Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/3602/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 15.02.2022. Зареєстровано: 15.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 16.02.2022.
Дата набрання законної сили: 14.02.2022
Номер судового провадження: 22-ц/813/2331/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 22-ц/813/2331/22 
		Номер справи місцевого суду: 521/3602/20
		Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я.
		Доповідач Князюк О. В.
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14.02.2022 року                                 м. Одеса
		Одеський апеляційний суд у складі колегії: 
		Головуючого Князюка О.В., 
		суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О., 
		розглянувши у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20.01.2021 року у справі за позовом фізичної ТОВ «Управдом» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		ТОВ «Управдом» звернулось до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути на свою користь з останнього заборгованість по оплаті житлово-комунальних послух за період з лютого 2017 року по лютий 2020 року у розмірі 51 636 (п`ятдесят одну тисячу шістсот тридцять шість) гривень 49 копійок, з яких 33 862,96 грн.  надані послуги, 3126,00 грн.  3% річних, 9626,52 грн.  інфляційні витрати, 5021,01 грн.  пеня.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 2005 року ТОВ «Управдом» здійснює утримання та управління в багатоповерховому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а також його прибудинкової території, обслуговування та ремонт майна, що забезпечує функціонування будинку в цілому, забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку, у тому числі шляхом надання житлово-комунальних послуг у будинку, про що укладено договори з постачальниками таких послуг.
		Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 .
		Відповідно до договору про надання послуг з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 13 липня 2007 року ТОВ «Управдом» надавало житлово-комунальні послуги ОСОБА_1 як власнику нерухомості, за споживання яких останній був зобов`язаний щомісячно в повному обсязі сплачувати грошові кошти відповідно до виставлених рахунків.
		Однак, ОСОБА_1 порушено взяті на себе зобов`язання зі сплати житлово- комунальних послуг, внаслідок чого за ним рахується заборгованість за опалення та підігрів води вищезазначеної квартири у розмірі 33 862,96 грн. за період з лютого 2017 року по лютий 2020 року.
		ТОВ «Управдом» неодноразово повідомляло ОСОБА_1 про наявність заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг, направляючи повідомлення, телефонограми, досудову вимогу з проханням сплатити суму заборгованості в тижневий строк з дня її отримання. Однак, відповідач не сплачує наявну заборгованість та ігнорує будь-які повідомлення позивача щодо заборгованості.
		15.07.2020 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що йому не зрозуміло, за які саме отримані послуги він має сплачувати позивачеві кошти.
		20.07.2020 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач посилався на те, що сума заборгованості відповідача розрахована відповідно до акту звірки взаєморозрахунків ТОВ «Управдом» та ОСОБА_1 за період з лютого 2017 року по лютий 2020 року в сумі 33862.96 грн., з яких опалення  32785,64 грн., а підігрів води 1077,32 грн. та надає розрахунки тарифів на послуги опалення та підігріву води.
		03.08.2020 року до суду від ОСОБА_1 надійшли заперечення, в яких відповідач посилався на те, що ставки тарифів по договорам, які ним підписувалися у 2007 році не відповідають тим ставкам, відповідно до яких позивач обраховує заборгованість відповідача.
		14.08.2020 року представником відповідача до суду подано додаткові пояснення щодо заперечень з розміром тарифів та обрахунком заборгованості.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20.01.2021 року у справі за позовом ТОВ «Управдом» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг позовні вимоги було задоволено.
		Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом» (код ЄДРПОУ 32901991, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 140/1, прим.510) заборгованість по оплаті житлово-комунальних послух за період з лютого 2017 року по лютий 2020 року у розмірі 51 636 (п`ятдесят одну тисячу шістсот тридцять шість) гривень 49 копійок, з яких 33 862,96 грн.  надані послуги, 3126,00 грн.  3% річних, 9626,52 грн.  інфляційні витрати, 5021,01 грн.  пеня.
		Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом» (код ЄДРПОУ 32901991, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 140/1, прим. 510) суму сплаченого судового збору, що складає 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу
		 
		Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 січня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом» заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг за період з лютого 2017 року по лютий 2020 року у розмірі 21893, 06 за надані послуги, в іншій частині позовних вимог відмовити. 
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
		 
		Апелянт посилається на те, що: 1)викладені в рішенні суду першої інстанції висновки не відповідають обставинам справи, окрім того судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції; 2) судом першої інстанції незаконно стягнуто з відповідача 3 % річних, інфляційні витрати, пеню; 3) суд першої інстанції незаконно задовольнив позовні вимоги позивача в повному обсязі, не взяв до уваги пояснення відповідача, приписи Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та стягнув суму заборгованості, що не відповідає діючому законодавству. 
		 
		Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
		 
		Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03.03.2021 року провадження у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20.01.2021 року у справі за позовом фізичної ТОВ «Управдом» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг було відкрито.
		17.03.2021 року адвокатом Москвітіною Іриною Олександрівною, що дії від імені відповідача  ОСОБА_1 було подано клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.
		Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.03.2021 року в задоволенні клопотанні представника апелянта адвоката Москвітіни І. О., у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20.01.2021 року у справі за позовом фізичної ТОВ «Управдом» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг було відмовлено. 
		Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.02.2022 року справу призначено до розгляду.
		 
		Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини
		 
		Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Управдом» створено в квітні 2004 року відповідно до запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №15561200000011017 від 31.08.2005 року.
		Згідно установчих документів ТОВ «Управдом» займається наступними видами діяльності: основний - комплексне обслуговування об`єктів (Код КВЕД 81.10); загальне прибирання будинків (Код КВЕД 81.21); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (Код КВЕД 68.20); консультування з питань комерційної діяльності й керування (Код КВЕД 70.22); будівництво житлових і нежитлових будівель (Код КВЕД 41.20).
		ТОВ «Управдом» 21 грудня 2005 року за Договорами про інвестування в будівництво за адресою: АДРЕСА_1 , отримало у власність нежитлові приміщення: під котельню площею, 77,40 кв.м, під котельню площею 84,30 кв.м, підсобні приміщення та згідно до Актів приймання-передачі Товариству було передано дві котельні, два теплопункти, обладнання котельної та теплопункту в багатоповерховому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
		В жовтні 2012 року ТОВ «Управдом» отримано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії Серія АГ №594994, яка переоформлена відповідно до розпорядження Одеської обласної державної адміністрації №923/А-2017 від 06.10.2017 року в безстрокову ліцензію на виробництво та постачання теплової енергії.
		Тобто, з 2005 року ТОВ «Управдом» фактично здійснювало утримання та управління в багатоповерховому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а також його прибудинкової території, обслуговування та ремонт майна, що забезпечує функціонування будинку в цілому, забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку, у тому числі шляхом надання житлово-комунальних послуг у будинку, про що укладено відповідно договори з постачальниками таких послуг.
		Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (інформаційна довідка № 202878037 від 04.03.2020 року) ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 .
		Відповідно до договору про надання послуг з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 13 липня 2007 року ТОВ «Управдом» надавало житлово-комунальні послуги ОСОБА_1 як власнику нерухомості, за споживання яких останній був зобов`язаний щомісячно в повному обсязі сплачувати грошові кошти відповідно до виставлених рахунків.
		 
