Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 460/14157/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 10.02.2022. Зареєстровано: 15.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 16.02.2022.
Дата набрання законної сили: 10.02.2022
Номер судового провадження: А/857/22687/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 460/14157/21 пров. № А/857/22687/21
		 
		Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
		судді-доповідача- Шевчук С.М., 
		суддів - Кухтей Р.В., 
		Шинкар Т.І.,
		за участю секретаря судового засідання Кушик Ю.Т.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року (ухвалене у м. Рівне, за правилами спрощеного позовного провадження, судом під головуванням судді Щербакова В.В., повний текст рішення складено - 02 грудня 2021 року) у справі № 460/14157/21 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу, суд-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
		До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту  позивач) до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі по тексту  відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради від 08.10.2021 № 71-О«Про анулювання паспортів прив`язки групи стаціонарних тимчасових споруд, зареєстрованих14.01.2021 за номерами 01-ТС/1 та 01-ТС/2».
		Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу - задоволено повністю.
		Визнано протиправним та скасовано наказ Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради від 08.10.2021 № 71-О "Про анулювання паспортів прив`язки групи стаціонарних тимчасових споруд, зареєстрованих 14.01.2021 за номерами 01-ТС/1 та 01-ТС/2".
		Стягнуто на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради судовий збір у розмірі 2270,00 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
		На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що відповідно до пункту 2.26 Порядку № 244 дія паспорта прив`язки ТС анулюється за таких умов: недотримання вимог паспорта прив`язки ТС при її встановленні; невстановлення ТС протягом 6 місяців з дати отримання паспорта прив`язки ТС; надання недостовірних відомостей у документах, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку, під час підготовки паспорта прив`язки ТС. Відповідач у відзиві також зазначає, що 30.09.2021 у зв`язку з тим, що позивачем невстановлено тимчасові споруди протягом 6 місяців з дати отримання паспортів прив`язки групи стаціонарних тимчасових споруд, зареєстрованих 14.01.2021 за номерами 01-ТС/1 та 01-ТС/2, рішенням Рівненської міської ради№ 1258 зобов`язано Управління видати наказ про анулювання паспортів прив`язки групи стаціонарних тимчасових споруд, зареєстрованих 14.01.2021 за номерами 01-ТС/1 та 01-ТС/2. На виконання рішення міської ради 08.10.2021 Управлінням видано наказ«Про анулювання паспортів прив`язки групи стаціонарних тимчасових споруд, зареєстрованих 14.01.2021 за номерами 01-ТС та 01-ТС/2». За таких обставин відповідач вважає позов необґрунтованим, безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.
		Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
		В судовому засіданні представник відповідача Герман І.І. надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги. Представник позивача Найдич М.А. в судовому засіданні надав пояснення та заперечив проти доводів апеляційної скарги.
		 
		ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
		Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову позову, суд першої інстанції виходив з того відповідачем було прийнято спірний наказ про анулювання паспортів прив`язки тимчасових споруд не у відповідності з діючим Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, який затвердженийнаказом Мінрегіону від 21.10.2011 № 244(далі - Порядок № 244). Успірному наказі відповідача від 08.10.2021 № 71-О не зазначено жодної підстави, яка була застосована відповідачем та передбачена Порядком № 244. Анулювання паспортів прив`язки стаціонарних тимчасових споруд на виконання рішення органу місцевого самоврядування, зокрема рішення Рівненської міської ради № 1258 від 30.09.2021«Про зобов`язання Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради анулювати паспорти прив`язки групи стаціонарних тимчасових споруд на вул. Київській (біля супермаркетуСільпо) від 14.01.2021 № 01-ТС/1 та № 01-ТС/2не передбачено Порядком № 244.
		 
		ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 14 січня 2021 Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради було видано позивачу паспорти прив`язки групи стаціонарних тимчасових споруд № 1 та № 2 на вул. Київській (біля супермаркетуСільпо), реєстраційні номери 01-ТС/1, 01-ТС/2, строком на 5 років до 14 січня 2026 року.
		Після отримання паспортів прив`язок групи стаціонарних тимчасових споруд № 1 та № 2, позивачем 29.06.2021 отримано технічні умови на приєднання до електричних мереж за №№ ТУ000041290621117131000001, ТУ000042290621117131000001, а 26.07.2021 -технічні умови на приєднання до водопостачання та каналізації № 2640/01-11.
