Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/15813/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Підкуп особи, яка надає публічні послуги.
Надіслано судом: 15.02.2022. Зареєстровано: 16.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 17.02.2022.
Дата набрання законної сили: 15.02.2022
Номер судового провадження: 1-кп/752/1000/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017000000004932

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 752/15813/20
		Провадження по справі № 1-кп/752/1000/22
		 
		У Х В А Л А
		 
		   "15" лютого 2022 р. Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
		головуючого  судді ОСОБА_1 , 
		при секретарі  ОСОБА_2 , 
		провівши підготовче судове засідання у кримінальному провадження № 42017000000004932, дані про яке 08.12.2017 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.4 ст. 368-4 КК України, 
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурорів  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 
		обвинуваченого  ОСОБА_3 , 
		захисників  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		 
		встановив:
		14.08.2020 з Прокуратури міста Києва до Голосіївського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт у вищезазначеному кримінальному провадженні. 
		Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києві від 17.08.2020 призначено підготовче судове засідання.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 07.10.2020 підсудність даного провадження визначена за Печерським районним судом м.Києва і ухвалою Голосіївського районного суду м. Києві від 24.12.2020 провадження направлено для розгляду до вищезазначеного суду.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 07.06.2021 підсудність даного провадження визначена за Голосіївським районним судом м. Києва. Також у даній ухвалі суд зазначив про необхідність об`єднання даного кримінального провадження із іншим, а саме № 42017000000000784, з якого було виділено кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 , та яке знаходиться на розгляді Голосіївського районного суду м. Києва.
		Після надходження справи з Київського апеляційного суду, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києві від 17.06.2021 провадження передано судді ОСОБА_8 для вирішення питання про об`єднання з іншим відносно ОСОБА_9 та ухвалою від 20.07.2021 у об`єднані відмовлено, зокрема з причини не вирішення питання про призначення обвинувального акту до судового розгляду.
		Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києві від 02.08.2021 призначено підготовче судове засідання.
		 
		Під час проведення підготовчого судового засідання прокурор просив призначити судовий розгляд, вважаючи обвинувальний акт таким, що відповідає вимогам КПК України, провадження  підсудним Голосіївському районному суду м. Києва. 
		 
		Сторона обвинувачення проти призначення обвинувального акут до судового розгляду заперечувала, заявила клопотання про повернення обвинувального акту. В обґрунтування вимог захисник ОСОБА_6 зазначив, що обвинувальний акт в частині викладення фактичних обставин та формулювання обвинувачення, не містить визначення дати, часу і місця вчинення ОСОБА_3 дій, якій утворюють склад інкримінованих йому дій, зокрема щодо попередньої змови з іншими особами, кількість яких також не встановлена, як і данні щодо них.
		Також захисник зазначив, що акт не містить даних про «ОСОБУ 1», зокрема її ПІП, підстави для виділення матеріалів, а також її процесуальний статус у провадженні відносно ОСОБА_3 . 
		Окрім того зазначає, що акт у порушення вимог п.3-1, 8-1 ч.2 ст. 291 КПК України, не містить відомостей щодо викривачей незаконних дій ОСОБА_3 , розмір пропонованої їм неправомірної вигоди, вважаючи, що такими особами згідно обвинувального акут є ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
		Однією з підстав для повернення обвинувального акту захисник зазначає невідповідність формулювання обвинувачення, викладеним у акті обставинам, вчиненого ОСОБА_3 злочину, які не відповідають диспозиції ст. 368-4 КК, що, на його думку, свідчить про некоректність обвинувачення.
		 
