Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 206/1329/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: 14.02.2022. Зареєстровано: 15.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 16.02.2022.
Дата набрання законної сили: 10.02.2022
Номер судового провадження: 22-ц/803/1413/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/1413/22 Справа № 206/1329/19   Суддя у 1-й інстанції - Сухоруков А. О. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 лютого 2022 року                                м. Дніпро
		 
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
		головуючого судді  Свистунової О.В.,
		суддів  Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.
		за участю секретаря  Гулієва М.І.о.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро
		апеляційну скаргу ОСОБА_1 
		на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2021 року про відмову в скасуванні заходів забезпечення позову 
		по цивільнійсправі запозовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення та визнання недійсними довіреностей, 
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		   У листопаді 2021 року адвокат Казаков М.М. звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, в якому просив суд скасувати заходи забезпечення, застосовані ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська про забезпечення позову від 06.03.2019 року по цивільній справі №206/1329/19, провадження 2-з/206/10/19 у вигляді арешту на житловий будинок АДРЕСА_1 , оскільки ОСОБА_1 є єдиним законнимвласником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та наразі вже минуло майже 2 роки з моменту набрання рішенням законної сили, в межах якого було забезпечено позов. 
		   Заява мотивована тим, що на сьогодні вже відсутня будь-яка потреба в даному забезпеченні позову, з метою недопущення порушення права ОСОБА_1 володіти своїм майном.
		   Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2021 року відмовлено в скасуванні заходів забезпечення позову.
		В апеляційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та скасування заходів забезпечення позову.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 
		Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову послався на те, що на даний час обставини, які стали підставою для вжиття заходів забезпечення позову, не припинилися та не змінилися.
		 
		Проте, колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
		 
		   Порядок та підстави для скасування заходів забезпечення позову визначені у статті 158 ЦПК України.
		   Згідно з частинами першою, другою статті 158 ЦПК України суд можескасувати заходи забезпечення позовуз власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.
		   Частиною сьомою статті 158 ЦПК України визначено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
		   Згідно з частиною дев`ятою статті 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
		   У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (частина 10 статті 158 ЦПК України).
		   За змістом даних норм скасування заходів забезпечення позову пов`язане не із правомірністю їх вжиття, а із результатами розгляду справи і вирішенням спору по суті чи залишенням позову без розгляду, або закриттям провадження у справі.
		   Відповідно до роз`яснень, які містяться в пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
		   Тобто, підставами для скасування заходів забезпечення позову може бути ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову або повне фактичне виконання судового рішення про задоволення позову.
		   Отже, скасування заходів забезпечення позову слід відрізняти від скасування ухвали про забезпечення позову, оскільки заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування таких заходів.
		 
