Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 633/168/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: 16.02.2022. Зареєстровано: 17.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2022.
Дата набрання законної сили: 02.03.2022
Номер судового провадження: 2/633/18/2022

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                
		 
		                                                                
		 
		 
		                                               Справа №633/168/21 
		провадження № 2/633/18/2022
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		31 січня 2022 р.                      смт. Печеніги
		 
		Печенізький районний суд Харківської області
		 
		в складі головуючого судді Смирнова В.А.
		за участю секретаря судових засідань Ріпи І.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Печеніги цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шанс» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товарна біржа «Східноукраїнська універсальна біржа» та ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на нерухоме майно,
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шанс», звернулося до суду з позовом до  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товарна біржа «Східноукраїнська універсальна біржа» та ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на нерухоме майно.
		В позові просять визнати дійсним Договір купівлі-продажу №ВУ-460/12-Н від 05 грудня 2003 року, укладений в Східноукраїнській універсальній біржі між продавцями ОСОБА_1  та ОСОБА_2 , та покупцем ТОВ «Агрофірма «Шанс». Визнати за ТОВ «Агрофірма «Шанс» право власності на будівлю тракторної бригади №2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		Ухвалою Печенізького районного суду Харківської області від 19 жовтня 2021 року, в даній справі, відкрито провадження та призначено проведення підготовчого судового засідання.
		Ухвалою Печенізького районного суду Харківської області від 22 листопада 2021 року закрито підготовче провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шанс» до ОСОБА_1  та ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товарна біржа «Східноукраїнська універсальна біржа» та  ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на нерухоме майно та призначено справу за даним позовом до розгляду по суті в cудовому засіданні в приміщенні Печенізького районного судуХарківської області з викликом сторін по справі.
		Представник Позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шанс», в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи, надав через канцелярію суду надав клопотання про проведення судового засідання без участі Позивача, в якому просить провести розгляд справи без участі Позивача та задовольнити позов в повному обсязі.
		Відповідач,  ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату та час слухання справи, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечував.
		Відповідач,  ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату та час слухання справи, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечував.
		Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товарної біржі «Східноукраїнська універсальна біржа», в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату та час слухання справи, пояснень щодо позову не надав.
		Третя особа, яка не заявляє вимог на предмет спору -  ОСОБА_3  в судове засідання повторно не з`явився, належним чином був повідомлений про дату та час слухання справи, пояснень щодо позову не надав.
		Дослідивши письмові матеріали справи, зібрані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. 
		До такого висновку суд прийшов виходячи з наступного.
		Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Під час розгляду справи судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
		05 грудня 2003 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шанс» в особі директора Калиновського Бориса Анатолійовича придбало будівлю тракторної бригади №2, що знаходиться за адресою: Харківська обл., Печенізький р-н, с. Новий Бурлук у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що був укладений Договір купівлі-продажу №ВУ-460/12-Н у Східноукраїнській універсальній біржі.
		При укладенні угоди від імені Продавців, за довіреністю, діяв ОСОБА_3 .
		Як вбачається з Договору купівлі -продажу №ВУ-460/12-Н від 05 грудня 2003 року вищезазначена будівля належала продавцям на підставі Договору купівлі-продажу №354/12-Н, засвідченого Східноукраїнською універсальною біржою від 17 грудня 2002 року, зареєстрованого Печенізьким МДКПТІ Харківської обл., реєстр № 14 від 26 грудня 2002 року. 
		Представник Позивача звернувся до Центру надання адміністративних послуг із заявою про державну реєстрацію права власності на будівлю тракторної бригади №2 за адресою: Харківська обл., Печенізький р-н, с. Новий Бурлук, однак державним реєстратором було відмовлено ТОВ «Агрофірма «Шанс» у зв`язку з тим, що Договір купівлі-продажу №ВУ-460/12-Н від 05 грудня 2003 року не був нотаріально посвідчений.
		Зі змісту Договору купівлі-продажу №ВУ-460/12-Н від 05 грудня 2003 року вбачається, що даний договір укладений у відповідності до вимог ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає. Підлягає реєстрації в органах технічної інвентаризації.
		На виконання умов Договору Позивач зареєстрував його у Печенізькому МДКПТІ Харківської обл., реєстр № 14 від 09 грудня 2003 року, про що міститься штамп про реєстрацію на Договорі.
		Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
		Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
		Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. 
		Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Отже, в даному випадку на момент переходу права власності правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР. 
		Згідно зі ст. 153 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди. Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
		Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР 1963 року, що діяв на час укладення договору купівлі-продажу, договір купівлі-продажу нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Статтею 47 УРСР (в редакції 1963 року) встановлено, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2ст. 48 цього Кодексу. Тобто, у ЦК УРСР 1963 року встановлена вимога щодо нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу тільки жилих будинків. Щодо інших об`єктів нерухомого майна така вимога відсутня. 
		Відповідно до законодавства, що діяло на момент укладення Договору купівлі-продажу №ВУ-460/12-Н від 05 грудня 2003, такий вид договору не мав бути нотаріально засвідченим.
		У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року N 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах).
		Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.
		Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.
		Закон України «Про товарну біржу» в редакції, діючій на час укладення договору купівлі-продажу, дозволяв членам біржі проводити біржову операцію з купівлі-продажу товарів, допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасниками є члени біржі та якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. 
		У такому випадку біржовий договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягав, проте набувача нерухомості це не звільняло від здійснення реєстрації договору, за яким набуто право власності на нерухоме майно в органах технічної інвентаризації, що на той час виконували функції органу державної реєстрації об`єктів нерухомості.
		При цьому чіткої регламентації механізму допуску товарів до обігу на товарній біржі на той час не існувало. 
		У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу вищезазначеної будівлі, в самому Законі України «Про товарну біржу» не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст. 15 цього закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржі.
		Частиною другою статті 47 ЦК Української РСР передбачено право суду визнати не посвідчений нотаріально договір дійсним, якщо сторони домовились щодо всіх важливих умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулось повне або часткове виконання договору.
		Відповідно до ст. 209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
		Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
		В силу ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
		Статтею 650 ЦК України визначено, що особливості укладення договорів на біржах встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
		На підставі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти користуватися та розпоряджатися майном.
		Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		На підставі ст. 319 Цивільного Кодексу України право власності в Україні складається з права володіння, права користування та права розпорядження та може набуватися тільки на законних підставах.
		На підставі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні, власник вправі вимагати захисту порушеного права власності в судовому порядку (ст.16 Цивільного Кодексу України).
		На підставі вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах не заборонених законом, зокрема з правочинів.
		З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», суд вважає що є підстави для визнання Договору купівлі-продажу №ВУ-460/12-Н від 05 грудня 2003 року, оформленого в Східноукраїнській універсальній біржі, дійсним.
		Право власності у Позивача виникло на підставі договору купівлі-продажу, який проведено у якості біржової операції між продавцями ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , та покупцем ТОВ «Агрофірма «Шанс».
		Рішенням №19 Виконавчого комітету Новобурлуцької сільської ради Печенізького району Харківської області від 02 червня 2006 року було присвоєно адресу будівлі тракторної бригади №2, а саме АДРЕСА_1 .
		Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).
		Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності. Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
		Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Відповідно до ст. 77, 79, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Відтак, суд, проаналізувавши та оцінивши кожний аргумент, наведений учасниками у письмових доказах, констатує той факт, що Позивачем надано належні, достовірні, достатні та допустимі докази на підтвердження своїх позовних вимог.
		На підставі викладеного, керуючись, ч. 3 ст. 211, 259, 263-265,280-284 ЦПК України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		 
		Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шанс» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товарна біржа «Східноукраїнська універсальна біржа» та ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на нерухоме майно - повністю.
		Визнати дійсним Договір купівлі-продажу №ВУ-460/12-Н від 05 грудня 2003 року, укладений в Східноукраїнській універсальній біржі між продавцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та покупцем Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шанс».
		Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шанс» право власності на будівлю тракторної бригади №2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		Суддя:                                                        В.А. Смирнов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...