		Також захисник ОСОБА_6 подав клопотання про скасування арешту майна ОСОБА_3 , яке було накладено ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.06.2017, а саме на автомобіль марки Cadillac Escalade, н.з. НОМЕР_1 , шляхом заборони ОСОБА_3 розпоряджатися ним та поміщенням його на арешт майданчик з метою забезпечення схоронності та можливої конфіскації за вироком суду. Вважає, що арешт накладений без достатніх підстав та із суттєвим порушенням норм КПК України. Так зазначає, що визначені у клопотанні слідчого обставини вчинення ОСОБА_3 інкримінованих йому дій, є необґрунтованими та недоведеними, а також на відсутність правової підстави для реальної конфіскації майна. Також зазначає, що ОСОБА_3 не набув статусу підозрюваного, оскільки йому фактично не було вручено як повідомлення про підозру, так і повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри. При цьому посилається на те, що ОСОБА_3 на момент вчинення слідчим зазначених процесуальних дій, перебував на території Республіки Кіпр. Також захисник зазначив, що дане рішення було винесено слідчим суддею без повідомлення власника майна. Окрім того, зазначив, що ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_12 , тому рішення про суду фактично порушує права його співвласника  дружини ОСОБА_3 на вільне користування власністю. Просить скасувати арешт в частині заборони права користування автомобілем, а саме його поміщення на арешт майданчик.
		За аналогічних підстав захисник ОСОБА_6 просив суд скасувати арешти, накладені ухвалам слідчих суддів Печерського районного суду м. Києві від 12.06.2017 на автомобілі, що належать ОСОБА_3 , а саме: MERCEDEP-BENZ MAYBACH S400 4 MATIC, н.з. НОМЕР_2 , та LEXUS LS 600, н.з. НОМЕР_3 . Як додаткову підставу для скасування арешту зазначав той факт, що ОСОБА_3 сплачує транспортний податок в сумі 25 тис. грн., при цьому позбавлений права користування вказаним майном.
		Також захисник ОСОБА_6 в порядку ст. 303 КПК України подав скаргу на дії слідчого щодо винесення постанов про зупинення досудового розслідування від 26.01.2018, 18.01.2019, 11.02.2020. Обґрунтовуючи вимоги скарги зазначив, що на момент винесення відповідних постанов, ОСОБА_3 повідомлення про підозру відповідно до вимог КПК України не вручалося. Також вважає, що не було здобуто доказів того, що ОСОБА_3 переховувався від органів досудового розслідування та відсутні відомості, що вживалися заходи для його виклику до відповідних органів. Просить поновити строк та скасувати постанови про зупинення досудового розслідування від 26.01.2018, 18.01.2019, 11.02.2020.
		Окрім того, захисник ОСОБА_6 подав скаргу, вимоги якої уточнив заявою від 15.02.2022, в якій просив визнати протиправними дії слідчих ОСОБА_13 щодо складання та вручення 08.06.2017 повідомлення про підозру у кримінальному проваджені № 42017000000000784 за фактом вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 368-4 КК України, та ОСОБА_14 щодо складання та вручення 08.12.2017 повідомлення про заміну раніше повідомленої підозри у кримінальному провадженні №42017000000000784 за фактом вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27 ч.4 ст. 368-4 КК України, а також слідчого ОСОБА_15 щодо складання та вручення 05.08.2020 повідомлення про заміну раніше повідомленої підозри у кримінальному провадженні №42017000000004932 за фактом вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27 ч.4 ст. 368-4 КК України, скасувавши зазначені вище підозри та зобов`язавши виключити відомості з ЄРДР. Обґрунтовуючи вимоги посилався на недоведеність та безпідставність підозр, а також порушення принципу невинуватості, оскільки у витягах з ЄРДР зазначено про те, що ОСОБА_3 «вчиняє злочини».
		Окрім того, захисник ОСОБА_6 в порядку ст. 303 КПК України подав скаргу на дії слідчого про винесення постанови про оголошення ОСОБА_3 у розшук, у зв`язку із тим, що відсутні докази вручення ОСОБА_3 повідомлення про підозру відповідно до вимог КПК України.
		 
		Захисник ОСОБА_7 підтримав вимоги захисника ОСОБА_6 . Також зазначив, що повноваження слідчого, який склав обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 , не підтверджені належним чином, оскільки у матеріалах досудового розслідування відсутня відповідна постанова. Також зазначав, що під час проведення досудового розслідування даного провадження були порушені правила підслідності. Окрім того посилався на те, що відповідно до даних Реєстру матеріалів досудового розслідування, останнім із прийнятих рішень є винесення слідчим постанови про зупинення досудового розслідування. Після зазначеної дії, інші дані до реєстру не вносилися, зокрема і про відновлення провадження, завершення досудового розслідування, відкриття матеріалів та складання обвинувального акту. Також захисник зазначив, що постанови про зупинення досудового розслідування були фактично скасовані, оскільки розшук ОСОБА_3 був визнаний незаконним. Інтерпол також відмовив у оголошенні його підзахисного у міжнародний розшук. 
		Обвинувачений підтримав клопотання захисників. Зазначив, що 06.06.2017 виїхав за межі території України. Повідомлення про підозри йому не надходили. До України він повернувся лише у квітні 2020 та його не було затримано відповідними органами під час перетину кордону. Пізніше він дійсно ознайомлювався із матеріалами досудового розслідування, зокрема, писав розписки про отримання підозр, відносно нього був обраний запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, але фактично, про наявність підозр щодо нього дізнався лише під час ознайомлення із матеріалами досудового розслідування. Матеріли НСРД йому взагалі не відкривалися. Вважає, що обвинувачення щодо нього є необґрунтованим та безпідставним. Також підтримав клопотання про скасування арешту майна та просив поновити його право користування власністю, враховуючи, що він сплачує податок «на розкіш», між тим, як по факту користуватися майном не може. Звертав увагу на те, що тривалий час не здійснюється технічне обслуговування автомобілів, що призводить до зменшення їх вартості та фізичного знищення.
		 
