Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/1392/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; оренди.
Надіслано для оприлюднення: 17.02.2022. Зареєстровано: 18.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2022.
Дата набрання законної сили: 14.02.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"14" лютого 2022 р.           Справа№ 911/1392/21
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Коротун О.М.
		суддів:            Суліма  В.В. 
		          Майданевича А.Г. 
		 
		за участю секретаря судового засідання Вайнер Є.І.,
		за участю представників:
		позивача - Опря С.І.,
		відповідача - Котовський В.М.,
		третьої особи - Старовойт М.Б.
		згідно з протоколом судового засідання від 14.02.2022
		 
		за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілот»
		на рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2021 (повне рішення складено 18.10.2021)
		 
		у справі № 911/1392/21 (суддя Заяць Д.Г.)
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілот»
		до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
		про визнання недійсним правочину та зобов`язання вчинити дії,
		 
		Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,
		УСТАНОВИВ:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		1. Короткий зміст заявлених вимог
		У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Пілот» (далі - ТОВ «Пілот») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - РВ ФДМ України), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль») про визнання недійсним правочину та зобов`язання провести перерахунок нарахованої орендної плати за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №2177 від 24.10.2018.
		Позовні вимоги про визнання недійсним правочину та зобов`язання вчинити дії обґрунтовані тим, що відмова відповідача від договору, оформлена листом № 50-0202-1512 від 05.04.2021, є одностороннім правочином, який суперечить ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» № 611 від 15.07.2020, оскільки, станом па 01.04.2021 у позивача відсутня заборгованість за договором в силу звільнення його від сплати орендної платі.
		2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Господарського суду Київської області від 05.10.2021 у задоволенні позову ТОВ «Пілот» до РВ ФДМ України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про визнання недійсним правочину та зобов`язання вчинити дії відмовлено повністю.
		Рішення обґрунтовано тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 не передбачено звільнення орендаря від сплати орендної плати за користування майном з цільовим призначенням - розміщення каси з продажу авіаквитків та залізничних квитків, а тому, орендар не відноситься до переліку орендарів, наведених в додатку 1 до постанови, яких може бути звільнено від орендної плати за використання нерухомого державного майна.
		Суд першої інстанції виходив з відсутності в матеріалах справи доказів сплати відповідачем орендної плати за договором своєчасно та у повному обсязі, що свідчить про істотне порушення умов договору зі сторони ТОВ «Пілот». А тому відмова від договору орендодавця є правомірною.
		Також рішення в частині позовної вимоги про зобов`язання відповідача провести перерахунок нарахованої орендної плати мотивовано відсутністю правових підстав у межах даного спору зобов`язувати РВ ФДМ України забезпечити перерахунок орендної на підставі Постанови № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину».
		3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду
		У листопаді 2021 ТОВ «Пілот», не погодившись з ухваленим рішенням, звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2021 повністю та постановити нове рішення, яким визнати недійсним односторонній правочин та зобов`язати РВ ФДМ України провести перерахунок нарахованої орендної плати за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Пілот» та призначено справу до розгляду на 13.12.2021. Встановлено учасникам справи строк для подачі відзивів, заяв та клопотань.
		30.11.2021 від третьої особи до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу в строк, встановлений судом.
		10.12.2021 до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання іншим учасникам, однак з пропуском строку, встановленого судом.
		13.12.2021 було задоволено клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги та продовжено відповідний строк. За клопотанням скаржника було відкладено розгляд справи до 26.01.2022. Також було залишено без розгляду відзив на апеляційну скаргу, поданий відповідачем, у зв`язку з тим, що його було подано з пропуском строку без клопотання про продовження строку для його подачі.
		21.01.2022 до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшли пояснення по справі.
		26.01.2022 від третьої особи до суду апеляційної інстанції надійшли додаткові письмові пояснення.
		26.01.2022 розгляд справи відкладено до 14.02.2022, задоволено клопотання скаржника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
		11.02.2022 від відповідача до суду апеляційної інстанції надійшла відповідь на відзив.