		Мотивувальна частина
		Застосовані нормами права та висновки апеляційного суду за результатом розгляду апеляційної скарги
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів зазначає наступне.
		Частиною 3 ст. 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Згідно з положеннямич. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
		Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
		Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності задоволення вимог позову. Вважає, що на підставі наявних у справі, наданих її учасниками і досліджених судом доказів суд вірно встановив вищевказані обставини по справі, дійшов правильного вищевказаного висновку про задоволення позову. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст.ст. 11, 15, 16, 509, 529, 625 ЦК України, ст. ст. 1, 7, 8, 13, 19, 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-IV, ст. 179 ЖК України) та процесуального (ст. ст. 12, 81, 263, 264 ЦПК України) права.
		Між учасниками справи склалися правовідносини щодо оплати житлово-комунальних послуг.
		Відповідно до положень частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		За загальними правилами, передбаченими статтями 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, який може захистити в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом, чи судом у визначених законом випадках.
		Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послугвизначено Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній станом на день виникнення спірних правовідносин).
		Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.
		Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг.
		Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд  власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавствомзвітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
		Згідно з частинами 2, 3, 4 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
		Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» регулювання у сфер і житлово-комунальних послуг здійснюється на підставі стандартів, нормативів, норм і правил, які встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують вироблення та виконання житлово-комунальних послуг з урахуванням соціальних, економічних, природно-кліматичних та інших умов регіонів та населених пунктів.
		Згідно зі статтями 7, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
		Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладення договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучоїспроможності несучих елементів конструкцій тощо).
		Судом першої інстанції встановлено та перевірено судом апеляційної інстанції, сторонами не заперечується, що позивач у справі у період часу, за який порушується питання про стягнення заборгованості зажитлово-комунальні послуги, був належною обслуговуючою організацією, а тому має права, передбачені частиною 1 статті 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
		Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
		Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
		Враховуючи наведене, обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.
		Пунктом 5 частини 3статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
		У частині 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини 1статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на наданняжитлово-комунальних послуг.
		Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
		Відповідно до статті 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, як ізатверджуються Кабінетом Міністрів України (далі  Правила).
		Згідно з пунктом 7 зазначених Правил власник квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
		Обов`язок по оплаті житлово-комунальних послуг, утримання будинку і прибудинкової території в будинках (квартирах) приватного житлового фонду покладено на власника.
		Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
		Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другоїсторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Таким чином, правовідносини, в яких замовник зобов`язаний оплатити надану послугу у грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовими зобов`язаннями.
		Тобто, згідно із зазначеними правовими нормами споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
		З урахуванням наведеного відсутність укладеного між сторонами договору не є підставою для несплати за наданіпозивачем і спожиті відповідачем житлово-комунальні та інші послуги.
		Зазначене узгоджується з висновками, викладенимиу постановах Верховного Суду від 26 вересня 2019 року (справа № 753/1391/17, провадження № 61-34537св18), від 21 листопада 2019 року (справа № 464/5927/15, провадження № 61-33479св18).
		Згідно із частиною 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
		Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Положеннями статей 77 - 80 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Апеляційна скарга містить низку доводів щодо неправильності розрахунків заборгованості, яку позивач ТОВ «Управдом» просить стягнути з ОСОБА_1 .
		Між тим, матеріали справи не містять доказів на спростування таких розрахунків. Докази, на які позивач посилається, як на підставу своїх позовних вимог, не спростовано апелянтом ані в суді першої інстанції, ані в апеляційній інстанції.
		Крім того, апеляційний суд звертає увагу на відсутність в матеріалах справи доказів щодо часткової оплати вищевказаної заборгованості відповідачем.
		Пунктом 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов`язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.
		У разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. (ст. 26 ЗУ Про житлово-комунальні послуги). Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.
		Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.
		За умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином пеня не нараховується.
		Така ж відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за надання послуг з теплопостачання встановлена у п. 30 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.
		Застосування індексу інфляції за прострочення зобов`язання виплатити суму боргу ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.
		Втрати від інфляції розраховуються за формулою:
		* Втрати від інфляції= (сума боргу)х(Індекс інфляції) /100-(сума боргу)
		Індекс споживчих цін (індекс інфляції ) показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання ст. 1 ЗУ Про індексацію грошових доходів населення.
		Не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і індекс інфляції обчислюється та публікується в офіційних періодичних виданнях.
		Три проценти річних розраховуються за формулою:
		[Проценти] = [Сума боргу] ? [Процентна ставка (%)] / 100% ? [Кількість днів] / [Кількість днів у році]
		Відповідно да даної формули: [Сума боргу]  сума простроченого боргу; [Процентна ставка (%)]  три проценти річних, відповідно до ст. 625 ЦК України; [Кількість днів]  різниця між датою закінчення розрахунку та датою початку розрахунку; [Кількість днів у році]  кількість днів у календарному році.
		Фактично доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи.
		Зокрема, матеріали справи містять докази про те, що відповідач фактично споживає послуги, які надаються позивачем, а також те, що ТОВ «Управдом» інформувало відповідача про рахунки за спожиті комунальні послуги.
		Окрім цього, всупереч доводів апеляційної скарги, матеріали справи містять розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем щодо інфляційних витрат та 3% річних .
		Інших доводів апеляційна скарга не містить.
		Як зазначалось вище, згідно із частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		З юридичної природи правовідносин сторін вбачається, що вони є грошовими, тому на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.
		Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
		Таким чином за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України.
		Вимоги позову про стягнення в порядку статті 625 ЦПК з ОСОБА_1 інфляційних витрат у розмірі  9626, 52 грн., пені  5021, 01 грн., 3% річних в сумі 3126,00 грн. є також обґрунтованими.
		З урахуванням встановленого, судова колегія дійшла висновку про законність оскаржуваного рішення суду першої інстанції, обґрунтованість вищевказаних позовних вимог ТОВ «Управдом» про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг.
		З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є недоведеними, спростовуються матеріалами справи, тому є безпідставними, а апеляційна скарга є такою, що не підлягає до задоволення.
		Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
		За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , у суду апеляційної інстанції відсутні.
		Згідно з частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
		Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складеня повного судового рішення.
		Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків передбачених підпунктами а), б), в) вищевказаного пункту.
		 
		РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
		 
		Керуючись ст. ст. 268, 274, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20.01.2021 року у справі за позовом фізичної ТОВ «Управдом» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг  залишити без задоволення.
		Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 20.01.2021 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
		 
		Головуючий:                                    О. В. Князюк
		 
		 
		 
		Судді:                                          А. П. Заїкін
		 
		 
		 
		                                           С.О. Погорєлова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...