Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/43190/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2022.
Дата набрання законної сили: 14.02.2022
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		Справа №761/43190/21 Слідчий суддя в суді першої інстанції  ОСОБА_1 
		Провадження № 11-сс/824/1065/2022  Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції   ОСОБА_2  
		Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України  
		 
		 
		 У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		14 лютого 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
		 головуючого судді  ОСОБА_2 , 
		 суддів  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		при секретарі судового засідання   ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 грудня 2021 року, -
		за участю:
		прокурора   ОСОБА_7 ,
		третьої особи - адвоката ОСОБА_6 
		представника третьої особи  адвоката ОСОБА_8 ,
		    
		в с т а н о в и л а:
		 
		Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 грудня 2021 року задоволено клопотання прокурора відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо кіберзлочинності управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 ,про арешт майна у кримінальному провадженні № 42021000000000893, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 квітня 2021 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110-2, ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 361 КК України та накладено арешт на майно, тимчасово вилучене 13-14 жовтня 2021 в ході проведення обшуку нежитлових приміщень з №1 по №7 (групи приміщень №2, в літері «В») за адресою: АДРЕСА_1 , що перебувають у користуванні громадянина України ОСОБА_9 та належать на праві приватної власності ОСОБА_10 , а саме на: грошові кошти в розмірі 774 434 доларів США, 646 750 євро, 13 546 гривень, з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 , подала апеляційну скаргу в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати оскаржувану ухвалу через істотне порушення кримінального процесуального закону та невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Ухвалити нове рішення, яким клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна, а саме грошових коштів в розмірі 774 434 доларів США, 646 750 євро, 13 546 гривень, у кримінальному провадженні № 42021000000000893, від 21 04.2021 року, залишити без задоволення.
		На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.12.2021 року було скасовано арешт накладений на грошові кошти в розмірі 774 434 доларів США, 646 750 євро, 13 546 гривень, у кримінальному провадженні № 42021000000000893, від 21 04.2021 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2021 року.
		Проте, всупереч вимог КПК України слідчий та прокурор у кримінальному провадженні не вжили жодних заходів щодо повернення тимчасово вилученого майна, натомість, звернулися до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з метою повторного накладення арешту майна для забезпечення спеціальної конфіскації, що було грубим порушенням норм кримінально-процесуального законодавства та прав людини, що гарантовані Конституцією України та Європейською конвенцією з прав людини.
		Також апелянт звертає увагу на те, що жодна норма КПК України, не передбачає повторного накладання арешту на тимчасово вилучене майно. Правових підстав в розумінні ч.5 ст. 171, ч.6 ст. 173 КПК України, для звернення до суду та накладення повторного арешту у прокурора не було. Оскільки в даному випадку майно тимчасово вилучене було з 13.10.2021 р. по 14.10.2021 р., з цього приводу вже виносилась ухвала від 20.10.2021 р., яка скасована 02.12.2021 р.
		Відповідно слідчий суддя станом на 06.12.2021 який виносив ухвалу від 20.10.2021 (первісний арешт майна), був обізнаний про наявність ухвали від 02.12.2021 Печерського районного суду міста Києва по справі №757/60606/21-к, якою скасовано арешт, всупереч вимогам КПК України виносить незаконну ухвалу якою накладає повторно арешт на майно, тимчасово вилучене.
		При цьому прокурор подаючи вказане клопотання також був обізнаний про наявність ухвали від 02.12.2021 Печерського районного суду міста Києва по справі №757/60606/21-к, оскільки прокурор Платов, який є у групі прокурорів приймав участь при розгляді клопотання про скасування арешту з майна у Печерському районному суді м. Києва.
		Апелянт також вказує на те, щопрокурор не довів належність грошових коштів, які були вилучені при обшуку, колу осіб відносно яких здійснюється вище вказане кримінальне провадження, крім того не довів, що ці грошові кошти здобуті внаслідок вчинення злочину або містять на собі сліди злочину.