		У судове засідання 14.02.2022 з`явилися представники усіх учасників справи. За клопотанням скаржника судове засідання проводилося в режимі відеоконференції.
		Суд заслухав представників учасників, з`ясував обставини справи та перевірив їх доказами.
		Представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення суду - скасувати. Представник відповідача та третьої особи заперечили проти вимог апеляційної скарги та просили відмовити в її задоволенні.
		4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів
		ТОВ «Пілот» не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на таке.
		Скаржник зазначає, що нормами Закону України «Про туризм» встановлено, що туроператорська діяльність, яка здійснюється за відповідною ліцензією позивачем, включає реалізацію послуг перевезення, яка фактично не можлива у інший спосіб ніж продаж квитків на відповідний вид пасажирського транспорту. Таким чином, позивач, як ліцензований туроператор, який користується державним нерухомим майном з метою здійснення туроператорської діяльності (реалізація послуги перевезення, а саме продаж авіа та залізних квитків), звільнений від орендної плати за договором оренди з 12.03.2020 до моменту скасування карантину.
		Скаржник вважає, що судом першої інстанції жодним чином не спростовано із посиланням на норми закону, що продаж авіаквитків та залізничних квитків не відноситься до туроператорської діяльності.
		Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно прийняв та врахував відзив, який подано із пропуском строку, встановленого судом, без будь-якого обґрунтування щодо поважності прийняття. Заявник вказує, що відповідач не виконав вимоги суду та не надав відзив у п`ятнадцятиденний строк у з дня вручення ухвали, чим порушив вимоги ст. 113 та ч. 1 ст. 119 ГПК України.
		Крім того, скаржник зазначає, що постановою Північного апеляційний господарського суду у справі № 910/3635/21 від 31.08.2021 рішення щодо стягнення заборгованості з позивача було скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для розгляду. А тому таке рішення було помилково враховано судом першої інстанції.
		5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
		30.11.2021 до суду апеляційної інстанції від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання іншому учаснику справи та в строк, встановлений судом. Відзив прийнято до розгляду в порядку ст. 263 ГПК України.
		Третя особа зазначає, що ТОВ «Пілот» не сплачує ДП МА «Бориспіль» орендну плату у повному обсязі за договором, починаючи з лютого 2020 року і по теперішній час, більш того, наразі орендар продовжує користуватись орендованим нерухомим майном, відмовляючись повернути приміщення за актом повернення. На розгляді у Господарському суді Київської області наразі перебуває три справи № 910/3635/21, № 911/2935/21 та № 911/3388/21, позивачем в яких виступає ДП МА «Бориспіль», а відповідачем - ТОВ «Пілот». Позовні вимоги в даних справах стосуються стягнення з орендаря на користь балансоутримувача орендної плати за договором, в період з лютого 2020 року по квітень 2021 року.
		Також третя особа вказує, що метою оренди приміщення згідно з договором №2177 від 24.10.2018 не є здійснення туроператорської та турагентської діяльності. Згідно з п. 1.2. договору майно передається в оренду з розміщення каси з продажу авіаквитків та залізничних квитків. Для здійснення продажу авіа та залізничних квитків, не обов`язково бути туроператором та мати ліцензію на здійснення туроператорської діяльності. Ні Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020, ні будь-яким іншим нормативно-правовим актом не було заборонено здійснювати продаж авіа та залізничних квитків.
		6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції
		Як вбачається з матеріалів справи, 24.10.2018 між РВ ФДМ України (орендодавець) та ТОВ «Пілот» (орендар) укладено договір оренди № 2177 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно частину нежитлового приміщення № 226 (далі - майно), загальною площею 3, 7 кв. м, розміщене на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D» (інв. № 47578) за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт та перебуває на балансі ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - балансоутримувач), вартість якої визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.06.2018 і становить за незалежного оцінкою 350 900, 00 грн без врахування ПДВ.
		Згідно з п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення каси з продажу авіаквитків та залізничних квитків.
