Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/2286/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; інші клопотання.
Надіслано для оприлюднення: 15.02.2022. Зареєстровано: 16.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 17.02.2022.
Дата набрання законної сили: 15.02.2022
Номер судового провадження: 1-кс/344/985/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022091010000081

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 344/2286/22 
		                               Провадження № 1-кс/344/985/22    
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		15 лютого 2022 року м. Івано-Франківськ
		Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про надання дозволу на примусове відібрання біологічних зразків в межах кримінального провадження № 12022091010000081 від 17.01.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України,-
		ВСТАНОВИЛА:
		Слідчий ОСОБА_3 звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором ОСОБА_6 , в обґрунтування якого посилався на те, що у ОСОБА_4 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, виник умисел на знищення чужого майна шляхом вибуху, а саме, автомобіля марки «BMW X5» д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, номер кузова  НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_7 , та який перебуває у правомірному користуванні у ОСОБА_8 .
		Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на знищення чужого майна шляхом вибуху, ОСОБА_4 17.01.2022, приблизно о 01 год 55 хв прийшов на прибудинкову територію будинку АДРЕСА_1 , достовірно знаючи, що у дворі зазначеного житлового будинку перебуває автомобіль марки «BMW X5», д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору. 
		Усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 підійшов до вказаного транспортного засобу та за допомогою вибухового пристрою не встановленого походження, який останнім був заздалегідь підготовлений, привів його у дію, внаслідок чого, в результаті вибуху, автомобілю марки «BMW X5» д.н.з. НОМЕР_1 спричинено механічні пошкодження.
		Окрім цього, ОСОБА_4 у невстановлений досудовим розслідуванням час, місці та обставинах, придбав, переносив та зберігав вибуховий пристрій невстановленого походження без передбаченого законом дозволу.
		17 січня 2022 року, приблизно о 01 год 55 хв, ОСОБА_4 умисно переніс при собі, раніше придбаний ним вибуховий пристрій не встановленого походження, який останній зберігав у невстановленому місці, на прибудинкову територію будинку АДРЕСА_1 . 
		Перебуваючи за вищевказаною адресою, ОСОБА_4 помістив зазначений вибуховий пристрій не встановленого походження під автомобіль марки «BMW X5», д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору та привів його у дію.
		Досудовим розслідуванням встановлено, що наприкінці 2021 року у ОСОБА_4 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин виник конфлікт з ОСОБА_9 , після якого у ОСОБА_4 , на ґрунті неприязних відносин, з мотивів помсти, виник умисел на умисне вбивство ОСОБА_9 .
		Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на позбавлення життя ОСОБА_9 способом, небезпечним для життя багатьох осіб, ОСОБА_4 , діючи умисно, повністю усвідомлюючи протиправний характер свої дій, за невстановлених обставин придбав вибуховий пристрій невстановленого походження, який вирішив прикріпити до автомобіля марки «BMW X5» д.н.з. НОМЕР_1 , який перебуває у правомірному користуванні ОСОБА_9 та привести його у дію, коли ОСОБА_9 сяде за кермо транспортного засобу. 
		Втілюючи злочинний умисел, 17.01.2022 ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що автомобіль «BMW X5» д.н.з. НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_9 припаркований на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 , дотримуючись правил конспірації, приблизно о 01 год 55 хв на автомобілі таксі прибув туди, перевізши з собою вибуховий пристрій невстановленого походження. 
		Переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_4 підійшов до автомобіля «BMW X5» д.н.з. НОМЕР_1 та діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, свідомо припускаючи небезпеку для життя багатьох людей, почав встановлювати вибуховий пристрій на днище транспортного засобу зі сторони водія. Під час його встановлення, з незалежних від волі ОСОБА_4 причин, відбулась детонація вибухового пристрою, внаслідок чого ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження та не зміг вчинити всіх дій, які вважав за необхідне для доведення свого злочинного умислу до кінця.