		Вилучені грошові кошти не мають жодного відношення до кримінального провадження та вчиненого злочину, мають легальне походження та зберігались в обшукуваному офісному приміщенні, де здійснює професійну діяльність адвокат ОСОБА_6 .
		Крім того апелянт звертає увагу на те, що відповідно до частини четвертої статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
		Тобто, правилами КПК України чітко передбачено підстави накладення арешту на майно для забезпечення спеціальної конфіскації - особа повинна мати статус підозрюваного у кримінальному провадженні, а майно, вилучене в ході проведення слідчих (розшукових) дій належати саме їй.
		Однак вилучені кошти не являються майном будь-якого підозрюваного та на них не може бути звернена конфіскація майна.
		Тобто, у слідчого судді були відсутні правові підстави, визначені кримінально-процесуальним законодавством, для повторного задоволення клопотання про арешт майна.
		На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала була постановлена без виклику адвоката ОСОБА_6 31.12.2021 слідчий ОСОБА_11 у телефонному режимі повідомив адвокату ОСОБА_6 , лише прізвище слідчого судді, який виніс повторну ухвалу про накладення арешту на тимчасово вилучене майно - ОСОБА_1 , який і виносив первісну ухвалу від 20.10.2021 про накладання арешту на майно, інших реквізитів слідчий відмовився надавати та зазначати.
		Через перебування на лікарняному адвокат ОСОБА_6 змогла лише 05.01.2022 отримати ухвалу від 06.12.2021 слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 761/43190/21.
		Прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12 , подано заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без зміни.
		Заслухавши доповідь судді, доводи третьої особи та її представника в підтримку поданої апеляційної скарги, яку останні підтримали в повному обсязі та просили задовольнити її з наведених в ній підстав, думку прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, з доповненнями прокурора та просив залишити оскаржувану ухвалу без зміни, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_6 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
		Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.
		Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
		Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
		Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
		Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто без повідомлення та у відсутності третьої особи, дані про направлення ухвали слідчого судді у матеріалах справи відсутні. Однак, як зазначає апелянт через перебування на лікарняному вона змогла лише 05.01.2022 отримати ухвалу від 06.12.2021 слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 761/43190/21, іншої інформації матеріали справи не містять, а тому колегія суддів вважає за необхідне задовольнити вказане клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 грудня 2022 року.
		 
		 
		 
		Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, що СУ ГУ СБ України в АР Крим здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021000000000893, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 квітня 2021 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110-2, ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 361 КК України.
		Під час досудового розслідування було встановлено, що невстановлена група осіб - мешканців м. Києва та АР Крим, діючи за попередньою змовою, в обхід економічних санкцій проти посадових осіб Російської Федерації, розробила протиправний небанківський механізм здійснення грошових переказів з/на анексовану територію АР Крим з метою фінансування підприємств, установ та організацій вказаної країни-агресора, діяльність яких спрямована на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України. Для забезпечення діяльності вказаного злочинного механізму, у тому числі, здійснюється несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп`ютерів) та автоматизованих систем.
		Так, зазначені особи, в порушення Закону України № 1636 від 12.08.2014 «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» та Постанови НБУ № 699 від 03.11.2014 «Про застосування окремих норм валютного законодавства під час режиму тимчасової окупації на території вільної економічної зони «Крим», створили канал залучення грошових коштів до економіки тимчасово окупованої території АР Крим в обхід економічних санкцій проти посадових осіб уряду Російської Федерації, підприємств, установ та організацій вказаної країни-агресора.
		З метою фінансування дій, спрямованих на зміну меж території або державного кордону України вказаними особами задіяно розташовану на території АР Крим філію російського банку АТ «ГЕНБАНК» (юридична адреса: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, буд. 13), а також створено в Україні мережу нелегальних готівкових та криптовалютних обмінників, призначених для обігу грошових коштів у «тіньовому» секторі економіки.