		На підставі отриманих технічних умов позивачем було виконано роботи з прокладаннявідповідних інженерних мереж до тимчасових споруд та укладено відповідні договори(договір на подачу води № 8089/В від 25.08.2021, договір № 8089/К від 25.08.2021 на прийняття стічних вод, договір № 270032800 від 09.09.2021 про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії).
		На підставі отриманих паспортів прив`язок групи стаціонарних тимчасових споруд № 1 та № 2 позивачем також були розміщені самі тимчасові споруди, про що позивач повідомив відповідача 29.09.2021, подавши до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради відповідні заяви про розміщення тимчасових споруд.
		Після розміщення тимчасових споруд та отримання 29.09.2021 заяв від позивача про таке розміщення, відповідачем 08.10.2021 видано спірний наказ № 71-О«Про анулювання паспортів прив`язки групи стаціонарних тимчасових споруд, зареєстрованих 14.01.2021 за номерами 01-ТС та 01-ТС/2».
		Спірним наказом було анульовано паспорти прив`язки групи стаціонарних тимчасових споруд, зареєстрованих 14.01.2021 за номерами 01-ТС/1 та 01-ТС/2 на вул. Київській (біля супермаркетуСільпо), що були видані відповідачем для позивача.
		Зі змісту спірного наказу випливає, що цей наказ прийнятий відповідачем на виконання рішення Рівненської міської ради № 1258 від 30.09.2021року «Про зобов`язання Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради анулювати паспорти прив`язки групи стаціонарних тимчасових споруд на вул. Київській (біля супермаркетуСільпо)» від 14.01.2021 № 01-ТС/1 та № 01-ТС/2».
		Не погоджуючись із спірним наказом відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		 
		ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
		Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
		Із змісту доводів апеляційної скарги слідує, що правовою підставою для видані оскаржуваного наказу слугував п.2.26 Порядку № 244 щодо не встановлення тимчасових споруд протягом 6 місяців з дати отримання паспорта прив`язки тимчасової споруди. 
		Натомість, на противагу зазначеному із змісту спірного наказу № 71-О від 08.10.2021 слідує, що паспорти прив`язки групи стаціонарних тимчасових споруд, зареєстрованих 14.01.2021 за номерами 01-ТС/1 та 01-ТС/2 на вул. Київській (біля супермаркету Сільпо) було анульовано не на підставі п.2.26 Порядку № 244, а на підставі рішення Рівненської міської ради №1258 від 30.09.2021року.
		Відповідно до рішення Рівненської міської ради № 1258 від 30.09.2021року зобов`язано Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради» розглянути питання щодо анулювання паспортів прив`язки групи стаціонарних тимчасових споруд на вул. Київській (біля супермаркету Сільпо)» від 14.01.2021 № 01-ТС/1 та № 01-ТС/2».
		Процедура анулювання паспортів прив`язки не регламентована Порядком №244, приписи якого лише наводять підстави, за яких можливе їх призупинення чи анулювання, а тому анулювання паспортів прив`язки тимчасових споруд знаходиться поза межами повноважень органів місцевого самоврядування.
		Положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» також не містять посилань на такі повноваження органів місцевого самоврядування, як анулювання дії паспортів прив`язки тимчасових споруд.
		Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 24.04.2018 у справі №405/1317/15-а, від 10.10.2018 у справі №373/2346/16-а, від 29.08.2019 по справі № 826/14560/18, від 24.09.2019 по справі № 296/634/16-а.
		Отож, анулювання паспорту прив`язки належить до виключних повноважень органу містобудування та архітектури та може бути скасованим контролюючим органом у порядку державного архітектурно-будівельного нагляду, визначеному статтею 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пунктом 32 Порядку № 698 та п. 2.26 Порядку № 244.
		Колегія суддів зазначає, що для з`ясування правомірності дій контролюючого органу при прийнятті рішення про скасування паспорту прив`язки тимчасової споруди необхідно перевірити наявність порушень суб`єктами господарювання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
		Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Повноваження Державної архітектурно-будівельної інспекції у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законами України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність», «Про благоустрій населених пунктів», а також Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 698.