		Під час проведення досудового розслідування, у період часу з 02 год. 55 хв по 05 год 55 хв 17.01.2022 в ході проведення огляду місця події, а саме прибудинкової території, що вул. Крайня, 1 Б в с. Крихівці, Івано-Франківської ОТГ виявлено та вилучено три фрагменти кисті (руки) верхньої кінцівки, за допомогою марлевого тампону із поверхні асфальтного покриття зроблено змив речовини бурого кольору, із водійський дверей транспортного засобу марки «BMW X5» номерний знак НОМЕР_1 вилучено шкірний епітелій. В подальшому за вказаними об`єктами було призначено молекулярно-генетичні експертизи.
		17.01.2022 ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України. 
		19.01.2022 року ОСОБА_4 було повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України.
		09 лютого 2022 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ознайомившись з постановою прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_6 від 08.02.2022 про відібрання біологічних зразків, у присутності понятих та захисника, відмовився добровільно надати біологічні зразки, а саме взірець букального епітелію для проведення порівняльної молекулярно-генетичної експертизи по вказаному кримінальному провадженню.
		Слідчий у судовому засіданні клопотання про надання дозволу на примусове відібрання біологічних зразків ОСОБА_4 підтримав з мотивів, які зазначені у клопотанні. 
		Підозрюваний у судовому засіданні підтримав думку захисника. Заперечив відносно задоволення клопотання.
		Захисник у судовому засіданні відносно задоволення клопотання заперечив, вказавши, що таке може завдати шкоди його підзахисному, буде втручанням в його особисту недоторканість та спричинить викриття особи, що суперечитиме положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практиці Європейського суду з прав людини.
		Заслухавши слідчого, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшла наступного висновку:
		Відповідно до ч. 1 ст. 245 КПК України у разі необхідності отримання зразків для проведення експертизи вони відбираються стороною кримінального провадження, яка звернулася за проведенням експертизи або за клопотанням якої експертиза призначена слідчим суддею. У випадку, якщо проведення експертизи доручено судом, відібрання зразків для її проведення здійснюється судом або за його дорученням залученим спеціалістом.
		За змістом ч. 3 ст. 245 КПК України відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими статтею 241 цього Кодексу. У разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, що розглядається в порядку, передбаченому статтями 160-166 цього Кодексу, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов`язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово.
		З наданих матеріалів вбачається, що відібрання біологічних зразків необхідне для проведення: молекулярно-генетичних експертиз, призначених за постановою слідчого від 07.02.2022, з метою ідентифікації слідів виявлених органом досудового розслідування під час проведення слідчих дій, та встановлення їх належності підозрюваному ОСОБА_4 чи іншим особам.
		08.02.2022 прокурором відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_6 прийнято постанову про відібрання зразки букального епітелію підозрюваного ОСОБА_4 . 
		Однак, згідно протоколу від 09.02.2022 ОСОБА_4 відмовився від надання біологічних зразків.
		Частиною 4ст. 132 КПК Українивстановлено, що для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
		Відповідно до ч. 2ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободі практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
		Так, відповідно до ст. 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте й сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
		Крім того, за практикою Європейського суду з прав людини фізична недоторканність особи охоплюється поняттям «приватне життя», що охороняється статтею 8 Конвенції (рішення від 26 березня 1985 року у справі «X та Y проти Нідерландів») і стосується найбільш інтимних аспектів приватного життя, а обов`язкове медичне втручання, навіть незначне, становить втручання у це право.
		ЄСПЛ допускає можливість здійснення примусового отримання зразків для дослідження, водночас регламентуючи чіткі умови та порядок здійснення такого втручання, наголошуючи, що отримання біологічних зразків можна проводити тільки за розпорядженням уповноваженої на це посадової особи, його може робити тільки акредитований лікар.