		Прокурор заперечував проти задоволення клопотань та скарг сторони захисту. Зокрема зазначив, що вимоги про визначення у обвинувальному акті даних про викривачів, були внесені до КПК України у 2020р. окрім того, певні особи, про яких зазначено у акті, не набували статусу викривачів, а ОСОБА_16 у даному провадженні є заявником. Окрім того зазначив, що «ОСОБОЮ 1», про яку зазначено у акті, є ОСОБА_9 , матеріали щодо якої виділені у окреме провадження, про що достовірно відомо стороні захисту, та про що зазначено у обвинувальному акті.
		 
		Виконавши вимоги ст.342-345 КПК України, ознайомившись з обвинувальним актом, вислухавши клопотання та скарги сторони захисту та заперечення прокурора щодо їх задоволення, дослідивши надані сторонами у підтвердження своїх доводів та заперечень документи, суд приходить до наступного.
		 
		Так, ОСОБА_3 пред`явлено обвинувачення у тому, що він організував злочин, за обставин, зазначених в обвинувальному акті. 
		Так у невстановлений досудовим розслідуванням час і місці, але не раніше березня 2017, ОСОБА 1, яка обіймала посаду провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації Департаменту управління активами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі  за текстом Фонд) та рішенням виконавчої дирекції Фонду №90 від 16.09.2014 призначена уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Актабанк», у зв`язку із чим була особою, яка провадила професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг та суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення, повідомила ОСОБА_3 інформацію щодо виявлення нею під час проведення перевірки правочинів на предмет їх нікчемності, певних договорів, які були укладені ПАТ «Актабанк» за рік до дня запровадження тимчасової адміністрації банку. Після отримання даної інформації у ОСОБА_3 виник умисел на організацію дій з одержання для себе, шляхом вимагання у колишнього керівництва та власників ПАТ «Актабанк» неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів з використанням повноважень, якими наділена ОСОБА 1, а саме за невжиття нею заходів щодо визнання в судовому порядку певних угод, укладених ПАТ «Актабанк», нікчемними.
		На таку пропозицію ОСОБА 1 погодилася після чого вони спільно з ОСОБА_3 розробили план, спрямований на одержання для себе неправомірної вигоди, та залучили для цього інших осіб, зокрема і тих, які слідством не встановлені, з якими вступили у злочину змову. 
		ОСОБА_3 організував вчинення злочину, керував його підготовкою та вчиненням, координував діяльність співучасників, розподіляв їхні обов`язки та функції, об`єднував та залучав до вчинення злочину інших співучасників, розподіляв ролі між ними, надавав їм вказівки тощо 
		На виконання умислу, ОСОБА_3 на початку березня 2017 року під час ініційованої ним зустрічі з ОСОБА_17 , який у період з квітня 2008 по жовтень 2014 обіймав посаду Голови правління ПАТ «Актабанк», перебуваючи за адресою вул. Різницька 2 в м.Києві, висунув останньому вимогу про передачу йому та ОСОБІ 1 неправомірної вигоди в сумі 6 млн. доларів США, за невжиття ОСОБОЮ 1 заходів щодо визнання в судовому порядку нікчемними угод, укладених у 2014 році ПАТ «Актабанк» з позичальниками і вкладниками.
		Протягом березнятравня 2017 відбувалося неодноразове спілкування між ОСОБА_17 та ОСОБА_3 , під час яких останній вимагав погодитися на його пропозиції, погрожуючи створенням штучних проблем як для ОСОБА_17 , так і для клієнтів ПАТ «Актабанк». Останній погодився за тих умов, що сума винагороди зменшується до 5 млн. доларів США, а ОСОБА 1 бере на себе зобов`язання передати йому оригінали певних угод.
		ОСОБА_3 з метою прикриття незаконних дій, залучив своїх знайомих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які були знайомим ОСОБА_17 , та які повинні були отримати від останнього грошові кошти та покласти їх до банківських депозитних комірок у АБ «Укргазбанк», доступ до яких мав ОСОБА_3 . 
		У подальшому ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , не бажаючи сприяти ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, діяли з метою викриття ОСОБА_3 та ОСОБА 1, зокрема 07.06.2017 ОСОБА_11 прибув до відділення АБ «Укргазбанк» з грошовими коштами в розмірі 5 млн. доларів США, та о 14 год. розмістив їх у певних банківських комірках, після чого ОСОБА 1 була затримана, за місцем її проживання були вилучені оригінали угод. 
		Такі дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.3 ст. 27 ч.4 ст. 368-4 КК України як організація одержання особою, яка проводить професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг, неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вчинення дій або бездіяльності з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто надає таку вигоду, та третіх осіб, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди.
		 