		Відповідно до п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати державної реєстрації договору та акта приймання-передавання майна.
		Орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку червень 2018 року 66 000, 00 грн (п. 3.1. договору).
		Пунктом 3.3. договору встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України.
		Згідно з п. 3.6., 3.7. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати, за весь період невиконання зобов`язання включно.
		Пунктом 5.4. договору встановлено, що орендар зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює відповідач, вказується «Призначення платежу» за зразком, наведеним у розділі 11 договору).
		У п. 10.1. договору сторони погодили, що цей договір укладено строком на 1 (один) рік, що діє з « 24» жовтня 2018 року до « 23» жовтня 2019 року включно.
		Як зазначено позивачем, строк дії договору встановлено до 23.10.2019 та в подальшому продовжено додатковою угодою до 24.10.2020 (додаткову угоду, якою продовжено строк дії договору, до матеріалів справи не додано).
		Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» № 211 від 11.03.2020 у редакції постанов № 215 від 16.03.2020, № 255 від 02.04.2020 встановлено з 12.03.2020 до 11.05.2020 на всій території України карантин та введено обмежувальні заходи, в подальшому, відповідними постановами Кабінету Міністрів України карантин та обмежувальні заходи продовжено до 31.12.2021.
		Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» № 611 від 15.07.2020 врегульовано питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину.
		Пунктом 1 постанови № 611 визначено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2: звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1, зокрема, звільнено від орендної плати орендарів, які орендують приміщення з метою здійснення туроператорської діяльності.
		Позивач звертався до відповідача та третьої особи листами №05-50-3890 від 29.07.2020, №ПТ-000092 від 16.11.2020 з вимогою про відповідний перерахунок за договором з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» № 611 від 15.07.2020, зазначаючи при цьому, що в силу ч. 4 ст. 1 та ч. 2 ст. 5 Закону України «Про туризм», продаж авіа та залізничних квитків є реалізацією послуги перевезення, яка є складовою туропетароської діяльності.
		Однак, листами №50-0202-4516 від 09.11.2020, №10-16-25419 від 11.12.2020 відповідачем та третьою особою відмовлено позивачу у відповідному перерахунку у зв`язку із тим, що згідно з договором нерухоме майно передано позивачу з метою розміщення каси з продажу авіаквитків та залізничних квитків, а не з метою здійснення туропертаорської діяльності, а тому, позивач не відноситься до переліку орендарів, яких може бути звільнено від орендної плати згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» № 611 від 15.07.2020.
		У зв`язку із наявною у позивача станом на 01.04.2021 заборгованістю з орендної плати, яка перевищує трьохмісячну орендну плату та складає 675 420, 87 грн, відповідач листом №50-0202-1512 від 05.04.2021 відмовився від договору оренди від 24.10.2018 №2177 з посиланням на ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України та просив повернути орендоване державне нерухоме майно.
		Позивач вважає, що відмова відповідача від договору, оформлена листом № 50-0202-1512 від 05.04.2021, є одностороннім правочином, який суперечить ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» № 611 від 15.07.2020, оскільки, станом на 01.04.2021 у позивача відсутня заборгованість за договором в силу звільнення його від сплати орендної платі. Такі обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
		ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ
		7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
		Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Між сторонами склалися орендні правовідносини з найму нерухомого майна. Спір у справі стосується правомірності відмови орендодавця від договору оренди в односторонньому порядку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Частиною 6 ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
		Орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).
		Постановою Кабінетів Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» від 15.07.2020 № 611 (далі - постанова КМУ від 15.07.2020 № 611) врегульовано деякі питання щодо звільнення орендарів від орендної плати, а також, щодо нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном та визначено перелік орендарів відповідно до мети використання майна, яким здійснюється перерахунок орендної плати або які можуть бути звільнені від сплати орендної плати.
		Відповідно до п. 1 постанови КМУ від 15.07.2020 № 611 на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2: 1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1; 2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, здійснюється у розмірі: 50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2; 25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.