		Також на момент розгляду клопотання про примусове відібрання біологічних зразків, слідчий суддя з огляду на практику ЄСПЛ зобов`язаний переконатись, що така маніпуляція буде безпечною для життя та здоров`я особи. На це наголошено і в рішенні ЄСПЛ у справі «Яллог проти Німеччини», в якому зазначається про необхідність проведення медичного обстеження до моменту примусового відібрання зразків для проведення експертизи. Виключно за таких умов, отримання біологічних зразків, що потребує порушення анатомічної цілісності тканини організму чи різного роду медичних маніпуляцій може бути визнано виправданим в розумінні практики ЄСПЛ.
		У контексті збирання доказів у рамках кримінального провадження, узяття зразків букального епітелію в підозрюваного становить обов`язкову медичну процедуру, котра, хоч і є малозначною, все ж має вважатися втручанням у право на приватне життя (рішення у справах «Jalloh v. Germany», п.70; «Schmidt v. Germany»). Проте Європейська конвенціяз правлюдини не забороняє застосування таких процедур задля здобуття доказів про причетність до скоєння злочину. Коли аналіз було взято не в правопорушника, а у свідка, Євросуд вирішив, що застосування таких медичних процедур, зокрема щодо неповнолітньої особи, також a priori не є забороненим задля здобуття доказів скоєння злочину (п.32). У цій справі ЄСПЛ зауважив, що право не свідчити проти чоловіка/дружини, на відміну від надання усних свідчень, не поширюється на збір матеріальних доказів, таких як клітинний матеріал (п.35). Отже, коли взяття цього зразка було необхідним для розслідування злочину, Суд визнав згаданий захід пропорційним (п.41).
		Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини «Саундерс проти Великої Британії» від 17 грудня 1996 року: Право не свідчити проти самого себе це в першу чергу право обвинуваченого зберігати мовчання. Як прийнято вважати в правових системах держав учасників Конвенції і в інших країнах, дане право не поширюється на використання в кримінальному процесі матеріалів, які можуть бути отримані від обвинуваченого незалежно від його волі примусово якось: вилучення по розпорядженню документів, отримання зразків крові, сечі і шкірного покриву для проведення аналізу ДНК».
		З огляду на вищевикладене, а також з метою всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, виявлення як тих обставин, що викривають, так і тих, що виправдовують підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення. Враховуючи, що ОСОБА_4 оголошено підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених : ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України, обставини даного кримінального провадження, те, що слідчим в межах досудового розслідування кримінального провадження призначено молекулярно-генетичні експертизи, які є необхідними для проведення порівняльних досліджень, надання їм належної правової оцінки та забезпечення прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень і для цього достатньо відібрати зразки букального епітелію, що в свою чергу не потребує порушення анатомічної цілісності тканин організму. Зважаючи на наявність підстав для відібрання в підозрюваного біологічних зразків та небажання останнього надати їх добровільно, слідчий суддя дійшла висновку, що клопотання підлягає задоволенню.
		При цьому, слідчий суддя зазначає, що примусове відібрання біологічних зразків виправдує такий ступінь втручання у особисті права особи з метою досягнення дієвості кримінального провадження,
		Керуючись ст.ст. 160-166, 241, 245, 369-372, 309 КПК України, слідчий суддя,
		ПОСТА НОВИЛА:
		Клопотання задоволити.
		Надати слідчому Слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області лейтенанту поліції ОСОБА_3 дозвіл на примусове відібрання біологічних зразків, а саме: зразків букального епітелію у підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12022091010000081 від 17.01.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України, для проведення молекулярно-генетичних експертиз.
		Відібрання зразків проводити з дотриманням вимог ст.ст. 241, 245 КПК України із залученням відповідних спеціалістів та/або експертів.
		Строк дії ухвали встановити по 16 березня 2022 року включно, тобто в межах строку досудового розслідування.
		Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
		Повний текст ухвали складено 15 лютого 2022 року.
		 
		Слідчий суддя
		Івано-Франківського міського суду ОСОБА_10

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...