		Згідно зі ч. 1 ст. 41Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі  Закон № 3038-VI) державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
		За приписами ч. 1-3 ст. 41-1 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний нагляд  це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі  об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.
		Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		З метою здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду: 1) перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об`єктами нагляду; 2) витребовують від органів державної влади, фізичних та юридичних осіб документи і матеріали щодо предмета нагляду, одержують інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз даних, створених органами державної влади; 3) мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів, приміщень, документів та матеріалів, необхідних для здійснення нагляду; 4) вимагають від органів державного архітектурно-будівельного контролю проведення перевірок у разі наявності ознак порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; 5) залучають у разі потреби до здійснення нагляду фахівців підприємств, установ, організацій, контрольних і фінансових органів.
		У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право: 1) видавати обов`язкові до виконання об`єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 2) притягати посадових осіб об`єктів нагляду до відповідальності за вчинені правопорушення відповідно до закону; 3) ініціювати притягнення посадових осіб об`єктів нагляду до дисциплінарної відповідальності; 4) вносити подання про звільнення посадової особи об`єкта нагляду до органу, який здійснив його призначення; 5) вносити подання про позбавлення права виконувати певні види робіт посадової особи об`єкта нагляду до органу, яким таке право надавалося; 6) скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з одночасним складанням протоколу відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (частина четверта статті 41-1 Закону № 3038-VI).
		Отже, вказаним Законом передбачено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил у формі державного архітектурно-будівельного контролю та державного архітектурно-будівельного нагляду, які відрізняються суб`єктами та об`єктами перевірки. Зокрема, контроль передбачає систему заходів щодо перевірки дотримання суб`єктами господарської діяльності (замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, у той час, як нагляд здійснюється щодо уповноважених органів містобудування та архітектури.
		Механізм здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду визначений Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 698 (далі  Порядок № 698).
		Положеннями п. 2, 3 Порядку № 698 нагляд здійснюється ДАБІ через головних інспекторів будівельного нагляду шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок. Перевірки проводяться головним інспектором будівельного нагляду або кількома головними інспекторами будівельного нагляду.
		Основними завданнями нагляду є: 1) виявлення, припинення та запобігання порушенню уповноваженими органами містобудування та архітектури, визначеними відповідно до статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність», органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними відповідно до статті 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності; 2) скасування чи зупинення дії рішень, прийнятих з порушенням вимог містобудівного законодавства об`єктами нагляду, зокрема щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування або анулювання зазначених документів; 3) притягнення посадових осіб об`єктів нагляду до відповідальності відповідно до закону.
		Таким чином, до повноважень головних інспекторів будівельного нагляду, в межах здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, входить проведення позапланових перевірок уповноваженими органами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил і у разі виявлення порушень об`єктами нагляду, скасовувати чи зупиняти дії прийнятих ними рішень.
		Відповідно до п. 23, 32-34 Порядку № 698 за результатами планової або позапланової перевірки головний інспектор будівельного нагляду, який проводив перевірку, складає акт перевірки за формою згідно з додатком 4.
		Якщо рішення об`єкта нагляду порушує вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, таке рішення скасовується або його дія зупиняється в разі можливості усунення виявлених порушень.
		Про скасування або зупинення дії рішення об`єкта нагляду головним інспектором будівельного нагляду приймається рішення за формою згідно з додатком 6, яке надсилається об`єкту нагляду протягом трьох робочих днів з дати його прийняття рекомендованим листом з описом вкладення з повідомленням про вручення.
		У разі зупинення дії рішення об`єкт нагляду вживає заходів щодо усунення порушень, зазначених у рішенні про зупинення, та про результати повідомляє головному інспектору будівельного нагляду, який прийняв таке рішення.
		Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що до повноважень головних інспекторів будівельного нагляду, в межах здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, входить проведення позапланових перевірок об`єктів нагляду на предмет відповідності їх рішень вимогам законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та, у разі виявлення порушень об`єктами нагляду цих вимог, скасовувати чи зупиняти дію прийнятих ними рішень.
		Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 823/1089/18 та від 20 грудня 2019 року у справі № 826/12171/17.
		Положеннями статті 28 Закону № 3038-VI визначено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності  одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів». Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
		Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
		Як зазначалося вище, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року затверджений Порядок № 244.
		Відповідно до пункту 1.3 Порядку № 244 тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності  одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
		Пунктом 2.1 Порядку № 244 визначено, що підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС (додаток 1).
		Відповідно до п. 1.4, 2.2 Порядку № 244 паспорт прив`язки ТС  комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС на топографо-геодезичній основі М 1:500, схему благоустрою прилеглої території.
		Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.
		Згідно з пунктом 2.3 Порядку № 244 до заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1:500 кресленнями контурів ТС з прив`язкою до місцевості; реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація). Цей перелік документів є вичерпним.
		Положеннями п. 2.4, 2.6 Порядку № 244 передбачено, що відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам визначає відповідний орган з питань містобудування та архітектури, який утворено у складі виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації, протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.
		Для оформлення паспорта прив`язки замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив`язки ТС, до якої додає: схему розміщення ТС (додаток 1); ескізи фасадів ТС у кольорі М 1:50 (для стаціонарних ТС), які виготовляє суб`єкт господарювання, що має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат (додаток 1); схему благоустрою прилеглої території, складену замовником або суб`єктом підприємницької діяльності, який має відповідну ліцензію, архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів України»; технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж. Зазначені документи замовником отримуються самостійно.
		Паспорт прив`язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви. Паспорт прив`язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (пункти 2.7, 2.10 Порядку № 244).
		Згідно з пунктами 2.11, 2.12 Порядку № 244 паспорт прив`язки включає: схему розміщення ТС, виконану на топографо-геодезичній основі у масштабі 1:500, а також схему благоустрою прилеглої території; ескізи фасадів ТС у кольорі М 1:50 (для стаціонарних ТС); технічні умови щодо інженерного забезпечення ТС, отримані замовником у балансоутримувача відповідних мереж; реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація). Цей перелік документів є вичерпним. Паспорт прив`язки підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.
		Пунктом 2.13 Порядку № 244 передбачено, що при оформлені паспорта прив`язки ТС забороняється вимагати від замовника додаткові документи та отримання ним погоджень, не передбачених законом та цим Порядком. Згідно з пунктом 2.14 паспорт прив`язки ТС не надається за умов: подання неповного пакета документів, визначених пунктом 2.6 цього Порядку; подання недостовірних відомостей, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку. Ненадання паспорта прив`язки з інших підстав не допускається.
		Згідно пункту 2.23 Порядку № 244, після розміщення ТС замовник подає до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або відповідної районної державної адміністрації письмову заяву за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку, у якій зазначає, що він виконав вимоги паспорта прив`язки ТС.
		Поряд з цим, відповідно до п. 2.26 Порядку № 244 дія паспорта прив`язки ТС анулюється за таких умов: недотримання вимог паспорта прив`язки при її встановленні; не встановлення ТС протягом 6 місяців з дати отримання паспорта прив`язки; надання недостовірних відомостей у документах, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку, під час підготовки паспорта прив`язки ТС.
		Зі змісту наведених правових норм вбачається, що оформлення паспорту прив`язки ТС здійснюється, зокрема, органом з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету міськради та підписується керівником цього органу.
		Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що паспорт прив`язки тимчасової споруди є рішенням органу містобудування та архітектури та може бути скасованим контролюючим органом у порядку державного архітектурно-будівельного нагляду, визначеному статтею 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пунктом 32 Порядку № 698.
		Такий висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі № 826/12171/17, від 17 вересня 2020 року у справі № 823/762/18 та від 07 червня 2021 року у справі№ 1140/2872/18.
		Підсумовуючи викладене, до повноважень головних інспекторів будівельного нагляду, в межах здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, входить проведення позапланових перевірок уповноваженими органами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил результати якого відображаються у відповідних актах. У разі виявлення порушень об`єктами нагляду, про що відображається у акті орган державного архітектурно-будівельного нагляду має право скасовувати чи зупиняти дії прийнятих ними рішень.