		Доводи захисника, викладені у клопотанні про повернення обвинувального акту суд відхиляє з наступних підстав. Так формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення викладаються в обвинувальному акті в такому виді, як це вважає за правильне прокурор. Питання про узгодженість викладення в обвинувальному акті фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, як і конкретизація правової кваліфікації правопорушення, не можуть бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового провадження суд не вправі вдаватися до оцінки вказаних обставин. Не підлягають розгляду в підготовчому судовому засіданні й питання, які стосуються змісту та достовірності викладених прокурором фактичних обставин кримінального правопорушення. На цій стадії суд лише встановлює відповідність процесуальної форми обвинувального акта вимогам, визначеним кримінальним процесуальним законом, не досліджуючи суть обвинувачення. На підготовчому засіданні суд не вправі перевіряти правильність обраної кваліфікації, наявність усіх елементів складу кримінального правопорушення, яке інкримінується особі (їх повноту), оскільки законодавець не наділяє суд на цьому етапі повноваженнями оцінювати процесуальне рішення прокурора про закінчення досудового розслідування в частині достатності доказів та повноти формулювання офіційної версії обвинувачення. Здійснення у ході підготовчого судового засідання перевірки відповідності обвинувального акта вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК передбачає формальне з`ясування наявності в такому рішенні прокурора певних обов`язкових реквізитів.
		Доводи захисника про неповноту даних Реєстру матеріалів досудового розслідування, також не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту прокурору.
		Ознайомившись із обвинувальним актом, суд вважає, що він відповідає вимогам КПК України щодо форми та змісту, та не вбачає суттєвих порушень, за наявності яких акт підлягає поверненню прокурору.
		Доводи щодо відсутності у порушення вимог ч.2 ст. 291 КПК України даних про викривачів суд також відхиляє, оскільки прокурор зазначив, що у даному провадженні не було осіб, які були наділені статусом викривачів. 
		Доводи щодо відсутності повноважень слідчого ОСОБА_15 також є недоведеними. Відсутність у матеріалах провадження відповідної постанови може бути визначена під час слідження письмових доказів.
		 
		Підсудність провадження Голосіївському районному суду м. Києва визначена Київським апеляційним судом.
		 
		Щодо оскарження стороною захисту дій слідчих із вручення ОСОБА_3 повідомлення про підозру та зміни раніше вручених підозр.
		Так обґрунтовуючи вимоги, захисник мотивував їх необґрунтованістю підозри, наголошував на відсутності достатніх та об`єктивних доказів для її оголошення та невідповідності повідомлення про підозру фактичним обставинам справи, а також порушення стороною обвинувачення порядку здійснення повідомлення про підозру.
		Враховуючи, що відомості до ЄРДР у даному провадженні внесені 08.12.2017, повідомлення про підозру оскаржується захисником в порядку ч.2 ст. 314 КПК України 
		Для перевірки наявність достатності доказів для підозри, суддя повинен оцінити достатність і належність доказів стосовно того, чи досягнуто стороною обвинувачення стандарту переконання «достатність доказів» для цілей повідомлення про підозру. 
		Суд, дослідивши данні повідомлення про підозру від 08.06.2017 та повідомлення про заміну раніше врученої підозри від 08.12.2017 та 05.08.2020, вважає, що повідомлення містять достатню аргументацію, яка є переконливою щодо викладених у них твердженнях, що відповідає меті підозри. Суд звертає увагу, що при вирішенні питання щодо «обґрунтованості» підозри не повинне з`ясовувати наявність складу кримінального правопорушення в діях підозрюваної особи, правильність кваліфікації цих дій, оцінювати докази у справі з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, як про це зазначає у скарзі захисник. Такі питання підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті. На стадії підготовчого судового засідання, суд не вправі надавати оцінку доказам та досліджувати їх. 
		Теж саме стосується доводів захисника в частині перевірки дотримання стороною обвинувачення процедури здійснення повідомлень ОСОБА_3 про підозру та заміну раніше вручених повідомлень про підозри, враховуючи, що викладені ним доводи підлягають встановленню та перевірці за наслідками досліджування певних доказів, зокрема тих, що доводять місце знаходження ОСОБА_3 у певний період, порядок вручення підозри та її зміни тощо.
		 