		Досудовим розслідування встановлено, що 22.12.2015 АТ «ГЕНБАНК» був внесений урядом США до розширеного списку російських компаній, стосовно яких вводяться санкції, зокрема блокування активів фізичних та юридичних осіб в США та заборона отримання кредитів, розміщення цінних паперів в США, а також заборона отримувати від американських компаній будь-які технології та послуги. В 2018 році з АТ «ГЕНБАНК» припинили взаємовідносини міжнародні платіжні системи Visa та MasterCard.
		З метою анонімізації транзакцій грошових коштів, що перераховуються на рахунки АТ «ГЕНБАНК», зазначеними особами використовується ряд компаній та банківських установ офшорних зон, а також створено механізм несанкціонованого внесення змін в зміст електронних платіжних повідомлень, обмін яких здійснюється по службовому міжбанківському коду стандарту МТ202 міжнародної міжбанківської системи переказу коштів SWIFT. При цьому, у вказаних електронних платіжних повідомленнях змінюються відомості щодо платника, його рахунку, призначення платежу тощо.
		Одночасно вказаними особами для незаконного перерахування грошових коштів до АР Крим застосовується механізм їх конвертації у криптовалюти та у зворотному порядку, а саме обміну на материковій частині України криптовалют у готівкові гроші через спеціально створені криптовалютні обмінники, які не контролюються українськими державними органами влади, а контролюючі та правоохоронні органи не мають змоги отримати доступ до транзакцій учасників такої псевдоплатіжної системи.
		Враховуючи вищезазначене, у діях вищевказаних осіб зокрема вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України, тобто фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України.
		Згідно відповіді на доручення оперативного підрозділу ДКІБ СБ України № 30/5/3-1968 від 28.04.2021 до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень можливо причетний громадян України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Сімферополь, АР Крим, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , який запровадив протиправний механізм залучення грошових коштів до економіки тимчасово окупованої території АР Крим в обхід економічних санкцій проти посадових осіб уряду Російської Федерації, підприємств, установ та організацій вказаної країни-агресора, а також впровадив небанківський механізм здійснення грошових транзакцій з/на територію АР Крим.
		Зокрема, проведеними заходами встановлено, що на даний час, з метою легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом, а також ухилення від сплати обов`язкових податкових платежів (виведення в тіньовий обіг коштів, приховання банківських операцій від ДСФМ), на території України готівкові кошти (з урахуванням комісійної винагороди в розмірі 2% від суми переказу) видаються клієнтам в офісному приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлові приміщення з № 1 по № 7 (групи приміщень № 2, в літері «В»), яке перебуває у користуванні громадянина України ОСОБА_9 та згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру на праві приватної власності належить ОСОБА_10 .
		З огляду на викладене, враховуючи, що у вищевказаному приміщенні ймовірно можуть знаходитися речі і документи, які мають значення для кримінального провадження, 13-14.10.2021 на підставі ухвали слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 29.09.2021 проведено обшук нежитлових приміщень з № 1 по № 7 (групи приміщень № 2, в літері «В») за адресою: АДРЕСА_1 , які перебувають у користуванні громадянина України ОСОБА_9 та належать на праві приватної власності ОСОБА_10 .
		У ході обшуку виявлено та вилучено, зокрема грошові кошти в розмірі 774 434 доларів США, 646 750 євро, 13 546 гривень, які, ймовірно, стосуються описаної вище протиправної діяльності із незаконними валютними переказами (т.зв. «перестановками») грошових коштів в особливо великих розмірах, в т.ч. з/на територію окупованого півострову Крим та мають значення для кримінального провадження.
		З огляду на те, що вищезазначені речі і документи містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, постановою слідчого від 14.10.2021 вони визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
		02.12.2021 року прокурор відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо кіберзлочинності управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна, в якому просив накласти арешт на майно, з метою забезпечення спеціальної конфіскації, а саме арешту на майно, тимчасово вилучене 13-14 жовтня 2021 в ході проведення обшуку нежитлових приміщень з №1 по №7 (групи приміщень №2, в літері «В») за адресою: АДРЕСА_1 , що перебувають у користуванні громадянина України ОСОБА_9 та належить на праві приватної власності ОСОБА_10 а саме на: грошові кошти в розмірі 774 434 доларів США, 646 750 євро, 13 546 гривень.