		Як встановлено судом апеляційної інстанції відповідач державного архітектурно-будівельного контролю та державного архітектурно-будівельного нагляду у спірних правовідносинах не проводив, відповідних актів у яких відображено виявлені порушення не складав, а відтак обставин щодо фактичного розміщення тимчасових споруд, згідно виданих паспортів прив`язки не перевіряв у визначений законом спосіб, доказів на підтвердження відсутності розміщених тимчасових споруд не здобув та не зазначив.
		Окрім вказаного, судом апеляційної інстанції враховано, що відповідно до 19 частини 1 статті 4 КАС України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
		За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.
		В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.97 N 2-зп в справі N 3/35-313 вказано, що "… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.".
		В пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 N 9-рп/2008 в справі N 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акту індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.
		Верховний Суд наголосив, що головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання їх за допомогою конкретних питань, що викають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата; виникнення конкретних адміністративно-правових обов`язків, обумовлених цими актами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 9901/801/18).
		У вітчизняній теорії права загальновизнано, що індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише у письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.
		Зважаючи на наведені вище положення КАС України та загальновідомі ознаки, властивості індивідуального акту спірний наказ є актом індивідуальної дії, оскільки: виданий відповідачем у результаті реалізації владних управлінських функцій суб`єкта і вичерпує дію після його застосування.
		Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду, у постанові від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18.
		З матеріалів справи вбачається, що 14 січня 2021 Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради було видано позивачу паспорти прив`язки групи стаціонарних тимчасових споруд № 1 та № 2 на вул. Київській (біля супермаркетуСільпо), реєстраційні номери 01-ТС/1, 01-ТС/2, строком на 5 років до 14 січня 2026 року.
		Отож з вказаним індивідуальним актом надано позивачу дозвіл:
		1) на розміщення групи стаціонарних тимчасових споруд № 1 та № 2 на вул. Київській (біля супермаркетуСільпо);
		2) на перебування вказаних тимчасових споруд на вказаному місці строком на 5 років до 14 січня 2026 року.
		Аналіз вищевказаного дає підстави вважати, паспорт прив`язки є актом індивідуальної дії, оскільки є результатом застосування норм права, позаяк адресований конкретним суб`єктам і створюють права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів (у даному випадку для позивача), позаяк регулює конкретну життєву ситуацію (в даному випадку розміщення групи стаціонарних тимчасових споруд), а дія вказаних паспортів прив`язки в частині яка стосується дозволу на фактичне встановлення (розміщення) тимчасових споруд на певно визначеній території вичерпує свою дію та закінчується за фактом такого розміщення тимчасових споруд. 
		З матеріалів справи вбачається, що паспорти прив`язки № 01-ТС/1 та № 01-ТС/2 видані позивачу 14.01.2021року. Отож з урахуванням граничного строку визначеного п. 2.26 Порядку № 244 тимчасові споруди мали б бути розміщені відповідно вказаних паспортів в строк до 15.06.2021року.
		29.09.2021року позивач подав заяву (а.с. 7 та 8) якою повідомив про повне виконання вимог паспортів прив`язки та розмістив групу стаціонарних тимчасових споруд на вул. Київській (біля супермаркетуСільпо)» відповідно до наданих йому паспортів прив`язки від 14.01.2021 № 01-ТС/1 та № 01-ТС/2.
		Як наслідок, виданий позивачу дозвіл на розміщення тимчасових споруд у вигляді паспортів прив`язки реєстраційні №01-ТС/1, №01-ТС/2 вичерпав свою дію (у частині яка стосується розміщення таких споруд) за фактом такого розміщення, про що у встановленому порядку повідомлено контролюючий орган 29.09.2021року. 
		Окрім того, колегія суддів зазначає, що Суд виконуючи вимоги частини другої статті 2 КАС України, зобов`язаний перевірити, чи прийняте таке рішення у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Судом встановлено, що рішення Рівненської міської ради № 1258 від 30.09.2021року та оскаржуваний наказ відповідача від 08.10.2021 № 71-О щодо анулювання паспортів прив`язки видано після фактичного розміщення позивачем групи стаціонарних тимчасових споруд на вул. Київській та повідомлення позивача про повне виконання вимог паспортів 
		При цьому, скасовуючи паспорти прив`язки після фактичного розміщення тимчасових споруд позивачем, ні відповідач, ні Рівненська міська рада у своїх рішеннях не зазначили та не обґрунтували обставин з приводу того на усунення яких несприятливих наслідків для прав, свобод та інтересів певних осіб та цілей, на досягнення яких спрямованих оскаржуваний наказ та рішення Рівненської міської Ради щодо анулювання паспортів прив`язки. 
