Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 338/775/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Умисне знищення або пошкодження майна.
Надіслано для оприлюднення: 16.02.2022. Зареєстровано: 17.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 18.02.2022.
Дата набрання законної сили: 15.02.2022
Номер судового провадження: 11-кп/4808/96/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021090120000001

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 338/775/21 
		Провадження № 11-кп/4808/96/22 
		Категорія ст. 194 ч.2 КК України 
		Головуючий у 1 інстанції  ОСОБА_1  
		Суддя-доповідач  ОСОБА_2  
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 лютого 2022 року м. Івано-Франківськ
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано  Франківського апеляційного суду в складі: 
		 головуючого судді ОСОБА_3 , 
		 суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		 секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
		 з участю прокурора ОСОБА_7 ,
		 обвинуваченого ОСОБА_8 ,
		 захисника ОСОБА_9 ,
		 потерпілої ОСОБА_10 ,
		 представника потерпілої ОСОБА_11 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Богородчанського районного суду від 30 листопада 2021 року, відносно ОСОБА_8 за ст. 194 ч.2 КК України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
		 в с т а н о в и л а :
		В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 вважає, що вирок суду першої інстанції слід скасувати, з підстав однобічності та неповноти судового слідства, що призвело до невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. 
		Зазначає, що висновки суду ґрунтуються на припущеннях, оскільки належних доказів його винуватості матеріали провадження не містять, так як очевидців підпалу немає. Обвинувачення ґрунтується на показаннях самої потерпілої її чоловіка, сина та невістки, які в судовому засіданні надали інформацію про враження та наслідки після виявлення пожежі, але ніяк про причини, мотиви, особу чи осіб, які могли вчинити зазначений злочин. 
		Крім цього вказує, що під час досудового розслідування він вимушений був себе обмовити під тиском працівників поліції, оскільки вони йому сказали, що як визнає вину то отримає покарання у виді громадських робіт. 
		Просить скасувати вирок Богородчанського районного суду від 30 листопада 2021 року та закрити кримінальне провадження. 
		За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 194 ч.2 КК України та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
		Початок строку відбування покарання вказано рахувати ОСОБА_8 з часу фактичного його затримання для відбування покарання.
		Цивільний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10  34434 грн. матеріальної шкоди та 30000 грн. моральної шкоди.
		Стягнуто з ОСОБА_8 в дохід держави 653,80 грн. витрат за проведення експертизи від 25.01.2021 року.
		Питання речових доказів вирішено у відповідності до положень ст. 100 КПК України. 
		Судом встановлено, що ОСОБА_8 вчинив умисне знищення чужого майна шляхом підпалу, за наступних обставин.
		 ОСОБА_8 18 жовтня 2020 року близько 22 год. 00 хв. прийшов на територію господарства ОСОБА_10 , що знаходиться на АДРЕСА_1 , з метою знищення чужого майна, а саме чотирьох копиць із сіном, шляхом підпалу. 
		Реалізуючи свій злочинний умисел на умисне знищення чужого майна шляхом підпалу, ОСОБА_8 діючи умисно, з мотивів помсти, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою сірників підпалив 4 копиці із сіном. 
		В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_8 виникла пожежа, якою було повністю знищено майно потерпілої ОСОБА_10 на загальну суму 34434 грн., а саме : чотири копиці із сіном, вартістю 31500 грн., знищено частину агроволокна на загальну суму 234 грн. і частину огорожі, яка складалась із дерев`яних штахет на суму 2700 грн., а також вогнем пошкоджено фасад господарського приміщення  пивниці.
		Під час апеляційного розгляду :
		- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 підтримали подану апеляційну скаргу, просили її задовольнити, вирок суду першої інстанції скасувати та закрити кримінальне провадження;
		- прокурор заперечив з приводу поданої апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , вважає її безпідставною та необгрунтованою; 
		- потерпіла ОСОБА_10 та її представник ОСОБА_11 заперечили з приводу поданої апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , просили залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.
		 Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вирок суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
		Ухвалений вирок судом першої інстанції в силу ст. 370 КПК України є законним, обґрунтованим і вмотивованим, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, і відповідає вимогам ст. 374 КПК України. 
