Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 918/833/21 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 14.02.2022. Зареєстровано: 16.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 16.02.2022.
Дата набрання законної сили: 14.02.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		14 лютого 2022 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  918/833/21 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Мачульського Г.М. - головуючого, Уркевича В.Ю., Краснова Є.В., 
		розглянувши матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях
		на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2022, рішення Господарського суду Рівненської області від 09.11.2021, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 та додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 23.11.2021
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖДАН-СЕРВІС" 
		до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Регіональний офіс водних ресурсів у Рівненській області, 
		про стягнення 153 725, 93 грн,
		ВСТАНОВИВ:
		24.01.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2022, рішення Господарського суду Рівненської області від 09.11.2021, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 та додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 23.11.2021.
		Розглянувши матеріали касаційної скарги, перевіривши доводи, що викладені Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖДАН-СЕРВІС" у запереченні проти відкриття касаційного провадження, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з такого.
		Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		За змістом пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
		Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
		Згідно із частиною п`ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Відповідно до частини 7 зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
		На момент звернення з касаційною скаргою, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 встановлено у розмірі 2 270,00 грн.
		Пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України передбачено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
		Ураховуючи, що положення статті 12 ГПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, Суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом частини п`ятої статті 12 цього Кодексу справи, на які поширюється дія цих положень, є малозначними в силу наведених положень пункту 1 частини п`ятої статті 12 цього Кодексу, виходячи із ціни предмету позову без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначених справ до відповідної категорії.
		Так, предметом позову у даній справі є стягнення 153 725, 93 грн, що становить значно менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 (2 270,00 грн х 100 = 227 000,00 грн), тому у розумінні положень ГПК України ця справа є малозначною.
		В якості обґрунтування наявності підстав для відкриття касаційного провадження, передбачених підпунктами "б", і "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, скаржник у поданій касаційній скарзі зазначає, що скаржник буде позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені у цій справі при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення.
		Обговоривши доводи, зазначені у касаційній скарзі, щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку, що наведені у касаційній скарзі обставини не можуть бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів ?а -в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, за яких Суд міг би визнати справу №918/833/21 такою, судові рішення у якій може бути переглянуто у касаційному порядку.
		Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
		Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами ?а?, ?б?, ?в?, ?г? пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
		Розглянувши наведені підстави, що викладені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку про відсутність обставин для відкриття касаційного провадження у справі, оскільки незгода з судовими рішеннями суду не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом. Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати Суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених господарськими судами, однак Суд не може ставити під сумнів законність судових рішень тільки через те, що такі рішення скаржник вважає незаконними.
		Зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до власного викладення обставин справи стороною у справі та до переоцінки доказів, які були досліджені господарськими судами. Такі доводи, з огляду на статус Верховного Суду і його повноваження, не є підставою для відкриття касаційного провадження зі справи.
		У частині четвертій статті 11 ГПК України зазначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Аналогічні положення містить і стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"
		Згідно рішень Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема, й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
		Також, Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
		В контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.
		Таким чином, наведені норми закону надають Верховному Суду право застосовувати критерій малозначності справи, закріплений положеннями статті 12 ГПК України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.
		Враховуючи викладене, Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
		З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2022, рішення Господарського суду Рівненської області від 09.11.2021, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 та додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 23.11.2021 згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
		Відповідно до положень частини шостої статті 293 ГПК України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
		Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 ГПК України,
		УХВАЛИВ:
		1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №  918/833/21 за касаційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2022, рішення Господарського суду Рівненської області від 09.11.2021, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 та додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 23.11.2021.
		2. Копію цієї ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити заявнику, а іншим учасникам справи - копію ухвали.
		3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
		 
		 
		Головуючий                                                                      Г.М. Мачульський
		 
		Судді                                                                                В.Ю. Уркевич
		 
		                                                                                Є.В. Краснов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...