		Згідно з п. 2 постанови КМУ від 15.07.2020 № 611 орендодавцям державного майна постановлено забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, починаючи з дати встановлення карантину (карантин на усій території України згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 № 211 установлено з 12.03.2020).
		Так, в додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 наведено перелік орендарів, які звільняються від орендної плати за користування нерухомим державним майном, зокрема, згідно з п. 3 додатку 1 звільняються від сплати орендної плати за користування нерухомим державним майном орендарі, які орендують приміщення з метою організації концертів та іншої видовищно-розважальної діяльності; побутового обслуговування населення; здійснення туроператорської та турагентської діяльності.
		Звертаючись з даним позовом до суду, заявник як на підставу для звільнення його від сплати орендної плати, посилався на п. 3 додатку 1 постанови КМУ від 15.07.2020 № 611, яким передбачено, що від орендної плати звільняються орендарі, які орендують приміщення з метою здійснення туроператорської та турагентської діяльності.
		Відповідно до п. 1.2 договору скаржник орендує нерухоме майно - частину нежитлового приміщення № 226, загальною площею 3, 7 кв. м, яке розміщене на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D» за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт з метою розміщення каси з продажу авіаквитків та залізничних квитків.
		Згідно з додатком № 1 до договору (розрахунок плати за базовий місяць оренди державного нерухомого майна, що обліковується на балансі ДП «МА «Бориспіль») орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 (далі - Методика). 
		Так, за використання нерухомого державного майна за договором оренди № 2177 від 24.10.2018 до скаржника застосовано орендну ставку 15 %. У той час, як п. 6 додатку № 2 до методики передбачено, що за використання орендарем нерухомого майна за цільовим призначенням розміщення суб`єктів господарювання, що провадять туроператорську діяльність, татурагенстську діяльність, готелів встановлено орендну ставку 22 %.
		Відповідно до ст. 1, 5 Закону України «Про туризм» туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов`язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об`єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо); суб`єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність (далі - суб`єкти туристичної діяльності), є: туристичні оператори (далі - туроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність.
		Згідно з п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 991 від 11.11.2015 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження туроператорської діяльності» туроператорська діяльність - діяльність туристичних операторів з організації та забезпечення створення туристичного продукту, реалізації та надання туристичних послуг щодо виїзного, в`їзного та внутрішнього туризму.
		Враховуючи наведені норми чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що продаж авіаквитків та залізничних квитків не є здійсненням туроператорскої діяльності, оскільки, туроператорська діяльність - це комплекс туристичних послуг. Натомість, в орендованому приміщенні скаржником розміщено касу для продажу авіа та залізничних квитків, що останнім не спростовано. Належних та допустимих доказів організації та забезпечення створення туристичного продукту, реалізації та надання туристичних послуг щодо виїзного, в`їзного та внутрішнього туризму заявником ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано.
		При цьому Господарський суд Київської області обґрунтовано виходив з того, що в даному випадку, при вирішення питання про наявність підстав для звільнення позивача від сплати орендної плати, слід враховувати саме мету використання майна, цільове призначення, погоджене сторонами в п. 1.2 договору, згідно з умовою якого, майно передано в оренду для розміщення каси з продажу авіаквитків та залізничних квитків. Саме таке призначення узгоджено сторонами в договорі оренди. На підтвердження такого цільового призначення свідчить і застосована орендна ставка 15 % (Методики) до договору оренди. Орендар, як особа, яка сплачувала відповідну орендну плату, був обізнаний (або ж мав об`єктивну можливість за розумної обачності) про відповідне призначення майна. Заперечень щодо орендної ставки (15 %, а не 22 %). А тому відповідні доводи скаржника відхиляються як необґрунтовані.
		Постановою КМУ від 15.07.2020 № 611 визначено чіткий перелік орендарів, яких може бути звільнено від сплати орендної плати або здійснено перерахунок орендної плати, саме відповідно до мети використання нерухомого державного майна згідно з укладеним між сторонами договору.