		Так, 04 березня 2019 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшла заява ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви. 
		Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 06 березня 2019 року по справі № 206/1329/19, провадження 2-з/206/10/19 заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсними правочинів, усунення перешкод у здійсненні права користування житлом шляхом вселення задоволено частково. Накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим державним нотаріусом Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори 06 вересня 2001 року, зареєстровано в реєстрі № 2-62. 
		Заборонено будь-яким державним реєстраторам вчиняти дії, пов`язані з державною реєстрацією права власності, інших речових прав, обтяжень щодо житлового будинку АДРЕСА_1 , в тому числі, але не виключно: приймати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вносити будь-які зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкривати і закривати розділи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вносити до них відповідні записи, присвоювати реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна, вчиняти інші дії. 
		Роз`яснено заявнику, що він відповідно ч. 4 ст. 152 ЦПК України повинен пред`явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
		   15 березня 2019 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою немайнового характеру до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсними правочинів, усунення перешкод у здійсненні права користування житлом шляхом вселення.
		   Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2019 року, заява представника заявника ОСОБА_1 , адвоката Пасічник Станіслава Олександровича про скасування заходів забезпечення позову задоволена. Скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2019 року по цивільній справі № 206/1329/19, провадження 2-з/206/10/19 за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсними правочинів, усунення перешкод у здійсненні права користування житлом шляхом вселення. Скасовано арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим державним нотаріусом Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори 06 вересня 2001 року, зареєстровано в реєстрі № 2-62. Скасована заборона будь-яким державним реєстраторам вчиняти дії, пов`язані з державною реєстрацією права власності, інших речових прав, обтяжень щодо житлового будинку АДРЕСА_1 , в тому числі, але не виключно: приймати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вносити будь-які зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкривати і закривати розділи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вносити до них відповідні записи, присвоювати реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна, вчиняти інші дії.
		   Не погодившись з вищезазначеною ухвалою, ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, подав апеляційну скаргу, яка постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року була задоволена. Ухвала Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2019 року скасована. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову  відмовлено. При цьому апеляційним судом визнано, що вимоги про скасування заходів забезпечення позову стосуються правомірності застосування вжитих заходів забезпечення позову, що є підставою для оскарження ухвали про забезпечення позову в апеляційному порядку, а не підставою для звернення із відповідною заявою про скасування заходів забезпечення позову. 
		   Колегією встановлено, що безпосередньо ухвала Самарського районного суду м. Дніпропетровська про забезпечення позову від 06 березня 2019 року не оскаржувалась.
		   Заочним рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_2 як члена сім`ї власника житла ОСОБА_1 у житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 з 2006 року. Усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні житловим приміщенням  житловим будинком АДРЕСА_1 та вселити ОСОБА_2 в житловий будинок АДРЕСА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		   Дане рішення оскаржувалось, відповідачем ОСОБА_1 22.08.2019 року було подано апеляційну скаргу. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року, апеляційну скаргу повернуто ОСОБА_1 . 
		Крім того, заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Пасічника Станіслава Олександровича від 15.08.2019 року про перегляд заочного рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання як члена сім`ї власника, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення, визнання недійсною довіреності, ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2019 року- повернуто заявнику.
		Як убачається з матеріалів справи, у подальшому Заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2019 року не оскаржувалось, та набрало законної сили.
		За заявою ОСОБА_2 від 08 жовтня 2019 року про видачу копії судового рішення та виконавчого листа, позивач ОСОБА_2 10 жовтня 2019 року отримав копію Заочного рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2019 року та два виконавчих листа (справа а.с.112).
		   17 листопада 2021 року адвокат Казаков М.М. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, в якому просив суд скасувати заходи забезпечення, застосовані ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська про забезпечення позову від 06.03.2019 року по цивільній справі №206/1329/19, провадження 2-з/206/10/19 у вигляді арешту на житловий будинок АДРЕСА_1 та заборони вчиняти дії, оскільки ОСОБА_1 є єдиним законним власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та наразі вже минуло майже 2 роки з моменту набрання рішенням законної сили, в межах якого було забезпечено позов. 
		   Заява мотивована тим, що на сьогодні вже відсутня будь-яка потреба в даному забезпеченні позову, та з метою недопущення порушення права ОСОБА_1 володіти своїм майном.
		   Як зазначалось, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 на підставі своєї заяви від 08 жовтня 2019 року про видачу копії рішення суду та виконавчого листа 10.10.2019 року отримував копію заочного рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2019 року та два виконавчі листи, які у подальшому він подав до виконавчої служби для примусового виконання та які у подальшому були йому повернуті.
		   Згідно даних АСВП, які містяться в матеріалах справи, станом на 16.11.2021 року відсутні відкритті виконавчі провадження за заявою позивача (стягувача) ОСОБА_2 (а.с.9).
		   Також, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 особисто підтвердив, що наразі він зареєстрований та проживає у житловому будинку АДРЕСА_1 . Фактично рішення суду виконано. Крім того зазначив, що у подальшому, після повернення йому виконавчих листів, він до виконавчої служби більше не звертався. На теперішній час відкритих виконавчих проваджень в межах цієї справи не має.
		Забезпечення позову по суті  це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
		   Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
		   При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суд повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
		   Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
		   Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
		   При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
		   У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
		   Суд першої інстанції, застосовуючи такий захід забезпечення позову як арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим державним нотаріусом Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори 06 вересня 2001 року, зареєстровано в реєстрі № 2-62; вважав, що даний захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами і забезпечить їх виконання та ефективне поновлення прав позивача. 
		   Вживаючи заходи забезпечення позову, суд першої інстанції вважав обґрунтованими доводи позивача про можливе відчуження відповідачем нерухомого майна, якеможе утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, проте суд першої інстанції не звернув увагу на те, що привикористанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. 
		   Колегія зазначає, що позивачем заявлено вимоги про встановлення факту постійного проживання, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення та визнання недійсними довіреностей. Рішенням місцевого суду, яке набрало законної сили, за наслідками розгляду заявлених вимог, ухвалено про часткове задоволення позовних вимог. Відмовлено у визнанні недійсним правочину та задоволено в частині встановлення факту постійного проживання позивача, як члена сімї у спірному житлі та усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення. Та як встановлено в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції, про що зазначив позивач, рішення суду фактично виконано в частині вселення: позивач зареєстрований та проживає за спірною адресою. Таким чином, ухвалене рішення не підлягає примусовому виконанню. Крім того, на теперішній час відсутні відкриті виконавчі провадження з приводу примусового виконання зазначеного рішення суду. Тому, колегія вважає, що захід забезпечення позову у вигляді арешту та заборони вчиняти дії, в межах ухваленого рішення, яким частково задоволено позовні вимоги, не є співмірним із первісно заявленими позивачем вимогами.
		   Така правова позиція узгоджується із постановою ВС від 03 листопада 2021 року у справі № 466/6958/19.
		   За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, та скасування оскаржуваної ухвали з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06.03.2019 року по цивільній справі №206/1329/19, провадження 2-з/206/10/19.
		 
		Керуючись ст. 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, колегія суддів, 
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити.
		Ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2021 року про відмову в скасуванні заходів забезпечення позову  скасувати та ухвалити нове судове рішення.
		Заяву ОСОБА_1 про скасуваннязаходів забезпеченняпозову,вжитих ухвалоюСамарського районногосуду м.Дніпропетровська від06.03.2019року поцивільній справі№206/1329/19,провадження 2-з/206/10/19  задовольнити.
		Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2019 року по цивільній справі № 206/1329/19, провадження 2-з/206/10/19 за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсними правочинів, усунення перешкод у здійсненні права користування житлом шляхом вселення, якою накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим державним нотаріусом Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори 06 вересня 2001 року, зареєстровано в реєстрі № 2-62; накладено заборону будь-якимдержавним реєстраторамвчиняти дії,пов`язаніз державноюреєстрацією прававласності,інших речовихправ,обтяжень щодожитлового будинку АДРЕСА_1 ,в томучислі,але невиключно:приймати рішенняпро державнуреєстрацію правта їхобтяжень,вносити будь-якізміни доДержавного реєструречових правна нерухомемайно,відкривати ізакривати розділиДержавного реєструречових правна нерухомемайно,вносити доних відповіднізаписи,присвоювати реєстраційнийномер об`єктунерухомого майна,вчиняти іншідії. 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. 
		 
		 
		 
		   Головуючий О.В. Свистунова
		 
		 
		 
		   Судді: Т.П. Красвітна
		 
		 
		 
		        І.А. Єлізаренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...