		Вимоги п. 2 ч.1 ст.303 КПК України визначають порядок оскарження стороною захисту дії слідчого щодо зупинення досудового розслідування, а вимоги ст. 304 КПК України  строки їх подання, тому скарги захисника ОСОБА_6 про визнання незаконними дій слідчих про зупинення кримінального провадження від 26.01.2018, 18.01.2019 та 11.02.2020 не підлягають розгляду на стадії підготовчого судового засідання.
		 
		Вирішуючи клопотання захисника щодо визнання незаконною та скасування постанови старшого слідчого Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_13 від 12.06.2017 про оголошення ОСОБА_18 у розшук суд виходить з наступного. Так, обґрунтовуючи вимоги клопотання, захисник зазначив, що ОСОБА_3 не був особою, яка належним чином у відповідності до вимог КПК України повідомлена про підозру, тому не набув статус підозрюваного, і у слідчого не було підстав оголошувати його у розшук. Враховуючи, що суд відмовив захиснику ОСОБА_6 у задоволені скарги на дії слідчих щодо повідомлення про підозру та заміну раніше врученої підозри, зокрема і з підстав їх невручення ОСОБА_19 , клопотання про визнання незаконною та скасування постанови слідчого про оголошення у розшук, не підлягає задоволенню.
		 
		Щодо скасування арешту, про що також було заявлено стороною захисту у клопотаннях суд встановив наступне. З досліджених ухвал Печерського районного суду м. Києві від 12.06.2017 встановлено, що арешт на майно ОСОБА_3 , зокрема транспортні засоби, був накладений з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, яке може бути призначено, враховуючи зміст повідомлення про підозру, а також санкцію відповідної статті.
		Такий висновок суду є обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 170 КПК України. Доводи сторони захисту щодо порушення слідчим суддею порядку розгляду відповідного клопотання про арешт майна, а саме без повідомлення власника майна, є безпідставним, оскільки ч.2 ст. 172 КПК України наділяла суд правом здійснити розгляд клопотання без повідомлення про це власника майна.
		Відповідно до вимог ч.2 ст. 174 КПК України арешт на майно може бути скасовано повністю або частково під час судового провадження, якщо буде доведено, що в подальшому застосуванні його заходу відпал потреба або арешт накладено необґрунтовано.
		Доводи захисника про необґрунтованість підозри, процедури її вручення, незаконного оголошення у розшук були визнані недоведеними на даній стадії, про що зазначено вище, а довід щодо порушення права ОСОБА_3 на мирне володіння та користування майном спростовується правом держави в застосуванні відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арештом майна, яке полягає у обмежені власника володіти розпоряджатися та користуватися власністю. 
		Вимоги щодо часткового скасування арешту, а саме в частині заборони права користування майном, також не підлягають задоволенню, виходячи з того, що відповідно до вимог ч.1 ст. 59 КК України конфіскація майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави майна, або частини майна, яке є власністю засудженого, а в процесі експлуатації транспортних засобів, про що клопоче сторона захисту, вони можуть бути пошкоджені, знищені, зменшена їх вартість, що може призвести до зменшення вартості вилученого майна.
		Доводи щодо порушення прав дружини ОСОБА_3 на власність майном, судом не враховуються, оскільки захисник ОСОБА_20 , діє від імені та в інтересах підзахисного ОСОБА_3 , та не є особою, яка представляє інтереси ОСОБА_12 . Доказів у підтвердження того, що транспортні засоби є спільним сумісним майном, суду не надано. 
		Інші доводи також не є такими, що доводять обґрунтованість вимог про скасування арешту.
		Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч.3 ст.314 КПК України, провівши підготовку до судового розгляду і вирішивши питання, передбачені ч.2 ст. 315 КПК України, суд приходить до висновку про закінчення підготовчого провадження.
		Керуючись ст. 314-316 КПК України, суд, - 
		 
		постановив:
		Призначити судовий розгляд кримінального провадження № 42017000000004932, дані про яке 08.12.2017 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно  ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.4 ст. 368-4 КК України, у відкритому судовому засіданні у приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва о 16 годині 30 хвилин 15 лютого 2022 року.
		Стороні захисту у задоволені скарг на дії слідчих та прокурорів та клопотаннях відмовити.
		В судове засідання викликати сторони і учасників кримінального провадження, їх уповноважених представників. 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...