1204).
		Представник відповідача надав до суду першої інстанції письмовий відзив, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. 
		Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року позов ТОВ «АДМІРАЛ АГРО» - задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Миколаївській області від 06.01.2021р. №00000310707 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7140 грн. та податкове повідомлення-рішення форми (без дати та номера) про застосування до підприємства позивача штрафу у розмірі 500000 грн. 
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник відповідача 31.05.2021р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.04.2021р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		09.06.2021р. матеріали даної справи, разом із апеляційною скаргою, надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. 
		Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2021р. дана апеляційна скарга була залишена без руху.
		Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС в Миколаївській області,призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні та замінено відповідача на належного правонаступника.
		27.07.2021р. до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому представник позивача категорично заперечував проти її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
		Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судом 2-ї інстанції можуть бути розглянуті в порядку письмового провадження.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
		Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.
		Позивач - ТОВ «АДМІРАЛ АГРО» (код ЄДРПОУ 36201568) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, знаходиться за юридичною адресою: м.Миколаїв вул.Садова,1, к.206. Резервуари для зберігання пального для власного споживання знаходяться за адресою: с.Ташине, Березанський район, Миколаївської області, вул.Космонавтів,19. Підприємство має ліцензію на право зберігання пального.
		У листопаді 2020р. посадовими особами ГУ ДПС в Миколаївській області, на підставі наказу №206 від 12.11.2020р., направлень на проведення перевірки, листа ДПС України від 11.08.2020р., та вимог пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України, було проведено «фактичну» перевірку щодо дотримання ТОВ «АДМІРАЛ АГРО» (податкова адреса: м.Миколаїв вул.Садова,1, к.206) норм законодавства з питань обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального за період з 01.04.2020р. по 04.12.2020р.
		07.12.2020р. за результатами проведеної перевірки складено акт №2142/14/29/07/36201568, в якому зафіксовано порушення: - вимог ст.15 Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: зберігання пального без наявності ліцензії; - вимог п.63.3 ст.63 розділу II ПК України, а саме: не повідомлення про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, не подано форму №20-ОПП.
		В подальшому, на підставі зазначеного вище акту перевірки №2142/14/29/07/36201568 від 07.12.2020р., уповноваженою особою ГУ ДПС в Миколаївській області винесено податкове повідомлення-рішення від 06.01.2021р. №00000310707 - про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7140 грн., та «рішення» (без дати та номеру), яким до підприємства позивача застосовано штраф в розмірі 500 000 грн.
		Не погоджуючись з такими діями та рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до окружного суду із даним позовом.
		Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності спірних рішень відповідача про застосування штрафних санкцій.
		Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, в цілому погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.
		Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
		А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.
		Як слідує зі змісту приписів ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Так, як видно з положень п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, з 01.01.2011р. він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. 
		Як передбачено пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім НБУ), у т.ч. після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
		У відповідності до положень п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
		Як визначено приписами п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, «фактичною» вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
		Так, як визначено приписами ст.1 Закону України №481, «місце зберігання пального» - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
		Як передбачено п.п.80.2.2, 80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
		- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладеш контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахунком-операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та облік підакцизних товарів (п.п.80.2.2);
		- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (п.п.80.2.5).
		Відповідно до вимог п.80.5 ст.80 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
		При чому, пунктом 81.1 ст.81 ПК України чітко передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки виключно за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
		- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, 
		- найменування та реквізити суб`єкта (ПІБ фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
		- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (ПІБ фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
		Отже, нормами чинного законодавства визначено чіткі і конкретні підстави для проведення «фактичної» перевірки, питання, з яких може бути проведена «фактична» перевірка та підстави допуску до такої перевірки.
		Так, Верховний Суд в своїй постанові від 22.09.2020р. по аналогічній справі №520/8836/18 зробив наступний правовий висновок: «12. У посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава). 13. Оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності. Суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Суди також правильно дійшли висновку і про порушення відповідачем абз.5 пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, оскільки фактично перевірку позивача було проведено не за його місцезнаходженням (де він безпосередньо здійснює свою г/діяльність), а в приміщенні контролюючого органу, що фактично свідчить про проведення «невиїзної» (а не «фактичної») перевірки. Отже, спірне податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. 18. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій при прийнятті рішення правильно виходили з того, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною 2 ст.74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.
		Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Отже, з урахуванням того, що при оскарженні податкового повідомлення-рішення платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність такого рішення, і при цьому,таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, колегія суддів вважає, що встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем п.181.1 ст.181 ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання».
		Таким чином, виходячи з наявних матеріалів справи та враховуючи зміст наказу про проведення фактичної перевірки ТОВ «Адмирал - Агро» №206 від 12.11.2020р., судами обох інстанцій встановлено, що спірну «фактичну» перевірку було призначено на підставі п.п.80.2.2, 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України та у зв`язку з отриманням листа ДПС України від 11.08.2020р. №13939/7/99-00-07-05-03-07 з інформацією, яка нібито свідчить про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів.
		При цьому, слід звернути увагу на той факт, що у спірному наказі та акті перевірки відповідачем вказано про проведення «фактичної» перевірки за адресою: вул.Садова,1, оф.206, м.Миколаїв, т.б. за «юридичною» адресою позивача (в офісному приміщенні) та зазначено, що перевірка здійснена перевіряючими, які діяли на підставі направлень на перевірку від 12.11.2020р., що дійсні протягом 10 діб.
		Отже, з наведених обставин вбачається, що відповідачем, в даному випадку, під час призначення та проведення спірної «фактичної» перевірки, було грубо порушено норми діючого податкового законодавства, а саме:
		- проведено перевірку не за місцем фактичного провадження господарської діяльності та «місця зберігання пального», яким є - с.Ташине, Березанського району, Миколаївської області, а за юридичною адресою позивача (м.Миколаїв, вул.Садова,1, оф.206). Тобто, ці обставини дають підстави стверджувати, що відповідачем насправді було проведено не «фактичну», а саме «невиїзну» документальну перевірку;
		- проведено спірну перевірку за відсутності підстав, чітко визначених вимогами п.п.80.2.2, 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України;
		- проведено перевірку перевіряючими, які фактично діяли без «діючих направлень», оскільки раніше видані їм направлення від 12.11.2020р. (зі строком дії 10 діб, т.б. до 22.11.2020р) на момент здійснення перевірки фактично були «недійсними» (т.б. простроченими), так як спірну перевірку реально було розпочато лише тільки 26.11.2020р.
		Окрім того, також необхідно зазначити й про те, що зі змісту оскаржуваних податкових повідомлень - рішень вбачається, що до підприємства позивача фактично було застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у т.ч. за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що, в свою чергу, не є предметом «фактичної» перевірки.
		Також відповідачем, окрім іншого, також нібито було встановлено і порушення позивачем приписів п.63.3 ст.63 та п.117.1 ст.117 ПК України, а саме - не повідомлення позивачем про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, однак вказане питання теж не було предметом спірної перевірки, як і взагалі не може бути предметом «фактичної» перевірки.
		Таким чином, враховуючи вищевикладені обставин, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, в даному випадку, були прийняті за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, які є недопустимими доказами, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.
		Що ж стосується безпосередньо оскаржуваного податкового повідомлення - рішення без номеру та без дати, яким до позивача застосовано штраф у сумі 500 000 грн., то судова колегія з цього приводу зазначає наступне.
		Так, виходячи зі спірного акту перевірки, податковий орган дійшов висновку про нібито зберігання підприємством позивача пального без ліцензії в період з 17.06.2020р. по 07.07.2020р., з огляду на те, що таку ліцензію на зберігання пального фактично було отримано 08.07.2020р., а 17.06.2020р. згідно видаткової накладної №74545 позивач отримав 5435 л палива дизельного ДП-Л-Євро5-ВО та 8366 л палива дизельного ДП-Л-Євро5-ВО, 01.07.2020р. згідно видаткової накладної №78673 отримав 5445 л бензину автомобільного А-92- Євро5-Е5.
		Як вже зазначалося вище, відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Як загально відомо, Закон України №481 визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.
		Так, як вбачається зі змісту вимог ст.15 Закону №481, суб`єкти господарювання (у т.ч. іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у т.ч. іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
		Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.
		Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у т.ч. іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
		В заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у т.ч. іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).
		Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
		- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
		- акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
		- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
		Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.
		Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється.
		Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
		Отже, у відповідності з нормами чинного законодавства суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального «для власних потреб», для отримання ліцензії на зберігання пального подають тільки заяву, в якій вказують про зберігання пального виключно для власних потреб та додають квитанцію про оплату такої ліцензії.
		При цьому, одночасно з даного приводу слід зауважити про те, що Верховний Суд в своїх постановах від 16.12.2020р. (у справі №520/13020/19) і від 01.12.2020р. (у справі №580/1550/20) зробив висновок, що затримка в отриманні ліцензії внаслідок неправомірних дій (або бездіяльності) податкової інспекції є прикладом порушення принципу "належного урядування", що призвело до перешкод в господарюванні для добросовісних платників.
		Так, як свідчать матеріали справи, позивач є сільськогосподарським підприємством, яке здійснює вирощування зернових культур, в зв`язку з чим, ще 08.05.2020 р. подав до ГУ ДПС у Миколаївській області відповідну заяву на отримання ліцензії на право зберігання пального.
		Як встановлено з матеріалів справи та змісту вказаної вище заяви, в ній позивач, як того вимагають приписи ст.15 Закону №481, зазначив, що «мета зберігання пального» - виключно для власного споживання; загальна місткість резервуарів/ємностей, що використовуються для зберігання пального - 25м3; фактичне місцезнаходження резервуарів/ємностей - вул.Космонавтів,19, с.Ташине, Березанський район, Миколаївська область.
		Далі, як видно з матеріалів справи, 24.05.2020р. позивач подав до ГУ ДПС у Миколаївській області відповідне повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма №20-ОПП), в якому чітко вказав об`єкт оподаткування - ємності для зберігання ІІММ та заправна колонка, розташовані за адресою: вул.Космонавтів,19, с.Ташине.
		Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності з квитанцією №2, відповідач отримав вказане повідомлення позивача - 24.05.2020р. о 8:57:34, т.б. в цей день даний документ було опрацьовано.
		В подальшому, як встановлено по справі, т.б. 25.05.2020р. відповідач своїм листом №2419/10/14-29-32-03-17 повідомив підприємство позивача про неможливість розгляду заяви щодо видачі ліцензії на право зберігання пального у зв`язку з тим, що відповідно до ст.15 Закону №481 суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право зберігання пального, на кожне місце зберігання пального, а згідно баз даних у ТОВ «Адмирал - Агро» не зареєстроване жодне місце зберігання пального.
		Таким чином, враховуючи вказані вище обставини, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що 08.05.2020р. (т.б. своєчасно) позивач надав відповідачу усі визначені законодавством документи для отримання ліцензії на зберігання пального та, крім того, зареєстрував своє місце зберігання пального, хоча це і не було обов`язковим для суб`єктів господарювання, які зберігають пальне виключно для власних потреб.
		Отже, за таких обставин та виходячи з аналізу наявних в матеріалах справи доказів, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції, висновку про те, що контролюючий орган, в даному випадку, безпідставно не взяв до уваги факт реєстрації позивачем «місця зберігання пального», без мотивовано позитивно не розглянув заяву позивача, фактично вимагаючи надання документів, не передбачених Законом №481.
		Далі, як встановлено по справі, т.б. 16.06.2020р. позивач повторно подав відповідачу заяву на отримання ліцензії на зберігання пального, після чого, відповідач таки видав ліцензію на зберігання пального - 08.07.2020р., т.б. з порушенням 20 денного строку, встановленого ст.15 ЗУ 481, який сплив ще 06.07.2020р.
		Отже, з наведеного вбачається, що затримка в отриманні ліцензії на зберігання пального фактично була зумовлена виключно неправомірними діями відповідача, порушенням ним принципу «належного врядування», а саме вимаганням документів, надання яких не передбачено законодавством, та відповідно, видачею ліцензії з порушенням встановленого законом строку.
		Крім того, також слід вказати ще й про те, що наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015р. №1204 було затверджено «Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, який визначає форму та порядок надіслання (вручення) контролюючими органами податкових повідомлень - рішень платникам податків».
		Так, відповідно до приписів п.8 розділу II зазначеного Порядку №1204, при складанні податкового повідомлення-рішення йому присвоюється номер, який вноситься до реєстру, передбаченого пунктом 1 розділу IV цього Порядку, та складається з: порядкового номера у межах підрозділу, який склав податкове повідомлення-рішення, перші 7 цифр номера: номера підрозділу, який склав податкове повідомлення-рішення, наступні 4 цифри номера.
		Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення - рішення про стягнення штрафних санкцій в сумі 500000 грн. не містить ні дати його складання, ні конкретного номеру, т.б. не відповідає формі визначеній вказаним вище Порядком №1204.
		Отже, з урахуванням вищевикладених обставин, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що спірне податкове повідомлення рішення (без дати та без номеру), яким до позивача було застосовано штраф у сумі 500 000 грн. є неправомірним та відповідно, підлягає скасуванню.
		Що ж стосується іншого оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №00000310707 від 06.01.2021р., то судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
		Так, як вбачається зі змісту спірного Акта перевірки, в ньому зазначено про порушення підприємством позивача вимог п.63.3 ст.63 і п.117.1 ст.117 ПК України, п.п.8.1 розділу VIII «Порядку обліку платників податків і зборів» (затв. наказом МФ України №1588 від 09.12.2011р.), оскільки позивачем нібито не подано форму на об`єкти: Комбайн зернозбиральний, Жниварка зернова, Трактор колісний, автомобіль «Камаз», причіп платформа-Е, автомобіль «Volvo», спеціалізований напівпричіп.
		Як передбачено вимогами п.63.3 ст.63 ПК України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.
		Слід зазначити, що аналогічні приписи містяться і в п.п.8.1,8.2 розділу VIII «Порядку обліку платників податків і зборів» №1588.
		Отже, нормами чинного законодавства передбачено взяття на облік платників податків також за місцем реєстрації їх рухомого майна, але подача форми №20-ОПП не передбачена.
		Як видно з Акту перевірки, позивач, на підставі свідоцтв про реєстрацію машини, виданих ГУ Держпродспоживслужби у Миколаївській області, є власником Комбайну зернозбирального, Жниварки зернової, Трактора колісного марки «NEW HOLLAND».
		Відповідно, місцем реєстрації вказаного рухомого майна - є Миколаївська область. Позивач, про що також зазначено в п.1.2 акту перевірки, знаходиться на обліку в ГУ ДПС в Миколаївській області.
		Стосовно ж автомобіля «Камаз», причепа платформи-Е, автомобіля «Volvo», спеціалізованого напівпричіп, то як встановлено з матеріалів справи, дане рухоме майно належить на праві власності не підприємству позивача, а іншій фізичній особі - ОСОБА_1 , про що відповідач, в свою чергу, сам зазначав і у своєму акті перевірки, крім того, дане майно також зареєстровано в Миколаївській області.
		Отже, з урахуванням викладених обставин, у позивача, на думку суду, були відсутні належні підстави для подачі форм №20-ОПП, а тому, відповідно, і це спірне податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню, як протиправне.
		До того ж, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, також вважає за необхідне звернути увагу й нате, що обидва винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення не містять жодної правової підстави, чітко визначеної Податковим кодексом України, для їх складання.
		Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та вище перелічені норми чинного законодавства, судова колегія погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про протиправність призначення та проведення контролюючим органом фактичної перевірки ТОВ «АДМІРАЛ АГРО», в зв`язку із чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 06.01.2021р. №00000310707 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7140 грн. та рішення форми «С» (без дати і номера) про застосування штрафу у сумі 500000 грн. підлягають скасував, як протиправні. 
		При цьому, слід вказати, що аналогічна правова позиція з цього спірного питання була висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 04.11.2020р. (справа №160/10203/19).
		І на останнє, судова колегія приймає до уваги та вважає за необхідне наголосити й на тому, що згідно з вимогами цивільного та податкового законодавства існує презумпція правомірності правочинів (ст.204 ЦК України), презумпція правомірності рішень платника податку (пп.4.1.4 п.4.1.ст.4 ПКУ), а усі сумніви трактуються на користь платників податків. 
		До того ж, ще раз варто зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		А згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано представником відповідача при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.
		З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права. 
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
		Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, - 
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року - без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст.328 КАС України.
		 
		Повний текст постанови виготовлено: 03.02.2022р.
		 
		 
		 
		Головуючий у справі
		суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов 
		 
		 
		Судді: І.П. Косцова 
		 
		 
		В.О. Скрипченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...