		Так, постановою КМУ від 15.07.2020 № 611 не передбачено звільнення орендаря від сплати орендної плати за користування майном з цільовим призначенням - розміщення каси з продажу авіаквитків та залізничних квитків, а тому, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що орендар не відноситься до переліку орендарів, наведених в додатку 1 до постанови, яких може бути звільнено від орендної плати за використання нерухомого державного майна.
		З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було надіслано позивачу повідомлення №50-0202-1512 від 05.04.2021 про відмову від договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.10.2018 № 2177. У вказаному повідомленні відповідачем зазначено, що станом на 01.04.2021 орендар має заборгованість, яка перевищує трьохмісячну орендну плату і складає 675 420, 87 грн та 13 770, 05 грн пені. Таким чином, враховуючи порушення умов договору з боку орендаря в частині сплати орендної плати, орендодавець, користуючись своїм правом, передбаченим ст. 782 Цивільного кодексу України відмовився від договору оренди та вимагав протягом 3-х робочих днів з дня отримання повідомлення повернути балансоутримувачу (ДП «МА «Бориспіль») орендоване державне нерухоме майно та підписати з балансоутримувачем акт приймання-передачі державного нерухомого майна, переданого орендарю за договором оренди від 24.10.2018 № 2177.
		Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендарю) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
		Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
		Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
		Одним з принципів цивільного права є забезпечення стабільності договору, що закріплено ст. 525, 651 Цивільного кодексу України, яка забороняє односторонню відмову від договору, за виключенням випадків, передбачених законом або договором.
		Відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
		Наведені норми свідчать, що договір оренди (найму) може бути розірваний у зв`язку з відмовою наймодавця від договору з підстав, передбачених ст. 782 Цивільного кодексу України, або розірваний за згодою сторін шляхом укладення договору з урахуванням вимог ст. 651, 654 Цивільного кодексу України.
		Матеріалами справи підтверджується направлення відповідачем позивачу повідомлення № 50-0202-1512 від 05.04.2021 про відмову від договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.10.2018 №2177 в порядку ст. 782 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим договір є розірваним з дати отримання цього повідомлення відповідачем. Отримання вказаної відмови скаржником не заперечується.
		Відповідно до ч. 3 ст. 202 Цивільного кодексу України одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
		Стаття 782 Цивільного кодексу України є спеціальною нормою, яка встановлює підстави і наслідки відмови від договору найму. Підставою для відмови є порушення договору з боку наймача у вигляді невнесення ним плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд. А наслідком - припинення договору в момент отримання повідомлення наймачем.
		Отже, відмова від договору найму за своєю суттю є одностороннім правочином і, з огляду на підстави такої відмови, є способом захисту порушених прав наймодавця, а тому не вимагає згоди другої сторони. За змістом ст. 782 Цивільного кодексу України, а також виходячи з положень ст. 205, 654 Цивільного кодексу України, відмова від договору має вчинятися наймодавцем письмово. Додаткових вимог вказані положення Цивільного кодексу України не містять.
		З матеріалів справи вбачається, що скаржник, вважаючи, що його звільнено від сплати орендної плати за договором на період карантину згідно з постановою КМУ від 15.07.2020 № 611, починаючи з лютого 2020 року і по теперішній час не сплачував орендну плату у визначених п. 3.1, 3.6 договору порядку та розмірі, у зв`язку із чим за ним, станом на 01.04.2021, утворилась заборгованість у розмірі 675 420, 87 грн.
		Згідно з п. 3.6, 5.4 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Орендар зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює відповідач, вказується «Призначення платежу» за зразком, наведеним у розділі 11 договору).
		Пунктом 8.4 договору передбачено, що орендодавець/балансоутримувач має право вимагати розірвання договору оренди за умови, якщо орендар, зокрема, не сплачує або несвоєчасно сплачує орендну плату.
		Отже, сторонами у договорі узгоджено право на односторонню відмову орендаря/балансоутримувача від договору у разі невиконання, неналежного виконання орендарем (позивачем) зобов`язань за даним договором.