		06.12.2021 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва вказане клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на майно, тимчасово вилучене 13-14 жовтня 2021 в ході проведення обшуку нежитлових приміщень з №1 по №7 (групи приміщень №2, в літері «В») за адресою: АДРЕСА_1 , що перебувають у користуванні громадянина України ОСОБА_9 та належить на праві приватної власності ОСОБА_10 , а саме на: грошові кошти в розмірі 774 434 доларів США, 646 750 євро, 13 546 гривень, з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
		Приймаючи таке рішення слідчий суддя встановив, що досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється у зв`язку з вчиненням злочинів, санкція яких передбачає застосування спеціальної конфіскації.
		Майно перелічене у клопотанні відповідає критеріям, визначеним у п. 1 ч. 1 ст. 96-2 КК України, оскільки може бути майном, яке було одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення. У клопотанні міститься достатньо доказів того, що власник майна набув його безоплатно і знав або повинен був знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
		Враховуючи зазначені у клопотанні обставини досудового розслідування в межах кримінального провадження №42021000000000893, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 квітня 2021 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110-2, ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 361 КК України, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на майно, тимчасово вилучене13-14 жовтня 2021 в ході проведення обшуку нежитлових приміщень з №1 по №7 (групи приміщень №2, в літері «В») за адресою: АДРЕСА_1 , що перебувають у користуванні громадянина України ОСОБА_9 та належить на праві приватної власності ОСОБА_10 ,а саме на: грошові кошти в розмірі 774 434 доларів США, 646 750 євро, 13 546 гривень,з метою забезпечення можливої спеціальної конфіскації вказаного майна.
		З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, з огляду на наступне. 
		Всупереч доводам апелянта, як вбачається з оскаржуваної ухвали та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції, при цьому було досліджено матеріали справи, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
		При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
		Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
		Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
		Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
		Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. 
		Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
		1) збереження речових доказів;
		2) спеціальної конфіскації;
		3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
		4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		Частиною 4 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
		Згідно з ч. 1 ст. 96-1 КПК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.
		Частиною 1 статті 96-2 КК України передбачено, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення; 3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
		Згідно ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
		1) правову підставу для арешту майна;
		2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
		3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
		3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
		4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
		5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
		6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
		На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.
		При винесенні ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, зокрема наявність факту вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110-2, ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 361 КК України, а також відношення тимчасово вилученого майна13-14 жовтня 2021 в ході проведення обшуку нежитлових приміщень з №1 по №7 (групи приміщень №2, в літері «В») за адресою: АДРЕСА_1 , що перебувають у користуванні громадянина України ОСОБА_9 та належить на праві приватної власності ОСОБА_10 ,а саме на: грошові кошти в розмірі 774 434 доларів США, 646 750 євро, 13 546 гривень,до обставин досудового розслідування, що розслідується в межах кримінального провадження №42021000000000893, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 квітня 2021 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110-2, ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 361 КК України. Оскільки вказані грошові кошти відповідають критеріям визначеним у п. 1 ч. 1 ст. 96-2 КК України, оскільки можуть бути майном, яке було одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення. У клопотанні міститься достатньо доказів того, що власник майна набув його безоплатно і знав або повинен був знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України, протилежного не доведено третьою стороною під час апеляційного розгляду.
		В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
		Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.
		Слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст.132,170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно з метою забезпечення можливої спеціальної конфіскації вказаного майна, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
		Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів переконана, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання прокурора та накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.
		Доводи апеляційної скарги щодо порушень судом норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.
		Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
		Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
		Слідчим суддею перевірено, що вказане майно вилучено саме 13-14 жовтня 2021 в ході проведення обшуку нежитлових приміщень з №1 по №7 (групи приміщень №2, в літері «В») за адресою: АДРЕСА_1 , що перебувають у користуванні громадянина України ОСОБА_9 та належать на праві приватної власності ОСОБА_10 ,а саме на: грошові кошти в розмірі 774 434 доларів США, 646 750 євро, 13 546 гривень.
		Доказів того, що вказані грошові докази належать адвокату ОСОБА_6 , до апеляційної скарги не надано, а також не підтверджено їх походження та належність апелянту під час апеляційного розгляду.
		Однак є слушними доводи апеляційної скарги в частині, що кримінально процесуальним кодексом не передбачено повторне звернення прокурора з клопотанням про арешт майна. Проте дана підстава і не заборонена кримінально процесуальним законом, тому дана обставина не може вважатися істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яка потягла б за собою скасування оскаржуваної ухвали. 
		Посилання апелянта на те, що вилучені кошти не являються майном будь-якого підозрюваного та на них не може бути звернена конфіскація майна, не ґрунтується на вимогах закону, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
		Також під час апеляційного розгляду встановлено, що на момент проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлових приміщень №1 по №7 (групи приміщень №2, в літері «В») ні зовні ні середині не було виявлено будь-яких даних (табличок, документів, інформаційних чи робочих документів), що вказували б на здійснення за вказаною адресою адвокатської діяльності, чи її належність адвокату. Згідно даних Реєстру, місцем здійснення адвокатської діяльності ОСОБА_6 є Закарпатська область.
		При цьому прокурором встановлено, що наданий ОСОБА_9 , договір оренди не відповідає вимогам ст.ст. 793, 794 Цивільного Кодексу України щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації договорів найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше, що ставить під сумнів його юридичну силу та справжність намірів сторін.
		Колегія суддів також бере до уваги посилання прокурор на те, що у ході проведення обшуку виявлено докази, які пов`язують з приміщенням, в якому проводилися слідча дія та вилучено кошти саме ОСОБА_9 , а також те, що ОСОБА_9 , в ході обшуку, повідомив, що виявлені у сейфах кошти належать саме йому, але пояснити їх походження відмовився, що не спростовано апелянтом.
		Стосовно порушення правил підсудності під час звернення з клопотанням про арешт майна, колегією суддів встановлено, що відповідно до ч. 2 ст. 132 КПК України клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається:
		1) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, якщо інше не передбачено пунктом 2 цієї частини;
		2) у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38 КПК України органами досудового розслідування є органи, що здійснюють досудове слідство і дізнання.
		Досудове слідство здійснюють: 
		1) слідчі підрозділи:
		а) органів Національної поліції;
		б) органів безпеки;
		г) органів Державного бюро розслідувань;
		2) підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України;
		3) підрозділи детективів органів Бюро економічної безпеки України.
		Зі змісту вказаної статті КПК України вбачається, що органами досудового розслідування органів безпеки є саме слідчі підрозділи.
		Відповідно до виписки, яка долучена до заперечень на апеляційну скаргу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходженням слідчого управлінням Головного управління СБ України в АР Крим є вул. Бульварно-Кудрявська, 11 у м. Києві, яка находиться у Шевченківському районі м. Києва.
		Таким чином посилання апелянта щодо порушення прокурором правил підсудності під час звернення з клопотанням: про накладення арешту є необґрунтованими та повністю спростовуються матеріалами кримінального провадження.
		Всі інші підстави з яких апелянт вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, не є безумовними підставами для її скасування та підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті.
		Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
		Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу  без задоволення.
		Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, 
		 
		п о с т а н о в и л а:
		 
		Поновити адвокату ОСОБА_6 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 грудня 2021 року.
		Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 грудня 2021 року  залишити без зміни, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
		Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 ______________ ________________ __________________
		 ОСОБА_2   ОСОБА_3  ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...