		В ході розгляду справи та подання апеляційної скарги відповідачем також не було надано доказів та будь-яких логічних пояснень з приводу того, яким чином та в якому обсязі перевищення обумовленого строку встановлення тимчасових споруд (строком на три місяці, з 15.06-29.09.2021року) завдало несприятливих наслідків для прав, свобод та інтересів певних осіб, чи певних цілей, на досягнення яких спрямоване оскаржуваний наказ та рішення Рівненської міської Ради та в чому полягають вказані несприятливі наслідки та цілі, який обсяг таких наслідків.
		Згідно наданих позивачу паспортів прив`язки тимчасові споруди мали б перебувати на вул. Київській (біля супермаркету Сільпо) в м. Рівне до 14 січня 2026 року, а відтак Рівненська міська рада та Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради заздалегідь були обізнані та могли завчасно передбачити правові наслідки від перебування вказаних тимчасових споруд на обумовленій у паспортах прив`язки території на протязі 5 років (до 14.01.2026року). 
		Водночас, позивачем надано докази щодо понесення витрат ( у період з 14.01.2021 року до 29.09.2021року) по розміщенню тимчасових споруд згідно перелічених паспортів прив`язки на суму 1 042469,12 гривень. Підтвердженням вказаних обставин є акти виконаних робіт (наданих послуг), рахунки, платіжні документи.
		Відтак, анулювання перелічених паспортів прив`язки з тих підстав, що позивачем порушено шестимісячний строк їх встановлення (лише на три місяці) без будь- якого обґрунтування спричинення несприятливих наслідків для прав, свобод та інтересів певних осіб та певних цілей, на досягнення яких спрямований оскаржуваний наказ призводить до завдання позивачу значної матеріальної шкоди та покладає на нього індивідуальний та надмірний невиправданий суспільними інтересами тягар. 
		Суд також окремо звертає увагу на те, що наслідком розгляду цього спору може бути втручання в право на мирне володіння своїм майном. 
		Відповідно до ст. 1 Першого протоколу про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		При цьому, поняття «майно» тут слід розуміти в автономному значенні й ним охоплюються не лише матеріальні речі, а й можливість належного використання свого майна, реалізації правомочностей власника, пов`язані з цим правомірні очікування. У нашому випадку, позивачем, як власник розміщених тимчасових споруд вправі розраховувати на можливість їх ефективного використання і правомірне втручання в таке право може мати місце лише за наявності для цього належних підстав.
		Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», «Щокін проти України», «Сєрков проти України», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Булвес» АД проти Болгарії», «Трегубенко проти України», «East/West Alliance Limited» проти України») напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Враховуючи такі критерії, Європейський суд з прав людини констатує порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
		Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону  нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу. Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».
		Як наслідок, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржуваний наказ не відповідає принципу пропорційності, суть якого полягає у недотриманні необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване цей наказ. 
		Окрім того, прийняття оскаржуваного наказу після фактичного розміщення тимчасових споруд є таким, що прийнято відповідачем без дотримання розумного строку його прийняття. Адже, якби відповідач прийняв оскаржуваний наказ безпосередньо після закінчення шестимісячного строку та без будь-яких зволікань, позивачем не було понесено значних фінансових вкладень по розміщенню вказаних тимчасових споруд (які як вбачаються з матеріалів справи понесено позивачем в більшій частині в липні та серпні 2021ррку).
		Відповідно достатті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Натомість в порушення вказаних норм, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, належних та допустимих доказів, які підтверджують правомірність та обґрунтованість відповідного наказу, суду не надав.
		Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
		Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради залишити без задоволення.
		Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року у справі № 460/14157/21 залишити без змін
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей   Т. І. Шинкар  Повне судове рішення складено 10 лютого 2022 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...