		Частиною 3 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
		Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
		Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
		Довідкою про стан надходження орендної плати за договором оренди від 24.10.2018 № 2177 (додано позивачем до позовної заяви) підтверджується несплата ТОВ «Пілот» в порушення умов п. 3.1, 3.6 договору орендної плати своєчасно та у повному обсязі - у лютому 2020 року по «теперішній час» - тобто протягом 3 місяців щонайменше. Отже, скаржником порушено договірні зобов`язання за договором у частині повної та своєчасної сплати орендної плати.
		Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) істотними умовами договору оренди, зокрема, є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації.
		Згідно з ч. 1, 4 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
		Отже, підставою для розірвання договору оренди може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов`язань, передбачених договором оренди.
		Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів сплати скаржником орендної плати за договором своєчасно та у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про порушення умов договору зі сторони ТОВ «Пілот».
		При цьому порушення орендарем умов договору оренди нерухомого майна щодо несплати протягом законодавчо визначеного строку (три місяці) платежів за користування орендованим нерухомим майном, є істотним, оскільки значною мірою позбавляє орендодавця того, на що він розраховував при укладенні договору, зокрема, надходження відповідних коштів з орендної плати.
		Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
		Відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
		За таких обставин, враховуючи прострочення скаржником зобов`язання зі сплати орендної плати (більше трьох місяців), суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність дії орендодавця щодо розірвання договору оренди та, відповідно, відмовив у задоволенні вказаних вимог. Доводи скаржника про скасування рішення суду про стягнення заборгованості з орендної плати не спростовують встановленого вище, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення. До того ж, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, підставою для скасування стало порушення територіальної юрисдикції, а не відсутність заборгованості з орендної плати. А тому такі доводи скаржника відхиляються як необґрунтовані. Справу було направлено на розгляд до іншого суду першої інстанції.
		Щодо доводів скаржника про подання відзиву на позов з пропуском строку, як підставу для скасування судового рішення, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
		Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Київської області від 14.06.2021 було відкрито провадження у даній справі, справу призначено до розгляду. Крім того, указаною ухвалою встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву з моменту отримання такої ухвали.
		Ухвалу про відкриття провадження у справі від 14.06.2021 відповідач отримав 18.06.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи. Тобто останнім днем для подачі відзиву на позов було 05.07.2021 (04.07.2021 припало на вихідний).
		Відзив на позовну заяву відповідачем подано 16.08.2021, тобто з пропуском строку, встановленого судом. Відповідно, указаний відзив підлягав залишенню без розгляду на підставі ст. 118 ГПК України. А тому в указаній частині приймаються доводи скаржника.
		Водночас суд апеляційної інстанції зазначає, що така обставина не є обов`язковою підставою для скасування рішення суду, що передбачена ст. 277 ГПК України. Доводів про те, яким чином таке порушення призвело до ухвалення невірного рішення по суті позовних вимог, скаржником не наведено, а судом апеляційної інстанції не встановлено. А тому наведена підстава (як підстава для скасування рішення суду) відхиляється судом апеляційної інстанції як необґрунтована.
		Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача провести перерахунок нарахованої орендної плати за договором за період з 12.03.2020 по день прийняття рішення у справі з урахуванням звільнення позивача від сплати орендної плати, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що правові підстави у межах даного спору зобов`язувати РВ ФДМУ забезпечити перерахунок орендної на підставі Постанови № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» відсутні.
		8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
		Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним правочину та зобов`язання вчинити дії, у зв`язку з недоведеністю та необґрунтованістю заявлених вимог.
		Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		9. Судові витрати
		З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.
		Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілот» на рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2021 у справі №911/1392/21 - залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2021 у справі №911/1392/21 - залишити без змін.
		3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
		4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
		Повний текст складено 17.02.2022.
		 
		Головуючий суддя                                                            О.М. Коротун 
		 
		Судді                                                                                В.В. Сулім
		 
		                                                                                А.Г. Майданевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...