		Відповідно до вимог ст. 404 ч.1КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Як вбачається з вироку, висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 194 ч.2 КК України, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну, повну й об`єктивну оцінку.
		Порушень норм кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого, на кваліфікацію його дій, та які б могли бути підставою для скасування вироку суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
		Доводи наведенні в апеляційні скарзі обвинуваченого ОСОБА_8 з приводу того, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та надав невідповідні висновки, викладені у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, на думку колегії суддів є безпідставними.
		У відповідності до положень ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Згідно вимог ст.84 ч.1 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Зокрема, на підтвердження встановлених фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ст. 194 ч.2 КК України, суд першої інстанції обґрунтовано послався на показання потерпілої ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , протокол огляду місця події та фототаблиці до нього ( а.п. 47-53), протокол перегляду відеозапису від 15.01.2021 року на якому наявна інформація з відеокамер, розташованих на будинку потерпілої (а.п. 37-39), протокол огляду предметів  добровільно виданого ОСОБА_8 одягу ( а.п. 55-58), протокол слідчого експерименту від 14.06.2021 року та відеодиск до вказаного протоколу (а.п. 62-66), висновок товарознавчої експертизи від 25.01.2021 року ( а.п. 42-46).
		Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_8 в судовому засіданні визнав свою вину частково, а саме те, що 18 жовтня 2020 року він зайшов на територію господарства ОСОБА_10 та сірниками, які мав при собі підпалив 3 копиці із сіном, чим і підтвердив той факт, що саме він вчинив дане кримінальне правопорушення, тому підстав для закриття кримінального провадження немає.
		Щодо доводів наведених обвинуваченим ОСОБА_8 , що під час досудового розслідування він вимушений був себе обмовити, оскільки на нього чинився тиск з боку працівників поліції, судова колегія вважає їх безпідставними та необгрунтованими. 
		Так як в матеріалах кримінального провадження не міститься жодної поданої обвинуваченим ОСОБА_8 скарги на дії чи бездіяльність органів досудового розслідування.
		Отже, суд першої інстанції, дослідивши, перевіривши та проаналізувавши в судовому засіданні всі вищевказані докази в їх сукупності, як такі, що узгоджуються між собою та не викликають сумніву, правильно дійшов висновку про необхідність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ст. 194 ч.2 КК України, з чим погоджується і колегія суддів. 
		У відповідності до вимог ст.8 ч.2 та ст.9 ч.5 КПК України, принцип Верховенства права у кримінальному провадженні, застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Смирнов проти України» від 15 липня 2010 року та у справі «Бочаров проти України» від 17 березня 2011 року, суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності „поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що досліджені, судом першої інстанції докази, з точки зору належності, допустимості та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, свідчать про те, що стороною обвинувачення доведено, як подію кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8  так і те, що зазначений злочин вчинено саме обвинуваченим.
		Крім цього, призначаючи покарання обвинуваченому суд першої інстанції, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання в силу ст. 66, 67 КК України, тобто дотримався вимог ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання. 
		При цьому, як вбачається з вироку, судом враховано характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку в лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, вперше притягується до кримінальної відповідальності.
		 Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 в силу ст. 66 КК України, судом не встановлено. Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого судом визнано вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння. 
		Стаття 65 КК України передбачає, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. 
		У ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі  Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». 
		У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». 
		Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_8 є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а також справедливим щодо досягнення мети покарання виходячи з вимог ст. 50 КК України.
		Таким чином, під час апеляційного розгляду не встановлено апеляційних підстав, передбачених ст. 409 КПК України для скасування вироку суду та закриття кримінального провадження, а тому подана апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_8  є необґрунтованою.
		З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 слід залишити без задоволення, а вирок Богородчанського районного суду від 30 листопада 2021 року без змін.
		 Керуючись ст.ст. 376, 404, 405,407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
		 п о с т а н о в и л а :
		Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити - без задоволення.
		Вирок Богородчанського районного суду від 30 листопада 2021 року щодо ОСОБА_8 за ст.194 ч.2 КК України  без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
		 
		Головуючий ОСОБА_3 
		Судді: ОСОБА_5 
		 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...